Охорона земель в умовах трансформації земельних відносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Охорона земель в умовах трансформації земельних відносин

А.М. Вартанян, студент

Науковий керівник -- д-р екон. наук, професор,

О. І. Котикова

Проведено дослідження сучасного стану та напрямів охорони земель сільськогосподарського призначення в умовах трансформації земельних відносин.

Ключові слова: сільськогосподарські землі, форми власності, Земельний кодекс, охорона земель.

земельний сільськогосподарський забрудненість

Постановка проблеми. Земля є одним із основних природних ресурсів, які використовує людство, територіальним базисом для усіх видів діяльності населення, і також фактором виробництва. Використання землі має свої особливості, і поєднання особливостей використання землі як природного ресурсу, територіального базису та фактору виробництва є принципом земельного законодавства України. Значення землі як основного ресурсу полягає в тому, що земля є основою для інших ресурсів. Здатність землі продукувати товар може бути підтримана довгий час і відновлена, що визначає її як унікальний засіб виробництва. Земля має надзвичайну вартість - орієнтовна грошова оцінка земельних ресурсів України - 330 трильйонів гривень [1].

Ефективне використання земельних ресурсів має винятково важливе значення для сталого розвитку аграрного сектора України. Цьому має бути підпорядковане реформування земельних відносин, на основі якого здійснено перехід до різних форм власності на землю, запроваджено платне землекористування тощо. Проте в державі поки що не вирішено проблему забезпечення раціонального та екологобезпечного використання земельних ресурсів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням ефективного та раціонального викорситання земельних ресурсів присвячено праці таких науковців, як Ю. Білик, Ю. Гарбуз, В. Горлачук, М. Головатюк, А. Даниленко, О. Котикова, А. Сохнич, А. Третяк, М. Федоров та інші. Необхідність підвищення рівня ефективності використання земельних ресурсів за нових умов господарювання вимагає відповідного наукового забезпечення.

Постановка завдання. Дослідити сучасний стан та визначити напрями охорони земель сільськогосподарського призначення в умовах трансформації земельних відносин.

Виклад основного матеріалу дослідження. Сільське господарство України - найбільш природомістка галузь, що має могутній природно-ресурсний потенціал, який включає 41,84 млн. га сільськогосподарських угідь (69,3% території України), в тому числі 33,19 млн. га ріллі (55%), 7,63 млн. га природних кормових угідь - сіножатей і пасовищ (12,6%).

За 2014 рік площа сільськогосподарських земель в Україні зменшилася на 13000 га і склала на 1 січня 2015 року 42731,5 тис. га проти 42744,5 тис. га на початок минулого року. Питома вага площі сільськогосподарських земель в загальній площі (території) України не змінилася і складає 70,8%. Найбільше скорочення площ пройшло по таких категоріях: перелоги (зменшення на 11,8 тис. га до 239,4 тис. га), пасовища (на 5,8 тис. га до 5441 тис. га) та сіножаті (зменшення на 1,5 тис. га до 2407,3 тис. гектарів).

Ліси та інші лісовкриті площі збільшилися на 5,9 тис. га - до 10630,3 тис. гектарів. На них припадає 17,6% від загальної площі країни. Площа забудованих земель збільшилася на 7,8 тис. га до 2550,4 тис. га, в тому числі під житловою забудовою - на 4,2 до 487,7 тис. гектарів. Землі промисловості збільшилися на 0,7 тис. га до 224,1 тис. гектарів. Скоротилася площа земель комерційного використання (на 0,2 тис. га до 54,9 тис. га), змішаного використання (на 0,4 тис. га, до 29,3 тис. га) та на 0,6 тис. га зменшилися площі земель, які використовувалися для відпочинку, та інших відкритих земель.

Загальна площа території України - 60354,9 тис. гектарів. За минулий рік площа земель (суші) скоротилася на 3,5 тис. га до 57928,5 тис. га, а площа територій, покритих поверхневими водами, відповідно збільшилася на такий самий показник до 2426,4 тис. гектарів.

Водночас розораність сільськогосподарських угідь досягла 72%, а в ряді регіонів перевищує 88%. Ефективність використання земель в Україні значно нижча, ніж у середньому по Європі. В окремих районах осушення земель відбувається неконтрольоване зниження рівня ґрунтових вод, зменшення потужності органічної маси, а в районах зрошення-підтоплення і засолення ґрунтів, деградація чорноземів, що призвело до негативних екологічних наслідків у районах Полісся та на півдні України.

Ситуація, що склалася, потребує невідкладних науково-обґрунтованих заходів, спрямованих на охорону земель та підвищення родючості ґрунтів й одержання екологічно чистих продуктів харчування. Не менш важливою проблемою є організація і дотримання польових, кормових та інших сівозмін на основі проектів внутрішньогосподарського землеустрою. Збереженню ґрунту сприятимуть і перехід на прогресивні технології обробітку землі, використання ефективних та легких машин і механізмів, уникнення повторного обробітку ґрунту, застосування безплужних технологій обробітку тощо.

Вплив забрудненості на оцінну вартість земельної ділянки слід враховувати при здійсненні грошової оцінки. Показники забрудненості ґрунтів відображають у базах даних державного земельного кадастру і встановлюють проведенням ґрунтових, геоботанічних, радіологічних та інших обстежень і розвідувань. Забрудненість ґрунтів картографують складанням тематичних карт з визначенням видів забруднення та меж зон забруднених земель у розрізі окремих господарств і регіонів [2].

Згідно земельного законодавства землями сільськогосподарського призначення признаються землі, надані для потреб сільського господарства або призначенні для цих цілей і які в основному включають значний і високоякісний фонд сільськогосподарських угідь. Саме ці землі є основними засобами виробництва в сільському господарстві.

Земельний кодекс України землями сільськогосподарського призначення визначає землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для інших цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать [3]:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багатолітні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги і інші захисні насадження, окрім тих, що віднесенні до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації).

Серед земель сільськогосподарського призначення виділяють особливо цінні продуктивні землі. До особливо цінних продуктивних земель належать землі з високородючими ґрунтами (чорноземи не еродовані не солонцюваті суглинкові на лесових породах, лучно-чорноземні незасолені не солонцюваті суглинкові ґрунти, темно сірі і чорноземи опідзолені на лесах, бурі гірсько-лісові і дерново-буроземні глибокі і середньоглибокі, підзолисто-дернові суглинні ґрунти, коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму, дернові глибокі ґрунти Закарпаття) [4].

Особливо продуктивні землі підлягають особливій охороні, збереженню і відтворенню їх родючості, в процесі сільськогосподарського використання. На власників і користувачів земельних ділянок з особливо цінними землями покладаються обов'язки щодо їх збереження.

Згідно зі статтею 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування [3]: громадянам; сільськогосподарським підприємствам; сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам; несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян.

Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

З часу проголошення земельної реформи змінилися відносини власності на землю, структура землеволодінь і землекористувань в аграрній сфері, запроваджена плата за землю, оренда земельних ділянок, їх купівля-продаж (крім земель сільськогосподарського призначення), дарування, міна. В контексті реформування економічної системи України, земля, як сталий базис кредитно-фінансової системи, була і в майбутньому залишиться основним надійним ресурсом оздоровлення економіки. У нас є всі підстави вважати, що залучення в ефективний обіг земельноресурсного потенціалу та удосконалення земельних відносин є одним із стратегічних напрямів соціально-економічного розвитку України.

Справді, земельні ресурси, на використанні яких формується біля 95% обсягу продовольчого фонду та 2/3 фонду товарів споживання, по праву вважаються первинним фактором виробництва, фундаментом економіки країни. Частка земельних ресурсів у складі продуктивних сил держави становить понад 40 відсотків. В ресурсній забезпеченості сільськогосподарського виробництва земля становить 40-44%, виробничі фонди та оборотні засоби -- 20-21%, трудові ресурси - 38-39%. Середньозважена землезабезпеченість основних галузей економіки є достатньою для їх нормального розвитку і функціонування [5].

Земельний фонд України характеризується наявністю високого біопродуктивного потенціалу, в його структурі переважають землі з родючими ґрунтами, основна база землеробства України розміщується на ґрунтах чорноземного типу (60,2% площі орних земель) і це дає підстави вважати, що і у майбутньому країна не матиме проблем в галузі продовольчої безпеки. Разом з тим, зараз в більшості галузей економіки через недосконалість нормативів, низький рівень проектно- технічних рішень земля використовується нераціонально. Окремі галузі промисловості, транспорту характеризуються дуже високою питомою землеємністю. Існуючі нормативи відведення земельних ділянок для потреб промисловості, транспорту, енергетики в 2,5-2,7 рази перевищують нормативи, прийняті в країнах Західної Європи [5]. Обмеженість і вичерпність територіальних ресурсів землі, поступове скорочення площі продуктивних земель може загострити в окремих регіонах проблему землезабезлечення.

Висновки. Таким чином, як об'єкт загальних інтересів і "наскрізний" фактор відтворювального процесу, земля є центральним, базовим об'єктом економічної системи в Україні, а земельні відносини у загальній структурі суспільних відносин займають відповідне місце у їх фундаменті, і в такому сенсі ці відносини стають регулятором всієї сукупності суспільних зв'язків, включаючи не тільки економічну, але і соціально-демографічну, політичну, екологічну та інші складові просторового розвитку.

Література

1. Федоров М. М. Трансформація земельних відносин до ринкових умов / Федоров М. М. // Економіка АПК. - 2009. - №3. - С. 4-18.

2. Науково-методичні положення оцінки земель України у світових цінах / [Гнаткович Д. І., Возняк Р. П., Гулько Р. Й., Ступень М. Г.]. - Львів. - 1995. - 68 с.

3. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. №2768-Ш.

4. Головатюк М.С. Охорона земель в умовах трансформації земельних відносин / М. С. Головатюк // Землевпорядний вісник. - 2008. - № 3. - С. 4-7.

5. Даниленко А. С. Актуальні питання розвитку земельної реформи в Україні /А. С. Даниленко , Ю. Д. Білик, М. Ю. Гарбуз та ін. - К. : Урожай, 2004. - 96 с.

Размещено на Allbest.ru