Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Теоретичні аспекти світового ринку зерна та особливості розміщення виробництва зернових культур
• 1.1 Сутність поняття "світовий ринок зерна"
• 1.2 Склад і структура світового ринку зерна
• 1.3 Територіальна організація виробництва зернових культур
• Розділ 2. Сутність територіальної організації та розвитку зернових культур
• 2.1 Динаміка розвитку світового ринку зерна за 2004-2007 рр.
• 2.2 Оцінка впливу факторів на сучасний розвиток зернових культур
• 2.3 Характеристика проблем розвитку виробництва зернових культур

Вступ

Зернове господарство - це основа всього сільськогосподарського виробництва. Від зерна і продуктів його переробки значною мірою залежить і могутність держави, і добробут її населення. Зернове господарство формує продовольчий фонд і постачає фуражне зерно тваринництву, створює резервні запаси зерна і дає продукцію на експорт. Проте, на жаль, сьогодні зерновий ринок, як в світі так і в Україні, має багато проблем, які не є вирішеними, а зокрема:

ь неефективна законодавча база;

ь високі залізничні тарифи на перевезення зерна;

ь проблеми при взаємодії із органами ветеринарної медицини;

ь високі ціни на зерно.

Отже, можна стверджувати, що тема даного дослідження є актуальною, на даний момент, як для українського, так і для світового ринку зерна, для всіх країн з перехідною економікою і вже досить довгий час вивчається українськими і зарубіжними вченими: Л. Абалкіним, А. Аганбегяном, В. Боєвим, І. Лукіновим, П. Борщевським, В. Бойком, В. Гусаковим, М. Дем'яненком, Є. Жоголєвою, Г. Личем, О. Онищенком, Б. Пасхавером, П. Саблуком, Е. Сагайдаком, В. Протасовим, В. Зимовцем,О. Шпичаком та ін.

Вже в кінці 80-х - на початку 90-х років ці вчені обґрунтували необхідність економічних перетворень в країнах, в їх агропромислових комплексах, зокрема, сформулювали поняття ринкової системи і економічного механізму, визначили складові останнього, властиві для перехідного періоду і особливостей країни.

Метою нашого дослідження є визначення основних тенденцій зернових культур на світовому ринку та перспективи розвитку ринку зернових культур в Україні та світі.

Для досягнення поставленої мети потрібно виконати ряд завдань:

визначення поняття "світовий ринок зерна";

уточнення ролі і місця зернових ринків в ринковій системі, що обслуговує АПК;

визначення сутності економічного механізму, його структури і принципів дії для створення повноцінних ринків;

розробка методики визначення ефективності механізмів регулювання ринків;

комплексна оцінка діючих економічних механізмів функціонування ринку зерна і зернопродуктів на різних етапах розвитку;

прогноз кон'юнктури та напрямки удосконалення механізмів функціонування зернових ринків.

Об'єктом дослідження є діючі ринки зернових культур, а предметом виступає світовий ринок зерна.

Розділ 1. Теоретичні аспекти світового ринку зерна та особливості розміщення виробництва зернових культур

1.1 Сутність поняття "світовий ринок зерна"

Поняття "ринок" в науковій літературі є надзвичайно багатогранним. Ми ж, виходячи із предмета нашого дослідження, розглядаємо ринок зерна, перш за все, як механізм встановлення ринкової рівноваги в процесі обміну і як сукупність економічних відносин, що виникають між товаровиробниками і споживачами з приводу купівлі-продажу зерна.

Багато економістів вважають, що досконалий ринок - це той, на якому забезпечуються рівні умови доступу всім суб'єктам до участі в процесі обміну, страхування угод від фінансових ризиків, який працює переважно в саморегульованому режимі, а рівновага попиту і пропозиції, що встановлюється на ньому, найбільш відповідає інтересам учасників ринкового процесу. Механізм функціонування такого ринку є найбільш дешевим з загальнодержавних позицій, оскільки не потребує додаткових коштів для здійснення регулюючих заходів.

Світовий ринок зерна - це система правових відношень, які виникають між суб'єктами різних країн світу в процесі виробництва зерна, його зберіганні, торгівлі та використанні на засадах вільної конкуренції, вільного вибору напрямків реалізації та визначення цін, а також міждержавного контролю за якістю, зберіганням та раціональним використанням зерна.

Економічні кризи, які спостерігалися на протязі ХХ сторіччя в різних країнах (США, Німеччині, Китаї, Японії, Польщі, країнах СНД), окрім спільної природи - кризи попиту, мали свої особливості. Різними були і заходи щодо виводу економік із цих криз. Криза української економіки 90-х років ХХ століття - це циклічна криза попиту, обтяжена довгостроковими кризовими явищами (енергетичними, структурними, екологічними). До того ж, це криза перехідного періоду посилена дезінтеграційними процесами, що виникли внаслідок розпаду СРСР. Тому вона є винятково руйнівною і довготривалою, проте, як і будь-яка інша, не може бути безкінечною.

Після особливо сприятливих для зернового виробництва 1985-1990 рр. і рекордних за урожаями 1990 і 1992 рр. спад і стагнація виробництва зерна спостерігалися у всьому світі до самого 1997 р. Однак той спад не перевищував 3-4% валових зборів в цілому по зерну, по пшениці - 8 % і по кормовому зерну - 6 %. Завдяки науково-технічному прогресу більшості країн вдалося подолати застій, і вже 1997 рік став рекордним по виробництву зерна у світі. зерновий фуражний фонд тваринництво

Наша криза виявилася глибшою і більш затяжною. Свідоцтвом її є: падіння валових зборів зерна і урожайності, що прогресує з початку 90-х років, значні перепади урожайності по роках, погіршення якості зерна. За цей період втрачено 2,5-2,7 пунктів клейковини, пшениць І-ІІ класу в останні роки зовсім не стало, а питома вага ІІІ-ІV класу, що класифікуються як продовольче зерно, із 83 % у 1990-1995 р. понизилась до 54-60 % у 1999-2003 рр., практично не вирощуються тверді пшениці, погіршилась якість і інших видів зернових. Зернова галузь України і інших країн, яка наповнює зернові ринки, переживала далеко не кращі часи. Але останніми роками ця ситуація стабілізувалася і у 2007 році у світі був зібраний рекордний урожай зернових культур - 2.316 млрд. тонн, що на 4% більше, ніж в 2006 році.

1.2 Склад і структура світового ринку зерна

Зерновий, як і інші ринки сільськогосподарської продукції, функціонує не автономно, а в певному економічному макросередовищі, в тісному поєднанні з іншими. Саме тому кардинальні зміни в економічній політиці на макро- та галузевому рівнях суттєво впливають на його функціонування, на ефективність розвитку галузей, які обслуговують його. До того ж, зерновий ринок в силу його високої соціально-економічної значимості для України традиційно вважається об'єктом особливої уваги урядових структур і об'єктом державного регулювання. Суть останнього зводилась до того, щоб серйозно підтримувати галузь зерновиробництва, як таку, що забезпечувала наповнення бюджету і діяльність суміжних галузей, а з іншого боку підтримувався попит кінцевого споживача за рахунок утримання досить низьких цін на хлібопродукти, часто за рахунок товаровиробників зерна.

Зерновий агрегативний ринок неоднорідний, він складається з ринків: продовольчого, фуражного і зерна для промислової переробки, а також ринку насіння. Ринки, природно, відрізняються один від одного, насамперед тим, який товар на них пропонується, тобто за об'єктом обмінних операцій. Кожний ринок має свою специфіку розвитку, формування кон'юнктури, ступінь значимості для нації, а відтак і методи регулювання їх, хоч і можуть мати багато спільного, та не будуть повністю ідентичними і тому економічні механізми мають розроблятися комплексно, для конкретних ринків, на певну перспективу, з урахуванням прогнозу ринкового товарообігу.

Найбільш поширеними з продовольчих зернових культур є пшениця та рис, а з кормових - кукурудза, жито та овес. З хлібних основними, як в Україні, так і в світі, є озима пшениця й жито, круп'яних - просо, гречка та рис; зернофуражних - ячмінь, кукурудза й овес; зернобобових - горох..

Продовольче споживання зерна - відносно стабільна величина, хоча в останні роки в Україні все-таки проглядається тенденція до зниження. Причин такої тенденції багато - це і скорочення населення країни, і виїзд великої кількості українців за кордон (за деякими оцінками це становить біля 5 млн. чол.) і більш ощадливе відношення до продуктів, і зміна раціону харчування. Усе це відбиває статистика, що показує зниження виробництва хліба, круп і деяких інших продуктів харчування, вироблюваних із зерна. Продовольче споживання зерна складається з його використання на виробництво борошна, круп, консервів і деяких інших продуктів, які вживаються людиною в їжу. Всі основні зернові і зернобобові культури тією чи іншою мірою йдуть на продовольче споживання.

У цілому продовольчим зерном Україна забезпечує свої проблеми, але не вистачає якісного зерна, сильної і твердої пшениці, круп'яних культур. Що стосується фуражного зерна, то його частка становить лише 2/5 валового збору всього зерна. Ми ще не достатньо збираємо ячменю, зерна кукурудзи, вівса, зернобобових, використовуючи продовольче зерно для фуражних цілей.

Також існує категорія "інше споживання зерна", яка включає використання зерна на виробництво олії, крохмалю та інше. У середньому за останні 5 років частка цієї категорії в загальному споживанні не перевищувала 4%, однак вона має тенденцію до росту.

Сільськогосподарські угіддя займають на земній кулі приблизно 1/3 суходолу або 4,5 млрд. га. Угіддя складаються з ріллі (засів та пар, включаючи городи), перелогів, сінокосів, пасовищ, насаджень. У складі оброблюваних земель на ріллю у світі припадає близько 1,4 млрд. га, на багаторічні насадження - до 0,4 млрд. га.

Основні зони виробництва зерна - Степ і Лісостеп, де виробляють відповідно 45 і 40% його загального обсягу. У структурі посівних площ України переважають зернові - 49,8%. Серед них озимі займають 47% від усіх посівних площ під зерновими, а ярі - 53%. Під пшеницею у 2006 році було зайнято 42% цих площ, під житом - 5%, під кукурудзою - 8%, під ячменем - 28%, під рисом - 0,2%.

У розвитку зернового господарства слід врахувати можливості розширення спиртової, лікеро-горілчаної та пивоварної галузей промисловості.

Крім виробництва зерна, зернопромисловий підкомплекс АПК об'єднує підприємства по його зберіганню та промисловій переробці. Щодо України, то зерно від сільськогосподарських товаровиробників купують у державні ресурси і приймають на зберігання 695 елеваторів, хлібоприймальних підприємств, комбінатів хлібопродуктів, реалізаційних та хлібних баз і підзвітних їм виробничих дільниць. Вони обладнанні 1,6 тис. автомобільних ваг, 5,3 тис. автомобілерозвантажувачів, 2,6 тис. зерноочисних машин, 1,6 тис. стаціонарних пересувних зерносушарок, які спроможні за добу прийняти 1,3 млн. т зерна.

Найбільші елеватори функціонують у великих містах, морських портах, залізничних вузлах і районах виробництва зерна. Елеватори великої місткості споруджено в Херсоні, Миколаєві, Одесі, Маріуполі, Києві, Дніпропетровську, Запоріжжі.

1.3 Територіальна організація виробництва зернових культур

Зернові культури займають більшу частину посівних площ земної кулі.

На світовий ринок щороку надходить біля 200 млн. т зерна, у тому числі 90-100 млн. т пшениці. Експорт пшениці виявився сконцентрованим в руках порівняно невеликої групи країн - США, Канади, Франції, Австралії, Аргентини. При цьому частка США складає біля 50% світового експорту пшениці.

Великими імпортерами зерна (більше 50% світового імпорту) є країни, що розвиваються. Вони ввозять головним чином продовольче зерно. Наприклад, Єгипет завозить щороку біля 10 млн. т зерна, Бразилія - 5 млн. т. Але найбільшими імпортерами зерна є Японія (біля 30 млн. т щороку) та Росія (27-35 млн. т). До імпортерів належать також Велика Британія, Німеччина, Нідерланди, Швейцарія, Китай.

Близько 90% світового збору рису припадає на країни Південної, Східної та Південно-Східної Азії. Посіви рису є також у Центральній Азії, південних районах Європи, на півдні Північної Америки та у окремих регіонах Південної Америки. Найбільшими виробниками рису є Китай, В'єтнам, Корея, Індія, Індонезія, Бангладеш, Таїланд, Бірма, Філіппіни, Бразилія, Мексика, Мадагаскар, Японія, США, Італія, Іспанія. Основними експортерами рису є Таїланд, США, М'янма, Італія, а імпортерами - Індонезія, Іран, країни Європи.

Кукурудза у більшості країн є кормовою культурою. Але в окремих країнах вона вживається як продовольче зерно. Майже половина кукурудзи, що виробляється у світі, припадає на США. Великими виробниками її також є Китай, Франція, ПАР, Бразилія, Мексика, Аргентина. Основні експортери кукурудзи: США, Аргентина, Франція, Таїланд, ПАР. Головними імпортерами цього зерна є країни Європи та Японія.

Жито вирощується у помірному поясі Північної півкулі, переважно у лісовій та лісостеповій зонах. Її посіви займають лише 2% від усіх зернових, врожайність вдвічі нижча, ніж у пшениці. Головними виробниками є: Росія, Китай, США, Індія, Канада та Україна.

Зерновий ринок для України має особливе значення, а зернова галузь є однією з найбільш важливих для її економіки. Українське зерно і борошно - небагаточисельні прибуткові і конкурентоспроможні на світовому ринку товари. Практично всі потреби держави в зернопродукції задовільняються за рахунок внутрішнього виробництва зерна. Всі види зернових, а особливо продовольче зерно і насіння, є і будуть залишатися для України стратегічно важливими експортними товарами. Розглянемо територіальне розміщення зернових України.

Озима пшениця - основна продовольча зернова культура, посіви якої займають до половини зернового клину України. Найвища концентрація їх у степовій (50%) і лісостеповій (30%) зонах, значно менше посівів під озимою пшеницею на Поліссі.

Основні посіви озимого жита зосереджені на Поліссі (понад 60%), у районах Карпат і деяких лісостепових районах.

Ярий ячмінь - друга після пшениці зернова культура за площею посівів і валовими зборами зерна. Посіви його розміщені переважно у північному Степу, Лісостепу, а також в передгірних і гірських районах Криму.

Кукурудза - цінна продовольча і фуражна культура. Її основні посіви зосереджені в Степу та південній частині Лісостепу.

Овес - допоміжна фуражна культура. Найбільшу частку в структурі посівних площ він становить на Поліссі і в районах Карпат.

Просо, гречка, рис - цінні круп'яні культури. Просо завдяки його посухостійкості вирощують переважно в степових областях, хоча найбільші врожаї отримують у лісостепових (Хмельницькій, Вінницькій, Черкаській). Гречку вирощують у лісостепових та поліських областях, менше - у степових. Рис в Україні почали сіяти у 30-х роках ХХ ст.. У 2006 році його посіви займали 22 тис. га і були розміщені в Херсонській, Миколаївській, Одеській областях та АР Крим.

Із зернобобових культур в Україні найпоширеніші горох, люпин, вика, менше - соя, сочевиця, квасоля, боби, чина та інше. Середня урожайність зернобобових у 2006 р. становила 11,9 ц/га.

Розділ 2. Сутність територіальної організації та розвитку зернових культур

2.1 Динаміка розвитку світового ринку зерна за 2004-2007 рр.

У 2007 році у світі був зібраний рекордний урожай зернових культур - 2.316 млрд. тонн, що на 4% більше, ніж в 2006 році. З 1961 року світові врожаї майже втричі збільшилися, у той час як кількість населення світу лише - вдвоє. В 1961 році у світі було зібрано 285 кг зернових на душу населення, в 1986 році - рекордні 376 кг. У наступні десятиліття цей показник залишався стабільним і коливався приблизно на рівні 350 кг. Однак від регіону до регіону цей показник варіюється: так, для США він нині становить 1 230 кг, для Китаю - 325 кг, для Зімбабве - 90 кг. Приблизно 46% зерна світу знаходиться в США, Індії й Китаї. На країни Європи й пострадянських держав припадає 21% вирощування зернових.

Економічні відносини, незважаючи на достатньо високу конкуренцію на світовому ринку зерна, часто зумовлюються правовою базою міждержавного регламентування, стандартизації та управління, що характеризує в цілому ринок зерна з позицій глобального ринку - потреби якого можна задовольнити стандартизованим товаром, використовуючи схожі інструменти продажу та маркетингових комунікацій.

Разом з цим стандарти зернових в різних країнах світу суттєво різняться між собою. Так, наприклад, країни СНД в цілому досі користуються дещо застарілими державними стандартами колишнього Радянського Союзу, у той час як, наприклад, стандарти країн ЕС суттєво відрізняються від попередніх. Поряд з цим якість зерна на міжнародному ринку регламентується достатньо усталеними стандартами світового ринку, сформованими на базі стандартів СОТ (Світової організації торгівлі). Вона орієнтується насамперед на концентрацію, вміст білка у зернових, на відміну від України, де до 2002 року базовим показником якості визначався вміст клейковини. Таке положення ускладнює міжнародну торгівлю зерновими тому, що класифікація зернових тут дещо дрібніша, ускладнена і призводить до того, що українські виробники змушені продавати власне хлібопекарське зерно як кормове.

Основна увага щодо стандартизації зерна у світі орієнтується на базові та граничні показники якості. Перші встановлюються державними органами при порівняльній оцінці якості партій, а другі - становлять найбільше або найменше регламентоване відхилення від показника базового значення.

Регіональні природно-кліматичні особливості зумовлюють формування регіонів-виробників та регіонів-споживачів такого товару. Так, традиційно країнами-виробниками зерна прийнято вважати ті країни, у яких експорт перевищує імпорт, з одного боку, а з іншого визначається рівнем виробництва зазначеної продукції.

Таблиця 1. Співвідношення експорту, виробництва та імпорту пшениці на період 2004-2007рр.

Так, за даними таблиці можна визначити, що стійку позицію експортера, наприклад, пшениці, займають такі країни світу як США, Канада, Аргентина, Австралія, ЕС. Незважаючи на те, що Україна увійшла у десятку країн-експортерів зернових, вона не може розглядатися як експортер пшениці, ураховуючи і той факт, що зазначена продукція України на світовому ринку продається не українськими фірмами, а іноземними посередниками.

Проте не кожна країна зазначеного регіону виробників займає стійку позицію на ринку імпорту та експорту зерна, що зумовлюється насамперед сприятливими чи не сприятливими кліматичними умовами регіону, врожайністю певного року, природними катаклізмами тощо, а також загальними тенденціями розвитку світових ринків як зернових, так і інфраструктури, пов'язаної з таким розвитком, системою міждержавного організаційного керування (наприклад, введення квот на продаж та поставку зерна, регулювання цінової політики країнами Європейської Співдружності та подібне).

Так, наприклад, за даними Інституту Аграрного маркетингу (Росія) 2005/2006 сільськогосподарського року обсяги експорту зерна з Росії виросли у 6 разів порівняно з 2004/2005 роком та склали 7 млн. тон по відношенню до 4,3 тон попередніх років, що пояснюється в першу чергу збільшенням виробництва зерна. Відповідно, імпорт зерна порівняно з 2004/2005 роком знизився у 2006 на 29,1 % та склав 1,7 млн. тон.

Зерно як товар України на світовому ринку характеризується такими чинниками: природними перевагами, а в окремих випадках - абсолютними перевагами (наприклад, причорноморська фуражна пшениця), необхідністю задовольняти першочергові потреби споживачів, не завжди потребуючи модифікації в найближчому майбутньому. Проте система агромаркетингу зовнішнього ринку зерна достатньо не розроблена і частіше не враховується щодо його позиціювання на світовому ринку. Так, наприклад, кількість мінеральних добрив, що застосовуються у вирощувані зерна, за останні роки знижено майже вчетверо, проте такий важливий чинник як екологічна безпека не враховуються при виході на міжнародний ринок.

Можливими споживачами ринку зернових є насамперед виробники харчової промисловості та посередники-реалізатори зерна, що постачають зазначених виробників. В системі внутрішнього ринку зерна потреби споживачів забезпечені не повною мірою, проте значна доля продукції зернових не знаходить збут в системі внутрішнього ринку (наприклад, фуражна пшениця), що й передбачає вихід такого товару за межі країни.

2.2 Оцінка впливу факторів на сучасний розвиток зернових культур

Нині 48% зерна використовується для виготовлення харчових продуктів (хліб, кондитерські вироби тощо). Ще 35% використовується як корм для худоби, 17% йде на виробництво біопалива (наприклад, етилового спирту).

В останні роки значно збільшилася кількість зерна, що направляється на корм худоби і, особливо, у зв'язку зростанням цін на нафту, на виробництво біопалива. У результаті, на продовольчому ринку виникає дефіцит зерна, і ціни зростають. Так, у США в 2007 році кукурудза подорожчала на 70% порівняно з 2006 роком, пшениця - на 65%. В Аргентині ціни на пшеницю збільшилися вдвоє.

Багато держав-виробники почали обмежувати експорт зерна. Державні запаси зерна є головною "страховкою" світу на випадок поганих урожаїв. Однак нині ці запаси рекордно малі.

Існує таке поняття як конкурентна позиція товару - це те місце, яке товар займає у свідомості покупців, ширше - порівняно з аналогічними конкурентними товарами, тобто те, чим саме відрізняється товар фірми від аналогів. Відповідно, позиція товару показує як саме цей товар сприймається потенційними споживачами та чим вирізняється від аналогічних товарів.

Зазначена позиція виявляється у ринковій структурі як результат процесу позиціонування. Технологія позиціонування розроблена переважно у працях американських маркетологів: Дж. Траута, Е. Райса, А.Дайан, а також у дослідженнях Є.П. Голубкова, Л. Гаркавенко, О. Бєлова, В. Леонтьєва, Ф.М. Лiвшица та ін., проте досить повно окреслена лише по відношенню до товарів непромислового призначення і насамперед споживчої групи. Щодо стратегії позиціонування сировини, зокрема стратегічно важливої для України - зернових на міжнародному ринку, то до теперішнього часу зазначена система не знайшла широкого відображення у вітчизняних економічних та маркетингових концепціях, проте є тим важливим чинником, який забезпечує конкурентну спроможність держави на світовому товарному ринку та є базовим показником перспектив орієнтаційного розвитку економіки України.

Так, в цілому специфіка міжнародного позиціонування зумовлюється насамперед типом того товару, який має бути позиційований у свідомості цільової аудиторії певного міжнародного ринкового сегменту. Відповідно характер товару, його вид та загальні характеристики визначають в першу чергу маркетингову стратегію щодо такого позиціонування.

Суттєво на процес позиціонування впливають такі чинники: умови, пов'язані з товаром, умови ринку, умови, пов'язані з діяльністю фірми, підприємства, країни.

Зерно як товар відноситься до групи промислових товарів і являє собою товар-сировину, необхідну для виготовлення продуктів першої необхідності. Специфіка виробництва визначається насамперед невідповідністю періоду виробництва та робочого періоду, тобто характеризується сезонністю. Самі процеси виробництва зернових взаємопов'язані та визначаються основним засобом та предметом виробництва - якістю землі та інтенсивністю її використання.

Позиціювання зерна, відповідно, має суттєву специфіку як по відношенню до непромислових товарів, до промислових товарів як товарів-сировини непродовольчого типу: ліс, нафта, вугілля тощо, а також - власне сільськогосподарських товарів.

Зерно виробляється у різних країнах світу дрібними виробниками і на ринок представляється маркетинговими посередниками, котрі закуповують зібране зерно, класифікують його за певними типами, видами, сортами, організовують зберігання, транспортування та збут, оскільки зерно - це товар, який вимагає специфічних умов зберігання і за відсутністю яких швидко псується. Разом з цим у системі зовнішньоекономічної діяльності такі посередники частіше не пов'язані ні організаційно, ні фінансово з виробниками сільськогосподарської продукції, широко використовуються неефективні бартерні схеми та операції з сировиною.

Як товар зерно майже не рекламується традиційними засобами (реклама на телебаченні, реклама виробника, реклама торговельної марки-посередника чи виробника), тобто зерну зазвичай не присуджується торговельна марка, як наприклад, для окремих сільськогосподарських продуктів типу молока, фруктів та овочів.

Пропозиція зерна на товарному ринку зумовлюється природно-кліматичними умовами країни-виробника, рівнем зернової інфраструктури. Тому пропозиції на ринках різних типів досить обмежені, з одного боку, а з іншого - можуть, залежно від врожаю, перевищувати попит.

В цілому пропозиції зерна зумовлюються великим оптовим продажем, звідси - середня ціна товарної одиниці частіше невисока, проте транспортування від виробника до споживача становить досить складний процес та суттєво впливає на систему формування та підвищення ціни. Крім цього, ціна ринку зернових зумовлюється загальними тенденціями інших ринків: нафти, транспорту тощо, тобто суттєво визначається як виробничою, так і ринковою інфраструктурою.

Схожість різного типу зерна між собою обмежує процес стимулювання його збуту. Тому провідними факторами, що впливають на процес його позиціонування є насамперед якість і ціна, що забезпечуються чітко розробленою системою управління як процесів виробництва, так і процесів реалізації зернових на внутрішньому та міжнародному товарному ринках.

2.3 Характеристика проблем розвитку виробництва зернових культур

Ціни на зерно на світових товарних ринках досягли рекордно високої відмітки. Це і спричинило подорожчання хліба. Погані погодні умови в головних країнах-виробниках зернових культур призвели до зниження поставок зерна.

Тим часом, попит на нього росте. Швидкий ріст цін на зернові, як думають спеціалісти, позначиться й на споживачах. Ріст цін на зерно спричиняє підвищення вартості не тільки хліба, але й м'ясо-молочних продуктів, оскільки фермери намагаються компенсувати витрати, що збільшуються, на закупівлю кормів. На початку серпня 2007р. американські офіційні особи попередили, що запаси зерна у світі скоротяться до найнижчого рівня за останні 26 років. Зниження виробництва зернових відбувається на тлі проблем деяких країн-виробників зерна. Канадська влада оголосила, що через посуху врожай зернових буде на 20% нижчий. Одночасно із цим Австралія - третій у світі виробник зерна й основний його постачальник в азіатські країни й Південну Америку - також попередила, що очікує нижчий урожай через незвично теплу весну. У Китаї врожай, як очікують, буде на 10% менший через повені й посухи. Однак попит на зерно швидко росте у країнах, що розвиваються. Тому рекордно зростають ціни. Безумовно, це вигідно виробникам, але для інших це викликає цілу низку проблем. Представник Всесвітньої продовольчої програми ООН попередив, що в нових умовах бюджету організації не вистачить на те, щоб надати допомогу всім людям, котрі постраждали від стихійних лих і несприятливих погодних умов. Україна розглядає можливість імпорту зернових культур з Білорусі й Казахстану. Раніше Міністерство аграрної політики знизило прогноз урожаю зернових культур у 2007 році на 10-11 млн. тонн до 27-28 млн. тонн. У 2006 році валовий збір зерна в Україні склав 34,1 млн. тонн.

Размещено на Allbest.ru