Проведені дослідження показують, що у досліджуваній товщі 0-20 см при оранці на 25-27 см (контроль) кількість агрономічно цінних агрегатів розміром 1-3 мм практично однакова у порівняні з більш глибоким шаром ґрунту (20-40 см). Слід звернути увагу, що з глибиною уміст структурних окремостей розміром менше 1 мм майже не варіюється. Аналогічна картина вимальовується із більш крупною фракцією розміром більше 5 мм.

Рис. 4.1. Кількість структурних агрегатів в шарі ґрунту 0-20 см чорнозему типового

Варто відмітити, що при оранці на 25-27 см (контроль) в орному шарі ґрунту (0-20 см) кількість структурних агрегатів 1-3 мм становить 25,4 %. Але, з глибиною (рис. 4.2.) їх уміст зростає на 3,2 %.



Рис. 4.2. Кількість структурних агрегатів в шарі ґрунту 20-40 см чорнозему типового

У той же час, з діаграми витікає (рис. 4.1.), що уміст структурних агрегатів розміром менше 1 мм у товщі ґрунту (0-20 см) не значно вищий у зіставленні з підорним шаром ґрунту. Необхідно зазначити, що на варіанті при оранці на 25-27 см (контроль) у дослідженому шарі ґрунту 0-20 см вміст структурних окремостей розміром більше 5 мм складає 54,2 %, у шарі ґрунту 20-40 см їх кількість зменшується на 2,3 %.

Таким чином, у період до посіву в досліджуваних шарах ґрунту при диференційованому (ДМТ-4) обробітку та при оранці на 25-27 см (контроль) спостерігався практично однаковий вміст агрономічно цінних агрегатів розміром 1-3 мм. З глибиною їх кількість дещо варіюється. Отже, застосування інокулянтів при диференційованому обробітку і мінеральних добрив при оранці не робить впливу на структурний стан чорнозему типового в передпосівний період. Порівняння ж систем землеробства показує при диференційованому обробітку кількість агрономічно цінних агрегатів на порядок вище, ніж при оранці. Але слід звернути увагу на те, що кількість структурних агрегатів розміром менше 1 мм в досліджуваних шарах ґрунту відзначалась варіабельність у всіх трьох варіантах. Варто також в свою чергу підкреслити той факт, що варіабельність фракції більше 5 мм не спостерігається.

Хотілося б особливо зупинитися на структурному стані чорнозему в фазу бутонізації, так як в цей період йде основна підготовка до формування майбутнього врожаю. У цю фазу розвитку рослин у ґрунті найбільш інтенсивно відбуваються фізіологічні та біологічні процеси, що в кінцевому рахунку позначається на всьому ґрунтовому тілі. Структурний стан ґрунту теж зазнає певних змін.

Сухе просіювання показало, що кількість структурних агрегатів розміром більше 5 мм на варіанті при безполицевому чизельному обробітку на 25-27см у товщі ґрунту 0-20 см становить 53,4 %, з глибиною (20-40 см) їх вміст зменшується на 3,4 %. У той же час, в орному шарі ґрунту кількість структурних окремостей розміром 1-3 мм становить 19,8 %, в підорному шарі ґрунту відсоток зростає до 23 %. З діаграми витікає, що у товщі ґрунту 0-20 см міститься структурних окремостей 24,7 %. З глибиною (20-40 см) містить найбільша кількість структурних агрегатів < 1 мм порівнюючи з усіма досліджуваними варіантами і становить 27,1 %.

Рис. 4.3. Кількість структурних агрегатів в шарі ґрунту 0-20 см чорнозему типового

При цьому у шарі 0-20 см агрегати розміром > 5 мм на варіанті при оранці 51,9 %. В підорному шарі (20-40 см) їх кількість незначно зменшується (1,1 %). Але слід зазначити, що кількість структурних агрегатів 1-3 мм у верхньому шарі ґрунту становить 22,0 %. З глибиною (20-40 см) їх уміст зменшується на 1,4 % (рис. 4.4). У той же час, майже аналогічна ситуація вимальовується із фракцією менше 1 мм.

Рис. 4.4. Кількість структурних агрегатів в шарі ґрунту 20-40 см чорнозему типового

Варто відмітити, що при оранці на 25-27 см в орному шарі ґрунту (0-20 см) кількість структурних агрегатів більше 5 мм становить 54,3 %. Але, з глибиною їх уміст зменшується на 1,8 %. У той же час, з діаграми витікає, що уміст структурних агрегатів розміром менше 1-3 мм у товщі ґрунту (0-20 см) на 2,8 % менше у зіставленні з підорним шаром ґрунту. Слід зазначити, що на варіанті при оранці на 25-27 см у дослідженому шарі ґрунту 0-20 см вміст структурних окремостей розміром менше 1 мм складає 22,4 %, у шарі ґрунту 20-40 см їх кількість не значно зменшується на 1,0 %.

Так, в цю фазу зменшився вміст структурних агрегатів розміром 1-3 мм в ґрунті при всіх способах обробітку. Виключення представляє оранка, де їх кількість дещо вище в порівнянні з диференційованим обробітком. Отже, було зафіксовано найменшу кількість структурних агрегатів < 1 мм в умовах диференційованого (ДМТ-4) обробітку на відміну від оранки. Тим самим, заслуговує на увагу, те що особливої різниці у вмісті дрібних фракцій між диференційованим обробітком та безполицевим не зафіксовано; аналогічна ситуація відбувалася при оранці.

Однак, в період перед збиранням врожаю вміст агрономічно цінних агрегатів зросла по всіх досліджуваних варіантів. Причина цього, на нашу думку, вплив культури суцільного посіву: розгалужена мочковата коренева система проса володіє скріплюючей дією завдяки густій мережі дрібних корінців, які оструктурюють ґрунт у зоні ризосфери за рахунок ворсинок детриту і молодого активного гумусу, що утворюються після розкладання коренів.

Треба звернути увагу на те, що наприкінці вегетації ми не відстежили особливої диференціації в кількості структурних агрегатів менше 1 мм в умовах всіх досліджуваних способах обробітку.

Отже, виходячи з діаграми в (0-20 см) шарі ґрунту з диференційованим способом обробітку уміст агрономічно цінних агрегатів 1-3 мм складає 27,4 % (рис. 4.5). З глибиною їх вміст зростає на 4,9 %.

Рис. 4.5. Кількість структурних агрегатів в шарі ґрунту 0-40 см чорнозему типового

Варто відмітити, що в орному шарі ґрунту кількість структурних агрегатів розміром менше 1 мм становить 22,4 %. З глибиною їх вміст практично не варіює, так у досліджуваній товщі 20-40 см (рис. 4.6.) з диференційованим обробітком складає 21,7 %. Слід відзначити, що кількість структурних агрегатів фракції розміром більше 5 мм, в орному шарі ґрунту становить 50,2 %, з відривом на 4,1 % менше в досліджуваній товщі 20-40 см.

Рис. 4.6. Кількість структурних агрегатів в шарі ґрунту 20-40 см чорнозему типового

Варто відмітити, що при диференційованому обробітку в орному шарі ґрунту (0-20 см) кількість структурних агрегатів 1-3 мм становить 24,5 %. Але, з глибиною їх уміст зростає на 3,1 %. У той же час, з діаграми витікає, що уміст структурних агрегатів розміром менше 1 мм у товщі ґрунту (0-20 см) не значно вищий у зіставленні з підорним шаром ґрунту. На варіанті при безполицевому чизельному обробітку на 25-27см у дослідженому шарі ґрунту 0-20 см вміст структурних окремостей розміром більше 5 мм складає 53,8 %, у шарі ґрунту 20-40 см їх кількість зменшується на 2,2 %.

В той же час, ступінь оструктурення ґрунту виражається у вигляді коефіцієнта структурності ґрунту (К). Результати розрахунку даного коефіцієнта показали, що він, з деякими варіаціями, має приблизно однакові значення. Так, в фазу 3-5 листочків в шарі ґрунту 0-20 см при диференційованому способі обробітку коефіцієнт структурності становить 4,1, що майже в два рази нижче його значень в ґрунті при оранці. Однак, вже в середині і в кінці вегетації значення їх вирівнюються. Аналогічна ситуація спостерігається і по решті варіантів. Майже ідентична тенденція зберігається і в більш глибоких шарах ґрунту.

Таким чином, проведені дослідження є свідченням того, що структурний стан чорнозему типового в динаміці зазнає різних варіацій, а також багато в чому залежить від використовуваних способів обробітку.

Розділ V. Вплив способів обробітку ґрунту на вміст водостійких агрегатів чорноземів типових

Відомо, що самоорганізуючий стан ґрунту найкраще проявляється під цілиною і перелогом, структурні агрегати набувають зернистого характеру, а великі грудки мають грудкувато-розсипчасту будову. Тривале розорювання ґрунту призводить до формування брилувато-грудкуватої та грудкувато-пилуватої структури ґрунту, отже до її погіршення та втрати агрономічної цінності за рахунок утворення брил, також відбувається зниження вмісту водотривких агрегатів. Ці зміни відбуваються, в основному, в орному шарі ґрунту.

Академік О.Н. Соколовський (1919) підкреслював необхідність знання факторів, що сприяють утворенню та збереженню агрономічно цінної зернистої структури. Він вказував, що основними факторами структури є цементуючі речовини ґрунту, ґрунтові колоїди - гумус та глина. Але їх зв'язуюча здатність проявляється лише в тому випадку, якщо вони в достатній мірі насичені іоном кальцію. Заміщення іону Са ²⁺ на Na⁺, К⁺, Н⁺, NH₄⁺ веде не тільки до пептизації ґрунтових колоїдів (цементуючих речовин), але і до переміщення їх в більш глибокі шари ґрунту та формування ущільнених горизонтів.

У той же час не досить лише наявності структури, а необхідно, щоб структурні агрегати не руйнувались під дією води, що відбувається при змочувані та промиванні атмосферними опадами, які містять в собі СО ₂, в результаті чого кальцій вилуговується з ґрунту. У цьому випадку в якості структуроутворюючого факторі виступає гумус, який під впливом періодичного висушування та віку частково втрачає здатність пептизуватись, навіть після видалення коагулятора - Са ²⁺. Руйнування структури можливе тільки після руйнування гумусу внаслідок дії мікроорганізмів або хімічних реагентів.

За К.К. Гедройцем (1975), механізм утворення водотривкої структури в тучних чорноземах такий: ґрунти ці багаті гумусом, отже, і органічними колоїдними речовинами; кількість мінеральних колоїдних часточок буде залежати від ступеня глинистості материнської породи. Вбирний ґрунтовий комплекс насичений кальцієм і частково магнієм; навколо колоїдних часточок вбирного комплексу ґрунтова волога завжди багата сильним коагулятором - гідроксидом кальцію; тому такі ґрунти, незважаючи на багатство їх колоїдними фракціями, ніколи не мають вільних колоїдних часточок; часточки ці склеєні у мілкі агрегати, утворюючи мікроструктуру, яка не руйнується навіть при збовтуванні з водою. Внаслідок високої клеючої здатності, головним чином високодисперсної органічної частини вбирного комплексу, здатність ця зберігається і у тих первинних агрегатів, хоча і в меншій мірі, ніж у колоїдних часточок. Тому первинні агрегати дають у подальшому більш крупні структурні елементи, виконуючи, разом з тим, роль цементу для склеювання часточок більш крупних механічних фракцій; утворюються макроструктурні елементи, які, в той же час, не можуть досягати більш-менш крупних розмірів, оскільки клеюча здатність колоїдних часточок у тій чи іншій своїй частині витрачена вже на утворення первинних агрегатів. Але ця мілка структура (зерниста) має велику стійкість відносно розпиляючої дії води і подрібнюючої дії знарядь обробітку. Вчений Вершинін П.В. [43] підкреслює, що не кожна органічна речовина, що входить до складу ґрунтового гумусу, може надавати ґрунтовим агрегатам водотривкості, а лише та, яка розчиняється в лугах і не розчиняється у кислотах, тобто гумінова кислота. Вчені зазначають важливу роль ґрунтових мікроорганізмів у створенні водотривкої структури. [36,18]Мікроорганізми сприяють накопиченню у ґрунті міцелію грибів та клеючих речовин (бактеріальний слиз), які є обов'язковою умовою формування структури. Але варто підкреслити, якщо орні ґрунти не поповнювати енергетичними і поживними речовинами, то присутня в них мікробіологічна діяльність буде відбуватися за рахунок руйнування органічних речовин самого ґрунту, що в кінцевому рахунку призведе до погіршення водотривкості структурних агрегатів

Соколовський О.Н. (1956) висловлював, що глина і гумус повинні самі бути коагульовані кальцієм, для утворення структури. Він підтверджує тот факт, що гумус є фактором водостійкості структури. Отже стосовно вчення О.Н. Соколовського [24]гумусові речовини зв'язуються з мінеральною частиною ґрунту двома шляхами: 1) через "місточки" з багатовалентних катіонів, і перш за все, кальцію; 2) внаслідок взаємної дегідратації (коагуляції) мінеральних і органічних колоїдів. Вивчаючи механіз утворення водотривкої ґрунтової структури, приходять висновку, що макроагрегати більшості досліджуваних ґрунтів утворюються за участю органічних речовин. [46]При незначному вмісті органічних речовин (< 2 % С) вони беруть участь у формуванні мілких фракцій ґрунтових агрегатів (0,25-3 мм), при більш високому їх вмісті вони беруть участь в утворенні і крупних фракцій агрегатів (>3 мм). Більша частина (понад 50 %) макроагрегатів утворюється за участю вільних і рухомих форм органічних речовин. Менша (17-25 %) і найбільш водотривка утворюється за участю міцнозв'язаних з мінеральною частиною ґрунту органічних речовин. Основна маса мікроагрегатів (40-60 %) утворюється за участю органічних речовин, що міцнозв'язані з мінеральною частиною ґрунту.

Давно вченими висвітлено, що структурний ґрунт здатний у сотні і навіть тисячі разів ефективніше всмоктувати вологу порівняно з безструктурним, розпиленим. При цьому, в просторі пор агрегатів, буде збережена волога і стане доступною для численних мешканців у ґрунті.. Чим структурніше ґрунт, тим краще в ньому умови для забезпечення мешканців ґрунту вологою, біоремедіації, збереження біорізноманіття, зменшення надмірної мінералізації органічної речовини і особливо для секвестрації вуглецю.

Слід зазначити, що однією з основних причин погіршення водотривкості агрегатів є антропогене навантаження. В кінцевому результаті призводить до погіршення щільності, яка за даними В.В. Медведєва (2008) досягає 1,3 г/см і більше. Кількість агрономічно цінних водостійких агрегатів в типових і звичайних чорноземах знизилась на 20-28 %.

Нашими дослідженнями встановлено, що на варіанті диференційованого і безполицевого обробітку в цілому міститься найбільша кількість агрономічно цінних агрегатів і тим самим зменшенням відсотку водотривких агрегатів розміром < 1 мм у зіставлені з оранкою. Слід підкреслити, що у фазу бутонізації та перед збиранням врожаю спостерігається збільшення мілких фракцій, що в свою чергу, вплинуло на вміст структурних агрегатів розміром 1-3 мм по всім досліджуваним варіантам.

Отже у період 3-5ти листочків, аналіз показав, що вміст водотривких окремостей розміром 1-3 мм (агрономічно цінні) у шарі ґрунту 0-20 см становить 25,8 % (рис. 5.1), у дослідженій товщі 20-40 см - 27,4 %.

Рис. 5.1. Кількість водотривких агрегатів в шарі ґрунту 0-20 см чорнозему типового

Кількість водотривких агрегатів розміром більше 3 мм на глибині 0-20 складає 25,6 %, ідентичні значення вимальовуються і в підорному шарі (20-40см). Варто відмітити, що в орному шарі ґрунту кількість водотривких агрегатів розміром менше 1-0,25 мм становить 18,8 %. З глибиною їх вміст варіює, так у досліджуваній товщі 20-40 см (рис. 5.2)при безполицевому обробітку міститься водотривких окремостей на порядок менше. Слід відзначити, що кількість водотривких агрегатів найменшої фракції розміром менше 0,25 мм, в орному шарі ґрунту становить 29,6 %, з відривом на 2,7 % менше в досліджуваній товщі 20-40 см.

Рис. 5.2. Кількість водотривких агрегатів в шарі ґрунту 20-40 см чорнозему типового

У той же час, в орному шарі ґрунту (0-20 см)при диференційованому обробітку кількість водотривких агрегатів розміром 1-3 мм становить на 1,4 % вище у порівнянні с підорним шаром ґрунту. При цьому, майже аналогічна ситуація вимальовується із фракцією менше 1-0,25 мм. Але слід зазначити, що кількість водотривких агрегатів менше 0,25 мм у верхньому шарі ґрунту становить 29,1 %. З глибиною (20-40 см) їх уміст збільшується на 2,1 %. Дещо інша ситуація виникає з водотривкими окремостями більше 3 мм. Так, у шарі ґрунту (0-20 см) їх кількість становить 24,8 %. З глибиною вміст водотривких агрегатів розміром більше 3 мм незначно збільшується і у шарі ґрунту 20-40 см складає 25,2 %.

Варто відмітити, що при оранці на 25-27 см в орному шарі ґрунту (0-20 см) кількість водотривких агрегатів більше 3 мм становить 19,1 %. З глибиною їх уміст практично не змінюється. У той же час, з діаграми витікає, що уміст водотривких агрегатів розміром менше 1-3 мм у товщі ґрунту (0-20 см) на 1,1 % менше у зіставленні з підорним шаром ґрунту. На варіанті чорнозему типового при оранці у дослідженому шарі ґрунту 0-20 см вміст водотривких окремостей розміром менше 1-0,25 мм зафіксовано 21,7 %, у шарі ґрунту 20-40 см їх кількість незначно збільшується. Кількість водотривких агрегатів менше 0,25 мм в шарі ґрунту 0-20 см складає 37,1 %, у дослідженій товщі 20-40 см зменшується вміст на 3,3 %.

З цього впливає, що у фазу 3-5ти листочків в досліджуваних шарах ґрунту обох варіантів диференційованого (ДМТ-4) та безполицевого обробітку спостерігалася найбільша кількість агрономічно цінних агрегатів розміром 1-3 мм у зіставлені з оранкою. Але слід звернути увагу на те, що при всіх способах обробітку в ґрунті переважають водотривкі агрегати менше 0,25 мм у всіх трьох варіантах.

Необхідно зазначити, що однією із важливих фаз розвитку сої виявляється фаза бутонізації. Так як, в цю фазу завершується формування усіх органів суцвіть, що в свою чергу, є запорукою майбутнього врожаю.

"Мокре" просіювання показало, що в обох варіантах диференційованого (ДМТ-4) і безполицевого обробітку не відзначаються певних варіацій та диференціації з глибиною всіх досліджуваних фракцій (рис. 4.3).

Треба зазначити, що при оранці на 25-27 см в орному шарі ґрунту (0-20 см) кількість водотривких агрегатів більше 3 мм становить 54,3 % (рис. 5.3.).

Рис. 5.3. Кількість водотривких агрегатів в шарі ґрунту 0-20 см чорнозему типового

Але, з глибиною (рис. 5.4.) їх уміст збільшується на півтора відсотка. У той же час, з діаграми витікає, що уміст водотривких агрегатів розміром менше 1-3 мм у товщі ґрунту (0-20 см) у зіставленні з підорним шаром ґрунту майже ідентичні значення.

Рис. 5.4. Кількість водотривких агрегатів в шарі ґрунту 20-40 см чорнозему типового

Слід зазначити, що на варіанті при оранці на 25-27 см у дослідженому шарі ґрунту 0-20 см вміст водотривких окремостей розміром 1-0,25 мм складає 23,0 %, у шарі ґрунту 20-40 см їх кількість збільшується на 1,9 %. Так, в дослідженій товщі 0-20 см чорнозему при оранці удобреної кількість водотривких окремостей розміром менше 0,25 мм (агрономічно цінні) становить 37,8 %, у шарі ґрунту 20-40 см - 34,2 %.

З вище описаного, витікає, що в фазу бутонізації було зафіксовано найменшу кількість найдрібнішої фракції менше 0,25 мм в умовах диференційованого (ДМТ-4) обробітку на відміну від оранки. В свою чергу, треба відмітити, що особливої різниці у вмісті водотривких агрегатів розміром 1-3 мм (агрономічно цінні) між диференційованим та безполицевим обробітком не зафіксовано; аналогічна ситуація відбувалася і в оранці. Але, найбільша їх кількість виявлена на дослідженому варіанті диференційованого (ДМТ-4) обробітку. Причину цього ми вбачаємо, наявності аборигенного мікроценозу, який наявний при диференційованому обробітку.

В період перед збиранням врожаю у зі ставленні з фазою бутонізації не значно зменшується вміст водотривких агрегатів розміром 1-3 мм (агрономічно цінні) в усіх трьох досліджених варіантах, тим самим йде зростання кількості водотривких окремостей більше 3 мм.

Таким чином, аналіз показав, що в орному шарі (0-20 см) безполицевого обробітку кількість водотривких агрегатів розміром більше 5 мм становить 25,4 %.

З глибиною (20-40 см) їх вміст не варіює. Слід звернути увагу, що аналогічна ситуація виникає з фракцією розміром 1-3 мм (агрономічно цінні). Дещо інша картина вимальовується із меншою фракцією розміром менше 1-0,25 мм. Так, в орному шарі ґрунту (0-20 см) їх вміст становить 22,1 %. У більш глибоких шарах ґрунту (20-40 см) відсоток зменшується на 0,9 %. При цьому, майже ідентична ситуація виникла і із дрібною фракцією розміром менше 0,25 мм.

У той же час, практично аналогічна картина вимальовується з перепорозділом водотривких агрегатів на варіанті диференційованого обробітку у порівнянні з безполицевим обробітком.

"Мокре" просіювання чорноземів типових показує, що при оранці на 25-27 см (контроль) в орному шарі ґрунту (0-20 см) кількість водотривких агрегатів більше 3 мм становить 19,1 %. З глибиною їх уміст практично не змінюється. У той же час, з діаграми витікає, аналогічна ситуація, щодо вмісту водотривких агрегатів фракцій розміром 1-3 мм (агромічно цінні) та з дрібними фракціями.

Треба звернути увагу на те, що наприкінці вегетації ми не відстежили особливої диференціації в кількості водотривких агрегатів різних фракцій в умовах всіх досліджуваних способах обробітку.

Разом із тим, результати розрахунку коефіцієнта водотривкості чорноземів типових показали, що він має приблизно однакові значення в умовах всіх обробітків. Так, в період 3х-5ти литочків в шарі ґрунту 0-20 см диференційованого (ДМТ-4) обробітку коефіцієнт структурності становить 0,8, не значно нижче в ґрунті при оранці (0,7). Однак, вже в середині і в кінці вегетації значення їх вирівнюються. Аналогічна ситуація спостерігається і по решті варіантів. Майже ідентична тенденція зберігається і в більш глибоких шарах ґрунту.



Розділ VI. Вплив різних способів основного обробітку на щільність чорнозему типового

Щільністю ґрунту називають масу одиниці її обсягу в природному складанні. Від неї залежить водно-повітряні, теплові та біологічні властивості. В даний час в сільському господарстві обробка розглядається насамперед з точки зору регулювання щільності ґрунту. Удосконалення прийомів обробітку неможливо без знань величин оптимальної і рівноважної щільності ґрунту. Занадто пухкий ґрунт або щільний ґрунт являється несприятливим для росту і розвитку культурних рослин, що призводить до того, що в щільному ґрунті спостерігається нестача кисню і надлишок вуглекислого газу, погіршення її водопроникності, водного режиму і великий опір зростанню коренів рослин. У пухкому ґрунті відбувається зменшення концентрації вологи і їжі, посилена витрата води на непродуктивне випаровування, пошкодження кореневої системи рослин через природний процес її ущільнення і осідання. З цих причин щільність ґрунту є однією з основ теорії й обробітку. [25,17,53] Численними експериментальними роботами встановлено, що всі сільськогосподарські культури мають відмінності в параметрах оптимальної щільності, при якій створюються найкращі умови для зростання, розвитку та формування врожаю. [43,28,31] На їхню думку існує рівноважна щільність, до якої ґрунт здатний ущільнюватися і оптимальна для життя і високої продуктивності рослин. Якщо їх значення близькі, переущільнення ґрунту не небезпечно для рослин. При тривалому застосуванні плоскорізного обробітку спостерігається помітне збільшення щільності складення ґрунту, особливо в шарах глибше 0-10 см. [48]

При підвищенні або зниженні об'ємної маси (щільності ґрунту) на 0,1-0,2 г/см ³ у порівнянні з оптимумом, урожай знижується, а при значному ущільненні різко падає. При підвищенні щільності вилуженого чорнозему на 0,1 г/см ³ зниження врожаю зернових колосових культур становить 15 %, а на 0,2 г/см ^3-50 %. [15]Зіставляючи середні показники щільності складення ґрунту за весь вегетаційний період для шару 0-30 см. Рябов зі співавторами констатують, що вона мало відрізняється за варіантами диференційованого і безполицевого обробітку. [16]

Однак, в окремі фази розвитку рослин щільність ґрунту залежить від способу обробітку. Поверхневий обробіток знижує щільність верхнього 0-10 см шару, а відвальна оранка - нижньої частини орного шару.

Найбільша щільність складання орного шару ґрунту під соєю на чорноземі типовому малогумусного важкосуглинистому спостерігалася у варіантах з плоскорізним обробітком на глибину 10-11 см і дисковим оброб ітком на глибину 10-11 см (відповідно 1,26 і 1,29 г/см ³ у фазі кущіння ячменю; 1,25 і 1,28 г/см ³ перед його прибиранням, проти 1,19 і 1,15 г/см ³ по оранці). Комбінований обробіток в сівозміні сприяв зменшенню щільності складення ґрунту в порівнянні з її величиною по постійним дрібним оброб іткам (1,25 г/см ³ проти 1,26 і 1,29 г/см ³ перед збиранням. [15,27]

Дослідження, проведені в польовій сівозміні з горохо-вівсяною сумішшю на сірих лісових ґрунтах також виявили тенденцію до збільшення щільності ґрунту при дрібних обробітках в шарах ґрунту 10-20 і 20-30 см.

За даними на чорноземі звичайному малогумусному важкосуглинковому на лесовидних суглинках в польовій сівозміні при тривалому плоскорізному обробітку відбувається розпушення поверхневого шару ґрунту (0-10 см) і деяке ущільнення нижніх шарів (0-30 см). [13]Різниця складала 0,1 ± 0,05 г/см ³ і була математично достовірною. При диференційованому обробітку вона була несуттєвою (0,05-0,06 г/см ³). Показники щільності майже при різних системах обробітку ґрунту коливалися в межах оптимального стану. Таким чином, ґрунтозахисні технології при нетривалому застосуванні формують в шарі 10-30 см підвищені параметри щільності, що не виходять за рамки ймовірно оптимальних параметрів для більшості культур.

Однак, незрозуміло як поведе себе оброблюваний шар такого додавання при більш тривалій мінімалізаціі, наприклад, більш ніж 12 років. Виключати переущільнення, вважає він, неможна.

Зі структурою ґрунту тісно пов'язана щільність її складання. Визначення щільності ґрунту було проведено нами за фазами розвитку сої: до посіву, в фазу 3-5 листків, у фазу бутонізації (при утворенні кошику) і у фазу цвітіння.

В цілому необхідно відзначити, що протягом вегетації по всіх варіантах спостерігається певне ущільнення ґрунту. Розгляд даних визначення щільності ґрунту по шарах показує, що до посіву сої в шарі 0-10 см найвища щільність ґрунту відзначалася на варіантах оранки на 25-27 см в системі диференційованого обробітку (1,09 г/см³) і стільки ж в безполицевої різноглибинної чизельної. Слід зазначити, що практично не можна говорити про істотну різницю в щільності ґрунту між цими варіантами, оскільки вона знаходиться в межах НСР (HCP05-0,02), а найнижча - в варіанті з оранкою (1,06 г/см³). З глибиною у всіх варіантах спостерігається певне ущільнення ґрунту. Так в шарі 10-20 см у варіантах безполицевого обробітку щільність ґрунту становить 1,18 г/см³. Глибше (шар 20-30 см), щільність ґрунту практично однакова по всіх досліджуваних варіантах.

Розгляд даних по щільності ґрунту по шарах показує, що для верхнього 20 см шару ґрунту до посіву сої найнижче значення щільності ґрунту було встановлено у варіанті з оранкою (1,09 г/см³). За решти варіантів для даного шару ґрунту, щільність ґрунту коливається від 1,13 г/см³ (диференційований) і 1,15 г/см³ (безполицевий обробіток). У шарі ґрунту 20-40 см щільність ґрунту практично однакова по всім досліджуваним варіантам.

У фазу 3-5 листків для шару ґрунту 0-10 см найвища щільність ґрунту виявлена у варіанті з оранкою (1,18 г/см³), а найнижча - у варіантах безполицевої різноглибинної чизельної на 25-27см (1,14 г/см³) та диференційованого обробітку (1,14 г/см³). У шарі ґрунту 10-20 см найвища щільність ґрунту встановлена у варіанті безполицевої різноглибинної чизельної (1,16 г/см³), а найнижча - у варіанті з оранкою (1,12 г/см³). Майже не відрізняється за цим показником у шарі ґрунту 10-20 см варіант диференційованого обробітку (1,13 г/см³). У більш глибоких шарах ґрунту (20-30 см, 30-40 см) у варіантах з оранкою та диференційованим обробітком спостерігається деяке збільшення щільності ґрунту (1,15-1,19 г/см³). Цього не можна сказати про варіанти безполицевого обробітку.

Таблиця 6.1. Щільність ґрунту в залежності від різних способів обробітку за фазами розвитку сої, г/см³

Варіанти обробітку	Глибина визначеня, см	Строки відбору зразків
		до посіву	cеp.no шарам 0-20, 20-40, см	в фазі 3-5 справжіх листків	cеp.no шарам 0-20, 20-40, см	В фазі бутонізації	cеp.no шарам 0-20, 20-40, см	Перед збиранням	cеp по шарам. 0-20, 20-40, см
Оранка на 25-27 см (контроль)	0-10 10-20 20-30 30-40	1,06 1.12 1.16 1,16	1,09 1.16	1.18 1.12 1.19 1.18	1,15 1.18	1.17 1,20 1,22 1.21	1.19 1,22	1.15 1.18 1,20 1.19	1.17 1,20
Диференційований (ДМТ-4)	0-10 10-20 20-30 30-40	1.09 1.16 1.18 1,12	1.13 1,15	1.14 1,13 1.15 1.17	1,14 1,16	1,17 1.18 1.20 1.21	1,18 1,21	1.19 1,16 1.17 1.18	1.18 1.18
Безполицева різноглибинна чизельна 25-27 см	0-10 10-20 20-30 30-40	1,09 1,18 1.15 1,14	1,14 1,15	1,14 1.16 1.16 1,15	1.15 1,16	1.16 1,18 1.19 1.19	1.17 1.19	1.18 1.18 1,18 1.18	1,18 1.18

Аналіз даних щільності ґрунтів по шарах 0-20 см і 20-40 см показує, що у варіантах з оранкою та диференційованим (ДМТ-4) обробітком спостерігається певна диференціація між орним і підорним шарами. Так, у варіанті з оранкою у верхньому 0-20 см шарі щільність ґрунту становить 1,15 г/см³, а в шарі 20-40 см - 1,18 г/см³. У варіанті диференційованого (ДМТ-4) обробітку у прошарку 0-20 см - 1,14 г/см³, а в шарі 20-40 см - 1,16 г/см³.

Визначення щільність ґрунту у фазу бутонізації показує, що для шару О-10 см між досліджуваними варіантами, практично не існують відмінностей. Можна лише відзначити, що при оранці на 0,01 г/см³ менше ніж при диференційованому (ДМТ-4) і чизельному. Так, у варіанті з оранкою спостерігається певне ущільнення ґрунту в шарі ґрунту 10-20 см і 20-30 см. Цього не можна сказати про варіанти безполицевого обробітку, де щільність ґрунту в шарі 10-20 см знаходиться майже в тих же межах, що й у верхньому 10 см шарі ґрунту. У нижніх шарах ґрунту (30-40 см) у варіантах з оранкою та диференційованим (ДМТ-4) обробітком, щільність ґрунту найвища і складає 1,21 г/см³, а у варіантах безполицевого обробітку 1,1-1,19 г/см^3.

Розгляд даних визначення щільності ґрунту по шарах 0-20, 20-40 см показує, що також і в фазу 3-5 справжніх листків спостерігається певна диференціація щільності ґрунту у варіантах з оранкою та диференційованим (ДМТ-4) обробітком. Визначення густини ґрунту у фазу цвітіння сої показує, що ґрунт верхнього 10 см шару в варіантах з оранкою характеризується найменшою щільністю ґрунту (1,15 г/см³) і варіанти з диференційованим (ДМТ-4) (1,19 г/см³) - найвища. Аналогічне закінчення необхідно зробити і при аналізі даних визначення щільності ґрунту в більш глибоких шарах ґрунту.

Аналіз даних визначення щільності ґрунту по шарах 0-20 см і 20-40 см повторює залежність, встановлену в попередні фази росту сої. Так, у варіанті з оранкою зберігається диференціація за цим показником між зазначеними шарами, а по решті варіантів - вона практично відсутня.

Необхідно відзначити, що у варіанті безполицевої оранки для шару 0-20 см нами встановлено певне збільшення щільності ґрунту до фази бутонізації сої (1,09-1,19 г/см³), а потім тенденція до її зменшення у фазі цвітіння (1,17 г/см³).

За варіантами безполицевого обробітку цього сказати не можна, тут йде поступове збільшення щільності ґрунту за фазами розвитку сої: 1,14; 1,15; 1,17; 1,18 г/см³ - для чизельного, 1,13; 1,14; 1,18; 1,18 г/см³ - для комбінованого.

Таким чином, проведені дослідження показують, що безполицевий обробіток не викликає істотного ущільнення як орного, так і підорного шару ґрунту. Відзначена нами різниця у значенні щільності ґрунту по досліджуваним варіантам може лише говорити про певну тенденцію до збільшення щільності ґрунту при безполицевому обробітку. В цілому щільність ґрунту по всіх досліджуваних варіантів знаходиться в межах оптимального значення для вирощування сої.



Розділ VII. Охорона навколишнього середовища

Представлена дипломна робота на тему: структурно-агрегатний стан чорноземів типових в природних та агроекосистемах. У процесі обробітку ґрунтів у зв'язку з механічним подрібненням руйнується структура і в результаті погіршуються водний, повітряний, поживний та інші режими, тобто спостерігається деградація агрофізичних властивостей. Найбільш вагомим фактором, який впливає на фізичні властивості чорноземів, є високий вміст гумусу.

Найбільший вміст гумусу спостерігається в цілинних ґрунтах. Освоєння цілинних земель та тривале їх використання зумовлює дегуміфікацію - змешнення вмісту гумусу в орному горизонті. Основною причиною цього явища є зменшення: кількості органічних речовин, які надходять у ґрунт. Мікроорганізми, які пристосовані до розкладання певної кількості органічних решток, використовують частину гумусу для свого живлення. Це призводить до порушення природної рівноваги між синтезом і розкладанням гумусних речовин.

Зменшення вмісту гумусних речовин у ґрунті зумовлює погіршення їх фізичних властивостей і насамперед структурного стану їх і водопроникності. Погано оструктурені ґрунти легше піддаються водній і вітровій ерозії. Внаслідок ерозії посилюється процес дегуміфікації. Для регулювання деградаційних процесів розроблена низка законів та положень "Про охорону земель".

ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ҐРУНТІВ. В Україні вже створено певне правове поле законодавчого забезпечення охорони земельних ресурсів, а саме:

- Конституція України;

- Земельний кодекс, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний кодекс, водний кодекс, Лісовий кодекс;

- система законів України (ЗУ) щодо управління земельними ресурсами та земельними відносинами;

- закони України "Про охорону земель " і "Про державний контроль за використанням та охороною земель ";

- Розробляється низка проектів законів, що передбачені прикінцевими статтями означених кодексів як рамкових законів України; уточнюються самі кодекси, наприклад, останні зміни до КУАП внесені 15 квітня 2008 р. ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення вимог земельного законодавства" N 271-VI.

Отже, в Україні існують певні юридичні підстави для ефективної боротьби з прогресуючою деградацією земельних ресурсів що прогресує, та робляться активні кроки щодо покращання законодавчого забезпечення охорони земель, зокрема, прийнятий перелік законопроектів, що мають бути розглянуті в першочерговому порядку Кабінетом Міністрів України (Указ Президента України № 1643/2005 від 21.11. 2005 р). Однак треба відмітити, що земельне законодавство України лишається ще досить недосконалим, крім того, недостатня увага приділяється правовому забезпеченню соціальних та економічних аспектів боротьби з деградацією земель і ґрунтів.

На теперішній час законодавство в частині захисту земель від деградації фактично не працює. Це пов'язано із рядом причин:

- низький рівень передбачених законом штрафних санкцій, які фактично не можуть стимулювати землекористувача застосовувати витратні ґрунтозахисні технології;

- недостатня розробленість і низький рівень стандартизації методик оцінки деградації земель;

- складність процедури встановлення порушення законодавства в частині, що стосується погіршення властивостей ґрунтів, спричиненого недбалим землекористуванням;

- не відпрацьований механізм економічного стимулювання сталого землекористування, зокрема стимулювання застосування ґрунтозахисних технологій;

- соціально-економічні проблеми сільськогосподарської галузі взагалі, низький рівень прибутковості сільськогосподарського виробництва та слабка платоспроможність значної частини землекористувачів;

не відпрацьований механізм екологічного обмеження використання земель, запобігання їх деградації.

Основним юридичним документом, що регулює використання земель в Україні є Земельний кодекс (чинний з 2002 р.). Основні положення Земельного кодексу України в сфері охорони земель такі.

Закон "Про охорону земель" визначає правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.

Стаття 1. Охорона земель та інші основні поняття і терміни

Охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення…

Стаття 3. Принципи державної політики у сфері охорони земель

Основними принципами державної політики у сфері охорони земель є:

забезпечення охорони земель як основного національного багатства Українського народу;

пріоритет вимог екологічної безпеки у використанні землі як просторового базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва;

відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства України про охорону земель;

нормування і планомірне обмеження впливу господарської діяльності на земельні ресурси;

поєднання заходів економічного стимулювання та юридичної відповідальності в галузі охорони земель;

публічність у вирішенні питань охорони земель, використанні коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів на охорону земель.



Розділ VIII. Охорона праці

Закон України "Про охорону праці" визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні (Закон України про охорону праці вiд 14.10.1992 № 2694-XII).

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності [ДСТУ 2293-99].

Правила безпеки при відбиранні проб ґрунту. Будь-яка організація, яка бере участь у дослідженні ділянки і відбиранні проб, повинна мати правила безпеки, що установлюють вимоги для безпеки роботи. Дотримання правил має бути частиною умов прийому на роботу всього персоналу. Правила повинні:

- наполягати на суворому дотриманні відповідного законодавства й інструкцій;

- підкреслити необхідність обережності і пильності з боку персоналу ділянки, щоб захистити себе від небезпек під час досліджування і відбирання проб;

- підкреслити вимоги дотримуватись стандартних методів роботи, якщо вони існують;

- описати обов'язки кожного члена команди досліджування, охоплюючи обов'язки стосовно будь-якого підзаконтрактованого персоналу і широкого загалу; (ДНАОП 0.00-4.12-99.).



Таблиця 1. Здоров'я і заходи для убезпечнення, які можуть знадобитися під час досліджування ділянки (ДНАОП 0.00-4.26-96)

Захисний одяг і устатковання	Контролююче устатковання	Заходи безпеки
Комбінезони, черевики, рукавички і шоломи	Переносні прилади для визначання вмісту газів. Автоматичні газові давачі	Навчання Системи "дозвольте працювати"
Захист очей	Персональні монітори	Повідомлення аварійним службам
Захист вух	Контроль навколишнього середовища	Доступ до телефонного контакту
Маски для обличчя і фільтри		Знезаражувальні засоби для заводу
Дихальний апарат		Знезаражувальні засоби для персоналу
Спорядження і ремені безпеки		Безпечні методи відбирання проб
Ліхтарі безпеки		Безпечні методи обробляння проб
Вогнегасники		Доступ до аварійних транспортних засобів
Устаткування першої допомоги

Загальні положення. Кожну ділянку потрібно вивчити до відвідування й у світлі виявлених специфічних особливостей розглянути заходи безпеки. У випадку сільськогосподарських досліджень, ймовірно, буде потрібна лише невелика їхня зміна від однієї ділянки до іншої. У випадку досліджень забрудненої ділянки, хоча загальні вимоги будуть ті самі, є ймовірність, що знадобляться специфічні перестороги або більш суворе дотримання заходів безпеки через специфічні особливості ділянки.

У більшості випадків на ділянці має бути як мінімум дві людини з засобами зовнішнього зв'язку. Якщо на ділянці перебуває тільки одна людина, наприклад, для сільськогосподарських цілей, потрібно встановити якусь систему повідомлення, щоб убезпечити робітника на ділянці.

Після завершення відбирання проб будь-який захисний одяг потрібно акуратно зняти і загорнути, щоб запобігти поширення забруднення. Якщо одяг потрібно очистити, його потрібно послати відповідному фахівцю з чищення разом із записами про будь-яке особливо небезпечне забруднення, яке могло відбутися. Одяг і інше захисне устатковання ні за яких обставин не можна брати ні в які житлові приміщення для миття або чищення.

Руки й обличчя перед від'їздом з ділянки потрібно вимити.

Устаткування для відбирання проб потрібно очищати від будь-яких забруднювальних речовин, які на них є, щоб запобігти їхньому поширенню. Проби потрібно підготовлювати до відправлення з відповідними ярликами, які засвідчують, що на зовнішній стороні контейнера немає забрудненого матеріалу. На ярлику має бути спеціальна примітка, яка повідомляє лабораторію, або інших осіб, які одержують зразок, якщо є будь-яке відоме чи передбачуване забруднення, що становить особливу небезпеку. Метод відправлення має забезпечувати цілісність проб до досягнення місця призначення і запобігати поширення забруднення.

Техніка безпеки при роботі в хімічній лабораторії. При користуванні електроприладами ніколи не слід забувати, що напруга 220 і 127 В може бути смертельним для людини. У різних електроприладах, що живляться від мережі як нагрівальних (муфелі, сушильні шафи, електроплитки і т.д.) так і силових (компресори, насоси) металевий корпус може виявитися під напругою, внаслідок підгоряння ізоляції проводів або недостатньо акуратного монтажу (ГОСТ Р 50571.3-94.).

Тому всі прилади, що живляться від мережі, повинні бути заземлені. Перед їхнім включенням і вимиканням необхідно переконатися в справності заземлення за допомогою спеціального пробника.

Усі працюючі в лабораторії повинні знати, де знаходиться рубильник, чи вимикач запобіжні пробки, за допомогою яких електропроводка лабораторії відключається від мережі споживання. Якщо в лабораторії виникла пожежа від електропроводки, необхідно відключити її від мережі. Після відключення пожежу можна згасити різними засобами: облямівкою, піском, водою (ГОСТ Р 50571.3-94).

При роботі з вогненебезпечними речовинами (ефір, ацетон і т. д.) коли не слід ставити судини з ними близько від нагрівальних приладів (ДНАОП 0.01-1.01-95., ДСТУ 2272-93.).

Роботу з отруйними хімічними речовинами ведуть тільки у витяжних шафах. Отрутні рідини в піпетку не можна набирати ротом, для цього користаються гумовою грушою.

При роботі із сухими реактивами грудочки їх беруть щипцями, совочками, шпателями, але не голими руками. Ні в якому разі не можна приносити їжу в лабораторію і тим більше приймати її там.

Під час виконання аналізування слід дотримуватися вимог безпеки за ГОСТ 12.1.007 і санітарно-гігієнічних вимог згідно з ГОСТ 12.1.005.

Операції, пов'язані з приготуванням розчинів кислот та лугів, потрібно проводити у приміщеннях, обладнаних загальнообмінною вентиляцією. Джерела виділень шкідливих хімічних речовин та пилу повинні бути обладнані місцевою вентиляцією згідно з ГОСТ 12.4.021.

Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі робочого приміщення не повинні перевищувати нормативів, установлених Міністерством охорони здоров'я згідно з ГОСТ 12.1.005.

Особи, які виконують вимірювання, повинні бути забезпечені спецодягом та засобами індивідуального захисту згідно з ГОСТ 12.4.034 і чинними типовими галузевими нормативами.

До виконання аналізування допускаються особи, які пройшли інструктаж з правил безпеки та роботи у хімічних лабораторіях, проінформовані про ступінь токсичності застосовуваних речовин та засоби захисту від їх впливу.

При роботі з кислотами, лугами й іншими хімічними реактивами, а також з різними приладами й устаткуванням слід дотримуватися особливої акуратності.

У разі потреби при роботі з кислотами і лугами слід підкладати під прилад стійкі проти дії агресивних середовищ пластинки. Перекинувши судину з чи кислотою лугом необхідно швидко посипати це місце чи піском витерти ганчіркою, ретельно промити водою і нейтралізувати: кислоту - лугом, а луг -кислотою. Залишки кислот, лугів і інших хімічних реактивів не можна виливати в раковину. їх потрібно збирати в загальний чи сулію банку і передати лаборанту.

Раціональне використання робочого місця, ощадливе використання реактивів, посуду, устаткування і електроенергії є головним при виконанні лабораторних робіт.



Висновки

1. Проведені дослідження в цілому показали, що структурний стан чорнозему типового в цілому залежить від використовуваних систем землеробства. Так, дані сухого просіювання показують, що при всіх системах землеробства в ґрунті переважають структурні агрегати > 5 мм і, відповідно, найменше міститься структурних агрегатів менше 1 мм. Така тенденція зберігається по всіх трьох фазах розвитку проса (до посіву, фаза викидання волоті, після збирання врожаю). Що не можна сказати, про агрономічно цінні агрегати розміром 1-3 мм, в яких при різних системах землеробства відбуваються деякі варіації у всіх трьох періодах.

2. Аналіз показав, що на варіанті органічної системи землеробства (контроль і органічна з інокулянтами) в цілому міститься найбільша кількість агрономічно цінних агрегатів і тим самим зменшенням відсотку водотривких агрегатів розміром < 1 мм у зіставлені з інтенсивною системою землеробства (з добривами і без добрив). Слід підкреслити, що у фазу викидання волоті та після збиральний період спостерігається збільшення мілких фракцій, що в свою чергу, вплинуло на вміст структурних агрегатів розміром 1-3 мм по всім досліджуваним варіантам.

3. Проведені дослідження є свідченням того, що структурний стан чорнозему типового в динаміці зазнає різних варіацій, а також багато в чому залежить від використовуваної системи землеробства і разом із тим впливають на вміст водостійких агрегатів.

Отже, аналітичний огляд літературних джерел відображає, що використання органічної, сидеральної системи удобрення та багаторічних трав у системі біологічного землеробства є ефективним заходом стабілізації і підвищення родючості ґрунту та продуктивності як окремих культур, так і сівозмін у цілому.

Разом, із тим у літературі наводиться досить суперечливі дані щодо впливу різних обробітків на фізичний стан ґрунту. Ряд авторів посилається на погіршення фізичних властивостей ґрунту за безполицевих обробітків, а в роботах інших відзначається позитивний вплив обробітку без перевертання пласта.

Таким чином, вплив систем удобрення і способів основного обробітку на рівень родючості ґрунту та продуктивності сільськогосподарських рослин є актуальним предметом досліджень, але потребує додаткового вивчення результативності у конкретних ґрунтово-кліматичних і господарських умовах.



Список використаної літератури

1. Третяк A.M., Бабміндра Д.І. Земельні ресурси України та ї використання/ A.M. Третяк, Д.І. Бабміндра - К.: ТО В "ЦЗРУ", 2003. - 143 с.

2. Медведев В.В. Плотность сложения почв/ В.В. Медведев, Т.Е. Ландина, Т.Н. Лактионова -Харьков, 2004. -240 с.

3. Макаров И.П. Совершенствовать научные основы обработки почвы /И.П. Макаров// Земледелие, 1983. N 1.

4. Костычев П.А. К вопросу об обработке черноземных почв / П.А. Костычев // Сельское хозяйство и лесоводство. СПб, 1891.

5. Вильямс В.Р. Прочность и связность структуры почв / В.Р. Вильямс // Почвоведение. 1935, N 5,6.

6. Стебут И.А. Обработка почвы/ И.А. Стебут - М., 1871.

7. Овсинский И.Е. Новая система земледелия/ И.Е. Овсинский. - К: Урожай. 1989.

8. Новиков Ю.Ф., Истрати А.К. Эволюция техники земледелия и проблема эрозии // Ю.Ф. Новиков, А.К. Истрати. - Кишинев: Штиица, 1983. - 210 с.

9. Фолкер Э. Безумие пахаря / Э. Фолкер. - М.: Сельхозгиз, 1959. - 227 с.

10. Мальцев Т.С. Система безотвального земледелия. / Т.С. Мальцев// - М.: ВО Агропромиздат. - 1988. - 129 с.

11. Францесон В.А. Избранные труды (Черноземные почвы СССР). М.: Сельхозиздат, 1963. - 378 с.

12. Чижевский М.Т. Теоретические основы и практические методы обработки почвы в различных природных зонах СССР. Докл. ТСХА/ Моск. с. -х. акад. игл. К.А. Тимирязева, i960, вып. 53, с. 5-24.

13. Кибасов, П.Т. Влияние различных способов обработки почвы на ее физические свойства, пищевой режим и урожай возделываемых культур.

14. Сдобников С.С., Мощенко Ю.Б. Безотвальная обработкапочвы и условия питания яровой пшеницы. Сб. науч. работ/ Сиб. НИИ сел. хоз-ва, 1968, № 14, с. 19-27.

15. Иванов П.К., Коробова Л.И., Балабашин Н. Пути минимализации обработки почвы/ П.К. Иванов, Л.И. Коробова, Н.И. Балабашин //Земледелие, I97X, № I, с. 28-31.

16. Зубенко, В.Ф. Разумно сочетать различные способы борьбы с сорняками / В.Ф. Зубенко // Земледелие. 1988. - № 4. - С. 59.

17. Акентьева Л.И.,Чижова М.С. Почвозащитная обработка и использование влаги на черноземах // Земледелие, 1989, N 12, с. 38.

18. Яценко В.Г. О количестве и месте углубления пахотного слоя в ceei ловичном севообороте / В.Г. Яценко // Тр. Всесоюзн. научн. -исслед. ин-т сах.свеклы. Воронеж, 1975. - Вып. З. - Т.5. - С. 15-20.

19. Менделеев Д.И. Об углублении пахотного слоя подзолистых и черноземных почв./ Д.И. Менделеев// Тр. Вольного экономического общества. Т.7. Вьш.3, 1986.

20. Медведєв В.В. Наукові передумови мінімілізації основного обробітку ґрунту і перспективи його впровадження в Україні / В.В. Медведєв, Т.Є. Линдіна //Вісник аграрної науки, 2001, №7, С. 5-8.

21. Моисеев К.Г., Романов И.А. Влияние длительной распашки на прочность почвенных агрегатов. Почвоведение. 2004, №6, С. 697-701.

22. Наукові основи агропромислового виробництва в зоні Лісостепу України. За ред.: М.В. Зубця і ін. Київ. "Лотос", 2004, 775 с.

23. Методические рекомендации по бесплужной системе земледелия в Полтавской области. Коллектив авторов. Полтава: "Полтава", 1979. - 26 с.

24. Методические рекомендации по применению почвозащитных технологий возделывания сельскохозяйственных культур в Полтавской области. Коллектив авторов. Полтава: "Полтава", 1980. - 20 с.

...