Удосконалення еколого-економічного механізму розвитку органічного сільського господарства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Удосконалення еколого-економічного механізму розвитку органічного сільського господарства

Постановка проблеми. Активізація негативних процесів, таких як ерозія, дефляція, дегуміфікація ґрунтів, забруднення територій стала наслідком багаторічних намагань землекористувачів одержати максимальну вигоду при мінімальних затратах. Із розвитком суспільства поглиблюється усвідомлення екологічних потрясінь, що відбуваються у світі. У результаті за останні двадцять років зріс інтерес до екологічних проблем сільського господарства, яке сприяє природному відновленню родючості ґрунтів і підтриманню рівноваги у природі, від чого залежить економічна стабільність галузі. Основним поштовхом до поширення в Україні органічного сільського господарства, з одного боку, стала світова тенденція до зростання попиту на органічну продукцію та сировину, ціна на яку значно вища порівняно з традиційною, а з іншого - усвідомлення необхідності збереження навколишнього природного середовища, екологізації господарської діяльності та популяризація здорового способу життя. Подолання технологічного відставання сільського господарства можливе за рахунок активізації інноваційних процесів у галузі та прогресивного розвитку аграрної науки, що зумовлює необхідність формування еколого-економічного механізму розвитку органічного сільського господарства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні основи і практичні прийоми формування різних наукових шкіл органічного сільськогосподарського виробництва сформулювали у своїх працях зарубіжні вчені Р. Штайнер, А. Ховард, лорд Нортборн, Е. Бальфур, Л. Бромфілд, Е. Пфайффер, M. Окада, M. Фукуока, Дж. Родейл, P. Poдейл та інші. Особливості розвитку вітчизняного ринку органічної продукції дослідили у своїх працях вчені-економісти: В.І. Артиш, Р.М. Безус, Т.О. Зайчук, Н.В. Зіновчук, М.І. Кобець, О. В. Скидан, О. В. Ходаківська, О. В. Шубравська, В.А. Чудовська, О.І. Шкуратов та інші. Організаційно-технологічні особливості впровадження виробництва органічної продукції у сільському господарстві висвітлено у працях С.С. Антонця, А.С. Антонець, Є.В. Милованова, Л.І. Моклячук, В.М. Писаренка, М.К. Шикули, В.О. Шлапака.

Разом з тим залишаються маловивченими питання ефективності функціонування органічного сільського господарства як еколого-економічної системи. Недостатньо розвинені наукові підходи щодо формування еколого-економічного механізму переходу до орієнтованого на органічну сільськогосподарську продукцію, в тому числі система сертифікації органічного сільського господарства.

Формування цілей статті. Метою дослідження є визначення та аналіз основних елементів еколого-економічного механізму розвитку органічного сільського господарства з урахуванням їх адаптації до національних умов інституціонального забезпечення даного процесу.

Виклад основного матеріалу. Сучасний стан сільського господарства в Україні потребує дієвого механізму, який забезпечив би еколого-економічну безпеку аграрного виробництва. Важливість розв'язання проблеми дотримання вимог еколого-економічної безпеки аграрного виробництва в Україні зумовлюється не тільки реальним незадовільним станом навколишнього природного середовища, але й залежністю продовольчої безпеки країни та її регіонів від якості довкілля. Внаслідок цього потрібно на державному рівні визначити чіткі стратегічні і тактичні цілі планомірного розвитку сільського господарства, орієнтованого на виробництво органічної продукції, обґрунтувати конкретні інструменти та методи досягнення даних цільових орієнтирів, чітко визначити заходи державної підтримки, і позначити послідовність етапів реформування системи земельних відносин при органічних орієнтирах розвитку [1, с. 27].

З метою обґрунтування напрямків розвитку органічного сільського господарства доцільним видається виявлення чинників, що сприяють розвитку ринку органічної продукції на наступних рівнях: державному, обласному та господарському (рис. 1).

Рис. 1. Організаційні рівні та визначальні чинники розвитку органічного сільського господарства

Джерело: адаптовано за [2; 3]

органічний сільський господарство

У сформованих умовах розвитку вітчизняного аграрного сектора можна виділити ряд причин, що уповільнюють розвиток органічного сільського господарства: відсутність інституціонального середовища системи сертифікації органічної продукції; нестача кваліфікованих фахівців в сфері екологізації виробництва; відсутність інтересу до принципів органічного виробництва з боку учасників даного ринку, що часто обумовлено їх консерватизмом до нововведень та нестачею необхідної інформації; труднощі з інвестуванням проектів розвитку виробництва та переробки органічної продукції; відсутність ринку збуту органічної продукції; відсутність ефективної системи контролю та управління в сфері органічного виробництва.

Основним завданням системи органічного сільського господарства має бути розробка стимулів до виробництва і реалізації органічної продукції. Важливою умовою ефективного функціонування пропонованої системи є розробка еколого-економічного механізму організації та розвитку органічного сільського господарства.

Ґрунтуючись на представленні механізму як певної послідовності станів або процесів, що обумовлюють собою той чи інший вплив або явище, еколого-економічний механізм переходу підприємств на виробництво органічної продукції виступає як сукупність чинників і заходів, спрямованих на забезпечення сталого комплексного розвитку сільськогосподарського виробництва шляхом його екологізації (рис. 2).

Рис. 2. Еколого-економічний механізм розвитку органічного сільського господарства

Джерело: власна розробка

Відомо, що визначальним чинником товарної політики на продовольчому ринку є якість, оскільки вона - основа конкурентоспроможності продукції, забезпечує корисність і здатність задовольняти конкретні потреби споживачів. В ідеалі на продаж мають надходити продовольчі продукти тільки високої якості, які відповідають усім необхідним вимогам. Однією з таких вимог є екологічна безпека продуктів харчування, а основним інструментом гарантування якості вважається сертифікація продукції.

Ми пропонуємо законодавчо закріпити змішану систему організації сертифікації, для забезпечення, жорсткого контролю за діяльністю приватних органів та уникнення державного монополізму, з одночасним створенням акредитуючого органу уповноваженого на видачу відповідних ліцензій.

Розбудовуючи на державному рівні систему сертифікації органічного продовольства, необхідно пам'ятати про реалізацію економічного та нормативно-правового протекціонізму вітчизняного органічного сільського господарства, що повинно реалізовуватися в політиці держави, направленої на захист власного виробництва органічного продовольства [4, с. 31]. В даному випадку необхідно зауважити на нормативно-правових методах захисту власного виробника, такими можуть бути встановлення додаткових процедур сертифікації, експертиз (внутрішній ринок), а також підписання й ратифікація міжнародних договорів, та гармонізація міжнародного законодавства, що стосується українських виробників органічної продукції.

З метою формування національного ринку органічної продукції потрібен розвиток сільського господарства, орієнтованого на виробництво органічної продукції, в основу якого повинні бути покладені міжнародні стандарти екологічного сільськогосподарського виробництва.

Практика ведення сільського господарства, орієнтованого на органічне виробництво, доводить, що основоположним чинником успіху ринку органічної продукції виступають споживчі переваги. Зарубіжні ринки органічного продовольства переважно орієнтовані на споживачів, здатних і готових купувати якісний продукт за вищою вартістю. Тому дуже важливим є питання розробки напрямів спрямованих на розробку інструментарію екологічного маркетингу і його поетапне впровадження в органічних господарствах можна розвивати органічний ринок шляхом реалізації різної ініціативної екологічної діяльності та задоволення споживчого попиту окремих споживачів.

Перш за все, повинна бути складена програма екологізації сільського господарства, що включає етапи створення мережі пунктів (на базі машиновипробувальних станцій) з перевірки технологій, визначення екологічних вимог до них та екологічної сертифікації. Потім необхідно організувати модельні господарства з типовими зональними умовами виробництва основних видів продукції. Для них слід підібрати адаптивні в екологічному плані технології, які потрапляють на ринок, щоб покупцеві було легше розібратися в їх придатності. Екологічна служба перевірки технологій повинна оснащуватися пересувними лабораторіями з контролю навколишнього середовища існування рослин, включаючи атмосферне повітря, ґрунт тощо.

Перевірці підлягають господарства, котрі купили нові технології, а також підприємства, що використовують технологічні прийоми і машини, зняті з виробництва. Контрольна система, окрім своїх безпосередніх перевірочних функцій, повинна надавати допомогу товаровиробникам у регулюванні агроекосистеми, тобто сприяти збереженню екологічної рівноваги в господарствах.

В даних умовах стає очевидною необхідність розробки і використання нетрадиційних підходів до вирішення еколого-економічних проблем. Останніми роками в умовах реформування органів державного екологічного контролю в Україні, особливої значущості також набуває ініціативна діяльність господарюючих суб'єктів, що направлена на вирішення завдань мінімізації негативної дії на довкілля, і отримала назву екологічного менеджменту. Як показує аналіз світового досвіду, найбільш перспективним напрямом даної діяльності, одним з важливих інструментів управління природокористування і основним методом оцінки ефективності системи екологічного менеджменту є процедура екологічного аудиту.

Екологічний аудит є ринковим інструментом екологічного менеджменту застосування якого є особливо актуальним при переході до формування сталого ведення сільського господарства. В той же час екологічний аудит є функціонально відособленим напрямком еколого-економічної діяльності на підприємстві, що пов'язане з реалізацією контрольно-консалтингових функцій екологічного менеджменту для прийняття оперативних та стратегічних управлінських рішень. Підприємства добровільно беруть на себе відповідальність за охорону і відновлення природного середовища й докладають зусиль щодо постійного вдосконалення такої діяльності.

Роль економічної складової в розвитку органічного сільського господарства повинна полягати в стимулюванні сільськогосподарських товаровиробників органічної продукції за допомогою наступних інструментів [5, c. 94]: пільгове кредитування, інвестування, пільгове оподаткування, державні закупівлі, цільові програми розвитку, розвиток інфраструктури, законодавство та інші.

Значні можливості кредитування виробників екологічної сільськогосподарської продукції відкриваються при створенні в регіонах фінансово-аграрних груп. Вони повинні концентрувати значні фінансові кошти учасників.

Одним з найважливіших економічних механізмів, що впливають на ефективність виробництва екологічної сільськогосподарської продукції, є пільгове оподаткування.

Крім пільгових кредитування та оподаткування необхідне більш ефективне використання і інших інструментів, серед яких можна виділити:

- преміальні виплати за підвищення екологічних якостей продукції, що випускається, за поліпшення екологічного контролю виробництва, за зниження забруднень і впровадження безвідходних технологій тощо;

- екологічні штрафи;

- режим прискореної амортизації природоохоронних фондів.

Важлива роль у стимулюванні розвитку виробництва екологічної продукції може відводитися держконтракту, при цьому предметом на закупівлю може вважатися будь-яка продукція рослинництва, тваринництва, звірівництва, і він призначений не для особистого, сімейного, домашнього та іншого підсобного використання. Контракт на закупівлю екологічної сільськогосподарської продукції для державних потреб повинен виступати як інструмент формування державних резервів, забезпечення необхідного рівня продовольчого постачання для оборони і державної безпеки, задоволення потреб якісними продуктами незахищених верств населення.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі

Специфіка органічного сільського господарства обумовлена особливостями виробничого процесу, які тягнуть за собою необхідність формування спеціальних інституційних структур, нормативно-правової бази та інфраструктури, а також потребують врахування чинників, що обумовлюють його розвиток.

Таким чином, виявлені чинники розвитку органічного сільського господарства дозволять сформувати концептуальні напрями політики сільського господарства, орієнтованої на виробництво органічної продукції, на різних рівнях управління. Обґрунтований еколого-економічний механізм розвитку органічного сільського господарства визначає послідовність дій і застосування інструментів при здійсненні взаємообумовлених заходів, спрямованих на оптимальну організацію аграрного виробництва в процесі переходу сільськогосподарських товаровиробників до використання принципів органічного господарювання.

Література

1. Воронкова О.Ю. Развитие земельных отношений в направлении экологизации агропромышленного производства: монография / О.Ю. Воронкова. - Барнаул: Азбука, 2014. - 155 с.

2. Зіновчук Н.В. Сучасні чинники розвитку органічного сільськогого господарства в Україні / Н. В. Зіновчук, В. А. Чудовська // Вісник ЖНАЕУ. - Житомир, 2013. - № 1-2 (37). - Т. 2. - С. 299-306.

3. Воронкова О.Ю. Стратегия развития органически ориентированного регионального агропромышленного производства: монография / О.Ю. Воронкова. - Барнаул: Азбука, 2014. - 146 с.

4. Кипоренко В.В. Формування системи сертифікації органічного сільського господарства в Україні / В.В. Кипоренко // АгроСвіт. - 2014. - № 24. - С. 28-34.

Размещено на Allbest.ru