Добра зимівля досягається розведенням зимостійких порід бджіл, пристосованих до місцевих умов; утриманням сильних і стійких проти захворювань сімей з великою кількістю молодих бджіл; своєчасним забезпеченням на період зимівлі достатньою кількістю доброякісних кормів і правильним розміщенням їх у стільниках, які ще не були в зимівлі; скороченням безобльотного періоду; створенням бджолам оптимальних умов температури, вологості і спокою.

За сукупністю ознак у зонах Лісостепу і Степу України найбільш зимостійкою є українська степова порода бджіл. У зоні Полісся місцеві українські бджоли за цією особливістю поступаються перед середньоросійськими, в зоні Карпат найбільш зимостійкою виявилась лінія 77 карпатських бджіл.

Менш зимостійкі в зонах Лісостепу і Степу сірі гірські кавказькі бджоли, але між ними трапляються сім'ї, які за багатьма показниками не поступаються перед зимостійкими бджолами. Їх можна використати при проведенні селекційної роботи на підвищення зимостійкості сірих гірських кавказьких бджіл. Італійські бджоли також мають дуже низьку зимостійкість.

В лісостеповій зоні карпатські, крайнські і помісні бджоли, а в зоні Степу сірі гірські кавказькі й помісні зимівлю переносять задовільно, зберігаючи достатню силу для нарощування сімей до взятку.

Лише сильні бджолині сім'ї добре переносять тривалий і важкий зимовий період. Вони значно менше витрачають корму на одиницю маси бджіл, рідко або й зовсім не хворіють на пронос та мають найменшу кількість підмору.

За даними Української дослідної станції бджільництва, бджоли, вирощені в сильних сім'ях, довше живуть після зимівлі, більше виховують розплоду й продуктивніші.

Сильні сім'ї рано весною починають вирощувати розплід і до виставлення бджіл із зимівника мають його в середньому на 20 % більше, ніж слабкі.

Продуктивність сімей бджіл, які після зимівлі залишились сильними, весною в середньому на 15 % вища, ніж сімей, сформованих перед початком головного медозбору з бджіл слабких сімей і однакових (за силою, кількістю рамок у гнізді, розплоду та меду) із сильними.

Між ступенем зараження бджіл ноземою в бджолиних сім'ях весною і їх силою установлена достовірна зворотна кореляція, тобто чим менше уражено бджіл у сім'ях, тим вони сильніші.

Підготовка бджіл до зимівлі

Успішно зимують сім'ї з молодими матками і якомога більшою кількістю молодих бджіл. Восени у гнізді сімей з однорічними матками міститься 4,4 рамки розплоду, з дворічними - 2,6, а трирічними - тільки 1,5 рамки.

Під час зимівлі однорічних маток гине 0,2 %, дворічних - 2,9, а трирічних - 10 %.

Найкращими вважають маток, виведених під час головного медозбору або в перші дні після його закінчення. Вони краще перезимовують, а рано навесні або навіть і в кінці зими починають відкладати значну кількість яєць. Не можна запізнюватись з виведенням, бо виведені в пізні строки молоді матки можуть не спаруватись з трутнями, а від пізнього парування в сім'ях переважають старі бджоли.

Чим більше молодих бджіл у сім'ях іде в зимівлю, тим краще вона проходить. За результатами досліджень Української дослідної станції бджільництва, 61 % бжіл, які вийшли з яєць, відкладених маткою до 20 липня, відмирають зимою, а інші - рано навесні. Бджоли, виведені з яєць, відкладених маткою в кінці серпня - на початку вересня, добре перезимовують. Бджолині сім'ї з такими бджолами весною швидко набирають сили у результаті вирощування великої кількості розплоду. Бджіл, що вийшли з яєць, відкладених маткою у серпні, гине за зиму до 18 %, а у кінці вересня - на початку жовтня - до 30 %.

Молоді бджоли порівняно із старими рідше хворіють на нозематоз.

При підготовці бджіл до зимівлі звертають увагу на якість стільників. З ранньої весни дбають про створення необхідного запасу стільників для заміни старих і непридатних. Для цього при першій же можливості весною видаляють з гнізд чорні, запліснявілі, опроношені, з трутневими комірками, зім'яті, зіпсовані мишами, міллю тощо. Світло-коричневі стільники вважають придатними для відкладання яєць маткою, а чорні, які не просвічуються на сонці, підлягають вибракуванню.

Інтенсивніше нарощуються бджоли на зиму при наявності у гнізді нестарих стільників з добре відбудованими бджолиними комірками, в яких вивелось 2-3 покоління бджіл. Значною мірою це залежить і від принесення в гніздо свіжого корму.

Для забезпечення бджіл пізнім медозбором у міжряддях саду або після збирання озимих культур сіють фацелію, гречку, гірчицю чи інші медоноси в кінці червня - на початку липня.

При відсутності медозбору в природі деякі пасічники ставлять за вставну дошку гнізда маломедні рамки і відкривають запечатані медові комірки. Бджоли переносять мед у гніздо і в сім'ях створюється, такий стан, як під час взятку.

Добрі результати дає підгодівля медово-перговою сумішшю. При цьому кількість розплоду збільшується на 48 %. Для виготовлення суміші беруть 20 % перги від загальної кількості меду, спочатку її розтирають, додають стільки води, щоб утворилася маса, за консистенцією подібна до рідкої сметани, а потім додають необхідну кількість меду. Суміш згодовують бджолам у годівницях або заливають у стільники.

Дуже корисна для стимуляції нарощування бджіл підгодівля цукровим сиропом, виготовленим з 50 % цукру і 50 % парного коров'ячого молока або цукровим сиропом з добавкою 5 % сухих пекарських дріжджів. У останньому рецепті цукровий сироп готують з однакової кількості цукру і води. Пекарські дріжджі спочатку обливають окропом, а перед роздаванням корму змішують його з сиропом. На сім'ю потрібно 3-4 кг такого сиропу.

Часто використовують лише цукровий сироп (1:1) щодня по одній склянці кожній сім'ї. Проте кількість розплоду збільшується значно менше, ніж при застосуванні інших підгодівель або наявності взятку в природі.

Найкращий для зимівлі бджіл квітковий мед, зібраний під час сильного медозбору з конюшини, еспарцету, гречки, липи, буркуну; гірший соняшниковий, бо, зібраний в засушливі роки, він часто кристалізується під час зимівлі; непридатний - з нектару хрестоцвітих рослин (ріпака, свиріпи, гірчиці), який кристалізується в стільниках ще до початку зимівлі. Незадовільно зимують бджоли на вересовому і падевому меду.

Наявність паді в меду визначають за допомогою спиртової та вапняної реакції і крапельним (за допомогою оцтовокислого свинцю) та електролітичним методами.

Для спиртової реакції беруть 1 г досліджуваного меду, поміщають його в пробірку і добавляють 1 мл дистильованої води. Після старанного перемішування до 1 мл одержаного розчину меду приливають 10 мл 96°-ного спирту-ректифікату. При наявності паді рідина каламутніє, а потім випадає осад з пластівців. Якщо мед містить невелику кількість паді, осаду у пробірці немає. Ця реакція не зовсім придатна для визначення паді в гречаному меду, бо вона дає помутніння розчину, яке є типовим для падевого меду.

Вапняну реакцію проводять за допомогою вапняної води, яку готують змішуванням однакових частин свіжогашеного або негашеного вапна та дистильованої води. Прозору рідину над осадом використовують після 12-годинного відстоювання. В пробірку наливають 1 мл водного розчину меду (1:

1) і приливають 1 мл вапняної води, струшують і розчин нагрівають до кипіння. Помутніння і поява пластівців свідчить про наявність паді в меду.

За допомогою крапельного методу визначають не тільки наявність паді, а й її кількість. Він складний і тому можливий лише в лабораторних умовах. Якщо для розбавлення меду необхідно до 10 крапель розчину оцтовокислого свинцю, його вважають квітковим, цілком придатним для зимівлі бджіл; понад 60 крапель - падевим, непридатним; від 11 до 59 крапель - придатним для зимівлі бджіл лише при температурі в зимівнику 0-2°С, напуванні бджіл водою, пізнішого перенесення вуликів у зимівник і ранішого виставлення із зимівника.

Електролітичним способом падь визначають за допомогою приладу, запропонованого М.Д. Оржевським (1958). Мед з домішкою паді має підвищений вміст мінеральних солей, що зумовлює кращу електропровідність його порівняно з квітковим. Відхилення за 15 поділок приладу вказує на наявність паді.

Перевіряють мед на наявність паді не пізніше 15 серпня. Недоброякісний мед відкачують, а бджолам дають потрібну кількість цукрового сиропу.

Таким чином поповнюють цукровим сиропом кормові зимові запаси і при недостатній кількості квіткового меду. Бажано на бджолину сім'ю використовувати не більше 8 кг, а в умовах вароатозної ситуації - 5-6 кг цукру. Згодовують цукровий сироп у серпні - першій половині вересня, щоб бджоли встигли його переробити і запечатати.

Перед згодовуванням цукрового сиропу гнізда бджолиних сімей скорочують. В гнізді залишають 4-5 повномедних рамок, заготовлених під час сильного медозбору, і приблизно стільки ж маломедних або залежно від сили сімей на 1-2 рамки більше чи менше. Льотки зменшують, гнізда утеплюють. Обов'язково 2-3 гніздові рамки повинні бути з пергою.

Цукровий сироп готують з 50 % цукру і 50 % води. Для цього кип'ятять воду, нею заливають цукор і розмішують до повного його розчинення. Оцтову кислоту додають в теплий сироп перед згодовуванням бджолам (0,3 мл 70 % -ної кислоти на 1 кг цукру). При цьому полегшується переробка цукру в мед, менше його витрачається на утворення одиниці корму. Цукровий мед з кислотою не так кристалізується під час зимівлі, бджоли менше опроношуються і хворіють на нозематоз, весною більше вирощують розплоду.

Сироп наливають у великі чисті годівниці, які у теплу погоду ставлять за вставною дошкою, а в прохолодну - поряд з крайньою гніздовою рамкою або зверху гнізда. Кожній сім'ї увечері, після закінчення льоту бджіл, дають за один раз 3-5 л цукрового сиропу.

Після перенесення сиропу бджолами в стільники даванки цукрового сиропу повторюють доти, поки в кожній рамці буде не менш як 2 кг корму при зимівлі в приміщеннях і 2,5-3 кг при зимівлі надворі. Після закінчення підгодівель годівниці з вулика виймають.

Головна осіння ревізія пасіки

З метою визначення та детального обліку стану кожної сім'ї після закінчення медозбору комісія, призначена керівником господарства, перевіряє підготовку до зимівлі. В кожній сім'ї встановлюють наявність і якість матки, кількість розплоду в рамках і стільників у вулику, кількість та якість меду, силу сімей.

Результати заносять у відомість огляду. На їх основі комісія складає акт перевірки пасіки згідно з існуючою формою. В ньому зазначають рух бджолиних сімей протягом року, виробництво меду, воску та іншої продукції, кількість стільників, вуликів на пасіці, дають характеристику приміщень для зимівлі бджіл, вказують кількість хворих сімей різними хворобами та оздоровлених, пропонують заходи поліпшення роботи пасіки.

зимівля бджола пасіка порода

Формування гнізд для зимівлі бджіл розпочинають ще під час головної осінньої ревізії, а закінчують після виходу із стільників основної маси молодих бджіл з розплоду - в кінці вересня.

Протягом осінньої ревізії бджолам залишають стільки стільників у гнізді, скільки вони займуть. З вуликів забирають порожні, маломедні, безмедні з трутневими комірками та молоді стільники, в яких не виводились бджоли або вивелось 1-2 покоління, і залишають повномедні, з розплодом та 1-2 маломедні стільники для вирощування розплоду. Маломедні розпечатують і використовують для осіннього нарощування бджіл. Після його закінчення і поповнення кормових запасів при потребі знову скорочують гнізда відповідно до їхньої сили. На кожній гніздовій рамці повинно бути не менше 2 кг запечатаного меду. Не можна залишати на зиму стільники з великою кількістю незапечатаного меду, бо він може забродити і спричинити опроношення бджіл. Рамки з пергою ставлять передостанніми. Маломедні рамки, де перебував розплід, після його виведення з гнізд забирають.

У багатокорпусних вуликах бджоли краще зимують в двох корпусах. Верхній обов'язково заповнюють повномедними рамками, а нижній - маломедними. Коли сім'я займає не всі рамки, гніздо формують посередині корпусу, залишивши внизу і вгорі однакову кількість рамок та розмістивши їх на однаковій віддалі від бокових стінок вулика.

Слабкі сім'ї, а також нуклеуси із запасними матками самостійно погано зимують, а тому їх утримують по дві в одному вулику, розділеному перегородкою для взаємного обігрівання.

Нуклеуси зимують і в "карманах" вуликів-лежаків поряд з основними сім'ями. Стежать, щоб крайні гніздові рамки основних сімей біля перегородки містили по 3 кг меду, бо у вуликах поряд з перегородкою буває найбільше бджіл і вони споживають його більше, ніж на інших рамках.

Краще, коли на пасіці на зиму не залишають слабких сімей. Для цього їх об'єднують або підсилюють за рахунок найсильніших, що сприяє вирівнюванню сили сімей на зиму.

Після формування гнізда старанно утеплюють зверху і з боків. Льотки скорочують та обладнують їх льотковими загороджувачами, щоб запобігти проникненню мишей у вулики.

Способи зимівлі бджіл. На Україні найбільш поширена зимівля бджіл у приміщеннях і менше - надворі.

Початком зимівлі вважають період, коли бджоли восени проводять останній осінній обліт. З цього часу і до виставлення із зимівника вони не очищаються від калу. Лише під час несприятливих умов зимівлі бджоли частково або повністю очищаються у вуликах, що зумовлює загибель значної їх кількості і навіть цілих сімей. Зимівля бджіл тим успішніша, чим коротший період від осіннього до весняного обльоту. В умовах України він триває переважно 120-150 днів.

При зимівлі надворі кожна бджолина сім'я споживає меду в середньому на 3-4 кг більше, ніж у зимівнику. Тому пасіка до 300 сімей втрачає щороку 0,9 т меду. Добре збудований зимівник існуватиме не менше 20 років і, зимуючи в ньому бджіл, господарство заощадить до 18 т меду. Витрати на будівництво зимівника значно менші, ніж вартість 18 т меду.

Зимівля бджолиних сімей надворі доцільна в умовах сталої холодної погоди під снігом, а також на крайньому півдні, де можливі обльоти бджіл взимку. В решті районів краще проводити зимівлю бджіл у приміщеннях, які будують за проектами. Зимівники розташовують на підвищених сухих місцях, де підгрунтові води залягають на глибині 4-5 м від поверхні грунту, добре захищених від постійних вітрів, на південному або південно-східному схилі. Вони повинні бути не ближче як за 1 км від інших будівель, доріг, місць зберігання кормів для тварин і складів нафтопродуктів. У зимівниках повинна підтримуватись температура від 0 до 4°С тепла і відносна вологість від 75 до 85 %, шо досягається за допомогою припливно-витяжної вентиляції. Свіже повітря надходить з тамбура через припливні труби, вмонтовані в підлозі зимівника, а нагріте і збагачене водяною парою та вуглекислим газом виводиться через витяжні, розміщені під стелею і через горище виведені над дахом.

На одну бджолину сім'ю потрібно 6-8 см² площі поперечного перерізу вентиляційних труб. Площа однієї труби не повинна перевищувати 600 см² (20x30 см), а зимівник - мати висоту 2,5-3 м. Вулики в ньому розміщують в чотири - шість рядів льотками до проходу. В кожному ряду влаштовують не менше трьох ярусів. На верхніх ставлять слабкі сім'ї, а на нижніх та біля дверей - сильніші. Для розташування одностінного вулика необхідно 0,5-0,6 м³, а двостінного і вулика-лежака - 0,7-0,8 м³ приміщення.

На стелажах вулики розміщують на віддалі 20-25 см один від одного. Спочатку їх ставлять на верхні стелажі, а потім на нижні. Перед занесенням вуликів у зимівник рамки закріплюють (краще це робити після закінчення формування гнізд на зиму), закривають льотки, ставлять на носилки і на невеликих пасіках транспортують вручну, а на великих - за допомогою підвісних доріг або автомобілів. Постановку сімей у зимівник бажано закінчити протягом одного дня. Льотки відкривають на другий день на ширину 3-4 см. В слабких сім'ях відкривають лише верхні льотки, а в сильних - верхні і нижні та знімають верхнє утеплення. Добрі результати дає утворення щілини між зовнішньою стінкою вулика, де розміщується гніздо сім'ї, і крайньою стельовою дощечкою у вуликах-лежаках.

Догляд за бджолами в зимівниках

У перші місяці зимівлі пасічники 1-2 рази на місяць перевіряють мікроклімат зимівника за допомогою психрометра, витрачання корму контрольною сім'єю, яку встановлюють на вагах, вислухують бджіл за допомогою апіскопа чи гумової трубки, щомісяця оглядають контрольні листи паперу, підкладені під гніздо, звертають увагу на кількість загиблих бджіл на підлозі зимівника, закупорення ними льотків, забруднення останніх випорожненнями бджіл та наявність неприємного запаху з вулика.

У другій половині зимівлі зимівник відвідують раз на тиждень, краще після зміни температури зовнішнього середовища. При цьому дотримують правил користування тамбуром, світять ліхтариком тільки з червоним склом. Показання психрометра та зміну маси контрольної сім'ї записують у спеціальну відомість. Рівний гул сімей свідчить про добру зимівлю, а його підвищення - про несприятливу температуру та вологість повітря в зимівнику.

Температуру регулюють зменшенням або збільшенням вентиляційних отворів, а при значному потеплінні відкривають на ніч двері. Якщо температура нижча норми, зимівник додатково утеплюють снігом або будь-яким утеплювальним матеріалом.

При підвищенні вологості у зимівнику відкритий мед закисає, а перга пліснявіє. У бджіл, які споживають такий корм, виникає пронос. Для зниження вологості вентилюють зимівник, а у вулику відкривають на всю ширину верхні та нижні льотки. Низька вологість повітря викликає у бджіл спрагу, неспокій та посилене поїдання меду. Надмірно сухе повітря зимівника призводить до кристалізації меду, який, бджоли не можуть споживати. Для підвищення вологості повітря у зимівнику змочують підлогу та розвішують мокру мішковину.

Про кристалізацію корму свідчить наявність кристалів меду на контрольних листках паперу, а наявність рідкого меду (часто з бульбашками повітря) - про його закисання. При огляді льотків очищають їх від підмору бджіл. Загиблих бджіл змітають, збирають, виносять із зимівника і спалюють. На нестачу корму в сім'ї вказує тихий, затяжний, схожий на шелест сухого листя чи соломи звук. Сім'ї з таким шумом оглядають і зразу ж надають допомогу. Можна підгодовувати бджіл у стільниках закристалізованим медом, медово-цукровим тістом, цукровим сиропом.

Прогріті в теплій кімнаті 2-3 стільники з медом швидко вставляють всередину гнізда і закривати вулик. Відкачаний закристалізований мед двома порціями по 200-300 г загортають у марлю і кладуть на дротяну сітку. Медово-цукрове тісто, виготовлене при старанному змішуванні чотирьох частин цукрової пудри і однієї частини меду, дають так, як і відкачаний мед. На кожну сім'ю використовують дві порції суміші, по 0,5 кг кожна.

Цукровим сиропом (2:1) підгодовують бджіл із скляних банок місткістю 0,5 л, обгорнутих двома шарами марлі. Кожній сім'ї за один раз зверху ставлять по дві банки із сиропом, а через 10-15 днів даванку повторюють. Можна давати сироп і в стільниках, підставляючи їх у гнізда так, як і медові стільники.

Зимівля бджіл надворі. Під час зимівлі надворі в південних районах з короткою та м'якою зимою вулики з бджолами залишають на своїх місцях без додаткового зовнішнього утеплення. В районах із сніжними зимами одностінні вулики обгортають снігом, а двостінні можна і не засипати снігом. Якщо бджоли зимують в більш суворих умовах, вулики додатково обгортають толем, руберойдом або цупким папером так, щоб між ними і вуликом залишився простір 12-15 см, який заповнюють сухим листям, дрібною стружкою, соломою та ін. Добре зимують бджоли в спеціальних кожухах, які виготовляють на один, два або чотири вулики. При цьому вулики з боків, зверху і знизу обставляють щитами, виготовленими з обаполів, дощок та інших дешевих місцевих матеріалів. Простір між кожухом і вуликом заповнюють утеплювальним матеріалом товщиною 15-20 см. Для проходу бджіл від льотків через утеплювальний матеріал і стінку кожуха влаштовують коридорчики висотою 8-10 мм і шириною 15-20 см.

Сім'ї, які залишають зимувати надворі, повинні бути з матками, вирощеними в добрих умовах, сильними, зимостійкими і стійкими проти захворювань. Такі сім'ї порівняно із зимуючими в зимівнику необхідно забезпечити більшими запасами кормів - не менше 2,5 кг на вуличку і 2-3 рамками з пергою. В гніздах залишають на 1-2 рамки більше, ніж обсиджують бджоли.

Для запобігання зволоженню вулика гніздо розміщують у центрі вулика, а по боках ставлять діафрагми і утеплювальний матеріал. Поверх гнізда теж кладуть утеплення, яке не перешкоджає обміну повітря. Скорочують верхній льоток у вуликах-лежаках до 5-7 см, у багатокорпусних вуликах не скорочують, а нижній льоток закривають повністю. Льотки закривають від мишей загороджувачами. Добре зимують бджоли на розширених до 18 мм вуличках.

Кращими для зимівлі бджіл є українські вулики на вузьковисоку рамку з подвійними передньою і задньою стінками. В багатокорпусних вуликах залишають зимувати бджіл у двох корпусах. Верхній корпус повинен мати близько 20 кг меду після закінчення вирощування розплоду. В нижньому корпусі розміщують маломедні стільники, в кожному з яких не більше 1 кг меду. Остаточне формування кормових запасів доцільно поєднувати з проведенням термічної обробки бджіл проти вароатозу. Добрі результати дає зимівля сімей в одному вулику через сітку-перегородку.

При потеплінні взимку до 8-12°С для вильоту бджіл звільняють верх вуликів від снігу, якщо вони закидані ним, прочищають льотки, а також встановлюють потребу сімей у кормі. Для цього знімають дах вулика і оглядають зверху гніздо.

Якщо клуб спокійний і чимало меду, таким сім'ям допомога не потрібна. При ранньому відкладанні яєць маткою на стільниках нижніх корпусів у цих сім'ях з верхнього корпусу виймають повномедні крайні рамки, а останні рамки від середини відсовують до стінок вулика, щоб у центрі утворився простір, куди з нижнього корпусу обережно переставляють стільники з розплодом, а на їх місце - рамки з бджолами.

Крайніми розміщують медові рамки з верхнього корпусу. Корпус з розплодом ставлять верхнім. Коли цього не зробити, бджоли не залишать розплід і, витративши корм, загинуть. При відсутності корму в гніздах бджіл підгодовують, як описано вище.

Размещено на Allbest.ru