Теоретичні основи ефективного землекористування

Отже, роль земельних ресурсів визначається тим, що їй притаманна специфічна унікальна властивість - родючість, що впливає на процес сільськогосподарського виробництва. Від характеру і рівня ефективності використання земельних ресурсів залежить розвиток продуктивних сил, масштаби виробництва і матеріальне благополуччя населення. Таким чином, земля - основний засіб виробництва, без якого неможливий сам процес виробництва.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання щодо сутності і ефективного використання земельних ресурсів розглядались у наукових публікаціях таких вітчизняних вчених, як: В.Г. Андрійчуком, В.В. Бобко, О.М. Вишневською, В.П. Галушко, М.В. Гладій, О.О. Клокар, І.А. Маркіна, С.В. Рибалко, П.Т. Саблук, В.К. Савчук, І. Н. Топіхою, О. Ульянченко та іншими науковцями.

Формування цілей статі. Метою нашого дослідження є теоретичне обґрунтування ефективності використання земельних ресурсів в аграрному секторі і виявлення можливостей щодо оптимізації і екологізації.

Виклад основного матеріалу дослідження. Україна має потужний природно-ресурсний потенціал для розвитку аграрного сектора економіки, сприятливі та різноманітні кліматичні умови, що створює можливості для виробництва високоякісної сільськогосподарської продукції, забезпечення продовольчої безпеки держави, позиціонування країни на світовому ринку продовольства, а також сталого соціально-економічного розвитку сільських громад. Ефективний розвиток аграрного сектора в Україні потребує змін у використанні її ресурсної бази, впровадженні ресурсозберігаючих інноваційних високопродуктивних технологій сільськогосподарського виробництва, для забезпечення виробництва високоякісної та конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках. Раціональність і максимальна ефективність використання задіяних у процесі сільськогосподарського виробництва ресурсів, є необхідною передумовою досягнення збалансованості інтересів суспільства за соціальним, економічним та екологічним критеріями, а також фундаментом забезпечення національних пріоритетів у розвитку аграрного сектору, зокрема, досягнення продовольчої безпеки, успішної експортної політики, цілей дохідності сільськогосподарських товаровиробників і забезпечення соціально орієнтованої державної аграрної політики. Це вимагає, зокрема, посиленої уваги до питань землекористування, реалізації трудового потенціалу, підвищення рівня інноваційності застосовуваних техніки та технологій в аграрному секторі економіки [4].

Ресурсний потенціал характеризується як економічна категорія, що визначає сукупність органічно взаємопов'язаних ресурсів (земельних, трудових і матеріальних) та їх здатність забезпечувати виробництво продукції. Зазначимо, що ресурсний потенціал - це вся сукупність використовуваних у процесі виробництва наявних ресурсів, які роблять його теоретично та практично можливим [1]. Нами на рисунку 1 представлено структура та місце ресурсного потенціалу в аграрному секторі економіки.

Таким чином, у результаті нашого дослідження, нами обґрунтовано, що до ресурсного потенціалу, відносять низку ресурсів (фінансові, інформаційні чи підприємницькі здібності), які цілком можна віднести до однієї із трьох його складових, а саме: земельних, трудових і матеріальних.

Враховуючи вищезазначене, основним ресурсом в аграрному секторі є земельний, який потребує впровадження дієвих заходів щодо збереження біологічних особливостей і забезпечення можливостей нарощування обсягів екологічно чистого виробництва. В Україні до господарського використання залучено більше 90,0% території і тільки близько 8,0% (біля 5,0 млн. га) знаходиться у природному стані. За даними Національного наукового центру «Інституту аграрної економіки» до 2030 року площі сільськогосподарських угідь у користуванні і володінні сільськогосподарських підприємств усіх форм власності будуть становити до 35 млн. га, що лише на 3,0% менше існуючого рівня, що характеризує негативне навантаження на природні ресурси і у майбутньому [2].

Земля у господарстві країни має комплексне і багатогалузеве використання. В умовах переходу до ринкової економіки багато галузей стають конкурентами у використанні землі і кожна з них намагається придбати для себе якомога більше землі. Отже конкуренція на ринку землі буде зростати [3].

Існуюча в Україні система господарювання на землі ще не в повній мірі забезпечує ефективне використання ресурсного потенціалу й охорони природних ресурсів. З переходом до ринкових відносин держава втратила своє монопольне становище щодо володіння земельними ресурсами та вирішальну роль у господарському управлінні ними. Це миттєво призвело до втрати функцій планування, використання й охорони земель. Наслідком є те, що в Україні, яка має найкращі сільськогосподарські угіддя в Європі - 41,7 млн га (близько 69,1% території) та посідає одне з провідних місць у світі за площею

ріллі, продуктивність сільського господарства нижча від рівня загальноєвропейських і загальносвітових стандартів. Ефективне використання земельних ресурсів, оптимізація структури посівних площ сільськогосподарських культур у всіх природно-кліматичних зонах та охорона навколишнього середовища є важливими факторами сталого розвитку аграрного сектора [5].

Структура та місце ресурсного потенціалу в аграрному секторі економіки

земельний аграрний екологізація

Основними напрямами аграрної політики в галузі використання земельних ресурсів має бути оптимізація їх розподілу між галузями господарства України і найбільш раціональне їх використання у кожній з них, здійснення нового землевпорядкування території, розробка і впровадження земельного кадастру і економічної оцінки землі, розширення масштабів боротьби з водною та вітровою ерозією ґрунтів, промисловим і радіоактивним забрудненням, поліпшенням меліоративного стану осушувальних і зрошувальних земель, оновлення основних меліоративних фондів, розробка і впровадження науково обґрунтованих зональних і внутрішньозональних ландшафтних і ресурсозберігаючих систем ведення сільського господарства.

Висновок. Отже, при досліджені теоретичного обґрунтування ефективності використання земельних ресурсів в аграрному секторі і виявлення можливостей щодо оптимізації і екологізації, ми дійшли до такого висновку, що актуальним залишається питання щодо використання ресурсного потенціалу, екологізації виробництв, зниження негативного впливу на природні ресурси. Земельні ресурси сільського господарства України порівняно великі, але не безмежні. Із розширенням будівництва промислових об'єктів площа сільськогосподарських угідь і орних земель на душу населення з року в рік зменшується. Тому важливою державною потребою є охорона сільськогосподарських угідь, і особливо найбільш продуктивної їх частини - ріллі, багаторічних насаджень, зрошуваних і осушуваних земель, а також контроль за їх ефективне використання.

Список використаних джерел