Фактори і форми спеціалізації як інструмент інтенсифікації виробництва зерна сільськогосподарських підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фактори і форми спеціалізації як інструмент інтенсифікації виробництва зерна сільськогосподарських підприємств

 Постановка проблеми. Інтенсифікація виробництва, як важливий процес підвищення результативності повинна відбуватися на кожному аграрному підприємстві, незалежно від того, до якої форми власності воно належить. Раціональне розміщення і спеціалізація сільського господарства є важливими факторами інтенсифікації виробництва, формами суспільного поділу праці в аграрному секторі економіки [1, с. 132].

Одну з найважливіших ролей в питанні підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, а з тим і зростання його конкурентоспроможності, відіграє зростання продуктивності праці, основні резерви якого найчастіше пов'язані з вдосконаленням параметрів спеціалізації сільськогосподарських підприємств.

Розвиток спеціалізації сільськогосподарського виробництва має важливе економічне і соціальне значення. Економічне значення сприяє збільшенню обсягів виробництва валової і товарної продукції, підвищенню ефективності виробництва, а соціальне - у більш успішному вирішенні соціальних питань у спеціалізованих високорентабельних підприємствах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Спеціалізація сільськогосподарських підприємств в економічній літературі трактується як одна із організаційно-економічних форм реалізації суспільного поділу праці, що дозволяє зосереджуватись на виробництві одного або декількох видів продукції. Дане визначення спеціалізації вивчались у працях В.Я. Месель-Веселяка, В.Г. Андрійчука, В.Я. Амбросова, М.В. Зубця, П.К. Канінського, П.Т. Саблука та інших.

Формування цілей статті. Метою даного дослідження є узагальнення та уточнення факторів та форм спеціалізації як інструменту інтенсифікації виробництва зерна сільськогосподарських підприємств та її роль у процесі розвитку сільського господарства.

Виклад основного матеріалу дослідження. Підвищення рівня інтенсифікації виробництва є однією з найважливіших проблем розвитку економіки на сучасному етапі. «Інтенсифікація виробництва - це процес формування інтенсивного типу розвитку, шляхом комплексної механізації й автоматизації виробництва, його хімізації та електрифікації, впровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій та біотехнологій, меліорації землі, удосконалення організації праці та матеріального стимулювання, поглиблення спеціалізації виробництва й досягнення раціональної його концентрації», - зазначає В.Г. Андрійчук [2, с. 146].

Спеціалізація сільського господарства - розвиток виробництва одного або кількох видів продукції в підрозділах, підприємствах, окремих регіонах. Спеціалізація характеризується й переважним розвитком тих галузей сільського господарства, які забезпечують виробництво даних видів продукції.

Спеціалізація виробництва із врахуванням природо-кліматичних та ґрунтових умов, наявних виробничих та трудових ресурсів, а також із врахуванням розмірів суб'єктів господарювання в сільському господарстві - це важливий резерв зростання ефективності сільськогосподарського виробництва та підвищення його конкурентоспроможності [3, с. 154].

Суть спеціалізації сільського господарства полягає у вмінні використовувати умови в яких знаходиться господарство, вибрати ті види культур, які забезпечать вищу врожайність, що в свою чергу забезпечить рентабельне виробництво. Мета спеціалізації - науково-обґрунтоване розміщення галузей сільського господарства, з врахуванням природно-кліматичних умов та основних вимог економічних законів [4].

Основними принципами спеціалізації сільськогосподарського виробництва є [5, с. 215].

- урахування вимог економічних законів, насамперед закону вартості;

- розміщення виробництва продукції в районах із найбільш сприятливими ґрунтово-кліматичними та економічними умовами;

- забезпечення виробництва високоякісної продукції з мінімальними затратами природних, трудових, матеріальних і фінансових ресурсів;

- необхідність раціонального розміщення і наближення виробництва до споживача та забезпечення найменших витрат для одержання готової продукції;

- всебічне врахування природно-економічних умов для розвитку виробництва;

- забезпечення економічної незалежності країни з врахуванням міжнародного поділу праці;

- забезпечення раціонального природокористування і охорони навколишнього середовища.

Процес спеціалізації в галузі здійснюється за такими напрямами:

- створення або виділення галузей і підприємств, що спеціалізуються на випуску певних готових виробів;

- розчленовування процесу виготовлення продукту на ряд часткових процесів і концентрація на підприємствах відособленого виробництва окремих частин цього продукту;

- виділення та створення самостійних підприємств з виконання окремих технологічних операцій (стадій).

На спеціалізацію виробництва в сільськогосподарських підприємствах впливає комплекс економічних і природних факторів. Серед них одним з основних є попит і рівень цін на сільськогосподарську продукцію, які можуть значно стимулювати виробництво тих чи інших видів продукції або стримувати розширення певних галузей.

До економічних факторів спеціалізації належать: розвиток і розміщення промисловості, вдосконалення механізації та електрифікації, хімізація, забезпечення матеріально-тезнічними та трудовими ресурсами. Важливу роль у розвитку спеціалізації відіграють природні фактори, зокрема, якість грунтів, кількість опадів, температурний режим тощо.

З урахуванням розміщення виробництва окремих продуктів сільського господарства, рівня розвитку продуктивних сил у сільськогосподарському виробництві виділяють найбільш характерні форми спеціалізації, коротка характеристика яких наведена на рис. 1.

Рис. 1Види спеціалізації

Узагальнено з використанням джерел: [5, с. 216]

підприємство сільськогосподарський зерно виробництво

Кожна із цих форм спеціалізації виконує свої завдання і має свій зміст, свої об'єкти та суб'єкти, водночас знаходиться у взаємозв'язках і взаємовідносинах з іншими формами. Подальший розвиток спеціалізації сільськогосподарського виробництва, переведення його на індустріальну основу є одним з найважливіших шляхів прискорення темпів його інтенсифікації [6].

Спеціалізація характеризується насамперед обсягом і структурою товарної продукції підприємств або сукупністю підприємств на районному, обласному і зональному рівнях. За цими показниками визначають місце кожного господарства, адміністративного району, зони в суспільному поділі праці та їх участь у виробництві сільськогосподарської продукції.

Таблиця 1

Динаміка валової і товарної продукції

Спеціалізацію підприємства визначають за питомою вагою головної галузі (або 2-3 головних) в структурі товарної продукції. Якщо у названій структурі 50% і більше займає одна галузь, то господарство спеціалізується на ній. При спеціалізації господарства на двох галузях останні повинні займати не менше 2/3 товарної продукції (67%), а на трьох - не менше 75%.

Збільшення обсягів виробництва продукції - головний напрям зміцнення економіки будь-якого підприємства. Основним завданням у сільському господарстві є забезпечення більш повного задоволення зростаючих потреб населення у продуктах споживання. Досягнення цієї мети можливе лише за умови зміцнення матеріально-технічної бази, послідовної інтенсифікації виробництва, поліпшення його розміщення і спеціалізації, удосконалення орендних відносин, підвищення рівня використання сільськогосподарських угідь та інших виробничих ресурсів [7, с. 3].

Від обсягу валової продукції сільського господарства залежать інші економічні показники, що відображують рівень використання ресурсів виробництва, собівартість і рентабельність продукції окремих галузей, прибуток та загальну рентабельність підприємства в цілому чи його підрозділу. Тому всебічне і глибоке вивчення показників виробництва валової продукції має бути у центрі уваги управлінського персоналу і всього колективу працівників підприємства.

Список використаної літератури

1. Економіка сільського господарства / П. П. Руснак, В.В. Жебка, М. М. Рудий, А. А. Чалий; За ред.. П. П. Руснака. - К.: Урожай, 1998. - 320 с.

2. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: навч.-метод.посіб. / В.Г. Андрійчук . - К.: КНЕУ, 2000. - 356 с.

3. Райтер Н.І. Теоретичні підходи до визначення сутності спеціалізації виробництва сільськогосподарських підприємств. с. 154-162

4. Колобова А.И. Организация производства на предприятиях АПК / А.И. Колобова. - Барнаул: Изд-во АГАУ, 2008. - 397 с. / Електронный ресурс: Режим доступу// eclib.net/28/index.html

5. Організація виробництва і аграрного бізнесу в сільськогосподарських підприємствах. Підручник / С.П. Азізов, П.К. Канінський, В.М. Скупий. За ред. проф. С.П. Азізова. К.: ІАЕ, 2001. - 834 с.

6. Аграрний сектор України. Спеціалізація і поєднання галузей сільськогосподарських підприємств. Фактори і форми спеціалізації. http://agroua.net/economics/documents/category-123/doc-203/

7. Заїка С.О. Аналіз виробництва валової і товарної продукції: Методичні рекомендації [для студ. економ. спец.] / С.О. Заїка, А.В.Півень, Л.С. Харчевнікова. - Харків: Вид-во «Міськдрук», 2012. - 18 с.

Размещено на Allbest.ru