Живлення бджіл

Размещено на http://www.allbest.ru/

Живлення бджіл

Необхідні для організму речовини надходять у результаті споживання і перетравлення нектару і виробленого з нього меду та квіткового пилку. Сім'я пристосувалась його збирати, переробляти для зберігання та економно витрачати. Споживачами корму є розплід у стадії личинки й дорослі особини протягом усього життя.

Личинки, з яких розвиваються робочі бджоли і трутні, у перші три дні після виходу з яйця потребують спеціального корму. Він виробляється верхньощелепними і підглотковими залозами бджіл-годувальниць. Це молочко. З четвертого дня їм готують кашку -- суміш меду, пилку та води. Після запечатування розплоду годівля припиняється.

Личинки в маточниках забезпечені молочком на весь період цієї стадії. Для дорослої матки певна група бджіл, що доглядають за нею, виділяє таке саме маточне молочко. Цей високопоживний біологічно активний корм годувальниці постійно дають їй незалежно від пори року. Протягом кількох днів після виходу з маточника та при транспортуванні в спеціальних кліточках матка може жити за рахунок меду або кормового тіста, виготовленого з цукру й меду.

Дорослі робочі бджоли споживають вуглеводистий і білковий корм, хоча пропорції між ними змінюються. Живлення пилком тимчасово може припинитись, проте мед потрібний постійно. Як тільки його не стане, бджоли гинуть. Тому при роїнні, покидаючи гнізда, вони набирають запас меду в зобики, якого вистачає їм на кілька днів.

Взимку, коли настає стан спокою і припиняється льотна діяльність, виховання розплоду, будівельні та інші роботи, в гнізді виробляється тепло, відбуваються обмінні процеси, які потребують надходження в організм енергетичного корму.

Виникнення і розвиток сімейного способу життя сприяли формуванню ряду пристосувань у живленні медоносних бджіл, з яких найхарактерніші: вузька спеціалізація у виборі корму; пластичність щодо витрачання його в різні пори року; різнохарактерність живлення особин сім'ї; зміна дієти залежно від віку та активності життєвих процесів і виконуваних функцій робочих бджіл.

Життя сім'ї повністю залежить від комахозапилюваних рослин, у яких нектарники виробляють солодкий сік -- нектар. Ним живляться бджоли під час цвітіння рослин, а також збирають та переробляють у мед для створення запасів на період негоди. У випадках відсутності нектару вони знаходять і можуть приносити інші рослинні продукти: падь, сік зрілих плодів і ягід. У сучасному бджільництві при потребі бджіл підгодовують буряковим або тростинним цукром у вигляді сиропу чи тіста. Але ці замінники вуглеводистого корму є тимчасовими, а падевий мед навіть завдає шкоди, особливо в період зимівлі.

Значення меду як корму полягає насамперед у тому, що він містить великий запас енергії і використовується: для вироблення тепла, чим регулюється режим температури в гнізді; на механічну енергію м'язів бджіл, за рахунок якої відбувається льотна та інші види робіт; при будуванні стільників з воску, який виробляється в клітинах спеціальних залоз у результаті складних біохімічних процесів, і на формування організму, що розвивається з невеличкого яйця.

Кількість меду, що витрачається сім'єю протягом року на всі потреби, різна. У дослідах встановлено, що протягом року сім'я споживає 74--78 кг, а в активний період -- 69--73 кг меду. Науковці довели, що бджолиній сім'ї потрібно 80 кг енергетичного корму, з яких 50 кг вона використовує з меду, а 30 -- з перги.

При підгодівлі цукровий сироп може замінювати енергетичну частину корму. Живлення ним в осінньо-зимовий період не викликає помітних негативних явищ. Але в активний період бджолині сім'ї на цукровому кормі розвиваються слабше, ніж при споживанні меду.

Перетравлення і засвоєння вуглеводів відбувається в середній кишці. Прості цукри всмоктуються клітинами епітелію відразу, а сахароза спочатку обробляється ферментом інвертазою, а потім розщеплюється на глюкозу і фруктозу. Неперетравлена частина зовсім незначна. Так, з квіткового меду в товстій кишці залишається 1,84--1,98 % речовин, цукрового корму -- до 0,64, меду з домішкою паді -- до 2,5 % і більше.

Вуглеводне живлення бджіл має велике значення. Як тільки вони сформували сім'ю і перестали жити поодинці, виникла потреба обігрівати гніздо. Для цього витрачається різна кількість поживних речовин з великим запасом енергії. Навіть взимку, коли температура клуба значно знижується, поки немає розплоду, сім'я зігрівається за рахунок з'їденого корму, бо запаси поживних речовин у тілі для теплоутворення практично відсутні.

Основну кількість енергії протягом більшої частини року сім'я витрачає на підтримання температури в межах 34--35 °С, а також на льотну роботу. Через це в практиці бджільництва важливо створювати такі умови, при яких ці витрати можна скоротити. Це, зокрема, утримання сильних сімей у доброякісних вуликах, захист гнізда від вітру й холоду при знижених температурах, а влітку -- від спеки, розміщення пасіки ближче до медоносів. При перегріванні гнізд бджоли змушені переключатись на вентилювання вуликів та принесення води. В добре провітрюваних вуликах під час медозбору зменшуються витрати енергії на переробку нектару в мед.

Частина енергетичного корму потрібна для здійснення різних фізіологічних процесів у організмі (дихання і обмін речовин, функціонування органів і систем, мускульна активність, вироблення воску, молочка і ферментів, обмін в клітинах, розвиток різних органів та збільшення маси молодого організму).

Отже, виникнення сім'ї медоносних бджіл супроводжувалось посиленням ролі енергетичного корму. Разом з тим сформована біологічна одиниця, що складається з кількох десятків тисяч її членів, пристосовувалась до економного витрачання створених запасів, бо від них залежало життя та існуваня. Цим пояснюється регулювання кількості робочих бджіл стосовно до періодичності медозбору (нарощування сили до пори найбільшого нектаровиділення), своєрідна структура й умови життя бджолиного клуба, знищення зайвих споживачів корму (трутнів) в осінньо-зимовий період.

Одним з важливих пристосувань живлення бджіл є заготівля запасів вуглеводистого корму, який може зберігатись не тільки до медозбору наступного сезону, а й довше. Для цього вони значно змінюють склад зібраного нектару, зменшуючи вміст води до 21 % і нижче. Вироблений мед не псується, практично залишаючись незмінним, і, як правило, не кристалізується в запечатаних комірках. Звідти він доступний для живлення в будь-яку пору року. Високим вмістом сухої речовини (80--83 %) пояснюється велика енергонасиченість заготовленого корму. Тому в окремі місяці зимівлі сім'я обмежується споживанням 0,9--1,2 кг меду, а його запас (18--22 кг) витрачається протягом півроку і більше. За норму річної потреби меду для сім'ї з ресурсів кормової бази беруть для розрахунків близько 85 кг. Бджоли самі регулюють його споживання і витрачають економно, чим відрізняються від інших сільськогосподарських тварин, яких годують за добовими раціонами. медоносний бджола корм ліпідний

Посилення заготівлі меду відбувалось не тільки у зв'язку з удосконаленням організації бджолиної сім'ї і процесів її життєдіяльності. Великий вплив на неї мали умови клімату й медозбору. З розселенням виду в районах із суворою і тривалою зимою та багатими запасами нектару сім'я почала збирати за день 12--15 кг, а іноді й понад 20 кг корму. Спостерігались випадки, коли в умовах Далекого Сходу денний збір нектару на одну сім'ю перевищував 30 кг. Зареєстровано одержання від сім'ї в багатих медозбірних умовах понад 300 кг продукції за рік.

Протеїнове живлення. Протеїн -- група речовин (білки й аміди), що містять азот і забезпечують обмінні процеси живих організмів, в тому числі й медоносних бджіл. Під дією ферменту протеази в середній кишці білки розщеплюються до амінокислот, а потім до простіших сполук -- аміногруп. Завдяки біохімічним реакціям через аміногрупи здійснюється перетворення одних амінокислот в інші. Чим різноманітніший амінокислотний склад протеїнового корму, тим повноціннішим є живлення організму.

Основне джерело протеїну для бджіл -- квітковий пилок, де вміст його залежно від виду рослин перебуває в межах 16--42 %. У меду його в середньому 0,5 %.

Прості речовини, що утворюються при перетравленні пилку, всмоктуються клітинами епітелію середньої кишки, а потім гемолімфою розносяться до різних органів. У бджоли амінокислоти задовольняють потребу власного організму, а також через спеціальні залози у вигляді молочка витрачаються для годівлі розплоду (личинок) і матки.

Білковий корм значно впливає на окремі функції особин та житєдіяльність і продуктивність бджолиної сім'ї.

Так, у молодих бджіл у результаті посиленого споживання перги протягом перших днів життя значно збільшується запас білка в тілі, стають розвиненими підглоткові залози та інші органи, чим забезпечується здатність виконувати різні роботи залежно від віку та умов життя. Бджоли старшого віку витрачають протеїн для поновлення тканин новими клітинами, обмінних процесів та вироблення різних ферментів. Резерв амінокислот створюється переважно в жировому тілі. Особливо збільшується він у бджіл, що виводяться наприкінці літа й готуються до зимівлі. Вирощені на бідних запасах перги і виснажені восени (наприклад, переробкою сиропу, кліщовою хворобою) бджоли стають фізіологічно неповноцінними й живуть недовго.

Вигодування розплоду потребує найбільшої кількості білкового корму. На вирощування 1 кг бджіл (близько 10 тис. особин) сім'я витрачає до 1,5 кг перги. А тому в період, коли матка відкладає щодоби по 2 тис. яєць, бджоли приносять 300 г обніжжя. За кожні 10 днів інтенсивного росту сім'я спорожняє три рамки перги, тобто близько 3 кг. Частина її витрачається на приготування кашки личинкам старшого віку, а решту бджоли споживають для виділення молочка. При зменшенні запасів перги у вулику інтенсивність яйцекладки послаблюється. В умовах білкового голоду виховання розплоду припиняється, бджоли викидають личинок з комірок. Резерву поживних речовин у їх тілі для вироблення молочка вистачає ненадовго.

Під час медозбору внутрішньовуликові та льотні бджоли посилено виділяють фермент інвертазу для розщеплення сахарози на прості цукри. Ферментативна активність пов'язана з функцією підглоткових залоз, що залежить від вмісту білка в кормі.

Виділення воску залозами можливе лише тоді, коли молоді бджоли добре підготувались до секреторної діяльності клітин, споживши в молодому віці достатню кількість перги. Хоча віск і не містить азоту, проте одержання його від сімей неможливе без протеїнового живлення.

Здатність відтворювати потомство матки і трутні проявляють при повноцінній годівлі. Матку бджоли постійно забезпечують молочком, яке містить всі необхідні амінокислоти й інші поживні речовини. У численних дослідах встановлено залежність яйцекладки матки і виведення розплоду від запасів перги у вулику або підгодівлі протеїновим кормом. До парування здатні трутні, вирощені в сім'ях із достатніми запасами перги.

Отже, для одержання великої кількості продукції та утримання повноцінних сімей необхідно дбати про постійне забезпечення їх білковим кормом. Протягом року вони споживають в середньому 30 кг перги.

Ліпідне живлення. Жири і жироподібні речовини надходять в організм личинок і дорослих особин з пилком та молочком. Під впливом ферменту ліпази в середній кишці вони розщеплюються до жирних кислот, потрібних для вироблення залозами молочка, воску, відкладення резерву енергетичного матеріалу та забезпечення інших фізіологічних і біохімічних процесів у клітинах.

Оскільки бджоли збирають пилок з різних видів рослин, склад ліпідів надто різноманітний. За даними багатьох дослідників, вміст жирів і жироподібних речовин у пилку змінюється від 1,5 до 19,5 %. Розміщення пасік на угіддях, де цвітуть рослини, забезпечує бджіл пергою, яка задовольняє їх потребу в жирах.

Мінеральне живлення відіграє важливу роль в обмінних процесах. Мінеральні елементи надходять в організм з нектаром (медом), пилком і водою. У квітковому меду мінеральних солей міститься в середньому 0,17 %, падевому -- 1, пилку -- 2--4%. Мед, вироблений з цукрового сиропу, за мінеральним складом значно бідніший. У ньому не вистачає 17 мікроелементів з 30, що надходять з нектаром. Відсутність їх у кормі призводить до різних порушень в обміні речовин, послаблення дії гормонів, вітамінів.

Вода. Поряд з поживними речовинами вода необхідна для живлення організму дорослих бджіл і розплоду (личинок) і, крім того, для регулювання температури й вологості гнізда. При випаровуванні маленьких краплин з поверхні стільників знижується температура повітря і навіть під час спеки не перевищує норму (35 °С). Це важливе пристосування бджіл для створення необхідних умов середовища влітку.

Потреба у воді задовольняється принесенням її у зобику з напувалок на пасіці, водоймищ, річок, надходженням з рідким нектаром, поглинанням з повітря відкритим у комірках медом. Кількість її на добу різна, але найбільше витрачають сильні сім'ї при високій температурі, під час закривання вуликів для запобігання відвідуванню бджолами оброблених хімічними засобами рослин. В ізольовані сім'ї воду треба обов'язково наливати в годівниці або подавати за допомогою нескладних пристосувань. Бджоли активно носять воду весною, коли у вуликах багато розплоду, а нектару немає. Її використовують разом з медом і пергою для приготування кашки личинкам.

Найкраща для бджіл за мінеральним складом джерельна вода, а м'яку, наприклад дощову, необхідно підсолювати (5 г солі на 1 л). Напувалки з водою бджоли охоче відвідують в захищених від вітру і прогрітих сонцем місцях.

Размещено на Allbest.ru