Механізм регуляції Paracoenogonimus Ovatus (Trematoda, Cyathocotylidae)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Механізм регуляції Paracoenogonimus Ovatus (Trematoda, Cyathocotylidae)

Н.М. Сорока, доктор ветеринарних наук,

професор Національний університет біоресурсів і природокористування України

С.Л. ГОНЧАРОВ, здобувач,

Миколаївська регіональна державна лабораторія ветеринарної медицини

Анотація

Досліджено розподілення метацеркаріїв трематод Paracoeno-gonimus ovatus (Katsurada, 1914) у популяції тарані (Rutilus rutilus).

Показано, що максимальні показники екстенсивності інвазії спостерігали у представників даного виду у віковій категорії +5 - +7 років, але індекс насичення досягав свого максимуму у вікових категоріях +8 - +10 років.

Paracoenogonimus ovatus, метацеркарії, вікові групи, механізм регуляції

Вступ

У вивченні паразитарних захворювань досягнуті значні успіхи: досліджена біологія основних збудників захворювань та розроблені ефективні заходи профілактики. В той же час чимало збудників захворювань, що вважалися раніше безпечними, а тому і маловивченими, в умовах сучасного промислового та ставкового рибництва стають доволі патогенними і можуть завдавати значних економічних збитків господарствам. Відповідно, вони потребують як найшвидшого їх вивчення [3].

Одним з важливих питань сучасної іхтіопаразитології є вивчення чисельності популяції паразитів. Дослідження взаємовідносин популяції паразитів та хазяїв з врахуванням всіх факторів, що приймають участь в регулюванні їх чисельності, важливо для оцінки епізоотичного стану природних водойм, визначення допустимої чисельності паразитів, а також використання паразитів як екологічних індикаторів антропогенного впливу на водні екосистеми [6].

В рибних господарствах, що організовані у природних водоймах (озера, річки, водосховища), також необхідні знання паразитарних хвороб риб. Хоча боротьба з ними у таких водоймах можлива лише обмежено. Знання біології та поширення збудників паразитарних захворювань сприяє розробці ефективних прийомів, що призводить до покращення епізоотичного стану рибного поголів'я та власне водойми [7].

Трематодозні захворювання завдають значних економічних збитків від загибелі та втрати товарного вигляду риби як вітчизняному, так і закордонному рибництву [8]. До збудників, які представляють потенційну небезпеку для здоров'я людини відносять і трематоду Paracoenogonimus ovatus (Katsurada, 1914) [7,8].

Метою досліджень було вивчити механізми регуляції P. ovatus в залежності від віку риби у природних водоймах Миколаївської області.

Матеріали і методи дослідження . Протягом 2012 - 2014 рр. було досліджено 319 екземплярів тарані, віком +0 - +11, що виловлені в річках Південний Буг та Інгул. При проведенні їх розтину відбирали м'язову тканину та досліджували компресорним методом за допомогою компресорію МИС-7. Розтин риби проводили за загальноприйнятими методами [1]. Мікроскопію проводили за допомогою оптичного облад-нання: мікроскопа тринокулярного Micromed XS - 4130 та мікроскопа бінокулярного, стереоскопічного - Micromed XS - 6320. Виявляли личинки P. ovatus, що були на стадії метацеркарія у м'язовій тканині риб. Для визначення зараження риби використовували показники екстенсивності інвазії (ЕІ) та індекс насичення (ІН).

Результати дослідження та їх обговорення

Дані, що характеризують поширення та чисельність метацеркаріїв P. ovatus у тарані різних вікових груп наведені на рис.. Із збільшенням віку тарані показники екстенсивності інвазії та індекс насиченості спочатку підвищувалися, а потім знижувалися. Так, риба вікових категорій +0 - +2 мала найменші показники зараження , екстенсивність інвазії становила (ЕІ) 30,09 %, а індекс насичення (ІН) склав 12 екз. Риба у віковому діапазоні +3-+4 мала вищі показники інвазії: ЕІ - 38,01 %, а ІН становив 18 екз. У віці +5 - +7 показник ЕІ значно підвищився порівняно з попередніми віковими групами та склав 82,3 %, ІН відрізнявся не значно - 22 екз. Тарань віком +8 - +10 характеризувалась зниженням показника ЕІ до 71,6 %, а от ІН навпаки, збільшився та був максимальним саме у цій віковій категорії - 39 екз. В групі риб, вікової категорії +11 показники ЕІ та ІН знижувалися порівняно з попередніми та склали 66,7 % і 32 екз. відповідно.

На нашу думку таке розподілення метацеркаріїв у тарані за віковою належністю, пов'язано з типом живлення та переважного перебування її у шарах води протягом всього свого життя.

Відомо, що в основі стійкості та сприйнятливості риб до збудників гельмінтозів лежать біохімічні, імунологічні та генетичні механізми, які визначають специфічність паразитів до хазяїна та різницю у рівнях інвазованості різних локальних популяцій [4]. На думку О.А.Кіташової (2002) стійкий імунітет до паразитів формується частіше у тому випадку, коли риба піддавалась інтенсивній інвазії у молодому віці [5].

Чисельність метацеркаріїв P. ovatus у тарані різних вікових груп

Також слід зазначити, що поряд з живими метацеркаріями зустрічалися і такі, що не проявляли ознак своєї життєдіяльності. За збереженої зовнішньої та внутрішньої (гіалінової) оболонок, такі метацеркарії мали деструкторований вміст. Найбільшу кількість метацеркаріїв, що не проявляли ознак життєдіяльності, спостерігали у риб вікового діапазону +8 - +10.

Для свого розвитку в організмі хазяїна у паразитів існує цілий ряд пристосувань, такі як морфологічні, фізіологічні, екологічні та інші. Однак, основою пристосування є все ж таки біохімічні. Оскільки, потрапивши до організму хазяїна, гельмінти не розрізняються як «чужі», тому що в них спрацьовують механізми приживання до імунної системи хазяїна. Як відомо [2], чужорідні білки, що потрапили до організму риби, викликають синтез антитіл. Згодом це призводить до імунної реакції в організмі риб. Встановлено, що паразити здатні модулювати та блокувати імунну відповідь хазяїна і напрацювання імунної відповіді. В основному цей процес залежить від глобулінових білків, що відповідають за утворення антитіл [3].

За відсутності системи «ввімкнення» білкової сумісності, паразити руйнуються імунною системою хазяїна або припиняють розвиток останнього на ранньому етапі. Підвищена антигенна активність паразитів підвищує відповідно антитілогенез, тобто імунітет, що призводить до не приживання паразитів та до їх видалення - елімінації [6].

Отже, для профілактики захворювань тарані і людини необхідний постійний контроль видового складу і кількісних показників зараженості риб метацеркаріями трематод.

іхтіопаразитологія риба метацеркарій водойма

Висновки

Максимальні показники екстенсивності інвазії спостерігали у представників тарані вікової категорії +5 - +7 років, але індекс насичення досягав свого максимуму у +8 - +10 років. У більш старших вікових групах обидва показники знижувалися.

Найчастіше у тарані вікового діапазону +8 - +10 зустрічалися неживі метацеркарії.

Список літератури

1. Быховская-Павловская И. Е. Паразиты рыб / И. Е. Быховская-Павловская // Руководство по изучению. - Л.: Наука, 1985. - 121 с.

2. Бунятова К.И. К изучению биохимических аспектов взаимоотношений паразита-хозяина / К.И. Бунятова, Т.К. Микаилова // Международная конференция, посвящённая 130-летию со дня рожд. акад. К.И. Скрябина (Москва, 9-11 декаб. 2008 г.): материалы. - Москва, 2008. - С. 45-48.

3. Давыдов О. Н. Болезни пресноводных рыб / О. Н. Давыдов, Ю. Д. Темниханов. - К.: Ветинформ, 2003. - 219 с.

4. Жигилева О. Н. Биохимические и генетические маркеры устойчивости карповых рыб к трематодозам / О. Н. Жигилева // Всероссийская научная конференция с международным участием: Физиологические, биохимические и мелекулярно-генетические механизмы адаптации гидробионтов (Борок, 22-27 сент. 2012 г.): материалы. - Борок, 2012. - С. 136-139.

5. Киташова А.А. Реакции врождённого и приобретённого иммунитета у рыб в естественных и экспериментальных условиях: дисс. кан-та биолог. наук: 03.00.10, 14.00.36/А.А. Киташова; [МГУ им. М.В. Ломоносова] - Москва, 2002. - 186 с.

6. Линник В. Я. Паразиты рыб / В. Я. Линник. - Мн.: Ураджай, 1988. - 80 с.

7. Метацеркарии трематод - паразиты пресноводных гидробионтов России: монография / В. Е. Судариков [и др.]; - М.: Наука, 2002. - Т. 1 - 298 с.

8. Метацеркарии трематод - паразиты пресноводных гидробионтов Центральной России: монография / В.Е. Судариков [и др.]; - М.: Наука, 2006. - Т. 2 - 183 с.

Размещено на Allbest.ru