Метод експедиційного обстеження тваринництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Метод експедиційного обстеження тваринництва в системі методології зоотехнічної науки

Бородай І. С.

На сучасному етапі державотворення в Україні гарантом її продовольчої безпеки та стабільності народногосподарського комплексу, дієвим важелем забезпечення конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках є подальший розвиток тваринництва, яке, задовольняючи потреби населення в продуктах харчування, сприяє збереженню здоров'я нації. Фундаментом подальшого піднесення тваринництва є зоотехнічна наука, основні завдання якої полягають у розробленні теорії і практичних прийомів ведення галузі. Зоотехнія як інтеграційна система відзначається кумулятивним характером наукового знання. На кожному історичному етапі вона синтезує в концентрованому вигляді свої минулі досягнення, при цьому кожен науковий результат входить невід'ємною частиною до її загального фонду. Спадкоємність зоотехнії, яка ґрунтується на фундаменті теоретичного знання, накопиченого попередніми поколіннями, забезпечує її поступальний, незворотний розвиток. експедиційний зоотехнічний худоба

В умовах сьогодення особливого вивчення потребує становлення і розвиток методології зоотехнії, яка є однією з її первинних формотворних складових, що, з одного боку, перебуває у прямій залежності від змісту і рівня розвитку самої науки, її предмета та завдань, з іншого, - визначає її подальший розвиток, що ґрунтується на постійному вдосконаленні методологічного інструментарію.

Окремі питання еволюції методології зоотехнічної науки були узагальнені П. І. Вікторовим, І. В. Гузєвим, А. І. Овсянниковим та ін. [4; 5; 7]. Однак до цього часу ґрунтовного дослідження становлення і розвитку експедиційного методу обстеження значних масивів худоби проведено ще не було. З огляду на це автором поставлено завдання: узагальнити результати перших, найбільш масових обстежень тваринництва, розкрити значення цього заходу як одного із найбільш дієвих у системі методології зоотехнії, узагальнити внесок у його розроблення вітчизняних учених.

Автором використано історичні (порівняльно- історичний, предметно-хронологічний), загальнонаукові (аналіз, синтез, логічний) та джерелознавчий методи дослідження. Методологія дослідницького пошуку грунтується на застосуванні системно-історичного підходу.

За результатами дослідження, становлення методології зоотехнії у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. прискорювалося, передусім, дією соціально-економічних, суспільно-політичних, загальнонаукових, науково-організаційних та технологічних чинників. Зокрема, значним поштовхом на шляху розвитку зоотехнічної науки та її методології була селянська реформа 1861 р., яка розчистила шлях для розвитку промислового капіталізму, зумовила зростання товарності галузі тваринництва, його розподіл на товарне та племінне. Нові вимоги, які висувалися до племінних тварин, насамперед, передбачали зростання їх продуктивності та скороспілості, що потребувало оволодіння спеціальними знаннями та навиками з їх удосконалення у бажаному напрямі. Таким чином, умови капіталістичного товарного виробництва породили ціннісну переорієнтацію пізнання на отримання практично корисного знання та розроблення відповідного методологічного апарату.

Цей період позначився кількісними змінами у співвідношенні різних видів продуктивної худоби на українських землях. Слід відмітити, що в перші роки після відміни кріпацтва поголів'я великої рогатої худоби зростало не досить швидко, а продукція не мала товарного значення. З посиленням розвитку капіталізму в сільському господарстві, ростом промисловості та збільшенням кількості міського населення, темпи зростання поголів' я великої рогатої худоби прискорилися, однак вони складали не більше 1% в рік. Так, з 1870 р. і до Першої світової війни частка великої рогатої худоби збільшується на 19,2%, свиней - на 8,4%, водночас зменшується поголів'я овець на 27,6% [3].

У результаті суспільного поділу праці, спеціалізації галузей тваринництва, останнє стає важливим компонентом господарювання. Йому відводиться значна роль у постачанні внутрішнього та зовнішнього ринків м' ясом, вершковим маслом, шкірою. Участь країни в торгівлі переконує, що вже в кінці ХІХ ст. застосовували більш інтенсивні методи ведення тваринництва, хоча у цілому галузь залишалася відсталою, підсобною до рослинницької. У своїй масі худоба була безпородною, рівень її продуктивності навіть у поміщицьких господарствах був досить низьким. На нашу думку, однією із причин відставання галузі був також слабкий розвиток методології наукових досліджень.

Після селянської реформи 1861 р. з'являється інтерес до вивчення природних ресурсів, у тому числі й тваринництва, що передбачало визначення найбільш перспективних районів і місцевих порід, узагальнення досвіду створення гнізд поліпшеної худоби, оволодіння прийомами регіонального кормовиробництва, годівлі й утримання худоби.

Під обстеженням у зоотехнії розуміють дослідження тварин у природній для них обстановці за допомогою органолептичних прийомів, приладів та обладнання. Один із різновидів обстеження, який набув особливого значення, - експедиційний метод. В історії зоотехнії цілий ряд фундаментальних наукових ідей і відкриттів було отримано саме за його використання і лише в наступному проводилися їх поглиблені розробки експериментальним шляхом [7].

Становлення методу експедиційного обстеження в тваринництві пов'язане з відомим ученим у цій галузі, випускником Київського університету Святого Володимира, академіком О. Ф. Міддендорфом. За його керівництва у 1883-1885 роках проведено перше і найбільш масштабне в Російській імперії експедиційне обстеження тваринництва, в результаті якого оцінено його реальний стан, розкрито біологічну природу і причини різних форм недорозвитку місцевої худоби, викликаного неповноцінною годівлею. Ученим вперше відмічено періодичність в рості тварин і сформульовано припущення про можливість змін породних ознак на основі нормованої годівлі, основаної на врахуванні вікових закономірностей росту та розвитку [1].

Членами експедиції з вивчення стану скотарства Російської імперії також були відомі вчені А. А. Армфельд, А. А. Калантар, Ф. М. Снігирьов, М. П. Чирвинський та ін. В перший рік було досліджено архангельску, вологодську, пермську, в' ятську, костромську, ярославську та володимирську губернії; в другий - тверську, новгородську, псковську, нижньогородську, казанську, уфимську, рязанську, тульську, орловську, чернігівську, курську, воронізьку губернії. На третій рік у зв'язку зі смертю О. Ф. Міддендорфа запланований обсяг роботи було скорочено. Інші губернії, в тому числі й українські, відвідувалися членами експедиції, але повного опису стану скотарства дослідниками не було проведено [6]. Незважаючи на це, перше масштабне обстеження стану тваринництва Російської імперії мало велике значення і дало змогу виявити всі його недоліки: низьку продуктивність і породність, слабку кормову базу, незадовільні умови годівлі та утримання, накреслити шляхи піднесення галузі.

Дослідження з онтогенезу сільськогосподарських тварин були продовжені М. П. Чирвинським і А. А. Малігоновим. Так, М. П. Чирвинський на основі застосування експедиційного методу з' ясував закономірності впливу різних режимів годівлі на ріст скелета тварин та його окремих частин у різні періоди онтогенезу. Сформулював закон, за яким при тимчасовому голодуванні першочергово затримуються у рості ті частини скелета, для яких характерна найбільша швидкість росту (для цього періоду). У 1895-1896 роках провів експедиційне обстеження грубововнового вівчарства в південній частині Російської імперії та Бессарабії, за результатами якого разом з Б. В. Єлагіним підготував книгу “Разводимые в России породы грубошерстных овец” (1915). Це перша капітальна праця зі стаціонарного обстеження вітчизняного вівчарства, де наводиться детальний опис і класифікація грубововнових овець. Порівняльний аналіз за особливостями волосяного покриву різних порід овець дав змогу з' ясувати їх походження і особливості завитків смушків [2].

Системні наукові дослідження з обстеження тваринництва в Російській імперії започатковано з утворенням 21 січня 1915 р. на засіданні фізико- математичного відділення Імператорської Санкт- Петербурзької Академії Наук Комісії з вивчення природних продуктивних сил. До її складу включили академіків В. І. Вернадського (голова), О. С. Фамінцина і П. І. Вальдена, віце-директора департаменту

Міністерства землеробства В. К. Бражникова. В 1917 р. в складі комісії нараховувалося 139 осіб, які представляли 10 наукових і науково-технічних товариств і 5 міністерств [6].

На українських землях до розробки методу експедиційного обстеження значний внесок зробив автор програми та методики експедиційного обстеження тваринництва колишніх Київської та Подільської губерній В. П. Устьянцев. Їхня специфіка полягала у детальному з'ясуванні усієї сукупності місцевих природно-географічних та соціально- економічних умов, вивченні їх впливу на формування господарськи корисних якостей худоби, визначенні сприятливих для розвитку окремих галузей тваринництва районів.

На теренах колишнього СРСР, починаючи з 1926 р., за ініціативою Ф. А. Філіпченка та Ф. Г. Добржанського систематично проводили експедиційні обстеження місцевих порід і популяцій домашніх тварин, що дало змогу зібрати значний фактичний матеріал. Ще раніше масштабні обстеження популяцій курей на Кавказі та в інших регіонах було проведено О. С. Серебровським. Експедиційному методу обстеження тваринництва важливого значення надавав академік М. Ф. Іванов. У другій половині 20-х років він організував експедицію з вивчення вівчарства у Середній Азії, що дало змогу йому започаткувати нову галузь знань - смушкознавство [1].

Таким чином, становлення методології зоотехнії відбувалося в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. під впливом соціально-економічних, суспільно- політичних, науково-організаційних та інших чинників. Одним із найперших методів зоотехнічних досліджень є експедиційний, який дає змогу вивчати одночасно значні масиви худоби, визначати найбільш перспективні для розведення райони і місцеві породи, узагальнювати досвід створення гнізд поліпшеної худоби, оволодівати прийомами регіонального кормовиробництва, годівлі й утримання худоби. Встановлено, що перші і найбільш масштабні обстеження тваринництва були проведені в кінці ХІХ ст., вперше системно використовувати метод експедиційного обстеження почали зі створенням в 1915 р. Комісії з вивчення природних продуктивних сил. Фундатором методу експедиційного обстеження в тваринництві є академік О. Ф. Міддендорф. До його розроблення також доклали зусиль вітчизняні вчені: А. А. Армфельд, А. А. Калантар, Ф. М. Снігирьов, М. П. Чирвинський, В. П. Устьянцев, М. Ф. Іванов, Ф. А. Філіпченко, Ф. Г. Добржанський, О. С. Серебровський.

На перспективу вважаємо доцільним проведення додаткових досліджень з визначення впливу методологічних чинників становлення і розвитку вітчизняної зоотехнічної науки, з' ясування її структури і сутності галузевого методологічного апарату, дослідження еволюції та супідрядності його окремих елементів, встановлення їх впливу на ефективність розгортання зоотехнічних наукових досліджень.

Список використаних джерел

1. Бородай И. С. Творческое наследие академика А. Ф. Миддендорфа в развитии зоотехнической науки / И. С. Бородай // Наука и техника: вопросы истории и теории. - С-Пб, 2009. - Вып. XXV. - С .136-137.

2. Бородай І. С. Професор М. П. Чирвинський - основоположник вітчизняної зоотехнічної науки / І. С. Бородай // Europejska nauka XXI powieka - 2009. - Vol.7. - Przemysl: Nauka i studia, 2009. - S.87-91.

3. Бородай І. С. Теоретико-методологічні основи становлення та розвитку вітчизняної зоотехнічної науки: монографія / І. С. Бородай. - Вінниця, 2012. - 416 с. - (Історико- бібліографічна серія “Аграрна наука України в особах, документах, бібліографії”; кн. 59).

4. Викторов П. И. Методика и организация зоотехнических опытов / П. И. Викторов, В. К. Менькин. - М., 1991. - 113 с.

5. Гузєв І. В. Метод, методика, методологія в зоотехнії: еволюційно-когнітивний аспект / І. В. Гузєв, І. С. Бородай // Методологія наукових досліджень з питань селекції, генетики та біотехнології у тваринництві: матер. наук.-теорет. конф. - К.: Аграрна наука, 2010. - С.12-14.

6. Естественные производительные силы России / Комис. по изучен. естеств. произв. сил России, сост. при Рос. Акад. Наук. - Т.6. Животный мир. - Отдел 3. Использование культурных животных. - Вып.12. Крупный рогатый скот. - Петроградъ, 1919. 115 с.

7. Овсянников А. И. Основы опытного дела в животноводстве / А. И. Овсянников. - М., 1976. - 303 с.

Размещено на Allbest.ru