Аспекти (прийнятні і не прийнятні) сучасних поглядів на No-till технологій в Україні і світі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аспекти (прийнятні і не прийнятні) сучасних поглядів на No-till технологій в Україні і світі

Обробіток ґрунту, ще в недалекому минулому ототожнював землеробство, а сьогодні є його основою. Формування і розвиток систем обробітку ґрунту від початку зародження до наших днів, здійснювався від прямої сівби, без обробітку ґрунту, з допомогою дерев'яного кілочка, яким робили отвір в ґрунті, туди поміщали насіння, прикривали травою, не перевертаючи ґрунту, до прямої сівби в наші дні, що здійснюється високопродуктивною потужною технікою і сільськогосподарськими знаряддями. Технічний прогрес сприяв розширенню площ орних земель, помітному збільшенню використання потенційної родючості ґрунту, удосконаленню захисту посівів від бур'янів, шкідників і хвороб.

В сучасних умовах розораність сільськогосподарських угідь в країні сягнула майже 82%, в деяких областях, а саме в Вінницькій, Кіровоградський, Тернопільській, понад 90%. Ступінь освоєння всього земельного фонду в Україні складає близько 60%, порівняно з 12% у США, що призвело до розвитку великомасштабних процесів ерозії. Щорічні втрати ґрунту в Україні становлять до 600 млн. т та зокрема гумусу понад 20 млн. т, втрачається третина поживних речовин та біля 20 млн. м3 води. Площа деградованих ґрунтів щорічно зростає на 80 тис. га.

Для зміни ситуації необхідні радикальні, не ординальні заходи, в яких головним має бути комплексний підхід до сільськогосподарського виробництва, системним з позиції науково-технічного прогресу, з врахуванням усіх складових сьогоднішніх умов в аграрному секторі економіки.

Перш за все, необхідно переглянути співвідношення між оброблюваними і необроблюваними землями, зменшивши землі в обробітку на 8-10 млн. га перевівши їх в природні кормові угіддя і під заліснення. Такий захід різко зменшить руйнівну силу ерозії і прискорить перехід до ґрунтозахисної системи обробітку.

Для нашої держави ґрунтозахисна система обробітку не є новою і пріоритет належить саме нашим вченим. Перейнявши багато ідей та практичних знань від китайців, І.Е.Овсінський один із перших у світі довів непотрібність постійного використання глибокої оранки, теоретично обґрунтував та втілив в життя поверхневий обробіток ґрунту. Результати своїх досліджень опублікував у монографії "Нова система землеробства" (Київ, 1899 p.). Лише через півстоліття американський вчений фермер Е.Фолькнер в праці "Безуміє пахаря" (1942 p.) прийшов теж до цього, що мала помітний вплив на розвиток землеробства в світі.

Над цією проблемою працювали відомі вчені М.А. Тулайков, О.І. Бараев, Ф.Т. Моргун, М.К Шикула, котрі творче розвинули безвідвальну систему обробітку ґрунту, розпочату I.E. Овсінським, вершиною якої стало біологічне землеробство.

Ґрунтозахисна контурно-меліоративна система землеробства розроблена вченими України за своїми техніко-економічними параметрами і ефективністю переважає зарубіжні аналоги.

Нині із сучасних систем обробітку ґрунту застосовуються класичний плужний обробіток ґрунту, плоскорізний, чизельний, поверхневий і спосіб без обробітку -- пряма сівба (No-till система). Практично в чистому вигляді вже не існує практично жодної системи обробітку ґрунту, а переважає диференційований обробіток (чергування оранки або чизелювання і поверхневого мінімального). Жоден із способів обробітку ґрунту не може бути шаблоном на всій території України оскільки вона має три основних ґрунтово-кліматичні зони помітно різними за своїми умовами. До того ж відсутня стабільність землекористування.

За всіх недоліках багатоопераційної системи обробітку ґрунту з використанням плуга ним ще довго будуть користуватися, оскільки більше 0,5 млрд га землі в світі обробляється за допомогою цього знаряддя. На Україні плуг буде використовуватись на площі 10-15 млн. га в диференційованій системі обробітку, в комбінованих агрегатах на ерозійно безпечних площах та в малоземельних господарствах.

Мінімальний (поверхневий) безплужний обробіток ґрунту за даними Інституту землеробства УААН буде здійснюватись на площі біля 15 млн. га із застосуванням в основному культиваторів, дискових знарядь, комбінованих агрегатів, які б за один прохід готували ґрунт до сівби сільськогосподарських культур. Таким чином намагаються здійснити поступовий перехід від безплужного мілкого до нульового обробітку. Вчені та дослідники в цьому світі шукають шляхи ефективного поєднання високої врожайності культурних рослин з ґрунтозахисними технологіями. Однією із розробок у цій сфері є так звані no-till технології, які порівняно недавно знайшли своє застосування у сільському господарстві.

Батьком No-till системи визнано фермера Гаррі Янга. У 1962 р. він першим у світі застосував англійську сівалку прямої сівби в себе на фермі. Затрати на плужний обробіток ґрунту цілком замінялися гербіцидами. Поширення No-till системи нині досягло найвищий темпів -- 1 млн. га щорічно. За 45 років площа використання цієї системи становить близько 100 млн. га. У 1989 p. No-till система використовувалася на 6-7% земель. Нині в Південній Америці її застосовують на 48% площ, США і Канаді -- 37%, Австралії -- 13% і майже 4% -- в решті країн світу. В усьому світі рілля становить 1,4 млрд га, No-till система використовується на 7,1% площі.

Спосіб сівби без обробітку -- пряма сівба (No-till система) в Україні був оцінений ще в 1978 р. в Миронівському інституті пшениці ім. В.М. Ремесла. В наступному він пройшов випробування в УНДІМЕСХ. В 1985 р. продемонстровано сівалку прямої сівби на науково-практичному семінарі по висіву озимих культур. Проте поширення технологія не мала, оскільки не виникла в її застосуванні життєва необхідність.

No-till система в ідеальному виді використовується в "Агро-Союзі" Дніпропетровської області. Проте вченими нашої держави були проаналізовані позитивні і негативні сторони обробітку по цій системи, більшість з яких була негативною.

Серед позитивних аргументів є:

- різке підвищення продуктивності праці, фактор часу -- своєчасне проведення сівби в найкращі агротехнічні строки та скорочення витрат (за даними зарубіжних країн на 12%);

- зведення до мінімуму ерозійних процесів та можливість підвищення вмісту в ґрунті органічної речовини, збереження ґрунтової вологи від втрат на фізичне випаровування;

- зменшення механічного навантаження на ґрунт та ін. Недоліками системи No-till аграрії України вважають:

- сприяє поширенню хвороб та шкідників, зростанню чисельності гризунів;

- повільніше прогрівається ґрунт навесні;

- можлива затримка з появою сходів;

- зростання потреби в азоті;

- зростання рівня забур'яненості посівів;

- зростання потреби в гербіцидах;

- неефективність органічних добрив та меліорантів;

- необхідність зміни машинно-тракторного стаду.

На основі проведених аналізів і узагальнення вченими України зроблений висновок проте, що в перспективі No-till система може бути поширена в Україні на площі максимум до 1 млн. Потрібно виважено відноситись до зарубіжних інвестицій в землеробство. Дешева робоча сила -- одна з приманок, яка приваблює капітал, до того ж дешева енергія і відсутність відповідальності за порушення екології. Може статися так, що у нас залишається техногенне навантаження на навколишнє середовище з його непередбаченими негативними наслідками, а прибутки підуть за кордон. Спонтанне широке запровадження No-till системи під впливом потужної, не завжди професійної і безкорисливої реклами може призвести до значних і марних матеріальних втрат у межах держави.

Враховуючи ґрунтово-кліматичні умови розробляють зональні або адаптивні системи землеробства, які передбачають ефективне використання не тільки ріллі, але й всіх без винятку сільськогосподарських угідь. Ланки адаптивної системи землеробства повинні передбачати врахування та реалізацію ґрунтово-кліматичних, матеріально-технічних і трудових ресурсів конкретних умов зони і господарств.

Екологічні аспекти біологічного землеробства в Україні і світі

Людство є носієм технічного прогресу, який приносить йому не тільки матеріальні блага, але й обумовлює постійно зростаюче техногенне навантаження на біосферу. Серед факторів, що його викликають, особливе місце займає хімізація сільського господарства. Хімізація порушує саморегуляцію в живій природі, послаблює захисні можливості рослин, тварин і людини. Старі, випробувані агротехнології вже не в змозі справитися з цими проблемами, зокрема подальшого розвитку землеробства - пошуку альтернативних шляхів підтримки його високої продуктивності й екологічної безпеки.

Необґрунтовані норми мінеральних добрив, численні обробки хімічними засобами захисту рослин, порушення технології їхнього застосування, інтенсивний обробіток ґрунту, призвели до багатьох негативних екологічних наслідків.

Основні причини погіршення агрономічно цінних властивостей ґрунту:

- вузька спеціалізація господарств, малопільні сівозміни, монокультури, беззмінні посіви культур;

- багаторазовий обробіток різними знаряддями потужними важкими колісними тракторами;

- водна та вітрова ерозія (цей процес стрімко зростає у наслідок низької культури землеробства, застарілих методів обробітку ґрунту тощо;

- найбільша у світі розораність земель, безконтрольне використання великої кількості пестицидів, дві третини яких мають чіткий мутагенний ефект. І це за умов, коли близько 40% усіх сільськогосподарських угідь мають слабку здатність до самоочищення, тобто сприяють нагромадженню отруйних речовин, у життєво важливому орному шарі ґрунті;

- споживацьке ставлення до землі, намагання якнайбільше від неї взяти і якнайменше їй повернути, що призводить до виснаження ґрунту і втрат гумусу;

- перехід на індустріальні та інтенсивні технології, тобто застосування високих норм мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин, яке супроводжується забрудненням ґрунту баластичними речовинами (хлоридами, сульфатами), нагромадження отрутохімікатів у ґрунтах і підґрунтових водах;

- забруднення відпрацьованими газами сільськогосподарських машин, мастилами та пальним, які витікають з них під час роботи на полях, а також техногенними викидами промислових підприємств -- сульфатами, оксидами азоту, важкими металами, радіонуклідами;

- виведення сільськогосподарських земель, особливо, ріллі, під будівництво фабрик, заводів, електростанцій, відкритих гірничих розробок, доріг та міст, військових полігонів тощо.

Такий невідповідний стан наших земель вимагає невідкладних науково-обґрунтованих заходів, спрямованих на покращення родючості ґрунтів та одержання екологічно чистих продуктів харчування.

Одним із напрямів екологізації землеробства -- збереження ґрунтів, регулювання його життєздатності, організація біологічного контролю всіх агротехнічних заходів, підтримка певного голостазу ґрунтових мікроорганізмів, у тому числі їхнього складу і чисельності.

У сучасному екологічно орієнтованому сільському господарстві вживаються заходи з відновлення біологічної родючості ґрунтів, зруйнованих масовою хімізацією: у промисловому масштабі випускаються препарати, які збагачують ґрунт грибами, бактеріями, водоростями (наприклад препарат "Біоорган-Форте" містить більше 500 млрд мікроорганізмів в 1 г). З'явилися і спеціальні біоорганічні добрива, збагачені не лише мікроорганізмами, але й біокаталізаторами. На сьогодні йдеться про розвиток нової галузі агрономічної науки -- біотехнології гумусу.

На зміну старим технологіям йде біотехнологія і на сучасному етапі тільки за її допомогою можна вирішити екологічні, енергетичні та продовольчі проблеми. Одним із таких напрямів є біологічна система землеробства.

Органічне виробництво -- поняття широке і включає не лише рільництво, а й овочівництво, садівництво, тваринництво, птахівництво, бджільництво, лісове господарство, переробку промисловості тощо.

Біологічна (органічна) система землеробства -- це складова системи ведення сільського господарства, яка складається з комплексу взаємопов'язаних агротехнічних, меліоративних та організаційно-господарських заходів, спрямованих на використання землі для вирощування сільськогосподарських культур, відтворення і поліпшення родючості ґрунтів. Вона передбачає удобрення рослин та підтримання родючості ґрунту переважно органічними добривами (гній, солома, стебла грубо-стебельних рослин, гичка, сидерати тощо), дозволяється також використання несинтетичних сиромелених добрив та меліорантів (фосфоритне борошно, калій, гіпс, доломіт). Синтетичні мінеральні добрива та хімічні засоби захисту рослин використовувати заборонено.

Екологізація землеробства передбачає широке запровадження органічного землекористування в Україні (за міжнародними стандартами це 7-10 тис. га; під органічне землеробство єврокраїни вже використовують 1% площі і до 2015 р. планують довести обсяг їх до 12%) набувають все більшого економічного зиску для держави. Тому вітчизняна агрономічна наука, виходячи з особливостей природно-кліматичних умов, типів і родючості ґрунтів, має бути серед перших у втіленні такої стратегії.

В Україні про органічне землеробство тільки йдуть розмови, займаються ним окремі ентузіасти без державної підтримки на законодавчому рівні, створюються громадські організації, клуби органічного землеробства, то в економічно розвинених країнах світу вже понад 31 млн гектарів сільськогосподарських угідь зайнято толерантним до живої природи рільництвом, і що року ця цифра збільшується майже на 5 млн. Найбільші темпи росту органічного землеробства показує Китай, де останнім часом було сертифіковано більше 3 млн "органічних" земель. А лідирує в світовому рейтингу "органічних" країн Австралія з 12,1 млн. га, за нею йдуть Китай -- 3,5 млн і Аргентина -- 2,8 млн га. За прогнозами аналітиків, до 2015 року, зокрема в Європі близько 30% сільськогосподарських земель будуть використані на екологічне землеробство.

Провадження органічного землеробства вимагає дотримання таких необхідних для екосистеми трьох основних правил: різноманітність видів посіву;

максимально тривале рослинне укриття ґрунту;

запобігання будь-якого руйнівного впливу на екосистему.

Перше правило забезпечується запровадженням і дотримання різних типів видів сівозмін, змішаними, ущільнюючими, підпокривними та практичними посівами.

Друге правило забезпечується підпокривними та практичними посівами, поверхневим внесенням підстилкового гною і компостую.

Забезпечення третього правила передбачає виконання енергоощадного обробітку ґрунту, створення умов для розкладання органічних речовин, запобігання надходженню усіх хіміко-синтетичних речовин до загального колообігу речовин сільськогосподарського призначення.

Біологізація землеробства повинна здійснюватись комплексного з урахуванням особливостей традиційного землеробства в конкретному регіоні та в окремому господарстві і не може бути одним заходом.

Агрокліматичні та ґрунтові умови впровадження адаптивних систем землеробства

Оцінка агрокліматичних умов

Сонячна радіація, ФАР

Температура повітря, ґрунту і рослин завжди залежать від кількості сонячної радіації, що надходить на дану площу. Загальна сонячна радіація включає пряму, що поступає безпосередньо від сонця, та розсіяну, що надходить від небосхилу внаслідок розсіювання сонячної радіації атмосферою. Частина загальної сонячної радіації відбивається від земної поверхні, інша частина перетворюється в тепло.

Інтенсивність радіації залежить від характеру підсилюючої поверхні, а також від нахилу схилу. Розсіяна радіація на схилах незначного нахилу будь-якого орієнтування не відрізняється від розсіяної радіації, що надходить на горизонтальну поверхню. Найбільша різниця спостерігається в надходженні прямої радіації на північних і південних схилах. Із збільшеннями кута нахилу до південного схилу її величина зростає. Північні схили продовж всього року одержують прямої радіації менше, ніж горизонтальна поверхня, а із збільшенням кута нахилу її величина зменшується. З півдня на північ різниця в надходженні прямої радіації до північних і південних схилів зростає. Більше додаткової сонячної радіації одержують південні схили рано навесні і пізно восени, коли сонце знаходиться невисоко.

Східні і західні схили з нахилом до 20° одержують за добу лише дещо менше сонячної радіації, ніж горизонтальна поверхня. Із зростанням схилу находження тепла від сонця до східних і західних схилів дещо зменшується.

Загальна сонячна радіація, що надходить на горизонтальну поверхню, наведена в довідниках клімату, а розрахунок на схильні поверхні різних експозицій виконують за допомогою спеціальних коефіцієнтів.

Рослини в процесі фотосинтезу засвоюють частину енергії сонця, що надходить, і її називають фотосинтетично активною радіацією (ФАР). Це світлові промені довжиною хвилі 0,38-0,71 мкм. Величину радіації, що надходить від сонця, розраховують за формулою:

ФАР = 0433 + 0,57Ј>,

де S -- пряма радіація, що надходить на горизонтальну поверхню; D -- розсіяна радіація.

Посіви сільськогосподарських культур з структурою, близькою до оптимальної, за вегетацію поглинають 50-60 % падаючої на них ФАР. Частину її, що використовують рослини для фотосинтезу, в відсотках називають коефіцієнтом використання ФАР або коефіцієнтом корисної дії ФАР.

За даними A.A. Ничипоровича, посіви сільськогосподарських культур по використанню ФАР поділяють на такі групи: звичайні -- 0,51,5%, добрі -- 1,5-3,0%, рекордні -- 3,5-5,0% і теоретично можливі -- 6-8%.

Для розрахунку потенційної врожайності за надходженням ФАР використовують формулу:

де Убіол. -- біологічна врожайність абсолютно сухої рослинної маси, т/га;

X б фар -- кількість ФАР, що надходить за період вегетації культури, млн МДж/га;

Кфар -- запланований коефіцієнт використання ФАР, %; Дн.м. -- частка надземної маси, %;

д -- кількість енергії виділеної при спалюванні 1 кг сухої речовини біомаси (16,76 МДж);

105 -- коефіцієнт для перерахунку в тонни.

Продуктивність посівів сільськогосподарських культур залежить в основному від фотосинтетичної діяльності рослин. Остання визначається показником коефіцієнта корисної дії (к.к.д.) фотосинтезу, який розраховують за відношенням енергії органічних сполук врожаю до енергії, що надійшла на посіви (або була поглинена листками) за період вегетації від сходів до збирання врожаю, або за можливий для кожної культури вегетаційний період, тобто період з і° > 5 °С і і° > 10 °С. Встановлено, що чим вищий к.к.д. фотосинтезу посіву, тим інтенсивніше нагромаджується органічна речовина рослин і вищий врожай.

Залежно від довжини вегетаційного періоду та географічної широти на один гектар посівів в Україні за період вегетації (з ґ> 5 °С) надходить від 3,69 млн МДж/га в Чернігівській, до 4,92 млн МДж/га енергії ФАР в Автономній Республіці Крим (табл.1).

Таблиця 1. Сума фар у зонах і областях України, їх використання (при 3 % використанні фар) та можлива біологічна врожайність

Порівнюючи між собою показники к.к.д. фотосинтезу посівів різних культур, виходячи з ФАР, можна створити уявлення про використання рослинами в період вегетації комплексу умов кореневого та світлового живлення, що може стати показником ефективності застосування системи агротехнічних заходів для одержання високих й сталих врожаїв високоякісної продукції.

Теплозабезпеченість земель

Оцінюючи температурний режим великих територій застосовують характеристики, які дають уявлення про загальну кількість тепла за рік або за окремі періоди, а також про річний і добовий хід температури повітря. До їх числа відносяться середні місячні і середні річні температури, максимальні і мінімальні температури, амплітуди добового ходу температури, сума температур.

За умовами теплозабезпечення, що відображається сумами активних температур (вище 10 °С), територія України відноситься до помірного поясу (1600-4000 °С).

Сума активних температур має екологічне значення, відображаючи зв'язок рослин з життєвим середовищем сум активних температур, тобто повторність всіх значень вище або нижче певної межі, яка визначається за кривою Ф. Ф. Давітая.

Для зручності розрахунків можна користуватися табл. 2, побудованою на основі названої кривої.

Таблиця 2. Забезпеченість сум температур вище 10 °с залежно від середньої багаторічної

Ці дані слід розуміти так: за середньої суми температур, наприклад, 3600 °С вона змінюється в окремі роки від 3000 до 4200 °С, тобто в цьому районі не буває років з сумою температур менше 3000 °С і більше 4200 °С. На 70% забезпечена сума більше 3500, тобто в 7-ми із 10 років в цьому районі, має суму температури не нижче вказаної величини.

Прийнято вважати забезпеченість культури теплом в межах 80-90% доброю, так як виробничий ризик в даному випадку невеликий (1020%). При забезпеченні культури теплом на 50-70% необхідно вдаватися до заходів поліпшення термічних умов. Якщо культура в даних умовах забезпечена теплом менше, ніж на 50%, її вирощувати недоцільно.

Для розв'язання низки питань необхідно знати як швидко відбувається нагромадження тепла навесні і влітку, чому дорівнюють суми температур за окремі періоди вегетації рослин.

Особливе значення має оцінка можливого пошкодження сільськогосподарських культур приморозками. Відомості про них необхідні для розрахунків строків сівби, вирішення питання про раціональне розміщення на території найбільш теплолюбних рослин, визначення ймовірності загибелі сходів польових культур, квітів і зав'язей плодових культур та ін.

Залежно від процесів утворення виділяють три типи приморозків: адвентивні, що виникають унаслідок наступу хвилі холоду з температурою нижче 0 °С, радіаційні, які утворюються в тихі ясні ночі унаслідок інтенсивного нічного випромінювання підстилаючою поверхнею, та адвекативно-радіаційні. Останні найбільш небезпечні, вони утворюються в результаті вторгнення холодного повітря з півночі та його наступного охолодження за рахунок нічного випромінювання.

Для приморозків радіаційного та адеквативно-радіаційного походження дуже суттєві мікрокліматичні умови, обумовлені рельєфом місцевості. За умов складного рельєфу охолоджене повітря, як більш важке, стікає по схилах та нагромаджується в понижених частинах рельєфу в вигляді так званих "озер холоду". При цьому найменш морозобезпечні вершини та верхні частини схилів, з яких охолоджене повітря інтенсивно стікає і замінюється більш теплим. Середня частина схилів займає проміжне положення, по скільки надходження і стікання повітря по схилу урівноважується. Найхолодніші шари повітря розмішуються над дном пониження.

Подовження безморозного періоду в повітрі та теплозабезпечення різних місцеположень на Україні розраховують за даними кліматичних довідників для рівнинних місць з поправками на форми рельєфу.

За значного збільшення тривалості безморозного періоду на випуклих формах рельєфу сума температур повітря за цей період відносно менше відрізняється від величини її на рівному місці, ніж саме подовження періоду. Це пояснюється більш низькими середніми добовими температурами в періоди припинення і початку приморозків на вершинах порівняно з рівними відкритими місцевостями. В пониженнях рельєфу, навпаки, сума температур значно зменшується, так як початок і кінець приморозків тут проходять на фоні підвищених середніх добових температур повітря.

Різниця в сумах температур повітря за безморозний період між вершинами та прилеглими долинами в нашій країні, як правило, буває в межах 200-300 °С з деяким збільшенням в умовах континентальності клімату. Це в основному відповідає зміні теплозабезпечення сільськогосподарських культур, що спостерігається на рівних місцях на відстані 150-200 км по широті.

Оцінюючи теплозабезпечення ґрунту використовують показники його температурного режиму: дати стійкого прогрівання ґрунту до температури 5-10 °С, суму середніх добових температур вище 10 °С та ін. Основним джерелом такої інформації є середні багаторічні дані, опублікованих у кліматичних довідниках.

Для диференційованої оцінки температурного режиму ґрунтів з урахуванням їх гранулометричного складу й інших властивостей можуть бути використані дані рекомендацій з вивчення мікроклімату для потреб сільськогосподарського виробництва, розроблених гідрометслужбою СРСР в 80-х роках. минулого століття (табл. 3).

Таблиця 3. Особливості температурного режиму органічних і мінеральних ґрунтів різного гранулометричного складу

Примітка. Знак "плюс" показує збільшення температури або періоду в порівнянні з такими самими показниками для середньосуглинних ґрунтів; знак "мінус" -- зменшення

землеробство розораність меліоративний

Необхідність такої оцінки визначається помітною різницею температурного режиму різного гранулометричного складу, а також ґрунтів з різним вмістом органічної речовини. Наприклад, різниця в середній місячній температурі піщаного і глинистого ґрунту досягає 3-4 °С, осушених і неосушених торфових ґрунтів -- більше 5 °С

На горбистій місцевості розподілення температури ґрунту на окремих ділянках визначається різницею вологості ґрунту, сонячного нагріву, а також особливостями повітряного обміну на різних формах рельєфу та на схилах різної експозиції схилу.

В середніх широтах за відносної різниці висот 10-100 м середні добові температури ґрунту на глибині 5-10 см у весняний період на пологих південних схилах вищі порівняно з рівним полем в середньому на 0,5-1,0 °С, порівняно з північними схилами -- на 2 °С. Таке підвищення температур дає можливість висівати на південних схилах ранні ярі культури раніше, ніж на рівних полях, в середньому на 2-5 днів, а порівняно з північними -- на 4-7 днів.

Влітку, за багаторічними спостереженнями вчених, у денні години в малохмарну погоду температура ґрунту на пологих південних схилах в шарі 510 см вища, ніж на північних, на 3-4 °С, на глибині 20 см -- на 1-2 °С

Размещено на Allbest.ru