Оцінка якості фруктово–овочевої рослинної продукції Балаклійського району Харківської області

Ландшафтні умови - інтегральний фактор формування стану навколишнього середовища Балаклійського району. Фактори, від яких залежить ступінь трансформації важких металів та доступність їх рослинам. Методи визначення коефіцієнту біоакумуляції для яблук.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 15.09.2017
Размер файла 3,4 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Великого значення при зовнішньому забрудненні рослин набувають також кліматичні умови регіону та погодні умови вегетаційного періоду, оскільки від них залежать напрямки перенесення забруднюючих речовин, можливість змиву аерозолів з поверхні листка чи їх розчинення, стан устячок і т.д. Аналіз вибірки дерев (листя, кора і осердя стовбура) показав, що напрямок переважаючого вітру впливає на розподіл викидів свинцю; на сторонах дерев, повернутих до шосе, рівень свинцю вище. Швидкість вітру, а отже, концентрація частинок швидко зменшуються від краю пологу рослинності. Концентрації мікроелементів (у тому числі важких металів) звичайно є вищими на захищеній стороні дерев у порівнянні з незахищеною внаслідок більшого осадження аерозолів з повітря, що рухається повільно.

Поглинання хімічних елементів листям, зазвичай, обмежене. Це доведено експериментально при експонуванні листя в умовах мокрого осадження - поглинання хімічних елементів корінням з ґрунту було вищим, ніж поглинання листям. Значною мірою це залежить від особливостей будови листка рослини, товщини кутикули та кількості устячок, тобто видових особливостей рослини.

Внутрішнім шляхом (із ґрунту через кореневу систему) метали потрапляють до рослинної продукції разом з поживними речовинами. Ґрунт - це специфічний елемент біосфери, він не тільки акумулює важкі метали, але й виступає як природний буфер. Він здатний трансформувати сполуки металів, зв'язувати їх в менш доступні форми, тим самим знижуючи їх надходження до рослин.

Ступінь трансформації важких металів та доступність їх рослинам залежить від рН ґрунтового розчину, типу ґрунту, біологічних особливостей рослини. Так, дослідження Ільїна В.Б. показують, що кадмій, свинець, цинк, нікель, мідь рухливі лише у кислому середовищі, при залужуванні їх рухливість різко зменшується. Тобто знову постає фактор вибіркового поглинання хімічних елементів рослинами з ґрунту, як і у випадку надходження їх з атмосферного повітря.

Різні типи ґрунтів характеризуються різною здатністю до самоочищення, тобто мають різну буферність . В ґрунті важкі метали присутні у двох фазах - твердій та рідкій (ґрунтовому розчині). В твердій фазі вони знаходяться в обмінному та фіксованому стані: входять до складу тонкодисперсних мінеральних частин та гумусової речовини, являють собою складову частину нерозчинних солей. В ґрунтовому розчині ВМ присутні у формі розчинних та органо-мінеральних солей. Форма існування металів, які потрапили в ґрунтовий розчин, залежить, насамперед, від його хімічного складу (головним чином аніонної частини та розчинної органічної речовини і реакції середовища). В кислих ґрунтах в ґрунтовому розчині присутня досить мала кількість аніонів мінеральних кислот та багато органічної речовини фульватного типу. У зв'язку з цим можна передбачити, що важкі метали, які надійшли до ґрунтового розчину кислих ґрунтів, утворюють, в основному, розчинні органо-мінеральні комплекси. В ґрунтах з нейтральною реакцією середовища, наприклад, у чорноземах типових, у складі легкорозчинних мінеральних солей переважають бікарбонат і сульфат кальцію . Наявність в ґрунтовому розчині значної кількості кальцію призводить до різкого скорочення частини нерозчинної фракції гумусу. Тому свинець, кобальт, кадмій, потрапляючи до ґрунтового розчину, взаємодіють, в основному, з мінеральною частиною, утворюючи нерозчинні й слаборозчинні карбонати й сульфати.

Надходження металів до рослин визначається також їх біологічними особливостями: наявністю органів накопичення асимілянтів; ступенем адаптованості виду рослини до забруднення; видовими та сортовими особливостями рослини; віку рослини; глибини та ємності поглинання кореневої системи; фізіологічною потребою у певному хімічному елементі. По стійкості до забруднення рослини поділяються на: найбільш стійкі - зернові, соняшник; середньостійкі - буряк, картопля, морква, томат, перець; слабкостійкі - салат, однорічні трави, багаторічні бобові трави, кукурудза.

Концентрація ВМ значно залежить від частини рослини, що розглядається, причому вміст їх в садових плодах нижче, ніж у листових овочах чи коренеплодах. Спостерігались також видові різниці серед листових овочів. Так, для біоіндикації забруднення важкими металами може використовуватись листова капуста (Brassica oleracea), яка накопичує в листках залізо, свинець.

Дослідження Бокач Т., 1980 показують, що кількість елементів зменшується від коренів до плодів (різниця до 500 - 600 разів). Це підтверджуються дослідами Ільїна В.Б. (1991). За його даними найбільша кількість важких металів акумулюється в коренях рослини, найменша - в плодах та органах запасання асимілятів. Це свідчить про наявність у рослин захисних механізмів, які перешкоджають надходженню надлишкових кількостей важких металів: морфологічних структур, вакуолярних депо, затримання пояском Каспарі, хімічних реакцій неспецифічної природи. Так, наприклад, експериментальні дані показали, що при надлишковому надходженні кадмію в рослині розпочинається посилене продукування амінокислот. Амінокислоти необхідні, за думкою дослідників, безпосередньо для переведення кадмію в нетоксичну форму або для синтезу спеціального білка - металлтіоніна, який зв'язує кадмій. Головним чином ці захисні механізми спрацьовують при внутрішньому кореневому забрудненні.

Крім того, вміст важких металів у плодах різного розміру також неоднаковий (Пономарьов П.Х., Сихроман І.В., 1999).

Транслокація металів в рослині значною мірою залежить від її віку. Доведено, що найбільш енергійно поглинання мінеральних речовин відбувається в молодих частинах рослини. Переміщення металів всередині рослини обумовлюється хімічними особливостями елементу - так, кадмій, цинк, свинець малорухливі, а мідь - надзвичайно рухлива.

Отже, питання шляхів надходження та особливостей накопичення важких металів у рослинній продукції і досі не має чітко визначених положень та закономірностей. На підставі аналізу літературних джерел можна зробити висновок, що кожен із вчених займається лише окремими питаннями, чітких же висновків щодо шляхів надходження металів та їх транслокації в рослині зробити неможна.

Вміст певних хімічних елементів багато в чому залежить від біологічних зв'язків між елементами в організмах. Зміна концентрацій одного елементу в організмі викликає зміну вмісту іншого (інших) хімічних елементів. Це пояснюється, як біологічною функцією цих елементів в організмі, так і особливостями будови іонів поглинаючих елементів.

Так, наприклад, чіткий зв'язок між Pb і Мо в рослинах може пояснюватися біологічною функцією цих елементів. При незначних надходженнях Pb в рослини в ній збільшується вміст Мо. Це пояснюється так: Мо входить до складу численної групи ферментів енергетичного обміну кліток, а Pb їх інгібірує. Таким чином можна вважати, що позитивна кореляція вмісту цих металів в рослинах є свідченням нормальної життєздатності організму, що відповідає посиленим утворенням ферментів на токсичний Pb.

Надлишкове надходження Pb в рослини порушують раніше існуючі зв'язки. Розвиток організму значно погіршується, а кількість Мо, необхідного рослині, зменшується. Починає проявлятися негативна кореляція між вмістом металів. Результатом цього є утворення є негативні біохімічні аномалії Мо в рослинах, що ростуть на ділянках с техногенним забрудненням ґрунтів Pb.

У багатьох організмів яскраво виражений біологічний бар'єр накопичення для певних хімічних елементів. Ті ж з них, в яких він відсутній, при значному збільшенні хімічних елементів в живильному середовищі чи в продуктах харчування гинуть .

Значна частина елементів попадає в організми в іоній формі і розподіляється в них згідно з особливостями іонів. Для рослин одним із основних показників є коефіцієнт біологічного поглинання (КБП). Він представляє собою відношення вмісту певного хімічного елементу в золі рослин до вмісту цього ж елементу в живильному середовищі. КБП може визначатися для рослинних організмів біосфери в цілому, а також для певного виду рослин як в біосфері, так і в певному регіоні. Найбільш загальну (біосферну) інформацію надає КПБ рослин в цілому.

2.2 Методи досліджень хімічного складу ґрунтів та рослинної продукції

Забруднення ґрунтів металами оцінюється за рівнями рухомих і водорозчинних металів, біологічним показникам ґрунтів та накопиченню металів в рослинах. Основним критерієм забруднення ґрунтів є рівень рухливих і водорозчинних форм металів. Біохімічні властивості металів наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Основні біохімічні властивості важких металів

Властивість

Cd

Co

Cu

Hg

Ni

Pb

Zn

Біохімічна активність

В

В

В

В

В

В

В

Токсичність

В

П

П

В

П

В

П

Канцерогенність

-

В

-

-

В

-

-

Мінеральна форма розповсюдження

В

В

Н

В

Н

В

Н

Органична форма розповсюдження

В

В

В

В

В

В

В

Рухливість

В

Н

П

В

Н

В

П

Ефективність накопичення

В

П

В

В

П

В

В

Розчинність сполук

В

Н

В

В

Н

В

В

Час життя

В

В

В

Н

В

Н

В

В - висока ; П - помірна; Н - низька

В якості граничного навантаження забруднення ґрунтів металами слід розглядати той рівень, коли вміст їх в рослинності (їстівних частинах) перевищує відповідні норми ГДК, затвердженні для продуктів харчування .

Оцінка забруднювання ґрунтів групою важких металів виконується відповідно до методики на основі використання сумарного показника забруднення ґрунтів Zc. При цьому значення Zc зіставляється з орієнтувальною шкалою загрози забруднення, маючий градації допустимої (до 16), помірно небезпечної (до 32), небезпечної (до 128), та надзвичайно небезпечної (вище 128) категорій забруднення, що статистично пов'язано із зміною показників здоров'я населення в зонах забруднення.

В ході роботи був проведений аналіз науко - популярної літератури з означеної тематики, а також проведено ряд польових і лабораторних досліджень.

Польові дослідження полягали у відборі проб ґрунту (чорнозем звичайний) та рослинної продукції і продуктів переробки: овочева (томати, огірки), фруктова (яблука), продукти переробки (яблучний сік).

Дуже важливим є правильно відібрати проби ґрунту та рослин до аналізу. Так встановлено, що техногенні викиди, забруднюючі ґрунтовий покрив через атмосферу, зосереджуються в поверхневих шарах ґрунту. Важкі метали сорбуються, як правило, в перших 2 - 5 см від поверхні. Забруднення нижчих горизонтів відбувається в результаті обробки ґрунтів (оранки, культивації), а також внаслідок дифузійного і конвективного переносу через тріщини, ходи ґрунтових тварин і рослин. Тому найбільш чітка картина забрудненості ґрунтового покриву важкими металами може бути отримана при відборі проб з глибин 0 - 10 та 0 - 25 см. Проби ґрунтів відбиралися на глибині 0- 25 см.

Проби відбиралися на відстані 1 м від ствола яблуні, та 50 см від кущів огірків та томатів. Відібрані проби зсипалися на папір, потім перемішувалися. Ділилися на кілька частин із центрів яких бралися приблизно однокова кількість ґрунту і насипалася в мішечок. Маса отриманого початкового зразка ґрунту складала 500 г.

Початкові проби рослинної продукції повинні аналізуватися в природному стані. Якщо по якимось причинам провести аналіз на протязі одної доби не є можливим, то проби висушуються до повітряно - сухого стану в захищених від сонця місцях. В лабораторії з повітряно - сухого зразка методом квартування береться середня проба масою 0,2 кг. З нього видаляються корені та інші включення, потім вона розтирається в фарфоровій ступці та просіюється через сито з отворами діаметром 0,5 мм, після чого з неї беруть навісі по 10 - 50 г для хімічного аналізу.

Необхідно відмітити, що характер забруднення рослин змінюється в період їх росту. Так, в період інтенсивного росту рослин площа листової поверхні швидко збільшується та концентрація металів на ній, як правило, невелика. Положення трохи змінюється наприкінці вегетації, коли ассиміляційний апарат вже сформовано та осідання забруднень на його поверхню носить акумулятивний характер; коли концентрація металів значно збільшується. Тому відбір рослин з метою визначення в них важких металів проводився з присадибної ділянки на відстані 150 м від автодороги наприкінці вегетаційного періоду.

У зв'язку з тим що для аналізу потрібна середня проба фруктової продукції було знято весь урожай зі кущів томатів та огірків і відібрана проба масою приблизно 1 кг із плодів, які достатньо розвинені, здорові, свіжі, цілі, зрілі, без механічних пошкоджень та не ушкоджених шкідниками. Потім проби було звільнено від неїстівної частини (плодоніжок, кісточок), подрібнювачем підготовлено 10-15 г зразку, який потім помістили в порцелянову чашку. Чашку поставили в сушильну шафу; при температурі 90-1000 С висушили всю вологу частину проби. Зразки було охолоджено в ексикаторі (товтостінна скляна чаша без доступу вологи з повітря). Після охолодження пробу перетирають порцеляновим пестом.

Атомно - абсорбційний аналіз був запропонований в 1955 році та зразу знайшов широке застосування при досліджені ґрунтів, рослин та добрив. Цей метод аналізу забезпечує межу виявлення багатьох елементів на рівні 0,1 - 0,01 мкг/мл, що в багатьох випадках надає можливість аналізувати ґрунти та рослини без попереднього концентрування елементів. Метод дозволяє у теперішній час визначати до 70 елементів, переважно металів.

Для аналізу ґрунтів та плодів рослин використовувався атомно-абсорбційний спектрофотометр ААС - 115 ПК. Атомно - абсорбційний спектрофотометр має цілий ряд переваг: чутливість, висока продуктивність, достатньо гарна відтворюваність результатів та простота виконання аналізів.

Рис. 2.1. Атомно-абсорбційний спектрофотометр (ААС - 115ПК)

При контролі забруднення природних об'єктів важкими металами, а також для вивчення їх поведінки в ґрунтах та рослинах атомно - абсорбційний метод став практично основним в цих дослідженнях. Він дозволяє порівняно просто визначать, використовуючи в якості палива ацетилен чи пропан, слідуючи елементи: Ca, Mg, Cu, Zn, Fe,Cu, Cr, Ni, Pb, Cd, As, Hg, Se. Однак цим методом неможливо визначити основні біогенні елементи - N, P, S та інші.

Спектрофотометр представляє собою лабораторний стаціонарний показуючий і самописний прилад періодичної дії.

Робота спектрофотометра ґрунтується на атомно - абсорбційному методі спектрального аналізу: переводі аналізованої рідини в атомарний стан с послідуючим вимірюванням оптичної щільності атомних парів визначеного елементу в визначеному спектральному діапазоні .

Конструкція і схема спектрофотометру допускає його роботу в емісійному методі, який заснований на переводі аналізованої проби в атомарний стан, збудженні атомних парів в полум'ї і послідуючим фотоелектричним перетворенні випромінювання цих парів в електричний сигнал.

Атомно-абсорбційний метод відрізняється від емісійного метода більш вираженою селективністю та збільшеною стабільністю показників, мало залежною від інтенсивності полум'я і від зміни його температури. Якщо вірогідність накладення ліній в емісійному спектральному аналізі дорівнює 2,5%, то при атомно - абсорбційному в тих же умовах вона дорівнює 0,04%. В полум'ї спеціальної горілки атомно-абсорбційного аналізатора відбувається випарювання розчину, подаваного у виді аерозолю разом з паливним газом та окислювачем, при цьому плавиться та випарюється розчинена проба, відбувається термічна дисоціація молекул та утворювання незалежних атомів. Важливо, щоб при цьому більшість атомів знаходилась в нормальному, не збудженому стані. Такі атоми здатні поглинати випромінювання зовнішнього стандартного джерела світу, якщо ця енергія буде сприяти переходу енергії атому з нижчого енергетичного стану (основного) на більш високе.

Світовий потік від спектральної лампи проходу через полум'я горілки та монохроматор. Між полум'ям та монохроматором міститься діафрагма, що дозволяє зменшувати щілину, через яку світло проходе на монохроматор, а від нього - на фотоелектричний детектор. Сигнал, що надходить з детектора, посилюється спеціальним підсилювачем та реєструється стрілочним гальванометром.

2.3 Результати досліджень формування хімічного складу грунтів та рослин, вирощених на них

В ході роботи був проведений аналіз літературних джерел з досліджуваної проблематики, а також проведено ряд польових і лабораторних досліджень, які проводились протягом 2012 - 2014 рр.

Польові дослідження передбачали відбір зразків ґрунту (чорнозем звичайний) та рослинної продукції: овочева (томати, огірки), фруктова (яблука), продукти переробки (яблучний сік) (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Зразки фруктово - овочевої рослинної продукції та продукції переробки

Під час роботи проведено два експерименти: дослідження вмісту важких металів в ґрунті, яблуках та яблучному соці та дослідження вмісту важких металів у ґрунті та вирощених на них овочах (томатах, огірки).

Відбір зразків ґрунту, рослинної продукції (яблук, томатів, огірків) та продукції переробки (яблучний сік) проводився на території Балаклійського району Харківської області. Проби відбирались на відстані 150 м від джерела забруднення (автошляху) - Балаклійський район, Харківської області.

За допомогою атомно - абсорбційного методу досліджень з використанням спектрофотометру ААС - 115ПК на базі лабораторії еколого - аналітичних досліджень екологічного факультету визначено концентрації ВМ (Fe, Mn, Zn, Cu, Cd) у грунті, фруктовій продукції (яблука) та продукції переробки (яблучний сік) (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Лабораторні експериментальні дослідження

Отримані під час дослідження концентрації важких металів порівнювались зі значеннями гранично допустимих концентрацій (ГДК) та зі значеннями фонових концентрацій важких металів у чорноземах звичайних для території України та досліджуваного Балаклійського району. Відповідні дані наведені у наступних таблицях: таблиця 2.2, таблиця 2.3, таблиця 2.4.

Таблиця 2.2. Значення концентрацій важких металів у зразках ґрунту, (мг/кг)

Хімічний елемент

Концентрація

ГДК [19]

Фон [19]

Fe

4,4

-

2,0

Mn

4,0

100

43

Zn

2,6

23

1,0

Cu

0,9

3,0

0,5

Cd

0,11

-

0,1

Аналізуючи дані таблиці бачимо, що жоден з хімічних елементів не перевищує встановлені гранично допустимі концентрації, але спостерігаються перевищення фонових концентрацій за Zn та Cu у 2,6 та 1,8 рази відповідно. Вміст заліза у зразку ґрунту з городу перевищує фоновий вміст у 2,2 рази, кадмію у 1,1 разу.

Таблиця 2.3. Значення концентрацій важких металів у зразках яблук, (мг/кг)

Хімічний елемент

Концентрація

ГДК

Fe

6,4

-

Mn

9,6

-

Zn

1,4

10,0

Cu

0,8

5,0

Cd

0,14

0,03

З вище наведених даних таблиці видно, що перевищення встановлених гранично допустимих концентрацій спостерігається за Cd у 4,6 разів відповідно.

Слід зазначити що при переході з грунту до яблук концентрації Mn та Fe збільшуються у 2,4 та 1,6 разів відповідно.

Таблиця 2.4. Значення концентрацій важких металів у зразках яблучного соку (мг/кг)

Хімічний елемент

Концентрація

ГДК

Fe

1,3

-

Mn

2,0

-

Zn

0,5

10,0

Cu

0,2

5,0

Cd

0,1

0,03

Згідно з даних таблиці можна сказати, що перевищення встановлених норм ГДК спостерігається за Cd у 3 рази.

Для дослідження характеру та особливостей накопичення важких металів у ґрунті та рослинній продукції, було використано один з найпростіших та оперативних методів якісного аналізу - побудувано акумулятивні ряди накопичення важких металів.

Отже, акумулятивні ряди (мг/кг):

ґрунт Fe(4,4)> Mn(4,0) >Zn(2,6)> Cu(0,9) >Cd(0,11)

яблука Mn(9,6) > Fe(6,4) >Zn(1,4)> Cu(0,8) >Cd(0,14)

сік яблучний Mn(2,0) > Fe (1,3)>Zn(0,5)> Cu (0,2)>Cd(0,1)

З вище наведених акумулятивних рядів видно, що при переході з грунту до рослини концентрації марганцю та заліза збільшуються у 2,4 та 1,6 разів відповідно, а концентрація цинку зменшується у 1,85 рази. Слід зауважити що при виробництві соку, тобто термічній обробці яблук значно зменшуються концентрації досліджуваних металів. Концентрації зменшуються у наступному порядку : концентрація заліза зменшується у 4,9 разів, марганцю у 4,8 рази, цинку у 2,8 рази, міді у 4 рази, кадмію у 1,4 рази.

Для виявлення акумулятивної здатності, тобто особливостей накопичення важких металів у фруктовій продукції (яблуках) та шляхів надходження їх до неї було розраховано коефіцієнт біоакумуляції (kб) для кожного хімічного елементу, що аналізувався (рис. 2.4).

Рис. 2.4. Коефіцієнт біоакумуляції для яблук

ландшафтний рослина біоакумуляція яблуко

Аналізуючи стовпчастої діаграми показує, що найбільшою акумулятивною здатністю для яблук володіє Fe, а найменшою Cd та Zn, що дозволяє віднести ці елементи до важких металів енергійного біотичного накопичення.

Для оцінки небезпечності поліелементного рівня забруднення грунтів та рослинної продукції доречно використовувати сумарний показник забруднення природного компоненту (Zс), який розраховується за формулою:

Zс =У Кс - (n-1), (2.1)

Кс - коефіцієнт концентрації хімічного елементу, який дорівнює відношенню реального вмісту речовини до фонового.

n - кількість врахованих речовин (при Kc >1).

При цьому значення Zc зіставляється з орієнтувальною шкалою загрози забруднення, маючий градації допустимої (до 16), помірно небезпечної (до 32), небезпечної (до 128), та надзвичайно небезпечної (вище 128) категорій забруднення, що статистично пов'язано із зміною показників здоров'я населення в зонах забруднення.

У ході розрахунків визначено, що для ґрунтів сумарний показник забруднення складає 3,4, що дає змогу віднести ґрунти до допустимої категорії забруднення. Для яблук сумарний показник складає 4,68, що теж говорить про допустиму забрудненість фруктової продукції вирощеної в саду досліджуваної присадибної ділянки.

Наступним етапом роботи стало дослідження вмісту важких металів у грунті та овочевої продукції (томати, огірки). Зразки проб грунту та рослин відбирались на тій же присадибній ділянці, але не в саду, а в городі. Дослідження вмісту важких металів проводились за тим же алгоритмом, що і в першому експерименті. Дослідження вмісту важких металів проводились на базі лабораторії охорони грунтів від техногенного забруднення Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.С. Соколовського».

Значення концентрацій важких металів у ґрунті аналогічно порівнювалось зі значеннями фонових концентрацій та ГДК (табл. 2.5, табл. 2.6, табл. 2.7).

Таблиця 2.5. Значення концентрацій важких металів у зразках ґрунту (мг/кг)

Хімічний елемент

Концентрація

ГДК

Фон

Co

0,3

5,0

0,5

Cr

0,15

6,0

0,1

Cu

0,4

3,0

0,5

Fe

1,24

-

2,0

Cd

0,12

-

0,1

Mn

11,74

100

43

Ni

0,27

4,0

1,0

Pb

0,9

6,0

0,5

Zn

1,14

23

1,0

З відповідних даних таблиці видно, що жоден з досліджуваних елементів не перевищує встановлені норми ГДК, але спостерігаються перевищення фонових концентрацій за наступними елементами: Cd перевищує фон у 1,2 рази, за Cr спостерігається перевищення у півтора рази, Pb перевищує фон у 1,4 рази , Zn у 1,14 рази відповідно.

Таблиця 2.6. Значення концентрацій важких металів у зразках огірків, (мг/кг)

Хімічний елемент

Концентрація

ГДК [19]

Cd

0,08

0,03

Co

0,31

1,0

Cr

0,73

0,2

Cu

19,21

5,0

Fe

59,45

50

Mn

12,17

20

Ni

1,29

0,5

Pb

1,38

0,5

Zn

518,54

Дані таблиці показують, що спостерігаються перевищення встановлених норм ГДК за наступними елементами : Cd - 2,6ГДК, Cr - 3,65ГДК, Cu - 3,4ГДК, Fe - 1,2ГДК, Ni - 2,6ГДК, Pb - 2,8ГДК.

Таблиця 2.7. Значення концентрацій важких металів у зразках томатів, (мг/кг)

Хімічний елемент

Концентрація

ГДК [19]

Cd

0,09

0,03

Co

0,46

1,0

Cr

0,62

0,2

Cu

17,98

5,0

Fe

55,65

50

Mn

7,47

20

Ni

0,58

0,5

Pb

1,12

0,5

Zn

69,39

З таблиці видно, що не відповідають встановленим нормам наступні показники концентрацій важких металів в зразках помідорів: концентрація Cd перевищує ГДК у 3 рази, Cr у 3,1 рази, Cu у 3,6 рази, Fe у 1,1 рази, Pb у 2,2 рази.

Згідно з приведених даних побудовано наступні акумулятивні ряди (мг/кг):

Ґрунт:

Mn(11,74)>Fe(1,24)>Zn(1,14)>Pb(0,9)>Cu(0,4)>Co(0,3)>Ni(0,27)>Cr(0,15)>Cd(0,12)

Огірки:

Zn(518,54)>Fe(59,45)>Cu(19,21)>Mn(12,17)>Pb(1,38)>Ni(1,29)>Cr(0,73)>Co(0,31)>Cd(0,08)

Томати:

Zn(69,39)>Fe(55,65)>Cu(17,98)>Mn(7,47)>Pb(1,12)>Cr(0,62)>Ni(0,58)>Co(0,46)>Cd(0,09)

Аналіз акумулятивних рядів показав, що в ґрунті найбільш інтенсивно накопичується: Mn(11,74)>Fe(1,24)>Zn(1,14), найменше акумулюється Cr(0,15)>Cd(0,12). Пріоритетними металами для томатів та огірків є: Zn>Fe>Cu>Mn. Найменш інтенсивно накопичуються: Co та Cd.

Таблиця 2.8. Значення коефіцієнту біологічного поглинання

Елемент

Cd

Co

Cr

Cu

Fe

Mn

Ni

Pb

Zn

Огірки

0,6

1,03

4,9

48

48

1,04

4,45

1,5

453

Помідори

0,75

1,5

4

45

45

0,63

2,1

1,2

61

Аналіз даних таблиць надав можливість побудувати ряди коефіцієнту біологічного поглинання:

Огірки.

Zn(453)>Fe(48)>Cu(48)>Cr(4,9)>Ni(4,45)>Pb(1,5)>Mn(1,04)>Co(1,03)>Cd(0,6).

Томати.

Zn(61)>Fe(45)>Cu(45)>Cr(4)>Ni(2,1)>Co(2,1)>Pb(1,2)>Cd(0,75)>Mn(0,63).

Аналізуючи дані таблиці та отриманих рядів біологічного можна зробити висновок, що: огірки та томати пріоритетно накопичують Zn, Fe та Cu накопичують на одному рівні. Найменше в досліджуваних овочах накопичується Co та Cd. Також видно, що при транслокації вміст Zn в огірках збільшується в 453 рази, Fe та Cu у 48 разів. В томатах вміст Zn збільшується у 61 раз, залізо та мідь у 45 разів відповідно

Для визначення ступеня забруднення ґрунтів на городі та овочевої рослинної продукції використано вище вказаний показник сумарного забруднення. У ході досліджень визначено, що сумарний показник забруднення досліджуваних грунтів складає 6,33, що дає змогу віднести їх до допустимої категорії забруднення. Томати та огірки відносяться до небезпечної категорії забруднення, оскільки сумарні показники забруднення складають 102,5 та 94,2 відповідно.

Порівнюючи вміст важких металів у грунті городу та саду можна дійти певних висновків: в ґрунті в саду найкраще накопичуються наступні елементи : Fe>Mn>Zn натомість в ґрунті на городі спостерігається дещо інша ситуація: найбільш інтенсивно накопичується Mn, за ним Fe, потім Zn.

У фруктовій продукції найкраще акумулюється: Fe>Mn>Zn, натомість у овочах: Zn> Fe >Cu.

Отже, можна зробити наступні висновки, що яблука, вирощені на присадибній ділянці можна умовно назвати екологічно чистими, оскільки рівень забруднення знаходиться в межах допустимої норми. Огірки та томати не відносяться до екологічно чистої продукції, так як рівень забруднення даної продукції знаходиться в межах небезпечної категорії забруднення.

3. Охорона праці

3.1 Характеристика соціально-економічного значення питань охорони праці в Україні

Для забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці необхідно, в першу чергу, створювати і впроваджувати таку нову техніку, технологічні процеси і матеріали, які б були надійними і безпечними в експлуатації.

Закон України «Про охорону праці» також поділяє права робітників і проголошує: “ Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, роботи машин, устаткування, оснащення й інших засобів виробництва, стан засобів колективного й індивідуального захисту, що використаються робітниками, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів по охороні праці...” - Закон України від 14 жовтня 1992 р., Конституція України проголошує: “ Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Використання примусової праці забороняється... Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної Законом.

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці.

Організація безпечних, нешкідливих та сприятливих виробничих умов праці - одне з найбільш важливих завдань сучасного виробництва. Головними напрямами формування здорових та безпечних умов праці є безпека виробничого устаткування, а також виробничого та трудового процесів.

Основними завданнями з безпеки праці є:

- розробка та впровадження високопродуктивних технологій;

- підвищення рівня безпеки діючого виробничого устаткування за рахунок ліквідації небезпечних та шкідливих виробничих факторів;

- удосконалення оснащення підприємств сучасними технічними способами безпеки, виробничої санітарії;

- комплекс соціальних та санітарно - оздоровчих заходів;

- підвищення культури організації виробництва;

- підвищення кваліфікації виробничого персоналу;

- впровадження уніфікованих стандартів;

- підвищення дисципліни праці.

При роботі з персональним комп'ютером можуть мати місце такі фізичні і психологічні шкідливі фактори, як - порушення стану мікроклімату, недостатня освітленість робочої зони, забруднення повітря на робочих місцях, виробничий шум та вібрація, електромагнітні випромінювання, електростатичні поля, іонний склад повітря, відсутність чи недолік природного світла, поразка електричним струмом, загоряння, монотонність праці, перенапруга очей, емоційні перевантаження.

3.2 Аналіз умов праці на робочому місці

Робоче місце - це місце постійного або тимчасового перебування працівника в процесі трудової діяльності.

Організація робочого місця користувача приміщення повинна забезпечувати відповідність усіх елементів робочого місця та їх розташування ергономічним вимогам ГОСТ 12.2.032 “ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования.

Площа, виділена для одного робочого місця з відеотерміналом або персональною ЕОМ, повинна складати не менше 6 м2, а обсяг - не менше 20 м3.

Робочі місця з відеотерміналами відносно світлових прорізів повинні розміщувати ся так, щоб природне світло падало збоку, переважно зліва.

При розміщенні робочих місць необхідно дотримуватись таких вимог:

- робочі місця розміщуються на відстані не менше 1 м від стін зі світловими прорізами;

- відстань між бічними поверхнями відео терміналів має бути не меншою за 1,2 м;

- відстань між тильною поверхнею одного відеотермінала та екраном іншого не повинна бути меншою 2,5 м;

- прохід між рядами робочих місць має бути не меншим 1 м.

Вимоги щодо відстані між бічними поверхнями відеотерміналів та відстані між тильною поверхнею одного відеотерміналу та екраном іншого враховуються також при розміщенні робочих місць з відеотерміналами та персональними комп'ютерів в суміжних приміщеннях, з урахуванням конструктивних особливостей стін та перегородок.

Висота робочої поверхні столу для відеотерміналу має бути в межах 680-800 мм, а ширина - забезпечувати можливість виконання операцій в зоні досяжності моторного поля.

Робочий стіл для відеотерміналу, як правило, має бути обладнаним підставкою для ніг шириною не менше 300 мм та глибиною не менше 400 мм, з можливістю регулювання по висоті в межах 150 мм та кута нахилу опорної поверхні - в межах 20. Підставка повинна мати рифлену поверхню та бортик на передньому краї заввишки 10 мм.

Робоче сидіння (стілець, крісло) користувача відеотерміналу та персональної ЕОМ повинно мати такі основні елементи: сидіння, спинку та стаціонарні або знімні підлокітники, також повинно бути підйомно-поворотним, таким, що регулюється за висотою, кутом нахилу сидіння та спинки, за відстанню спинки до переднього краю сидіння, висотою підлокітників.

Клавіатуру слід розміщувати на по верхні столу або на спеціальній, регульованій за висотою, робочій поверхні окремо від столу на відстані 100-300 мм від краю, ближчого до працівника. Кут нахилу клавіатури має бути в межах 5-15.

Виробниче освітлення - це система заходів і пристроїв, що забезпечують сприятливу роботу зорового аналізатора людини та виключають шкідливий або небезпечний вплив світла на нього в процесі праці.

Приміщення повинно мати природне і штучне освітлення відповідно до СНиП 11-4-79 "Естественное и искусственное освещение". Природне світло повинно проникати через бічні світлопрозорі, зорієнтовані як правило, на північ чи північний схід, і забезпечувати коефіцієнт природної освітленості (КПО) не нижче 1,5%. Вікна приміщень з відеотерміналами повинні мати регулювальні пристрої для відкривання, а також жалюзі, штори, зовнішні козирки тощо.

Штучне освітлення певного приміщення має бути обладнане системою загального рівномірного освітлення. У виробничих та адміністративно-громадських приміщеннях, де переважають роботи з документами, допускається вживати систему комбінованого освітлення (додатково до загального освітлення встановлюються світильники місцевого освітлення).

Загальне освітлення має бути виконане у вигляді суцільних або переривчатих ліній світильників, що розміщуються збоку від робочих місць (переважно зліва) паралельно лінії зору працівників. При розташуванні відеотерміналів ЕОМ за периметром приміщення лінії світильників штучного освітлення повинні розміщуватися локально над робочими місцями. Для загального освітлення необхідно застосовувати світильники із розсіювачами та дзеркальними екранними сітками або віддзеркалювачами, укомплектовані високочастотними пускорегулювальними апаратами (ВЧ ПРА). Застосування світильників без розсіювачів та екранних сіток забороняється.

Як джерело світла при штучному освітленні повинні застосовуватися, як правило, люмінесцентні лампи типу ЛБ.

При відсутності світильників з ВЧ ПРА лампи багатолампових світильників або розташовані поруч світильники загального освітлення необхідно підключати до різних фаз трифазної мережі.

Рівень освітленості на робочому столі в зоні розташування документів має бути в межах 300-500 лк. У разі неможливості забезпечити даний рівень освітленості системою загального освітлення допускається застосування світильників місцевого освітлення, але при цьому не повинно бути відблисків на поверхні екрану та збільшення освітленості екрану більше ніж 300 лк.

Світильники місцевого освітлення по винні мати напівпрозорий відбивач світла з захисним кутом не меншим за 40°.

Необхідно обмежувати нерівномірність розподілу яскравості в полі зору осіб, що працюють з відеотерміналом, при цьому відношення значень яскравості робочих поверхонь не повинно перевищувати 3:1, а робочих поверхонь і навколишніх предметів (стіни, обладнання) - 5:1.

У приміщеннях в яких використовуються комп'ютери, звичайно, застосовують однобічне природне освітлення. З метою запобігання прямого сонячного світла використовують приміщення з вікнами з північною, північно-східною чи північно-західною орієнтацією. Монітори розташовують подалі від вікон і таким чином, щоб вікна знаходилися збоку. Якщо екран монітора розташований до вікна, необхідні спеціальні пристрої, що екранують, (світлорозсіювачі штори, регульовані жалюзі, сонцезахисна плівка з металізованим покриттям).

Для штучного освітлення приміщень варто використовувати люмінесцентні лампи, тому що в них висока світлова віддача (до 75 лм/Вт і більш), тривалий термін служби (до 10000 годин), мала яскравість світної поверхні, близький до природного спектральний склад випромінюваного світла, що забезпечує гарну передачу кольору. Найбільш прийнятними для дисплейних приміщень є люмінесцентні лампи ЛБ (білого світла) і ЛТБ (тепло-білого світла) потужністю 40, 80 Вт.

Регулювання параметрів мікроклімату. Приміщення повинно бути обладнане системами опалення, кондиціювання повітря або припливно-витяжною вентиляцією відповідно до СНиП 2.04.05-91 “ Вентиляция производственных помещений ”.

Параметри мікроклімату, іонного складу повітря, вміст шкідливих речовин на робочих місцях, оснащених відеотерміналами, повинні відповідати вимогам пункту 2.4 СН 4088-86 “Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень”, затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР, ГОСТ 12.1.005-88 “ССБТ Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны”, СН 2152-80 “Санітарно-гігієнічні норми допустимих рівнів іонізації повітря виробничих та громадських приміщень”, затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР (таблиця 3.1).

Таблиця 3.1. Нормовані параметри мікроклімату для приміщень з ВДТ та ПЕОМ

Пора року

Категорія робіт згідно з ГОСТ 12.1-005-88

Температура повітря, ?С оптимальна

Відносна вологість повітря, % оптимальна

Швидкість руху повітря, м/с оптимальна

Холодна

Легка - 1а

22 -24

40 - 60

0,1

Легка - 1б

21 - 23

40 - 60

0,1

Тепла

Легка - 1а

23 - 25

40 - 60

0,1

Легка - 1б

22 - 24

40 - 60

0,2

Для підтримки допустимих значень мікроклімату та концентрації позитивних та негативних іонів необхідно передбачати установки або прилади зволоження та/або штучної іонізації, кондиціювання повітря.

Захист від електромагнітного випромінювання та лектростатичних полів. Оптичні види випромінювання виникають завдяки взаємодії електронів з шаром люмінофору, нанесеного на екран ВДТ (Відеодисплейного терминалу). Це випромінювання, як правило, впливає на шкіру та очі людини.

Радіочастотне випромінювання впливає на деякі хімічні та ферментативні реакції, порушуючи їх усталений хід.

З метою профілактики несприятливого впливу електромагнітного випромінювання на користувача необхідно: встановити на робочому місці відеотермінал, що відповідає сучасним вимогам стосовно захисту від випромінювань (стандарти MPR-II, TCO95, TCO99), встановити на ВДТ старої конструкції заземлений приекранний фільтр, не переобтяжувати приміщення значною кількістю робочих місць с ВДТ, не концентрувати на робочому місці великої кількості радіоелектронних пристроїв, вимикати ВДТ, якщо на ньому не працюють, однак знаходяться неподалік від нього.

Для запобігання створенню значної напруженості поля та захисту від статичної електрики необхідно: встановити нейтралізатори статичної електрики, підтримувати в приміщенні з ВДТ відносну вологість повітря не нижче 45-50%, застелити підлогу антистатичним лінолеумом, проводити вологе прибирання, протирати екран та робоче місце спеціальною антистатичною серветкою або зволоженою тканиною, користувачам частіше мити руки та обличчя водою.

Під час проектування систем електропостачання, монтажу силового електрообладнання та електричного освітлення будівель та приміщень для ЕОМ необхідно дотримуватись вимог ПВЕ, ПТЕ, ПБЕ, СН 357-77 "Инструкция по проектированию силового осветительного оборудования промышленных предприятий",затверджених Держбудом СРСР, ГОСТ 12.1.006, ГОСТ 12.1.030 "ССБТ Электробезопасность. Защитное заземление, зануление", ГОСТ 12.1.019 "ССБТ Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты", ГОСТ 12.1.045, ВСН 59-88 Держкомархітектури СРСР "Электрооборудование жилых и общественных зданий. Нормы проектирования", Правил пожежної безпеки в Україні, цих Правил, а також розділів СНиП, що стосуються штучного освітлення і електротехнічних пристроїв, та вимог нормативно-технічної і експлуатаційної документації заводу-виробника ЕОМ.

Лінія електромережі для живлення ЕОМ, периферійних пристроїв ЕОМ та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ виконується як окрема групова трипровідна мережа, шляхом прокладання фазового, нульового робочого та нульового захисного провідників. Нульовий захисний провідник використовується для заземлення (занурення) електроприймачів.

Усі провідники повинні відповідати номінальним параметрам мережі та навантаження, умовам навколишнього середовища, умовам розподілу провідників, температурному режиму та типам апаратури захисту, вимогам ПВЕ.

У приміщенні, де одночасно експлуатується або обслуговується більше п'яти персональних ЕОМ, на помітному та доступному місці встановлюється аварійний резервний вимикач, який може повністю вимкнути електричне живлення приміщення, крім освітлення.

Неприпустимим є підключення ЕОМ, периферійних пристроїв ЕОМ та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ до звичайної двопроводної електромережі, в тому числі - з використанням перехідних при строїв.

Електромережу штепсельних розеток для живлення персональних ЕОМ, периферійних пристроїв ЕОМ та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ при розташуванні їх уздовж стін приміщення прокладають по підлозі поряд зі стінами приміщення, як правило, в металевих трубах і гнучких металевих рукавах з відводами відповідно до затвердженого плану розміщення обладнання та технічних характеристик обладнання.

При розташуванні в приміщенні за його периметром до 5 персональних ЕОМ, використанні трипровідникового захищеного проводу або кабелю в оболонці з негорючого або важкогорючого матеріалу дозволяється прокладання їх без металевих труб та гнучких металевих рукавів.

Є неприпустимими:

- експлуатація кабелів та проводів з пошкодженою або такою, що втратила захисні властивості за час експлуатації, ізоляцією;

- залишення під напругою кабелів та проводів з неізольованими провідниками;

- застосування саморобних подовжувачів, які не відповідають вимогам ПВЕ до переносних електропроводок;

- застосування для опалення приміщення не стандартного (саморобного) електронагрівального обладнання або ламп розжарювання;

- користування пошкодженими розетками, розгалужувальними та з'єднувальними коробка ми, вимикачами та іншими електроприладами, а також лампами, скло яких має сліди затемнення або випинання;

- підвішування світильників безпосередньо на струмопровідних проводах, обгортання електроламп і світильників папером, тканиною та іншими горючими матеріалами, експлуатація їх зі знятими ковпаками (розсіювачами);

- використання електроапаратури та при ладів в умовах, що не відповідають вказівкам (рекомендаціям) підприємств-виготовлювачів [20].

Велике значення для запобігання електротравматизмy має правильна організація обслуговування діючих електроустановок, проведення ремонтних і профілактичних робіт, здійснюване за допомогою наступних мір: допуск до роботи, нагляд під час роботи, виробництво відключень під час ремонту, вивішування попереджувальних плакатів і знаків безпеки, перевірка відсутності напруги, накладення заземлення. Для забезпечення електробезпечності обслуговуючого персоналу передбачені пристрої, що заземлюють, до яких підключені всі металеві частини робочого устаткування.

3.3 Пожежна безпека

Залежно від особливостей виробничого процесу, крім загальних вимог пожежної безпеки, здійснюються спеціальні протипожежні заходи для окремих видів виробництв, технологічних процесів та промислових об'єктів. Для споруд та приміщень, в яких експлуатуються відеотермінали та ЕОМ такі заходи визначені Правилами пожежної безпеки в Україні, ДНАОП 0.00-1.31.99 та іншими нормативними документами.

Для приміщень повинна бути визначена категорія з вибухопожежної і пожежної безпеки відповідно до ОНТП 24-86 "Определение категорий помещений й зданий по взрывопожарной и пожарной опасности", затверджених МВС СРСР 27.02.86, та клас зони згідно з ПВЕ. Відповідні позначення повинні бути нанесені на вхідні двері приміщення.

Приміщення повинно бути оснащене системою автоматичної пожежної сигналізації з димовими пожежними сповіщувачами та переносними вуглекислотними вогнегасниками з розрахунку 2 шт. на кожні 20 м2 площі приміщення.

Не рідше одного разу на квартал необхідно очищати від пилу агрегати та вузли, кабельні канали та простір між підлогами.

Для запобігання виникнення пожежі необхідно передбачити міри пожежної профілактики: дотримання протипожежних вимог при проектуванні й експлуатації систем вентиляції згідно СНіП 1.01.02-84; дотримання умов пожежної безпеки електроустановок згідно ПУЕ-84; наявність засобів оповіщення:

-- пожежні повідомлювачі (ЛИПНУВ-1, ИП-105 2/1 і т.д.);

-- установки пожежегасіння (АУП);

-- інструкції з мір протипожежної безпеки, план евакуації людей і технічних засобів. («Определение категорий помещений й зданий по взрывопожарной и пожарной опасности»).

Висновки

В умовах сучасного кризового стану економіки, коли спостерігається спад виробництва в усіх галузях народного господарства, рівень забруднення навколишнього середовища Балаклійського району стабілізувався, але все ще негативно позначається на соціальних та демографічних процесах, які відбуваються в районі.

Внаслідок проведених досліджень було встановлено:

1. Основними забруднюючими речовинами, які формують фактичне забруднення атмосферного повітря Балаклійського району є: оксид вуглецю - 7341 т (85%), пил - 447 т (5%), діоксид азоту - 846 т (10%).

2. Територія району має нахил: з північного сходу на південний захід. Це зумовлює певне екологічне явище. Забруднюючі речовини, що потрапляють разом з атмосферними опадами на земну поверхню, до ґрунту та ґрунтових вод, будуть мігрувати за напрямком зниження рельєфу (тобто на південний схід).

3. Рельєф Балаклійського району в цілому як і Харківської області є вирівняно - континентальним. У геоморфологічному плані територія району знаходиться на заплаві Сіверського Дінця, Волоської та Середньої Балаклійки. Через нераціональну господарську освоєність цих заплав спостерігаються зсуви, опливини. Стан р. Сіверський Донець в межах Балаклійського району можна вважати задовільним та стабільним.

4. За рахунок найбільшої кількості опадів у літній період значно поліпшується стан атмосферного повітря, але значно збільшується ризик забруднення грунтів та поверхневих вод дощовими опадами. За рахунок найменшої швидкості вітру влітку на території району значно знижується розсіювання полютантів у приземному шарі атмосфери. При високій повторюваності північно - західних вітрів, виникає висока імовірність перенесення найбільш стійких забруднюючих речовин з викидів Зміївської ТЕС та ГПУ «Шебелинкагазвидобування».

5. Земельні ресурси Балаклійського району є одними з найкращих в Харківській області за потенціалом родючості ґрунтів, запасам в них гумусу і основних поживних речовин, продуктивності вирощуваних сільськогосподарських культур. За невеликим виключенням, сільськогосподарські угіддя району придатні для одержання екологічно чистої продукції. Разом з тим, унаслідок економічних та інших причин, складних сучасних ринкових умов спостерігається погіршення агроекологічного стану земель, розвиток на них процесів деградації ґрунтів - ерозії, дегуміфікації, переущільнення, зменшення біорізноманіття тощо.

6. У наш час природні ландшафти, де збереглись зональні та азональні рослинні угруповання, на Балаклійщині займають незначну площу (близько 20 %). На місці зведених соснових і дубових лісів та розораних лучних і різнотравно - типчаково - ковилових степів впродовж уже багатьох років на сільськогосподарських землях вирощуються різноманітні зернові, зерново-бобові, технічні, овочеві та плодово-ягідні культури тощо. На цих площах формуються своєрідні агрофітоценози, в утворенні яких беруть участь, крім певних видів культурних рослин, і значна кількість бур'янів, що складають основу синантропної рослинності. Аналогічна картина спостерігається із тваринним світом, у зв'язку з інтенсивною антропогенною діяльністю значно знижується саме природне різноманіття тварин. Але спостерігається широке розповсюдження представників тваринного світу населених пунктів, полів, полезахисних смуг і т.д., тобто місць, які створила людина.

7. Визначено, що жоден з хімічних елементів в ґрунті саду не перевищує ГДК, але спостерігаються перевищення фонових концентрацій за Zn та Cu у 2,6 та 1,8 рази відповідно. Вміст заліза перевищує фон у 2,2 рази, кадмію у 1,1 разу.

8. Встановлено, що жоден з досліджуваних хімічних елементів в ґрунті городу не перевищує встановлені норми ГДК, але спостерігаються перевищення фонових концентрацій за наступними елементами: Cd перевищує фон у 1,2 рази, за Cr спостерігається перевищення у півтора рази, Pb перевищує фон у 1,4 рази , Zn у 1,14 рази відповідно.

9. В яблуках найбільше накопичується Fe, Cu та Zn; найменше - марганець. Огірки пріоритетно накопичують Zn, Fe та Cu накопичують на одному рівні. Найменше накопичується в огірках кобальту та кадмію. Томати більш інтенсивно накопичують цинк, залізо та мідь. Найгірше в томатах накопичується кадмій та марганець відповідно;

10. У ході розрахунків визначено, що для ґрунтів із саду сумарний показник забруднення складає 3,4, що дає змогу віднести ґрунти до допустимої категорії забруднення. Для яблук сумарний показник складає 4,68, що теж говорить про допустиму забрудненість фруктової продукції вирощеної в саду досліджуваної присадибної ділянки.

11. Розрахований рівень забрудненості досліджуваних ґрунтів із городу складає 6,33, що говорить про допустиму забрудненість. Томати та огірки відносяться до небезпечної категорії забруднення, оскільки сумарні показники складають 102,5 та 94,2 відповідно.

12. Встановлено, що у процесі термічної переробки фруктової продукції значно зменшується концентрація важких металів, відповідно : концентрація Fe зменшується у 4,9 разів, Mn у 4,8 рази, Zn у 2,8 рази, Cu у 4 рази, Cd у 1,4 рази;

Література

1. Алексеев Ю.В. Тяжелые металлы в почвах и растениях / Ю.В. Алексеев. - Л. : Агропромиздат, 1987. - 142с.

2. Атлас Харківської області / за ред.. І.Ю. Левицького. - К. : Головне управління геодезії, картографії та кадастру при КМУ України, 1993. - 44с.

3. Геренчук А.И. Польові географічні дослідження / А.И. Геренчук, В.Г. Раковська, М.К. Топчієв. - К. : Наукова думка, 1984. - 342с.

4. Естественное и искусственное освещение: СНиП 11-4-79. - М. : Стройиздат. - 1980. - Ч. 2 - 48с.

5. Зырин Н.Г. Подвижность микроэлементов в почвах и доступность их растениям. Биологическая роль микроэлементов и их применение в сельском хозяйстве и медицине / Н.Г. Зырин. - М.: Наука, 1974. - С. 178-184.

6. Иванов В.Н. Экология и автомобилизация / В.Н. Иванов, В.К. Сторчевус. - К. : БУДІВЕЛЬНИК, 1990. - 128с.

7. Ильин В.Б. Тяжелые металлы в системе почва - растение / В.Б. Ильин. - Новосибирск: Наука, 1991. - 87с.

8. Кабата-Пендиас А. Микроэлементы в почвах и растениях / А. Кабата-Пендиас, Х. Пендиас. - Пер. с англ. - М. : Мир, 1989. - 439с.

9. Ковда В.А. Биогеохимия почвенного покрова / В.А. Ковда. - М.: Наука, 1985. - 263с.

10. Кучерявий В.П. Урбоекологія / В.П. Кучерявий. - Львів: Світ, 2001. - 514с.

11. Луканин В.Н. Промышленно-транспортная экология / В.Н. Луканин, Ю.В. Трофименко. - М. : Высшая школа, 2001. - 318с.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.