Моделювання ефективного землекористування під посівами кормових культур

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Інтенсивне використання земель сільськогосподарського призначення впродовж багатьох років, а також вплив природних явищ призводять до негативних наслідків втрати якості ґрунтів і їх виснаження. Тому перед сільськогосподарськими підприємствами, а також господарствами населення України постає проблема у збереженні та відновленні родючості сільськогосподарських угідь, шляхом запровадження новітніх технологій, внесення мінеральних і органічних добрив, дотримання правил сівозмін тощо.

Науковці й практики часто не проводять чітких меж між різними сторонами ефективності, а вкладають у них однаковий зміст, оперуючи, як синонімами, різними її назвами, і розкривають сутність її як «співвідношення ефектів» економічної діяльності, з одного боку, і різних ресурсів і (або) витрат - з іншого. Сутність ефективного землекористування в сільськогосподарському виробництві формують три основних аспекти: економічний, екологічний, соціальний. Вирощування кормових культур можна оціни з точки зору екологічної ефективності, яка характеризується витратами енергії, а також рівнем стабільності й продуктивності агроекосистеми та її основного компонента - земельних ресурсів.

За високого сталого врожаю зеленої маси багаторічні трави нагромаджують у ґрунті значну кількість органічних решток, а з ними - до 100 і більше кілограмів азоту на 1 га і не потребують внесення цього елемента живлення з мінеральними добривами.

Є. Скрильник вважає, що результати наукових досліджень і практичний досвід застосування незернової частини врожаю переконливо доводять, що солома є ефективним засобом підвищення родючості орних земель, підтримання бездефіцитного балансу гумусу і поживних елементів, додатковим резервом органічних добрив. У зв'язку з цим значна частина соломи в той чи інший спосіб має повертатися як добриво у біологічний кругообіг. Важливим джерелом поповнення запасів органічної речовини (гумусу), азоту та інших макро- і мікроелементів ґрунту є вирощування сидеральних культур: люпину, перко, пелюшки, гороху, вики, еспарцету, гірчиці, суріпки, редьки олійної, ріпаку тощо. До переваги сидеральних культур слід також віднести їхню здатність очищати поля від бур'янів та зменшувати кількість патогенних мікроорганізмів. Сидерати можна висівати у парових полях, в ущільнених посівах та як пожнивні (поукісні) культури.

За даними Державної служби статистики України можна проаналізувати виробництво кормових культур, яке має занедбаний стан. Так, наприклад, валовий збір кормових коренеплодів у 1990 р. складав 26171,2 тис. т, а у 2014 р. - тільки 6892,3 тис. т, що є меншим майже у 4 рази. Відповідно скоротилися і площі під їх посіви з 631 тис. га у 1990 р. до 213 тис. га у 2014 р. Валовий збір кукурудзи на силос, сінаж і зелений корм зменшився майже у 13 разів: у 1990 р. - 98372,4 тис. т, 2014 р. - 7573,5 тис. т. Посівні площі скоротилися на 4383,5 тис. га (1990 р. - 4730,2 тис. га і 2014 р. - 346,7 тис. га). Така ж ситуація спостерігається і по виробництву інших видів кормових культур. Подібне становище пояснюється занепадом галузі тваринництва.

У структурі посівних площ Дніпропетровської області кормові культури у 2014 р. займали 3,2 %, що порівняно з 2000 р. зменшилися на 14,8 в.п. Протягом останніх 5 років взагалі не вирощуються кормові буряки на годівлю худоби. У структурі валової продукції сільського господарства, кормові культури займають на поточний момент тільки 0,9 %.

Основою виробництва усіх видів тваринницької продукції є надійна кормова база. Посіви кормових культур на орних землях разом із природними кормовими культурами повинні повністю забезпечити тваринництво усіма видами повноцінних кормів. Проблема заготівлі та виробництва кормів має вирішуватись на основі застосування прогресивних технологій, багатофункціональної техніки та сучасного обладнання для виробництва високоякісних екологічно безпечних кормів, підвищення їх протеїнової та енергетичної поживності, зменшення втрат на всіх етапах вирощування, заготівлі, транспортування, зберігання та використання.

Усі корми, що використовують у тваринництві, поділяють на такі основні групи:

- рослинні, які складаються з зелених, грубих, соковитих, відходів промислової переробки сільськогосподарської продукції (жом, брага), концентрованих (комбікорми, зерно фуражне, висівки, макуха, шроти, відходи хлібозаводів, пивоварних заводів, кухонні відходи);

- тваринного походження - молоко та відходи маслоробної та сироварної промисловості (молочні відвійки, сироватка), відходи м'ясокомбінатів та рибної промисловості;

- мінеральні - кісткове борошно, кухонна сіль, крейда та інші, які виробляються підприємствами хімічної промисловості і використовуються як добавки до кормів для збалансування їх мінерального складу;

- вітамінні.

Організація кормової бази включає певну систему виробництва і використання кормів, що характеризується відповідною структурою посівних площ кормових культур, технологією виробництва, заготівлі, зберігання і приготування кормів. Співвідношення всіх видів кормів за їх загальною поживністю характеризує структуру кормової бази господарства. Головне завдання вдосконалення і зміцнення кормової бази - це забезпечення раціональної годівлі сільськогосподарських тварин збалансованими за всіма поживними речовинами кормами. При цьому в раціонах тварин забезпечується оптимальне співвідношення кормових одиниць, перетравного протеїну, мінеральних речовин, мікроелементів та вітамінів.

Співвідношення окремих видів кормів за їх поживністю визначає структуру раціону годівлі худоби і птиці. Повноцінність і збалансованість кормових раціонів - найважливіша умова підвищення ефективності годівлі та продуктивності сільськогосподарських тварин.

У даній статті розроблено економіко-математичну модель ефективного землекористування під посівами кормових культур.

При моделюванні в електронній таблиці MS Excel в якості невідомих прийняті площі посівів концентрованих, грубих, соковитих і зелених кормів, що складають раціон відгодівлі великої рогатої худоби на м'ясо та корів молочного стада.

За обмеження моделі приймаються агрономічні вимоги щодо структури посівів та зоотехнічні норми стосовно кількості кормових одиниць по видах кормів та стосовно різноманіття в рамках кожного виду корму.

Метою моделювання виступає розподіл посівів кормових культур, що надає максимальну можливу рентабельність виробництва м'яса і молока.

Апробація зазначеної економіко-математичної моделі відбулася у ТОВ «Агробізнес» Дніпропетровського району Дніпропетровської області, що утримує молочне стадо корів (понад 90 голів) та виділяє на сировинне забезпечення власного кормовиробництва 80 га земельних угідь, котрі потребують природного відновлення родючості після тривалих посівів олійних та зернових культур.

В результаті комп'терних обчислень земельні угіддя ТОВ «Агробізнес» було розподілено по видах кормів, як показано на рис. 1. Знайдений оптимальний розподіл поживності по видах кормів наведено на рис. 2.

При відгодівлі великої рогатої худоби на м'ясо в ТОВ «Агробізнес» на корми припадає 55,6 % витрат. Розрахована за допомогою запропонованої економіко-математичної моделі рентабельність у даному разі склала 0,6 %.

Рис. 1. Розрахована структура посівів по видах кормів

кормовий ґрунт сільськогосподарський

Рис. 2. Розрахована структура кормової поживності по видах кормів

При утриманні молочного стада в ТОВ «Агробізнес» на корми припадає 52,1 % витрат. Знайдений в даному разі максимальний рівень рентабельності становитиме 41,2 %.

При середніх 6 лактаціях корів середній рівень м'ясо-молочного скотарства за 7-річний цикл утримання продуктивного стада досягатиме 35,4 %, що можна вважати показником ефективності землекористування під посівами кормових культур у ТОВ «Агробізнес».

Таким чином, за підсумками проведеного дослідження можна зробити наступні висновки і пропозиції:

1. Ефективне і раціональне землекористування характеризується економічною та екологічною ефективністю. При отриманні максимуму продукції і мінімальних витрат на одиницю площі повинен бути збережений рівень економічної родючості земельних угідь та ступінь поліпшення екологічного стану агроекосистеми.

2. Вирощування кормових культур дасть змогу не лише забезпечити галузь тваринництва кормовою базою, а й поліпшити якісний стан ґрунтів, зберігаючи в них поживні речовини і слугуючи додатковими органічними добривами.

3. Для обґрунтування відновлення родючості ґрунтів за рахунок вирощування кормових культур пропонується використання економіко-математичного моделювання. Проведені обчислення на прикладі ТОВ «Агробізнес» дозволили запропонувати план посівів кормових культур, що забезпечить кормами м'ясо-молочне скотарство підприємства з середнім рівнем рентабельності 35,4 %.

4. У наступних дослідженнях планується подальше вивчення питань, пов'язаних зі збереженням родючості ґрунтів.

Размещено на Allbest.ru