Становлення фізіології сільськогосподарських тварин на українських землях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут розведення і генетики тварин НААН

СТАНОВЛЕННЯ ФІЗІОЛОГІЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ

Бородай І.С.

доктор історичних наук

Україна, Чубинське

Анотація

Автором поставлено за мету висвітлити основні віхи становлення фізіології сільськогосподарських тварин в Україні. Показано, що її теоретичну і методологічну основу складають наукові розробки вітчизняних і зарубіжних учених з загальної фізіології, яка оформилася як самостійна наука на півсторіччя раніше. Обґрунтовано, що предтечею становлення даної галузі знання була її інституцізація. Охарактеризовано основні наукові напрями, що сформувалися на етапі її становлення. Доведено, що українським ученим належить пріоритет у розробленні фізіологічних основ годівлі сільськогосподарських тварин. Дослідження ґрунтується на використанні комплексу загальнонаукових, структурно-функціональних та історичних методів, а також широкої джерельної бази, основу якої складають архівні документи.

Ключові слова: сільськогосподарські тварини, тваринництво, фізіологія, годівля.

На сучасному етапі збільшення виробництва продуктів тваринництва та зростання їх якості ґрунтується як на основі створення стабільної кормової бази, активізації селекційно-племінної роботи, так і на врахуванні фізіологічних закономірностей сільськогосподарських тварин. Висока продуктивність - результат інтенсифікації фізіологічних процесів тваринного організму, вивчення і розуміння яких дозволяє на науковій основі максимально використовувати їх резервні сили для потреб людини. Фізіологія сільськогосподарських тварин є теоретичною основою таких спеціальних галузей науки, як годівля, клінічна діагностика, терапія, зоогігієна, розведення, хірургія, акушерство, штучне осіменіння. Це зумовлює актуальність вивчення наукових здобутків вітчизняних і зарубіжних учених у даній галузі, їх використання як теоретичної і методологічної основи при виробленні сучасної стратегії ведення тваринництва.

На основі історіографічного аналізу проблеми встановлено, що окремі аспекти еволюції фізіології сільськогосподарських тварин були висвітлені в наукових працях К. Р Вікторова, В.М. Волощука, В.І. Георгієвського та ін. [1-4]. Однак до цього часу ґрунтовно не вивчено основні чинники її становлення, зокрема не розкрито значення інституцізації, не охарактеризовано внесок вітчизняних учених у розроблення її основних концептуальних положень. З огляду на це зазначені завдання висувалися на перший план при проведенні даного дослідження. Автором використано історичні (порівняльно-історичний, предметно-хронологічний), загальнонаукові (аналіз, синтез, логічний) та джерелознавчий методи дослідження.

Фізіологія як наука веде свій початок від робіт англійського лікаря В. Гарвея, який у 1628 р. сформулював уявлення про велике і мале кола кровообігу. Важливими досягненнями фізіології, які визначили її наступну спрямованість, стали відкриття в першій половині XVII ст. французьким ученим Р. Декартом і в XVIII ст. чеським ученим Й. Прохаскою рефлекторного принципу, згідно з яким діяльність організму є відображенням зовнішніх подразнень, що здійснюються через центральну нервову систему.

В XVIII ст. в фізіології запроваджуються фізичні і хімічні методи дослідження. Ргалшський учений Дж. Бореллі наприкінці XVII ст. використав закони механіки для пояснення механізму дихальних рухів тварин. Англійський дослідник С. Гейлс визначив величину кров'яного тиску, французький учений Р Реомюр та італійський натураліст Л. Спалланцані дослідили хімізм травлення. Французький учений А. Лавуазьє дослідив процеси окислення, тоді як італійський учений Л. Гальвані відкрив біоелектричне явище в організмі [1].

Як засвідчив аналіз, початок розвитку фізіології в Російській імперії відноситься до першої половини XVIII ст., відколи в Петербурзькій Академії Наук було відкрито кафедру анатомії і фізіології, яку очолив Д. Бернуллі, Важливими для становлення даної галузі знання стали дослідження М.В. Ломоносова, який надавав важливого значення хімії в пізнанні фізіологічних процесів, та Л. Эйлера з питань біофізики руху крові.

У оформленні фізіології сільськогосподарських тварин як самостійної науки важливу роль відіграв медичний факультет Московського університету, де викладання основ фізіології та анатомії було розпочато С.Г. Забеліним. Самостійну кафедру фізіології в університеті, яку очолив М.I. Скіадан, було відкрито в 1776 р. Перша дисертація з фізіології тварин була виконана в 1794 р. Ф.I. Барсук-Моісеєвим і присвячена їх диханню. В кінці XVIII ст. фізіологія тварин також отримала розвиток в Петербурзькій медико-хірургічної академії. Визначальне значення для її становлення мали досягнення органічної хімії, відкриття закону збереження і перетворення енергії, клітинної будови організму, створення теорії еволюційного розвитку органічного світу тощо [4].

За результатами дослідження її теоретичну і методологічну основу складали наукові розробки зарубіжних і вітчизняних учених з загальної фізіології. Так, важливого значення набуло відкриття в 1828 р. німецьким хіміком Ф. Велером можливості синтезу з неорганічних речовин органічної сполуки - сечовини, що підірвало віталістичні уявлення про особливі властивості хімічних сполук організму. Ці досліди поклали початок аналізу хімічних сполук, що брали участь у побудові організму і обміні речовин.

Для становлення фізіології сільськогосподарських тварин важливе значення також мали дослідження з фізіології нервово-м'язової тканини. Німецький вчений Е. Дюбуа-Реймон запропонував перший індукційний апарат, німецький фізіолог К. Людвіг винайшов у 1847 р. кімограф, поплавковий манометр для реєстрації кров'яного тиску, кров'яний годинник для реєстрації швидкості кровообігу та ін. Французький учений Е. Марей винайшов прилад для реєстрації руху грудної клітки, італійський дослідник А. Моссо запропонував прилад для вивчення кровонаповнення органів, прилад для дослідження втоми і ваговий стіл для вивчення перерозподілу крові, які також застосовувалися при проведенні дослідів з тваринами [1].

Дослідження електричних явищ в організмі, розпочаті італійськими вченими Л. Гальвані і А. Вольтом, були продовжені німецькими вченими Дюбуа-Реймоном, Л. Германом. Російські вчені І.М. Сєченов і В.Я. Данилевський вперше зареєстрували електричні явища в центральній нервовій системі. Зокрема, видатне значення для розвитку фізіології тварин мали роботи І.М. Сєченова, що відкрив в 1862 р. процес гальмування в центральній нервовій системі. Під впливом його досліджень С.П. Боткін і І.П. Павлов ввели в фізіологію поняття нервізму, тобто уявлення про переважне значення нервової системи в регулюванні фізіологічних функцій і процесів в живому організмі. Вивчення впливу нервової системи на функції організму стало традиційним напрямом для російської і радянської фізіології. Значний розвиток отримала експериментально-хірургічна методика для спостереження над функціями внутрішніх органів. Так, І.П. Павлов встановив основні закономірності в роботі травних залоз, механізм їх нервової регуляції, зміну складу травних соків залежно від характеру травлення. Ученим також встановлено основні закономірності утворення і гальмування умовних рефлексів, що дозволило на об'єктивній основі вивчати психічні процеси, що лежать в основі поведінки тварини і людини.

В XX ст. започатковано дослідження процесу нервового збудження методами фізичної хімії. Іонна теорія збудження, запропонована російським ученим В.Ю. Чаговцем, була розвинена в працях німецьких учених Ю. Бернштейна, В. Нернста і російського дослідника П.П. Лазарєва. У роботах англійських учених П. Бойла, А. Хіджкіна, А. Хакслі і Б. Каца отримала розвиток мембранна теорія збудження. Радянський цитофізіолог Д.М. Насонов встановив роль клітинних

білків у процесах збудження. Розвиваючи уявлення про інтегративну діяльність нервової системи, австралійський фізіолог Дж. Еклс розробив вчення про мембранні механізми синаптичної передачі [4].

На основі аналізу архівних документів встановлено, що фізіологія сільськогосподарських тварин на українських землях виділилася як самостійна наукова галузь в другій половині ХІХ ст., основним фактором її становлення була інституцізація. У 1842 р. в складі медичного факультету Університету Святого Володимира відкрито кафедру фізіології здорової людини, яка набула особливого розвитку з 1910 р. під керівництвом В.Ю. Чаговця. До кола наукових інтересів вченого також увійшли питання фізіології травлення тварин [7, арк. 5]. Першу кафедру сільськогосподарських тварин організовано в 1851 р. при Харківському ветеринарному інституті, яку очолив професор Г.А. Полюта. Розпорядженням Міністерства внутрішніх справ від 21 червня 1881 р. при Львівській ветеринарній школі створено кафедру фізіології та продуктів тваринництва, у становлення якої зробив значний внесок професор А. Баранський [3]. фізіологія тварина сільськогосподарський годівля

Перші дослідження з фізіології сільськогосподарських тварин проведено професорами В.Я. Данилевським (Харківський ветеринарний інститут, 1879-1903), М.В. Рязанцевим (Харківський ветеринарний інститут, 1893-1905), В.Ю. Чаговцем (Університет Святого Володимира, 1913), І.В. Бельговським (Університет Святого Володимира, 1907, 1913). Зокрема, останнім підготовлено магістерську дисертацію "До вчення про травну діяльність підшлункової залози" та докторську - "Матеріали до вивчення про сичужне травлення у жуйних" [6, арк. 14-15]. М.В. Рязанцевим проведено перші досліди з фізіології травлення сільськогосподарських тварин із застосуванням методів і методик І. П. Павлова, сформульовано гіпотезу щодо ефектів їжі, яка суттєво змінила уявлення про її специфічну динамічну дію [9, арк. 24-25]. На базі Київського політехнічного інституту професором М.П. Чирвинським вперше розроблено наукові основи годівлі, що ґрунтуються на фізіолого-біохімічних закономірностях травлення [8, арк. 114]. Перший в країні курс "Фізіологічні основи годівлі сільськогосподарських тварин" у 1906 р. започаткував професор В.П. Устьянцев в Ново-Олександрійському інституті сільського господарства і лісівництва [5, арк. 8].

Таким чином, теоретичну і методологічну основу фізіології тварин складають наукові розробки вітчизняних і зарубіжних учених з загальної фізіології, яка оформилася як самостійна наука на півсторіччя раніше. Предтечею становлення даної галузі знання була її інституцізація. На українських землях перші кафедри фізіології тварин відкрито в другій половині ХІХ ст. Першими вищими навчальними закладами, на базі яких отримала розвиток фізіологія сільськогосподарських тварин, були Харківський ветеринарний інститут, Ново-Олександрійський інститут сільського господарства і лісівництва, Університет Святого Володимира, Київський політехнічний інститут. Для цього періоду були пріоритетними розробки з фізіології травлення сільськогосподарських тварин. Біля витоків становлення фізіології сільськогосподарських тварин на українських землях були І. В. Бельговський, М.В. Рязанцев, М.П. Чирвинський, В.Ю. Чаговець та ін.

За даною проблематикою потребують додаткових досліджень механізми наукової творчості вчених, їх ментальності - соціально-культурні уявлення про час і простір, в якому вони жили та здійснювали науковий пошук. Необхідне наукове вирішення проблеми міжособистісних зв'язків учених, їх професійних і партнерських взаємовпливів.

Список використаних джерел

1. Викторов К.Р. Физиология домашних животных / К.Р. Викторов. - М.: Сельхозгиз, 1948. - 572 с.

2. Волощук В.М. Діяльність науково-дослідних установ України з розвитку фізіології травлення тварин у ХХ столітті / В.М. Волощук, К. Є. Юдіна // Вісник НТУ "ХПІ". - Х., 2014. - №59 (1101). - С.52-64.

3. Волощук В.М. Розвиток зоотехнічної науки з проблем фізіології травлення тварин у навчальних закладах України / В.М. Волощук, К. Є. Юдіна // Гілея: науковий вісник, збірник наукових праць. - К., 2014. - Вип.89 (10). - С.164-169.

4. Георгиевский В.И. Физиология сельскохозяйственных животных / В.И. Георгиевский. - М.: Агропромиздат, 1990. - 512 с.

5. Державний архів м. Києва. - Ф.16. - Оп.465. - Спр.4820. - 16 арк.

6. Там само. - Ф.18. - Оп.2. - Спр.17. - 31 арк.

7. Там само. - Ф.18. - Оп.2. - Спр.275. - 14 арк.

8. Там само. - Ф.18. - Оп.2. - Спр.284. - 240 арк.

9. Державний архів Харківської обл. - Ф.1773. - Оп.11. - Спр.7.-501 арк.

Размещено на Allbest.ru