Вологозабезпечення культур

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вологозабезпечення культур

Вода є регулятором температури рослини: волога випаровується через листки, що знижує температуру і запобігає перегріву рослин. Близько 0,2-0,3% увібраної рослинами води витрачається на утворення маси рослини, а понад 99% випаровується, забезпечуючи транспортну роль і теплозахисний ефект. Випаровування води листками й іншими надземними органами називається транспірацією. Завдяки транспірації в клітинах листків виникає всисна сила, яка забезпечує переміщення води з розчиненими в ній речовинами від коренів до листків. Якщо процес випаровування води рослиною переважає надходження її з ґрунту, рослина втрачає тургор і в'яне. У такій рослині знижується інтенсивність фотосинтезу, посилюються процеси гідролізу і розкладання органічних речовин, бо порушується узгодження дій ферментів.

Ступінь відповідності потребам рослин для формування високих урожаїв запасів продуктивної вологи, яка є в ґрунті, називають волого-забезпечення рослин. Для багатьох культурних рослин велике значення має зволоження орного шару ґрунту (0-20 см), де розміщена основна маса кореневої системи. Зниження запасів продуктивної вологи в цьому шарі менше 20 мм починає негативно впливати на формування врожаю.

Для оптимального проходження біологічних процесів сільськогосподарські рослини потребують певної кількості засвоюваної вологи. Не завжди ця кількість відповідає потребам. Надмірне зволоження порушує повітряний режим, внаслідок чого пригнічується розвиток рослин. Але в степовій зоні запаси вологи частіше бувають недостатні, а ґрунтові пори надмірно заповнені повітрям. Рослини пригнічуються надмірним висушуванням і за значного дефіциту вологи гинуть. Таким чином, волого-забезпечення в основному визначається співвідношенням кількості вологи, яка є в ґрунті, і тієї кількості, яка потрібна для нормального розвитку рослин.

Встановлено, що запаси продуктивної вологи до 5 мм в орному шарі ґрунту під час сівби не забезпечують сходів, при запасах 10 мм сходи з'являються, проте вони починають частково засихати і дуже зріджуються. При запасах 11-20 мм умови для з'явлення сходів задовільні, а при запасах понад 20 мм завжди з'являються дружні сходи.

У зоні Степу величину врожаю озимої пшениці дуже часто вирішують запаси продуктивної вологи в період сівби. У табл. 65 наведено дані про ймовірність запасів продуктивної вологи в орному шарі ґрунту під час сівби цієї культури. Незадовільні запаси продуктивної вологи в орному шарі ґрунту в період сівби озимої пшениці по чистому пару в північному Степу бувають приблизно в один, а в південному - в один-два роки з десяти. Після не парових попередників у цей період вони бувають відповідно раз в 4-5 і 6-7 років з десяти.

Ймовірність запасів продуктивної вологи в шарі ґрунту 0-20 см в період сівби пшениці озимої

Отже, на непарових попередниках і на зайнятих парах треба застосовувати всі заходи, щоб нагромадити й зберегти якнайбільше вологи в ґрунті.

З початком весняної вегетації пшениця озима, маючи на цей час розвинену кореневу систему, починає використовувати вологу з метрового шару ґрунту. Осінньо-зимові опади збільшують запаси вологи в ґрунті, завдяки чому навесні в період відновлення вегетації пшениці озимої у більшості випадків запаси вологи в метровому шарі ґрунту після пару і непарових попередників мало різняться (табл. 66).

Можливі запаси продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту в період відновлення весняної вегетації (ВВВ) пшениці озимої та під час сівби ранніх ярих зернових культур

вологозабезпечення рослина ґрунт урожай

Запаси продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту 90-150 мм і більше на час відновлення вегетації за нормальних погодних умов забезпечують добрий стан озимини; 60-90 мм - задовільний; запаси вологи менше 60 мм не забезпечують нормального розвитку рослин. Звідси весняні запаси вологи, що забезпечують добрий стан озимини як після парів, так і після непарових попередників, у північному Степу становлять 90-95, а в південному - 85-90%.

Можливість років із запасами вологи понад 90 мм в період сівби ярих культур у північному Степу становить 85, а в південному - 70%; задовільні запаси (60-90 мм) складають відповідно 10 і 20%, а незадовільні (менше 60 мм) - 5-10%, тобто приблизно в один рік із десяти.

Користуючись даними про весняні запаси продуктивної вологи в ґрунті і виходячи з конкретних умов, які складаються, щорічно навесні можна уточнювати структуру посівів і співвідношення культур.

Міжфазний період виходу в трубку - колосіння є критичним у житті зернових культур. В цей час відбувається найбільший приріст вегетативної маси, у зв'язку з чим рослини потребують найбільшої кількості води. За даними наукових досліджень, сприятливі умови зволоження для росту й розвитку рослин створюються за таких запасів продуктивної вологи у метровому шарі: на легких ґрунтах - 70 мм, на важких - 150 мм. При запасах вологи понад 150 мм проявляється посилений розвиток хвороб і вилягання рослин. Задовільними запасами продуктивної вологи для цього періоду вважається 50-70 мм, незадовільними - 30-50 мм.

Стан ранніх ярих зернових при запасах вологи в метровому шарі ґрунту менше, ніж 45 мм погіршується. Добрими запасами продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту для періоду колосіння - молочна стиглість є 50-70, задовільними - 30-50, незадовільними - 20-30 мм (табл. 67).

Можливі запаси продуктивної вологи в шар 10-100 см під пшеницею озимою та ярими зерновими культурами в період виходу в трубку - колосіння

Ймовірність добрих і задовільних запасів вологи під пшеницею озимою як після пару, так і після непарових попередників у північному Степу в період колосіння - молочна стиглість становить 85-90%, у південному - 65-85%, під ранніми ярими зерновими культурами - відповідно 80 і 70%.

Користуючись наведеними даними про можливі запаси вологи, а також враховуючи те, що інші метеорологічні фактори не є обмежуючими, можна мати уявлення про стан колосових культур у період від виходу в трубку до молочної стиглості, а разом з цим і про стан майбутнього врожаю. Озимі культури, розвиваючись з осені, продуктивніше використовують ранні весняні запаси вологи, ніж ранні ярі зернові.

Ще менш продуктивно використовує весняні запаси вологи кукурудза, строки сівби якої за умовами теплозабезпечення настають пізніше. За час до сівби цієї культури волога на полях випаровується непродуктивно. її можна зберегти лише за умов правильної агротехніки. Встановлено, що кукурудза протягом вегетації нерівномірно використовує вологу. Максимальна потреба її у воді настає за 10 днів до викидання волоті і через 20 днів після цього періоду (табл. 68).

вологозабезпечення рослина ґрунт урожай

Можливі запаси продуктивної вологи в шарі 0-100 см ґрунту під кукурудзою

Наведені дані свідчать про те, що в період найбільшої потреби кукурудзи у воді фактичні запаси продуктивної вологи в цьому шарі ґрунту в більшості років менші від тієї кількості, яка потрібна для нормального її розвитку. Тому в зоні Степу сталі врожаї кукурудзи на зерно можливі лише за умови повного забезпечення посівів вологою в другій половині літа.

Наукою і виробничою практикою доведено, що оптимальна вологість ґрунту для більшості рослин у період вегетації в межах 65-80% польової вологоємності. Різні культури характеризуються неоднаковою потребою запасів вологи в різні періоди вегетації (табл. 69).

Мінімальні та оптимальні значення доступної вологи в різні періоди вегетації, мм

Дослідженнями встановлено, що найвищу врожайність різні рослини забезпечують за вологості: кукурудза на силос, овочеві культури, багаторічні трави - 80% НВ, пшениця озима, жито, ярі зернові, кукурудза на зерно, цукрові та кормові буряки, морква - 70, соняшник - 60% НВ.

Кукурудзою найвищий врожай зерна забезпечується при запасах вологи 70-80 мм у шарі 0-50 см. Для картоплі оптимальні запаси продуктивної вологи в півметровому шарі досягають 60-70 мм.

Існують так звані критичні періоди, коли рослини особливо чутливі до нестачі вологи. Зокрема зернові культури витрачають багато вологи під час кущіння, але ще більше вологи вони вимагають під час виходу в трубку і до кінця колосіння. У кукурудзи критичний період щодо потреби вологи припадає на період цвітіння - молочна стиглість, у проса - утворення волоті-наливання зерна, у гречки - цвітіння. Коренеплід і бульбоплоди найбільше потребують вологи під час утворення коренеплодів і бульб. Ці особливості необхідно враховувати під час вирощування культур і застосовувати заходи для забезпечення вологою взагалі і в критичні періоди зокрема. Зважаючи на те, що на території зони Степу найбільші запаси вологи в ґрунті бувають у ранньовесняний період. З метою найбільш повного її використання культури потрібно висівати в ранні строки.

Система сівозмін

Отримання урожаю - головний результат сільськогосподарського виробництва, і кількість його визначається дією факторів навколишнього середовища та продуктивними можливостями культури. Чим повніше фактори середовища задовольняють біологічні вимоги культур, тим краще проявляються генетичні можливості продуктивності рослин.

Спільна дія таких факторів, як умови зволоження, поживний режим, особливості агрофізичних характеристик, дія біологічних процесів у ґрунті після кожного з попередників з впливом метеорологічних умов вегетації у кінцевому підсумку й обумовлює рівень продуктивності вирощуваних сільськогосподарських культур у ґрунтово-кліматичній зоні.

Землеробство в Степу спеціалізоване на вирощуванні зерна. Основними польовими культурами є пшениця озима, кукурудза, ячмінь, з технічних культур - соняшник. Тому зона Степу є одним з найважливіших районів виробництва продовольчого і фуражного зерна та насіння соняшнику.

В Степу добре розвинене молочно-м'ясне тваринництво, а в південних його районах - вівчарство. Більшість господарств багатогалузеві - зерно-олійно-тваринницькі. Навколо великих міст і промислових центрів господарства спеціалізуються на виробництві молока та овочів.

Враховуючи біологічні особливості провідних культур, доцільна така їхня частина в сівозміні за умов забезпечення кращих попередників: пшениці озимої - у північних районах Степу до 40-50%, у центральних та південних - 30%. Можливе розширення посівів пшениці озимої за умов збільшення у складі попередників частки чистих та зайнятих парів.

Склад попередників для кукурудзи за впливом на її продуктивність не має такого важливого значення, як для пшениці. Тому у всіх районах Степу частка кукурудзи може зростати до 40-50%, а у спеціалізованих сівозмінах - і до 75-80%.

У структурі посівних площ ячмінь не повинен перевищувати 1015%, оскільки збільшення площі, зайнятої цією культурою, як правило, призводить до зменшення виходу зерна з 1 га.

Чорний пар у структурі посівних площ північних районів зони складає не менше як 5%, у центральних - 5-10%, у південних - 10-20%.

У господарствах зерно-олійно-тваринницького напряму в сівозмінах під зернові відводять 55-60%, технічні - 10-20%, кормові - 20-25% площі з наступним чергуванням:

У північній частині

I. 1 - чорний і зайнятий пар; 2 - пшениця озима; 3 - буряки цукрові; 4 - ярі; 5 - кукурудза на силос; 6 - пшениця озима; 7 - кукурудза на зерно; 8 - горох, кукурудза на силос; 9 - пшениця озима; 10 - соняшник.

II. 1 - чорний і зайнятий пар; 2 - пшениця озима; 3 - буряки цукрові, кукурудза на зерно; 4 - кукурудза на силос; 5 - пшениця озима, ячмінь; 6 - зернобобові однорічні трави на зелений корм; 7 - пшениця озима; 8 - соняшник, кукурудза на зерно.

У південній частині

I. 1 - чорний пар; 2 - пшениця озима; 3 - кукурудза на зерно; 4

- ячмінь + люцерна; 5 - люцерна; 6 - пшениця озима; 7 - кукурудза на силос; 8 - пшениця озима; 9 - соняшник.

II. 1 - чорний і зайнятий пар; 2 - пшениця озима; 3 - кукурудза на зерно і силос; 4 - ячмінь + 1/2 люцерни; 5 - люцерна, зернобобові; 6 - пшениця озима; 7 - соняшник.

Для господарств, що спеціалізуються на виробництві свинини і продукції птахівництва, орієнтовними схемами чергування культур у польових сівозмінах можуть бути.

У північній частині Степу

I. 1 - чорний і зайнятий пар; 2 - пшениця озима; 3 - буряки цукрові; 4-ячмінь + багаторічні трави; 5 - багаторічні трави на один укіс; 6

- пшениця озима; 7 - кукурудза на силос і зерно; 8 - зернобобові, кукурудза на зерно; 9 - ярі; 10 - соняшник.

II. 1 - чорний і зайнятий пар; 2 - пшениця озима; 3 - буряки цукрові; 4 - ячмінь + багаторічні трави; 5 - багаторічні трави на один укіс; 6 - пшениця озима; 7 - кукурудза на зерно; 8 - соняшник, кукурудза на зерно.

У південній частині

I. 1 - чорний пар; 2 - пшениця озима; 3 - кукурудза на зерно; 4

- ячмінь + /2 люцерни; 5 - люцерна, горох; 6 - пшениця озима; 7 - пшениця озима; 8 - кукурудза на силос, однорічні трави на зелений корм; 9 - пшениця озима; 10 - соняшник.

II. 1 - чорний пар; 2 - пшениця озима; 3 - кукурудза на зерно; 4

- ярі; 5 - зернобобові, кукурудза на силос; 6 - пшениця озима; 7 - ячмінь + 1/2 багаторічних трав, просо, сорго; 8 - багаторічні, однорічні трави; 9 - пшениця озима; 10 - соняшник.

Для господарств, що спеціалізуються на виробництві молока та овочів (приміські райони):

1 - чорний і зайнятий пар; 2 - пшениця озима; 3 - овочі, картопля; 4 - ячмінь; 5 - однорічні трави на зелений корм + люцерна; 6 - люцерна; 7 - люцерна; 8 - пшениця озима; 9 - кукурудза на зерно, коренеплоди, рицина; 10 - ячмінь, овес.

Лабораторія сівозмін Інституту зернового господарства НААН рекомендує такі орієнтовні схеми спеціалізованих кукурудзяних сівозмін короткої ротації:

I. 1, 2, 3 - кукурудза на зерно; 4 - кукурудза на силос; 5 - ячмінь або пшениця озима.

II. 1, 2, 3 - кукурудза на зерно; 4 - кукурудза на силос + люцерна; 5, 6 - люцерна; 7 - пшениця озима.

III. 1, 2, 3, 4 - кукурудза на зерно; 5 - горох або ячмінь, просо, сорго;

IV. 1, 2, 3 - кукурудза на зерно; 4 - соя; 5 - пшениця озима або ячмінь.

Пшеничні спеціалізовані сівозміни доцільно мати такого типу:

У північних районах

I. 1 - чорний і зайнятий пар; 2 - пшениця озима; 3 - буряки цукрові; 4 - ячмінь + еспарцет, люцерна; 5 - еспарцет, люцерна на один укіс; 6 - пшениця озима; 7 - зернобобові; 8 - о пшениця озима; 9 - соняшник.

II. 1 - чорний і зайнятий пар; 2 - пшениця озима; 3 - буряк цукровий; 4 - кукурудза на силос; 5 - пшениця озима; 6 - зернобобові; 7 - пшениця озима; 8 - соняшник.

Основою ґрунтозахисних сівозмін у Степу є багаторічні трави. На родючих ґрунтах тут можна вирощувати такі бобові трави, як люцерна, на інших - еспарцет. Із злакових - стоколос безостий, райграс високий, пирій безкореневищний, а в південних районах - житняк посухостійкий. На південних схилах польова схожість насіння багаторічних трав у 1,5-2 рази менша, ніж на північних.

У цій зоні рекомендують такі орієнтовні схеми ґрунтозахисних сівозмін:

I. 1, 2 - багаторічні трави; 3 - кукурудза у фазу викидання волоті; 4 - пшениця озима; 5 - ярі зернові + багаторічні трави.

II. 1, 2 - багаторічні трави; 3 - жито озиме; 4 - кукурудза на зелений корм та ранній силос; 5 - пшениця озима + післяжнивне висівання багаторічних трав.

На сильно еродованих ґрунтах висівають культури суцільного способу сівби. Прикладом може бути така схема: 1, 2 - багаторічні трави; 3 - жито озиме або однорічні трави на зелений корм; 4 - пшениця озима; 5 - ярі зернові + багаторічні трави.

Використання поливних земель у країні підпорядковано основному напряму спеціалізації сільського господарства - виробництву зерна та тваринницької продукції. Питома вага зернових культур у структурі посівних площ становить 30-33%, кормових - 48-52%, а в південних областях - відповідно 38-42 і 42-50%.

Удосконалення структури посівних площ відбувається в основному розширенням на поливних землях посівів найбільш продуктивних культур, сортів, гібридів, встановлення їх доцільного співвідношення з урахуванням водозабезпечення, наявності поливної техніки та інших умов.

На поливних землях, на відміну від неполивних, при визначенні продуктивності культур враховують не лише урожайність, а й період часу, необхідний для вирощування цієї рослини, та загальний вихід продукції з поливного гектара.

Із зернових культур на поливних землях найбільшу продуктивність забезпечують кукурудза та пшениця озима, з кормових - люцерна, кукурудза на силос, буряки цукрові та кормові, а в проміжних посівах - злако-бобові сумішки та кукурудза, овочі та картопля. У проміжних посівах розміщують більш скоростиглі сорти з урахуванням основного місця їх у сівозміні, потреби продукції, рівня забезпечення водою, теплом тощо.

Орієнтовні схеми чергування культур у сівозмінах основних напрямів використання поливних земель можуть бути такими. Польові сівозміни:

I. 1, 2 - люцерна; 3 - пшениця озима, післяжнивні посіви; 4 - буряки цукрові; 5 - соя; 6, 7 - кукурудза на зерно; 8 - кукурудза на силос; 9 - пшениця озима + літня сівба люцерни.

II. 1, 2 - люцерна; 3 - пшениця озима; 4 - пшениця озима, пожнивні посіви; 5 - кормові буряки; 6, 7, 8 - кукурудза на зерно; 9 - кукурудза на зелений корм + люцерна.

III. 1, 2 - люцерна; 3 - озима пшениця; 4 - озима пшениця, післяжнивні посіви; 5, 6, 7 - кукурудза на зерно; 8 - ячмінь + люцерна.

У польових сівозмінах з посівами буряків цукрових чергування культур може бути таким:

I. 1, 2 - люцерна; 3 - пшениця озима; 4 - буряки цукрові; 5 - кукурудза на зерно; 6 - кукурудза на силос; 7 - пшениця озима, післяжнивні посіви; 8 - ячмінь + люцерна.

II. 1, 2 - люцерна; 3 - пшениця озима; 4 - буряки цукрові; 5 - кукурудза на силос; 6 - пшениця озима; 7 - буряки цукрові; 8 - ячмінь + люцерна.

З рисових сівозмін найбільш поширені восьмипільні з таким чергуванням культур:

1, 2 - люцерна; 3, 4, 5 - рис; 6 - агромеліоративне поле; 7, 8 - рис.

Система обробітку ґрунту

Обробіток ґрунту під ярі культури

Оранка зябу у надто ранні строки за високих літніх температур не забезпечує якісного розпушування ґрунту і призводить до непродуктивної втрати вологи. Тому восени поле необхідно додатково обробляти для подрібнення брил, знищення бур'янів і падалиці, що знижує протиерозійну стійкість ґрунту. Важлива умова системи зяблевого обробітку ґрунту - різноглибинне лущення стерні через певні проміжки часу продовж післязбирального періоду.

Після стерньових попередників, де переважають однорічні бур'яни, лущать двічі дисковими знаряддями на глибину 6-8 і 8-10 см. За наявності багаторічних бур'янів обробляють знаряддями ОПТ-3-5; КПШ-5; КПЗ - 3,8; КТС-10-1, чизель-культиваторами ЧКУ-4; КЧП - 5,4 і КЧП - 7,2 перший раз - після збирання попередника на глибину 8-10 см, другий і третій-після появи розеток бур'янів відповідно на глибину 10-12 см і 12-14 см, не пізніше як за два тижні до зяблевої оранки. Кожний наступний обробіток безполицевими знаряддями виконують упоперек або під кутом 45° до попереднього.

На полях, засмічених гірчаком і осотом рожевим, в умовах Степу і Лісостепу для лущіння стерні особливо ефективним є КПШ-5 і ОПТ-3-5, а на мілкопрофільних поліських ґрунтах, засмічених багаторічними бур'янами, доцільно використовувати КПЗ - 3,8 і КЧП - 5,4.

Після кукурудзи, післяжнивні рештки якої довго мінералізуються в ґрунті, показники якості і протиерозійної стійкості обробітку ґрунту вищі при застосуванні для лущення стерні дискових борін та лущильників.

Знищення однорічних бур'янів під час лущіння стерні досягають більше, якщо протиерозійні культиватори і плоскорізи агрегатуються з боронами БИГ-3А за зволоженого ґрунту та з приставкою ПВР - 3,5 - за сухого.

За умов інтенсивних злив (понад 40 мм) обробіток мілкіше 8-10 см є недоцільним. У такому випадку мілко розпушений шар не може вмістити таку кількість опадів, а тому він інтенсивно змивається. Це особливо небезпечно на довгих улоговинних схилах та на полях з малою кількістю післяжнивних решток, зокрема після збирання гороху.

Встановлено, що найменше руйнують післяжнивні решки озимої пшениці та інших стерньових зернових культур, а також і ґрунт культиватори-плоскорізи КПШ-5, КПШ-9, КПШ-11 - після їх проходу на поверхні поля залишалося 80-85% не зруйнованої стерні. На думку вчених, застосування дискових лущильників тут недопустиме, особливо за сухого і щільного ґрунту, оскільки за один прохід вони не в змозі якісно розпушувати ґрунт на глибину 5-7 см і підрізувати бур'яни, як це передбачено агротехнічними вимогами. На практиці лущіння за дворазового, а інколи й триразового проходу агрегату, розпушують верхній шар ґрунту і руйнують 45-65% післяжнивних решток.

Подальший літньо-осінній обробіток ґрунту залежить від типу забур'яненості полів. Якщо переважають однорічні бур'яни, достатньо застосувати голчасті борони БМШ-15 або БМШ-20, які добре заглиблюються у злущений культиваторами ґрунт і вичісують слабоукорінені однорічні бур'яни разом з падалицею. Якщо у полі вегетують багаторічні або добре укорінені однорічні бур'яни, повторний обробіток виконують тільки плоскорізними культиваторами на глибину 10-12 см. У другій половині вересня - на початку жовтня виконують зяблевий обробіток на 28-30 см. У Степу доцільнішими є пізні строки підйому зябу з попередніми двома - трьома лущеннями. Орють переважно у полях, де вносили органічні добрива.

Як протиерозійний захід, оранка найбільш ефективна на однобічних схилах довжиною до 400 м і крутизною не менше 2°. Поглиблення орного шару ґрунту на кожний сантиметр понад 20 см зменшує стік води на 1-2 мм і змив ґрунту на 0,5-0,6 т/га.

Ефективність оранки достатньо висока за нормального і підвищеного зволоження за умов вирівняного ерозійно незагрозливого рельєфу. Разом з тим беззмінний полицевий обробіток погіршує структурний стан, підвищує рівноважну щільність будови ґрунту, знижує загальний вміст і підсилює рухомість органічної речовини, послаблює ерозійну стійкість ґрунту, характеризується надмірно високим непродуктивним випаровуванням вологи з ґрунту.

Глибоку оранку (на 28-30 см) доцільно застосовувати в полі чорного пару під кукурудзу та цукрові буряки. Під ярі колосові, кормові та інші культури слід орати на 20-22 см, а поля, вільні від багаторічних бур'янів, під ярі колосові можна обробляти плоскорізами на 12-14 см. Оранку без попереднього лущіння стерні краще виконувати ярусними плугами ПНЯ-4-40, які повністю загортають післяжнивні рештки на глибину обробітку 28-30 см.

Ґрунт обробляють без перевертання на оптимальну для кожної культури глибину: під горох і його сумішки на зелений корм, просо, гречку - на 20-22 см; ячмінь і овес - на 12-14 см. В останньому випадку використовують культиватори-плоскорізи КПШ-5, КПШ-9, КПШ-11, а також комбінований агрегат АКР - 3,6. Якщо на полі залишається багато неподрібнених рослинних решток, а також за необхідності сівби дрібнонасінних культур після просапних замість безполицевого обробітку орють на 14-16 см.

Плоскорізний обробіток неякісний після кукурудзи на зерно, що йде під ярі зернові, й саму кукурудзу. Плоскорізи-глибокорозпушувачі КПГ-2-150, ПГ-3-5 та інші можна використовувати, якщо обробіток здійснюють за пошаровою технологією, тобто глибину розпушування на 20-30 см якісно можна виконати лише за умов попереднього мілкого (на 10-16 см) обробітку.

Досвід показав, що врожайність культур після плоскорізного обробітку така ж або дещо нижча, ніж після оранки. Позитивний вплив плоскорізів помітно зростає лише в екстремально посушливі роки і за умови внесення оптимальної норми удобрення.

Систематичний безполицевий обробіток ґрунту в сівозмінах південного Степу, а за посушливих років і Лісостепу на період сівби озимих та ярих культур порівняно з оранкою поліпшує, але, як правило, лише у верхній частині орного шару, водний режим ґрунту. У цьому ж шарі наближаються до оптимальних параметрів щільність будови, загальна пористість, повітроємність, проявляється тенденція до підвищення вмісту органічної речовини, істотно зростає біологічна активність ґрунту. Безполицевий обробіток дещо знижує тривалість післядії гною: через локалізацію добрив у верхньому шарі, у тому числі фізіологічно кислих форм, зростає їх відносна іммобілізація і виникає локальне підкислення ґрунтів.

Під культури, які вимагають добре вирівняної поверхні й мілкого загортання насіння, ефективний основний обробіток ґрунту плугами, обладнаними корпусами для безполицевого розпушування: ПРН-31000, ЛП-35, КБ-35 або плугами типу «Параплау» ПРПВ-5-50. На сухих і пересушених ґрунтах найбільш якісний обробіток забезпечують плуги з корпусами ПРН-31000.

Для запобігання вітровій і водній ерозії використовують чизельні плуги ПЧ - 2,5 і ПЧ - 4,5. За необхідності на них начіпляють змінні пристрої ПСТ - 2,5 і ПСТ - 4,5, які призначені для додаткового розпушування верхнього шару ґрунту, вирівнювання поверхні, часткового подрібнення високих рослинних решток (соняшнику). Чизелювання особливо ефективне під кукурудзу і соняшник, під чорний пар та озиму пшеницю після зайнятих різними сумішками на зелений корм парів.

Щілювання необробленого з осені ґрунту після соняшнику, сорго, суданської трави на насіння за ґрунтозахисною ефективністю помітно перевищує інші заходи обробітку. Тут за рахунок непошкодженої з осені стерні більше нагромаджується снігу, ґрунт менше промерзає, краще вбирає воду щілинами, а на нерозпушених смугах не піддається ерозії навіть за критичної швидкості вітру і стікання талих та дощових вод.

По брилистій оранці обов'язковий захід передпосівного обробітку - боронування в перші 1-2 дні весняних польових робіт гусеничними тракторами в агрегаті з голчастими БИГ-3А, пружинними БП-8, важкими зубовидними у зчіпці з шлейфами ШБ - 2,5 або зубовими боронами в два ряди (передні - важкі, задні - середні) під кутом 45-50° до напрямку оранки. Показником високої якості такого обробітку є вирівняність поверхні поля й утворення розпушеного дрібно-грудкуватого шару глибиною 4-6 см.

За безполицевого зяблевого обробітку закривають вологу навесні голчастими боронами БИГ-3А, робочі органи яких впливають на режим інтенсивного розпушування, диски - в активному положенні, а батареї - під кутом атаки 12-16°.

В окремі роки за значного дефіциту опадів взимку зоране восени поле навесні буває розпушеним, особливо на легких ґрунтах. У такому разі на чистих від бур'янів полях, де добрива внесли восени, ранні культури сіють слідом за боронуванням, а при застосуванні стерньових та пресових сівалок і без нього.

Без внесення гербіцидів кількість передпосівних культивацій під пізні культури (соняшник, кукурудзу, сою, круп'яні) можна зменшити до однієї на незабур'янених полях та за відсутності коренепаросткових бур'янів.

На окультурених ґрунтах для передпосівного обробітку використовують культиватори УСМК-5-4Б, КПС-4 з екстирпаторними робочими органами, вирівнювальними дошками і котками, а на ґрунтах, які зазнають ерозії, - культиваторами КТС-10-1, КПЗ - 3,8 в агрегаті з голчастими боронами БИГ-3А. На важких за гранулометричним складом, ущільнених і запливаючих ґрунтах перший раз культивують зяб на 1012 см знаряддями з пружинними робочими органами, а перед сівбою культиваторами, обладнаними підрізувальними робочими органами, на глибину загортання насіння.

Для запобігання пересушуванню ґрунту передпосівну культивацію під просапні культури і загортання гербіцидів виконують у комплексі комбінованими ґрунтообробними знаряддями - пружинними боронами БП-8, культиваторами УСМК-5,4Б з вирівнювальними дошками і котками або культиваторами КПС-4, обладнаними вирівнювачами та ребристими котками-роторами. У системі передпосівного обробітку ґрунту коткування виконують між першою і другою культиваціями під соняшник, кукурудзу та круп'яні культури.

Першими заходами післяпосівного обробітку ґрунту є коткування і боронування одночасно з сівбою або слідом за нею. Досходове боронування проводять при утворенні ґрунтової кірки. На посівах ранніх зернових колосових і зернобобових воно доцільне, якщо розмір проростків культурних рослин не перевищує довжини насіння і зуби борін не досягають глибини його загортання.

Під час масового проростання насіння ранніх та частково пізніх ярих бур'янів і не пізніше як за 2-3 дні до появи сходів просапних культур та у фазі 2-3 справжніх листків у соняшнику й 4-5 у кукурудзи боронують посіви. Боронувати по сходах доцільніше легкими або середніми боронами за швидкості руху агрегату 4-5 км/год.

Перший обробіток міжрядь виконують на глибину 10-12, другий - 8-10 см. Для знищення бур'янів у захисній зоні міжрядь кукурудзи (фаза 5-7 листків) культиватор обладнують прополювальними борінками з високими пружинними зубами КЛТ-38 (з 8-рядковим культиватором КРН - 5,6) або КРН-38 (з 6-рядковим культиватором КРН - 4,2). Якщо на ґрунті утворилася кірка, замість прополювальних борінок для обробітку захисних зон краще застосовувати голчасті диски КРН - 2,8, які, хоча і менше знищують бур'янів, але добре руйнують кірку. Для розпушування ґрунту і знищення бур'янів у міжряддях кукурудзи при її висоті 3540 см на тримачах кожної секції культиватора (крім крайніх) закріплюють загортачі КРН-52А (лівий) і КРН-53А (правий) у вигляді полиць, які входять у комплект пристосувань до культиватора КРН - 5,6. Проте в посушливих районах дискові і полицеві загортачі не завжди доцільні, тому для присипання бур'янів в рядках за останнього обробітку міжрядь кукурудзи тут застосовують скребкові загортачі.

На схилах ефективне щілювання багаторічних трав другого і наступних років життя. При кожному подальшому щілюванні нарізують щілини в проміжках між прокладеними раніше або по діагоналі до існуючих перед замерзанням ґрунту.

Навесні, у перші дні польових робіт, для кращого зберігання вологи і зменшення засмічення бур'янами багаторічні трави першого року боронують голчастими боронами БИГ-3, другого - пружинними БП-8.

В умовах зрошення перед зяблевим обробітком або після нього раз у 2-3 роки проводять експлуатаційне вирівнювання поля широкозахватними вирівнювачами. При вирівнюванні поля до основного обробітку розпушують чизель-культиваторами на 16-18 см і орють під кукурудзу на 28-30 см, під ярі колосові - на 20-22 см. На еродованих ґрунтах оранку замінюють плоскорізним обробітком з наступним щілюванням зябу у напрямку, близькому до горизонталей місцевості.

Размещено на Allbest.ru