Деякі методологічні аспекти еколого-економічної оцінки рекультивації порушених земель

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 332.334.4.: 631.618

ДЕЯКІ МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЇ ОЦІНКИ РЕКУЛЬТИВАЦІЇ ПОРУШЕНИХ ЗЕМЕЛЬ

Т.І. Галаган

Наразі під впливом виробничої діяльності людини відбуваються грандіозні зміни як живої, так і неживої природи. Особливо під час видобутку мінеральної сировини, що призводить до руйнації динамічної рівноваги в природних екосистемах та до погіршення екологічного стану навколишнього середовища.

Реалії сьогодення свідчать про те, що техногенний прес на довкілля зростає з кожним роком і одним з його головних наслідків є створення несприятливих для людини санітарно-гігієнічних умови, особливо після видобутку корисних копалин кар'єрним способом.

В Україні такі техногенні ландшафти вже складають 150 тис. гектарів і все далі поширюються на сільськогосподарські угіддя. Руйнуються високородючі чорноземи, цінність яких залежить від природно-економічних умов конкретної місцевості. Такі умови в регіонах є різними. Отже і цінність грунтів є різною. Через це гірничорудні підприємства завдають і різної шкоди місцевому населенню. Аби позбутися цієї шкодочинності гірничодобувної промисловості, порушені землі треба обов' язково рекультивовувати, тобто відновлювати їхню колишню цінність.

1. Постановка проблеми

Наразі рекультивація (відновлення) порушених земель ускладнюється відсутністю єдиної методики оцінки збитків суспільству від руйнації ґрунтового покриву і створення техногенних ландшафтів. Частково це пояснюється тим, що раніше економісти не в повній мірі оцінювали роль природних ресурсів в економіці і наслідки після їх видобутку.

Зрозуміло, що для одержання порівнянних даних про ґрунти у різних природно-економічних зонах України, треба мати єдину методику економічної оцінки земель. Саме це дозволить визначити збиток, який наноситься суспільству під час видобутку копалин і обґрунтовано планувати рекуль- тиваційні роботи після їх завершення.

2. Літературний огляд

Заради об' єктивності треба зазначити, що проблема оцінки землі є однією з самих суперечливих методологічних питань. Щодо рекультивованих земель ця проблема є ще більш складною і знаходиться лише на початку свого рішення.

Наразі є наукові розробки щодо теорії і практики оціночно-кадастрових робіт [1-7], але і дотепер залишаються дискусійними, навіть не вирішеними, деякі важливі питання методології економічної оцінки земель. На жаль, про таку важливу категорію як оцінка відновлених земель з точки зору їхньої еколого-економічної значущості для суспільства взагалі поки що навіть мови немає. Тому високої актуальності набуває вирішення цих питань, особливо в умовах формування ринкових відносин у сільському господарстві та ще й на фоні поступового зменшення кількості орних земель.

3. Оцінка порушених земель та можливі напрямки їх подальшого використання

На наш погляд, для дбайливого використання земель, відчужених під видобуток корисних копалин, і повернення їх у належному стані для подальшого використання у сільському господарстві, треба обов' язково враховувати вартість землі до порушення і після її рекультивації.

При відводі земель для видобутку мінеральної сировини гірничорудні підприємства повинні виплачувати компенсаційні суми за отримання певної площі угідь. Такі витрати на компенсацію (Вк) за відчуження земель можна визначити за формулою

В^о'Во, грн.,

де Sc - площа, яка буде порушена і зайнята відвалами кар'єрів, га; Во - витрати на компенсацію 1 га відчужених земель, грн.

Сума компенсації за землю залежить від якості проведення гірничотехнічної рекультивації. Основною її метою має бути збереження сільськогосподарського потенціалу відновлених грунтів. Якщо гірничорудне підприємство провело рекуль- тиваційні роботи якісно, що надає можливість отримати валовий збір колишньої продукції, сума компенсації за землю повертається цьому гірничому підприємству або враховується при наступному відчуженні землі. Якщо рекультивовані землі не спроможні забезпечити колишню валову сільськогосподарську продукцію, то сума компен-сації за землю повертається частково, обов' язково в прямій залежності від якості проведеної рекуль-тивації і, особливо, від вмісту гумусу в орному шарі. Наприклад, до руйнації вміст гумусу у ґрунті складав 4,0 %. Після рекультивації у насипному шарі вміст гумусу складає 2,0 %. Отже компенсаційні витрати повертаються тільки на половину.

При такому підході гірничорудні підприємства будуть зацікавленні у збереженні і раціональному використанні маси родючого чорнозему та якісному виконанні рекультиваційних робіт.

На наш погляд, саме це сприятиме відтворенню рівня родючості рекультивованих земель і поліпшенню санітарно-гігієнічних умов довкілля. В цьому випадку витрати на рекультивацію відвалів (Вр.в), тобто на проведення меліоративних (культуртехнічних та хімічних) заходів в орному шарі ми пропонуємо визначати з допомогою наступної формули:

Вр.в=Sо*Вр, грн.,

де Вр. - витрати на рекультивацію 1 га відвальної площі, грн.

Зрозуміло, що у зв'язку із відчуженням земель сільськогосподарське підприємство втрачає чистий дохід, який могло б отримати з цієї площі. Тим більше, що дохід від вилученої землі надходив би багато разів. Його сума, якою б малою вона не була за один рік, у результаті додавання може бути скільки завгодно великою. Отже, при відведенні земельних ділянок гірничорудним підприємствам в короткострокове або довгострокове користування сільське господарство втрачає чистий дохід, який могли б дати ці землі. Такі втрати чистого доходу (Вчд) можна розрахувати за формулою:

Вчд^о'ЧД'Т'К1ш.., грн.,

де ЧД - чистий дохід з 1 га сільськогосподарських угідь до їхнього порушення, грн., Т - термін роботи кар'єру до відновлення порушеної землі, роки, Кінт.- коефіцієнт інтенсифікації сільськогосподарського виробництва за період, що оцінюється (1,5). земля ландшафт рекультивація збиток

Однак, величина чистого доходу не може в повній мірі характеризувати цінність ре культивованої землі. Один і той же чистий дохід може бути одержаним на різних за якісними показниками землях при різних витратах виробництва. Окрім того, вважати всю величину чистого доходу від ображенням природних умов теж не можна.

Оскільки природна родючість невід'ємна від економічної родючості, то більш родючою повинна вважатися та рекультивована земля, яка забезпечує високу окупність витрат, тобто яка забезпечує більш високий дохід на одиницю витрат. Виходячи з цього, таким показником може вважатися розмір чистого доходу на 1 грн. витрат.

В цьому випадку повний збиток від відчуження земель (Зб.) із сільськогосподарського використання можна розрахувати за наступною формулою:

Зб =ВК+Вр.в.+Вчд„ грн.

На наш погляд, при вилучені землі для видобутку корисних копалин потрібно обов' язково мати на увазі і те, що крім збитку, одержуваного сільськогосподарським підприємством безносе- редньо від вилучення земельних угідь, а також витрат на компенсацію вартості будівель і споруд, які є на ділянці (або витрат на їх перенесення і відновлення на новому місці), вартості не використаних витрат, раніше вкладених у ділянку (меліоративні роботи, внесення добрив, проведення землеустрою тощо). Треба також враховувати збитки, які зумовлені побічними діями (наприклад, зниження продуктивності сільськогосподарських культур на навколишніх масивах староорних земель в результаті забруднення посівів пилом, або відкачки води з кар'єру і зниження, таким чином, рівня ґрунтових вод, що призводить до опустелювання місцевості).

Таблиця 1 Галузі економіки для подальшого використання гірських порід залежно від їх природних властивостей

Наразі з' ясувати всі витрати на рекультивацію порушених земель складно тому, що витрати підприємств (гірничорудних і сільськогосподарських) є приватною таємницею і для ознайомлення з нею треба мати певний хист. Це ускладнюється і тим, що останнім часом майже не публікуються дані про витрати на різні види робіт і взагалі про витрати на поліпшення екологічного стану порушеної місцевості. Саме через це ми вважаємо, що при визначенні ефекту від рекультивації у виді поліпшення ландшафтної території треба використовувати загальну еколого- економічну оцінку, а у виді окремих угідь конкретного цільового використання - приватну оцінку, але теж з дотриманням екологічних вимог.

Реальні показники свідчать про те, що витрати на рекультивацію одного гектару землі коливаються у значному інтервалі. Цілком природно, що в різних галузях господарства різний ступінь корінного порушення земель, а звідси - різний обсяг гірничотехнічних робіт і величина витрат в розрахунку на одиницю площі. Отже величина витрат на рекультивацію одного гектару земель багато в чому залежить від напрямку наступного їхнього використання.

Як показала практика, рекультивовані землі степового Придніпров'я можна використовувати в багатьох галузях економіки (табл. 1).

Задля цього треба, ще до проведення гірничотехнічного етапу рекультивації, здійснити фізико-хімічну експертизу гірських порід і на основі цієї експертизи прогнозувати майбутній напрямок їхнього використання.

Зрозуміло, що перевагу треба надавати сільськогосподарському напрямку, як найбільш важливому для населення. Цей напрямок надає людям матеріальні блага і робочі міста.

Якщо відпрацьовані ділянки складені скельними ґрунтами або містять недопустиму для рослин кількість шкідливих речовин, вони мають бути відведеними під лісопаркові масиви або заповідні зони, але після проведення відповідних меліоративних заходів.

При всьому при цьому, вибір оптимального напрямку подальшого використання порушених земель повинно передбачати досягнення економічно доцільного та екологічно безпечного рівня віддачі з одиниці площі цих земель, запровадження енергоощадних та екологічно безпечних технологій обробітку ґрунту та вирощування сільськогосподарських культур.

Ми вважаємо, що вибір оптимального напрямку рекультивації порушених земель є проблемою, яка повинна вирішуватися на основі врахування вимог цілого комплексу політичних, соціальних, екологічних і економічних факторів.

Найголовнішими з них є:

а) ґрунтово-кліматичні особливості місцевості і спеціалізація сільськогосподарських підприємств до руйнації ґрунтів;

б) фізико-хімічні властивості відновлених земель;

в) витрати на рекультивацію;

г) можливі прибутки від подальшого використання рекультивованих земель;

д) вплив впровадженого напрямку на поліпшення екологічного стану довкілля.

Таке різноманіття еколого-економічних факторів відіграє різнозначну роль при визначенні не тільки шляхів і способів рекультивації, але і їх направленості для подальшого використання.

4. Апробація результатів дослідження

За темою даної роботи опубліковано понад 50 статей у вітчизняних та закордонних видавництвах.

Вони демонструвалися і доповідалися на VIII та IX з'їздах Українського Товариства Ґрунтознавців та Агрохіміків (м. Житомир, 2010 р., м. Миколаїв, 2014 р.), на Міжнародному симпозіумі (м. Дні- продзержинськ, 2010 р.), на Міжнародних і вітчизняних науково-практичних конференціях і семінарах: (м. Павлоград. - 2007 р.; м. Камянець- Подільський, 2007 р.; м. Львів, 2008 р.; м. Донецьк, 2008 р.; м. Воронеж, 2009 р.; м. Донецьк, 2010 р; м. Дніпропетровськ, 2011 р.; м. Воронеж, 2012 р.; м. Дніпропетровськ, 2012 р.; м. Новосибирск, 2013 р.; м. Дніпропетровськ, 2013 р; м. Донецьк, 2014 р.; м. Херсон, 2014 р.), а також на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького та аспірантського складу Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету, на засіданнях кафедри економічної теорії і економіки сільського господарства та на засіданнях кафедри загального землеробства та ґрунтознавства.

Висновки

У статті на основі проведених досліджень розв' язано наукову проблему - розроблення теоретичних і методологічних положень щодо оцінки земель, які відводяться під гірничі розробки та їх подальшого використання після рекультивації. Це дало підстави для наступних висновків:

1. В Україні видобуток корисних копалин відкритим способом супроводжується руйнацією грунтів та створенням техногенних ландшафтів рекуль-тивація яких потребує значних додаткових витрат.

2. Рекультивовані землі - це створений ресурс багатофункціонального значення. Вони є складовою базису сільськогосподарського виробництва і визначаються еколого-економічними функціями, що формують їхню виробничу цінність. Одночасно вони є оригінальним продуктом і предметом праці, що робить їх теоретичним і практичним фундаментом для подальшого використання у певній галузі економіки.

3. Еколого-економічна ефективність використання рекультивованих земель визначається натуральними, вартісними та економічними показниками. Зокрема, розміром компенсаційних витрат за відчуження земель, втрат сільськогоспо-дарським підприємством чистого доходу, яке воно могло б отримати з цієї площі, витратами на прове-дення меліоративних заходів в орному шарі і т. д.

4. Вибір оптимального напрямку рекультивації порушених земель є проблемою, яка повинна вирішуватися на основі врахування цілого комплексу політичних, соціальних, екологічних і економічних факторів. Їх різноманіття відіграє різнозначну роль при визначенні не тільки шляхів і способів рекультивації, але і їх направленості для подальшого використання на благо людям.

Література

1. Олейник, В. Я. Методологические вопросы оценки эффективности рекультивации земель [Текст] / Я. Олейник // Эколого-биологические и социальноэкономические основы сельскохозяйственной рекультивации в степной черноземной зоне УССР. - 1984. - Т. 49. - 155-164.

2. Горлов, В. Д. Рекультивация земель на карьерах [Текст] / В. Д. Горлов. - М.: Недра, 1981. - 260 с.

3. Барановська, О. Д. Удосконалення методів економічної оцінки землі в умовах ринкових відносин (на прикладі господарств Лісостепу України) [Текст]: авто- реф. ... дис. канд. екон. наук / О. Д. Барановська. - Дніпропетровськ, 1997. - 25 с.

4. Борисова, В. А. Економічні основи природокористування в АПК [Текст] / В. А. Борисова. - Суми: „Довкілля”, 2004. - 356 с.

5. Мельник, Л. Ю. Наукові основи ринку земель [Текст] / Л. Ю Мельник, П. М. Макаренко // Економіка АПК. - 2012. - № 9. - С. 10-15.

6. Макаренко, П. М. Моделі аграрної економіки [Текст] / П. М. Макаренко. - К.: ННТЇЇАЕ, 2005. - 682 с.

7. Мармуль, Л. О. Регіональне управління та регулювання використання земельних ресурсів [Текст]: монографія / Л. О. Мармуль, В. А. Романова. - К.: ННЦ ІАЕ, 2007. - 192 с.

Анотація

Доведено, що ціна землі, яка вилучається із сільськогосподарського виробництва для видобутку корисних копалин складається з ціни значущості землі як компонента природи, з ціни землі як основного засобу виробництва, з ціни на відновлення колишньої родючості та з ціни на поліпшення екологічного стану довкілля. На основі агротехнічних характеристик гірських порід показані галузі економіки їх подальшого використання

Ключові слова: техногенний ландшафт, рекультивація порушених земель, ціна землі, витрати, чистий дохід

It is proved that the price of land that is taken out of agricultural production for mining operations consists of the price of the importance of land as a component of nature, the price of the land as the main means of production, price to restore fertility and price of improvement of the ecological status of environment. Based on the agronomic characteristics of rocks there are shown the industries of their further use

Keywords: technogenic landscape, recultivation of disturbed lands, land price, costs, net income

Размещено на Allbest.ru