Система обробітку ґрунту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Система обробітку ґрунту

Обробіток ґрунту в цій зоні спрямований на підвищення ефективної родючості та збагачення ґрунту органічними речовинами, поліпшення його водно-фізичних і біологічних властивостей, усунення зайвої кислотності, захисті від ерозії, знищення бур'янів, шкідників і збудників хвороб. Особливу увагу при цьому приділяють правильному поєднанню заходів і способів обробітку з іншими агротехнічними і меліоративними заходами, намагаючись створити оптимальні ґрунтові умови, за яких культури задовольняють свої потреби у воді, поживних речовинах, теплі та інших необхідних елементах.

Обробіток ґрунту під ярі культури. Система обробітку під ярі культури здійснюється диференційовано залежно від ступеня окультурення поля, попередника, видового складу бур'янів, особливостей вирощування культур, гранулометричного складу ґрунту і т.ін. Після стерньових попередників під ярі культури лущення в цій зоні необхідно виконувати одночасно або відразу після збирання зернових. На полях, забур'янених переважно однорічними бур'янами, лущення виконують знаряддями на 6-8 см. Там, де переважають багаторічні бур'яни, зокрема коренепаросткові, лущать не менше двох разів: перший -- дисковими знаряддями на 6-8 см, другий -- лемішними лущильниками, важкими дисковими боронами або плоскорізами на 10-12 см. Для досягнення кращої якості обробітку в агрегаті з лемішними лущильниками застосовують кільчасто-шпорові або кільчасто-зубові котки, ефективність яких у зоні достатнього зволоження вища, ніж зубових борін. Після пізніх попередників, у тому числі й просапних культур, лущіння забезпечує подрібнення післяжнивних решток і створює кращі передумови для високої якості основного обробітку ґрунту.

На полях, забур'янених багаторічними, особливо коренепаростковими бур'янами, застосовують поліпшений зяблевий обробіток ґрунту. Він включає в себе лущення стерні дисковими знаряддями на глибину 6-8 см, слідом за збиранням попередника, лущення лемішними лущильниками чи культиваторами-плоскорізами через 10-12 днів, зі з'явленням сходів бур'янів, на 12-14 см в агрегаті з важкими зубовими чи голчастими боронами, а в посушливу погоду -- з кільчасто-шпоровими котками. Потім для знищення бур'янів і запобігання утворенню ґрунтової кірки поле обробляють боронами чи культиваторами в агрегаті з боронами. Оранку плугами з передплужниками здійснюють у другій половині вересня -- на початку жовтня.

За допомогою мілких обробітків до оранки знищують багато - і однорічні бур'яни. Створений верхній дрібногрудочкуватий шар сприяє проникненню вологи опадів і кращому їх зберіганню, забезпечує високу якість подрібнення скиби під час оранки і пухкий стан орного шару до весни. Найбільш ефективний такий обробіток на ґрунтах, які схильні до запливання і на схилах.

Перед напівпаровим обробітком поліпшений обробіток поступається дещо в боротьбі з однорічними бур'янами на дуже засмічених полях. Пояснюється це тим, що очищений від насіння бур'янів верхній шар ґрунту приорюють, а на поверхню виносяться нові порції насіння, які після пізньої зяблевої оранки і внаслідок нестачі тепла восени не проростають, а сходять навесні, коли з ними важко боротися.

На полях, забур'янених переважно однорічниками, ефективних результатів у боротьбі з ними досягають за напівпарової системи зяблевого обробітку ґрунту. Напівпаровий обробіток включає лущення стерні дисковими лущильниками у двох напрямках на глибину 5-6 см слідом за збиранням попередника і оранку плугами з передплужниками наприкінці липня -- у першій половині серпня. Плуги агрегатують з боронами, а за посушливих умов -- з кільчасто-шпоровими котками.

У міру появи сходів бур'янів поля обробляють в агрегаті з боронами. Щоб зменшити розпилювання ґрунту, що повною мірою запобігає його запливанню, останню культивацію виконують без боронування. Напівпаровий зяблевий обробіток ефективний в районах достатнього зволоження на полях, засмічених однорічними бур'янами. Слід відмітити, що напівпаровий обробіток має й певні недоліки. У роки з посушливими літньо-осіннім періодом рілля стає бриластою, бур'яни погано проростають. За наступних поверхневих обробітків верхній шар виораного ґрунту розпилюється, що призводить до його запливання та ущільнення, збільшується стік талих і дощових вод. Особливо це проявляється на безструктурних, схильних до запливання ґрунтах і схилах.

У господарствах застосовують переважно обидва варіанти зяблевого обробітку ґрунту. В конкретних умовах слід враховувати тип забур'яненості поля, фізичний стан і вологість ґрунту, біологічні особливості культури, організаційні та інші фактори.

Здебільшого частину полів у господарствах обробляють за типом напівпарового, частину -- поліпшеного обробітку.

Одним із найбільш ефективних способів боротьби з кореневищними бур'янами є метод удушення. Полягає він в виконанні 2-3-разового лущення поля дисковими лущильниками на глибину 6-8 см та 8-10 см, що забезпечує подрібнення кореневищ, яке виконують у два сліди в перпендикулярних напрямках, відрізки кореневищ проростають, виснажуються і, приорані глибоко у фазі шилець, не можуть прорости на поверхню. Оскільки на легких ґрунтах з неглибоким орним шаром проростки пирію деякою мірою пробиваються на поверхню, то до приорювання шилець доцільно виконати додаткове дискування, коли пожнивні речовини відрізків пирію не будуть повністю використані.

Оранку на зяб у господарствах зони необхідно виконувати в оптимальні строки, що прискорює проростання насіння бур'янів, яке виноситься з нижніх шарів ґрунту на поверхню. Після стерньових попередників, особливо за дворазового лущення, кращими строками зяблевої оранки є друга половина вересня -- перша половина жовтня.

На легких ґрунтах надто рання зяблева оранка створює передумови для активізації мікробіологічних процесів та вимивання продуктів розкладання за межі кореневмісного шару. Щоб запобігти цьому, її поєднують з сівбою проміжних культур, які добре використовують поживні елементи ґрунту і надійно захищають його від ерозії.

У проміжних посівах крім люпину, гороху і злаково-бобових сумішок також можна вирощувати жито озиме, олійні і капустяні культури, які нагромаджують на час припинення осінньої вегетації значну кількість азоту. Під проміжні культури ґрунт готують слідом за збиранням попередника дисковими знаряддями на глибину 8-10 см, лемішними лущильниками (ППЛ-10-25) або протиерозійними культиваторами (КПЄ-3,8А) на 12-14 см з одночасним боронуванням і коткуванням. Оскільки зубові борони в агрегаті з протнезійними культиваторами забиваються рослинними рештками, останні краще агрегатувати з голчастими боронами і котками. Під дрібнонасінні проміжні культури ефективний передпосівний обробіток комбінованими агрегатом типу РВК. Для сівби проміжних культур без попереднього обробітку можна застосовувати сівалки-культиватори СЗС-2,1, які забезпечують високу ефективність на чистих від бур'янів полях.

На полях під культури, що потребують мілкого загортання насіння (льон, люпин, коренеплоди) слід запроваджувати ранню (серпневу) зяблеву оранку і поверхневі осінні обробітки зябу в міру з'явлення бур'янів. Культивацію здійснюють зменшуючи глибину, щоб при знищенні проростків бур'янів запобігати винесенню на поверхню непророслого насіння. На зв'язних ґрунтах західних районів країни для підвищення водопроникності ущільненого при напівпаровому обробітку поля необхідно виконувати безполицеве розпушування на 16-18 см плугами без полиць або плоскорізними знаряддями. Напівпаровий обробіток застосовують на площах, де немає загрози вітрової або водної ерозії.

Основну масу органічних добрів вносять під картоплю, кукурудзу та інші просапні культури, тому здійснити оранку потрібно в оптимальні строки на всій площі. Допускати розрив між внесенням гною та його загортанням не бажано, так як ефективність органічних добрив при цьому помітно знижується.

У господарствах Полісся на малоокультурених ґрунтах зі значним засміченням малорічними бур'янами доцільно застосовувати напівпаровий обробіток, який включає: лущіння дисковими лущильниками на глибину 5-6 см по діагоналі поля відразу за збиранням попередника; оранку чи плоскорізний обробіток після внесення гною, проростання насіння бур'янів чи падалиці; боронування або культивацію з боронуванням в міру потреби після проростання бур'янів, а наприкінці осені розпушування плоскорізами, чизелями або плугами без полиць на 16-20 см.

Важливе значення в ефективності системи обробітку ґрунту має правильне визначення глибини, способу і заходу обробітку ґрунту під культури сівозміни. При цьому слід врахувати насамперед особливості ґрунтової відміни, товщини гумусного шару, ступінь окультурення ґрунту, забур'яненість поля, видовий склад бур'янів та біологічні особливості культур.

Рослини неоднаково реагують на глибину орного шару та основного обробітку ґрунту.

До першої групи культур, які найбільш чутливо реагують на глибокий основний обробіток ґрунту, належать буряки, кукурудза, картопля, люцерна, конюшина, вика, кормові боби, соняшник, баштанні, рицина, просо та інші, тобто корене- і бульбоплоди, а також культури з глибокою стрижневою кореневою системою.

До другої групи культур, які відносно менше реагують на глибокий обробіток, належать пшениця озима та жито озиме, горох, ячмінь та овес.

До третьої групи належить культури, які слабо або зовсім не реагують на глибокий обробіток, -- льон і пшениця яра.

Тому оптимальною глибиною оранки на ґрунтах з глибоким гумусним шаром під цукрові буряки є 28-32 см, під картоплю і кукурудзу -- 25-27, під зернові -- 20-22 см.

Періодична зміна глибини оранки запобігає утворенню плужної підошви. Причиною її утворення є погіршення агрегатного стану і заповнення проміжків між структурними утвореннями розпиленим ґрунтом внаслідок тиску на ґрунт недостатньо загостреного леміша, п'ятки, а також ходової частини тракторів і важких машин та знарядь. Утворенню підошви сприяє й те, що на ущільнених плугом прошарках нагромаджуються вимиті з орного шару колоїдні частки, під впливом яких значно збільшується щільність будови і зменшується водопроникність підорного шару ґрунту. Ущільнений шар підошви утруднює проникнення коренів рослин вглиб.

Щоб запобігти утворенню плужної підошви, у сівозміні оранку виконують на різну глибину. Періодична зміна глибини оранки також забезпечує більш високу ефективність у боротьбі з бур'янами.

Глибоку оранку необхідно виконувати 2-3 рази за ротацію сівозміни (раз у 3-4 роки), насамперед під просапні культури та під час переорювання багаторічних трав. У сівозмінах без багаторічних трав глибоку оранку виконують у двох ланках сівозміни під просапні культури. Щоб не вивертати на поверхню ґрунту насіння бур'янів, загорнене попередньою глибокою оранкою, на дуже забур'янених площах наступний глибокий обробіток плугом необхідно виконувати на 3-5см мілкіше. Якщо продовж кількох років (2-4) орати на меншу глибину, тоді значна кількість насіння бур'янів у необробленому шарі втрачає схожість.

Не на всіх ґрунтах оранку можна виконувати на глибину, яка відповідає біологічним особливостям культури. Це стосується тих ґрунтів, глибші шари яких мають незадовільні фізичні властивості, кислу реакцію, містять мало поживних речовин і шкідливі для рослин сполуки.

Виоравши глибоко такі ґрунти, на поверхню вивернеться малородючий шар, що значно погіршить умови росту рослин, і насамперед проростання насіння. Ось чому на таких ґрунтах глибину оранки необхідно збільшувати поступово з обов'язковим одночасним внесенням добрив. Насамперед глибину оранки потрібно збільшувати на полях, засмічених коренепаростковими бур'янами. Глибоку оранку застосовують і на чистих полях, оскільки без неї можливе помітне підвищення забур'янення та погіршення фізичних властивостей ґрунтів.

Чисельні наукові дані та свідчення виробничої практики переконують, що для ефективної боротьби з бур'янами необхідно впроваджувати диференційовану глибину оранки. За мілкого розміщення в ґрунті органічних добрив, що властиво безполицевого обробітку, їх позитивна дія на ґрунт і урожайність значно зменшується і певною мірою зумовлюється погодними умовами. У зволожені роки на легких за гранулометричним складом ґрунтах за достатньої кількості тепла і високій аерації посилюється процес мінералізації та вилучення продуктів розкладання за межі кореневмісного шару. У посушливі роки внаслідок швидкого пересихання верхніх шарів ґрунту органічні добрива консервуються і їх дія послаблюється. У нижніх шарах ґрунту гідротермічний режим стійкіший, тому глибока оранка з внесенням органічних добрив підвищує їх ефективність.

На легких ґрунтах Полісся, в підорному шарі яких відсутні діючі на рослин сполуки, при глибокому загортанні високих доз органічних добрив, торфу, торфогнойових компостів та інших органічних матеріалів, яким властива висока вбирна здатність, створюється акумулятивний прошарок -- біологічно-активний "екран". Під його впливом значно поліпшуються агрофізичні та біологічні властивості ґрунту і підвищується ефективна родючість. Цей меліоративний захід виконують плугами ПЯ-3-35, ПН-3-40, ПТН-40, які забезпечують ретельне обертання скиби і формування прошарку органічної речовини на потрібній глибині обробітку. На дерново-підзолистих ґрунтах більш зв'язного гранулометричного складу такий обробіток малоефективний. Значне поглиблення орного шару з винесенням на поверхню підзолистого горизонту часто призводить до зменшення родючості ґрунту і врожайності сільськогосподарських культур. При цьому в орному шарі зменшується вміст гумусу, доступних форм для рослин азоту й фосфору, погіршуються фізичні властивості ґрунту. Пошарове розміщення всієї дози органічних і мінеральних добрив порівняно з глибоким сприяє швидкому підвищенню родючості ґрунту новоствореного орного шару.

На кислих дерново-підзолистих ґрунтах поглиблювати орний шар необхідно обережно. Винесення на поверхню частини оглеєного підзолистого горизонту, в якому міститься певна кількість закислих сполук, які шкідливо впливають на рослини, призводить до помітного зниження врожаю. На таких ґрунтах при поглибленні оранки крім внесення підвищених доз добрив, необхідно ними збагачувати винесений на поверхню підзол.

Глибокий орний шар можна створювати, застосовуючи оранку з одночасним розпушуванням ґрунтопоглиблювачем підорного шару без вивертання його на поверхню. Ефективним є також використання плугів з вирізними полицями при глибокій оранці під просапні культури.

На дерново-підзолистих ґрунтах способи створення глибокого родючого орного шару слід використовувати диференційовано з врахуванням агрохімічних і агрофізичних показників родючості цих ґрунтів. На піщаних і глинисто-піщаних ґрунтах, що характеризуються низькою вбирною здатністю та вологоємністю, при відсутності в їх профілі речовин, які згубно діють на рослини, основний спосіб створення глибокого родючого орного шару -- глибока оранка на 28-32 см із загортанням на дно борозни 40-80 т/га гною, торфокомпостів, торфу та інших видів органічних речовин.

На супіщаних відмінах дерново-підзолистих ґрунтів, у яких нижні генетичні горизонти збіднені на поживні елементи, доцільне поступове поглиблення з приорюванням не більше як 3-5 см підзолистого горизонту. На дерново-підзолистих ґрунтах з добре розвиненим ілювієм і значним вмістом колоїдно-глинистих частин рекомендують періодично застосовувати меліоративну або ярусну оранку, за якої підзол переміщується вглиб ґрунту, а на його місце вивертається верхня частина ілювію. Це дає можливість поступовим приорюванням збагачувати орний шар на глинисті частинки. На дуже кислих дерново-підзолистих оглеєних ґрунтах, у яких міститься значна кількість закисних сполук заліза та алюмінію, для підвищення їх ефективної родючості й створення глибокого орного шару ефективна оранка на глибину гумусового горизонту з розпущенням підорного шару на 8-10 см.

На дерново-підзолистих ґрунтах будь-який спосіб створення глибокого родючого шару рекомендують застосовувати під культури,які позитивного реагують на цей захід. Здебільшого це просапні, під які вносять основну дозу добрив.

На всіх відмінах дерново-підзолистих ґрунтів поряд з внесення достатньої кількості добрив необхідного передбачати їх внесення під основний обробіток у верхній шар, у тому числі й посівний, що дуже важливо за умови винесення на поверхню підзолу й ілювію або їх суміші.

На більш родючих ґрунтах цієї зони, зокрема сірих лісових та інших, в яких гумусний горизонт перевищує 25-30 см, а в профілі відсутні шкідливі для рослин сполуки, глибокий орний шар створюють різноглибинною оранкою в сівозміні. При цьому під просапні культури поглиблюють орний шар плугом з передплужником та вносять одночасно необхідну кількість добрив. Найглибше орють під цукрові буряки, які позитивно реагують на поглиблення орного шару. При забур'яненості полів багаторічними, зокрема коренепаростковими бур'янами, глибока оранка є ефективним засобом боротьби з ними.

Оранка на різну глибину в сівозмінах зони не тільки забезпечує позитивні результати в боротьбі з бур'янами, а й сприяє підвищенню ефективності добрив, посиленню процесів гуміфікації рослинних решток і органічних добрив внаслідок кращого загортання їх у ґрунт. Під ярі зернові, зернобобові та інші культури, які добре використовують післядію попереднього глибокого обробітку, зяб орють на глибину гумусного шару.

На окультурених ґрунтах при внесенні в сівозміні достатньої кількості добрив і застосуванні ефективних гербіцидів створюється можливість впровадження поверхневого обробітку замість оранки. Насамперед це доцільно робити після просапних культур, під які в сівозміні здійснюють глибоку оранку або поглиблення орного шару і внесення основної маси добрив.

Найкращі результати щодо збереження ґрунтової вологи рано навесні досягають при обробітку зябу агрегатами, що складається з шлейфів і зубових борін. Тип борін підбирають з врахуванням стану поверхні поля. Якщо ґрунт добре розпушують середні або легкі борони, не слід застосовувати важкі, які більше розпилюють ґрунт. На дуже запливаючих і ущільнених ґрунтах у першому ряду розміщають борони, у другому -- шлейфи. На більш структурних ґрунтах, а також за бриластої поверхні у першому ряду встановлюють шлейфи, а в другому -- борони. Така сама послідовність агрегатування знарядь для закриття вологи і на легких ґрунтах, які до початку виконання польових робіт зберігають гребенястість, але тут замість важких використовують середні зубові борони. На важких, перезволожених, зокрема дерново-підзолистих глейових ґрунтах, особливо за умов тривалої і холодної весни, для першого весняного обробітку застосовують дискові борони або лемішні лущильники без полиць в агрегаті з зубовими боронами. На полях, засмічених пирієм, слід уникати весняного обробітку дисковими робочими органами, оскільки це сприяє поширенню бур'яну внаслідок подрібнення і провокування до проростання його кореневищ.

Передпосівну культивацію для більшості культур виконують на глибину проходу сошників сівалки, щоб насіння під час сівби лягло на ущільнене, вологе ложе і прикривалося пухким шаром ґрунту. Культивацію виконують культиваторами для суцільного обробітку зі стрілчастими лапами. На важких ґрунтах за умов достатнього зволоження застосовують культиватори з розпушувальними лапами на жорстких стійках. Обробіток ґрунту культиваторами з пружинними лапами слід поєднувати з коткуванням і боронуванням. На таких ґрунтах передпосівний обробіток можна виконувати лемішними лущильниками без полиць в агрегаті з зубовими боронами, що запобігає вивертанню насіння бур'янів. За вологості ґрунту 13-22% добру якість передпосівної підготовки поля забезпечують комбіновані агрегати РВК (РВК-3,6; РВК-5,4; РВК-7,2) і ВИП-5,6.

Передпосівний обробіток більш зв'язних ґрунтів з бриластою поверхнею виконують дисковими знаряддями. Брили подрібнюють голчастими боронами БИГ-3 або фрезерними культиваторами. Останніми обробляють перезволожені ґрунти за відсутності каміння.

Систему передпосівного обробітку потрібно уточнювати, коригуючи з біологічними особливостями культур, погодними умовами та показниками родючості ґрунту.

Під ранні зернові та зернобобові культури культивують один раз на глибину загортання насіння -- 5-6 см і 7-8 см. На розпушених незабур'янених полях, особливо за посушливої весни, замість культивації під ці культури та льон-довгунець ґрунт обробляють агрегатом з двох рядів важких зубових борін. На ущільнених і забур'янених полях перевагу віддають глибокій культивації.

Для вирівнювання поверхні ріллі й ущільнення дуже розпушеного ґрунту його коткують, а потім боронують райборінками.

Передпосадковий обробіток ґрунту під картоплю виконують глибокий, особливо на важких запливаючих ґрунтах. Якщо органічні добрива під цю культуру внесено восени, навесні ґрунт обробляють на глибину 12-14 см лемішними лущильниками без полиць або протиерозійними культиваторами КПЕ-3,8 з тим, щоб не вивернути на поверхню глибокі горизонти ґрунту разом з внесеними органічними добривами. За весняного внесення гною і нормальних умов зволоження зяб обробляють на 4-5 см мілкіше, ніж орали, але не глибше 14-16 см. Переорювання зябу недоцільне, так як це затягує строки садіння картоплі та потребує додаткових енергетичних і економічних витрат. Запирієні поля обробляють культиваторами КПЄ-3,8 з потужними пружинними лапами.

Під пізні зернові культури (кукурудзу, гречку, просо) ґрунт культивують і боронують два-три рази -- перший на 10-12 см з наступним зменшенням глибини. Передпосівну культивацію здійснюють на глибину загортання насіння. На чистих від бур'янів полях за високої культури землеробства, особливо в посушливі весни, цілком виправданою є заміна культивацій боронуванням важкими боронами під кукурудзу. Заміна передпосівної культивації боронуванням можлива за умов невисокої щільності ґрунту (до 1,35-1,40 г/см3). У більш щільному, а також перезволоженому ґрунті боронуванням не можна створити добре розпушений шар, необхідний для якісного загортання насіння.

Відразу після сівби ґрунт коткують кільчасто-шпоровими котками. При цьому на посівах зернових переважно застосовують середні, а на посівах зернобобових -- легкі котки.

На посівах зернових, зернобобових і просапних культур досходове боронування виконують легкими або посівними боронами під кутом до напряму рядків у стадії проростання і сім'ядольних листків сходів бур'янів. Зернові культури після утворення 3-4 листків добре укорінюються і не пошкоджуються при наступних боронуваннях. Зернобобові культури висотою сходів 3-5 см можна вдруге боронувати сітчастими боронами. Період від садіння до з'явлення сходів картоплі триває 20-30 днів. Гребеневі насадження картоплі вперше боронують через 5-6 днів після садіння, вдруге -- через 12-15 днів залежно від забур'яненості й ущільнення ґрунту.

Міжряддя обробляють культиваторами КРН-4,2 і КОН-2,8, на секції яких встановлюють по одній стрілчастій лапі та дві однобічні плоскорізні лапи. Останні підрізують вершини гребенів на 3-5 см. Одночасно гребені обробляють сітчастими боронами. Через 12-14 днів такий обробіток повторюють. Для цього підгортальні лапи замінюють на стрілчасті, а сітчасту борону опускають. Від садіння до з'явлення сходів поле обробляють 2-3 і більше разів.

Міжряддя просапних культур обробляють, як правило, 3-4 рази на глибину від 4-5 до 10-12 см. Більш глибокі обробітки ефективні навесні -- в міру росту сільськогосподарських культур.

Обробіток ґрунту під озимі культури. Завдання системи обробітку ґрунту під озимі культури полягає у створенні оптимального поєднання в посівному шарі ґрунту води, тепла, поживних речовин, сприятливого фітосанітарного стану та повного виключення або послаблення негативного впливу факторів навколишнього природного середовища в період осіннього розвитку, перезимівлі та наступного весняно-літнього періоду їх вегетації.

До парозаймаючих культур належать: однорічні бобові трави, бобово-злакові сумішки озимих і ярих культур, конюшина однорічного використання на один укіс, озимі культури на зелену масу, а також просапні -- кукурудза на зелений корм, рання картопля та ін.

При визначенні системи заходів основного обробітку ґрунту після збирання парозаймаючих культур необхідно враховувати строки їх збирання, гранулометричний склад і вологість верхнього шару ґрунту, тип і ступінь забур'яненості. Чим раніше збирають парозаймаючу культуру, чим вологіший ґрунт і чим сильніше він засмічений багаторічними бур'янами, тим глибшим має бути основний обробіток. Після непросапних парозаймаючих культур при наявності багаторічних бур'янів і достатньому зволоженні орного шару відразу чи після скошування ґрунт обробляють дисковими лущильниками, а через 8-10 днів орють на глибину 18-22 см плугом з передплужниками в агрегаті з боронами або кільчасто-шпоровими котками. Випадання опадів після оранки зумовлює боронування, особливо на важкосуглинкових ґрунтах, щоб запобігти утворенню ґрунтової кірки. У посушливі роки, замість оранки виконують поверхневий обробіток на глибину 8-12 см, що зменшує втрати вологи і забезпечує краще подрібнення ґрунту. Оскільки за мілкого безполицевого обробітку раніше і більше відростає погонів коренепаросткових бур'янів, то ґрунт слід обробляти через кожні 8-10 днів. На час сівби озимих посівний шар повинен бути дрібногрудочкуватим, ущільненим. Перед сівбою ґрунт культивують на глибину висіву насіння з одночасним коткуванням.

Важливим є створення оптимальної щільності будови орного шару, яка на звичайних чорноземах і каштанових солонцюватих ґрунтах має становити 1,15-1,30 г/см3, на дерново-підзолистих супіщаних і суглинкових ґрунтах -- відповідно 1,20-1,35 і 1,10-1,3 г/см3. Якщо щільність будови ґрунту вища за оптимальну, це негативно впливає не його поживний режим, на ріст кореневої системи. У надто розпушеному ґрунті, особливо в посушливі роки, до висівного насіння озимих не надходить необхідна кількість вологи, а при осінньому осіданні посівного шару за цих умов вузол кущіння рослин залишається біля самої поверхні і взимку озимі швидко вимерзають.

Для створення оптимальної щільності будови орного шару оранку слід виконувати не пізніше як за 20-30 днів до сівби озимих культур, щоб під впливом наступних обробітків і природного осідання оброблений шар встиг ущільнитись. Якщо період між збиранням парозаймаючих культур і сівбою озимих нетривалий, замість оранки виконують поверхневий обробіток ґрунту. Він доцільний також у посушливих районах Степу та Лісостепу, де період між обробітком і сівбою озимих характеризується недостатнім зволоженням ґрунту. ґрунт обробіток озимий сівозміна

За поверхневого обробітку вологість посівного шару ґрунту на 2,53,5% вища, ніж після оранки або глибокого плоскорізного обробітку.

Після просапних парозаймаючих культур, що вимагають глибокого основного обробітку, та за умов недостатнього зволоження ґрунту ефективним є поверхневий обробіток під озимі культури.

На полях, сильно засмічених коренепаростковими бур'янами, а також на схильних до запливання перезволожених ґрунтах після збирання просапних парозаймаючих культур ефективніша рання оранка плугами з передплужниками в агрегаті з дисковими боронами і котками в посушливі роки або з боронами -- у роки з нормальним і надмірним зволоженням.

Технологічні вимоги до підготовки ґрунту під озимі передбачають доведення його до стану, придатного для сівби безпосередньо після основного обробітку. За обробітку поля через 1-2 дні після оранки неможливо досягнути потрібної якості посівного шару. У зв'язку з цим слідом за оранкою поле обробляють з мінімальним інтервалом агрегатами типу РВК-3, а за їх відсутності -- культиваторами КПС-4 в агрегаті з кільчасто-зубчастими котками. Для безполицевого обробітку найбільш доцільно агрегатування важких дискових борін, протиерозійних або плоскорізних культиваторів з голчастими боронами і кільчасто-шпоровими котками чи використання комбінованих агрегатів типу АКП-2,5.

Виконання рекомендованих заходів основного обробітку під озимі, в тому числі й поверхневого, у посушливих районах не є гарантією одержання дружних сходів. Необхідно не допустити наступними обробітками пересушування верхнього шару ґрунту на період сівби озимих. За таких умов культивацію слід поєднувати з коткуванням. Для передпосівного обробітку замість культиваторів КПС-4, які погано регулюються щодо глибини, доцільно використовувати культиватори УСМК-5,4, комбіновані агрегати типу РВК-3, лапчасті борони або зчіпки послідовно з'єднаних зубових борін. Необхідність передпосівного обробітку культиваторами часто зумовлюється не агротехнічними вимогами, а низькою якістю та несвоєчасністю основного обробітку, коли поле заростає бур'янами, і застосування борін неефективне.

Крім широкого застосовування у передпосівному обробітку культиваторів і борін можна використовувати голчасті борони БИГ-3 в агрегаті з зубовими боронами або котками. При підготовці розпушених ґрунтів під озимі голчасті диски встановлюють для роботи в пасивному режимі. Особливо доцільна заміна культивації боронуванням на ґрунтах легкого гранулометричного складу, де надмірно глибоке загортання насіння є найбільш частим технологічним порушенням.

Регулювання глибини сівби, температури і вологості посівного шару ґрунту досягають допосівним та післяпосівним коткуванням. Ущільнення верхнього шару помітно зменшує розмах вертикальної вібрації сошників сівалок, дає можливість оптимізувати глибину та рівномірність загортання насіння у вертикальному профілі і цим сприяє формуванню більш рівномірного стеблистою зернових колосових культур. Коткування дещо нівелює помилки і порушення в передпосівному обробітку, які часто зумовлені конструктивними недоліками культиваторів.

Установлено, що середній приріст зерна озимих і ярих колосових становить, завдяки коткуванню, 3-6 ц/га, причому передпосівне коткування ефективніше від післяпосівного.

Поширеним заходом догляду за посівами озимих є до- і післясходове боронування. Проте багаторічні досліди свідчать, що цей захід не завжди доцільний. Ранньовесняний обробіток зубовими і голчастими боронами хоч і знижує забур'яненість, проте не сприяє підвищенню врожаю у зв'язку із зрідженням посівів і ущільненням ґрунту тракторами.

Сидеральні пари застосовують для поліпшення родючості піщаних ґрунтів, особливо в господарствах, які відчувають гостру нестачу органічних добрив. До парозаймаючих сидеральних культур належать люпин, буркун, серадела, ріпак, гірчиця та інші, зелену масу яких приорюють за 15-20 днів до оптимальних строків сівби озимих. При використанні безалкалоїдного люпину надземну масу його збирають на корм, а післяжнивно-кореневі рештки загортають у ґрунт, як і після звичайної парозаймаючої культури. За наявності великої маси післяжнивних решток або використанні всієї зеленої маси на добриво плуг погано їх загортає, тому перед приорюванням зелену масу скошують або прикотковують, а перед кожним корпусом плуга встановлюють дисковий ніж. Після оранки ґрунт коткують. Коли період від приорювання зеленої маси до сівби озимих тривалий, то перед сівбою ґрунт обробляють дисковими знаряддями на 5-7 см, а не культиваторами, щоб не вивернути нерозкладену масу сидерату на поверхню, і одночасно коткують. Після цього сіють озимі культури.

Обробіток ґрунту в сівозмінні. Продуктивність сівозміни з системою диференційного обробітку ґрунту, що поєднує оранку, поверхневий і плоскорізний обробіток, на 1,5-3 ц/га кормових одиниць вища від сівозмін з постійною щорічною оранкою.

Головні особливості системи обробітку ґрунту в сівозмінах Полісся такі:

* під озимі колосові -- поверхневий (до 8 см) або мілкий (10-12 см) обробіток після пізніх попередників (льон, кукурудза на силос); оранка на глибину орного шару після культур, що звільняють поля більш, ніж за місяць до настання оптимальних строків сівби (люпин, багаторічні трави);

* під ярі зернові колосові культури після просапних попередників на добре окультурених і чистих від бур'янів полях зяблевий обробіток здійснюють дисковими або плоскорізними знаряддями на глибину 1012 см, а за наявності багаторічних бур'янів -- плугами на 20-22 см;

* під картоплю в полях, де органічні добрива вносять восени, виконують культурну оранку плугами з передплужниками на глибину 23-25 см, або на всю глибину орного шару;

* під кукурудзу на силос виконують безполицевий обробіток, який включає післяжнивне лущення, повторне лущення важкою дисковою бороною із загортанням гною та розпушенням плоскорізами на 23-25 см;

* під льон обробіток ґрунту включає післязбиральне лущення і культивацію злущеного поля в міру появи бур'янів, а в першій половині жовтня -- розпушування ґрунту плоскорізами (табл. 49-51).

Система удобрення культур. Дози внесення гною під окремі культури залежать від виду цього органічного добрива. Підстилковий гній, перш за все, необхідно вносити під просапні культури і у першу чергу коренеплоди. Оптимальні дози для кормових буряків 60-80 т/га, цукрових буряків 30-50 т/га, овочів, кукурудзи 30-40 т/га, картоплі 30-60 т/га за умови сумісного застосування з мінеральними добривами. Якщо ж вносять тільки гній, дозу його підвищують на 30-40%, а при переході на біологічне землеробство не більше, ніж у двічі.