Методичні аспекти оцінки ефективності інтенсивних технологій вирощування зернових культур

Постановка проблеми. Одне з головних завдань, яке стоїть перед агропромисловим комплексом України - збільшення обсягів виробництва і підвищення конкурентоспроможності продукції зернової галузі. Вирішити це завдання можна на основі впровадження інноваційних інтенсивних технологій, які дозволяють реалізувати весь генетичний потенціал рослин через залучення сучасних науково-технічних розробок.

Виробництво сільськогосподарської продукції вимагає дедалі більших витрат енергетичних та матеріально-технічних ресурсів, обсяги яких у країні обмежені, а вартість їх зростає, особливо у жорстких умовах сьогодення. Підвищення ефективності виробництва зерна на інтенсивній основі потребує проведення порівняльної економічної оцінки різних технологій вирощування зернових культур.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питанням економічної ефективності вирощування зернових культур присвячені наукові праці В.В. Корінця, В.І. Перебийніса, В.Г. Більського та багатьох інших вітчизняних вчених і дослідників. Значний внесок у методологію і методику ефективності інтенсивного зерновиробництва зробили Ю.Д. Білик, П.І. Гайдуцький, П.Т. Саблук, О.М. Шпичак. Ними розроблені стратегічні аспекти зміцнення зернового виробництва в країні, структурної перебудови галузі, а також оцінки економічної ефективності використання земельних, матеріально-технічних і трудових ресурсів тощо. Однак є потреба в подальшому науковому обґрунтуванні методик проведення економічної оцінки різних технологій, особливо інноваційних.

Постановка завдання. Метою даної статті є обґрунтування методичних аспектів оцінки ефективності інтенсивних технологій вирощування зернових культур із залученням інновацій.

Виклад основного матеріалу дослідження. Підвищення економічної ефективності сільського господарства в цілому передбачає збільшення виробництва і підвищення якості сільськогосподарської продукції при одночасному зменшенні витрат праці і матеріальних засобів на одиницю продукції. Розв'язання цієї проблеми нерозривно пов'язане з подальшою всебічною інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва, в процесі якої забезпечується ріст врожайності культур, підвищення якості продукції, зниження її собівартості, підвищення продуктивності праці тощо.

Інтенсифікація виробництва - це комплексний, багатофакторний процес застосування ефективних і екологічно безпечних засобів та технологій, заснованих на досягненнях науково-технічного прогресу, використанні більш досконалих форм організації і оплати праці, управління та ефективних ринкових відносин. Приріст виробництва, таким чином, забезпечується за рахунок застосування більш досконалих факторів виробництва та підвищення їхньої продуктивності.

Інтенсивна технологія - це комплекс агротехнічних прийомів вирощування сільськогосподарських культур, технологічних засобів і операцій, які направлені на максимально повне використання біологічного потенціалу продуктивності культур (їх сортів і гібридів) за рахунок підвищення ефективності використання природних і антропогенних його факторів при мінімізації трудових і матеріальних ресурсів.

Враховуючи зарубіжний та вітчизняний досвід, виділяють декілька основних пріоритетних напрямів інноваційного розвитку зернового господарства:

- реструктуризація й оновлення матеріально-технічної бази зернопродуктового підкомплексу;

- використання нових сортів, які забезпечать підвищення продуктивності та якості зерна;

- впровадження інноваційних (енергозберігаючих та інтенсивних) технологій виробництва зерна;

- удосконалення структури посівних площ в господарствах [4].

Усі складові інтенсивної технології повинні бути інноваційними. Ознайомлення з роботами вчених-економістів, що досліджують проблеми інтенсифікації аграрного виробництва, дозволяє зробити висновок, що, інтенсивність включає в себе дві складові: матеріально-речову і результативну [2]. При вивченні процесів інтенсифікаціїзерновиробництва використовуються показники матеріально-речової складової інтенсивності (вартість авансованого капіталу на 1 га посівних площ; витрати виробництва на 1 га посівних площ; інтегральний показник інтенсивності використання землі; питома вага інтенсивних культур у структурі посівних площ; витрати виробництва на 1 га посіву культури тощо); показники результативної складової інтенсивності (коефіцієнт віддачі авансованого капіталу за валовим збором зернових культур; окупність виробничих витрат продукцією зерновиробництва; ефективність додаткових вкладень у спожиті виробничі ресурси і т.п.) та інтегральний показник інтенсивності технологій.

Для оцінки економічної ефективності інтенсивних технологій вирощування зернових культур використовуються такі показники: приріст врожайності, ц; вартість додатково зібраного врожаю з 1 га, грн; додаткові матеріально-грошові витрати на прибавку врожаю на 1 га, грн; окупність додаткових витрат, грн; зростання продуктивності праці, %; рівень рентабельності, %; річний економічний ефект у розрахунку на 1 га, грн.

Розрахунок показників економічної оцінки інтенсивних технологій проводиться на основі даних про фактичні витрати на виконання робіт, одержану урожайність і якість продукції. У випадку впровадження інтенсивної технології лише на частині площі, результати виробництва порівнюють з результатами, одержаними за звичайної (базової) технології, що застосовувалась на іншій частині площі. Якщо ж культуру за інтенсивною технологією вирощують у підприємстві на всій площі, для порівняння слід використовувати середні дані за попередні 3-5 років при застосуванні базової технології.

Окупність додаткових витрат при інтенсивній технології розраховується як відношення різниці вартості валової продукції в постійних цінах до різниці виробничих витрат (при інтенсивній та традиційній технологіях) в поточних цінах або:

Одв - окупність додаткових витрат, грн; Віт, Вбт - вартість валової продукції відповідно за інтенсивної і базової технологій, грн; Зіт, Збт - сумарні витрати на вирощування культури відповідно за інтенсивної і базової технологій, грн.

Річний економічний ефект визначається різницею вартості валової продукції, отриманої при інтенсивній технології і звичайній, з урахуванням якості зерна, виробничих витрат та реалізаційної ціни, тобто за формулою:

Ер - річний економічний ефект від впровадження інтенсивної технології, грн з 1 га.

Досвід показує, що упровадження інтенсивних технологій, як правило, супроводжується збільшенням виробничих витрат у розрахунку на 1 га посіву до 1,5 і більше разів. Але це не завжди забезпечує відповідний ріст врожаю, що спричиняє зростання собівартості одиниці продукції і зниження рівня рентабельності виробництва.

Економічну оцінку інтенсивних технологій доповнюють результати

енергетичної ефективності. Результати енергетичного аналізу дають можливість оцінити і порівняти традиційні і нові технології, їх перспективність з точки зору рівня енергозбереження. Показником енергетичної оцінки технологій вирощування сільськогосподарських культур є коефіцієнт енергетичної ефективності (Кее), який обчислюється як відношення кількості енергії, що міститься у вирощеній продукції, до кількості енергії, витраченої на отримання цієї продукції:

Еп - вміст енергії в продукції, дж (кал); Ев - енергетичні витрати на одержання певного виду продукції, дж (кал).

При ефективній технології одержаний коефіцієнт по основній продукції має перевищувати 1,0. Для розрахунку загальної енергії, витраченої на виробництво тієї чи іншої сільськогосподарської продукції, користуються відповідними енергетичними еквівалентами сукупної енергії на основні та оборотні засоби виробництва, трудові ресурси, готову продукцію [1, с. 279].

У випадку необхідності вибору найкращого варіанту інтенсивної технології вирощування зернових можна використати відомий у науці ранговий підхід, який ґрунтується на проведенні порівняльної оцінки альтернативних проектів.

Сутність методики порівняльної оцінки різних варіантів інтенсивних технологій зводиться до наступного: по кожному варіанту інтенсивної технології розраховують значення обраних показників ефективності; по кожному показнику в межах окремого варіанту розраховуються бали від 0 до 100; найвища сума балів по кожному варіанту є підставою для визнання його кращим і, відповідно, впровадження в практику.

Під інтегральним показником рівня інноваційного розвитку підприємства слід розуміти результат оцінювання основних техніко-економічних показників діяльності підприємства, який ґрунтується на визначенні узагальнюючих показників шляхом застосування системи часткових показників та методу експертного опитування. Виходячи із відомої методики інтегрального оцінювання інноваційного розвитку підприємства, з врахуванням запропонованих основних складових забезпечення інноваційної діяльності, інтегральний показник інноваційного розвитку підприємства можна визначити за наступною формулою:

І п - інтегральний показник рівня інноваційного розвитку підприємства;

У -показник ресурсної підсистеми забезпечення інноваційного розвитку підприємства; Утех - показник рівня технологічного оновлення промислового підприємства;

У ринк - показник рівня впровадження та комерціалізації інновацій; К, К2, К3 - коефіцієнти, які характеризують вагомість підсистем (значення коефіцієнтів розраховується методом експертних оцінок) [3].

Висновки. Сучасний досвід показує, що впровадження інтенсивних технологій у сільському господарстві, зокрема зерновиробництві, може забезпечити перспективи щодо розвитку зернового господарства, які поки ще повною мірою не використовуються сільськогосподарськими підприємствами.

Методика оцінки ефективності інтенсивних технологій мусить бути зорієнтована на удосконалення методів і прийомів визначення, насамперед, вартісних показників, а саме: вартості продукції, матеріально-технічних ресурсів, розміру оплати праці тощо, які беруться для проведення розрахунків. В умовах, коли необхідно обрати найкращий варіант інтенсивної технології доцільно застосовувати ранговий підхід.