Детермінанти функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення

• створення економічного механізму регулювання земельних відносин та державного контролю за станом, використанням і охороною земель.

Крім того, Постановою Верховної Ради від 18 грудня 1990 року «Про земельну реформу» [11] було передбачено серед завдань земельної реформи виділити перерозподіл земель з одночасною передачею їх у приватну та колективну власність, а також у користування підприємств, установ і організацій. Але, аналіз нормативно-правової бази в сфері земельної реформи, свідчить про ширше коло її завдань: запровадження різних форм власності й господарювання на землі та забезпечення їх рівноправного розвитку, підвищення ефективності праці на ній (як уже зазначалося вище); відновлення та поліпшення природного стану земель всіх категорій; створення ефективного й економічного державного апарату управління в галузі раціонального використання та охорони земель; розробка і прийняття необхідної кількості нормативних актів, які регулювали б процес земельної реформи та післяреформаційні земельні відносини за принципами ефективності, економічності й корисності.

Так, за період земельної реформи в Україні ухвалено низку законодавчих актів, які заклали основи правового поля для функціонування земельного ринку. Основоположним із них є: Земельний кодекс України [8]. Ця сфера діяльності регулюється також майже 30-ма законодавчими актами, у т.ч. Законами України («Про оцінку земель» [6], «Про особисте селянське господарство» [4], «Про землеустрій» [3], «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» [7], «Про охорону земель» [5]), Указами Президента, а також постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України.

Таким чином, попри те, що реформування відносин власності в Україні обумовило радикальні зміни всієї системи економічних відносин суб'єктів господарської діяльності як на загальнодержавному, так і на галузевому рівнях, з'ясувалося, що протягом усіх років перетворень одне з найголовніших питань, а саме створення ринку земель сільськогосподарського призначення досі вимагає належного законодавчого врегулювання та забезпечення відповідної інфраструктури через урахування детермінант функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення.

З позиції перерозподілу земель між власниками на основі конкурентного попиту та пропозиції, а також враховуючи положення Земельного кодексу України (згідно з яким власник земельної ділянки має право на свій розсуд продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину), під земельним ринком можна розуміти відносини, пов'язані з купівлею-продажем, орендою, заставою та іншими угодами з приводу обігу земель. Проте, сьогодні ринок земель сільськогосподарського призначення в Україні обмежений і функціонує, в основному, за рахунок передачі земельних ділянок в оренду чи успадкування. Дане обмеження виникає у зв'язку з існуванням мораторію (заборона на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення шляхом їх продажу) на продаж землі. Тобто, сільськогосподарські товаровиробники втрачають можливість використовувати землю як актив, зокрема у сфері іпотечного кредитування.

Як свідчить зарубіжний досвід, ефективне функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення передбачає: вільний регульований обіг земель сільськогосподарського призначення; наявність стимулів до покупки земель сільськогосподарського призначення виключно з умов їх подальшого використання за цільовим призначенням; конкуренцію між сільськогосподарськими виробниками в процесі якої виявляються об'єктивні відмінності в рівнях господарювання та ефективності використання земельних та інших виробничих ресурсів, а також диференціацією цих виробників за рівнем прибутковості (рентабельності) їх виробничої діяльності.

Серед основних умов формування ринку земель сільськогосподарського призначення варто виділити [1, с. 80-82]: земля повинна бути визнана товаром особливого роду, що відрізняється від інших товарів своєю обмеженістю і виконанням двох специфічних функцій об'єкта приватної власності і частини національного багатства;

дотримання принципу умовності приватної власності на землю, яка підлягає державному регулюванні;

встановлення меж вільного розпорядження земельною власністю;

оренда є рівноправною і ефективною формою землекористування, поряд із власністю на землю.

У практичній діяльності земельний ринок виконує наступні функції: інформаційну (інформація про ціни, попит, пропозицію та інші дані); ціноутворюючу (встановлення рівноважних цін на земельні ділянки); інвестиційну (підвищення інвестиційної привабливості землекористувача); стимулюючу (стимулювання власника до підвищення вартості землі як активу); розподільчу (розподіл земельних ресурсів між сферами діяльності); посередницьку (встановлення зв'язку між попитом і пропозицією земель).

Ринок землі складається з таких основних елементів [2, с. 43]: попит; пропозиція; ціна; менеджмент; маркетинг (аналіз ринку, прогнозування, сегментація, об'єкти, моніторинг, ціноутворення); інфраструктура (консалтингова, юридична, ріелторська, рекламна, інформаційна, страхова).

Специфіка такого ринку полягає в тому, що в рамках національної економіки пропозиція землі є абсолютно нееластичною, а кількість земельних ресурсів в країні фіксована величина. Тобто пропозиція землі не може бути збільшена навіть за умови підвищення ціни на землю. Попит на землю, навпаки, еластичний і має тенденцію до зростання, що зумовлює підвищення ціни на землю, яка залежить від родючості, розташування ділянки та ін. Зв'язок попиту на землю з граничним доходом від землі допомагає зрозуміти негативний нахил кривої попиту. Чим вища продуктивність землі, тим (за інших рівних умов) буде вищим попит на землі даної якості і, відповідно, вище проходитиме крива попиту, вищим буде й рівноважний рівень ренти.

Враховуючи особливості земельного ринку, необхідно пам'ятати, що існують чотири його основні варіанти: депресивний ринок (коли попит і пропозиція на земельні ділянки вкрай обмежені і не мають тенденції до зростання); ринок продавця (коли ажіотажний попит поєднується з депресивною пропозицією); ринок покупця (коли депресивний попит поєднується з ажіотажною пропозицією); розвинений ринок (коли попит і пропозиція перебувають на досить високому рівні, збалансовані за найбільш поширеними ринковими операціями із землею і характеризуються тенденцією до подальшого зростання) [1, с. 80-82; 2, с. 46-47].

З урахуванням вищевикладеного пропонуємо структурно-логічну схему функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення, що складається з чотирьох складових: об'єктів земельного ринку, елементів ринку, правової основи формування земельного ринку та функцій ринку, взаємодія яких забезпечує раціональне використання земельних угідь (рис. 1).

На нашу думку, доцільно запропонувати такі основні заходи, необхідні для ефективного функціонування земельного ринку: проведення повної інвентаризації земель та землекористувань, визначення найбільш цінних в господарському відношенні земельних угідь, які повинні перебувати під особливою увагою держави; здійснення зонування земель за їх функціональним і цільовим призначенням; проведення кадастрової оцінки земель і формування електронної бази даних про землекористувачів, сервітути та обтяження земельних ділянок, їх якість та оціночну вартість; організація створення прозорої, доступної та довготривалої інформаційної бази даних і оперативної статистичної інформації про операції із земельними ділянками, про кон'юнктуру ринку та ринкову ціну землі; розроблення і налагодження механізму заходів і методів по адміністративно-правовому та економічному регулюванню земельного ринку.

Висновки з проведеного дослідження. Таким чином, незважаючи на низку прийнятих законодавчих актів, вітчизняне законодавство, на основі якого має ефективно функціонувати ринок землі, все ще значно відрізняється від західного і потребує коригування з метою наближення до загальноприйнятих норм з урахуванням специфіки вітчизняних реалій.

Тому врахування визначених детермінант функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення, виявлених особливостей факторів, що впливають на його формування, основних заходів, необхідних для ефективного функціонування ринку, дозволить виробити необхідні умови для захисту прав власності на землю, сприятиме становленню й ефективному функціонуванню ринку земель сільськогосподарського призначення в Україні та зростанню продуктивності й ефективності сільського господарства, зміцненню його експортного потенціалу, матиме позитивний вплив на конкурентоспроможність аграрного сектора та економіку України в цілому.

земля сільськогосподарський угіддя

Бібліографічний список