Специфічні особливості пакетного бджільництва

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Різні кліматичні та медозбірні умови в природних зонах нашої країни сприятливі для розвитку одного з найбільш перспективних способів використання бджіл -- пакетного. Суть його полягає в тому, що вирощених ранньою весною бджіл в південній зоні на літо перевозять для збирання меду з медоносних рослин північної зони. На півдні організовують відводки з плідними матками і перевозять їх в ящиках-пакетах у райони, багаті медоносами, і там вирощують до повноцінної сім'ї. Бджіл використовують на медозборі, потім відбирають від них весь мед і закурюють після попереднього використання для одержання бджолиної отрути чи переробки цукрового сиропу для перезимувалих або пакетних сімей чергового завозу. У наступному році бджіл завозять знову. Зимівля їх на півночі коштує значно дорожче, ніж нові пакети.

Розвиток пакетного бджільництва. Великий вчений-хімік і видатний діяч бджільництва О.М. Бутлеров у другій половині минулого століття вперше здійснив тривале успішне перевезення бджіл з Італії в Казань. Для цього було використано ящик, який за конструкцією нагадував пакет із стільниками.

Успішне перевезення 840 півторакілограмових безстільникових пакетів з Краснодарського краю в Свердловську область Росії проведено в 1930 р. з ініціативи професора Г.А. Аветисяна.

В наступні роки і до цього часу проведено багато наукових і виробничих досліджень щодо вирощування і використання пакетних бджіл. Однак рівень пакетного бджільництва ще не відповідає вимогам через недостатнє виробництво пакетів; повільне впровадження виробництва безстільникових пакетів; необґрунтований вибір порід. Так, тривалий період виробляли пакети лише з кавказькими бджолами, які не можуть прижитись в умовах північних районів внаслідок низької зимостійкості. Пакети з такими бджолами спеціалісти відмовляються завозити. Крім того, погано організоване використання пакетних бджіл.

Організація пакетного бджільництва. На Україні основна кількість бджолиних сімей сконцентрована в зонах інтенсивного землеробства, де бджільництво в основному має медово-запилювальний характер. Звичайно, вихід товарного меду не високий і не може забезпечити рентабельність ведення галузі. Проте більшість пасік перебуває в добрих умовах для раннього нарощування бджіл, яких використовують на запиленні плодових культур. Потім до запилення насінників бобових трав і технічних культур настає безмедозбірний період, під час якого бджолині сім'ї приходять в ройовий стан, що небажано. Тому після запилення плодових культур із сімей, що досягли сили не менше 10 вуличок і в гніздах яких є не менше 8 рамок розплоду, можна відібрати по 1,3--1,5 кг бджіл і використати їх для розширення пасік чи відправити на медозбір або запилення в північні райони, де існує своєрідна медоносна цілина.

Бджіл в пакети відбирають за 10--12 днів до зацвітання білої акації чи іншого медоноса залежно від розташування пасіки. Після відбирання бджіл у пакет з плідною маткою сім'я виводить собі молоду матку. Створюється начебто ройова ситуація, коли стара матка вилітає з роєм, а в сім'ї зникає відкритий розплід, на який бджоли витрачають чимало корму. Отже, у період медозбору у сім'ї не буде зовсім личинок, яких потрібно вигодовувати. Крім того, сім'я за цей період поповниться бджолами, що вийдуть з печатного розплоду, і зможе ефективно використати медозбір.

Досвід виробництва безстільникових пакетів у Закарпатті свідчить, що вихід товарного меду на пасіках, які спеціалізуються на виробництві пакетів, не зменшився, а навіть збільшився. Так, по групі господарств, які займаються виробництвом пакетних бджіл, за певні періоди вихід товарного меду становив 15 кг на сім'ю, або підвищився на 5 кг порівняно з попередніми. Крім того, від кожної сім'ї, що дала пакет, одержано 10 кг умовного меду в вигляді вартості пакетних бджіл.

Особливо сприятливі умови для нарощування бджіл у весняний період в південних і західних областях України. Тут весною цвітуть різноманітні дикоростучі медоноси, а також плодові культури, які дають бджолам нектар і пилок.

На пасіках, де бджолиних сімей менше тисячі, виробництво, транспортування і реалізацію пакетів доцільно проводити через обласні контори бджільництва. Пасічницькі об'єднання і господарства, у яких понад тисячу бджолиних сімей, організацією, виробництвом і реалізацією пакетів можуть займатись самостійно.

Завчасно спеціалісти підшукують замовників, організовують виготовлення ящиків-пакетів, рейок для збивання пакетів у батареї, готують банки-годівниці з цукровим сиропом, укладають договори з господарствами і пасічниками-любителями на постачання пакетів, складають графік на їх відправлення, викликають представників замовника, з якими проводять інструктаж по транспортуванню і переселенню пакетних бджіл у вулики.

Пакетні бджоли важливо мати для організації нових пасік, поповнення зимового відходу, підсилення слабких сімей і запилення ентомофільних культур. У перспективі їх використовуватимуть для збільшення виробництва меду в районах, багатих дикоростучими медоносами.

Так, господарства північних районів можуть закуповувати пакетних бджіл у господарствах півдня, нарощувати до медозбору сильні сім'ї, потім відкачувати весь мед, а бджіл закурювати.

Господарства південних районів можуть самі завозити пакетних бджіл у північні райони, використовувати їх на медозборі, а потім закурювати або на договірних умовах поставляти пакети бджіл північним господарствам, а доход ділити пропорціонально витратам.

Породи бджіл для пакетів. Успіх розвитку пакетного бджільництва визначається насамперед правильним підбором породи і наступними строками завезення пакетів, кількістю в них бджіл, їх якістю та медозбірними умовами.

Для пакетного бджільництва важливо підібрати таку породу, яка має високу плодючість маток, добру продуктивність і зимостійкість сімей у районах виробництва і використання.

На пасіках України основна кількість пакетів виробляється з карпатськими бджолами та помісними між кавказькими та місцевими.

У результаті численних дослідів щодо використання пакетних сімей кавказьких бджіл установлено, що їх матки в перші три тижні розвитку відкладають дещо більше 400 яєць за добу. При цьому пакетні сім'ї не можуть набрати достатню силу для ефективного використання медозбору. Тому їх доцільно підсилювати від перезимувалих сімей. Отже, пакетні і перезимувалі сім'ї потрібно утримувати на одній пасіці, хоча при цьому помітний негативний або позитивний вплив завезених бджіл на місцевих. Низька плодючість кавказьких маток призводить до того, що в районах виробництва пакетів необхідно утримувати товарні відводки. Їх формують в кінці літа і лишають на зиму. Практично на зиму залишають сім'ї середньої сили, яких весною продають. Собівартість таких пакетів висока і тому господарства не зацікавлені в їх виробництві.

Використання кавказьких бджіл у пакетній справі повинно поєднуватись із селекцією на підвищення зимостійкості сімей і плодючості маток.

Таким чином, виробництво кавказьких пакетних бджіл доцільне там, де їх використовуватимуть на медозборі ізольовано від місцевих бджіл, а також на запиленні насінників багаторічних бобових трав. Після медозбору їх закурюють або використовують для запилення культур закритого грунту чи одержання біологічно активних продуктів бджільництва.

Розвитку пакетного бджільництва на Україні передували масові виробничі досліди щодо випробування відселекціонованих ліній карпатських бджіл для виробництва пакетів.

Матки карпатської породи в ранньовесняний період відкладають до 1000 яєць за добу. Така плодючість зберігається в перші три тижні розвитку сімей у північних районах. Вони економно витрачають корми взимку і менше, ніж інші бджоли вітчизняних порід, уражуються нозематозом.

Такі цінні властивості карпатських бджіл, як висока плодючість маток, висока зимостійкість в умовах тривалої зимівлі, виняткова миролюбність і мала рійливість сприяють широкому використанню бджіл цієї породи в пакетній справі.

У господарствах Тюменської області Російської Федерації продуктивність безстільникових пакетних сімей карпатських бджіл у три рази вища, ніж стільникових пакетних сімей кавказьких бджіл.

Така різниця за продуктивністю між кавказькими і карпатськими сім'ями бджіл зумовлена біологічним пристосуванням карпатських і кавказьких бджіл до різних типів медозбору. Так, карпатські бджоли формувались в умовах сильного короткого монофлорного медозбору, а кавказькі -- слабкого поліфлорного, що триває майже весь пасічницький сезон.

Завдяки високій плодючості маток карпатських сімей при виробництві їх пакетів відпадає необхідність утримувати товарні відводки, що значно знижує собівартість виробництва пакетів. А в районах використання пакетів з цими бджолами немає потреби підсилювати пакетні сім'ї розплодом від сімей, що перезимували.

Враховуючи господарсько корисні ознаки кавказьких і карпатських бджіл, чимало бджолорозплідницьких господарств перейшли на виробництво пакетів карпатських бджіл.

Конструкції ящиків-пакетів. У нашій країні для пересилання бджіл застосовують стільникові і безстільникові пакети. Стільникові являють собою фанерні або картонні ящики 4- і 6-рамкові. В нижній частині однієї з торцевих стінок ящика знаходиться льоток, а другої -- вентиляційний отвір. Вентиляційний отвір влаштовують і у верхній частині другої торцевої стінки. Отвори нагадують щілини такої ширини, щоб не виходили бджоли, або мають вигляд вікон розміром 220x75 мм, окантованих металевою сіткою. Зовні для запобігання потраплянню в пакет прямих сонячних променів на відстані 15 мм від вентиляційних вікон прибивають фанерні штори. Для фіксації рамок в пакетах влаштовані дерев'яні брусочки із заглибинами для плечиків рамок. Від верхнього бруска рамок до кришки пакета відстань 90 мм і від нижнього до дна 40 мм. Цей простір необхідний для вільного руху бджіл по рамках з розплодом з метою регулювання температури.

Безстільниковий ящик-пакет виготовляють з дощок товщиною 10 мм, дерев'яних рейок та металевої сітки з комірками 2x2 мм. Бокові, верхня і нижня стінки дерев'яні, задня фанерна й передня з металевої сітки. Для розміщення бджіл і годівниці зроблені опірні планки, які прикріплюють до бокових стінок. У верхній стінці ящика знаходяться круглий отвір для банки-годівниці і квадратний для кліточки Титова з маткою. Обидва закриваються однією фанерною кришкою. В комплект безстільникового ящика-пакета входять кліточка Титова або пересильна кліточка, годівниця -- евро-банка, кришка металева для закривання банки-годівниці, рейка для збивання пакетів у батареї, цвяхи будівельні 1,6x25 мм -- 6 шт. і 1,6x50 мм -- 8 шт.

Формування пакетів -- процес, до якого пасічники готуються заздалегідь. На зиму залишають сильні сім'ї, а весною впроваджують заходи для інтенсивного їх розвитку. За 6--8 днів до початку формування починають виведення маток з тим, щоб після формування пакетів сім'ям можна було дати маточники. Якщо у сім'ї після формування пакетів дають плідних маток, то до їх виведення приступають за 20--25 днів. Це скорочує період відсутності матки в сім'ї. Пакетні сім'ї можна формувати із своїми і підсадженими матками. В першому випадку стару матку відбирають в пакет разом з бджолами, а сім'ї дають молоду плідну матку або зрілий маточник, у другому -- бджолам, відібраним у пакет, дають чужу плідну матку, а в сім'ї, з якої сформували пакет, залишається своя матка.

За один -- два дні перед формуванням пакетів у визначених для цього сім'ях відшукують маток і поміщають в кліточки, що сприяє прискоренню заселення пакетів. До дня формування пакетів готують відтарені ящики-пакети; кліточки для маток, очищені від технічного масла кип'ятінням їх у воді з наступним висушуванням, бо масло може спричинити загибель маток; годівниці з цукровим сиропом і влаштованими кормовими отворами; лійки для заселення бджіл у пакети; рейки і цвяхи для збивання пакетів у батареї і повсякденний пасічницький інвентар.

Формувати пакети краще втрьох. Два досвідчених пасічники відшукують маток і заселяють пакети, а третій виконує допоміжні роботи, зокрема розносить ящики-пакети до вуликів, з яких відбиратимуть бджіл для пакетних сімей, підносить і вставляє лійку в ящик-пакет, зважує пакети з бджолами, ставить у них годівниці, а також упаковує пакети. Здебільшого ці роботи виконує представник замовника, який повинен бути присутнім при формуванні пакетів. бджолиний пакетний медозбірний

У сім'ї стільникового пакета повинно бути 1,2--1,5 кг бджіл, плідна матка, 4--6 стільників світло-коричневих і коричневих, в тому числі 2--3 з розплодом, а також не менше 3--4 кг меду. Розплід у пакет відбирають лише печатний. При заселенні стільникового пакета користуються вагами вантажопідйомністю до 15 кг і спеціальною лійкою з бляхи або шліфованої фанери. Спочатку в пакет ставлять рамки з розплодом, медом і пергою. Рамки з розплодом поміщають в центрі пакета, а з медом і пергою -- по боках. Обидва кінці всіх рамок закріплюють зверху спеціальними планками, потім вставляють лійку і зважують пакет. Через лійку струшують необхідну кількість бджіл. Сформований пакет відносять в тінь, де і зберігають до відправки.

На кришці кожного пакета, підготовленого до відправлення, наклеюють етикетку з написом: «Верх! Обережно! Живі бджоли! На сонці не держати!»

Краще пересилати бджіл у безстільникових пакетах, бо їх маса з бджолами і кормом у три рази менша, ніж стільникових. Це дає змогу за один рейс перевозити літаком в три рази більше безстільникових пакетів, ніж стільникових.

У безстільниковому пакеті сім'я повинна мати 1,3 кг бджіл і плідну матку. У цей пакет спочатку поміщають матку в кліточці Титова або в пересильній. При формуванні пакетів з чужими матками їх бажано поміщати лише в пересильні кліточки, загратовані стрічкою з металевої сітки, яка має отвори 3x3 мм (стрічка на 5--6 см довша кліточки). Вільним кінцем стрічки закріпляють кліточку в спеціальному отворі верхньої частини пакета. В кормовій частині кормового відділу зроблено отвір діаметром 5--7 мм, який заповнюють канді і закривають пластинкою. Перед заселенням в отвір пакета вставляють лійку, потім у неї струшують бджіл з 6--8 рамок, зважують і масу струшених бджіл записують на кришці пакета. Після цього лійку виймають і ставлять годівницю. Годівницями бджіл безстільникового пакета є скляні евро-банки місткістю 500 і 1000 см3, які заповнюють 65--68 %-ним цукровим сиропом і закривають металевими кришками. В останніх по центру проколюють два отвори діаметром 0,8 мм на відстані 15--20 мм. Перед поміщанням в пакет годівницю перевертають кормовими отворами донизу і переконуються в надходженні сиропу.

Сформовані пакети збивають в батареї по 4 шт. і ставлять загратованим боком один до одного на віддалі 10--15 см. Між парами залишають простір 3--5 см. Рейки, якими збивають пакети в батареї, мають виступ на 3--5 см за задні стінки крайніх пакетів для запобігання їх зсуванню.

При відправленні пакетів без супроводжуючого на кожну батарею наклеюють етикетку розміром 15x20 см з написом: «Верх! Обережно! Живі бджоли! На сонці не держати!» Підготовлені до відправки пакети зберігають в прохолодному місці при температурі 14--20 °С.

Перевезення пакетів. Від пасіки до аеропорту, залізниці чи поштового відділення пакети з бджолами перевозять автомобілями, обладнаними тентом з доброю вентиляцією. Перед завантаженням кузов автомобіля очищають і миють. Перевозять пакети уранці, увечері або вночі, коли бджоли найспокійніші. Найкраще перевозити бджіл на великі відстані авіатранспортом.

При підвезенні пакетів з бджолами до аеропорту в теплі сонячні дні зупинки і стоянки автомобілів влаштовують в тіні, причому не тривалі. В аеропортах пакети з бджолами до завантаження в літак зберігають в складі. Службу перевезень повідомляють заздалегідь про відправлення пакетів подачею заявки на ім'я старшого диспетчера.

В літаку батареї пакетів установлюють так, щоб отвори годівниць були спрямовані вгору. Це запобігає витіканню сиропу під час зльоту і посадки літака. Бджоли протягом польоту живляться кормом, який знаходиться в їх зобиках. На місці призначення пакети ставлять так, щоб отвори годівниць були спрямовані вниз.

При перевезенні бджіл залізничним транспортом батареї пакетів у вагонах розміщують по його довжині в чотири ряди по чотири яруси. Таке розміщення забезпечує вільний доступ до кожного пакета. Стільникові пакети у вагонах закріплюють рейками. Кожний вагон з бджолами супроводжує пасічник, який повинен мати необхідний інвентар і воду для напування бджіл. Супроводжувач стежить за вентиляцією вагона.

Якщо бджоли в пакетах неспокійні, їм у пакети вприскують воду, під дією якої вони швидко збираються в ройове гроно.

Використання пакетних бджіл. До одержання пакетних бджіл готуються з літа попереднього року. Вибирають місце під пасіку, заготовляють на кожну пакетну сім'ю 6--10 стільникових рамок, в тому числі з пергою, і стільки ж з медом, 0,94 кг штучної вощини та 12 рамок для їх навощування, 3 кг цукру для підгодівлі бджіл у безмедозбірний період і одну годівницю, а також необхідний пасічницький інвентар. Восени роблять замовлення на пакети.

Весною в зоні використання пакетних бджіл ведуть спостереження за розвитком медоносних рослин, визначають орієнтовні строки медозбору. Від них певною мірою залежить організація завезення пакетів. Бажано, щоб до початку цвітіння основних медоносів бджолині сім'ї використовували медозбір з підтримуючих медоносів і досягли доброго розвитку.

Для забезпечення стабільних зборів великої кількості меду потрібно заздалегідь вивчити місцевість щодо ресурсів нектару, визначити основні та запасні пасічні точки. Якщо високопродуктивні медоноси цвістимуть в різні строки і віддалені більш ніж на 2--3 км, передбачають перевезення бджіл.

Господарства південних районів, які самі використовують пакетних бджіл у північних районах, для вибору місця під пасіку літом попереднього року посилають представника, який разом із спеціалістами контори бджільництва північної області визначає й закріплює місця для кожного господарства і пасіки. Пасіки розміщують так, щоб між ними була віддаль не менше 2 км і на кожній з них розташовують не більше 100--120 бджолиних сімей.

Підготовчі роботи завершують до прибуття бджіл у господарство. На пасіці розставляють необхідну кількість вуликів. У кожному з них ставлять 6 рамок (по два порожніх, з пергою і штучною вощиною).

Перед переселенням бджіл у вулики батареї розмонтовують і розносять пакети до вуликів, потім знімають кришку з пакета, поміщають його у вулик поряд із стільниками, виймають кліточку з маткою і ставлять у першій вуличці від пакета, виймають годівницю, а бджіл, що сидять на ній, струшують на кліточку з маткою, закривають вулик полотнинкою чи потолочинами, утеплюючою подушкою і кришкою, даючи можливість бджолам перейти на стільники.

Слід мати на увазі, що бджоли, які перебували довго у безстільникових пакетах, при зовнішній температурі нижче 12 °С клякнуть і не можуть самостійно перейти з пакета на стільники. В таких випадках їх потрібно висипати на рамки поверх гнізда, на які попередньо кладуть дерев'яні брусочки, щоб утепленням не подавити бджіл. Після того, як бджоли перейдуть на рамки і заспокояться (через 12--24 год), відкривають верхній отвір у кліточках Титова з чужими матками і заклеюють його вощиною, в якій роблять 3--4 отвори. Кліточку ставлять між рамками в центрі гнізда на 2--3 см нижче верхніх брусочків, щоб бджоли могли прогризти вощину і випустити матку. Коли пакетні сім'ї надходять із своїми матками, їх випускають, а кліточки забирають. Одночасно з вулика видаляють пакет. При цьому враховують кількість загиблих бджіл, що важливо знати при догляді за сім'ями в майбутньому. Пакетні сім'ї, що надійшли при температурі зовнішнього повітря нижче 12 °С, до переселення у вулики необхідно зберігати в темному приміщенні при температурі 14--20 °С. Недотримання цієї умови призводить до значного відходу бджіл і маток.

Якщо матка знаходиться в пересильній кліточці, то через добу після поселення бджіл у вулик отвір кліточки, закритий пластинкою, відкривають, а канді протикають дротом діаметром 1,5--2 мм, щоб полегшити бджолам проникнення до матки. Прийом маток перевіряють на п'яту добу.

Відхід маток при підсадці в пакетні сім'ї може становити в середньому близько 10 %. Тому при пересиланні пакетів з чужими матками необхідно поставляти 10 % запасних.

Процес переселення бджіл у вулики із стільникових пакетів порівняно з безстільниковими різниться лише тим, що бджіл пересаджують у вулики на своїх стільниках.

Важливими умовами інтенсивного розвитку пакетних сімей є створення для них оптимального температурного режиму і добрих умов годівлі. Для цього їх гнізда утеплюють, звужують льотки до 15 мм і в безмедозбірні періоди проводять підгодівлю. Не слід згодовувати пакетним сім'ям на початку їх розвитку великих порцій (по 3--6 л) цукрового сиропу, бо це призведе до обмеження відкладання яєць маткою і значного спрацювання бджіл на переробці сиропу в мед.

Технологія утримання пакетних сімей з молодими високоплодовитими матками повинна забезпечувати просторе гніздо з достатньою кількістю вощини для будівництва стільників і стільників для складання меду при появі першого взятку. Цього можна досягти разовим розширенням гнізда пакетних сімей до 12 рамок у початковий період їх розвитку. При комплектуванні гнізда пакетної сім'ї у початковий період беруть повномедний і маломедний стільники. Перший розташовують біля бокової стінки вулика, потім чергують стільники і вощину. Маломедний стільник ставлять сьомим від повномедного. Він обмежує гніздо сім'ї в перші три тижні її розвитку. Потім ставлять рамки з порожніми стільниками і вощиною вперемішку.

Перед настанням головного медозбору, коли в гніздах пакетних сімей буде 8--9 рамок розплоду, їх гнізда ще раз розширюють. Такий спосіб розширення дає змогу висококваліфікованому пасічнику з двома сезонними помічниками доглядати 500 пакетних сімей бджіл.

Під час головного медозбору за 21 день до його припинення для мобілізації усіх бджіл на медозбір обмежують відкладання яєць маткою, помістивши її в кліточку Титова або в ізолятор з роздільної решітки і залишивши в центрі гнізда. Обмеження відкладання яєць під час головного медозбору сприяє збільшенню збору меду пакетними сім'ями, звільненню стільників від розплоду, що важливо при відборі меду і закуренні сімей у кінці сезону.

Слід пам'ятати, що бджоли можуть закласти свищові маточники, незважаючи на перебування матки в центрі гнізда. Тому через 8--9 днів після ізоляції матки рамки з розплодом оглядають і знищують маточники.

Коли медозбір закінчиться, відбирають усі рамки з медом і пергою, а бджіл закурюють сірчаним газом.

Для одержання сірчаного газу у димар на розжарене дерев'яне вугілля кладуть столову ложку сірки. Цієї порції достатньо для закурення 10 сімей.

Замість сірки можна використовувати азотнокислий амоній (10--15 г), при горінні якого утворюється отруйний для бджіл газ. Закурюють бджіл до початку їх льоту або після його припинення.

Останнім часом закурювання пакетних бджіл майже не практикують, оскільки їх формують з карпатських бджіл, які добре зимують в північних районах, а також у зв'язку з значним відходом бджолиних сімей, спричиненим вароатозом.

Після закурювання бджіл вулики, стільники, рамки з пергою, пасічницький інвентар і обладнання пасіки зберігають до наступного року.

Размещено на Allbest.ru