Організаційні заходи ефективного зерновиробництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організаційні заходи ефективного зерновиробництва

О. М. Лаврова, студентка

Науковий керівник -- к.е.н., доцент Іваненко Т.Я.

Миколаївський національний аграрний університет

Анотація

Стаття присвячена аналізу, дослідженням і організації заходів стосовно підвищення урожайності зерновиробництва з використанням інноваційних технологій.

Ключові слова: інновації, зерновиробництва, сортооновлення, удобрення.

Вступ

Постановка проблеми. Найважливішим питанням сьогодення в сільському господарстві є впровадження інновацій. Вони сприяють підвищенню продуктивності працівників, збільшення врожаю, зниженню собівартості продукції, підвищенню якості продукції та збільшення ефективності сільського господарства в цілому. Також важливим питання є комерціалізація новацій в сільському господарстві, а саме в зерновиробництві. Результатом вирішення цього питання в збільшенні обсягу продаж, зниженні собівартості продукції, зростанні фондоозброєності та продуктивності праці, підвищенні рентабельності роботи й інших виробничо-фінансових показників діяльності аграрних підприємств, а також соціально-економічного розвитку сільських територій. Сьогодні існує ряд невирішених організаційних питань.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблеми розвитку галузі зерновиробництва, шляхи вирішення цих проблем та перспективи розвитку галузі є частиною наукових досліджень. Вклад у розвиток та вирішення даного питання внесли такі вчені: В.Г. Андрійчук, В.Я. Амбросов, П.І. Гайдуцький, О.Д. Гудзинський, В.М. Геєць, М.І. Кісіль, М.Ю. Коденська, М.Ф. Кропивко, М.Й. Малік, Т.М. Нагорна, В.С.Шебанін та ін.

Постановка завдання. Метою статті є аналіз основних заходів стосовно підвищення зерновиробництва на основі праць вітчизняних науковців.

Виклад основного матеріалу дослідження

Нестабільність зерновиробництва значною мірою пов'язана з необгрунтованим розміщенням посівів пшениці озимої після нетрадиційних попередників (соняшник, стерньові), порушенням системи обробітку ґрунту, особливо передпосівного, а також із проведенням сівби насінням низьких репродукцій, завищенням норм висіву, порушенням строків сівби, недовнесенням добрив та спрощуванням інших агротехнічних заходів.[1]

Серед проблем зернової галузі можна виділити такі:

- Використання сортів зерна нижче 3 репродукції;

- Недостатня кількість внесених добрив;

- Фізично і морально застаріла техніка;

- Використання традиційної технології обробки грунтів;

- Недостатність фінансових ресурсів.

Ефективність функціонування галузі в першу чергу залежить від впровадження нових сортів. Більшість підприємств нині використовує сорти, які з'явились на ринку 12-20 років тому.

Також великою проблемою є те, що сільгоспвиробники не дотримуються сівозміни. У структурі посівних площ слід збільшувати частку посухостійких культур, оптимізувати площу чорних парів, довівши їх питому вагу у структурі посівних площ південної посушливої підзони до 17-18%, а сухостепової і дуже сухої - до 20-30% у зв'язку з тим, що отримання високоякісного продовольчого зерна на цих територіях можливе лише на парових, добре доглянутих площах [2].

Науковці Інституту землеробства південного регіону рекомендують, в господарствах району висівати не більше двох - трьох сортів озимих зернових культур, не нижче першої репродукції, що районовані та перспективні, доповнюючи один одного за біологічними і господарськими ознаками.

Найбільш урожайними сортами озимої пшениці є Херсонська безоста, Херсонська 99, Овідій, Кохана, (створені в ІЗЗ), здатні забезпечувати врожайність - 80-100 ц/га, озимого ячменю - Росава, Достойний, Основа - 70-80 ц/га, гібридів кукурудзи - Сиваш, Тендра, Азов - 115-120 ц/га.Названі сорти мають використовуватись на заміну поширених на півдні України сортів - Одеська 267, Ніконія, Вікторія одеська, Селянка, Куяльник.

За даними Державної служби статистики України органічні добрива (9,9 млн. т, або на 5,6% більше обсягу 2013р.) внесено на площі 0,4 млн. га, що складає лише 2,2% загальної площі посівів. Органіка переважно вносилась під зернові культури - 4,7 млн. т, або на 5,9% менше, ніж у 2013р. та під технічні культури - 2,6 млн. т, або на 18,3% більше.

Тому як альтернатива органічним добривам варто запровадити використання побічної продукції рослинництва для удобрювання сільськогосподарських угідь - соломи зернових культур, гички буряка цукрового, подрібнених стебел кукурудзи, вихід яких з 1 га досягає відповідно 50, 200, 250. Це забезпечує: зростання запасів гумусу в ґрунті до 5 т/га; збільшення вмісту рухомих форм фосфору і обмінного калію до 30%; покращення мікробіологічної активності ґрунту; запобігання непродуктивних втрат поживних речовин, зменшення застосування мінеральних добрив на 50%; підвищення рівня врожайності сільгоспкультур на 30-50%; поліпшення екологічної рівноваги в агроландшафтах. Завдяки цьому з'являється можливість зростання врожайності і одержання конкурентоспроможної продукції. [3]

Прогресивний розвиток зерновиробництва практично неможливий без впровадження інноваційних технологій. Найбільшої уваги у сучасних економічних умовах заслуговують ті з них, що базуються на мінімальному і нульовому обробітку ґрунтів (Mini-till, No-till), які дозволяють зменшити витрати на вирощування зернових культур, відновити природний баланс ґрунтів, забезпечити ведення екологічного землеробства [3].

Спостереженнями науковців встановлено, що на полі обробленому восени плоскорізом зі збереженням стерень в 2 рази, більше затримується снігу ніж при звичайній відвальній оранці, краще акумулюються атмосферні опади, ґрунт менше промерзає й весняні поталі води майже повністю поглинаються [4, с. 38]. зерновий урожайний пшениця ґрунт

Впровадження мінімального обробітку ґрунту як показали багаторічні наукові дослідження й широкий виробничий досвід в Україні і за кордоном при обробленні сільськогосподарських культур, дозволяє реалізувати ряд значних переваг у порівнянні із традиційним землеробством, яке засноване на відвальній оранці. Головними з них є:

- поєднання плоскорізного обробітку з додатковим використанням важкої дискової борони дозволяє створити найбільш сприятливий для рослин кореневий шар, близький до природної структури ґрунту;

- у результаті нагромадження на поверхні ґрунту мульчі з рослинних залишків і більш розвинутої у верхньому шарі ґрунту кореневої системи рослин, підвищується поглинальна здатність ґрунту й поліпшується її агрофізичні властивості.

- ефект утеплення при безплужному обробітку сприяє зменшенню глибини промерзання ґрунту й забезпечує більш раннє дозрівання її для обробки й посіву ранніх ярових культур;

- мульчуючий шар знижує температуру ґрунту в спекотний період часу, що позитивно впливає на ріст й розвиток рослин і зменшує непродуктивний випар ґрунтової вологи;

- залишення на поверхні ґрунту мульчі й внесення добрив сприяє значному покращенню живильного режиму ґрунту, створенню оптимальних умов для росту й розвитку рослин;

- рослинна мульча й добрива підвищують біологічну активність верхнього шару ґрунту, що забезпечує більш високу схожість рослин і їхній прискорений ріст;

- широкозахватність і висока продуктивність машин і знарядь для безплужної, поверхневої обробки ґрунту сприяє підвищенню продуктивності праці, зменшенню витрат робочого часу, металу, пального, добрив на одиницю вирощуваного врожаю. Ці переваги знаменують собою новий, більш високий етап у розвитку землеробства, вони забезпечують одержання більшого врожаю при зниженні витрат на працю та засоби, а також сприяють розширеному відтворенню ґрунтової родючості. [4, с.39]

Отже, при застосуванні мінімального обробітку грунту спостерігаються такі зміни: зниження змінних витрат, зростання відсотку вологи в грунті, зменшення вітрової та водної ерозії грунтів, зменшення забур'яненості грунтів, зменшення витрат на трудові ресурси, зменшуються витрати на паливо-мастильні матеріали, скорочується в термінах посівна кампанія, за один прохід виконуються всі технологічні операції та спостерігається збільшення органіки.

Для виробництва запланованого валового збору зерна в сільськогосподарських підприємствах налічується 182,6 тис. тракторів, при технологічній потребі більш як 400,0 тис., 44,3 тис. зернозбиральних комбайнів при технологічній потребі 75,0-80,0 тис. од., 90,0 тис. плугів при технологічній потребі 151,0 тис. од., 124,0 тис. культиваторів при технологічній потребі 210,0 тис. од., 68,5 тис. зернових сівалок при технологічній потребі 102,5 тис. од., 25 тис. зерноочисних машин при технологічній потребі 50,8 тис. од. та інші технічні засоби, що становить менше половини технологічної потреби. До того ж із зазначеної техніки понад 80% відпрацювала амортизаційні строки, через що значно зростають обсяги ремонтних робіт та потреба в новій техніці.

Висновки

Зерновиробництво являється одним із найважливіших аспектів сільського господарства в Україні в цілому. Майже кожного року, урожайність досягається найвищих показників, виділяючись на світовому рівні. Уміле планування організаційних заходів зерновиробництва дозволить підтримувати відповідний рівень урожайності, за рахунок інноваційних технологій, нових сортів і добрив. В сукупності це дасть значний поштовх до розвитку галузі зерновиробництва, а в подальшому і всього сільського господарства.

Література

1. Коваленко А. Як працювати за умов зміни клімату / А. Коваленко // Аграрний тиждень. -- 2013. -- №39-40(277). -- С. 8 -- 10.

3. Попов С., Рябчун Н., Авраменко С., Цехмейструк М. Причини недобору зерна [Електронний ресурс] /С.Попов, Н.Рябчун, С.Авраменко, М. Цехмейструк // Видання «Агробізнес Сьогодні». - Режим доступу до сайту: agro-business.com.ua

4. Шебанін В.С. Зерновиробництву України - Інноваційний розвиток / В.С. Шебанін // Вісник аграрної науки Причорномор'я. -- 2014. -- Вип.1. -- С. 3 -- 10.

Размещено на Allbest.ru