Мультифункціональне землекористування як напрям досягнення сталого землекористування

Метою даної статті є обґрунтування поняття мультифункціонального землекористування як напряму досягнення сталого землекористування, що забезпечить оптимізацію параметрів екологічних і соціально-економічних функцій сільських територій та сприятиме їх сталому розвитку.

Виклад основного матеріалу

Розглядаючи землекористування як складову частину екосистеми, треба виходити з того, що екосистема - це єдиний природний комплекс, який утворений живими організмами і середовищем їх існування, в якому живі і неживі елементи, пов'язані між собою обміном речовин і енергії [6].

Під землекористуванням на думку А.М. Третяка "варто розуміти процес використання людиною (суспільством) інтегрального потенціалу території, який включає всі ресурси на відповідній ділянці геопростору..."

Стале землекористування як складовий елемент сталого розвитку суспільства, являє собою систему землекористування, якій притаманна гармонізація всіх процесів життєдіяльності всього комплексу зв'язків "людина-земля-екосистема" [1].

Відповідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій", стале землекористування - це форма та відповідні до неї методи використання земель, що забезпечують оптимальні параметри екологічних і соціально-економічних функцій територій [3].

Різні функції територій забезпечують економічні, екологічні та соціальні блага, що безпосередньо пов'язані із землекористуванням, результатом якого є надання фактичних або потенційних матеріальних або нематеріальних благ.

В цьому контексті Перез-Соба та співавтори пропонують наступний поділ функцій землекористування:

Соціальна:

- культурна (ландшафтна ідентичність, пейзаж та культурна спадщина): ландшафтна естетичність, якість та цінність місцевої культури та традицій;

- людське здоров'я та відпочинок (духовне та фізичне): доступ до рекреаційних послуг та факторів;

- працевлаштування у сферах діяльності, що пов'язані з використанням природних ресурсів.

Економічна:

- забезпечення простором для місцепроживання;

- використання земельних ресурсів для сільськогосподарського виробництва;

- забезпечення простором для транспортної та інженерної інфраструктури;

Екологічна:

- забезпечення абіотичними ресурсами: роль землі в регулюванні якості атмосферного повітря, грунтових вод та запасі мінеральних ресурсів;

- забезпечення біотичними ресурсами: здатність землі підтримувати генетичне та видове біорізноманіття;

- підтримка екосистемних процесів: роль землі в регулювання природних гідрологічних циклів та процесів відновлення поживних речовин в грунті [15].

Концепція мультифункціональності має тісний зв'язок з концепцією сталого розвитку. Так, фахівці Організації економічного співробітництва та розвитку, розглядають мультифункціональність як фактичну економічну діяльність, що забезпечує отримання множинних результатів та робить внесок у вирішення багатьох соціально значущих завдань одночасно.

В свою, чергу сталість ними розглядається через використання людських, природніх та штучних (створених людиною) ресурсів в такий спосіб, який дозволить теперішнім поколінням задовольнити потреби сучасності без загрози здатності майбутніх поколінь задовольнити свої потреби [14, с.11].

В цьому аспекті, заслуговує на увагу проведені дослідження в рамках проекту Multagri, де сталість розглядається як нормативний підхід, що визначає потреби суспільства та здатність зберегти наявний рівень споживання (рис. 1).

Рис. 1. Формалізація взаємозв'язку між мультифункціональністю та сталістю [13, с. 6]

Це ресурсно-орієнтована концепція, що вимагає підтримки сукупного об'єму капіталу для забезпечення потреб майбутніх поколінь. В свою чергу, мультифункціональність - це результативно-діяльнісно орієнтований підхід, що характеризує господарську діяльність або результати землекористування, фокусуючи увагу на взаємозв'язку між землекористувачем та суспільством [12, с.10].

Як бачимо, мультифункціональність має тісний зв'язок з концепцією сталого розвитку і являється важливим елементом її імплементації та досягнення сталого землекористування.

Зважаючи на це, що сталий розвиток - це просторовий вимір соціально- економічних відносин, що утворюють земельні відносини, виникає необхідність розгляду його взаємодії з мультифункціональністю в часі та просторі. Адже, процес землекористування має чітко виражений часовий та просторовий виміри.

В цьому контексті Вілд розрізняє три типи мультифункціонального землекористування (рис. 2).

Рис. 2. Типи мільтифункціонального землекористування [16]

Змішане землекористування за визначенням формується в межах земної поверхні землекористування, в якій сконцентровані специфічні функції сільських територій.

Мультифункціональне використання в певний часовий проміжок характеризується здійсненням багатьох функцій землекористування у тимчасовий короткостроковий період часу.

Мультифункціональне землекористування полягає у врахуванні сукупності екологічних, економічних та соціальних функцій землекористування в просторовому (від локального до глобального рівня) та часовому проміжку (від короткотермінових до довготермінових вигод), а також їх гармонійне поєднання між різними галузями народного господарства.

Доблестін та Вілд розглядають мультифункціональне землекористування в 4-х просторовому вимірі:

2-х мірне - поєднання різних видів діяльності на певній території в горизонтальному вимірі;

3 х мірне - поряд з горизонтальним виміром розглядається вертикальний вимір, який поєднує різні види функцій у просторовому відношенні;

4-х мірне - характеризуються врахуванням додатково часового проміжку в межах якого змінюються функції землекористування [11].

З точки зору використання земель Брандт і Вейре визначають три основних типи мультифункціональності:

- просторове поєднання окремих земельних ділянок з різними функціями;

- різні функції, що відносяться до однієї земельної ділянки, але розділені в часі;

- інтеграція усіх функцій, що властиві земельній ділянці в часовому проміжку [9].

В цьому аспекті, важливим для досягнення мультифункціонального землекористування є забезпечення оптимального поєднання видів права власності на землю та інші природні ресурси, що існують в межах земельних ділянок (рис. 3). Адже, різними власниками та користувачами наявних територіальних ресурсів можуть реалізовуватись відмінні функції землекористування як у просторі, так і в часі. Тому, вкрай важливо досягти синергії функцій через поєднання видів прав на землю, що встановлюють приналежність матеріальних благ землекористування його власникам.

Рис. 3. Схема досягнення мультифункціонального землекористування шляхом поєднання видів прав на землю

Як ілюструє схема приведена на рис. 3, кожна із функцій землі характеризується своїм набором (переліком) видів прав на землю, що обумовлює специфічність (особливість) економічних, екологічних, соціальних, містобудівних, сільськогосподарських та інших відносин власності, а відповідно і управління. Така багатоаспектність земельних відносин та використання земель обумовлює мультифункціональність землекористування.

Висновки