Фіксація тварин при операціях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фіксація тварин при операціях

Головне при фіксації тварин застосувати потрібний прийом, що заспокоює й знерухомлює їх, створити умови для безпечного дослідження й операції. фіксація кінь повал берлінський

Для тварини кожного виду застосовують особливі прийоми фіксації, розмаїтість яких залежить ще й від стану хворого й від характеру оперативного втручання. Особливі труднощі представляє фіксація великих тварин.

Звичайно тварин фіксують у стоячому (ременями й мотузками) або лежачому положенні (повал на операційному столі).

Оскільки фіксація тварин лежачи представляє насильницьке й часом дуже грубу дію, те, будучи застосована на великих тваринах, вона сполучена з ризиком заподіяти тварині різні ушкодження: переломи кінцівок, розриви внутрішніх органів, перегрівання організму, переродження серцевого м'яза й ін. Тому при повалух варто застосовувати такі дії, від яких тварини, у силу виникаючої необхідності, приймали б лежаче положення без особливого опору.

При фіксації необхідно враховувати звички тварини, його характер і т.п. Ніколи не слід підходити до коня позаду, а до великої рогатої худоби збоку через особливості першої бити ногою назад, а другого - убік. Окликаючи тварина, підходять до йому завжди попереду. Бажано, щоб тварина супроводжувала працівник, що доглядає за ним; йому ж доручають найбільш прості прийоми фіксації: накладення закручення, підняття кінцівок, накладення пута й інших засобів.

Перед фіксацією, особливо при повалі у тварин звільняють від умісту кишечник і сечовий міхур. Іноді фізично сильних, злих і буйних тварин довгостроково витримують на голодній дієті.

Фіксація коня стоячи. При деяких дослідженнях і невеликих операціях, як правило, прибігають до фіксації грудної кінцівки, що помічник піднімає й утримує руками або мотузкою, укріпленої в області пута. Для цього застосовують спеціальні або імпровізовані путові ремені (мал. 1)'.

Тазову кінцівку фіксують при підковуванні тварини, дослідженні й розчищенні копит. Помічник відтягає кінцівку назад, піднімає її й фіксує між своїми ногами або на коліні (мал. 2).

Перекірливим коням до хвоста прикріплюють подвійну мотузку, пропускають її через кільце путового ременя й вільні її кінці розтягують у сторони (мал. 3, а). При дослідженні й операціях, що вимагають підходу до задніх частин тіла, тазові кінцівки зміцнюють мотузками, які прив'язують до кілець путових ременів; інші кінці мотузок пропускають між грудними кінцівками, обвивають передпліччя й закріплюють на спині (мал. 3,6).

Надійне зміцнення тварин можливо в спеціальних верстатах, які бувають переносними або нерухомими. Перші з них для зручності переносу роблять розбірними. Найпоширенішими вважають верстати системи Китаева, виготовлені в декількох моделях (мал. 4), і верстат Виноградова (мал. 5).

Нерухомі верстати являють собою головним чином імпровізовані пристосування, що складаються із чотирьох дерев'яних або металевих стовпів із глухими поздовжніми й зі знімними поперечними поперечинами. Деякі верстати мають вигляд стінки (мал. 6).

Рис. 6. Зміцнення коня до верстата-стінки.

Способи повалу коней. Повали застосовують для фіксації тварин лежачи, при якому можна додати йому належну позицію. До повалу прибігають при відсутності операційного стола й при наданні допомоги в умовах господарства (колгоспі, радгоспі).

Спочатку перед повалом необхідно підготувати площадку, покривши її м'якою солом'яною або трав'янистою підстилкою, щоб уникнути пилу й ушкоджень тварини. Крім того для цієї мети можна використати також спеціальні матраци. Підготовлене місце покривають брезентом.

Існують найрізноманітніші способи повалов коней. Найбільш популярними в нас у СРСР є наступні.

Російський спосіб повалу здійснюють тільки одним ременем; він може бути виконаний навіть однією особою. Для цього вживають довгий шкіряний або бавовняний ремінь (довжина 7-10 м) з металевим кільцем (діаметром 8-10 див) на кінці. Просмикнувши двічі вільний кінець ременя через кільце, утворять петлю, що накидають на шию коня так, щоб кільце довелося приблизно на рівні плечового суглоба, протилежного тій стороні, на яку валять тварина. Потім ремінь обводять зсередини назовні навколо путового згину протилежної тазової кінцівки й кінець його знову пропускають через кільце; вільний кінець ременя перекидають через спину й круп тварини на іншу сторону (мал. 7). Помічник стає у крупу коня на тій стороні, куди передбачається неї звалити, і швидким рухом, не кидаючи вільного кінця ременя, підтягує тазову кінцівку до живота коня. Потім помічник лівою рукою тягне привід від недоуздка, а правої - повальний ремінь, натискає ліктями на круп коня й своїм зусиллям тварина валиться.

Фіксація кінцівок при повалі росіянином способом.

У лежачого коня негайно фіксують голову, а також сплутують грудні кінцівки, зв'язують їх з нижньої тазової. Верхню тазову кінцівку підтягують до живота повальним ременем і зміцнюють петлею скакальний суглоб (мал. 8). Найбільше широко російський спосіб повалу застосовують при кастрації жеребців.

Берлінський спосіб повалу виконують із застосуванням розбірних путових ременів з кільцями (мал. 9). Один ремінь є головним; на ньому гвинтами фіксують ланцюг від мотузки.

Рис. 9. Пристосування для берлінського повалу коня: / - путовий ремінь; // - загальний вид повалу; а - головний путовий ремінь.

Спочатку на кінцівці коня надягають путові ремені так, щоб головний ремінь перебував на грудній кінцівці сторони, протилежної тієї, на яку валять тварина (мал. 10). Коли всі ремені будуть надіті, через тулуб перекидають (мотузку або ремінь, пропущений між грудними кінцівками. Повал здійснюють по команді чотири помічники, з яких троє стають у голови, хвоста й тулуба, а четвертий тягне за мотузку, зближаючи кінцівки разом. Щоб кінцівки потім залишалися в зближеному стані, біля головного путового ременя в одну з ланок ланцюга вставляють дужку спеціального замка. При берлінському способі повалу тварині легко додати будь-яке положення й виділити для фіксації кожну кінцівку, не порушуючи прочности сплутування.

. Положення ременів при повалі коня берлінським способом.

Для цього треба відстібають пряжку необхідного путового ременя, і кінцівка стає вільною. При цьому способі повзла легко додати коня положення на спині, зміцнивши її.

Для виділення й фіксації тазової кінцівки, що завжди необхідно при кастрації жеребців, неї звільняють від путового ременя (при російському способі повалу вона вільна) і підтягують до живота спеціальним ременем, надягнутим на шию; цим же ременем міцно зміцнюють скакальний суглоб.

Фіксація голови великої рогатої худоби мотузками

Рис. 14. Фіксація грудної кінцівки у великого рогатого худоби.

Для фіксації тазових кінцівок застосовують мотузкову петлю, який стягають обидві кінцівки вище скакальних суглобів (мал. 15,а). Дуже простим прийомом є протягання хвоста між ніг і втримання його на рівні колінного суглоба (б). Зовсім виключається рухливість і погроза удару тазовою кінцівкою при накладенні голенної мотузкового закручення (в). Для міцного втримання тазової кінцівки при огляді, розчищенні й інших операціях на копитцях її зміцнюють у виведеному стані назад на тичині (г). При загальній фіксації тварини користуються одним із зображених на малюнку 16 (а, б) прийомом.

Прийоми загальної фіксації великої рогатої худоби.

Найкраща фіксація досягається у верстатах, пристрій яких нічим особливим не відрізняється від верстатів для коней. При деяких операціях щодо спокійних тварин можна зміцнювати біля стіни або забору, відгородивши шостому тазову кінцівку (мал. 17).

Способи повалу великої рогатої худоби.

Найпоширенішим є спосіб Гесса. Беруть довгу м'яку й міцну мотузку й натирають її милом або тальком для кращого ковзання й меншого травмування шкіри тварини. Мотузку закріплюють на рогах, а потім нею охоплюють тулуб тварини двічі, роблячи петлі в області грудей і на рівні голодної ямки. Залежно від сторони, на яку валять тварина, мотузку схрещують на тулуб або ліворуч (при повале праворуч), або праворуч (мал. 18).

При цьому вим'я або статевий член не повинні бути защемлені. Два помічники натягають мотузку й хвіст у ту сторону, куди хочуть повалити тварина, а вартий у голови помічник закидає останню, допомагаючи додати тварині бажане положення. Мотузку послабляють тільки після того, як кінцівки будуть міцно укріплені. При бічному положенні їх зв'язують разом і розтягують. Для вільного доступу до області мошонки відповідну тазову кінцівку підтягують до грудей мотузкою, пропущеної під шиєю й зав'язаної на путі (мал. 19). Міцність цього кріплення повинна бути бездоганної, тому що у випадку розриву мотузки або її ослаблень тварина може нанести ногою лікареві смертельний удар.

Для зміцнення тварини в спинному положенні витягнуті нагору кінцівки попарно прив'язують до міцної й довгої тичини, що втримують або помічники, або його зміцнюють до стелі приміщення.

Італійський спосіб. Довгу подвійну мотузку накидають на шию тварини, пропускають між грудними кінцівками й, схрестивши на попереку, виводять назад між тазовими кінцівками. Техніка повалу в основному така ж, як й у попередньому способі (мал. 20).

Спосіб Мадсена. Грудні кінцівки сплутують короткою мотузкою. Під нею пропускають дві довгі мотузки, укріплені на путах тазових кінцівок; вільні кінці цих мотузок виводять назовні, на сторону, протилежну повалу. Зближаючи підтягуванням довгих мотузок кінцівки й закидаючи голову тварини, йому надають необхідне бічне положення.

Кавказький спосіб повалу застосуємо тільки для невеликих тварин і виконується одним помічником. Для цього використають дві мотузки. Одну мотузку довжиною 2,5 м перекидають через задню частину тулуба так, щоб вона пройшла, залежно від сторони, на яку валять, попереду лівого й за правим маклока або навпаки; її туго зв'язують вузлом. Іншу мотузку закріплюють на розі й обвивають нею щелепи тварини. Потім кінець її пропускають під попередню й перекидають через спину на протилежну сторону. Підтягуючи голову назад і притягаючи мотузку донизу, помічник змушує тварина лягти (мал. 22). Вільний кінець мотузки натягають при повалі великої рогатої худоби по Мадсену. Різниця складається лише в тім, що довгу мотузку пропускають не убік, а між тазовими кінцівками (мал. 23). При цьому один помічник тягне за хвіст, а іншої посмикує привід.

Зміцнюють верблюда в бічному положенні, причому фіксують три кінцівки разом, як й у коня, а один тазову підтягують до живота. Крім того, необхідно міцно фіксувати хвіст.

Повал оленя здійснюють однією мотузкою з петлею (Голосів і Соломко). Мотузку обводять навколо кінцівок на рівні середини передпліч і гомілок. Вільні кінці її пропускають у петлю й перекидають через спину на іншу сторону. Потім мотузку пропускають під горизонтальну мотузку й знову через спину. Потягуючи за цей кінець мотузки й натискаючи на спину, спонукують тварина лягти.

Фіксацію дрібних жуйних роблять двома мотузками, укріпленими на кінцівках. Потягнувши за мотузки, тварина обережна перекидають. Після повалу всі кінцівки зв'язують разом (мал. 24).

Рис. 24, Повал вівці: а - положення мотузок; б - зв'язування кінцівок.

Зміцнення собак і кішок вимагає виняткової обережності з метою самозахисту від укусів, подряпин і пов'язаних з ними погрозою можливого зараження сказом. У собак стуляють щелепи накладенням на них петлі з тасьми: спочатку роблять один вузол під щелепами, а кінці тасьми зав'язують на потилиці вузлом, що розпускається, Кішку беруть рукою за «шкірні складки шиї й попереку й поміщають у спеціальний шкіряний мішок або загортають у щільну тканину.

При тривалих і хворобливих маніпуляціях цією твариною вводять загальзаспокійливі й наркотичні засоби.

Фіксація диких тварин вимагає максимум уваги й обережності, особливо при обігу з хижими. Звичайно їх поміщають в особливі клітини з пересувною бічною стінкою. При зрушуванні останньої площа клітини зменшується й тварина затискають із боків, що не дозволяє йому робити оборонних рухів. Оскільки всі стінки клітини складаються з металевих прутів, то створюється доступ до будь-якої частини тіла тварини.

Размещено на Allbest.ru