Патоморфологічні зміни в печінці та нирках собак, що загинули від отруєння щурячою отрутою

Размещено на http://www.allbest.ru/

Патоморфологічні зміни в печінці та нирках собак, що загинули від отруєння щурячою отрутою

С. Є. Гаркуша

На даний час отруєння тварин є досить актуальною проблемою, з якою стикаються господарі собак, волонтери, які опікуються безпритульними тваринами та ветеринарні лікарі.

В статті наведено результати патоморфологічних змін в печінці та нирках у 8 собак, що загинули від отруєння щурячою отрутою. Робота виконана на кафедрі патологічної анатомії Національного університету біоресурсів і природокористування України, патоморфо-логічні дослідження проводили за загальноприйнятими методиками.

Патолого-анатомічний розтин, гістологічні, макроскопічні зміни, печінка, нирки, отруєння, собаки, патоморфологічні зміни, гепатоцит, нирковий каналець отруєння печінка гепатоцит собака

У людини особливе ставлення до собаки, її нерідко називають товаришем. І коли “чотирилапий товариш” хворіє, то це відображається на всій родині. Тому лікування хворої собаки є досить відповідальною справою і вимагає високої кваліфікації та відповідних навичок [1, 5]. Але лікарі навіть найвищої кваліфікації інколи не в змозі допомогти хворим тваринам. Так, за своєю природою собаки дуже цікавляться всім навколишнім, вони люблять полювати на дрібну дичину або досліджувати звалища, чагарники, входи до сховищ та інших місць. Таким чином, вони можуть контактувати з комахами, загиблими тваринами, токсичними рослинами і, що найнебезпечніше, можуть вживати отруту, яку лишають так звані “догхантери”.

В останні кілька місяців від власників собак, в засобах масової інформації, а також із соціальних мереж можна почути про випадки навмисного отруєння собак у різних районах міста Києва. Значну кількість випадків зафіксовано серед безпритульних тварин, але є також багато випадків отруєння домашніх улюбленців [2, 3].

На даний час отруєння тварин є досить актуальною проблемою, з якою стикаються господарі собак, волонтери, що опікуються безпритуль-ними тваринами та ветеринарні лікарі.

Метою нашої роботи було підтвердження встановленого діагнозу та вивчення патоморфологічних змін в печінці та нирках собак, які отруїлися.

Матеріал і методика дослідження. На кафедру патологічної анатомії Національного університету біоресурсів і природокористування України волонтерами було доставлено 8 трупів собак з клінічним діагнозом отруєння щурячою отрутою.

Патолого-анатомічний розтин трупів виконували методом часткової евісцерації. Для гістологічних досліджень відібрані зразки фіксували у 10%-вому водному нейтральному розчині формаліну за прописом Ліллі. Після фіксації шматочки промивали проточною водопровідною водою та проводили їх зневоднення у серії спиртів зростаючої міцності, витри-муючи в кожній порції по 24 год. і через хлороформ заливали у парафін. За допомогою мікротому виготовляли зрізи товщиною до 10 мкм, які фарбували гематоксиліном Караці та еозином. Гістологічні препарати досліджували методом світлової мікроскопії під мікроскопом Біолам Р 12 [4].

Результати дослідження. Під час проведення гістологічних досліджень у печінці центральні вени розширені, містять невелику

кількість клітин крові. Границі між окремими часточками не диференціюються. Артерії і вени печінкових тріад розширені. Вени переповнені клітинами крові, артерії не містять клітин крові. Частина артерій печінкових тріад мають не змінений просвіт, в просвіті частини вен печінкових тріад кров гемолізована. Просвіт всіх жовчних протоків печінкових тріад значно зменшений. Навколо кровоносних судин багатьох печінкових тріад реєструється виразний набряк.

Переважна більшість гепатоцитів перебуває в стані жирової дистрофії. Частина гепатоцитів перебуває в стані зернистої дистрофії. Внаслідок дистрофічних змін гепатоцитів порушується балочна будова печінкових часточок. В усіх печінкових часточках гепатоцити розташовані невпорядковано і лише в окремих часточках місцями виявляються окремі, не завжди чіткі, фрагменти печінкових балок.

Ядра частини дистрофічно змінених гепатоцитів зазнають виразних змін, вони набувають неправильної форми, внаслідок локальних вгинань та випинань ядерної оболонки. Окремі ядра зазнають пікнозу.

Місцями паренхіма печінки виразно набрякла. В ділянках такого набряку багато дистрофічно змінених гепатоцитів руйнується. На окремих ділянках зруйнованими є більшість гепатоцитів. В таких місцях у цитоплазмі частини гепатоцитів і між клітинами виявляються відкладення білірубіну.

Нирки зазнають виразних мікроскопічних змін, всі вени виразно розширені переповнені клітинами крові. На багатьох ділянках у кірковій і мозковій речовині виявляються плямисті крововиливи різних розмірів і форми.

В частині звивистих канальців епітеліоцити знаходяться в стані зернистої дистрофії, в той час як в інших канальцях вони перебувають в стані гідропічної дистрофії. Частина дистрофічно змінених клітин руйнується, знаходячись безпосередньо на базальній мембрані, в той час як інші клітини спочатку відділяються від базальної мембрани, а потім руйнуються в просвіті канальців. У просвіті канальців виявляються фрагменти зруйнованих клітин епітелію , а в частині випадків дифузно зафарбована еозином білкова речовина.

В усіх без виключення ниркових тільцях реєструється виразний екстракапілярний серозний гломелуронефрит. Внаслідок випотівання в капсулу Боумен-Шумлянського великої кількості серозного ексудату, вона нерівномірно розширюється, а ниркові тільця набувають неправильної форми. Серозний ексудат в порожнині капсули Боумена-Шумлянського містить значну кількість білків, внаслідок чого в багатьох ниркових тільцях зафарбовується еозином і має вигляд рожевої сіточки. Клітини капсули Боумена-Шумлячнського знаходяться в стані зернистої дистрофії. В клубочках ниркових тілець реєструється зерниста дистрофія клітин ендотелію капілярів, подоцитів та клітин мезангіуму. В окремих ниркових тільцях відбувається руйнування частини клітин усіх типів, що призводить до фрагментації ниркового клубочка, а також відбувається часткове руйнування капсули Боумена-Шумлянського.

Висновки

1. В результаті проведених патоморфологічних досліджень було встановлено, що у печінці спостерігався виразний набряк. Переважна більшість гепатоцитів перебувала в стані жирової та зернистої дистрофії.

У цитоплазмі частини гепатоцитів і між клітинами було виявлено відкладення білірубіну.

2. У нирках у кірковій і мозковій речовині виявляли крововиливи, зернисту та гідропічну дистрофію епітелію канальців, а також екстракапілярний серозний гломелуронефрит.

Список літератури

1. Белов А. Д. Болезни собак и кошек / Белов А. Д., Данилов Е. П., Дукур И. И.- М.: Колос, 1995. - 386 с.

2. Гвинерия И. С. Токсичность и токсикодинамика ратиндана и зооку-марина. / И. С. Гвинерия, Н. С. Шавладзе / Гигиена применения, токсикология пестицидов и клиника отравлений. - Киев: ВНИИГИНТОКС, 1968. - С. 49-62.

3. Дмитров В. В. Диагностика отравлений животных. / В. В. Дмитров, А. Джуров, С. Антонов - М.: Агропромиздат, 1986. - 269 с.

4.Зонг Г. А Патолого-анатомічний розтин тварин / Г. А. Зонг, М. В. Скрипка, Л. Б. Івановська. - Донецьк, 2009 р. - 222 с.

5.Попова Л. А. Лечение и профилактика отравлений животных // Ветеринарный консультант. - 2007. - № 24. - С. 16-18.

Размещено на Allbest.ru