Ураження тварин збудником токсоплазмозу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний Аграрний Університет

Кафедра ветеринарно-санітарної експертизи та стандартизації продуктів тваринного походження

УРАЖЕННЯ ТВАРИН ЗБУДНИКОМ ТОКСОПЛАЗМОЗУ

Виконала:

Головата В.В.

Перевірила:

Козловська Г.В.

Київ, 2008 рік

План

1. Загальні відомості

2. Етіологія

3. Епізоотологія

4. Патогенез

5. Передзабійна діагностика

6. Післязабійна діагностика

7. Діагноз

8. Санітарна оцінка м'яса

9. Профілактика

Список використаної літератури

1. Загальні відомості

Токсоплазмоз (toxoplasmosis) - природно-вогнищеве, антропозоонозне захворювання, що викликається простішим внутріклітинним паразитом Toxoplazma gondii (Nicolle et Manceaux, 1909).

Протікає зазвичай в хронічній формі, без симптомів, інколи гостро та характеризується комплексом нервових явищ, а також патологією родів та вагітності. Збудник toxoplasmosis виявлено в 1908 році французькими мікробіологами Ніколем та Мансо у гризунів. В Росії токсоплазмоз у собак вперше описав В.Л. Якимов та Н. Коль-Якимова (1911).

2. Етіологія

Збудник токсоплазмозу - простіший організм з роду Toxoplasmida, що по формі нагадує зерно мигдалю або мерозоїт кокцидії. Форми токсоплазм (трофозоїти) мають вигляд дуги або дольки апельсина з одним або обома загостреними кінцями, що рухаються.

Зустрічаються овальні та круглі особини. Величина 4-8?2-4 мкм. Ядро зазвичай знаходиться в середній частині клітини, забарвлюється за методом Романовського-Гімза в рожевий колір а цитоплазма в блакитний різної інтенсивності. Токсоплазми мають чотири контурну оболонку, коноїд, мітохондрії, лізосоми та інші органели.

Ділення проходить методом ендодіогенії або ендополіогенії (внутрішнє брунькування на дві, та більше особин) в ядерних клітинах хазяїна, але частіше в клітинах м'язів, центральної нервової системи.

При хронічному протіканні токсоплазмозу в мозку та сітківці ока утворюються цисти овальної або круглої форми з двоконтурною, еластичною оболонкою та з великою кількістю токсоплазм, що при пошкодженні цисти уражають найближчі клітини. Встановлено також, що статевий цикл розвитку токсоплазм проходить в епітеліальних клітинах кишечника (у котів), де в наслідок злиття макро- та мікрогамет утворюється зигота, потім ооциста, що по своїй формі та структурі нагадує ооцисти кокцидій роду Іsospora. Виділяючись з фекаліями, зрілі ооцисти можуть довготривале зберігатися в зовнішньому середовищі. Токсоплазми добре розвиваються в клітинних культурах та курячих ембріонах.

Стійкість токсоплазми до зовнішніх факторів порівняно не велика. При 4°С в м'ясі і органах вони виживають до 3 тижнів, в головному мозку при 2-5°С за 20-30 днів, при варінні м'яса гинуть через 20 хвилин, при 15-18С виживають не більше трьох днів, при смаженні котлет через 3 хвилини не вдавалося виділити з них токсоплазм.

Токсоплазми досить чутливі до кислого середовища.

3. Епізоотологія

До токсоплазмозу чутливі багато видів тварин, як диких так і домашніх. Джерело збудника інвазії - хворі тварини.

Найбільш інтенсивно токсоплазми виділяються в зовнішнє середовище з навколоплідною рідиною, плацентою, з вагінальними виділеннями, абортованими та мертвонародженими плодами. В секретах (молоко, сльоза, слина, фекалії, сеча) токсоплазми виявляться тільки в гострий період захворювання. Значна роль в поширенні токсоплазмозу належить котам. Механізм передачі збудника - аліментарний, трансплацентарний. Штучне зараження можливе при любому введенні токсоплазм.

4. Патогенез

Патогенез вивчене недостатньо. Гострий період хвороби характеризується наявністю трофозоїтів в організмі хазяїна, котрі або є причиною загибелі тварини, або при хронічному перебігу довго зберігаються в сполучній, м'язовій та нервовій тканинах хазяїна.

Первинні ураження в місцях інвазування, як правило незначні, за виключенням конюктивіту. В тканинах тварин виникають запальні, проліферативні та грануломатозні зміни.

5. Передзабійна діагностика

Встановити токсоплазмоз у тварин нелегко, тому, що хвороба протікає у латентній формі, а клінічні ознаки мало вивчені. При гострому протіканні хвороби інкубаційний період 2-3 дн., характерний розвиток генералізованої інвазії. Відмічають підвищення температури тіла, прискорення пульсу та дихання, пригнічення, відмова від корму та води, задишка, гнійно-слизисті виділення з носової порожнини та тремор м'язів.

Іноді у хворих тварин відмічається порушення координації рухів (вівці, свині), відмічається парез кінцівок, діарея, у свиней - геморагічні явища в шкірі вух та на внутрішній поверхонь стегон. Зазвичай перед лопаткові лімфатичні вузли (рідше пахові та над вимені) збільшені.

У овець та підсвинків на 10-12 день після зараження наступає критичне зниження температури тіла до 35-36 градусів, та смерть від асфіксії.. Для під гострого протікання хвороби характерні: інкубаційний період 5-10 днів та лихоманка протягом 4-6 днів. Ознаки хвороби такі самі, як при гострому протіканні. Відмічають прогресивне схуднення, відсутність апетиту, гастроентерит, парези кінцівок та інші нервові явища.

При хронічному протіканні відмічають короткочасну лихоманку з субфебрильною температурою, відсутність апетитику, пригнічення, схуднення, парез кінцівок.

Ознаки гастроентериту відмічають в випадку загострення інвазії, за 5-6 днів до загибелі, яка наступає через 2-3 місяця після зараження. У овець та свиней часто аборті, або спотворення плодів, народження мертвих. Описані випадки розсмоктування плода у вівцематок.

6. Післязабійна діагностика

Патологоанатомічні зміни у тварин специфічні. В забитих тварин можна виявити запалення та набряк легень, селезінки та лімфатичних вузлів, на розрізі цих органів вогнища некрозу та крововиливи.

Нерідко некротизуючий ентерит. При під гострому та хронічному протіканні спостерігають фокусні осередки некрозу, особливо в підшкірних лімфатичних вузлах, лімфаденіт, асцит.

У поросят-сисунів - ознаки геморагічного виразкового запалення тонкого відділу кишечника та фібринозна дегенерація лімфатичних вузлів, яку прийнято вважати характерною для гострого перебігу токсоплазмозу. При гістологічному дослідженні в клітинах системи і в некротичних осередках органів знаходять велику кількість токсоплазм.

7. Діагноз

Встановлюють згідно з результатами гістологічного та лабораторного дослідження. Роблять зріз органів в яких токсоплазми можуть бути виявлені у вільному стані, як псевдо цисти, розміщені в середині клітин, а при хронічному протіканні в формі цист.

Крім гістологічного дослідження проводять серологічні дослідження у вигляді реакції зв'язування комплементу з токсоплазмозним антигеном або кольоровою сироватковою пробою за Фельдманом. При необхідності проводять біологічне дослідження на білих мишах, які після зараження гинуть на 5-10 день.

Прижиттєве необхідно диференціювати токсоплазмоз від бруцельозу, вібріозу, лістеріозу, лептоспірозу, спірохетозу птахів та окцидіозів на основі морфологічних даних токсоплазм.

Необхідно враховувати, що у тварин можуть паразитувати морфологічно схожі з токсоплазмами простіші: Encephalitozoon у кролів, Besnoitia у великої рогатої худоби, Sarcocystis у свиней, великої рогатої худоби, птахів та диких копитних тварин.

8. Санітарна оцінка м'яса

Основним джерелом зараження людей є свійська птиця та тварини. Зараження відбувається найчастіше аліментарним шляхом через інфіковані харчові продукти (сире м'ясо, сирі яйця та ін.).

Особливо небезпечно сира або піддана поганій тепловій обробці свинина, яка може містити велику кількість патогенних токсоплазм. Зараження людини також можливе через контакт з інфікованими тваринами та інфікованим середовищем. Токсоплазми можуть проникати в організм через слизові оболонки і дрібні пошкодження шкіри. Туші тварин, хворих на токсоплазмоз, знешкоджують проварюванням внутрішні органи та мозок відправляють на промислову утилізацію.

епізоотологія токсоплазмоз післязабійний

9. Профілактика

Дотримання санітарно-гігієнічних правил, особливо в період окоту. Опоросу, отесу тварин. Хворих токсоплазмозом тварин забивають. Мертвонароджених плодів, а також спотворених потрібно знищувати з послідуючою дезінфекцією стійла.

Список використаної літератури

1. Акиншина Г.Т., Быковский А.Ф. Субмикроскопическое строение Toxoplazma gondii «Зоологический журнал», 1964, №9.

2. Акиншина Г.Т. Засухин Д.Н, Новые даные о возбудителе токсоплазмоза в кн.: Актуальные проблемы токосплазмоза, М., 1972 г.

3. Токсоплазмоз животных под ред. И.Г. Галузо, Алма-Ата, 1965 г.

4. Галузо И.Г., Коновалова С.И. Диагностика токсоплазмоза животных, Алма-Ата 1971 г.

5. Паразитологія та інвазійні хвороби тварин. Практикум: Навч. Посібник / В.Ф. Галат, А.В. Березовський, М.П. Прус, Н.М. Сорока - Київ, Вища освіта, 2004 - 238 ст.

6. Ветеринарно-санітарна експертиза з основами технології і стандартизації продуктів тваринництва / О.М. Якубчак, В.І. Хоменко, С.Д. Мельничук та ін. за ред. О.М. Якубчак, В.І. Хоменка. - Київ, 2005 - 800 ст.

Размещено на Allbest.ru