Лечение токсокароза

Размещено на http://www.allbest.ru/

HISTORIA MORBI

Registratio

Вид тварини: кішка.

Кличка: Муня.

Порода: безпорідна.

Стать: самка.

Вік: 7 місяців

Маса: 4 кг.

Окрас: чорна

Anamnesis vitae et morbi

Тварина утримується в приватному секторі, взимку в приміщенні, влітку - на подвір`ї, прогулянки тварини - за її бажанням, годується, кашою з вареним м'ясом, напування вільне.

На протязі останніх кількох місяців було підмічено що у тварини з'явився понос, який періодично чергувався з запором, здуття черева. Зі слів господаря, у тварини був знижений апетит, пригнічення і зменшилася маса.

На одному подвір`ї з кішкою мешкає безпорідний пес віком 5 місяців, якому раніше також було встановлено діагноз токсокароз.

Status praesens

Температура - 39,2⁰С; Пульс -116 ударів/хв.; Дихання -28 дих. рухів/хв.

Дослідження шкіри: шерсть скуйовджена, груба, тьмяна, суха, не щільно прилягає до шкіри, погано фіксована у волосяній цибулині. Шкіра бліда (анемічна), суха, без видимих пошкоджень. Тургор шкіри знижений. Тварина адекватно реагує на больові подразники.

Дослідження видимих слизових оболонок: кон'юнктива і склера анемічні, сухуваті, слизова оболонка носової порожнини бліда, ротової порожнини - анемічна, сухувата. Слизові без видимих пошкоджень.

Дослідження лімфовузлів: пахові лімфовузли щільні, рухливі, гладкі, не спаяні з навколишньою тканиною і не збільшені, безболісні. Місцева температура в межах норми.

Дослідження серцево-судинної системи.

Ознаки розладу кровообігу відсутна. Серцевий поштовх помірний, боковий з локалізацією зліва в п'ятому міжребер'ї, а справа в четвертому. При аускультації в поєднанні з одночасною пальпацією серцевого поштовху прослуховуються ритмічні, часті, важкодиференційовані тони. Шуми не виявлено. Частоту серцевих скорочень установив під час інструментального прослуховування серця, яка становить 116 поштовхи/хв. Пульсові хвилі ритмічні. токсокароз кошка анамнез патогенез

Дослідження дихальної системи

Кількість дихальних рухів 116 за одну хвилину. Тип дихання грудний. Екскурсія грудної клітки рівномірна і симетрична з високою частотою коливань. Ритм дихання правильний та регулярний, помірної сили. Витікання з носу відсутні. Видихуване повітря специфічного запаху. Придаточні носові пазухи не досліджувалмсь. При дослідженні гортані і трахеї методом огляду та пальпації будь-яких відхилень від норми не помічено. Грудна клітка правильної конфігурації, деформації відсутні. При пальпації больова реакція відсутня. Перкусійна межа легень в межах норми. Під час аускультації легень відчутні шуми чистого везикулярного дихання, хрипів, свистів та інших патологічних шумів не виявлено. Задишки та кашля не спостерігається.

Дослідження системи травлення

Тварина мляво приймає корм, апетит значно знижений, акт ковтання не ускладнений. Слизова оболонка ротової порожнини анемічна, сухувата, без видимих пошкоджень. На спинці язика наліт. Язик не збільшений, без механічних пошкоджень. При пальпації глотки болючості немає, відчуваються окремі ковтальні руху. Живіт роздутий. При пальпації живіт напружений, болючий ("гострий"). При пальпації шлунка виявлена болючість, харчових мас практично немає, шлунок наповнений газами. При перкусії звук ближче до Тимпанічного. При пальпації печінка не збільшена,не болюча .При перкусії кишечника чутний чіткий тимпанічний звук, він роздутий, відзначають невелику кількість калових мас. При аускультації чути звуки дзюрчання. Дефекація часта, не болюче, поза природня. На момент дослідження відзначали діарею, фекалії рідкі, коричневі, з домішкою неперетравлених залишків їжі, смердючі.

Дослідження сечо-статевої системи

При сечовиділенні поза тварини природня, тривалість акту сечовиділення відповідає фізіологічній нормі, болючість відсутня. При бімануальній пальпації та балотуючої перкусії болючості не виявлено, ділянка ниркового притуплення не виходить за топографічні межі. Будь яких непрямих ознак ниркової недостатності (набряки, водянки, та ін.) не встановлено. Відвисання черевної стінки в ділянці розміщення сечового міхура не помічено. Переповнення чи болючість сечового міхура при бімануальній пальпації не виявлено. Наявність в сечі домішок слизу, крові, гною чи інших домішок відсутня. Колір сечі жовтий, запах специфічний для даного виду тварин. При дослідженні зовнішніх статевих органів відхилень від норми не встановлено. При дослідженні вульви встановлено: слизова оболонка цілісна, блідо-рожевого кольору з жовтуватим відтінком. Виділень зі стататевих органів не спостерігається.

Дослідження нервової системи

Тварина спокійна, іноді апатична та в^,яла, спостерігається незначне пригніченя, координація рухів не порушена.

При огляді черепа і хребетного стовпа деформацій та розростань кісткової тканини не виявлено. Пальпацією ознак розм'якшення кіскової тканини, болючості, підвищення місцевої температури не виявлено.

М'язевий тонус помірний. Положення шиї, тулуба, кінцівок природнє. Ознаки паралічу та парезу відсутні.

Больова і тактильна чутливість збережені. Рефлекси добре виражені.

При дослідженні органів зору рефлекс зіниці виражений (адекватна реакція на освітлення), рогівка прозора блискуча, вип'ячування, западання чи порушення рухомості очного яблука не спостерігається. Тварина добре орієнтується в просторі, обходить перешкоди.

Слухова чутливість добре виражена.

Порушень зі сторони органів нюху не виявлено. Тварина добре реагує на запах корму.

Смакова реакція тварини на різні види кормів збережена.

Дослідження статичного апарату

Кістки осьового та периферичного відділів скелета по формі й розмірам відповідають нормі даного виду тварин, віку, масі, без ознак розм'якшення чи відхилень в рості. Суглоби рухомі, неболючі, побічних звуків при русі тварини невстановлено. М'язи розвинені помірно, не болючі забезпечують рух тварини, м^,язевий тонус нормальний. Кігті без викривлень. При примусовому русі різної інтенсивності кульгавості чи інших порушень в статичному апараті не помічено.

Investigationes speciales

Для встановлення діагнозу було проведено дослідження фекалій по методу Фюллеборна (фото №2).

Для цого була відібрана проба фекалі. В скляний стаканчик помістили 5 грам фекалій і, помішуючи дерев^»яною паличкою, добавили насичений розчин кухонної солі у співвідношенні 15 частин розчину на 1 частину фекалій. Отриману суспензію фекалій профільтрували крізь марлю в інший стаканчик і залишили відстаюватись 40 хвилин. Потім за допомогою металевої петлі діаметром 8 міліметрів три краплі рідини з поверхневого шару перенесли на предметне скло та дослідили під мікроскопом при малому збільшенні.

При мікроскопії були виявлені яйця округлої форми, середніх розмірів, темно-коричневого кольору, з комірчастою зовнішньою оболонкою по 5-8-10 яєць у полі зору. По морфологічним ознакам було встановлено, що яйця належать нематодам Toxocara cati (фото № 3).

Diagnosis

На основі вище отриманих анамнестичних, загально-клінічних, епізоотологічних данних, а також спеціального паразитологічного дослідженя фекалій по методу Фюллеборна та виявлення яєць токсокар встановлено діагноз - токсокароз (Toxocarosis).

Diagnosis differentialis

Диференціюємо токсокароз від токсаскаридозу по характерній будові іхньої зовнішньої оболонки - у яєць збудника токсаскаридозу вона гладенька, а у яєць збудника токсокарозу вона комірчаста

У зв'язку з виявленням характерних по морфологічним особливостям яєць токсокарозу та наявності характерних для даного захворювання клінічних признаків, диференціюємо дане захворювання від інших притаманних для даного виду тварин інвазійних та інфекційних захворювань.

Prognosis

При клінічному огляді тварини встановлено, що загальний стан тварини задовільний, все це свідчить про доброякісний перебіг хвороби. При гельмінтоовоскопії встановлено високий ступінь інвазіі. Даний вид збудника захворювання сприйнятливий до ряду сучасних антгельмінтних лікувальних препаратів і тому дане захворювання відносно легко піддається лікуванню.

Враховуючи клінічний статус тварини, сприйнятливість Toxocara cati до дії лікарських та дезинфікуючих засобів, високий ступінь інтенсивності інвазувазії, а також відсутність ускладнень захворювання можна розраховувати на благоприємний прогноз перебігу захворювання.

Curatio

Для лікування тварини використано етіотропну терапію із застосуванням препарату Дронтал плюс, який містить діючу речовину пирантел ембонат, празіквантел, а також допоміжні компоненти, у тому числі кукурудзяний крохмаль, полівідон, магнію стеарат, поліетиленгліколь. За зовнішнім виглядом препарат являє собою таблетку масою 350 мг білого або блідо-жовтого кольору з розділовою бороздою по центру, що містить 230 мг пірантелу ембонату і 20 мг празіквантеля. Випускають Дронтал розфасованим по 10 таблеток у блістерах з алюмінієвої фольги, упакованих по 2 блістери в картонні коробки. Дронтал володіє широким спектром антигельмінтного дії на всі стадії розвитку круглих і стрічкових гельмінтів, паразитуючих у кішок.

Механізм дії празіквантеля, що входить до складу Дронтал, полягає в деполяризації нейром'язових ганглиоблокаторов, порушенні транспорту глюкози і мікротубулярної функції у цестод, що призводить до порушення нервово-м'язової інервації, паралічу і загибелі паразита.

Дозування. Препарат застосовуємо внутрішньо, разом з кормом (м^»ясним фаршем) один раз на добу із розрахунку 5 мг празіквантеля і 57,5 мг пірантелу ембонат на 1 кг маси тварини, що відповідає 1 таблетці на 4 кг маси тварини. маси тіла з повторною дачею преперату через 14 днів. В даному випадку задавали по 1 таблетці на кожний прийом.

Для зміцнення природної резистентності організму внутрішньом^»язево вводили препарат «аміновіт», який являє собою прозору рідину рожевого кольору і містить в своєму складі комплекс вітамінів та амінокислот. Препарат вводили в дозі 0,5 мл 2 рази на тиждень на протязі 2-х тижднів.

Epicrisis

Токсокароз (Тохосаrosis) -- гельмінтозне захворювання хутрових звірів, собак та інших м'ясоїдних родини собачих, що викликається нематодою Тохосаrа canis та Тохосаrа leonine, у котів - Toxocara cati, які в дорослій стадії паразитують у тонкому відділі кишечника, рідше в шлунку. В Україні реєструють в усіх регіонах-- токсокароз переважно токсаскаридоз молодняк. Захворювання характеризується порушенням функції травлення, анемією, загальною слабістю і виснаженням, нервовими явищами та відставанням молодняка у рості й розвитку.

Характеристика збудників. Тохосаrа canis - нематода середнього розміру, світло-жовтого кольору. Самці мають довжину 5-10 см, у них загнутий хвостовий кінець і 2 однакові спікули. Довжина самок - 10-18 см, на головному кінці збудника розміщені 3 губи і широкі кутикулярні крила. Циліндричний стравохід закінчується шлуночком.

Яйця токсокар майже круглої форми, середніх розмірів, незрілі, темно-коричневого кольору, з комірчастою зовнішньою оболонкою.

Тохосаrа leonine -- гельмінт сіро-жовтого кольору. На головному кінці тіла є вузькі бічні крила. В ділянці стравоходу шлуночка немає. Самці мають довжину 4 -- 7 см, самки -- 6-10 см. У самок вульва відкривається в передній частині тіла.

Цикл розвитку токсокар відбувається прямим шляхом за аска-ридним типом з міграцією личинок по крові дефінітивного живителя. Виділені у зовнішнє середовище яйця при сприятливих умовах через 5--7 днів стають інвазійними, в них формується личинка, здатна заражати тварин.

При заковтуванні інвазійних яєць у кишечнику тварини личинки звільняються від яйцевих оболонок, через кишкову стінку проникають у кровоносну систему й по колу ворітної вени заносяться в легені, потім з легеневих капілярів в альвеоли, бронхи й ротову порожнину, звідки з слиною знову потрапляють у кишечник, де стають статевозрілими через 25--ЗО днів.

Toxocara cati -- паразитує у котів, лисиць, тигрів, левів, леопардів та інших видів тварин з родини кошачих. Локалізується у передньому відділі тонких кишок. Найбільш небезпечні токсокари для молодих лисенят віком від 20 днів до 2,5 міс. Дорослі лисиці гинуть від токсокар рідко.

Частина личинок, які мігрують і заносяться у велике коло кровообігу, потрапляють у різні тканини, інкапсулюються, а у вагітних тварин через плаценту надходять в організм плода.

Таким чином, зараження м'ясоїдних токсокарозом відбувається трьома шляхами: внутрішньоутробно, внаслідок заковтування з кормом і водою інвазійних яєць паразитів або при поїданні м'яса інших звірів і резервуарних живителів (мишовидних гризунів та ін.), з інкапсульованими личинками токсокар.

Тохосаrа leonine -- розвивається прямим шляхом без міграції личинок в організмі живителя. Яйця, виділені в зовнішнє середовище, при оптимальних умовах через три дні стають інвазійними. При надходженні з кормом таких яєць у шлунково-кишковий тракт з них вилуплюються личинки, які проникають у стінку кишечника, здійснюють линьку й виходять у просвіт кишечника, де через 3--4 тижні досягають статевої зрілості.

Епізоотологічні дані. На токсокароз частіше хворіють цуценят в перші 2--3 тижні після народження і ніколи у новонароджени не реєструють токсаскаридоз, за винятком цуценят песців. Основ ну роль у поширенні токсокарозу має внутрішньоутробний шля зараження. З хутрових звірів на токсаскаридоз особливо зара жаються песці, максимально хвороба поширюється у серпні міся ці. Джерелом інвазії є хворі тварини та паразитоносії, що виділя ють яйця токсокар і токсаскарид у зовнішнє середовище. Сприяє поширенню хвороби висока стійкість яєць гельмінтів у зовнішньо му середовищі. Вони можуть довго зберігатися у грунті й залита тися життєздатними протягом кількох років у 3--5%-них розчи нах сулеми, формаліну, мідного купоросу, азотнокислого натрі та інших, однак швидко гинуть під впливом високих температур висихання.

Патогенез залежить від інтенсивності інвазії і резистентност організму живителя. Статевозрілі гельмінти можуть закупорит кишечник, жовчні протоки печінки та підшлункової залози, щ супроводжується порушенням функціональної діяльності цих орга нів. Внаслідок інтоксикації спостерігаються нервові явища, пору шення секреторної і екскреторної функції нирок, шлунка. В кров знижується вміст гемоглобіну і кількість еритроцитів, спостерігає ться лейкоцитоз, еозинофілія і прискорюється ШОЕ. Молодня відстає у рості й розвитку.

Клінічні ознаки. У хворих спостерігаються еозинофілія, ознак анемії, порушення діяльності шлунково-кишкового тракту (пронос який змінюється запором, здуття черева), зниження або відсут ність апетиту, пригнічення, виснаження, нервові явища, а інколи епілептичні судороги.

Діагностика. Прижиттєвий діагноз ставлять копрологічно методом Фюллеборна на основі виявлення специфічних овоскопічни елементів, які диференціюють за структурою поверхневої оболонки: у токсокар вона ніздрювата, а у токсаскарид -- гладеньк Статевозрілі токсаскариди в 1--1,5 раза менші токсокар і не ма ють шлуночка в ділянці стравоходу.

Посмертно діагноз встановлюють на підставі розтину трупів виявлення статевозрілих гельмінтів у кишках та характерних па тологоанатомічних змін.

Лікування. Для дегельмінтизації використовують солі піперазину (адипінат, сульфат) в дозі 0,2 г/кг маси тварини три д підряд індивідуально з кормом (фарш, каша та ін.). Голодну ді ту та проносні не призначають. Єфективними при цьому захворюванні є препарети альбендазолу.

Нілверм -- ефективний як проти статевозрілих, так і молодих форм гельмінтів. Призначають його всередину дорослим собакам в дозі 0,02 г/кг маси тварини одноразово з кормом, цуценятам -- 0 01 г/кг тіла дворазово з інтервалом 24 год у формі 1%-ного водного розчину (1 мл/кг). Тетрамізолу гранулят -- 0,6 г/кг маси тварини. Фебантел (ринтал) призначають собакам всередину в разовій дозі 0,01 г/кг маси тіла за діючою речовиною три дні підряд з кормом або в формі суспензії. Нафтамон задають песцям у дозі 0,2 г/кг живої маси одноразово індивідуально в суміші з 1/3 разовою порцією фаршу після 12--16-годинної дієти. Фекалії, які виділяються протягом трьох днів після лікування, спалюють або глибоко закопують у землю. Клітки знезаражують кип'ятком або. вогнем паяльної лампи.

Профілактика. Хутрових звірів утримують у клітках з сітчастою підлогою, піднятою над землею, кожний день чистять клітки і будиночки від фекалій. Родильні будиночки перед посадкою вагітних лисиць і песців обпалюють вогнем паяльної лампи. Будиночки для вирощування молодняка щорічно розміщують на новому місці, в вольєрах обладнують підлогу з твердим покриттям. Не допускають на територію звіроферми бродячих собак, періодично обстежують сторожових собак, а при необхідності проводять дегельмінтизацію. Періодично проводять дератизацію звіроферм з метою знищення гризунів (щурів, мишей та інших) -- резервуарних живителів токсокар.

Забороняється згодовувати хутровим звірям і собакам сире м'ясо та внутрішні органи, які не піддавали ветеринарній експертизі, а'овочі перед згодовуванням слід ретельно мити у проточній воді.

Профілактичну дегельмінтизацію песців і лисиць проводять два рази на рік (після відсадки цуценят) --в червні, липні; другу, (перед гоном) --в грудні, лікувальну -- в будь-який час року. Лисенят дегельмінтизують з 3-тижневого віку. За 2 год до задавання препарату їх відсаджують від матерів і підпускають знову через 2 год після обробки.

Сторожових і службових собак періодично обстежують і при необхідності дегельмінтизують. У розплідниках службового собаківництва та господарствах, де утримують песців, для профілактики токсокарозу і токсаскаридозу цуценят дегельмінтизують відповідно в 22--25 і 70--80-денному віці, вагітних самок -- за місяць До родів і через місяць після них.

Conclusio

Тварина одужала 20.00.00. На даний момент загальний стан тварини відповідає нормі, будь яких відхилень від норми зі сторони всих апаратів та систем організму не помічено. На основі отриманого нами терапевтичного ефекту можна зробити висновок, що проведене лікування було правильним, ефективним, економічно вигідним, а відповідно і доцільним. Собівартість всього курсу лікування становить близько 20 гривень.

Виходячи з того що виникненню захворювання в даному випадку сприяло те, що на подвір^»ї разом з хворою твариною мешкає також пес, якому раніше вже був встановлений подібний діагноз, який і міг бути джерелом інвазії, а також те що раніше не проводилось профілактичних дегельмінтизацій рекомендую проводити профілактичні дегельмінтизаціі всим тваринам, які мешкають на неблогополучній теритирії не рідше одного разу на квартал.

Перелік використаної літератури

1. Піразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин/ В.К. Чернуха, Ю.Г. Артеменко, В.Ф. Галат та ін. - К.: Урожай, 1996. -448с.

2. Паразитология и инвазионные болезни сельскохозяйственных животных - 3-е издание, переработанное и дополненное / К.И. Абуладзе, Н.В. Демидов, А.А. Непоклонов и др. - М.: Агропромиздат, 1990. - 464 с.

3. Атлас гельмінтів тварин / І.С. Дахно, А.В. Березовський, В.Ф. Галат та ін. - К.: Ветінформ, 2001. - 118 с.

4. Галат В.Ф., Березовський А.Ф., Сорока Н.М. Паразитологія та інвазійні хвороби тварин. Практикум. - К.: Вища школа, 2003. - 238с.

5. Практикум із паразитології / В.Ф. Галат, Ю.Г. Артеменко, М.П. Прус та ін. - К.: Урожай, 1999. - 192 с.

6. Хвороби собак і кішок/ В.Б. Борисевич, В.Ф. Галат, Г.М. Калиновський та ін. - К.: Урожай, 1996. - 432с.

7. Современные лекарственные средства в ветеринарии/ Субботин В.М, Субботина С.Г., Александров И.Д. Ростов-на-Дону: Феникс, 2001. - 600с.

8. Довідник лікаря ветеринарної медицини/ П.І. Вербицький,П.П. Достоєвський. - К.: «Урожай», 2004. - 1280с.

9. Справочник ветеринарного врача/ А.Ф Кузнецов. - Москва: «Лань», 2002. - 896с.

10. Справочник ветеринарного врача/ П.П. Достоевский, Н.А. Судаков, В.А. Атамась и др. - К.: Урожай, 1990. - 784с.

Размещено на Allbest.ru