Характеристика хвороби брадзот

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Технолого-економічний коледж БНАУ

Семінар

з предмету: Епізоотологія

на тему: Характеристика хвороби брадзот

Виконала:

студентка групи В-32

Шевчук Тетяна

Біла Церква 2016

Брадзот (Bradsot, блискавична смерть) -- гостра неконтагіозна хвороба (токсикоінфекція) овець, що характеризується геморагічним запаленням слизової оболонки сичуга й дванадцятипалої кишки та дегенеративними змінами паренхіматозних органів.

Поширення хвороби. Брадзот реєструється в усіх країнах з інтенсивним вівчарством і завдає значних економічних збитків.

Збудники хвороби -- спорові токсиноутворювальні анаероби -- Clostridium septicum, СІ. novji (СІ oedematiens) та СІ. perfringens. Основну роль в етіології хвороби відіграє С. septicum.

У споровій формі збудник надзвичайно стійкий у зовнішньому середовищі та до дії фізико-хімічних факторів. У ґрунті залишається життєздатним роками, при кип'ятінні руйнується лише через 60 хв. З лабораторних тварин до всіх видів клостридій дуже чутливі морські свинки.

Епізоотологія хвороби. Хворіють вівці й кози, частіше матки та молоді, добре вгодовані, малорухливі тварини віком від 3 міс до одного року; на пасовищі -- дорослі вівці, на стійлі --- ягнята 3-7-місячного віку. Виникненню та поширенню брадзоту сприяють різке охолодження або перегрівання тварин, поїдання промерзлого, вкритого інеєм корму, випасання по снігу, росі, інею, в зонах заливних лук, у низинах рік, напування тварин зі стоячих водойм. Джерелом інфекції є хворі вівці та кози, а також бацилоносії, що виділяють збудник з фекаліями. Факторами передавання клостридій можуть бути вода, корми, кошари, пасовища, контаміновані фекальними виділеннями хворих і перехворілих тварин, несвоєчасно прибрані трупи, а також сіно, заготовлене на неблагополучних луках, силос та інші корми, забруднені землею. Зараження відбувається аліментарно. Брадзот трапляється у вигляді спорадичних випадків та невеликих ензоотій.

Патогенез хвороби вивчено недостатньо. Вважають, що в основі захворювання та загибелі тварин лежить інтоксикація організму токсинами збудників, які швидко і в значній кількості розмножуються в кишках унаслідок зниження природної резистентності, порушення секреторної й моторної функції травного каналу, різкої зміни корму, перегодовування тварин тощо.

Клінічні ознаки хвороби. Перебіг хвороби, як правило, блискавичний та гострий. За блискавичного перебігу реєструють раптову загибель тварин з ознаками сильної тимпанії, судом, скреготіння зубами. Нерідко напередодні здорових овець знаходять уранці вже мертвими.

За гострого перебігу у хворих тварин спостерігають відсутність жуйки, пропасницю, пригніченість, прискорення дихання, різкі невпорядковані рухи та виділення пінистої кров'янистої слини. Досить часто спостерігаються здуття й болючість живота, кривавий пронос, іноді набряки в ділянці голови, підщелепового простору та язика. Хворі тварини гинуть через 2-8 год від початку хвороби з ознаками загальної слабкості та асфіксії.

Патологоанатомічні зміни. Трупи значно роздуті й швидко розкладаються. Кров погано згортається. З природних отворів виділяється піниста кров'яниста рідина. У підшкірній клітковині, в ділянці голови, шиї та підгруддя -- кров'янисті інфільтрати з дрібними пухирцями газу. Дрібні крововиливи на слизових та серозних покривах плеври, очеревини, глотки, трахеї, бронхів. Характерним для брадзоту є геморагічне запалення та виразки слизової оболонки сичуга й дванадцятипалої кишки. Селезінка не змінена. Легені набряклі, печінка переповнена кров'ю, на її поверхні спостерігають Дрібні жовтувато-сірі осередки некрозу. М'яз серця в'ялий, на епікарді та ендокарді -- крововиливи.

Діагноз установлюють комплексно, на підставі епізоотологічних даних та типових клінічних ознак, підтверджують бактеріологічним дослідженням патологічного матеріалу. Вирішальне значення мають результати лабораторних досліджень. Лабораторна діагностика включає мікроскопію мазків з патологічного матеріалу, посіви на живильні середовища та зараження лабораторних тварин. Для дослідження в лабораторію надсилають шматочки паренхіматозних органів (за наявності -- некротичні ділянки печінки), трубчасту кістку, ексудат грудної й черевної порожнин, набряклу тканину, інфільтрат підшкірної клітковини, частину дванадцятипалої кишки, перев'язану з обох кінців, змінені ділянки стінки сичуга.

Диференціальна діагностика передбачає виключення сибірки, інфекційної ентеротоксемії овець, бабезіозу, пастерельозу та кормових отруєнь.

Лікування. Специфічних засобів терапії немає, а симптоматичне лікування в разі надгострого перебігу хвороби малоефективне у зв'язку з її швидкоплинністю. За гострого перебігу рекомендують антибактеріальні засоби та симптоматичну терапію.

Імунітет. Для активної імунізації овець запропоновано дві вакцини -- бівалентну вакцину проти брадзоту та інфекційної ентеротоксемії овець і полівалентну концентровану гідроксидалюмінієву вакцину проти брадзоту та інфекційної ентеротоксемії овець, злоякісного набряку овець і дизентерії ягнят. Щеплюють усе поголів'я овець, починаючи з 3-місячного віку. Вакцину вводять внутріш-ньом'язово дворазово, з інтервалом між першим і другим введеннями 20 - 30 діб. Імунітет у щеплених тварин настає через 10 - 12 діб після другої вакцинації і триває 4-5 міс. Використовують також полівалентний анатоксин проти клостридіозів овець. брадзот вівця інфекція

Профілактика та заходи боротьби полягають передусім у виконанні зооветеринарних правил під час випасання, годівлі, напування, утримання та догляду тварин; контролі санітарного стану пасовищ і водопоїв; усуненні стрес-факторів; запобіжних щепленнях овець у неблагополучних господарствах. У разі появи захворювання господарство оголошують неблагополучним щодо брадзоту та запроваджують відповідні обмеження. Забороняються введення, виведення та прогін овець, проведення стриження й кастрації до припинення хвороби. Не дозволяються забій та використання м'яса хворих овець у їжу, доїння та використання молока хворих овець, знімання шкур із загиблих тварин. Хворих та підозрюваних щодо захворювання овець негайно ізолюють і лікують. Здорових овець переганяють на інші пасовища або переводять на стійлове утримання і щеплюють. Трупи овець утилізують або спалюють разом зі шкурою. Приміщення та інші об'єкти дезінфікують. Гній і залишки кормів спалюють. Обмеження з господарства знімають через 20 діб після останнього випадку загибелі тварин унаслідок захворювання на брадзот, проведення заключної дезінфекції та всіх інших заходів, передбачених чинною інструкцією.

Размещено на Allbest.ru