Морфофункціональний стан органів і тканин півнів за впливу розчину натрію гіпохлориту в різних концентраціях

1

Размещено на http://www.allbest.ru/

13

АВТОРЕФЕРАТ

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах інтенсивного ведення птахівництва із вдосконаленням старих та впровадженням нових методів відгодівлі завдяки введенню білкових добавок та преміксів, що сприяють збільшенню приростів, в організмі птиці може виникати ендогенна інтоксикація (Ежков В. О., 2002, 2006; Горобец А. И., 2007). За перенасичення останнього високопоживними кормами, з одночасним сповільненням процесів метаболізму та виведенням кінцевих продуктів обміну, організм птиці стає сприйнятливішим до виникнення різноманітних захворювань інфекційної та неінфекційної етіології. Саме тому актуальним є пошук дешевих препаратів, які б сприяли поліпшенню метаболізму та виведенню з організму недоокиснених продуктів обміну, що запобігало б накопиченню ендотоксинів у тканинах організму (Нищеменко М. П., 2003; Резниченко Л. В., 2003).

Останніми роками у ветеринарній та медичній практиці почали активно застосовувати при інтоксикаціях, хірургічних захворюваннях тощо розчини на основі натрію гіпохлориту, які, залежно від концентрації, можуть мати дезінфікуючу, дезінтоксикаційну, бактерицидну, фунгіцидну дію тощо (Антипов В. А., 2004; Величенко А. Б., 2006).

На сьогодні в Україні розроблено та впроваджено вітчизняними вченими технологію промислового виробництва стабільного високочистого розчину натрію гіпохлориту під комерційною назвою «ВетОкс-1000». Розчин не містить хлоратів, хлоритів та перхлоратів, практично не є токсичним, не спричиняє алергічних реакцій, а його компоненти не накопичуються в організмі тварин (Величенко А. Б., 2008, 2010). Тому розробка ветеринарних препаратів на основі натрію гіпохлориту має вагоме значення, а вивчення його впливу на структурно-функціональний стан органів і тканин птиці дає змогу з'ясувати деякі патогенетичні механізми дії розчину та обґрунтувати оптимальну концентрацію розчину як дешевого дезінтоксикаційного засобу при відгодівлі птиці, так і лікувального - при Т-2 токсикозі. Важливим етапом у розв'язанні цієї проблеми є науково обгрунтована морфофункціональна оцінка організму птиці за впливу препаратів, які здатні корегувати обмін речовин, підвищувати продуктивність, поліпшувати якість продукції птахівництва і мають лікувальні та дезінтоксикаційні властивості (Брезвин О. М., 2005, 2010; Коцюмбас Г. І., 2008, 2010; Щебентовська О. М., 2008, 2010; Коцюмбас І. Я., 2010).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на базі Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького в межах комплексних наукових тем кафедри патологічної анатомії і гістології «Морфофункціональний стан органів і тканин тварин та птиці при мікотоксикозах і за впливу дезінтоксикантів» (номер державної реєстрації - 0106U011969, 2006-2011 рр.) та лабораторії імуноморфології Державного науково-дослідного контрольного інституту ветпрепаратів та кормових добавок «Розробити і модифікувати методи контролю, провести порівняльну оцінку ефективності нових хіміко-фармацевтичних, біологічно активних рослинних препаратів та кормових добавок» (номер державної реєстрації - 0101U006354, 2005-2007 рр.).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи - вивчити динаміку структурно-функціональних змін органів і тканин півнів за впливу високочистого розчину натрію гіпохлориту у складі препарату «ВетОкс-1000» у концентрації 5 мг/л, 10 мг/л та 20 мг/л під час визначення його оптимальної дози та тривалості випоювання як з профілактичною, так і з лікувальною метою.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі задачі: 1) вивчити морфологічні, імунологічні та біохімічні показники крові; 2) визначити структурні зміни в тимусі, клоакальній сумці, селезінці; 3) дослідити вміст малонового діальдегіду, мікроскопічні, гістохімічні та ультраструктурні зміни печінки; 4) з'ясувати морфофункціональний стан нирок; 5) визначити вміст малонового діальдегіду, гістологічний та ультраструктурний стан сім'яників; 6) з'ясувати стан про- та антиоксидантного захисту, мікро- та ультраструктуру різних формацій головному мозку клінічно здорових півнів за випоювання розчину «ВетОкс-1000» у концентраціях 5 мг/л, 10 та 20 мг/л на 7 та 14 доби досліду; 7) вивчити мікроскопічні та гістохімічні зміни у нирках і сім'яниках півнів за експериментального Т-2 токсикозу та впливу розчину «ВетОкс-1000» у концентрації 5 і 20 мг/л.

Об'єкт дослідження - морфофункціональний стан органів і тканин півнів за впливу натрію гіпохлориту.

Предмет дослідження - показники клініко-біохімічного та структурно-функціонального стану організму півнів за впливу різних доз натрію гіпохлориту.

Методи дослідження: клініко-анатомічні (визначення загального стану птиці та макроскопічних змін в органах і тканинах); гематологічні (кількість лейкоцитів, еритроцитів); біохімічні (вміст гемоглобіну, загального білка, аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази у крові); імунологічні (бактерицидна та лізоцимна активність сироватки крові); мікроскопічні - для встановлення мікроструктурних змін у тканинах гіпоталамічної ділянки, мозочка, довгастого мозку, імунних органів, печінки, нирок, сім'яників (гематоксилін та еозин); гістохімічні (за методиками Ніссля, Браше, Мак-Мануса); електронно-мікроскопічні і біохімічні (вміст малонового діальдегіду, дієнових кон'югатів, активність ензимів: супероксиддисмутази, каталази, глутатіонпероксидази, глутатіонредуктази); морфометричні (встановлення параметрів структурно-функціональних одиниць органів на мікроскопічному рівні); статистичні (вірогідність отриманих результатів).

Наукова новизна одержаних результатів. Застосовано комплексний підхід щодо вивчення динаміки структурно-функціональних змін в органах і тканинах клінічно здорових півнів за впливу розчину «ВетОкс-1000» у концентрації 5 мг/л, 10 та 20 мг/л, а також 5 і 20 мг/л при експериментальному Т-2 токсикозі.

Уперше встановлено позитивний вплив розчину «ВетОкс-1000» на структурно-функціональний стан органів і систем клінічно здорових півнів за концентрації 5 мг/л при застосуванні упродовж 7 діб поспіль. При цьому поліпшується перебіг окисно-відновних процесів в органах і тканинах, що відобразилось зниженням вмісту малонового діальдегіду у печінці, зростанням енергопродукуючої та білоксинтезувальної функції гепатоцитів, посиленням фільтраційної та реабсорбційної здатності нирок; в органах імуногенезу - проліферацією клітин лімфоїдного ряду. Високі концентрації розчину (20 мг/л упродовж 14 діб поспіль) спричиняють інтенсифікацію процесів перекисного окиснення ліпідів, розлади гемодинаміки у мікроциркуляторному руслі, що структурно відобразилось набряком і розволокненням сполучнотканинних волокон строми, дистрофічними змінами у клітинах печінки, нирок, сім'яників, зниженням вмісту лімфоцитів у імунних органах.

Уперше вивчено мікро-, ультраструктуру та стан про- і антиоксидантної системи гіпоталамічної ділянки, мозочка і довгастого мозку півнів за впливу розчину «ВетОкс-1000» у концентрації 5 мг/л, 10 і 20 мг/л, що дало змогу об'єктивно оцінити структурно-функціональний стан і визначити найоптимальнішу концентрацію з нейрометаболічним ефектом (у дозі 5 мг/л протягом 7 діб). Випоювання півням розчину «ВетОкс-1000» у концентрації 10 мг/л, а особливо 20 мг/л, сприяє надмірному утворенню продуктів перекисного окиснення ліпідів, стимулює зростання уже на 7 добу досліду активності супероксиддисмутази, каталази, глутатіонпероксидази, глутатіонредуктази, що призводить до послаблення в клітинах мозку окисно-відновних реакцій, клітинного дихання, білоксинтезувальної функції та порушення нейрогліальних взаємовідносин та міжклітинних зв'язків.

Встановлено, що за хронічного Т-2 токсикозу розчин «Вет-Окс-1000» у концентрації 20 мг/л має виражений лікувальний ефект, пов'язаний з нейтралізацією Т-2 токсину, що відобразилось репаративними та гіперпластичними процесами у нирках та сім'яниках півнів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що на основі отриманих даних визначено та обґрунтовано оптимальні концентрації застосування розчину «ВетОкс-1000» з профілактичною метою при інтенсивній відгодівлі птиці та з лікувальною метою при Т-2 токсикозі. З профілактичною метою слід застосовувати розчин «ВетОкс-1000» у концентрації 5 мг/л 7 діб поспіль, а з лікувальною метою при Т-2 токсикозі - 20 мг/л.

Науково обґрунтовано вплив високих і низьких концентрацій розчину на органи імуногенезу, печінку, нирки, головний мозок та сім'яники півнів і встановлено, що тривале застосування високих концентрацій розчину спричиняє посилення процесів перекисного окиснення ліпідів, що призводить до порушення структурної організації клітин і тканин організму.

За результатами досліджень видано методичні рекомендації «Застосування розчинів натрію гіпохлориту у птахівництві», які розглянуті, схвалені та затверджені науково-методичною комісією факультету ветеринарної медицини Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького (протокол № 5 від 19.11.2012 р.). Отримано патент України на корисну модель № 77209 «Спосіб профілактики ендотоксикозів сільськогосподарської птиці на тлі інтенсивної годівлі». Отримані результати досліджень дали змогу впроваджувати лікувально-профілактичні заходи при інтенсивному вирощуванні птиці у господарствах Львівської області.

Матеріали дисертаційної роботи використовуються в наукових дослідженнях кафедри патологічної анатомії і гістології та у навчальному процесі при викладанні дисципліни «Патологічна анатомія» студентам Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького за спеціальністю «Ветеринарна медицина» та слухачам Інституту післядипломної освіти та перепідготовки кадрів агропромислового комплексу.

Особистий внесок здобувача. Здобувач провела патентний пошук та літературний огляд за темою роботи; за допомогою наукового керівника розробила програму, методологію і схему дослідів; виконала експериментальні дослідження, проаналізувала їх результати, оформила рукопис дисертації та автореферату.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на Міжнародній науково-практичній конференції «Інноваційність розвитку сучасного аграрного виробництва» (м. Львів, 2010 р.); Міжнародному науково-практичному семінарі «Проблеми загальної ветеринарної профілактки» (м. Львів, 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми освіти, науки і впроваджень у ветеринарній медицині України та шляхи їх вирішення на сучасному етапі» (м. Київ, 2010 р.); Международной научной конференции по патофизиологии животных» (г. Сакт-Петербург, 2011 г.); 17-й Всероссийской научно-методической конференции по патологической анатомии животных «Современные проблемы патологической анатомии, патогенеза и диагностики болезней животных» (г. Москва, 2011 г.); Всеукраїнській науково-практичній конференції патоморфологів «Сучасні науково-практичні досягнення у ветеринарній патоморфології» (м. Полтава, 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Інноваційність розвитку сучасного аграрного виробництва» (м. Львів, 2012 р.); ХІ Науково-практичній конференції молодих вчених «Молоді вчені у вирішенні актуальних проблем біології, тваринництва та ветеринарної медицини» (м. Львів, 2012 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи висвітлено у 13 наукових працях, з них: 7 статей у фахових наукових виданнях, 2 - в інших наукових виданнях, 2 - матеріалах конференцій, методичних рекомендаціях і патенті України на корисну модель.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 174 сторінках комп'ютерного тексту і складається з вступу, огляду літератури, вибору напрямів досліджень, матеріалів і методів, результатів досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків і пропозицій виробництву, списку використаних джерел (219 найменувань, у тому числі - 61 латиницею) та 9 додатків. Робота ілюстрована 95 рисунками та 11 таблицями.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Вибір напрямів досліджень, матеріали та методи виконання роботи

Дисертаційна робота виконувалася протягом 2006-2013 рр. на кафедрі нормальної і патологічної морфології та судової ветеринарії Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького.

Експериментальну частину дисертаційної роботи проводили у Державному науково-дослідному контрольному інституті ветеринарних препаратів та кормових добавок на 4-6 місячних півнях породи «ISA-BROWN» масою тіла 1200-1500 г, які добиралися за принципом аналогів та утримувалися в однакових умовах віварію. Дослідження виконувалися у два етапи згідно з методичними рекомендаціями «Токсикологічний контроль нових засобів захисту тварин», які затверджені Головним управлінням ветеринарної медицини Міністерства сільського господарства України (1997 р.).

На першому етапі досліджень вивчали вплив високочистого розчину натрію гіпохлориту («ВетОкс-1000») у концентрації 5 мг/л, 10 і 20 мг/л на організм клінічно здорових півнів. Сформовано 4 групи півнів по 10 голів у кожній. Півням контрольної групи випоювали воду, півням дослідних груп - розчин високочистого натрію гіпохлориту «ВетОкс-1000» у концентрації: ІІ групі - 5 мг/л, ІІІ - 10 мг/л, IV - 20 мг/л протягом 14 діб. Упродовж досліду спостерігали за загальним станом півнів, на 7 та 14 доби відбирали кров і по 5 півнів з кожної групи виводили з експерименту, проводили патолого-анатомічний розтин, відбирали тимус, клоакальну сумку, селезінку, печінку, нирки, сім'яники, головний мозок, зважували, шматочки органів фіксували у 10 %-му водному розчині нейтрального формаліну, розчині Карнуа для гістологічних та гістохімічних досліджень; заморожували у рідкому азоті для біохімічних досліджень; фіксували в 1,5 %-му розчині глютарового альдегіду для електронно-мікроскопічних досліджень.

На другому етапі моделювали хронічний Т-2 токсикоз у півнів, вивчали морфофункціональний стан сечостатевого апарату за Т-2 токсикозу та впливу високочистого розчину натрію гіпохлориту («ВетОкс-1000») у концентрації 5 і 20 мг/л. Для відтворення Т-2 токсикозу використовували кристалічний Т-2 токсин, отриманий в лабораторії мікотоксикології Інституту птахівництва НААН з культури гриба Fusarium sporotrichiellа, який розводили 1%-м розчином етанолу. Концентрація Т-2 токсину у виготовленому розчині становила 0,4 мг/мл.

Сформовано 4 групи півнів, по 15 голів у кожній, яких добирали за принципом аналогів. Т-2 токсин задавали на корінь язика за допомогою дозатора щоденно протягом 7 діб. Птиці І групи (контрольна) задавали 1 %-й розчин етанолу, ІІ, ІІІ і IV групам вводили 1/20 ЛД50 Т-2 токсину в дозі 0,28 мг/кг; птиці ІІ групи випоювали воду, ІІІ і IV групам замінювали випоювання води на розчин «ВетОкс-1000»: птиці ІІІ групи - у концентрації 5 мг/л, IV групи - 20 мг/л. Протягом досліду за півнями вели постійне спостереження. На 7 та 14 доби по 5 півнів з кожної групи зважували, відбирали кров для гематологічних та імунологічних досліджень, виводили з експерименту, здійснювали патолого-анатомічний розтин, відбирали нирки та сім'яники для визначення абсолютної маси, шматочки органів фіксували у 10 %-му розчині нейтрального формаліну та розчині Карнуа з подальшою заливкою у парафін.

З гематологічних показників визначали: кількість еритроцитів та лейкоцитів, підраховуючи їх у камері Горяєва. З біохімічних показників крові визначали концентрацію гемоглобіну гемоглобiн-цiанiдним методом (Макарова В. А., 1997), у сироватці крові ? активність аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (АСТ) (за методом Райтмана і Френкеля); вміст загального білка ? рефрактометричним методом (рефрактометром ІРФ-22). З імунологічних показників визначали бактерицидну активність сироватки крові (БАСК) та лізоцимну активність сироватки крові (ЛАСК) за методиками, адаптованими в лабораторії імуноморфології Державного науково-дослідного контрольного інституту ветпрепаратів та кормових добавок («Імунологічний контроль ветеринарних лікарських засобів». Методичні рекомендації, 2002).

З парафінових блоків на санному мікротомі виготовляли гістозрізи завтовшки 8?15±1 мкм, які забарвлювали гематоксиліном та еозином; для виявлення хроматофільної речовини - тіоніном за Нісслем; рибонуклеїнових кислот (РНК) - за Браше; глікопротеїди - ШИК-реакція за Мак-Манусом. Виконання гістохімічних методів супроводжувалося необхідним контролем для підтвердження їхньої специфічності.

Для поглибленого вивчення структури клітин печінки, сім'яників і головного мозку півнів здійснювали електронно-мікроскопічні дослідження. Матеріал фіксували у 1,5 %-му розчині глютарового альдегіду в 0,2 молярному какодилатному буфері (рН = 7,2) - 2 години. Зразки промивали у двох порціях буфера і дофіксовували в 1,5 %-му розчині оксиду осмію (OsO4). Після відмивання, дегідратації у зростаючих концентраціях етилового спирту контрастували уранілацетатом і поміщали в епоксидну смолу Epon-812. Ультратонкі зрізи контрастували уранілацетатом і свинцю цитратом. Зразки переглядали і фотографували в електронно-трансмісійному мікроскопі ПЕМ-100.

Для визначення вмісту продуктів прекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) і активності ензимів антиоксидантної системи (АОС) шматочки печінки, нирок, сім'яників, головного мозку заморожували у рідкому азоті, гомогенізували у гомогенізаторі у присутності буферного розчину А (0,32 М сахароза, 1 мМ ЕДТА, 50 мМ трис-НCl, pH=7,4). Вміст ТБК-реагуючих продуктів визначали в реакції з тіобарбітуратовою кислотою (Тимирбулатов Р. Р., Селезнев Е. И., 1981). Дієнові кон'югати виявляли за методикою Стальної І. Д. (1977). Активність каталази (КАТ, К.Ф. 1.11.1.6) досліджували фотоелектроколориметричним методом за інтенсивністю забарвлення комплексу, який утворюється при взаємодії гідрогену пероксиду з амонію молібдатом (Королюк М. А. и др., 1988); активність супероксиддисмутази (СОД, К.Ф. 1.15.1.1) визначали за реакцією окиснення кверцитину (Костюк В. А. и др., 1990), активність глутатіонпероксидази (ГПО, К.Ф. 1.11.1.9) та глутатіонредуктази (ГР, К.Ф. 1.6.4.2) за методиками Прохорова і Монн (Прохоров М. И., 1982; Монн В. М.,1986).

Статистичну обробку результатів досліджень проводили за методикою, описаною І. А. Ойвіним (1960), з використанням статистичного програмного пакета Statistic 5,0 для Windows XP. Вірогідність розбіжності між показниками оцінювали за критерієм Стьюдента. Різницю між двома величинами вважали достовірною при р<0,05; 0,01; 0,001.

Дані гематологічних, патоморфологічних досліджень статистично обробляли з обчисленням середніх арифметичних величин (М), середньої квадратичної помилки (m) і ступеня вірогідності різниці (р), між показниками.

Світлову мікроскопію і мікрофотографування гістопрепаратів здійснювали за допомогою мікроскопа OLYMPUS CX 41 та фотокамери OLYMPUS С-5050. Морфометрію проводили з використанням морфометричної програми DP-SOFT для мікроскопа OLYMPUS CX 41.

3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Симптоматика, морфологічні, біохімічні та імунологічні показники крові півнів на 7 та 14 доби випоювання розчину «ВетОкс-1000» у різних концентраціях. Півні дослідних груп протягом 7 діб добре поїдали корм і повністю випивали розчин досліджуваних концентрацій. На 14 добу півні ІІІ та ІV груп неохоче споживали корм і неповністю випивали досліджуваний розчин. Аналіз показників крові свідчить, що вміст гемоглобіну у півнів ІІ групи на 7 добу досліду тендеційно зростав. У півнів ІІІ та ІV груп у цей період спостерігали вірогідне збільшення кількості лейкоцитів на 22,6 та 24,7 % відповідно, а на 14 добу встановлено тендеційне зниження кількості лейкоцитів порівняно з такими показниками на 7 добу досліду. За відсутності відхилень змін у еритроцитах півнів ІІІ та ІV груп на 7 добу досліду встановлено вірогідне зростання їх кількості на 14 добу на 26 та 40 % відповідно.

Аналізуючи результати, слід зазначити, що за випоювання розчину «ВетОкс-1000» у концентрації 5 мг/л протягом 7 діб тендеційне збільшення вмісту гемоглобіну у крові півнів зумовлене помірним збагаченням останньої киснем, а вірогідне зниження цього показника на 14 добу свідчить про декомпенсаторні явища та зниження гемоглобінутворюючої функції крові.

Аналіз показників неспецифічної резистентності свідчить, що у півнів ІІ групи на 7 добу ЛАСК тендеційно, а на 14 добу - вірогідно зростала на 28,7 %. У півнів ІІІ та ІV груп простежувалося на 7 добу зниження лізоцимної активності на 9,7 та 31,4 % відповідно, а на 14 добу - тенденція до вирівнювання їх із показниками контрольної групи. Бактерицидна активність сироватки крові зростала у півнів усіх дослідних груп.

Отже, випоювання півням розчину «ВетОкс-1000» у концентрації 5 мг/л 7 діб поспіль найкраще сприяло підвищенню показників неспецифічного імунітету.

Гістологічна характеристика та морфометричні показники тимуса, клоакальної сумки та селезінки півнів на 7 та 14 добу після випоювання розчину «ВетОкс-1000» у різних концентраціях. За макроскопічного вивчення органів імунної системи півнів усіх дослідних груп на 7 добу досліду не виявляли видимих змін у їх забарвленні, величині та консистенції. На 14 добу випоювання півням розчину «ВетОкс-1000» у концентрації 20 мг/л тимус дещо зменшувався і набував в'ялої консистенції. Візуальні спостереження підтверджувалися ваговими показниками. Так, абсолютна маса тимуса півнів ІІ, ІІІ і ІV груп на 7 добу досліду тендеційно зменшувалась і становила 4,52±0,1 г; 4,390,7; 4,321,2 г відповідно проти 4,82±0,7 г у контрольній групі. Вірогідне зменшення вагових показників тимуса встановлено на 14 добу досліду у півнів ІІІ та ІV груп, маса якого у півнів ІІІ групи становила 3,42±1,2 г, ІV групи - 3,25±1,3 та 4,54±0,9 г у контрольній групі.

За світлооптичного вивчення слід зазначити добре розвинуті тимусні часточки у півнів ІІ та ІІІ груп. Кірковий шар густо заселений тимоцитами, однак у півнів ІІІ групи простежувалося незначне звуження кіркового шару, що, ймовірно, було зумовлене зменшенням кількості тимоцитів. Найбільше звуження кіркової речовини та розширення мозкової простежувалось у тимусі півнів ІV групи. Виявлені мікроструктурні зміни знайшли своє підтвердження за гістоморфометричного дослідження. Так, співвідношення між кірковою і мозковою речовинами тимуса становило у: півнів ІІ групи - 2,3:1, ІІІ групи - 1,8:1 та ІV групи - 1,5:1. На 14 добу досліду часточки тимуса контрольної групи залишалися на рівні 243 мкм, тоді як у півнів ІІІ і ІV груп вірогідно зменшувались і мали площу 217 та 198 мкм відповідно. Співвідношення кіркової до мозкової речовин становило у: ІІ групі - 1,9:1; ІІІ - 1,5:1; ІV - 1,3:1. Значно зростала масова частка строми у тимусі півнів ІV групи, яка становила 2,37 % проти 1,07 % у контрольній групі, що було зумовлено набряком та розволокненням сполучнотканинних елементів строми навколо судин, а також набубнявінням ендотелію стінок капілярів і вен. Виявлені зміни свідчили про збільшення проникності стінок судин і порушення гемо-лімфатичної рівноваги та метаболічного гомеостазу.

Отже, у тимусі півнів за випоювання розчину «ВетОкс-1000» у концентрації 5 мг/л 7 діб поспіль порушення мікроструктури не виявлялось, а тривале випоювання розчину у концентрації 10 і 20 мг/л спричиняло помірний набряк строми, звуження кіркової речовини внаслідок виселення Т-лімфоцитів, що призводило до зниження функціональної здатності цього органа.

За гістологічного дослідження клоакальної сумки півнів ІІ групи на 7 добу досліду спостерігали компактно розміщені часточки з добре структурованою периферичною кірковою та мозковою речовиною. Ретикулярна тканина кіркової речовини щільно заселена великими і середніми лімфоцитами; у стромі виявлена невелика кількість ретикулогістіоцитарних елементів (рис. 1). У клоакальній сумці півнів ІІІ групи на 7 добу досліду спостерігали незначне зменшення часточок та помірний набряк міжчасточкової сполучної тканини, у півнів ІV групи - набряк та розволокнення пухкої сполучної тканини і зменшення часточок (рис. 2).

Рис. 1. Лімфофолікули клоакальної сумки півня ІІ групи. 7 доба.

Рис. 2. Клоакальна сумка півня ІV групи. 7 доба.

Морфометрично у клоакальній сумці півнів контрольної групи мозкова речовина становила 70,2 %, кіркова - 28,9 %, строма - 0,9 %, тоді як у ІІ, ІІІ та ІV групах - мозкова речовина становила 69,4 %, 72, 5 та 72,7 %, кіркова - 29,5 %, 25,6 та 25,3 %, строма - 1,1 %, 1,9 і 2,2 % відповідно.

На 14 добу експерименту у клоакальній сумці півнів ІІ групи гістологічно виявляли помірне збільшення діаметра часточок та розволокнення пучків волоконних структур. У півнів ІІІ групи часточки були зменшені, дещо деформовані, кіркова речовина звужена, а також спостерігали набряк і розволокнення строми. Найсуттєвіші порушення структури органа спостерігали у півнів ІV групи. Спостерігався набряк ретикулярної тканини кіркової та епітелію мозкової речовини, зменшення кількості лімфоцитів, розволокнення сполучнотканинних елементів строми. Гістоморфометричним дослідженням встановлено, що кіркова речовина клоакальної сумки півнів контрольної групи становила 29,3 %, мозкова - 69,5 %, строма - 1,2 %. У півнів ІІ, ІІІ та IV груп, кіркова речовина становила 30,1 %, 27,6 і 26,4 %; мозкова - 68 %, 69,9 і 70,7 %; строма - 1,9 %, 2,5 і 2,9 % відповідно. Ймовірно, високі концентрації розчину «ВетОкс-1000» пригнічують генеративну функцію органа, про що свідчить зменшення об'єму кіркової речовини часточок, а порушення формування нових клітин призводить до пригнічення В-системи імунітету та захисно-реактивних процесів, що характеризувалося підвищенням кількості лейкоцитів у крові.

Отже, випоювання півням розчину «ВетОкс-1000» у концентрації 5 мг/л 7 діб поспіль сприяло збільшенню площі кіркової речовини часточок, однак 14-добове випоювання спричинило набряк і розпушення сполучнотканинних прошарків.

Селезінка у півнів всіх дослідних груп була округлої форми, темно-вишневого кольору, капсула пружна. На 7 добу експерименту абсолютна маса органа півнів контрольної групи становила 2,65±0,22 г, ІІ групи - 2,75±0,1 г, ІІІ групи - 2,38±0,34 г, ІV групи - 2,18±0,21 г; на 14 добу досліду у: півнів контрольної групи - 2,70±0,02 г, ІІ групи - 2,75±0,08 г, ІІІ групи - 2,33±0,18 г, ІV групи - 1,83±0,07 г.

Гістологічно в селезінці півнів ІІ групи на 7 добу досліду спостерігали збільшення кількості вторинних лімфоїдних вузликів та їх інтенсивне заселення клітинами, які при фарбуванні за Браше набували піронінофільного забарвлення. У півнів ІІІ групи простежувалося зменшення кількості клітин лімфоїдного ряду у лімфоїдних вузликах і помірне кровонаповнення червоної пульпи.

У селезінці півнів ІV групи траплялися поодинокі лімфатичні вузлики невеликого діаметра та зменшення густоти заселення їх лімфоїдними елементами.

На 14 добу у селезінці півнів ІІI і ІV груп, окрім значного зменшення кількості клітин білої пульпи, простежувався помірний набряк та розпушення волоконних структур периваскулярної сполучної тканини. У стінках артеріол селезінки півнів ІV групи виражене набухання та просвітлення цитоплазми гладких м'язових клітин циркулярного шару, іноді - десквамація ендотелію судин, що призводило до порушення реологічних властивостей крові.

Отже, тривале випоювання розчину «ВетОкс-1000» у високих концентраціях призводить до розладів кровообігу, затримки тканинної рідини і супроводжується порушенням проникності стінок судин, набряком стромальних елементів, поступовим зменшенням кількості клітинних елементів лімфоїдного ряду. Випоювання розчину «ВетОкс-1000» у концентрації 5 мг/л 7 діб поспіль сприяло зростанню кількості лімфатичних вузликів та лімфоцитів.

Гістологічна, гістохімічна, ультраструктурна характеристика та вміст малонового діальдегіду печінки півнів за впливу розчину «ВетОкс-1000», застосованого у різних концентраціях. При визначенні абсолютної маси печінки півнів виявлено, що на 7 добу вона становила у: півнів контрольної групи - 59,81±1,51 г; ІІ групи - 73,12±2,9 г, ІІІ групи - 80,43,7 г, ІV групи - 76,4±4,0 г, що більше на 13,3 г, 20,6 та 16,6 г відповідно. На 14 добу у півнів контрольної групи маса печінки становила 60,6±1,73 г, тоді як у півнів ІІ, ІІІ та ІV груп - 75,46±1,2 г, 80,87±1,9 і 81,82±2,0 г відповідно, тобто збільшувалася на 14,8 г, 20,2 та 21,2 г. Світлооптично у печінці півнів ІІ групи на 7 добу спостерігали чітко контуровані гепатоцити з однорідно забарвленою цитоплазмою, інтенсивніше насиченою гетерохроматином каріоплазмою порівняно з контрольною групою. У печінці півнів ІІІ групи виявляли розширення та кровонаповнення центральних вен, капілярної внутрішньочасточкової сітки, незначне набухання гепатоцитів і слабше забарвлення каріоплазми. У печінці півнів ІV групи контури гепатоцитів переважно розмиті, цитоплазма мутна, іноді просвітлена, що зумовило деформацію печінкових балок і закриття їх просвіту. На 14 добу структура печінки півнів ІІ групи була близька до такої контрольної групи, лише на поодиноких незначних ділянках виявлялася слабка зернистість цитоплазми гепатоцитів без порушення структури. У півнів ІІІ групи межі між гепатоцитами розмиті, спостерігалося набухання ядер та зниження базофільності гепатоцитів, а у півнів ІV групи - розвиток білкової дистрофії.

За електронно-мікроскопічного дослідження гепатоцитів півнів ІІ групи виявляли збагачені гетерохроматином ядра, незначну гіперплазію гранулярної ендоплазматичної сітки, збільшення кількості мітохондрій з добре структурованими кристами, що свідчило про високу енергетичну забезпеченість та активну білоксинтезуючу функцію. У печінці півнів ІІІ групи у гепатоцитах спостерігали розширення перинуклеарного простору, набубнявіння мітохондрій, зниження електронної щільності їх матриксу, збільшення вмісту ендоцитозних структур та пероксисом.

У півнів IV групи більшість мітохондрій набубнявілі, із зруйнованими кристами, збільшувалася кількість електронно-прозорих вакуолей та пероксисом.

Виявлені структурні зміни в печінці півнів корелюють із показниками вмісту малонового діальдегіду (МДА) у тканині печінки та активністю АЛТ і АСТ у сироватці крові. Вміст МДА у печінці півнів ІІ групи тенденційно знижувався порівняно з контролем, а у півнів ІІІ та ІV груп на 14 добу вірогідно підвищувався на 33,6 та 49,8 % відповідно.

На 7 добу досліду ферментативна активність АЛТ у сироватці крові півнів ІІ групи не зазнавала вірогідних змін. Однак у півнів ІІІ групи встановлено тенденційне, а у півнів ІV групи вірогідне її підвищення на 15,3 та 31,9 % відповідно відносно контрольної групи. Також встановлено тенденційне зростання активності АСТ у півнів ІІІ та ІV групи на 9 та 36,4 % відповідно. На 14 добу активність АЛТ зростала у півнів ІІ групи на 25 %, у півнів ІІІ і ІV груп - на 67 та 76 %, а АСТ - на 13 та 39,1 % відповідно.

Отже, випоювання півням розчину «ВетОкс-1000» у концентрації 5 мг/л сприяло тенденційному зниженню вмісту МДА у печінці та збільшенню енергопродукуючої та білоксинтезувальної функції гепатоцитів, у концентрації 10 та 20 мг/л протягом 14 діб зумовлювало метаболічні порушення, пов'язані з надмірним утворенням оксидативних білків.

Гістологічна характеристика та вміст малонового діальдегіду нирок півнів за впливу розчину «ВетОкс-1000» у концентрації 5 мг/л, 10 і 20 мг/л. Макроскопічно нирки півнів ІІ, ІІІ та ІV груп не вирізнялися від таких у контрольній групі. Проте при визначенні абсолютної маси обох нирок встановлено вірогідне їх збільшення у півнів ІІІ і ІV групи. За світлооптичного вивчення нирок на 7 добу досліду півнів ІІ групи спостерігали помірне кровонаповнення капілярів і венул, збільшення діаметра судинних клубочків, що свідчить про підвищення перфузійної здатності нирок. При фарбуванні за Браше у цитоплазмі нефротелію нирок спостерігали помірну піронінофільність, що свідчить про збереження білоксинтезувальної функції клітин. У нирках півнів ІІІ виявляли незначну гіперемію, набубнявіння, нечіткість контурів клітин нефротелію, просвітлення цитоплазми та зниження її піронінофільності, що свідчить про зменшення вмісту РНК. У півнів ІV групи, особливо на 14 добу досліду, виражена гіперемія, помірний набряк інтерстиції навколо клубочків, білкова дистрофія та зниження піронінофільності нефроцитів.

При визначенні вмісту МДА на 7 добу встановлено, що у півнів ІІ, ІІІ та ІV груп його вміст підвищувався на 32 %, 73 % та у 2,1 раза, відповідно, а на 14 добу у півнів ІІ групи підвищувався у 2,9 раза щодо контролю, у ІІІ групі знижувався на 53 % відносно цього ж показника у цій групі на 7 добу досліду, а у ІV групі збільшувався у 3,3 раза щодо контрольної групи.

Отже, випоювання розчину «ВетОкс-1000» птиці у концентрації 10 і 20 мг/л 7 діб поспіль спричиняє розлади гемодинаміки, помірний набряк, зернисту дистрофію епітелію ниркових канальців із зниженням білоксинтезувальної функції нефроцитів та зумовлює інтенсифікацію процесів перекисного окиснення ліпідів. За випоювання розчину у концентрації 5 мг/л 7 діб поспіль фільтраційно-реабсорбційна здатність нирок не порушувалася.

Гістологічна, ультраструктурна характеристика та вміст малонового діальдегіду у сім'яниках півнів за впливу розчину «ВетОкс-1000» у концентрації 5 мг/л, 10 та 20 мг/л. При визначенні абсолютної маси сім'яників півнів дослідних груп виявили тенденцію до зниження у півнів ІІІ та ІV груп: на 7 добу на 16 та 21,5 %, на 14 добу на 16,8 і 18,9 % відповідно.

Мікроскопічно у сім'яниках півнів ІІ групи на 7 добу сперматогенний епітелій щільно прилягав до базальної мембрани, всі клітини розміщувалися в напрямку до просвіту канальця, клітини Лейдіга розміщувалися групами у міжканальцевих просторах. У півнів ІІІ групи виявляли помірний набряк тканин міжканальцевого простору, кровонаповнення капілярів, часткове зменшення кількості сперматоцитів та зміщення їх у просвіт канальця разом із зрілими сперміями. Клітини Лейдіга розміщувались поодиноко. На 14 добу за електронномікроскопічного дослідження у звивистих канальцях сім'яників півнів цієї ж групи спостерігали потовщення базальної мембрани і збільшення кількості піноцитозних пухирців у цитоплазмі міоїдних клітин. У сім'яниках півнів ІV групи, особливо на 14 добу, простежувався набряк міжканальцевих еластичних волокон, інтенсивне злущення у просвіт звивистих канальців клітин сперматогенного епітелію і сперматоцитів.

Із зростанням концентрації розчину підвищувався вміст МДА у сім'яниках півнів як на 7, так і на 14 добу. Так, на 7 добу вміст МДА збільшувався у сім'яниках півнів ІІ, ІІІ та ІV груп на 41 %, у 2,1 та 2,4 раза, а на 14 добу на 48 %, 99 % та у 2,2 раза відповідно.

Отже, випоювання півням розчину «ВетОкс-1000» у концентраціях 10 і 20 мг/л протягом 14 діб зумовлює у сім'яниках півнів вірогідне збільшення вмісту МДА, набряк міжканальцевих волокон з наступним їх відшаруванням, дистрофічно-десквамативні процеси клітин сперматогенного епітелію, зменшення вмісту клітин Лейдіга, що негативно відбивається на репродуктивній функції самця. За концентрації розчину «ВетОкс-1000» 5 мг/л 7 діб поспіль мікроструктурних змін у звивистих канальцях та інтерстиції сім'яників півнів не виявлено.

Стан про- і антиоксидантної системи, мікро- та ультраструктурна характеристика гіпоталамічної ділянки, мозочка і довгастого головного мозку півнів за впливу «ВетОкс-1000» у різних концентраціях. За випоювання розчину 7 діб поспіль концентрація проміжного продукту ПОЛ - дієнових кон'югатів (ДК) у мозку півнів ІІІ і ІV груп підвищувалась, у гіпоталамічній ділянці - на 8,2 та 18,9 %, у мозочку - на 14,3 та 29 %, а у довгастому мозку вірогідно на 32,3 та 42 % відповідно. Проте, у ІІ групі спостерігали тенденцію до зниження вмісту ДК у вищенаведених формаціях головного мозку на 10 %, 21,4 та 11,2 % відповідно. Спостерігалося також підвищення вмісту кінцевого продукту ПОЛ - МДА у півнів ІІІ і ІV груп у: гіпоталамічній ділянці - на 10,4 і 15,8 %, мозочку - на 8,5 і 25,2 %, а довгастому мозку на 23,8 і 63,2 % відповідно. У півнів ІІ групи встановлено зниження вмісту МДА у гіпоталамічній діляці та довгастому мозку на 7,7 та 27,3 % відповідно, що свідчить про інтенсифікацію процесів дезінтоксикації продуктів ліпопероксидації у нервовій тканині і поліпшення метаболічних процесів у головному мозку.

На 14 добу досліду вміст ДК у всіх досліджуваних ділянках головного мозку півнів ІІ, ІІІ та ІV груп підвищувався, але найвірогідніше у довгастому мозку півнів ІV групи - на 25,1 %. Вміст МДА у цей період у гіпоталамічній ділянці, мозочку і довгастому мозку півнів ІІ групи зростав тенденційно на 1,6 %, 2,6 та 5,2 % відповідно, а у півнів ІІІ групи у довгастому мозку - вірогідно на 34 %, тоді як у півнів ІV групи - вірогідно у гіпоталамічній ділянці, мозочку та довгастому мозку на 23,9 %, 39 % та у 2,24 раза відповідно.

При гістологічному дослідженні клітин ядер гіпоталамічної ділянки головного мозку півнів І, ІІ, ІІІ і ІV груп, на перший погляд, виражених відмінностей у структурі не спостерігали. Однак за насиченістю забарвлення цитоплазми клітин тіоніном спостерігалася певна відмінність. Відомо, що хроматофільна субстанція цитоплазми утворена рибонуклеїновими кислотами і білками, а це зумовлює насичене забарвлення цитоплазми тіоніном та є ознакою активного білкового синтезу. У півнів І і ІІ груп ядра клітин великі, блідо-синюватого відтінку, цитоплазма більш інтенсивно вбирала фарбу, що свідчило про високий вміст хроматофільної субстанції (рис. 8). У півнів ІV групи помітне незначне набубнявіння клітин, зменшення вмісту хроматофільної субстанції у цитоплазмі та хроматину в ядрах, що свідчить про зниження метаболічних процесів. Виявлений перицелюлярний набряк нейрогліальних сателітів свідчить про часткове порушення міжклітинних контактів та пригнічення в них метаболічних процесів.

За ультраструктурного дослідження нейропіля півнів І і ІІ груп в аксонах спостерігали велику кількість світлих овальних везикул і мітохондрій із щільно розміщеними кристами. Синапси збереженні. Осміофільні ламели мієлінових оболонок аксонів щільно прилягають одна до одної. У нейропілю півнів ІІІ і ІV груп у більшості синапсів зменшувалася кількість синаптичних міхурців або спостерігалось дифузне розпорошення їх по всій терміналі. Мітохондрії з дещо просвітленим матриксом, зменшеною кількістю крист. Найбільш виразні зміни виявлялись у відростках астроцитів, які виділялися через набубнявілу та прозору нейроплазму. У півнів ІІІ і ІV груп на 14 добу в мозочку грушоподібні клітини набували округлої форми, каріоплазма їх ядер просвітлена, зменшена інтенсивність забарвлення цитоплазми, що свідчить про збіднений вміст хроматофільної речовини. В цей період у довгастому мозку півнів ІІІ і ІV груп на тлі помірного набряку спостерігалося зменшення вмісту олігодендроцитів, що призводило до порушенням процесів мієлінізації аксонів.

Рис Головний мозок півня ІІ групи. Високий вміст хроматофільної субстанції у нейронах. Ніссль. Ок. 10, об. 100

Рис. Головний мозок півня ІV групи. Малий вміст хроматофільної субстанції у нейронах. Ніссль. Ок.10, об. 100

Корелятивний зв'язок між якісними показниками ультраструктурних змін досліджуваних ділянок мозку півнів підтверджено кількісним вмістом продуктів ПОЛ та активністю ензимів АОС. Найвища активність ферменту КАТ виявлена у досліджуваних формаціях головного мозку півнів ІV групи як на 7, так і 14 доби досліду, яка зростала щодо контролю у гіпоталамічній ділянці - на 34,5 і 63,3 %, мозочку - на 48 і 85,2 %, довгастому мозку - на 65 і 113,6 % відповідно. Активність СОД на 7 добу досліду зростала у всіх досліджуваних формаціях головного мозку півнів ІІ, ІІІ, ІV груп пропорційно до підвищення концентрації розчину і, особливо, інтенсивно підвищувалась активність цього ферменту у довгастому мозку півнів ІV групи. На 14-ту добу спостерігалося вирівнювання показників активності СОД у мозку півнів ІІ групи та збільшення його активності у гіпоталамічній ділянці, мозочку, довгастому мозку півнів ІІІ групи і зниження цих показників у півнів ІV групи порівняно із ІІІ групою. Вірогідне збільшення активності ГПО спостерігали на 7 добу у гіпоталамічній ділянці, мозочку та довгастому мозку півнів ІІ групи на 20,3 %, 50,3 та 74,2 % відповідно, а у півнів ІV групи у гіпоталамічній ділянці на 23,7 %, у мозочку і довгастому мозку на 65 і 21 % відповідно. На 14 добу активність ГПО у мозку півнів ІІІ і ІV груп тенденційно знижувалася порівняно до показників 7 доби, що зумовлено поступовим виснаженям глутатіонзалежної системи АОС. Активність ГР на 7 добу у півнів ІІІ і ІV груп збільшувалась у гіпоталамічній ділянці на 10,5 і 11,3 %; мозочку - на 10 і 15,2 %; довгастому мозку - на 9,14 і 22,4 % відповідно; на 14 добу у: гіпоталамічній ділянці - на 12,5 і 8,53 %; мозочку - на 22 і 11,8 %; довгастому мозку - на 21,4 і 15 % відповідно. Активність ГР у мозку півнів ІІ групи залишалася на рівні контрольної групи як на 7, так і на 14 добу досліду. печінка гепатоцит нирка сім'яник

Отже, тривале випоювання клінічно здоровим півням розчину «ВетОкс-1000» у концентрації 10 і 20 мг/л сприяло посиленню процесів ПОЛ у структурах мозку півнів, що супроводжувалося утворенням пероксидів і збільшенням гідрофільності молекул. Надмірне утворення продуктів ПОЛ стимулювало зростання уже на 7 добу активності ензимів СОД, КАТ, ГПО та ГР. Випоювання розчину «ВетОкс-1000» у концентрації 5 мг/л 7 діб поспіль сприяло зниженню вмісту ДК у всіх досліджуваних формаціях мозку, а МДА - у гіпоталамічній діляці та довгастому мозку, що свідчить про інтенсифікацію процесів дезінтоксикації продуктів ліпопероксидації у нервовій тканині, отже сприяє поліпшенню метаболічних процесів у головному мозку.

Гістоструктурна характеристика нирок півнів при випоюванні розчину «ВетОкс-1000» у концентрації 5 і 20 мг/л на тлі експериментального Т-2 токсикозу. У гістоструктурі нирок півнів ІІ групи на ранніх етапах Т-2 токсикозу спостерігали розширення просвіту капілярів судинних клубочків, потовщення базальної мембрани капілярів, набряк та іноді інфільтрацію лімфоїдними та макрофагальними елементами інтерстицію. Клітини нефротелію набубнявілі, слабо контуровані, цитоплазма мутнувата, дрібнозерниста. Їх ядра дещо зміщені на периферію клітин, ядерця погано проглядаються. На 14 добу токсикозу у дистальних відділах ниркових канальців виражена зерниста і вакуольна дистрофія, контури клітин розмиті, ядра зміщені на периферію, поодинокі лізовані або у стані каріорексису. Вміст РНК в ядерцях і цитоплазмі нефротелію різко зменшений або відсутній, що свідчить про пригнічення білоксинтезувальної функції. У нирках півнів ІІІ групи на 14 добу спостерігали формування нових епітеліальних клітини з великими гіперхромними ядрами, які розміщувались у центрі клітин. Найкраще простежувалося відновлення структури нефротелію канальців нирок півнів ІV групи, яким на тлі Т-2 токсикозу випоювали розчин у дозі 20 мг/л. Цитоплазма клітин однорідно забарвлена, ядра збагачені гетерохроматином, розміщені переважно у центрі клітин, з помірною піронінофільністю ядерець, що характеризує активацію білоксинтезувальної функції клітинами, спрямовану на репарацію втрачених структур.

Отже, тривале надходження Т-2 токсину в організм півнів спричиняє розвиток зернистої дистрофії епітелію тубулоцитів і свідчить про порушення реабсорбції рідини та напружений функціональний стан органа. Застосування півням на тлі Т-2 токсикозу розчину «ВетОкс-1000» у концентрації 20 мг/л сприяє відновленню нефротелію та поліпшенню метаболічних процесів у нирковій тканині.

Гістоструктурна характеристика сім'яників півнів за випоювання розчину «ВетОкс-1000» у концентрації 5 і 20 мг/л на тлі експериментального Т-2 токсикозу. При гістологічному дослідженні сім'яників півнів ІІ групи спостерігали інтенсивне виселення із сім'яних канальців сперматоцитів І і ІІ порядку та сперміїв. Більшість сім'яних канальців неправильної форми, сперматогенний епітелій місцями некротизований та відшарований від базальної мембрани. Базальна мембрана потовщена. Спостерігали розпушення стромальних елементів, набряк міжканальцевої строми, зменшення кількості клітин Лейдіга, плазматичних клітин, макрофагів. У півнів ІІІ групи, яким випоювали розчин «ВетОкс-1000» у дозі 5 мг/л, зменшувався набряк інтерстиціальної тканини, у сім'яних канальцях відновлювалася структура базальної мембрани та сперматогенного епітелію, проте сперматоцити І і ІІ порядку розміщувалися хаотично. У сім'яниках півнів ІV групи, яким випоювали розчин «ВетОкс-1000» у концентрації 20 мг/л, сім'яні канальці округлої форми, густо заселені клітинними елементами. Клітини сперматогенного епітелію піронінофільні, розміщені від базальної мембрани у чіткому порядку згідно з диференціацією, серед них виявляли клітини у стані поділу. Отже, за тривалого надходження Т-2 токсину в організм півнів розвиваються деструктивні процеси у сім'яниках, але випоювання птиці розчину «ВетОкс-1000» у концентрації 20 мг/л на тлі Т-2 токсикозу сприяє відновленню структурно-функціонального стану органа.

ВИСНОВКИ

У дисертації проведено дослідження впливу розчину «ВетОкс-1000» у концентрації 5 мг/л, 10 і 20 мг/л на морфофункціональний стан органів і тканин клінічно здорових півнів, з'ясовано патогенетичні механізми розвитку змін і визначено оптимальні концентрації та тривалість застосування досліджуваного розчину з профілактичною та лікувальною метою.

1. Загальні показники клініко-фізіологічного стану півнів за випоювання їм 7 діб поспіль розчину «ВетОкс-1000» у концентрації 5 мг/л не зазнають суттєвих відхилень. При цьому у півнів реєструють збільшення вмісту гемоглобіну і тенденційне підвищення рівня лізоцимної та бактерицидної активності сироватки крові, а в органах імуногенезу - проліферацію клітин лімфоїдного ряду, що свідчить про помірну активацію імунних процесів в організмі півнів.

2. У печінці півнів за концентрації 5 мг/л, тенденційно знижується вміст малонового діальдегіду, а ультраструктурна реорганізація гепатоцитів свідчить про зростання енергопродукуючої та білоксинтезуючої функції гепатоцитів.

3. У головному мозку півнів за концентрації 5 мг/л, вміст дієнових кон'югатів у всіх досліджуваних формаціях мозку, а малонового діальдегіду ? у гіпоталамічній ділянці та довгастому мозку тенденційно знижується, а активність ензимів антиоксидантної системи перебуває в межах контрольної групи, що свідчить про інтенсифікацію процесів дезінтоксикації продуктів ліпопероксидації та покращення метаболічних процесів в нервових клітинах.

4. За впливу розчину «ВетОкс-1000» у концентрації 10 і 20 мг/л на 7 добу у крові півнів збільшується загальна кількість лейкоцитів на 22,6 і 24,7 %, на 14 добу ? кількість еритроцитів на 26 і 40 % і знижується рівень лізоцимної активності сироватки крові ? на 9,8 та 31,5 % відповідно. В органах імуногенезу тривале 14-добове випоювання розчину мікроструктурно відобразилось набряком та розволокненням строми, а також у: тимусі - зменшенням кількості Т-лімфоцитів і звуженням кіркової речовини; клоакальній сумці - зменшенням площі часточок та кількості В-лімфоцитів; селезінці - зменшенням вмісту клітинних елементів білої пульпи, що свідчить про зниження процесів імунного захисту.

5. Випоювання розчину «ВетОкс-1000» у концентрації 10 та 20 мг/л протягом 14 діб спричиняє вірогідне зростання вмісту малонового діальдегіду у тканинах печінки на 33,6 та 49,8 % відповідно та підвищення у сироватці крові активності трансфераз: аланінової на 67 та 76 %, аспарагінової на 13 і 39,1 % відповідно та ультраструктурну дезорганізацію гепатоцитів, що відобразилось розвитком білкової дистрофії останніх, зниженням їх білоксинтезуючої та енергопродукуючої функції.

6. У нирках за випоювання розчину «ВетОкс-1000» птиці у концентрації 10мг/л і 20 мг/л 7 діб поспіль встановлено розлади гемодинаміки, помірний набряк, зернисту дистрофію епітелію ниркових канальців із зниженням білоксинтезуючої функції нефроцитів, що супроводжується зростанням вмісту малонового діальдегіду на 73 % та у 2,1 раза відповідно, а на 14-ту добу за концентрації 20 мг/л у 3,3 раза що свідчить про розвиток тубулопатії та порушення фільтраційно-реабсорбційної функції нирок.

7. У сім'яниках півнів за впливу розчину «ВетОкс-1000» у концентраціях 10 і 20 мг/л протягом 14 діб, встановлено вірогідне зростання вмісту малонового діальдегіду, порушення мікроструктури у вигляді набряку міжканальцевих еластичних волокон з наступним їх відшаруванням, дистрофічно-десквамативні процеси клітин сперматогенного епітелію, зменшення кількості клітин Лейдіга, що призводить до зниження репродуктивної функції самця.

8. У головному мозку півнів за випоювання 14 діб поспіль розчину «ВетОкс-1000» у концентрації 10 і 20 мг/л ультраструктурно виявляється серед аксо-дендритних відростків нейропіля зменшення вмісту синаптичних міхурців, часткове просвітлення матриксу мітохондрій, виразне набубнявіння та просвітлення нейроплазми астроцитарних відростків та збільшення кількості пероксисом у нервових клітинах та макрогліоцитах, що супроводжується вірогідним зростанням вмісту малонового діальдегіду, активності каталази, супероксиддисмутази, глутатіонпероксидази та глутатіонредуктази, що спрямоване на утримання стабільності мембранних структур на тлі зростання перекисних продуктів у тканинах мозку.

9. На тлі експериментального Т-2 токсикозу у нирках півнів розвивається зерниста і вакуольна дистрофія нефротелію канальців з наступним переходом до гострого тубуло-інтерстиціального нефриту. Застосування розчину «ВетОкс-1000» у концентрації 20 мг/л сприяє поступовому зменшенню клінічних проявів токсикозу, відновленню структури та піронінофільності нефротелію канальців, що вказує на активацію білоксинтезувальної функції та інтенсифікацію метаболічних процесів.