Особливості дотримання правил полювання в мисливських угіддях України

Полювання у житті людства завжди мало вагоме значення, яке з часом змінювалося. Представлено матеріали про роль полювання в історії людства, розглянуто тенденції у полюванні, зумовлені розвитком суспільства. Висвітлено основні положення Закону України "Про мисливське господарство та полювання" щодо незаконного полювання та браконьєрства. Виявлено певні закономірності між кількістю порушень на полюванні (зокрема і браконьєрства) та економічним станом держави, наявністю населених місць біля мисливських господарств, описано різницю у спорядженні браконьєрів різного статку.

Ключові слова: полювання, мисливське господарство, Закон "Про мисливське господарство та полювання", основні положення, проблема браконьєрства. полювання браконьєрства мисливський господарство

Вступ. Значення полювання в історії людства час від часу змінювалося. У первісних людей десятки тисяч років тому полювання разом зі збиранням усього їстівного у природі було першим і найголовнішим джерелом харчування. Великих звірів заганяли у замасковані пастки, у скелясті розщелини, на високі кручі, їх вбивали списами і дротиками з кременевими наконечниками. З часом скотарство і землеробство стало основним заняттям людей, а полювання - тільки необхідною підмогою у господарстві. Диких тварин поблизу старовинних міст і поселень витісняли пасовища й оброблені поля [1, 2].

З утворенням царств у Єгипті, Межиріччі, Індії, коли у верхівки населення у надлишку з'явилися різноманітні продукти, полювання набуло спортивного характеру. Пізніше у Західній Європі в період розвитку і зміцнення феодальних держав селянам почали обмежувати полювання: вони не мали права полювати навіть на своїй землі. Полювання було тільки привілеєм короля і його вельмож [1].

Наприкінці позаминулого й особливо на початку ХХ ст. у лісах передових країн світу почали створювати мисливські господарства, щоб підтримувати в організованих угіддях на високому рівні чисельність тварин. Органи державної влади всюди встановлювали суворий контроль за полюванням і збереженням мисливських ресурсів. Таким чином, мисливські господарства стали найважливішою ланкою у ланцюзі різноманітних природоохоронних установ.

Мета дослідження - проаналізувати основні положення Закону " Про мисливське господарство та полювання" щодо незаконного полювання і браконьєрства, а також залежності браконьєрства від економічного стану держави.

Методика та матеріали дослідження. Проведені дослідження ґрунтуються на матеріалах (протоколах) щодо порушення правил полювання, представлених Харківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства. Проведено опитування співробітників мисливських господарств Харківщини щодо динаміки браконьєрства та змін у спорядженні браконьєрів, які відбулися за останні 20 років.

Результати дослідження. В Україні діє Закон "Про мисливське господарство та полювання" [3]. Він визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечує рівні права всім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.

Згідно із цим законом України, полювання - це дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування і саме добування (відстрілювання, відловлювання) мисливських тварин, що перебувають на волі або утримуються в напіввільних умовах. Полювання - це не просте добування звірів і птахів, а продумане освоєння їхніх запасів, що обов'язково передбачає збереження відтворювального поголів'я. Крім цього, полювання - один з основних, абсолютно необхідних засобів регулювання чисельності тварин. Полювання зміцнює здоров'я, тренує витривалість, витримку, спостережливість, швидкість реакції, тобто саме ті якості, які розвиває спорт. Тому полювання - це вид спорту, і називається воно спортивним, або любительським. Саме це визначає його добровільність і необов'язковість отримання від нього продукції. Сучасне освоєння промислових територій, організація і ведення мисливських господарств збільшують роль мисливців-спортсменів і в промисловому полюванні.

В Україні розрізняють такі способи полювання: індивідуальне; колективне; колективне з нагоничами (облавне). Полювання може відбуватися з використанням мисливської вогнепальної зброї; собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів (за наявності паспортів на них); сіток і пасток для виловлювання тварин живцем; пасток для добування хутрових звірів з науковою метою та для переселення; мисливських вишок; пахучих неотруйних приманок [3]. Право на полювання в межах визначених для цього мисливських угідь мають громадяни України, які досягли 18-річного віку, іноземці, які одержали в установленому порядку дозвіл на добування мисливських тварин та інші документи, що засвідчують право на полювання.

Документами на право полювання (для громадян України) є:

• посвідчення мисливця;

• щорічна контрольна картка обліку добутої дичини та порушень правил полювання з позначкою про сплату державного мита;

• дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка, дозвіл на діагностичний та селекційний відстріл тощо);

• відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю у разі її використання;

• паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів у разі їхнього використання під час полювання.

Зауважимо, що полювання з використанням вогнепальної мисливської зброї дозволено тільки особам, які в установленому порядку одержали дозвіл органу внутрішніх справ на право користування цією зброєю. Зазначені документи мисливець зобов'язаний мати під час здійснення полювання, транспортування або перенесення продукції полювання і пред'являти їх на вимогу осіб, уповноважених здійснювати контроль у галузі мисливського господарства та полювання [3-5]. До полювання прирівнюють:

• перебування осіб у межах мисливських угідь, зокрема на польових і лісових дорогах (крім доріг загального користування), з будь-якою стрілецькою зброєю або з капканами та іншими знаряддями добування звірів і птахів чи зі собаками мисливських порід, ловчими звірами і птахами чи з продукцією полювання (окрім випадків регулювання чисельності диких тварин, польових випробувань і змагань мисливських собак (на рівні не нижчому за обласний);

• перебування осіб на дорогах загального користування з продукцією полювання або з будь-якою зібраною розчохленою стрілецькою зброєю [3]. Законодавством України заборонено:

1. полювати без належного на те дозволу на тварин, які не зазначені у дозволах на добування мисливських тварин або понад встановлену в цих дозволах норму;

2. полювати в заборонених для цього місцях, а саме: на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, де це заборонено відповідно до положень про них; на відтворювальних ділянках (крім відстрілу і відлову хижих і шкідливих тварин); здебільшого у межах населених пунктів; в угіддях, не зазначених у дозволі; на відстані ближче ніж 200 м від будівель населеного пункту та окремо розташованих будівель, де можливе перебування людей;

3. полювати у заборонений час, а саме: у недозволені для полювання строки на відповідні види тварин; у темний період доби;

4. полювати із застосуванням або використанням заборонених знарядь та забороненими способами;

5. транспортувати або переносити добуті тварини чи їхні частини без зазначення цього факту в щорічній контрольній картці обліку добутої дичини і порушень правил полювання, а також у дозволі на їхнє добування;

6. допускати собак у мисливські угіддя без нагляду;

7. полювати з порушенням установленого для певної території (регіону, області тощо) порядку здійснення полювання;

8. полювати на заборонених для добування тварин.

Дії, зазначені в пунктах 1 -8, відповідно до чинного законодавства, кваліфікують як незаконне полювання. Особи, винні у незаконному полюванні, несуть відповідальність згідно із законом [3].

Сьогодні питання незаконного полювання у мисливських угіддях України стоїть дуже гостро. При цьому слід зазначити, що рівень забезпечення браконьєрів приладами для незаконного полювання доволі високий. Встановлено, що різниця в обладнанні істотно залежить від матеріального забезпечення браконьєра. Як правило, браконьєри з незначними статками використовують петлі (для ловлі як дрібних звірів, так і кабанів, оленів тощо), гладкоствольні рушниці, використовують ліхтарі тощо. Більш заможні браконьєри у своєму арсеналі мають нічні приціли (різного покоління), тепловізори, підствольні ліхтарі різноманітної варіації, глушники (переважно використовують під час стрільби з нарізної зброї), карабіни. Виявлено, що здебільшого кількість браконьєрів у мисливських угіддях будь-якого господарства істотно залежить від віддаленості господарства від населеного пункту. Водночас близькість великого міста до мисливського господарства зумовлює більшу кількість браконьєрів з високими статками та, як наслідок, з сучасним обладнанням. Зазначимо, що активізація браконьєрства пов'язана, передусім, із соціальним та економічним становищем нашої країни. За нашими дослідженнями, значну хвилю браконьєрства спостерігали на початку та всередині 90-х років ХХ ст. Сьогодні нова хвиля браконьєрства спричинена значним погіршенням матеріального забезпечення.

Висновок

За результатами виконаної роботи встановлено: існує певний взаємозв'язок між економічним станом держави та кількістю порушень на полюванні (насамперед браконьєрства); кількість випадків браконьєрства залежить від наявності населених місць біля мисливських господарств; виявлено різницю у спорядженні браконьєрів з різним статком.

На нашу думку, проблему браконьєрства неможливо вирішити тільки зусиллями єгерської служби господарств. Це питання потребує диференційованого підходу з урахуванням усіх його аспектів.

Література

1. Граков Н.Н. Охотничье хозяйство СССР : сб. науч. тр. / Н.Н. Граков. М. : Изд-во "Лесн. пром-сть", 1973. 405 с.

2. Дормидонтов Р.В. Твоя первая охота / Р.В. Дормидонтов, Н.А. Валков. М. : Изд-во "Физкультура и спорт", 1976. 159 с..

3. Закон України "Про мисливське господарство та полювання", м. Київ, 22 лютого 2000 р., № 1478-ІІІ.

4. Мантейфель П.А. Настольная книга охотника спортсмена / П.А. Мантенфель, В.В. Архангельский, В.Е. Герман, Г.И. Иванов. М. : Изд-во "Физкультура и спорт", 1955. 397 с..

5. Слепых С.С. Современная русская охота / С.С. Слепых. Ростов на Дону : Изд-во "Феникс", 1997. 464 с.

Размещено на Allbest.ru