Напрями розвитку інтегрованого управління в сфері лісогосподарського землекористування

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ІНТЕГРОВАНОГО УПРАВЛІННЯ В СФЕРІ ЛІСОГОСПОДАРСЬКОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

В.Ю. Касюхнич,

Постановка проблеми. Загострення конфліктів з приводу використання земельних ресурсів як просторової бази існування лісових екосистем нині набуває особливої актуальності. Сьогодні для збереження функцій лісових екосистем недостатньою є реалізація на практиці підходів сталого лісоуправління і лісокористування. Вирішення цього завдання потребує виходу за межі кола управлінських рішень, які стосуються лише лісів, і звернення уваги на аспекти, пов'язані з землекористуванням. Неефективні управлінські рішення, що стосуються використання земель лісогосподарського призначення, є частиною ширшої проблеми забезпечення сталого землекористування в цілому. Крім того, існуюча система управління земельними ресурсами лісового господарства недостатньо ефективна, не відповідає сучасним вимогам і не сприяє розвитку екологічної системи держави. Тому впровадження науково обґрунтованого еколого-економічного механізму використання лісових земель забезпечить необхідну стійкість економічного розвитку і орієнтацію на екологічні вимоги лісової галузі.

Аналіз останніх досліджень та постановка завдання. Різні аспекти окреслених проблем висвітлено у працях багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених. Зокрема, еколого-економічні засади землекористування досліджували Д.С. Добряк, З.Ф.Бриндзя, П.Ф.Кулинич, Л.Я.Новаковський, М.Г.Ступень, А.М.Третяк, М.В.Щурик, економічний механізм та інституційні засади використання земельних ресурсів у лісовому господарстві - І.Я.Антоненко, Я.В. Коваль, П.В. Касьянов, І.М. Лицур, Є.В. Мішенін, О.В. Нєвєров, І.М. Синякевич, І.П. Соловій. Основоположні принципи вдосконалення механізму землекористування в лісовому господарстві запропонували О.І. Дребот, О.І. Фурдичко, М.Х. Шершун. Незважаючи на значну кількість досліджень, недостатньо вивченим є зв'язок між результативністю еколого-економічного механізму, з одного боку, і відповідною системою управління землекористуванням, з іншого. Невирішеними залишились питання формування ефективної моделі лісокористування та землекористування як єдиної системи взаємодії державних і ринкових механізмів управління землями лісогосподарського призначення.

Метою статті є теоретико-методичне обґрунтування напрямів розвитку інтегрованого управління в сфері лісогосподарського землекористування.

Результати досліджень. Вирішення проблем раціонального використання земель лісогосподарського призначення визначається принципами економіки природокористування, які забезпечують процес поетапного впровадження механізмів підвищення ефективності використання природних ресурсів, забезпечення охорони і відновлення якісних характеристик земель, на яких ці природні ресурси знаходяться, збереження природного навколишнього середовища. Землі лісогосподарського призначення мають особливу цінність, оскільки характеризуються великою різноманітністю наявних природних та біологічних ресурсів. Для ефективного використання, захисту, охорони та відновлення лісових ресурсів необхідно розглядати ліс як екологічну систему, яка нерозривно поєднана з таким важливим природним ресурсом як земля.

Управління лісами з точки зору дотримання екологічних вимог особливо актуальним стає при використанні земель лісогосподарського призначення. Це лягає в основу збереження, відтворення лісів, їх охорону і захист при експлуатації незалежно від форми власності. Особливості лісокористування на землях лісогосподарського призначення обумовлені цілим рядом об'єктивних причин. Відповідно до Земельного кодексу України «... до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства» [1]. До нелісових земель віднесено землі, призначені для потреб лісового господарства (просіки, дороги, сільськогосподарські угіддя, водами й болотами, спорудами, комунікації тощо).

Згідно Державного земельного кадастру України станом на 01.01.2016 р. лісові та інші вкриті лісом землі займають 10633,1 тис. га території нашої країни. Варто відмітити, що цей показник суттєво відрізняється у розрізі регіонів України (рис. 1).

Рис. 1. Розподіл площі лісових та інших вкритих лісом земель за регіонами України (2015 р.), тис. га

Джерело: сформовано за даними Державного земельного кадастру України.

У зв'язку з необхідністю формування конкурентного середовища у сфері лісокористування та лісовідтворення, а також з метою посилення фінансової самодостатності лісових господарств актуалізується проблема інституціалізації реформування відносин власності на земельні ресурси в лісовому господарстві та системи управління в сфері лісогосподарського землекористування в цілому.

В даний час формуються нові інститути взаємодії держави і приватного сектора, що отримали назву державно-приватного партнерства. Як відзначає М.Х. Шершун [2, c. 7-8] система користування та управління лісами може бути реалізована за допомогою державно-приватного партнерства у системі орендних відносин, коли держава і приватний бізнес однаковою мірою є рівновідповідальними за результати прийнятих рішень у сфері використання та відтворення лісів, що стане організаційною та економічною базою ефективного еколого-орієнтованого лісового менеджменту.

Зокрема, Мезеніна О.Б. [3, с. 38] вказує, що в сфері лісогосподарського землекористування стадії процесу державно-приватного партнерства можуть бути наступними: узгодження інтересів держави і бізнесу в користуванні та управлінні лісовими ресурсами (еколого-економічне обґрунтування); виділення пріоритетних напрямків лісокористування в програмних документах; формування ефективних проектів земле- лісокористування на підставі державних програм і укладання партнерських угод (рис. 2).

Рис. 2. Логічна схема державно-приватного партнерства в сфері лісогосподарського землекористування

За дослідженнями Мезеніної О.Б. умови оренди необхідно розглядати як основну форму надання земельних ресурсів лісової галузі приватному сектору. Орендар на договірних умовах має право управління і користування земельними ресурсами, виконуючи всі господарські та виробничі функції, тоді як власник зберігає за собою контролює право за своїм майном і капіталом і створює нормальні умови для діяльності орендаря [3, с. 49]. Організація взаємодії суб'єктів земельно-лісових відносин щодо здійснення державно-приватного партнерства в в сфері лісогосподарського землекористування наведена на рис. 3.

Рис. 3. Структурна схема взаємодії суб'єктів державно-приватного партнерства

Прийняття стратегічних рішень вибору організаційної структури пов'язане з проблемами ринкової невизначеності щодо недостатньої або недостовірної інформації, впливом численних факторів зовнішнього середовища, що визначає необхідність варіантності стратегічного вибору з можливих альтернатив [6; 7]. Оцінку умов організації ведення лісового господарства як виду економічної діяльності для конкретної території земель лісогосподарського призначення пропонується проводити методом проектних (розрахункових) макетів для організаційних структур, різних за правами надання земель лісогосподарського призначення в користування (довгострокова оренда і короткострокове користування), джерелами формування доходів, формами комбінування виробництв, податковим режимам підприємств тощо.

Для прикладу, на території США дозвіл на використання державних лісових ресурсів можливо отримати виключно за умови участі в щорічних торгах. На таких торгах неодмінно визначаються обсяги заготівлі деревини та загальний обсяг лісогосподарських робіт [8]. Зазначений механізм дає змогу постійно підтримувати необхідний рівень конкуренції серед лісокористувачів, що зумовлює залучення до лісозаготівельних і лісогосподарських робіт суб'єктів господарювання з високим рівнем ефективності. лісогосподарський природний партнерство земельний

Розвиток орендних відносин як одна з перспективних форм взаємодії державного та приватного сектору в сфері лісокористування вимагає об'єктивної оцінки та аналізу вітчизняного досвіду використання та охорони лісових ресурсів, планування ефективних напрямків такої взаємодії.

Вважаємо доречним розглядати інвестиційні проекти та орендні договори в сфері лісокористування як концесійну угоду, але з дотриманням певних умов. По-перше, використання лісових ресурсів за умови концесійної організації угод має передбачати пріоритетність інвестицій з огляду на їх об'ємні характеристики, час вкладення основного та оборотного капіталів у лісову інфраструктуру, вилучення ресурсів, що відбулось раніше, державні фінансові гарантії забезпечення приватного сектору для розвитку партнерських взаємовідносин між державою та бізнесом.

Перевагою використання концесійної системи для організації відносин в сфері лісокористування є стимулювання розвитку ефективного приватного сектору, чого практично неможливо досягнути за умови орендних відносин. Ефективність запровадження концесійної системи безпосередньо залежатиме від вибору організаційно-правової форми та загального правового середовища, в якому юридичні особи здійснюють концесійну діяльність, джерела фінансування такої діяльності, раціонального розподілення отриманих доходів, повноважень концесіонера тощо.

Перетворення моделі функціонування системи управління лісогосподарськими землями, на нашу думку, повинно здійснюватися за умови взаємодії усіх елементів, які забезпечують досягнення поставлених цілей та враховують інституційні засади, систему управління, функції та напрями реформування (рис. 4).

Рис. 4. Структура управління землями лісогосподарського призначення

Забезпечення ефективного використання лісогосподарських земель безпосередньо залежить від інституційно-правових засад, які формують режими власності, права, обов'язки та відповідальність власників земель лісогосподарського призначення та лісокористувачів, апарат, повноваження та функції державних органів управління та органів місцевого самоврядування, засади контролю та охорони лісових ресурсів, що визначають правила участі інших неурядових організацій та громадськості [4, c. 48].

Тобто, господарські функції щодо використання та відтворення лісів мають виконуватися організаціями на принципах підприємництва, що забезпечить мотиваційні механізми залучення інвестиційних ресурсів для модернізації, економічну відповідальність за прийняті управлінські рішення. Відмежування господарських функцій від управлінських у рамках нинішніх лісгоспів, очевидно, призведе до поділу останніх на дві структури з різними організаційно-правовими формами [4; 10].

Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, в умовах сучасних трансформаційних економічних процесів необхідно значно диверсифікувати форми тимчасового користування землями лісогосподарського призначення, щоб активізувати підприємницьку активність у сфері заготівлі та первинної переробки деревини. З огляду на це варто узаконити можливість імплементації у практику лісокористування наступних інституцій відносин власності на земельні ресурси, зокрема державно-приватного партнерства (орендних схем, концесійного режиму, угод про розподіл продукції, довірчого управління тощо). Тому необхідним є розробка інституціонального середовища взаємодії держави і приватного сектора, економічний аспект якого повинен базуватися на таких принципах, як добровільність, рівноправність, дотримання балансу інтересів учасників і терміновість їх відносин.

Література

1. Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III // Офіційний вісник України. - 2001.

2. Шершун М.Х. Напрями реформування організаційно-економічної структури управління лісовим господарством / М.Х. Шершун // Збалансоване природокористування. - 2013. - № 1. - С. 5-12.

3. Мезенина О.Б. Теоретические положения формирования эффективной системы управления земельными ресурсами лесного комплекса субъектов Российской Федерации: [монография] // О.Б. Мезенина. - М.: ФГБОУ ВПО «Государственный университет по землеустройству», 2012. - 109 с.

4. Дребот О.І. Збалансований розвиток лісового сектору економіки в контексті європейської інтеграції України: [монографія] / О.І. Дребот, М.Х. Шершун, О.І. Шкуратов. - К.: Аграрна наука, 2014. - 317 с.

5. Мішеніна Г.А. Реорганізація власнісного статусу лісових ресурсів як передумова розвитку лісогосподарського підприємництва екологічного спрямування / Г.А. Мішеніна // Економіка та менеджмент: перспективи розвитку : матеріали доповідей Міжнародної науково-практичної конференції, м. Суми, 18-20 травня 2011 р. / за заг. ред.: О.В. Прокопенко, М.Ю. Троян. - Суми : СумДУ, 2011. - Т.2. - С.143-144.

6. Фурдычко О.И. Вопросы экономики землепользования в процессе ведения лесоводства в законодательстве Украины / О.И. Фурдычко // Экономика Украины. - 2013. - № 5 (610). - С. 56-66.

7. Никитюк Ю.А. Трансформація системи управління землями лісогосподарського призначення / Ю.А. Никитюк // Науковий вісник Херсонського державного університету. - 2014. - № 9. - Т. 2. - С. 41-45. - (Серія: економічні науки).

8. Kimmins J.P. Forest ecology. A Foundation for Sustainable Forest Management and Environmental Ethics in Forestry / J.P. Kimmins. - Saddle River, N.J.: Prentice Hall, 2003. - 720 p.

9. Сакаль О.В. Ефективне управління землями лісогосподарського призначення: [монографія] / О.В. Сакаль. - К.: Державна установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України», 2012. - 176 с.

10. Фурдичко О.І. Лісова галузь України в контексті збалансованого розвитку: теоретико-методологічні, нормативно-правові та організаційні аспекти: [монографія] / О.І. Фурдичко, В.В. Лавров. - К.: Основа, 2009. - 424 с.

Анотація

НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ІНТЕГРОВАНОГО УПРАВЛІННЯ В СФЕРІ ЛІСОГОСПОДАРСЬКОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

У статті сформовані напрями реформування земельних відносин в лісовому господарстві. Розширені теоретичні положення організації використання земель лісогосподарського призначення з урахуванням властивостей землі як природного об'єкта, основного засобу виробництва в лісовому господарстві та лісокористуванні. Визначені проблеми та перспективні напрями формування інтегрованого управління в сфері лісогосподарського землекористування, що передбачають необхідність посилення ролі державно-приватного партнерства в процесі регулювання земельних відносин.

Ключові слова: розвиток, інтегроване управління, землекористування, лісове господарство, землі лісогосподарського призначення.

DIRECTIONS OF DEVELOPMENT OF INTEGRATED MANAGEMENT IN THE OF THE FORESTRY LAND AREA

In the article formed directions of land reform in forestry. Expanded the theoretical principles of land use for forestry purposes, with considering the properties of land as a natural object and the main means of production in forestry and forest management. Defined the problems and future directions of forming the integrated management of the forestry land area which provides strengthening the role of public and private partnership in the regulation of land relations.

Keywords: development, integrated management, land use, forestry, land for forestry purposes.

Размещено на Allbest.ru