Організаційно-господарський план постійного декоративного розсадника Лебединського лісгоспу

Размещено на http://www.allbest.ru/

СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра садово-паркового та лісового господарства

КУРСОВА РОБОТА

на тему: "Організаційно-господарський план постійного декоративного розсадника Лебединського лісгоспу"

з дисципліни: "Декоративні розсадники та насінництво"

м. Суми - 2017 рік

Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальні відомості про декоративний розсадник, природні та економічні умови району діяльності

1.1 Підпорядкування та місцезнаходження розсадника

1.2 Природні умови

1.3 Економіка району

Розділ 2. Призначення, виробнича потужність та організація території розсадника

2.1 Планове завдання

2.2 Розрахунок площ виробничих і допоміжних частин

2.3 Організація території розсадника

2.4 Споруди, обладнання та оснащення

Розділ 3. Основи агротехніки

3.1 Сівозміни в декоративному розсаднику

3.2 Обробіток ґрунту в розсаднику

3.3 Застосовування добрив в розсаднику

Розділ 4. Технологія вирощування сіянців та саджанців

4.1 Біологічні та екологічні особливості деревних порід

4.2 Вирощування сіянців та саджанців в розсаднику

Розділ 5. Охорона праці та техніка безпеки в декоративному розсаднику

Список використаних джерел

Вступ

Завдання, пов'язані з інтеграцією в європейську спільноту, які особливо гостро постали перед Україною наприкінці минулого століття, зумовили особливу актуальність питань з поліпшення екології довкілля. У вирішенні їх значна роль належить роботам з озеленення населених пунктів, промислових підприємств, установ і садиб та садово-паркового будівництва, які покликані забезпечити громадянам держави та гостям країни необхідні екологічні і санітарно-гігієнічні умови та повною мірою задовольнити їх естетичні вимоги. Розв'язання цих завдань відбувається в час зростання швидкими темпами обсягів садово-паркового будівництва і зумовленого ним суттєвого збільшення потреби в декоративному садивному матеріалі деревних рослин, виробництво якого сконцентровано в розсадниках різних форм власності та підпорядкування.

Різке зростання потреби в декоративних деревних рослинах для озеленення в останні роки зумовило в Україні стійку тенденцію організації нових та збільшення площі існуючих розсадників, розширення асортименту вирощуваних порід і сортименту садивного матеріалу, вдосконалення традиційних і широкого запровадження нових, сучасних технологій його виробництва. Одночасно з цим в обсязі вирощуваних в розсадниках декоративних рослин постійно зростає питома вага нових видів садивного матеріалу: саджанців із закритою кореневою системою, рослин-регенерантів тощо.

Однією з проблем, яка гальмує розвиток сучасного квітково-декоративного розсадництва, є недостатнє науково-методичне та кадрове забезпечення досить складного і специфічного виробництва, внаслідок чого слабо враховуються ґрунтово-кліматичні особливості України, що призводить, у окремих випадках, до "сліпого" копіювання зарубіжного досвіду і не сприяє максимально можливому використанню місцевих резервів та специфічних умов держави.

Мета курсового проекту навчитися приймати правильні, науково обґрунтовані рішення в процесі розв'язання організаційних і агротехнічних питань, кваліфіковано виконувати інженерні розрахунки та вміло користуватися необхідною довідковою літературою і нормативними матеріалами.

Розділ 1. Загальні відомості про декоративний розсадник, природні та економічні умови району діяльності

1.1 Підпорядкування та місцезнаходження розсадника

Назва та підпорядкування: Розсадник розташований на території державного підприємства "Лебединське лісове господарство"

Місцезнаходження (область, район): Сумська область, м. Лебедин.

Загальна площа: 30,2 тис. га.

Адреса поштова: 42200, Сумська область, м. Лебедин, вул. 19 серпня, 2,

Телефон: (05445) 20712, 20605

Підприємство створено у 1940 році, розміщене в південній частині області на території одного адміністративного району - Лебединського.

1.2 Природні умови

Серед садів і скверів розкинулося одне з наймальовничіших міст Сумщини і всієї Слобожанщини - місто Лебедин. Чепурні будинки, широкі вулиці, обсаджені тополями і кленами. Особливо чудове місто влітку, в оточенні вічнозелених соснових борів. Височать вони понад блакитним озером, що в народі зветься Лебединим.

Лебединський район розташований в південній частині Сумської області, в лісостеповій зоні. З півдня на північ простягається на 49 кілометрів із заходу на схід - 57 кілометрів.

Клімат континентальний. Територією району протікає р. Псел з лівою притокою - р. Вільшанка, правою - р. Грунь.

Ґрунт на території району родючий, в основному чорноземи, дернові підзолисті, сірі лісові. Лебединський район має високий рівень сільськогосподарської освоєності та розораності території. З загальної площі 154,2 тис. га земель доля ріллі становить 75,6 тис. га, що складає 49,0 % та 69,6 % площі сільськогосподарських угідь. На території площі лісового фонду становлять 33,2 тис. га.

В лісах переважають хвойні насадження 50 % твердолистяні займають 30 %, м'яколистяні 20 %. В породному складі переважає сосна, дуб, береза, вільха. На території району росте більше 100 видів лікарських рослин. Природно-заповідний фонд району включає 12 об'єктів загальною площею 1486 га.

1.3 Економіка району

Лебединський район розташований у південній частині Сумської області, в лівобережній частині лісостепової зони України.

Лебединський район межує зі сходу із Тростянецьким районом, на півдні із Охтирським районом, із західної сторони з Липово-Долинським районом та на півночі - із Сумським та Недригайлівським районами Сумської області.

Адміністративним центром району є місто Лебедин, яке до складу району не входить. Територія району становить 1700 кмІ, населення становить 21 тис. чоловік.

Через район протікають річки Псел, Вільшанка, Грунь, Легань, Ревки, Лозова, Будилка.

Місто прикрасила мережа новоспоруджених чи реконструйованих у євростилі приміщень і будівель місцевих відділень всеукраїнських банків та десятків нових приватних спеціалізованих крамниць. Лебедин має розвинену мережу культурно - освітніх закладів, у тому числі декілька філій відомих в Україні вузів.

На сьогодні в Лебедині нараховується 56 пам'яток історії та культури, у тому числі - 9 пам'яток археології, 11 пам'яток архітектури, 31 пам'ятка історії, 5 пам'яток монументального мистецтва. Громадськість міста виявляє глибоку зацікавленість у збереженні пам'яток історії та культури, увічнює у бронзі і граніті, у назвах вулиць та установ важливі події, пов'язані з історією міста, використовує пам'ятки в патріотичному та естетичному вихованні підростаючого покоління.

Нині у місті функціонує 12 промислових підприємств: ВАТ "Завод поршневих кілець", ВАТ "Завод верстатних вузлів", машинобудівний завод, ВАТ "Фурнітура", моторобудівний завод, ПАТ "Завод "Темп", ВАТ "Швейна фабрика", ВАТ "Хлібозавод", навчально-виробниче підприємство глухих, дочірнє підприємство "Лебединське виробництво будматеріалів", ТОВ "Лебединський Нафтомаслозавод", ТОВ "Лебединська рибоводно-меліоративна станція", ТОВ "Лебединський м'ясокомбінат".

Основна продукція, що випускається в місті, користується попитом у місцевих споживачів, у мешканців інших областей України, визнане за кордоном, поршневі кільця до авто-мото-компресорної техніки, технічні оливи, продукція для Укрзалізниці, офісні стільці, чоловічі сорочки, інше.

Одним із найважливіших індикаторів розвитку економіки будь - якого регіону чи міста є наявність мережі підприємницьких структур. Ці підприємства виробляють борошно, тротуарну плитку, металеві вироби, займається розпиловкою деревини. Частина підприємців працює у сфері послуг, у тому числі: юридичних, ремонту автомобілів, пошиття одягу та ремонту взуття, доставці товарів, обслуговуванню сигналізації, перукарських та транспортних послуг, риборозведенні, громадському харчуванні. Сьогодні в місті діє 190 підприємств торгівлі, з них - 165 магазинів.

На підпорядкованій території є дивовижні місця та цілющі родовища. Унікальні природні лікувальні властивості мінеральної води типу "Миргородська" надає можливість для подальшого розвитку санаторно-курортного закладу "Токарі".

У Лебедині є 8 шкіл, вечірня (змінна) школа, педагогічне училище, медичне училище, Лебединське вище професійне училище лісового господарства.

Природні умови і природні ресурси району є досить сприятливими для всебічного розвитку народного господарства, промислових підприємств, розвитку сільськогосподарської діяльності населення.

Лісове господарство займає, хоч і не провідне, проте значуще місце в економіці району. Так як основними напрямками його діяльності є лісовідновлювальна, лісозаготівельна діяльність, а також вирощування та постачання садивного матеріалу. Проте, на підприємстві проводять також дослідження в галузі лісокультурного виробництва. Це стосується розробки типів лісових культур, їх створення, догляд; проведення рубок різної інтенсивності для розрідження деревостану, введення в лісові насадження інтродукованих видів, тощо. Дані фактори призводять до підвищення продуктивності та кількості виробленої продукції.

Розділ 2. Призначення, виробнича потужність та організація території розсадника

2.1 Планове завдання

Посівне відділення:

порода - Клен гостролистий

термін вирощування - 2 роки

щорічний випуск сіянців - 950 тис. шт.

кількість полів у сівозміні - 3 шт.

Шкільне відділення:

порода - Сосна звичайна

термін вирощування - 2 роки

щорічний випуск саджанців - 22 тис. шт.

відпад за період вирощування - 15 %

кількість полів у сівозміні - 3 шт.

Шкільне плодове відділення:

порода - Горіх грецький

термін вирощування - 2 роки

щорічний випуск саджанців - 15 тис. шт.

відпад за період вирощування - 20 %

кількість полів у сівозміні - 3 шт.

Маточна плантація:

порода - Свидина біла

планове завдання заготівлі живців - 32 тис. шт.

2.2 Розрахунок площ виробничих і допоміжних частин

У даному підрозділі наводяться розрахунки площ продукуючих і допоміжних частин розсадника. Під час визначення площі посівного відділення вихідними даними є планове завдання на щорічний відпуск сіянців (за породами і віком); плановий вихід сіянців з одиниці посівної площі; прийняті схеми сівозмін і висіву насіння. Плановий вихід сіянців береться відповідно до діючих нормативів для окремих лісорослинних зон. Схеми висіву приймаються з урахуванням передового досвіду, особливостей вирощування сіянців окремих порід, природних умов і знарядь, що застосовуються в розсаднику.

Площа посівного відділення (у розрізі порід і в цілому для розсадника) визначається за таблицею 1.

Таблиця 1. Площа посівного відділення

№ п.п.	Назва породи	Термін вирощування сіянців, років	Щорічний плановий відпуск сіянців, тис. шт.	Кількість полів у сівозміні, шт.	Кількість полів, які щорічно відводять під посів даної породи, шт.	Схема висіву насіння	Плановий вихід сіянців з 1 пог. м, шт.	Площа посівного відділення, га
								Загальна	Одного поля
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
1.	Клен гостролистий	2	950	3	1	30х 30х 30х 60	20	5,34	1,78

де П_пв - площа посівного відділення для даної породи, м ²;

С - кількість щорічно вирощуваних сіянців з врахуванням відпаду, шт.;

Ш - ширина посівної стрічки плюс ширина одного міжстрічкового проміжку, м;

X- кількість полів у сівозміні;

Н - вихід сіянців з 1 м посівного рядка, шт.;

Р - кількість борозенок (рядків) в посівній стрічці;

К - кількість полів, які щорічно засіваються.

.

.

Площа одного поля сівозміни визначається шляхом ділення загальної площі посівного відділення даної породи на кількість полів у сівозміні; площа щорічної сівби - як добуток площі одного поля сівозміни на кількість полів, що засіваються щорічно.

Площа шкільного відділення розраховується виходячи з планового завдання на щорічний відпуск саджанців, схеми посадки та прийнятої сівозміни (таблиця 2).

Таблиця 2. Розрахунок площі шкільного відділення

№ п.п.	Назва породи	Термін вирощування, років	Щорічний відпуск саджанців, тис. шт.	Відпад за період вирощування, тис. шт.	Потрібно посадити з урахуванням відпаду. шт.	Схема розміщення, м 2	Площа, м 2	Кількість полів у сівозміні, шт.	Площа під породу у відділенні, га.
							Живлення 1 саджанця	Одного поля сівозміни
Деревина (декоративна) шкілка
1	Сосна звичайна	2	22	15 %	25300	1,0х 0,5	0,5	12650	3	3,8
Плодова шкілка
2	Горіх грецький	2	15	20 %	18000	0,9х 0,4	0,36	6480	3	1,95
Усього по відділенню	5,75

Загальна площа плодової та деревної шкілки визначається за формулою:

П_ПШ = С х Ж х Х,

де П_ПШ - площа шкільного відділення для даної породи (га);

С - кількість сіянців висаджуваних в шкілку (план щорічного відпуску плюс допустимий відпад в процесі вирощування, шт.);

Ж - площа живлення саджанця, м ²;

Х - кількість полів у сівозміні.

ППШ(декор.) = 25300 х 0,5 х 3=3,8 га.

ППШ(плод.) = 18000 х 0,36 х 3=1,95 га.

Площа маточної плантації визначається відповідно до розрахункової таблиці 3.

Таблиця 3. Розрахунок площі маточної плантації

Назва породи	Розміщення рослин на площі, м	Площа живлення однієї рослини	Кількість рослин на 1 га, шт.	Плановий вихід живців з	Планове завдання на заготівлю живців, тис. шт.	Площа, га
	У рядку	Між рядками			Однієї рослини, шт.	1 га, тис. шт.		Плантації	Змінного поля	Усього
Свидина біла	0,5	1	0,5	20000	12	240	32	0,13	0,13	0,26

Площа виробничого відділення визначається як сума площ посівного, шкільних відділень та маточної плантації.

S_{вироб. від.} = S_ПВ + S_ПШ + S_ПМ,

S_{вироб. від.} = 5,34 + 3,8 + 1,95 + 0,26 = 11,35 га.

2.3 Організація території розсадника

Важливою умовою, що забезпечує одержання високоякісного садивного матеріалу, є правильний вибір місця під постійний розсадник.

Розміщення продукуючих частин на території розсадника здійснюється з урахуванням родючості ґрунтів, рельєфу, глибини залягання ґрунтових вод, наявності джерел водопостачання. Під посівне відділення виділяють кращі ділянки, захищені від вітрів, з найродючішими ґрунтами та рівним рельєфом. Понижені ділянки з близьким заляганням ґрунтових вод відводяться під плантації та насадження. Решта території використовується під шкільні відділення, господарську ділянку й інші виробничі та допоміжні частини розсадника. На ділянках, які виділені під посівне та шкільне відділення, нарізаються поля сівозмін прямокутної форми із співвідношенням сторін у межах 1:2 або 1:4. Мережа доріг в розсаднику забезпечує під'їзд машин та агрегатів до кожного поля. Основні дороги (околишні, магістральні, поперечні) призначені для проїзду та розвороту тракторів з агрегатованими знаряддями, ширина їх 8-10 м. Другорядні (міжпольові) дороги прокладаються паралельно довгим сторонам полів. Вони служать для проїзду агрегатів в одному напрямку і мають ширину 3-4 м. Дороги в зрошуваних розсадниках потрібно ув'язувати із зрошувальною мережею.

Під господарську ділянку відводиться площа в межах 0,5-1,0 га, яка з продукуючими та допоміжними частинами сполучається сіткою основних доріг. Вона розподіляється на виробничий та житловий сектори. У виробничому секторі розміщується контора, приміщення для зберігання та стратифікації насіння, гараж, намет для інвентарю та знарядь, склади й інші приміщення виробничого призначення. У житловому секторі будують житлові будинки, а при нестачі коштів - гуртожиток для робітників і службовців розсадника. Для захисту полів розсадника від несприятливої дії суховійних вітрів створюють лісові смуги. Закладаються вони по периметру розсадника із зовнішньої сторони окружної дороги. Захисна смуга створюється із швидкоростучих порід за деревнотіньовим типом змішування з 3-5 рядів. Відстань між рядами приймається 1,5-2 м, а ширина закрайок - 1,0 м. Живопліт (огорожа) закладається з зовнішньої сторони лісосмуги на відстані 1,5 м від її крайнього ряду. Вважається достатньою посадка 1-2 рядів чагарнику. Відстань між рядами приймається 0,5-1,0 м, а у ряду - 0,3-0,4 м.

План організації території виконується у певному масштабі (1:3000) оформляється відповідними підписами і експлікацією. Попередньо продукуюча та допоміжна частини розсадника викреслюються на аркуші міліметрового паперу. Потім на плані визначаються розміри допоміжних частин та обчислюється її площа (таблиця 4).

План організації території розсадника представлений у додатку А.

Таблиця 4. Розрахунок площі допоміжних частин розсадника

№ п.п.	Назва допоміжної частини	Розмір, м	Площа, га
		Довжина	Ширина
1.	Дороги:
	а) окружна	1700	10	1,7
	б)основна	975	10	0,98
	в) допоміжна	764	5	0,38
Усього доріг				3
2.	Лісова смуга	1700	5	1,2
3.	Огорожа	1700	0,5	0,085
4.	Господарська ділянка			0,5
Усього			4,8

Загальна площа розсадника складається з площ продукуючої та допоміжної частини (таблиця 5).

Таблиця 5. Розподілення площі розсадника за видами користування

№ п.п.	Назва господарської частини	Кількість полів у сівозміні, шт.	Площа, га
			Одного поля	Загальна
	І. Продукуюча частина
1.	Посівне відділення	3	1,78	5,34
2.	Шкільне відділення:
	а) деревна (декоративна) шкілка	3	1,27	3,8
	б) плодова шкілка	3	0,65	1,95
3.	Маточна плантація	1	0,26	0,26
Усього			11,4
	ІІ. Допоміжна частина
4.	Дороги			3
5.	Господарська ділянка			0,5
6.	Огорожа			0,085
7.	Лісова смуга			1,2
Усього			4,8
Загальна площа розсадника			16,2

2.4 Споруди, обладнання та оснащення

В даному підрозділі наводиться перелік та обґрунтовуються потреби розсадника у спорудах та обладнанні для забезпечення його нормальної виробничої діяльності (таблиця 6). Будівництво капітальних споруд здійснюється за спеціальними типовими проектами.

Таблиця 6. Перелік адміністративно-виробничих приміщень та споруд

№ п/п	Назва споруд	Номер типового проекту	Кількість, шт.	Вартість будівель, тис. грн.
1.	Адміністративне приміщення	411-1-18	1	500,20
2.	Сховище для лісового насіння ємністю 2,5 т, обладнання для стратифікації насіння	411-1-52	1	276,50
3.	Сховище для зберігання інвентарю	411-1-36/71	1	495,13
4.	Сховище для зберігання отрутохімікатів	705-2-2/75	1	170,02
5.	Будівля з санітарно-побутовими приміщеннями		1	250,16

Постійні декоративні розсадники забезпечуються машинами, знаряддями й обладнанням відповідно до видів механізованих робіт і технології виробничих процесів. Виходячи із запроектованих обсягів робіт по вирощуванню садивного матеріалу складається перелік необхідного обладнання для розсадника (таблиця 7).

Таблиця 7. Перелік обладнання, інструментів та інших матеріалів

№ п/п	Назва обладнання, знарядь, інструментів матеріалів	Види робіт, які виконуються	Ціна за одиницю, грн.
1.	Трактор КТЗ-012	Комплекс робіт на ділянках відкритого ґрунту	28000
2.	Трактор МТЗ-82	Комплекс робіт на ділянках відкритого ґрунту	41350
3.	Плуг - ПЛН-4-35	Оранка ґрунту	1500
4.	Плуг ППН-50	Плантажна оранка ґрунту	4100
5.	Плуг ПСГ-3-30А	Оранка міжрядь у шкільному відділені	2500
6.	Борона дискова БДН-3	Для поверхневого обробітку ґрунту та боронування	1200
7.	Культиватор КРМ - 2,8	Міжрядний та суцільний обробіток ґрунту з підживленням	1750
8.	Культиватор КПФ-1,5	Культивація ґрунту та внесення хімікатів і добрив в міжряддях	7660
9.	Борони зубові БУТС-1,0, БЗСС-1,0	Боронування ґрунту	65
10.	Коток водоналивний гладкий ЗКВГ-1,4	Прикочування ґрунту з одночасним розпушуванням поверхневого шару	1380
11.	Лущильник ЛДГ -20	Лущення ґрунту після зернових та інших культур	1200
12.	Напівпричіп-розкидач РПТУ-2	Внесення органічних добрив	7220
13.	Розкидач добрив навісний НРУ-0,5	Внесення мінеральних добрив	3725
14.	Сівалка лісова "Литва-25"	Сівба дрібного сипучого насіння з підвищеною точністю	6000
15.	Сівалка лісова СПН-4	Сівба крупного несипучого насіння	1700
16.	Саджалка ССН-1	Садіння сіянців та живців	5000
17.	Обприскувач тракторний НОУ	Обробіток сіянців і саджанців хімікатами з метою захисту їх від шкідників та хвороб, на невеликих ділянках, підживлення	4500
18.	Викопочна скоба НВС-1,2	Викопування сіянців	1090
19.	Дощувальна машина ДДН-70	Полив сіянців і саджанців	9300

Розділ 3. Основи агротехніки

3.1 Сівозміни в декоративному розсаднику

Для збереження й підвищення родючості ґрунту, поновлення його структури, покращання фізичних властивостей, накопичення вологи, очищення полів від бур`янів, хвороб та шкідників ми повинні застосовувати сівозміни.

Під сівозміною розуміють послідовне, науково-обґрунтоване чергування культур й парів у часі та певне розміщення їх на площі, яке супроводжується відповідною для конкретних умов агротехнікою й спрямоване на оптимальне використання площі за цільовим призначенням.

У практиці відомо, що тривале вирощування однієї культури (монокультури) призводить до зменшення врожаю та погіршення родючості ґрунту за рахунок: винесення ґрунту та зниження його родючості; розпилення верхнього кулі ґрунту й руйнування його структури; зменшення товщини родючого кулі гранту; розвиток специфічних для даної культури хвороб, шкідників, бур'янів; послаблення діяльності корисних та посилення впливу шкідливих для рослини мікроорганізмів.

Науково обґрунтовані сівозміни дозволяють:

- підгримувати та підвищувати родючість ґрунту;

- відновлювати та поліпшувати структуру ґрунту;

- нагромаджувати й раціонально використовувати вологу та елементи мінерального живлення.

Схеми прийнятих сівозмін мають бути розроблені із урахуванням ґрунтово-кліматичних умів котрі склались на даній території, а саме:

збереження вологи та структури;

підтримання та підвищення родючості ґрунтів;

покращання їхні водно-фізичних властивостей.

Сівозміни розробляються для розсадників з урахуванням конкретних ґрунтово-кліматичних умов, планового завдання та господарської доцільності.

Сівозміни в розсадниках Лісостепу. Найбільш поширеними ґрунтами у розсадниках цієї зони є темно-сірі лісові, опідзолені та глибокі чорноземи, які мають значну товщину гумусового шару (35-120 см), відносно багаті на гумус (4-5 %) їм властиві непогані водно-фізичні властивості і помірне зволоження (ГТК = 0,9-1,0). Головною метою введення сівозмін у цій зоні є збереження структури, підтримання і підвищення родючості ґрунтів, покращення їх водно-фізичних властивостей. У розсадниках цього досягають введенням у сівозміни зайнятого пару - вирощуванням у сівозмінах зернобобових та конюшини, діяльність кореневих систем яких сприяє відновленню структури, а залишки їх корінців після збирання поповнюють органічні речовини в ґрунті. Підвищують родючість ґрунту також внесенням добрив і правильним його обробітком. На менш родючих ґрунтах легкого механічного складу з метою збагачення орного шару органічними речовинами доцільно замість зернобобових періодично вирощувати сидерат на зелені добрива. Найбільш придатні для цього боби кормові.

При травосіянні на кормові цілі в розсадниках Лісостепу використовують еспарцет, кострицю лучну, райграс високий, стоколос прямий. лісовий розсадник обладнання агротехніка

3.2 Обробіток ґрунту в розсаднику

В умовах створення лісового розсадника значне місце відводиться обробітку ґрунту під час освоєння площ, відведених під розсадник та в полях прийнятих сівозмін.

Первинний обробіток ґрунту виконується у відповідності з категоріями площ, відведених під розсадник і перехідною сівозміною.

Первинний обробіток на пустирях (землі - сильно засмічені бур'янами) застосовують обробіток ґрунту за системою чорного пару з внесенням гербіцидів і добрив.

В кінці літа лущать зернину в двох напрямках на глибину 7-10 см. З появою бур'янів (приблизно через 2 тижні) проводять оранку на глибину до 30 см, а наступного року весною, проводять закриття вологи (боронування), поле утримують під сорним паром. Влітку проводять культивацію для боротьби з бур'янами та для накопичення вологи, вносять добрива.

Восени проводять переорювання пару, а наступної весни знову боронування, і тоді вже можна висівати насіння під сінці або садити сіянці в шкільному відділенні.

Система чорного пару є найефективнішим засобом покращення властивостей ґрунту.

Цей обробіток ґрунту займає важливе місце та забезпеченні господарства високим виходом садивного матеріалу. Він включає основний і передпосівний обробіток ґрунту.

На родючих ґрунтах, в умовах недостатнього, або постійного зволоження з метою збереження вологи та на ділянках засмічених бур'янами застосовують систему чорного пару, яка була описана вище.

Передпосівний обробіток ґрунту призначений для створення рівної, добре розпушеної поверхні ґрунту і врахуванням глибини загортання насіння або посадка сіянців, способу сівби чи посадки.

Восени приблизно за 20 днів до висіву насіння чи садіння рослин проводять глибоке розпушування ґрунту плугами, боронування. Безпосередньо перед посівом чи посадкою по можливості культивують на глибину та боронують. Доцільно поєднувати обробіток ґрунту із заходами по снігозатриманню. Якісний обробіток ґрунту в полях сівозмін сприяє формуванню оптимальних умов росту для рослин.

3.3 Застосовування добрив в розсаднику

Крім води для утворення органічних сполук рослинам потрібні мінеральні речовини. Вважають, що для мінерального живлення рослин необхідно понад 10 хімічних елементів.

Вуглець, водень, кисень отримують з СО₂ і Н₂О та частково з атмосфери і ґрунту.

Елементи мінерального живлення, які деревні рослини поглинають з ґрунту, ділять на 2 групи:

1.Макроелементи - N, P, K, S, Ca, Mg, Fe - які використовуються рослиною в значній кількості. 2. Мікроелементи - Zn, Mn, Co, Cu, F, Br, J.

Забезпечення рослин поживними речовинами в лісових розсадниках регулюють внесенням добрив. Внесення необхідне тому, що в ґрунті розсадника або первісно не вистачає поживних речовин, або він постійно знаходиться в процесі експлуатації.

Добрива поповнюють запас поживних елементів мінерального живлення в ґрунті, покращують його фізичні властивості, нейтралізують реакцію ґрунтового середовища, підвищують життєдіяльність корисних мікроорганізмів.

У деревних розсадниках використовують всі види добрив: органічні, мінеральні, органо-мінеральні, бактеріальні.

Вносити добрива на поля сівозмін потрібно за певною системою, яка б забезпечила високий рівень живлення рослин в продовж всього вегетаційного періоду.

Основою для розробки системи застосування добрив є особливості росту та живлення окремих видів рослин на різних станах їх розвитку. Ефективність добрив багато в чому залежить від строків та способу їх внесення.

Добриво відіграє важливу роль в живленні рослин. Взагалі ще більше загальної дози, добрива, необхідні для створення сприятливих умов живлення тієї чи іншої культури(таблиця 8).

Таблиця 8. Дози внесення добрив у полях сівозміни розсадника

№ п.п.	Вид добрива	Кількість діючої речовини в добривах, %	Норма внесення добрив в поля сівозмін за діючою речовиною кг/га	Доза внесення добрив у туках, кг/га	Площа внесення добрив, га	Потреба в добривах на всю. площу, кг
			Пч	С 1 (Сж 1)	С 2 (Сж 2)
Посівне відділення - Клен гостролистий
1.	Гній	-	-	20 т/га	20 т/га	-	3,56	71,2 т
2.	Суперфосфат подвійний	45	50	80	80	467	5,3	2475,1
3.	Калійна сіль	40	40	25	25	225	5,3	1192,5
Декоративна шкілка - Сосна звичайна
1.	Гній	-	-	30 т/га	30 т/га	-	2,54	76,2 т
2.	Суперфосфат подвійний	45	50	100	100	555,5	3,8	2111
3.	Калійна сіль	40	40	35	35	275	3,8	1045
Плодова шкілка - Горіх грецький
1.	Гній	-	-	35 т/га	35 т/га	-	1,28	44,8 т
2.	Суперфосфат подвійний	45	50	110	110	600	1,95	1170
3.	Калійна сіль	40	40	35	35	275	1,95	536,3

Основне органічне і мінеральне добриво вносять до посіву або посадки під глибоку оранку. Органічні добрива, які вносять в поле сівозміни найчастіше представлені гноєм. Його вносять під пар один раз, за ротацію сівозміни. Мінеральні добрива при вирощуванні однорічних сіянців вносяться у полі чорного пару і у наступному полі після викорчування однорічних сіянців.

Фосфорні та калійні добрива можна вносити восени, азотні - навесні.

Виходячи з прийнятої для сівозміни системи добрив, добираємо види добрив, визначаємо їх дози.

Доза внесення в штуках (кг/га) обчислюється за формулою: Х=Н* 100/В де Н - норма внесення діючої речовини кг/га; В - вміст діючої речовини в мінеральному добриві, %.

Розділ 4. Технологія вирощування сіянців та саджанців

4.1 Біологічні та екологічні особливості деревних порід

Клен звичайний, або гостролистий (Acer platanoides) - багаторічна рослина родини Сапіндових.

Високе (25-30 м заввишки), струнке дерево з колоноподібним стовбуром, вкритим дрібнотріщинуватою темно-сірою корою, з густою розлогою кроною. Пагони буруваті, блискучі з світлими смужками і сочевичками. На пагонах супротивно розміщені притиснуті бруньки, прикриті чотирма-шістьма шкірястими лусками. Верхівкова брунька більша і оточена двома боковими. Листки великі (5-15 см завдовжки, 8-15 см завширшки), 5-7-пальчастолопатеві, при основі серцеподібні. Лопаті загострені, виїмки між ними тупі; молоді листки по жилках волосисті, у кутках жилок з борідкою волосків.

Квітки правильні одностатеві або двостатеві з подвійною оцвітиною, розміщені в багатоквіткових прямостоячих щіткоподібних голих суцвіттях на коротких квітконосах. Чашечка п'ятироздільна (5-7 мм завдовжки, 3-4 мм завширшки), пелюсток п'ять, вони жовтувато-зелені, трохи вужчі і довші за чашолистки, оберненояйценодібні, тупі, звужені в нігтик. Тичинок 5-12, маточка одна, зав'язь верхня з двома стовпчиками.

Плід - блідо-зелена двокрилатка (8-11 см завдовжки), крила її розходяться під тупим кутом. Клен звичайний росте в другому ярусі листяних і мішаних лісів. Тіньовитривала, досить морозостійка рослина. Цвіте у квітні - травні.

Поширений майже по всій Україні. Культивують у парках і захисних насадженнях. Райони заготівель - правобережний і лівобережний Лісостеп. Прикарпаття та Карпати.

Клен гостролистий розмножується паростками, насінням. Час посадки весна, осінь. Потребує розпушений і удобрений ґрунт. Полив в міру необхідності. Хворі гілки у дерев видаляють. Хвороби борошниста роса. Різноманітність видів та сортів клена дозволяє підібрати підходяще деревце практично для будь-яких умов.

Сосна звичайна (Pinus sylvestris L.) -дерево до 40 м заввишки і 70-90 см у діаметрі зі струнким стовбуром. Кора червонувато-бура, лускувата. Молоді пагони зеленуваті, пізніше - жовтувато-сірі. Крона у молодих дерев конічна, у старих - широка, округла або у вигляді парасольки. Хвоя зібрана в пучки по 2 шт., сіро-зелена, сиза або темно-зелена, завдовжки до 7 см, по краях зазубрена, живе 2-3 роки. Шишки поодинокі або зібрані по 2-3 шт., яйцеподібно-конусоподібні, видовжені або короткозагострені, до 7 см завдовжки і 2-3,5 см у діаметрі, дозрівають на другий рік.

Коренева система сосни - стрижнева, але розміри та галуження кореня залежать від умов її зростання. На болотах коріння сосни знаходиться біля самої поверхні, кожне дерево ніби сидить на купині. Так дерево рятується від надмірної кількості вологи. На бідних і сухих ґрунтах дерево утворює величезну поверхневу кореневу систему, глибиною до 30-40 м, і радіусом до 15-20 м, і живиться за рахунок роси і конденсованої вологи. На багатих і пухких ґрунтах стрижневий корінь сосни проникає на глибину 60-ти та більше метрів.

Сосна звичайна - цінна деревна порода, невибаглива до ґрунту, довговічна (доживає до 300-400 років),витримує суворі кліматичні умови, виділяє багато фітонцидів і успішно використовується для декоративних посадок, у ландшафтних біогрупах. Але погано витримує забруднення повітря димом і промисловими газами.

Сосна звичайна є основною лісоутворюючою породою в Українському Поліссі. Природно поширена майже по всій Європі та в Азії. У молодому віці росте швидко. Створює чисті і мішані ліси. Світлолюбна, морозостійка, посухостійка рослина. Запилюється у травні. Поширена на Поліссі, в північній частині Лісостепу. Вона займає близько 35 % державного лісового фонду України.

Горіх грецький, або волоський (Juglans regia L.) - високе могутнє дерево родини горіхових (Juglandaceae) (до 30-35 м заввишки) з шароподібною, розлогою кроною. Товстий гіллястий стовбур вкритий ясно-сірою поздовжньотріщинуватою корою.

Молоді пагони блискучі оливково-сірі з круглими, опушеними бруньками. Листки великі чергові (20-40 см завдовжки), непарно-перисті з 7-11 листочками, з яких верхній найбільший. Листочки цілокраї, яйцеподібні, при розпусканні рожеві, влітку темно-зелені, блискучі, зісподу матові, при розтиранні з приємним характерним запахом.

Квітки одностатеві, рослини однодомні. Тичинкові квітки з 5-б-лопатевою простою оцвітиною і 8-40 тичинками, зібраними у пониклі, рожево-зелені сережки, що розвивають я на торішніх пагонах. Маточкові квітки поодинокі або зібрані по дві-три верхівкові, з простою 5-6-роздільною оцвітиною. Маточка одна, з нижньою зав'яззю, коротким стовпчиком з дволопатевою торочкуватою приймочкою.

Плід - несправжня кістянка, дуже різноманітної форми: від округлої до яйцеподібної (до 5 см завдовжки, до 3 см завширшки). Зовнішня оболонка плода зелена, м'ясиста, внутрішня - дерев'яниста, зморшкувата, ребриста.

Горіх грецький - швидкоросла, світлолюбна, теплолюбна, посухостійка рослина. Цвіте у квітні - травні, плода достигають у вересні.

В Україні поширений у садово-паркових культурах, у лісових насадженнях як плодова супутня порода, в лісосмугах і придорожніх посадках. Заготівля можлива в місцях вирощування.

Грецький горіх широко застосовується у лісомеліоративних насадженнях. його густа крона має гарні вітрозахисні властивості, а листя збагачує ґрунт перегноєм. Посухостійкість, довговічність, здатність до паросткового відновлення дають можливість застосовувати його як супутню плодову породу в полезахисних смугах, прибалкових і в захисних насадженнях па зрошуваних землях. Ціниться горіх грецький у садово-паркових культурах, як пило- і газостійка та довговічна порода. Рекомендується для поодиноких, групових і алейних насаджень, створення масивів, обсадки доріг.

4.2 Вирощування сіянців та саджанців в розсаднику

Розрізняють декілька методів створення лісових культур:сівба, садіння і комбінований метод.

Посівний спосіб використовують у створенні деревних культур, що мають грубе насіння (дуб, бук та ін.). Сівба проводиться декількома способами: рядковим, рядково-ямковим, стрічковим і біогрупами.

Рядкова сівба передбачає загортання насіння у ґрунт у посівну борозну рядками, що розташовані на певній відстані одна від одної. Відстань між насіннями у рядку також рівномірна і залежить від породи дерев.

Рядково-ямкова сівба передбачає посівні місця у вигляді ямок із заглибленням у субстрат діаметром 8-12 см і глибиною, відповідною до глибини висівання насіння даної породи. У кожну ямку висівають по три-сім насінин. Ямки розташовують рядами на певній відстані одна від одної. Залежно від прийнятої густоти культур, ця відстань може становити від ЗО до 75 см. Відстань між рядами також залежить від природної зони, прийнятої густоти культур і габаритних розмірів механізмів, що застосовуються під час доглядів за створеними культурами. Вона може становити 2-5 м.

Стрічкова сівба передбачає зближене розміщення декількох рядів. Вона може бути 2-4-рядною, коли стрічка утворюється відповідно з двох, трьох або чотирьох рядів. Відстань між рядами у стрічці 40-50 м, а між стрічками 2-5 м.

Сівба біогрупами здійснюється шляхом висівання насіння на заздалегідь підготовлені площі розміром 1x1 м. На кожну площу висівають 20-50 насінин. На 1га лісокультурної території розміщують 200-670 площ. Сівбу проводять ранньою весною або восени. Кращі наслідки дають весняні посіви. Глибина загортання жолудів дубу залежить від складу породної суміші і природної зони та становить 6-12 см. На 1га посіву у рядковій і рядково-ямковій сівбі витрачається 100-125 кг жолудів, а у сівбі біогрупами і стрічковій 125 кг.

Садіння лісових культур можна проводити трьома способами: механізованим, автомеханізованим і вручну. У механізованому й автомеханізованому садінні використовують лісосадильні машини з ручним та автомеханізованим поданням садівного матеріалу в затискачі саджального апарата.

Ручне садіння має такі різновиди: садіння сіянців і саджанців з відкритою кореневою системою під меч Колесова або клиноподібну лопату; садіння сіянців і саджанців з відкритою кореневою системою під звичайну лопату; садіння сіянців і саджанців із землею під звичайну або пристосовану лопату; садіння саджанців із закритою кореневою системою типу "Брика" і "Брикет" вручну з використанням саджального інструменту "Ліліпут".

У процесі садіння корені треба щільно загортати землею, не допускаючи згинання їх у породі, утворення порожнин біля них. Добре загорнений сіянець важко вийняти з породного субстрату.

Глибина садіння деякою мірою залежить від конкретних умов формування відвалів розкривних порід і біологічних особливостей деревних рослин. Вона визначається глибиною розміщення кореневої системи. На важких і сильно зволожених розкривних породах коренева шийка повинна заглиблюватися у ґрунтову суміш на 1-2 см. На легких субстратах глибина садіння дещо збільшується. Залежно від лісорослинних зон глибина загортання рослин становить: у лісовій зоні - 1-2 см; лісостеповій - 3-4 см; степовій - 5-7 см.

Садіння лісу - створення лісових культур шляхом висаджування сіянців або саджанців на лісокультурну площу. Близько 95 % культур у західному регіоні України створюються садінням. Цей метод має певні переваги над сівбою: у 5-7 разів скорочуються витрати насіння, сіянці (саджанці) майже не пошкоджуються гризунами і птахами, забезпечуються їх рівномірне розміщення і висока приживлюваність, вони меншою мірою пригнічуються трав'яною рослинністю та порослю деревних порід. Зменшується також число доглядів за культурами і скорочується термін їх зімкнення. Сіянці та саджанці на лісокультурній площі в перші роки ростуть швидше, ніж сходи, оскільки стадію сповільненого росту вони вже пройшли в розсаднику.

Кращий час для садіння - рання весна до початку вегетації рослин, тому що вони швидше оправляються після садіння, швидше заживають пошкодження кори та коріння, відновлюються всмоктуючі корінці. Рідше практикується осіннє садіння у період скидання листя у листяних і здерев'яніння пагонів у шпилькових порід, але не пізніше ніж за два-три тижні до перших заморозків. Садивний матеріал із закритою кореневою системою можна висаджувати протягом усього вегетаційного періоду. При викопуванні, транспортуванні та зберіганні садивного матеріалу слід забезпечити його життєдіяльність, не допускаючи висихання або запрівання підземної і надземної частин.

Існує п'ять способів садіння: рядкове, стрічкове, коридорне, біогрупами, широкосмугове. Лісові культури насаджують лісосадильними машинами, а здебільшого - вручну через нестачу технічних засобів. На землях меліоративного фонду, а також на схилах крутістю понад 12° садіння здійснюють лише вручну.

При садінні вручну сіянці (саджанці) можна висаджувати: 1) з оголеним корінням під звичайні або спеціальні лопати в ямки; 2) із защемленням оголеного коріння в створені щілини під клиноподібну лопату, меч Колесова, коли коренева система защемлюється у вертикальній площині; на важких ґрунтах це погано впливає на ріст коріння, призводить до його деформації, внаслідок чого погіршуються приживлюваність і ріст культур; 3) У штучні мікропідвищення на утворюються шляхом перекидання дернини на дернину; 4) саджанці з закритою кореневою системою ("Бріка", "Брикет") ручним посадковим інструментом "Ліліпут".

Весною лісові культури створюють насамперед на ділянках з легким і добре прогрітим ґрунтом. На схилах північної експозиції з важкими непрогрітими ґрунтами культури створюють пізніше. В однакових умовах спочатку створюються культури листя-лих, пізніше - шпилькових порід. Приживлюваність рослин різко знижується при садінні сіянців або саджанців з бруньками, які вже пішли в ріст. Тоді як надземна частина активно випаровує вологу, кількість її не поповнюється корінням, яке тільки починає приживатися, і внаслідок порушення нормального водообміну сіянці гинуть.

Первинне освоєння території. Згідно завдання, під розсадник відведено староорні землі. При освоєнні староорних земель головна увага повинна бути приділена збереженню та відновленню родючості ґрунту і боротьбі з бур'янами, тобто попередній обробіток ґрунту проводимо за системою чорного пару, також з обов'язковим внесенням органічних добрив. При первинному освоєнні староорних земель система обробітку ґрунту залежить від видового складу бур'янів. При наявності пирію проводять лущення дернини на глибину 7-10 см у двох напрямках. Після з'явлення пагонів пирію поля глибоко орють (до 30 см), а в наступному році залишають під чорним паром. Після пару бажано висівати зернобобові і лише після цього такі поля можна використовувати для вирощування садивного матеріалу. При відсутності коренепаросткових бур'янів старі перелогові та цілинні землі обробляють за системою чорного пару (лущення, осіння оранка, весняне боронування, 3-4-разова культивація ґрунту літом, глибока осіння безполицева оранка та весняне боронування).Оранку проводять на глибину гумусового горизонту (25-30 см). Ґрунти з неглибоким гумусовим шаром обробляють на всю потужність, стежачи при цьому, щоб на поверхню не виносився елювіальний горизонт, оскільки тоді поверхня ґрунту швидко твердне і його аерація різко погіршується. Весною ґрунт боронують, а перед початком лісокультурних робіт проводять (передпосадкову культивацію на глибину садіння з одночасним боронуванням).

Розділ 5. Охорона праці та техніка безпеки в декоративному розсаднику

Охорона праці передбачає систему заходів, спрямованих на створення безпечних і нормальних умов роботи. Вона включає всі правові, технічні і санітарно-гігієнічні норми, обов'язкові для виконання робітниками лісового господарства.

За організацію охорони праці у лісгоспах відповідають керівники, що зобов'язані:

а) відповідати за виконання норм, правил, інструкцій і наказів з техніки безпеки;

б) не допускати до роботи трактори і лісогосподарські машини, якщо не виконані правила технічної безпеки; вживати заходів забезпечення робітників спецодягом та захисними пристосуванням;

в) своєчасно вживати заходів щодо запобігання нещасних випадків.

Інженери-механіки, лісничі, лісомеліоратори та бригадири тракторних бригад зобов'язані інструктувати всіх робітників, що обслуговують агрегати, з правил техніки безпеки, стежити за справністю запобіжних пристроїв, що забезпечують безпечні умови праці. У лісгоспах треба постійно провадити навчання з техніки безпеки. При цьому велике значення мають практичні заняття, що відбуваються безпосередньо біля машин.

Основні правила техніки безпеки:

1. Перед початком роботи всі водії, трактористи-машиністи та обслуговуючий персонал зобов'язані пройти інструктаж із техніки безпеки і розписатися про це у спеціальному журналі; знати правила безпечної експлуатації і догляду за механізмами та устаткуванням.

2. Стороннім особам заборонено перебувати біля працюючих машин, на площадках, де виконують роботи, а також поблизу натягнутих канатів.

3. Машини, що працюють у зчіпці з трактором, повинні мати жорстке з'єднання, яке запобігає наїзду їх на трактор.

4. Не можна працювати на несправних машинах, а також оглядати, лагодити, змащувати і регулювати рухомі частини на ходу, під час роботи.

5. При навішуванні машини на трактор не можна перебувати між поздовжніми тягами механізму начіпки.

6. Перед початком руху агрегату з начіпними машинами треба впевнитись, що відсутня небезпека зачеплення будь-кого або зачеплення за будь-що піднятою машиною.

7. Необхідно давати попереджувальний сигнал для тих, хто працює на начіпних машинах, і починати рух тільки після одержання відповідного сигналу.

8. Забороняється їздити на піднятій начіпній машині.

9. Повороти трактора із піднятою начіпною машиною треба здійснювати повільно і коли поблизу машини немає людей. Забороняються повороти при послаблених ланцюгах начіпки.

10. При зустрічному роз'їзді тракторів необхідно дотримуватися бокової відстані не менше як 2 м один від одного.

11. Під час тривалої зупинки трактора не можна залишати машину у піднятому стані.

12. Щоб зняти начіпну машину з трактора, треба за допомогою гідравлічної системи опустити машину у крайнє нижнє положення і тільки після цього від'єднати її від трактора.

13. Опускати машини у робоче положення і піднімати їх у транспортне можна тільки на прямолінійних ділянках руху трактора.

14. Не можна їздити на причіпних машинах (за винятком, коли це передбачено конструкцією машини), стояти під час роботи між трактором і причіпною машиною, а також стрибати з машини під час руху і залишати механізми без керування.

15. Категорично забороняється працювати вночі без відповідного освітлення.

16. Не можна робити повороти, коли робочі органи агрегату занурені в ґрунт.

17. Ґрунтообробні машини, обладнані підйомними і встановлювальними важелями, повинні мати надійні заскочки, що виключають самовиключення.

18. Під час роботи забороняється подавати насіння до висівних апаратів сівалки палицею або руками.

19. Не можна заправляти двигун паливом під час його роботи або поблизу відкритого вогню.

20. Ремонтувати машину у польових умовах можна тільки після переведення її з робочого положення у транспортне, встановлення замикальних (запобіжних) механізмів або при опущених на підставки робочих органах.

21. На роботах, пов'язаних із застосуванням пестицидів, треба суворо притримуватися таких правил техніки безпеки:

- всі роботи у садах, парках, оранжереях, розсадниках та на інших об'єктах, де застосовують отруйні речовини, повинні здійснюватися під керівництвом спеціаліста, відповідального за заходи техніки безпеки й охорони праці";

- спеціалісти, техніки, бригадири, комірники та постійні робітники, що працюють з пестицидами, допускаються до роботи тільки після здавання техмінімуму;

- особи, що працюють із пестицидами, повинні забезпечуватися комбінезонами, рукавицями, робочими черевиками та окулярами;

- особи, що працюють із пестицидами, повинні суворо дотримуватись правил особистої гігієни: мити руки перед вживанням їжі та палінням, зберігати продукти харчування у ізольованих місцях, після роботи приймати душ тощо;

- перед транспортуванням або перенесенням отруйні речовини слід старанно упакувати, не можна перевозити їх разом з продуктами харчування; транспортні засоби після перевезення отруйних речовин треба старанно очищати;

- ділянки, на яких застосовують пестициди, мають бути закритими для доступу стороннім особам на строк не менше 1 доби;

- на оброблених ділянках необхідно встановлювати попереджувальні плакати, що забороняють дотикання до обробленої отрутами рослинності;

- для надання першої допомоги робітникам у місцях роботи з отруйними речовинами треба мати аптечку з протиотрутами та бак із кип'яченою водою;

- виконувати дрібний ремонт обприскувачів дозволяється тільки при виключеному двигуні та зниженому до атмосферного тиску рідини у повітряному ковпаці механізму.

Лісосічні роботи самі по собі проводяться при наявності великого ряду небезпечних факторів: звалювання дерев з індивідуальним підходом до кожного, відкриті робочі органи бензопили, завислі буреломні та вітровальні дерева, робота на вологій лісовій підстилці та снігу, дощ, ожеледь, вітер, туман та цілий ря...