Організація та ефективність збуту зерна в сільськогосподарському підприємстві

Размещено на http://allbest.ru

2

Міністерство освіти та науки України

ВСП Ананьївський аграрно-економічний коледж УНУС

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Організація та ефективність збуту зерна в сільськогосподарському підприємстві »

Студента (тки) курсу

Спеціальності: (шифр групи)

Керівник роботи

Одеса - 2017



Зміст

Вступ

1. Стан виробництва та перспективи розвитку зернової галузі в Україні

2. Організаційно-економічна характеристика підприємства

2. Організаційно-економічна характеристика підприємства

3. Організація збуту зерна в господарстві

3.1 Порядок складання договору на збут зерна

3.2 Умови приймання зерна

4. Ефективність каналів збут

Висновки та пропозиції



Вступ

Виробничо-господарська діяльність сільськогосподарських підприємств охоплює собою цілеспрямовану мету - забезпечення реалізації і одержання прибутку організацію збуту виробленої сільськогосподарської продукції.

Здійснення збуту вироблених і виготовлених продуктів харчування та сільськогосподарської сировини становить собою, по-перше, реалізацію виробником належного йому права власності на цю продукцію, реалізацію його права розпорядження нею; по-друге, організація збуту своєї продукції є проявом його права на підприємницьку діяльність; по-третє, раціональна організація збуту продукції забезпечується одержання її власником відповідного прибутку (доходу), без чого виробничо-господарська діяльність була б недоцільною і непотрібною.

Закон України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 р. поширює свою чинність на юридичні і фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю, а тому його норми становлять собою правову основу регулювання відносин сільськогосподарських товаровиробників щодо організації збуту (продажу) продукції, яку вони виробляють і виготовляють. З прийняттям нового Цивільного кодексу України відповідні правові норми про підприємництво будуть закріплені в ньому, а потреба в Законі "Про підприємництво" відпаде.

Питання належної організації збуту (продажу) сільськогосподарської продукції мають важливе виробничо-господарське економічне значення як для виробників, так і для органів державного управління сільським господарством. Цим питанням приділена увага в правових актах, якими визначені повноваження органів державно-правового регулювання сільського господарства. Так зокрема, це -- Положення про Головне управління ринкових відносин, маркетингу та балансів продовольчих ресурсів Міністерства агропромислового комплексу України.

Повне задоволення потреб країни в продукції, виробленої галузями АПК, є умовою економічного прогресу країни. Кожен суб'єкт господарських відносин не залежно від галузі виробництва та форми власності має одну головну мету - раціонально використовувати свої ресурси, найбільш ефективно вести виробничу діяльність, в результаті чого досягти високих економічних показників.

Переведення сільського господарства на основу повсюдного впровадження наукових систем господарювання, інтенсивних технологій поліпшення використання та підвищення родючості ґрунту, забезпечення значного зростання врожайності сільськогосподарських культур, виключити втрати виходу продукції при збиранні, транспортуванні і зберіганні стали головними завданнями перед працівниками агропромислового комплексу.

Кожному сільськогосподарському підприємству незалежно від форм власності збільшити прибуток та рентабельність свого підприємства дозволить зростання виробництва валової продукції, підвищення продуктивності праці та врожайності, а також підвищення цін на сільськогосподарську продукцію. А для отримання таких результатів підприємства - виробники повинні складати плани-прогнози розвитку своєї діяльності, постійно вивчати інформацію про результати діяльності підприємств-конкурентів, обмінюватися досвідом з підприємствами-виробниками цієї продукції і т. д.

В підтримку сільськогосподарським підприємства йде держава , в основу якої входить: державне регулювання цін, надання низькопроцентних кредитів, його діяльність може отримати гарний розвиток у плані конкурентоспроможності і платоспроможності на ринку сільськогосподарської продукції.



1. Стан виробництва та перспективи розвитку зернової галузі в Україні

Розглянуто сучасний стан ринку зернових у світі і в Україні, простежено динаміку їх виробництва, визначено напрями розвитку ринку зерна. Ринок зерна, суб'єкти ринку зерна, інфраструктура аграрно- го ринку, урожайність.

Природно-кліматичні умови та родючі землі України сприяють вирощуванню зернових культур і дають змогу отримувати високоякісне продовольче зерно в обсягах, достатніх для забезпечення внутрішніх потреб і формування експортного потенціалу.

Зернове господарство України є стратегічною галуззю народного господарства.

Зерно є основою продовольчої безпеки держави. Відтак, дослідження питань розвитку зернового ринку є актуальним.

У сучасному світі перспективи розвитку ринку країни визначають такі основні ресурси, як питна вода, зерно та нафта.

Україна має унікальні умови для розвитку зерновиробництва, оскільки саме зерновий сектор є основою для більшості галузей агропромислового комплексу та істотно впливає на добробут сільського населення і розвиток сільських територій. Зернова галузь є однією з найважливіших у складі АПК України, продукти переробки цієї галузі мають стратегічне значення для країни.

Зерновий ринок являє собою систему товарно-грошових відносин, що виникають між його суб'єктами в процесі виробництва, зберігання, торгівлі та використання зерна на засадах вільної конкуренції, вільного вибору напрямів реалізації зерна й визначення цін, а також державного контролю за його якістю та зберіганням.

Суб'єктами ринку зерна є товаровиробники зерна, підприємства зі зберігання зерна, суб'єкти заставних закупок зерна та проведення інтервенційних операцій, акредитовані біржі та інші. Українські аграрії завершують збирання ранніх зернових. Урожай зібрано з площі 9,6 млн га, що становить 99% від прогнозу. Врожайність становить 39,4 ц/га.

Як повідомляє прес-служба Мінагрополітики, станом на 15 серпня 2016 року: пшениця зібрана на площі 6,16 млн га, або 99% від прогнозу, намолочено 26,4 млн т зерна (в 2015 р. - 26,7 млн т) при врожайності 42,8 ц/га (в 2015 р. - 39,4 ц/га);

Ячмінь обмолочений на площі 2,86 млн га (99%), намолочено 9,8 млн т зерна (в 2015 р. - 8,5 млн т) при урожайності 34,1 ц/га (в 2015 р. - 30,4 ц/га).

Жито зібрано на площі 138 тис. га (97%), намолочено 373 тис. т зерна (в 2015 р. - 359 тис. т) при врожайності 26,9 ц/га (в 2015 р. - 25,3 ц/га).

Овес обмолочений на площі 188 тис. га (90%), намолочено 481 тис. т зерна (в 2015 р. - 469 тис. т) при врожайності 25,6 ц/га (в 2015 р. - 23,7 ц/га).

Горох зібрано на площі 236 тис. га (99%), намолочено 763 тис. т (в 2015 р. - 392 тис. т), врожайність 32,3 ц/га (в 2015 р. - 23,3 ц/га).

Крім того, ріпак обмолочений на площі 434 тис. га (96% прогнозу), намолочено 1,1 млн т (в 2015 р. - 1,7 млн т) при урожайності 26,2 ц/га (в 2015 році - 25,7 ц/га).

Найвища врожайність ранніх зернових у Вінницькій (55,3 ц/га), Хмельницькій (53,7 ц/га), Черкаській (52,0 ц/га) та Київській областях (49,9 ц/га).

Нагадаємо, Міністерство сільського господарства США (USDA) підвищило прогноз урожаю зернових в Україні в поточному маркетинговому році (МР, липень 2016 - червень 2017 рік) на 4,5% порівняно з липневим прогнозом - до 64,1 млн т.

За прогнозами Мінагрополітики, валовий збір зернових і зернобобових в Україні в цьому році очікується на рівні 59,8 млн тонн.

У минулому році, за даними Державної служби статистики, Україна (без урахування тимчасово окупованої Росією Криму та зони АТО) зібрала 60,1 млн тонн зернових і зернобобових. Це на 5,8% менше рекордного показника 2014 року - 63,8 млн тонн.

В 2015-2016 маркетинговому році (червень 2015 - липень 2016) Україна експортувала рекордний обсяг зерна - 39,4 млн тонн, побивши рекорд 2014-2015 МГ у розмірі 34,8 млн тонн.

За даними Міністерство економічного розвитку, Україна - найбільший імпортер пшениці в ЄС. В 2015-2016 МГ в Євросоюз поставили 1,64 млн тонн української пшениці або 49% від загального обсягу імпорту в ЄС. За цим показником Україна випередила США, Канаду і РФ.

Основними споживачами зерна у світі є країни Африки і Близького Сходу - 25 % від глобального споживання зерна, США - 17,8, Китай - 17,2, Індія - 6,4 %. Виробництво зерна - провідна галузь сільського господарства України. Зернові культури займають понад 14 млн га або 56 % у структурі посівних площ.

Наявний потенціал та географічне розташування дає змогу формувати експортні партії зернових культур та вести активну зовнішньо- економічна діяльність [5]. Зерно експортується, переважно, в країни Азії - 53 % (у т. ч. пшениця - 8,6 %, кукурудза - 33,2 і ячмінь - 84,3 %), Африки - 22 % (у т. ч. пшениця - 27 %, кукурудза - 31,1 і ячмінь - 9,4 %) і Європи - 20 % (у т. ч. пшениця - 31 %, кукурудза - 19,9 і ячмінь - 5,2 %)

Упродовж останніх п'яти років Україна зміцнила свої позиції на міжнародному аграрному ринку та впевнено перебуває в світовій десятці виробників зерна. До того ж є лідером з виробництва насіння соняшнику та експорту соняшникової олії, ввійшла до трійки лідерів з експорту зерна, поступаючись лише США та Європейському Союзу.

За прогнозами Мінагрополітики, нинішнього року передбачається зібрати 63 млн т зерна. У структурі виробництва домінуватиме кукурудза. Обсяги виробництва цього зерна оцінюються у близько 26 млн т.

Загалом врожай цього року перевищить тогорічний на 5%, або 3 млн т. Оскільки внутрішні потреби країни в зерні щороку становлять у межах 29 млн т, то збільшення загального його виробництва впливає на зростання експортного потенціалу.



За даними профільного міністерства, Україна експортувала у 2015/16 МР майже 39,5 млн т зерна, що на 13,5% перевищує попередній період. Зокрема, експорт пшениці становив 17,4 млн т, кукурудзи -- 17,39, ячменю -- 4,4 млн т, інших зернових культур -- 256 тис. т.

Поточного сезону прогнозується доведення обсягів експорту до 41 млн т. Таким чином буде встановлено новий рекорд із продажу українського зерна на світовому ринку.

У зовнішніх продажах поступово зростає частка зерно продуктів.

Так, за даними офіційної статистики, за перші сім місяців 2016 року обсяги експорту круп та гранул із продукції зерно-переробки досягли 17,1 тис. т (5,1 млн дол.), що на третину перевищує аналогічний період минулого року.



Головними споживачами українських круп стали Єгипет, Ізраїль і Білорусь. До того ж квота 2016 року на постачання ячмінної крупи та борошна до країн ЄС в обсязі 6,3 тис. т була вичерпана за три місяці.

На думку вітчизняних експертів аграрного ринку, подальше нарощування експорту і можливе збільшення квот на постачання до Євросоюзу продуктів переробки зерна сприятиме збільшенню в Україні виробництва продукції з доданою вартістю.

За п'ять останніх років вдалося розширити канали збуту української агро-продукції на світовому ринку та переконати міжнародних партнерів у надійності виконання контрактних зобов'язань.

Тож довіра до України як аграрного партнера в подальшому сприятиме розвитку внутрішнього виробництва зерна та продуктів його переробки.



2. Організаційно-економічна характеристика підприємства

Сільське господарство «В.В. Плакущенко» знаходиться за адресою с. Гребеники , вул. Леніна, а . 17. Великомихайлівський р.-н. Одеська обл.

Район розташування господарства знаходяться в помірно-вологій зоні степу південно-заході країни

Кліматичні умови цієї зони за даними спостережень метеостанцій м. Одеси та агро-кліматичного довідника по всій Одеській області характеризується достатньою кількістю опадів, нерівномірністю їх розподілу у різні періоди року, високими температурами в літній період, повітря переважно тепле і посушливе. Клімат даного району континентальний з високими тепловими ресурсами. Середня тривалість періоду 175 днів.

Територія господарства представляє рівнину з поступовим підвищенням в західній частині. Грунти представлені малогумусні чорноземами . Ці землі пригодні для вирощування сільськогосподарських культур.

СГ «В.В. Плакущенко» має загальну площу земель - 779.4 га . Вся площа віддана на вирощування основної галузі - рослинництво .

Продукція рослинництва	Кількість , га
Зернові і зернобобові культури	279.1
Пшениця	244.9
Соняшник	176.5
Інші зернові культури	34.2
Овочі	10.6
Ріпак	34.1
Всього	779.4

Організаційна структура управління - склад та підпорядкованість органів управління. Базою для побудови організаційної структури управління є організаційна структура виробництва та функцій управління.

Організаційну структуру господарства СГ «В.В.Плакущенко» можна розглянути на рис. 1.1.

В господарстві лінійна структура управління - управління дії проводиться одним керівником, який приймає рішення по всім питанням, несе повну відповідальність за результати діяльності. Зі сторони директора розробляються головні цілі, контроль, організація, координація дії спеціалістів. Аналіз прийнятих рішень проводить головний економіст з заступником, облік ведуть в бухгалтерії.

Моє господарство, займається переважно виробництвом зерна і пшениці, в першу чергу маю зауважити, що воно розташоване в сприятливих умовах клімату для даної місцевості, що має пряме відношення урожайності і валового збору зерна і пшениці, так як достатня кількість опадів, нерівномірність, висока температура дуже сильно впливає на валовий збір в цілому по господарству і собівартість.

Зерноі пшениця має в господарстві велику питому вагу в структурі товарної продукції , це означає що йому надається велике значення у виробництві продукції .

Також велике значення має зібрання зерна і пшениці в оптимальні строки, так як запізнення збору урожаю призводить до втрат валової продукції і підвищення вартості виробництва продукції. Значення і задачі аналізу виробництва зерна:

- систематизувати контроль за виконанням плану виробництва зерна;

- виявлення впливу факторів на обсяг виробництва зерна;

- резерви по зниженню собівартості зерна в господарстві, за рахунок чого господарство має збільшити конкурентну спроможність підприємства.

Значний вплив здійснює проектування витрат по виробництві зерна їх зниження і додержання встановлених нормативів.



3. Організація збуту зерна в господарстві

3.1 Порядок складання договору на збут зерна

Складання договорів на збут продукції є основним способом формування зв'язку між виробниками та споживачами сільськогосподарської продукції та продукції її переробки.

За договором поставки продавець зобов'язаний передати товар покупцю у власність товар, а покупець зобов'язаний прийняти товар за кількістю та якістю згідно з нормативною документацією і оплатити його.

Право власності на продану придбану продукцію покупець отримує з часу придбання цієї продукції. У договорі повинен бути представлений розгорнутий асортимент продукції, що продається, кількість і якість продукції, ціна, терміни поставки продукції, відповідальність сторін, юридичні адреси сторін, а в довгостроковому договорі вказується узгоджена специфікація, порядок і терміни передачі продукції і т. д.

Основні умови договору:

· обмін проводиться на збалансованій основі без здійснення доплат;

· сторони домовляються про встановлення ціни на товари, які підлягають обміну у відповідності з договором;

· обумовлюються строки поставки продукції за договором з моменту його підписання;

· кожна із сторін має право на дострокове виконання умов договору щодо передачі товару;

· право власності на товар настає з моменту передачі товару; якість товару повинна відповідати встановленим стандартам на дану продукцію;

· сторона, що продає товар повинна передати другій стороні сертифікат якості даного товару;

· приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі інструкції приймання товарів за кількістю та якістю П-6 і П-7;

· при затримці товару стягується штраф у розмірі, обумовленому в договорі;

· договір вважається укладеним, коли між сторонами досягнуто згоди з усіх існуючих умов договору.

В доповнення до договору вказують графік отримання товару, основні показники обсягів поставки продукції, основні показники для встановлення сортності товару за Гостами, сторони встановлюють ціни на продукцію, в тому числі ПДВ, транспортні витрати, інші умови, підписи продавця та покупця, печатки сторін.

Також при поставці продукції необхідна товаротранспортна накладна, в якій вказується: автомобіль, автопідприємство, Ф. В. О. водія, замовника, відправник і одержувач вантажу, пункт навантаження, пункт розвантаження вантажу і т. д. зерновий сільськогосподарський експорт збут

В договорі повинні передбачатися чітко, ясно і відображені всі особливості відносин, що складаються між сторонами. Якщо сторони домовилися про форму договору, то він повинен бути укладений у цій формі. При укладенні договору сторони мають право вимагати забезпечення зобов'язань за договором.

Важливим розділом договору поставки є го частина, в якій встановлюються види й заходи відповідальності за порушення договірних зобов'язань та порядок її застосування.

Основні ознаки, за якими характеризується відповідальність сторін за договором поставки:

· застосування санкцій за невиконання та неналежне виконання умов договору поставки є правом, а не обов'язком сторін;

· сторони можуть встановлювати в договорі санкції за своїм розсудом, якщо законодавством не передбачено обов'язкових санкцій, а також збільшувати розміри санкцій, встановлених законодавством;

· відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору поставки може настати і без наявності їх вини у цьому, не виконало підприємницької діяльності, несе відповідальність, якщо покупець доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок нездоланної сили, тобто надзвичайних і невідворотних за даних умов обставин. До таких обставин не відносяться, зокрема, порушення обов'язків з боку контрагентів боржника, відсутність на ринку потрібні для виконання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів;

· формами відповідальності сторін за договором поставки є виплата неустойки збитків;

· за загальним правилом, неустойка є заліковою, бо завдані невиконанням договору збитків відшкодування в сумі, не покритій неустойкою;

· відповідно до принципу повного відшкодування збитків відшкодуванню підлягають обидва види збитків : позитивну шкоду в майні і упущена вигода.

Відповідальність постачальника, у договорі поставки наступні: 1.прострочення товару - передача постачальником покупцю товару після закінчення строку поставки, передбаченого договором;

2. недопоставлене - передача постачальником покупцеві у встановлений строк меншої кількості товару, ніж передбачено договором;

3. поставка неякісного товару;

4. поставка некомплектного товару;

Законодавство України регулює лише загальні питання відповідальності за порушення договірних зобов'язань за договором поставки, надаючи сторонам право самостійно встановити в договорі розміри штрафів і порядок їх стягнення, допускає встановлення законом або іншими правовими актами.

За порушення з боку постачальника дана сторона сплачує покупцеві неустойку в процентному відношенні до вартості не поставленого в строк товару. У відповідності з законодавством неустойка являє собою визначену в договорі або законі грошову суму, яку боржник зобов'язаний сплатити кредитору при невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань, зокрема у разі прострочення виконання. Практично будь-яке зобов'язання, що є дійсним за законом, можна забезпечити неустойкою. При цьому завчасно вказується конкретна цифра неустойки, і при невиконанні зобов'язання винна сторона повинна заплатити саме цю суму, незалежно від реального розміру збитків іншої сторони, так само як і при відсутності.

Неустойка може бути «законної» і договірної. Законна неустойка передбачена вимогами законодавства та визначається нормативними актами у твердій сумі або у відсотках до грошової сумі зобов'язань. Неустойка, встановлена нормативними актами, застосовується сторонами договору незалежно від того, відтворені або підтверджені відповідні норми в тексті договору поставки.

3.2 Умови приймання зерна

Приймання товарів - це процес, який запобігає потраплянню в роздрібну торговельну мережу товарів недоброякісних, нестандартних, і які не задовольняють потреби споживачів. Так за умов правильної приймання постачальники можуть бути пред'явлені претензії на виплату неустойки і відшкодування збитків.

Порядок і терміни приймання товарів за кількістю, якості і комплектності і його документального оформлення регулюються діючими технічними умовами, умовами поставки, договорами купівлі-продажу та інструкціями про порядок приймання товарів народного споживання за кількістю, якості і комплектності.

Передача товару від постачальника до покупця оформляється товаросупровідними документами, передбаченими умовами поставки та перевезення товару. Це можуть бути накладні, товарно - транспортні накладні. Залізничні накладні, рахунки. Рахунки-фактури.

Товари, придбані організацією торгівлі для перепродажу, можуть надходити безпосередньо до неї на склад, а можуть прийматися торговельною організацією поза власного складу.

Приймання зерна за якістю і кількістю регулюють спеціальні нормативні документи, які є обов'язковими для організацій і підприємств.

До них відносять:

· положення про поставки товарів народного споживання;

· інструкція про приймання товарів за кількістю та якістю ;

· стандарти на зерно і зернопродукцию і технічні умови договору поставки.

Приймання зерна за якістю здійснюють наступним чином. Від партії зерна одного сорту й виду відбирають середню пробу, проводять лабораторний і органолептичний аналіз, потім результати аналізу порівнюють з ветеринарним укладенням і роблять висновок про якість даної партії зерна.

Якщо при прийманні зерна була визначена недостача, то одержувач зупиняє приймання зерна, забезпечує його збереження та повідомляє про це постачальника.

Про виявленої недостачі складають акт за підписом осіб, які брали це зерно. На підставі акту складають претензію постачальнику. Результати приймання зерна за якістю оформляють також актом. В акті вказуються всі дані про зерно, а також виявлені дефекти зерна. Акт приймання товарів за якістю товарів є підставою для пред'явлення претензії постачальникам.



4. Ефективність каналів збут

Одним із суттєвих факторів ефективності виробництва сільськогосподарської продукції являється формування сфери реалізації. Декілька років тому аграрний ринок не був актуальним для конкретно взятого господарства, так як практично весь обсяг продукції закуповувався державою і велика частина прибутку від їх реалізації поступала державним заготівельним та переробним організаціям.

Наряду з цим, більшість господарств, які зупинились перед свободою вибору, вже сьогодні зіштовхуються з гострою проблемою збуту сільськогосподарської продукції.

Одержуючи урожай, але не знаходячи споживача на цю продукцію навіть спеціалізовані господарства не можуть вести не тільки розширене, але й просте відтворення. Тому, першочерговою метою товаровиробника є активний пошук ринків збуту.

Необхідно зосередити увагу на тому аспекті, що в умовах перехідної економіки основними виробниками сільськогосподарської продукції у південному регіоні залишаються господарства населення, що спричиняє труднощі як у виробництві продукції, так її реалізації.

Середній рівень товарності за 5 років становить 77,3%. Основною причиною такого стану є несвоєчасна реалізація вирощеної продукції, внаслідок чого її псування, неможливість більшості господарств знайти ефективні канали збуту.

Слід вказати на протилежну тенденцію рівня товарності й обсягів реалізації продукції протягом 2014-2016 років.

Тобто рівень товарності збільшується не за рахунок зростання обсягів виробництва і реалізації продукції, а тільки за рахунок підвищення частки обсягів реалізації. У період з січня по квітень 2016 року ціни реалізації сільськогосподарської продукції порівняно до аналогічного періоду 2015 року зросли на 9,5%.

Про це свідчать дані Державної служби статистики.

За інформацією статистів, без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції, за вказаний період ціни продажу аграрної продукції сільськогосподарськими підприємствами за всіма напрямами реалізації зросли на 9,5%. Зокрема ціни продажу продукції рослинництва зросли на 13,9%, тваринництва -- на 6,3%.

У квітні 2016 року порівняно з аналогічним періодом 2015 року ціни реалізації аграрної продукції сільськогосподарськими підприємствами за всіма напрямами реалізації зросли на 1,9%. Зокрема, продукція рослинництва подорожчала на 15,1% та продукція тваринництва подешевшала на 6,6%.



Висновки і пропозиції

Зернове господарство - є найбільш ефективною галуззю народного господарства. Природно-кліматичні умови Криму сприяють вирощуванню всіх зернових культур і дають змогу отримувати високоякісну продукцію. Тому підприємствам, що виробляють сільськогосподарську продукцію необхідно вчасно і якісно користуватися даними умовами, а саме раціонально використовувати родючість ґрунтів, раціонально розміщувати поля на території своїх господарств і т. д.

Аналіз розвитку зернового господарства, з метою виявлення шляхів підвищення його ефективності, приводить до наступних висновків. Рентабельність виробництва зерна має коливання. Будучи узагальнюючим показником рівня ефективності ведення галузі, рентабельність залежить від двох чинників: собівартості виробництва зерна та цін його реалізації. Ці показники, у свою чергу, залежні від багатьох інших факторів і умов, які були розглянуті в контрольній роботі.

Потенційні можливості розвитку будь-якої галузі визначаються наявністю, станом і рівнем використання наявних ресурсів, основним з яких для виробництва зерна є земля.

За підсумками аналізу ресурсного потенціалу зернового виробництва слід, що його стан не забезпечує розвиток галузі на високому технологічному рівні, що призвело до зниження її ефективності.

Все це проявилося в нестійкою врожайності зернових культур, погіршення якості зерна, підвищення собівартості виробництва, зниження рентабельності.

Размещено на Allbest.ru

...