Облік витрат виробництва в рослинництві

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ВИРОБНИЦТВА І КАЛЬКУЛЯЦІЇ СОБІВАРТОСТІ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

1.1 Особливості галузі сільського господарства

Сільське господарство ? одна з основних галузей матеріального виробництва. На його долю припадає шоста частина валового суспільного продукту і майже стільки ж національного доходу України. Сільське господарство ? провідна галузь агропромислового комплексу.

Галузь сільського господарства пов'язана з рядом специфічних понять і визначень, таких як:

1) агропромисловий комплекс - сукупність галузей економіки включаючи виробництво, заготівлю, зберігання, транспортування, переробку і реалізацію продукції сільського, рибного господарства і сфери діяльності, що забезпечує їх технікою, технологічним обладнанням, інформаційним та іншими ресурсами, ветеринарну і фітосанітарну безпеку, наукове забезпечення і підготовку кадрів;

2) біологічний актив ? тварина або рослина, яка в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди;

3) сезонність виробництва - нерівномірність вироблення продукції протягом року, пов'язана з порою року (з сезоном);

4) сільськогосподарські культури ? культурні рослини, що вирощуються з метою забезпечення людства продуктами харчування, виробництва сировини для окремих галузей промисловості і кормів для сільськогосподарських тварин;

5) сільськогосподарські тварини ? тварини, що утримуються та розводяться людиною для отримання продуктів і сировини тваринного походження;

6) сільськогосподарська продукція - сировина і продукція рослинництва і тваринництва, включаючи бджільництво; в тому числі продукти після первинної їх переробки.

У сільському господарстві головним і незмінним засобом виробництва є земля, що має суттєві особливості збереження й використання в процесі сільськогосподарського виробництва з огляду на конкретні природні та метеорологічні умови. Земля є природним чинником, вона належить до основних засобів сільського господарства, на неї не нараховують знос та амортизацію, але фінансують заходи щодо підвищення її родючості.

Особливості обліку визначаються сезонними умовами сільськогосподарського виробництва. Процес праці в часі не завжди збігається із одержанням продукції: праця витрачається впродовж цілого року, тоді як продукцію рослинництва зазвичай одержують у певну пору року. Сезонність виробництва виявляється в нерівномірному, переривчастому використанні робочої сили і засобів виробництва, в нерівномірному надходженні продукції і доходів протягом року. Залежність від природних умов викликає необхідність створювати на аграрних підприємствах значні страхові резерви насіння, кормів на випадок неврожаю, спричиненого форс-мажорними обставинами ? посухою, градобоєм, повенями тощо.

Провідними галузями сільськогосподарських підприємств є рослинництво, тваринництво і переробна промисловість.

Рослинництво має суттєві особливості, що впливають на організацію обліку витрат: витрати здійснюють нерівномірно впродовж значного проміжку часу (року), продукцію одержують мірою достигання культур, як правило, раз на рік, виникає потреба розмежування витрат поточного року під урожай поточного й майбутніх років, в окремих виробництвах витрати здійснюють одночасно для вирощування багатьох культур, окремі витрати (насіння, добрива тощо) є продуктами власного виробництва. За вартістю продукції рослинництво в Україні переважає над тваринництвом.

Тваринництво - це галузь агропромисловості, що займається розведенням і використанням сільськогосподарських тварин та забезпечує людину продуктами харчування, а промисловість - сировиною. Воно має велике народногосподарське значення, являє собою джерело забезпечення населення такими важливими продуктами харчування, як м'ясо, молоко, яйця, а також дає для промисловості вовну, шкіру, смушок та іншу сировину.

Переробна промисловість - це технологічний процес, здійснення якого змінює форму, властивості або склад сировини, напівфабрикатів або готової продукції з метою отримання нової продукції.

До найважливіших належать такі особливості галузі сільського господарства:

1. Собівартість зерна, кормів і продукції інших культур встановлюють лише після збирання врожаю, зазвичай наприкінці року, на відміну від продукції промислових підприємств, яку здебільшого калькулюють щомісячно. Собівартість продукції тваринництва ? менш сезонної за рослинництво галузі, також визначають по завершенні року, бо собівартість використаних кормів власного виробництва можна визначити лише після збирання врожаю. Крім того, одержання продукції тваринництва та витрати на виробництво тривають упродовж року нерівномірно, тому накладні витрати можуть розподілятися на продукцію рослинництва і тваринництва лише після визначення повного обсягу, тобто наприкінці року.

Облік витрат виробництва в рослинництві побудовано таким чином, щоб мати змогу щомісячно узагальнювати витрати на окремі види робіт за культури або однорідними групами їх, а по завершенні року обчислювати фактичну собівартість зібраної продукції. Така структура обліку вможливлює контроль за відповідністю витрат обсягові робіт, якості й термінам їх виконання й досягненій урожайності.

У тваринництві витрати узагальнюють за видами й обліковими групами тварин. Потім витрати відносять на відповідні види продукції, що калькулюється. Собівартість продукції цієї галузі залежить від обсягу витрат на утримання тварин та їхньої продуктивності. Продуктивність залежить від якості обслуговування тварин, дотримання раціону годівлі, якості й структури кормів, механізації робіт і низки інших чинників.

2. Встановлений порядок оцінки продукції упродовж року. Продукцію оприбутковують і списують у витрати впродовж року за плановою собівартістю, коригують за фактичної собівартості лише після складання звітних калькуляцій по завершенні року. Корми й насіння з урожаю поточного року також списують на витрати за плановою собівартістю із подальшим коригуванням за фактичною собівартістю.

3. Об'єднання в обліку основних видів предметів праці (насіння й кормів) із товарною частиною продукції під загальною назвою «Продукція сільськогосподарського виробництва», адже головним джерелом створення запасів насіння і кормів є власне виробництво продукції. У звітних балансах залишки продукції розподіляють за окремими статтями залежно від її призначення: корми, насіння, посадковий матеріал, товарна частина для реалізації.

4. Система документування, що передбачає, зокрема, облік продукції у момент її збирання й відвантаження у полі, а також контроль за її транспортуванням і в місцях зберігання.

5. Методика обліку руху тварин та відтворення їх за видами й зоотехнічними групами. Спеціально обліковують витрати на вирощування й відгодівлю тварин, калькулюють приріст їхньої живої маси собівартість поголів'я (у живій масі), що дає змогу контролювати ці процеси й виявляти фактичну вартість тварин, яку переводять в основні фонди, реалізують або залишають на кінець року для відгодівлі й вирощування.

Оскільки в сільському господарстві виробничий цикл може тривати від кількох місяців до року й кількох років, собівартість продукції обчислюють раз на рік.

Особливістю сільського господарства є й те, що його продукція, як правило, не може довго зберігатись без втрати своєї якості, а це суттєво впливає на ціноутворення на продукцію товаровиробника.

У сільському господарстві виробництво ведеться на значних площах, а це призводить до підвищених транспортних витрат. Наприклад, у рослинництві під час сівби, обробки ланів чи збирання врожаю треба переміщувати техніку з одного поля на інше, звозити врожай тощо. Це значно збільшує витрати і до того ж вимагає значного часу.

У сільському господарстві товаровиробник має справу з живими організмами, а сам процес виробництва здійснюється в постійно змінюваних умовах, які суттєво впливають на наслідки цього виробництва. Це не дозволяє застосовувати тут стійкі технологічні стандарти і постійно вимагає від товаровиробника творчого підходу, який ґрунтується не тільки на професійних знаннях, але й на навичках, роками нагромадженому досвіді тощо.

Специфічною особливістю сільського господарства є існування взаємозалежності і взаємодоповнюваності окремих галузей, що вимагає всебічного обґрунтування галузевої структури підприємства. Виявом цієї особливості є, зокрема, та обставина, що значна частка продукції даної галузі не набуває товарної форми, а використовується в наступних циклах відтворення.

1.2 Огляд літературних джерел стосовно обліку виробництва і калькуляції собівартості зернових культур

Автор статті «Попроцесний метод обліку витрат і калькулювання собівартості виробництва біологічних активів в рослинництві» Т. О. Бондур зазначив, що при організації обліку процесів відтворення біологічних активів значну увагу потрібно приділити вибору методів обліку витрат, що визначаються галузевими особливостями технологічних процесів і залежать від керівництва та бухгалтерів підприємства. Найбільш зручним і прийнятним методом обліку біологічних перетворень біологічних активів рослинництва, на думку автора, є попроцесний метод. Він передбачає облік витрат на біологічні перетворення в розрізі технологічних процесів, що на стадії бюджетування мають відображатися в технологічних картах.

Технологічний процес - це визначена сукупність технологічних операцій, внаслідок яких одержують певний вид продукції. В рослинництві такою продукцією є урожай сільськогосподарських культур та додаткові біологічні активи.

В рослинництві технологічні карти складаються для кожної культури (біологічного активу) та кожного поля, на якому відбуваються біологічні перетворення цього біологічного активу окремо. По суті, витрати, відображені у технологічних картах є статтями калькуляції собівартості продукції або додаткових біологічних активів рослинництва.

Таким чином, технологічна карта дає можливість визначити планові витрати на виконання кожної роботи, передбаченої технологією виробництва, структуру витрат, визначити центр відповідальності за якістю виконаних робіт та їх вартістю.

Попроцесний метод обліку витрат на виробництво біологічних активів передбачає документування господарських операцій, їх накопичення і систематизацію в регістрах бухгалтерського обліку в розрізі окремих робіт та культур за статтями витрат, передбачених технологічною картою.

Особливості попроцесного методу обліку витрат:

? накопичення виробничих витрат за структурними підрозділами відповідно до проведених робіт;

? відкриття окремих аналітичних рахунків по незавершеному виробництву в кожному структурному підрозділу;

? списання витрат на календарний період.

Отже, сутність попроцесного методу обліку витрат і обчислення собівартості біологічних активів та сільськогосподарської продукції полягає в тому, що всі прямі основні витрати обліковують в розрізі встановлених статей за окремими технологічними операціями, за місцем їх виникнення та об'єктом калькулювання. Наведений метод є найбільш розповсюдженим та найзручнішим для галузі рослинництва, враховуючи її характерні особливості, а саме наявність біологічних активів та сезонний характер [15].

У статті «Оприбуткування зерна: облікові нюанси» Р. Рябенко було зазначено, що первісне визнання сільськогосподарської продукції відображається в обліку в тому звітному періоді, в якому вона відділяється від біологічного активу, тобто при збиранні врожаю, за умови, що в майбутньому підприємство отримає вигоди від використання цієї продукції, а її вартість може бути достовірно визначена.

Продукція рослинництва, а також додаткові біологічні активи після відділення від біологічних активів та/або ґрунту перестають бути елементом біологічних активів і визнаються окремим активом - сільськогосподарською продукцією. Отже, посіви зернових на полях є поточними біологічними активами, а зерно, отримане від цієї продукції, ? сільськогосподарською продукцією. На баланс продукція оприбутковується після сортування та очищення, а неочищена продукція відображається в обліку тільки в кількісному вираженні. Облік отриманої продукції ведеться на рахунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва», до якого підприємство може самостійно відкривати окремі субрахунки по мірі необхідності.

З 22 квітня 2011 року почали діяти нові правила оцінки сільськогосподарської продукції при її первісному визнанні (тобто при збиранні врожаю), передбачені змінами, унесеними до П(С)БО 16 «Витрати» та 30 «Біологічні активи». Тепер сільськогосподарським підприємствам надано можливість за власним виробом при первісному визнанні оцінювати сільськогосподарську продукцію за одним із трьох методів, а саме:

? за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані в місці продажу витрати (цей метод діяв і раніше);

? за виробничою собівартістю (новий метод);

? за прямими витратами (новий метод).

Більшість сільгосппідприємств знайома із методом оцінки за справедливою вартістю, але все рівно залишаються деякі питання щодо його застосування. Справедливу вартість слід зменшувати на витрати в місці продажу, до яких можна віднести комісійні винагороди продавцям і брокерам, непрямі податки, що сплачуються при реалізації продукції. Утім, транспортні та інші види витрат, пов'язані з постачанням активів до місця продажу, не включаються до цих витрат.

Як правило, питання визначення справедливої вартості розглядає комісія, призначена наказом керівника підприємства. Комісія зобов'язана збирати інформацію для формування бази й обґрунтувань визначеної справедливої вартості продукції. Рішення комісії про сформовану справедливу вартість оформляється актом визначення справедливої вартості біологічних активів та сільськогосподарської продукції довільної форми.

При оцінці сільськогосподарської продукції за цим методом підприємствам треба визначити доходи або витрати від її первісного визнання. Так різниця між виробничою собівартістю (Дт 23) та справедливою вартістю (Кт 23) обліковуватиметься: або на субрахунку 710 як інші операційні доходи, якщо Кт 23 > Дт 23; або на субрахунку 940 як інші операційні витрати, якщо Кт 23 < Дт 23.

Автор статті зазначила, що для зближення бухгалтерського та податкового обліку П(С)БО 16 сільськогосподарським підприємствам надано можливість оцінювати продукцію ще за двома методами, а саме:

? за виробничою собівартістю, до якої включають: прямі витрати (матеріальні витрати, витрати на оплату праці, інші прямі витрати), що відображаються за дебетом рахунка 23 «Виробництво», а також змінні та постійні розподілені загальновиробничі витрати;

? за прямими витратами. Для визначення за цим методом до собівартості включаються лише прямі витрати, а загальновиробничі витрати списуються на фінансові результати. Цей метод є ідентичним методу оцінки податкової собівартості. Тому його варто застосовувати платникам податку на прибуток, адже дані, отримані за допомогою вказаного методу, відповідають податковим даним.

Отже, перший метод відрізняється від другого на величину загальновиробничих витрат. Основна проблема при визначенні собівартості полягає в її розподілі. Витрати на вирощування і збирання зернових культур, а також на доробку зерна на току (без вартості побічної продукції) становлять собівартість зерна та зерновідходів. Для розподілу витрат 1 ц повноцінного зерна приймається за одиницю, а зерновідходи прирівнюються до нього за коефіцієнтом, який розраховується за вмістом в них повноцінного зерна. Собівартість основної продукції зернових культур обчислюється за кількістю виробленої продукції у вазі після обробки [16].

Автор статті «Обчислюємо собівартість зернових» М. Білогірський зазначав, що усі прямі витрати на зернові слід відображати на рахунку 23 «Виробництво» в розрізі аналітичних рахунків. За дебетом рахунку 23 протягом року відображають прямі витрати на вирощування зернових культур із кредиту рахунків 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення», 66 «Розрахунки за виплатами працівникам», 65 «Розрахунки за страхуванням», 91 «Загальновиробничі витрати» тощо. Зібрані на цьому рахунку витрати становлять фактичну собівартість продукції.

Автор статті наголосив на тому, що виробничі витрати в рослинництві здійснюються протягом тривалого періоду часу, а продукцію отримують лише в період дозрівання культур. Тому при визначенні собівартості слід чітко розмежовувати витрати за роками: витрати під урожай поточного року та витрати під урожай декількох (майбутніх) років. Витрати під урожай майбутніх років обліковують на окремих аналітичних рахунках (рахунок 39) за видами робіт, якщо в момент їх здійснення ще не відомо, які саме культури будуть вирощуватись у майбутніх роках на цій площі. Такі витрати відносяться на собівартість рівними долями протягом наступних років.

Аналітичний облік витрат рослинництва ведуть у розрізі статей витрат. Він стане у пригоді при визначенні фактичних витрат для складання калькуляції собівартості продукції.

Також автор звернув увагу на те, що витрати, понесені на обробіток площ, на яких повністю загинув урожай внаслідок стихійного лиха та інших надзвичайних подій, списують як надзвичайні витрати. Витрати на вирощування культур, які загинули частково або за якими стався недобір продукції внаслідок стихійного лиха, списують на витрати від стихійного лиха лише в частині фактичних витрат [14].



РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ВИРОБНИЦТВА І КАЛЬКУЛЯЦІЇ СОБІВАРТОСТІ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУТ НА ТОВАРИСТВІ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАГРОСОЮЗ КСМ»

2.1 Об'єкти та завдання обліку виробництва і обчислення собівартості зернових культур

У процесі виробничої діяльності будь-якого підприємства здійснюється перетворення наявних у нього матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива, запасних частин тощо) і трудових ресурсів (оплати праці працівників) у новий продукт - готову продукцію (роботи або послуги).

Метою обліку витрат виробництва та визначення собівартості продукції є документальне, своєчасне, повне та достовірне відображення фактичних витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) для забезпечення контролю над використанням ресурсів підприємства.

Облік в галузі рослинництва повинен забезпечувати виконання наступних завдань:

1) правильно і економічно обґрунтовано розмежовувати витрати за основними виробництвами, а при необхідності - за культурами або групами культур;

2) забезпечувати отримання необхідних даних за основними статтями витрат: оплата праці, витрати насіння, добрив, засобів захисту рослин, послуги допоміжних виробництв та інші витрати, що відносяться до галузі;

3) своєчасно і повністю обліковувати сільськогосподарську продукцію, яка надходить від урожаю;

4) систематизувати і узагальнювати необхідну інформацію для обчислення собівартості продукції;

5) забезпечувати точне й економічно обґрунтоване розмежування витрат за суміжними роками виробництва з виділенням витрат, що відносяться до наступних сільськогосподарських періодів, в яких буде отримана продукція (витрати на посів культур, багаторічних трав тощо);

6) надавати необхідну інформацію про витрати за підрозділами господарства для контролю за оперативним виконанням завдань і оперативного управління;

7) складати та надавати звітність.

Витрати на виробництво продукції рослинництва ТОВ «Украгросоюз КСМ» формує за об'єктами обліку, планування та визначення собівартості продукції, відображаючи їх на рахунках аналітичного обліку сільсьгоспвиробництва.

Об'єкти обліку витрат в галузі рослинництва можна поділити на чотири групи:

1) сільськогосподарські культури (або групи культур): зернові, технічні, картопля та овоче-баштанні культури, плодово-ягідні культури та виноградники, квітникарство, розсадники плодово-ягідних культур, плантації хмелю;

2) сільськогосподарські роботи: витрати під урожай майбутнього року;

3) витрати, що підлягають розподілу, між культурами або видами робіт (пропорційно до площ): на зрощування та осушування земель, догляд за полезахисними лісосмугами тощо;

4) інші об'єкти (за центрами відповідальності) - структурні підрозділи сільськогосподарського підприємства, на яких фактичні витрати розподіляють між окремими культурами відповідно до кошторисів та нормативів залежно від прийнятих підприємством положень облікової політики.

Методичними рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств визначені об'єкти обліку витрат і обчислення собівартості продукції рослинництва. Так об'єктами планування та обліку виробничих витрат і визначення собівартості продукції зернових і зернобобових культур є: пшениця озима, жито озиме, ячмінь озимий, пшениця яра тверда, пшениця яра м'яка, сильна та інші види, кукурудза на зерно, ячмінь ярий, овес, жито яре, полба тощо, просо, рис, гречка, сорго, чумиза, горох, квасоля, сочевиця, вика і викова суміш, люпин кормовий, соя.

У всіх випадках, коли витрати можна віднести безпосередньо на ту чи іншу вирощувану культуру під урожай поточного року, їх враховують на рахунках об'єктів обліку витрат за культурами.

Об'єкти обліку витрат по сільськогосподарських роботах, які виконуються, виділяються в тому випадку, якщо витрати по цих роботах не можуть бути віднесені на об'єкти обліку по культурах (групах культур) під урожай поточного року: посів озимих зернових на зерно по кожній культурі, озимі зернові на зелений корм і силос, внесення органічних і мінеральних добрив, освоєння нових земель, витрати на вапнування, гіпсування ґрунту, роботи в парниках, теплицях, в розсадниках та інші роботи незавершеного виробництва (за видами).

Особливістю галузі рослинництва є те, що виробничий процес з вирощування сільськогосподарських культур не обмежується календарним роком. Тому в рослинництві одночасно можуть бути три групи витрат:

1) минулих років під урожай поточного року;

2) звітного року під урожай поточного року;

3) звітного року під урожай наступних років.

Перші дві групи витрат практично об'єднуються - витрати минулих років списуються на відповідні аналітичні рахунки витрат під урожай поточного обліку. Тому постійно виділяють в обліку витрати під урожай поточного року і затрати під урожай майбутніх років.

Витрати під врожай майбутніх років обліковуються на окремих аналітичних рахунках за видами робіт, оскільки в момент їх здійснення невідомо, на вирощування якої культури вони відносяться. Ці витрати переходять на наступний рік як залишок незавершеного виробництва. Наступного року витрати на сівбу озимих культур відносять постатейно на відповідні аналітичні рахунки озимих культур урожаю поточного року. Наприклад, восени цього року здійснено сівбу пшениці озимої під урожай наступного року. Обліковані витрати за статтями додаватимуться до витрат у році, що настав. У такий спосіб забезпечується підрахунок усіх витрат (минулого і поточного року) на вирощування пшениці озимої.

Витрати минулого року на виконання сільськогосподарських робіт розподіляють у поточному році визначення фактичних площ посіву під культури. Розподіл здійснюють постатейно, пропорційно до площ посіву. Для цього здійснюють відповідний розрахунок, в якому визначають суму витрат на 1 га і множать її на площу, фактично зайняту відповідною культурою.

Витрати, пов'язані з підготовкою ґрунту, сівбою багаторічних трав, вартістю їх насіння, а інші разові витрати, ураховані у складі незавершеного виробництва, рівномірно розподіляють за роками залежно від терміну експлуатації посівів.

Проте роботи під урожай майбутнього року проводяться не «взагалі», а конкретно, тобто вже восени повинно бути відомо, яку культуру висіватимуть на відповідній площі. Наприклад, у господарстві для обліку витрат під урожай наступного року можна відкрити такі рахунки: озиме жито, озимий ячмінь, зяблева оранка, лущення стерні. Тобто тільки два останні рахунки відкрито за видами робіт, а решта - за культурами.

Витрати на вапнування та гіпсування ґрунтів, які здійснюють за рахунок власних коштів, обліковують на окремому аналітичному рахунку в розрізі статей витрат. Оскільки тривалість дії вапна та гіпсу становить 5-7 років, витрати на виконання цих робіт відносять на сільськогосподарські культури за статтями пропорційно до зайнятих площ рівномірно протягом 5-7 років.

Витрати на утримання основних засобів (амортизація, вартість ремонтів) відносять на собівартість продукції окремих культур і видів незавершеного виробництва: пропорційно до обсягу виконаних ними для окремих культур (груп культур) механізованих робіт (в умовних еталонних гектарах).

Витрати на зрошення та осушення, які підлягають розподілу, обліковуються на окремому аналітичному рахунку. Всі витрати зі зрошення та осушення, які безпосередньо можуть бути віднесені на аналітичні рахунки з вирощування відповідних культур, списуються на ці рахунки. У той же час значну частину витрат на зрошення не можна віднести безпосередньо на відповідні культури. Сюди відносять заробітну плату працівників, зайнятих на утримання зрошувальної та осушувальної системи, нафтопродукти на роботу двигунів з експлуатації зрошувальної та осушувальної системи, амортизацію основних засобів та інші витрати. В кінці року ці витрати розподіляють постатейно між окремими культурами пропорційно до площі посівів.

До окремої групи об'єктів обліку витрат відносять витрати, пов'язані з виробництвом кормів (кормо виробництво), післязбиральною доробкою продукції: заготівлею силосу, заготівлею сінажу, виробництвом трав'яного борошна, заготівлею сіна, соломи (полови), гички тощо. Виділення цих витрат як окремих об'єктів обліку пов'язано з необхідністю більш точного обчислення собівартості окремих видів супутньої і побічної продукції та з відособленням в окрему групу витрат по кормовиробництву.

облік собівартість зерновий витрата

2.2 Документальне оформлення обліку витрат і виходу продукції зернових культур

При збиранні врожаю головним завданням є точне відображення валового збору. Надходження продукції відображають у Реєстрах за весь період наростаючим підсумком. Для цих цілей рекомендується використовувати Щоденник надходження сільськогосподарської продукції (ф. № 81). На кожну партію відправленої продукції виписується товарно-транспортна накладна.

Усі записи в бухгалтерському обліку про витрати і вихід продукції в галузі рослинництва проводяться на підставі відповідних первинних документів. На ТОВ «Украгросоюз КСМ» можна виділити такі групи документів:

? з обліку витрат праці;

? з обліку витрат предметів праці;

? з обліку витрат засобів праці;

? з обліку інших витрат;

? з обліку виходу продукції.

Документи з витрат праці фіксують трудові витрати на виконання конкретних робіт по вирощуваних культурах і нараховану при цьому оплату. Основним первинним документом з відображення відпрацьованого часу є табель обліку робочого часу (ф. № 64). На механізованих роботах застосовують облікові листи тракториста-машиніста (ф. № 67г, № 67б). При використанні облікового листа для обліку праці комбайнера додають примірники реєстрів (ф. № 77), путівок (ф. № 77а) чи талонів (ф. № 77б) на вивезення продукції з поля. Найпоширенішими первинними документами для обліку немеханізованих робіт у рослинництві є облікові листки праці і виконаних робіт (ф. № 66 і ф. № 66а). Крім цього, може застосовуватись і книжка бригадира з обліку праці і виконаних робіт (ф. № 65).

До документів з обліку витрат предметів праці відносяться: акт на витрачання насіння і посадкового матеріалу (ф. № 119), акт про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, отрутохімікатів та гербіцидів (ф. № 118), акт на списання виробничого та господарського інвентарю, малоцінних та швидкозношуваних предметів (ф. № 126), лімітно-забірна картка на одержання матеріальних цінностей (ф. № 117), накладна (внутрішньогосподарського призначення) (ф. № 87) та інші.

Дані первинних документів в кінці місяця систематизують у звітах про рух матеріальних цінностей (ф. № 121), після цього здійснюють записи про витрачання матеріальних цінностей у відповідних регістрах бухгалтерського обліку.

Для віднесення на витрати рослинництва витрат засобів праці використовують розрахунки амортизаційних відрахувань за основними засобами. Для обліку витрат на ремонт основних засобів застосовують відомість дефектів на ремонт машини (ф. № 130).

Транспортні витрати відображають на підставі даних подорожніх листів вантажного автомобіля (ф. № 2 і № 4с), згрупованих у накопичувальній відомості обліку роботи вантажного автотранспорту (ф. № 38), подорожніх листів трактора (ф. № 68). Витрати з перевезення вантажів найманим автотранспортом відносять на об'єкти обліку рослинництва на підставі товарно-транспортних накладних (ф. № 1-т) і рахунків-фактур (ф. № 868).

Страхові платежі відносять на об'єкти обліку рослинництва на підставі карток-розрахунків.

Для обліку надходження продукції зернових культур застосовують реєстр відправки зерна та іншої продукції з поля (ф. № 77), путівку на вивезення продукції з поля (ф. № 77а), талони шофера (ф. № 77б), комбайнера (ф. № 77в), реєстр приймання зерна та іншої продукції з поля (ф. № 78), реєстр приймання зерна вагарем (ф. № 78а), відомість руху зерна та іншої продукції (ф. № 80).

На підставі наведених вище первинних документів завідуючий током (комірник) робить записи у Книзі складського обліку (ф. № 40) або Картках складського обліку (ф. № М-12) і Відомості руху зерна та іншої продукції (ф. № 80). Відомість складають щодня в кінці робочого дня по кожній номенклатурі і сорту продукції. У відомості зазначають залишок на початок дня, надходження і витрачання продукції, залишок на кінець дня. Дані про кількість витраченого зерна записують на підставі товарно-транспортних накладних, актів на переробку продукції та інших документів. У кінці робочого дня відомість разом з первинними документами передають до бухгалтерії підприємства.

Приклади первинних документів, які застосовує підприємство при обліку витрат і виходу продукції рослинництва наведені у додатках.

2.3 Синтетичний та аналітичний облік витрат і виходу продукції рослинництва

Витрати на виробництво продукції рослинництва при плануванні та обліку групуються за статтями, які господарство визначає самостійно і затверджує Наказом про облікову політику.

Облік витрат в галузі рослинництва ведеться за наступною номенклатурою статей:

1) витрати на оплату праці (основна і додаткова заробітна плата працівників, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі виробництва);

2) насіння та посадковий матеріал (вартість насіння та посадкового матеріалу власного виробництва і придбаного, що використовується для посіву (посадки) відповідних сільськогосподарських культур та насаджень, крім молодих багаторічних насаджень);

3) паливо та мастильні матеріали (комплексна ціна палива, до якої входить його вартість на виконання технологічних операцій, а також вартість мастил;

4) добрива (витрати на внесені в ґрунт під сільськогосподарські культури органічні (гній, торф, компост, сидеральні добрива тощо), мінеральні, бактеріальні, інші добрива та мікродобрива);

5) засоби захисту рослин (вартість пестицидів, засобів протруювання, гербіцидів, дефоліантів та інших хімічних і біологічних засобів, які використані для боротьби з бур'янами, шкідниками і хворобами сільськогосподарських рослин);

6) сировина та матеріали (без зворотних відходів);

7) роботи та послуги (витрати на роботи та послуги власних допоміжних виробництв, які забезпечують виробничі потреби, та вартість послуг виробничого характеру, наданих сторонніми підприємствами, включаючи плату за воду для зрошення та інші послуги, надані водогосподарськими організаціями (крім робіт та послуг, витрати на які включаються до інших статей). Вартість послуг власного та залученого автомобільного, тракторного та гужового транспорту. Витрати відносяться на окремі об'єкти планування та обліку виходячи з обсягів робіт, пов'язаних з перевезенням вантажів);

8) витрати на ремонт необоротних активів;

9) інші витрати на утримання основних засобів (суми витрат, використаних на утримання основних засобів безпосередньо в конкретному виробництві);

10) інші витрати (витрати, що безпосередньо пов'язані з виробництвом певної продукції і не включені ні до однієї з вищенаведених статей);

11) непродуктивні витрати (в обліку) (брак у виробництві, яким вважаються роботи, що не відповідають встановленим стандартам чи технічним умовам, і витрати на виправлення браку);

12) загальновиробничі витрати (бригадні, фермські, цехові та загальновиробничі витрати, до яких відносяться витрати на оплату праці працівників апарату управління; орендна плата; амортизаційні відрахування і витрати на утримання та поточний ремонт необоротних активів загального призначення; витрати на заходи з охорони праці та техніки безпеки; витрати на перевезення працівників до місця безпосередньої роботи; на утримання польових станів; інші витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням виробництва окремих підрозділів та галузей).

Загальновиробничі витрати розподіляються між об'єктами планування й обліку пропорційно до загальної суми витрат, за винятком вартості насіння. Відносяться такі витрати на собівартість тільки тієї продукції, яка виробляється в даній бригаді, цеху чи галузі. Не відносяться на собівартість виготовленої та реалізованої продукції адміністративні витрати і витрати на збут.

Синтетичний облік витрат та виходу продукції рослинництва ведуть на рахунку 231 «Рослинництво». Рахунок активний, операційний, витратний, калькуляційний. За дебетом відображають витрати рослинництва, по кредиту - оприбуткування сільськогосподарської продукції від урожаю і списання витрат за посівами, що загинули.

Відображення витрат виробництва та виходу продукції рослинництва наведено в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 - Відображення витрат виробництва та виходу продукції рослинництва в обліку

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
		дебет	кредит
1	2	3	4
1.	Списано на виробництво продукції рослинництва витрати матеріальних цінностей	231	20
2.	Витрачено насіння і посадковий матеріал	231	208
3.	Витрачено мінеральні добрива і засоби захисту рослин	231	208
4.	Віднесено витрати незавершеного виробництва на витрати поточного року, що підлягають розподілу, на відповідні об'єкти обліку	231	231
5.	Віднесено на рослинництво витрати бджільництва, що стосуються запилення культур, та вартість вивезеного в поле гною	231	232
6.	Включено до витрат виробництва вартість послуг допоміжних виробництв	231	234
7.	Списано на посів насіння власного виробництва	231	27
8.	Акцептовано рахунки постачальників за надані послуги	231	63
9.	Відображено послуги сторонніх організацій	231	685
10.	Списано на виробництво продукції рослинництва витрати на ремонт ОЗ	231	234
11.	Списано на витрати виробництва вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів при передачі їх в експлуатацію	231	22
12.	Нараховано амортизацію основних засобів, що використовуються в рослинництві	231	131
13.	Віднесено на собівартість виробництва продукції рослинництва відповідну частину витрат майбутніх періодів	231	39
14.	Нараховано оплату праці працівникам, безпосередньо зайнятим у технологічному процесі	231	66
15.	Нараховано єдиний соціальний внесок	231	65
16.	Оплачено підзвітними особами витрати рослинництва	231	372
17.	Нараховано резерв на оплату відпусток працівникам рослинництва	231	471
18.	Оприбутковано з виробництва основну продукцію сільськогосподарського призначення	27	231
19.	Оприбутковано побічну продукцію (солома)	208	231
20.	Списано вартість зеленого корму, згодованого продуктивним тваринам на випасі	232	231

Аналітичний облік на субрахунку 231 «Рослинництво» ведеться за видами виробництв, статтями витрат і видами або групами продукції.

Аналітичний облік витрат і виходу продукції рослинництва ведеться у Виробничому звіті, який складається за місяць і наростаючим підсумком з початку року в розрізі об'єктів аналітичного обліку за відповідними статтями витрат. Дані виробничого звіту за кредитом аналітичних рахунків виробництва в межах структурних підрозділів переносяться до зведеної відомості. Підсумки зведеної відомості у розрізі синтетичних рахунків переносяться до Журналу-ордера № 10.3 с.-г., а кредитові обороти з Журналу-ордера - до Головної книги.

На підставі даних Виробничих звітів складається також оборотна відомість по рахунках виробничих витрат, яка передбачає відображення початкового залишку, обороту по дебету і кредиту, залишок на кінець звітного періоду для кожного об'єкта аналітичного обліку в рослинництві.

2.4 Калькуляція собівартості зернових культур

Собівартість продукції ? це виражені в грошовій формі сукупні витрати на підготовку і випуск продукції (робіт, послуг).

Обчислення собівартості продукції є заключним етапом бухгалтерського обліку процесу виробництва. При визначенні собівартості необхідно керуватись Методичним рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств. В галузі рослинництва калькулювання фактичної собівартості продукції здійснюється один раз на рік станом на 31 грудня звітного року.

Об'єктами обчислення собівартості в рослинництві є окремі види основної, супутньої і побічної продукції, одержаної від вирощування сільськогосподарських культур. Перед розрахунком собівартості необхідно:

1) перевірити правильність записів по дебету і кредиту аналітичних рахунків;

2) уточнити, чи повністю включені до витрат під врожай звітного року витрати минулих років за кожним видом незавершеного виробництва;

3) перевірити повноту оприбуткування продукції.

При розрахунку величини витрат, які підлягають включенню до собівартості конкретного виду продукції, важливо зазначити момент завершення виробничого процесу, витрати після якого не включаються до виробничої собівартості продукції. Виробничу собівартість продукції зернових культур визначають: зерна - франко-тік (франко-місце зберігання); соломи, сіна - франко-місце зберігання.

У рослинництві необхідно дотримуватися встановленої послідовності обчислення собівартості відповідних видів продукції. Це викликано тим, що окремі її види, отримані від одних виробництв, можуть бути використані в інших виробництвах цієї ж галузі. Через це в кінці року розрахунок собівартості продукції виконують у наступній послідовності:

? розподіляють між окремими об'єктами обліку витрати на утримання основних засобів;

? визначають собівартість робіт та послуг допоміжних виробництв та списують калькуляційні різниці між фактичною та плановою їх собівартістю;

? розподіляють загальні витрати на зрошення та осушення земель, включаючи витрати на утримання та експлуатацію меліоративних споруд, на вапнування та гіпсування ґрунтів і на утримання полезахисних смуг;

? списують частину витрат бджільництва на сільськогосподарські культури, що запилюються;

? списують з витрат основного виробництва суми надзвичайних витрат;

? розподіляють бригадирські, фермерські, цехові витрати;

? визначають загальну суму виробничих витрат за об'єктами обліку;

? визначають собівартість продукції рослинництва;

? визначають собівартість продукції підсобних промислових виробництв з переробки рослинницької продукції;

? розподіляться витрати з утримання кормоцехів (за рішенням власника, що має бути затверджено Наказом про облікову політику підприємства, розподіл витрат може виконуватися щомісяця);

? визначається собівартість продукції тваринництва;

? визначається собівартість продукції інших промислових виробництв;

? визначається собівартість товарної продукції рослинництва, тваринництва та підсобних промислових виробництв.

Побічна продукція не калькулюється. Собівартість соломи, гички та іншої побічної продукції рослинництва визначається виходячи з розрахунково-нормативних витрат на збирання, транспортування, пресування, скиртування та інші роботи, пов'язані із заготівлею побічної продукції.

Залежно від конкретних умов виробництва, структури управління, системи оплати праці облік витрат сільськогосподарського підприємства може здійснюватись в цілому за виробничими підрозділами без деталізації на окремі об'єкти (культури, види і групи тварин та птиці, види виробництв). У результаті перед початком визначення собівартості у дебет аналітичного рахунка буде відображена загальна сума виробничих витрат підрозділу за калькуляційними статтями, а в кредиті - кількість отриманої основної, супутньої і побічної продукції конкретних найменувань в оцінці за плановою собівартістю. Фактичні витрати підрозділу розподіляються між окремими культурами, видами і групами тварин та птиці пропорційно плановим витратам, а за їх відсутності - нормативним витратам згідно з технологічними картами або нормативами.

Загальновиробничі витрати рослинництва, які відносяться на ці культури, розподіляються у загальноприйнятому порядку. Після цього визначається собівартість одержаної продукції.

При калькулюванні собівартості окремих видів продукції рослинництва діє загальний принцип: для розрахунку собівартості продукції беруться всі понесені витрати на вирощування даної культури за мінусом вартості побічної продукції. При цьому побічна продукція враховується лише в тому обсязі, який використовується в господарстві. До побічної продукції зернових і зернобобових культур належить солома і полова, стебла кукурудзи.

Для складання калькуляції собівартості продукції рослинництва необхідно за даними аналітичного обліку визначити фактичні витрати на продукцію. Для визначення фактичної собівартості одиниці продукції складається спеціальний розрахунок, в якому використовуються або показники умовної продукції, або затверджені по підприємству ставки питомої ваги собівартості виду продукції у загальній собівартості виробництва.

Після складання звітних (фактичних) калькуляцій планова собівартість продукції коригується до фактичної собівартості, враховуючи продукцію рослинництва на складі, реалізованої і відпущеної на відгодівлю тваринам.

Одним із видів основної продукції рослинництва на ТОВ «Украгросоюз КСМ» є продукція зернових культур. Її собівартість складають затрати на вирощування, збирання та доробку (очищення, сушіння та сортування зерна). Об'єктами калькулювання продукції зернових культур (крім кукурудзи) є основна і супутня продукція. Витрати на вирощування і збирання зернових культур (включаючи вартість робіт з доробки на току, що проводиться в межах календарного року) становлять собівартість зерна та зерновідходів. Загальна сума витрат (без вартості соломи) розподіляється між зерном та зерновідходами. Для розподілу витрат між ними 1 ц зерна приймається за одиницю, а зернові відходи прирівнюються до нього за коефіцієнтом, який розраховується за вмістом у них повноцінного зерна відповідно до даних лабораторного аналізу.

При обчисленні собівартості кукурудзи об'єктом калькулювання є її зерно (в перерахунку на сухе). Перерахунок качанів повної стиглості на сухе зерно проводять після одержання даних про фактичний вихід зерна з качанів, які визначає хлібоприймальний пункт шляхом обмолоту середньодобових зразків з урахуванням базисної вологості зерна в качанах кукурудзи (базисна вологість зерна в качанах кукурудзи приймається на рівні 14 %). При цьому у разі підвищеної вологості понад базисну на кожен відсоток перевищення вологості, проводиться зменшення маси зерна на 1 %. Відповідно при меншій вологості зерна проводять коригування в бік збільшення маси зерна.

Вихід сухого зерна із качанів кукурудзи повної стиглості, що залишається в господарстві, визначається за середнім відсотком виходу зерна базової вологості качанів кукурудзи, який встановлюється за даними реєстрів накладних на прийняте покупцями зерно.

Собівартість 1 ц зерна кукурудзи визначають діленням витрат на вирощування і збирання продукції (без вартості стебел кукурудзи) на масу сухого зерна. Оскільки в поточному обліку відображають рух кукурудзи в качанах, то додатково розраховують фактичну собівартість 1 ц кукурудзи в качанах.

Размещено на Allbest.ru

...