Використання повареної солі для профілактики набрякової хвороби поросят після відлучення

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Миколаївський національний аграрний університет

Використання повареної солі для профілактики набрякової хвороби поросят після відлучення

Лихач А.В., кандидат с.-г. наук, доцент

Лихач В.Я., доктор с.-г. наук, доцент

В умовах сьогодення у практиці свинарства не існує чіткої думки щодо терміну використання повареної солі з метою профілактики набрякової хвороби відлучених поросят. У зв 'язку з цим, основною метою проведених досліджень було вивчення терміну використання повареної солі відлучених поросят задля профілактики у них набрякової хвороби (коліентеротоксемії). Для цього ми провели науково-господарський дослід в умовах Агрофірма «Миг-Сервіс-Агро» Новоодеського району Миколаївської області, сформувавши 5 піддослідних груп відлучених поросят з живою масою 8 кг за принципом аналогів.

Протягом досліджень нами встановлено, що найоптимальнішим варіантом для профілактики набрякової хвороби поросят є згодовування їм повареної солі 4 дні до і 4 дні після відлучення від свиноматки, оскільки майже з першого дня поросята споживали поварену сіль і виявляли неабияку зацікавленість до мінеральної підкормки, а тому мали вірогідно вищі показники продуктивності у період дорощування, ніж їхні ровесники.

Ключові слова: поросята, набрякова хвороба (коліентеротоксемія), поварена сіль, відлучення.

У виробництві м'яса і сала велике значення має розвиток свинарства, як найбільш скоростиглої галузі тваринництва. У м'ясному балансі харчування людини в нашій країні на частку свинини припадає 70-80%. Однак значна скупченість тварин на невеликих територіях може спричинити виникнення інфекційних хвороб. В наш час у господарствах спостерігається значний відхід молодняку з причини захворювання на диспепсію, коліентеротоксемію, сальмонельоз. Великий відсоток серед вказаних захворювань припадає саме на коліентеротоксемію [1]. Таким чином, хвороба набуває актуальності у зв'язку із частим її виникненням.

Коліентеротоксемія (набрякова хвороба) - це гостра інфекційна хвороба поросят переважно відлученого віку, що характеризує порушення функції центральної нервової системи, ентеротоксемією, утворенням набряків у різних органах і тканинах. На цю хворобу хворіють, як правило, поросята кращої вгодованості після відлучення від свиноматок. Це відбувається у відлучених поросят при надмірному та пожадливому вживанні значної частини корму, переважно незвичного, важко перетравного. Пожадливе споживання корму часто призводить до переповнення і переобтяження шлунка, а відтак - до тяжкого розладу травлення.

Лікування набрякової хвороби ефективне лише на початку захворювання. Основним заходом повинна бути профілактика [2].

Дослідники по-різному пропонують шляхи вирішення даної проблематики. Зокрема, Б.Л. Белкін, В.С. Прудніков, А.М. Малахова та інші вважають, що всім підозрюваним поросятам на цю хворобу слід негайно дати перорально 10% хлористого кальцію та хлористого натрію по 5 мл тричі на день. Далі для прискорення евакуації вмісту шлунково- кишкового тракту і зменшення всмоктування токсинів у годівниці поросят потрібно влити 5% розчин глауберової солі [3].

Як вказує С. Бобруйко, що для профілактики набрякової хвороби у поросят необхідно застосовувати метод дозованого ссання. Його застосовували при двофазному методі вирощування поросят: за допомогою спеціальних щитків з лазом поросятам закривали доступ до свиноматок, утримували їх в «їдальнях» для поросят від двох-трьох годин до трьох-п'яти діб, тобто відлучали їх від свиноматок поступово [4].

За твердженням М. Бурлаки для профілактики набрякової хвороби поросят протягом чотирьох днів до та після відлучення на 100 кг корму варто давати: 50 г хлортетрацикліну, 200 г сульфадимезину, 60 г мідного купоросу, 40 г фуразолідону, 50 г фармазину. Протягом 10 днів після відлучення автор рекомендує кількість загального корму зменшувати на 20% [5].

Добрі результати у профілактиці набрякової хвороби поросят забезпечує препарат польського виробництва «Bioveta», який містить сульфадиметоксин і оксид цинку.

На думку В.П Урбана, І.Л. Найманова найефективнішим і дешевим методом профілактики та лікування захворювання є згодовування відлученим поросятам в межах зоогігієнічних нормах кухонної солі [6].

У зв'язку із вищевикладеним, варто відзначити, що в умовах сьогодення у практиці свинарства не існує чіткої думки щодо терміну використання повареної солі з метою профілактики набрякової хвороби відлучених поросят. Тому, основною метою проведених досліджень було вивчення терміну використання повареної солі відлучених поросят задля профілактики у них набрякової хвороби (коліентеротоксемії).

У зв'язку із вище викладеним, нами було поставлене завдання з'ясувати оптимальний період вільного доступу відлучених поросят до повареної солі у годівницях. Для цього ми провели науково-практичний дослід в умовах Агрофірма «Миг-Сервіс-Агро» Новоодеського району Миколаївської області, сформувавши 5 піддослідних груп відлучених поросят з живою масою 8 кг за принципом аналогів: І контрольна група, поросята якої не мали вільного доступу до повареної солі; ІІ дослідна група - тварини якої мали доступ до кухонної солі 10 днів до і 10 днів після відлучення; ІІІ дослідна група - 7 днів до і 7 днів після відлучення; IV дослідна група - 4 дні до та 4 дні після відлучення; V дослідна група - 1 день до та 1 день після відлучення. Загальна кількість свиней у кожній із груп склала 180 голів. Крім цього, нами було досліджена рухова поведінка поросят дослідних груп у вигляді кількості підходів до годівниці із повареною сіллю. Рухова поведінка вивчалася методом візуального спостереження з 6 години ранку до 18 години вечора. Показники продуктивності поросят в період дорощування згідно проведеного досліду наведені у таблиці.

У результаті проведеного дослідження нами встановлено, що показник великоплідності у всіх піддослідних груп був у межах 1,41-1,44 кг. Тривалість підсисного періоду становила 30 днів. Найбільша кількість поросят у віці 90 днів встановлена у IV дослідній групі, що перевищувало I, II, III, V групи відповідно на 5,6%, 2,2%, 3,4%, 2,8%.

Так, найбільша жива маса зафіксована у підсвинків IV дослідної групи, які мали вільний доступ до повареної солі 4 дні до і 4 дні після відлучення - 37,8 кг і вірогідно перевищували тварин I, II, III, V піддослідних груп на 7,4 кг, 1,8 кг, 2,0 кг, 2,1 кг відповідно. Однак, варто зазначити, що за цим показником підсвинки всіх дослідних груп вірогідно перевищували ровесників контрольної на 5,3-5,6 кг.

Таблиця

Продуктивність поросят в період дорощування

Примітки: а - вірогідне перевищення показників І контрольної групи; b - вірогідне перевищення показників ІІ дослідної групи; c - вірогідне перевищення показників ІІІ дослідної групи;.е - вірогідне перевищення показників V дослідної групи.

Ця обставина сприяла підвищенню середньодобового приросту поросят IV групи на дорощуванні - 404,2 г, на відміну від ровесників І-ІІІ груп - 321,8-384,1 г.

Отже, збереженість поросят найвищою також була зафіксованою у підсвинків ГУ дослідної групи - 98,8%.

Дані розрахунки свідчать, що найоптимальнішим варіантом для профілактики набрякової хвороби поросят є використання повареної солі у вільному доступі до неї 4 дні до і 4 дні після відлучення.

На нашу думку, фізіологічна дія кухонної солі для профілактики набрякової хвороби поросят полягає в існуванні «калій-натрієвого насосу». Поживні речовини з їжі в кишечнику через слизову оболонку потрапляють в кров, яка потім доставляє їх до тканин. Через найтонші капіляри (кровоносні судини) вони потрапляють в екстрацелюлярну рідину, навколишні клітини. Звідси вони перекачуються до клітин організму.

Рух рідини всередині клітини здійснюється завдяки мініатюрних «насосів», які знаходяться на внутрішній оболонці клітини. Спочатку через найдрібніші пори вони викачують з клітини натрій. В результаті концентрація натрію у внутрішньоклітинній рідини зменшується, при наявності у раціоні повареної солі. Інші іони натрію проникають через захисну мембрану всередину клітини. Виникає постійний обмін рідинами між зовнішнім і внутрішнім простором клітини. Інакше відбувається накопичення рідини біля навколомозкової оболонки, що і провокує набрякову, а потім і нервову форми перебігу набрякової хвороби.

Такі «шлюзи», що організують приплив корисних речовин всередину клітини, працюють тільки при наявності великої кількості калію. Несучі заряд частинки калію тоді вступають у клітину, в той час як натрій викачується і потрапляє в екстрацелюлярну рідину. Тому, при виникненні першої симптоматики набрякової хвороби поросят, практики рекомендують примусовим чином дати підозрілим поросятам відразу чайну ложку звичайної повареної солі, а потім зробити вільний її доступ до годівниці поросят. Якщо одразу виконати такі дії, то симптоми цієї небезпечної хвороби згодом зникають.

Таким чином, у ході проведеного дослідження констатуємо, що з метою профілактики коліентеротоксемії поросят на дорощуванні найдешевшим методом є використання повареної солі за 4 дні до та 4 дні після відлучення від свиноматки.

В результаті проведених досліджень щодо використання повареної солі для профілактики набрякової хвороби поросят було досліджено кількість солі, яку з'їли поросята дослідних груп. В ході досліду встановлено, що поросята ІІ дослідної групи за час вільного доступу до повареної солі (10 днів до і 10 днів після відлучення) перші 3 доби практично не споживали сіль, а підходи до годівниці були виключно із зацікавленості, потім поросята вдавалися до спроби скуштувати зацікавлений об'єкт (сіль), обнюхували його тощо. Така ж тенденція щодо обмеженого споживання солі спостерігалася в останні три доби, де поросята до даної підкормки втрачали інтерес, і фізіологічно не потребували даного елементу, а тому підкормку топтали, забруднювали і т.п. За дослідний період поросята ІІ дослідної групи з'їли 5,92 г повареної солі.

Що стосується ІІІ дослідної групи, то зазначаємо, що поросята цієї групи за час вільного доступу до повареної солі (7 днів до і 7 днів після відлучення) перші 2 доби не споживали сіль, а лише спочатку обнюхували її, а потім вдавалися до спроб поїдання, і останні дві доби втрачали також інтерес до повареної солі із-за фізіологічного насичення даними мікроелементами. За час досліду поросята цієї групи з'їли 6,58 г повареної солі.

Молодняк ГУ дослідної групи за час вільного доступу до повареної солі (4 дні до і 4 дні після відлучення) майже з першого дня споживали поварену сіль і виявляли неабияку зацікавленість до мінеральної підкормки. За період досліду поросяти спожили 8,14 г кухонної солі.

Безумовно поросятам V дослідної групи час вільного доступу до повареної солі (1 день до і 1 день після відлучення) є недостатнім для профілактики набрякової хвороби, а тому і кількість спожитої мінеральної підкормки складає 3,82 г.

Згодом, у ході проведених спостережень встановлено, що поросятами ІІ, ІІІ дослідних груп за час спостережень в середньому було зроблено 12 підходів до годівниці із повареною сіллю, а поросятами ІУ, V дослідних груп за час спостережень було зроблено в середньому 16 підходів до годівниці із мінеральною підкормкою.

Висновки

набряковий хвороба порося сіль коліентеротоксемія

В результаті проведених досліджень в умовах «Агрофірма «Миг-Сервіс- Агро» Новоодеського району Миколаївської області встановлено, що найоптимальнішим та найдешевшим способом профілактики набрякової хвороби поросят є використання повареної солі 4 дні до і 4 дні після відлучення. Крім того, встановлено, що поросятами (ІУ, V дослідних груп) було зроблено в середньому 16 підходів до годівниці із повареної сіллю.

Список використаної літератури

Березовский А.В. Основные болезни свиней и современные средства для их лечения и профилактики / А.В. Березовский. - К. - 2008. - С. 37-39.

Брем А.К. Отечная болезнь поросят в хозяйствах промышленного типа и совершенствования мер борьбы с ней: Автореф. дис. ... канд. вет. наук / А.К. Брем. - Новосибирск, 1986. - 18 с.

Белкин Б.Л. Болезни молодняка свиней с диарейным и респираторным синдромом: диагностика, лечение и профилактика / Б.Л. Белкин, В.С. Прудников, Н.А. Малахова. - М.: Колос, 2007. - 111 с.

Бобруйко С. Набрякова хвороба: прояви, лікування та профілактика /

С. Бобруйко // Ветеринарна медицина України. - 1997. - № 4. - С. 13-14.

Бурлака М. Профілактика загибелі новонароджених поросят / М. Бурлака // Ветеринарна медицина України. - 1997. - № 6. - С. 9.

Урбан В.П. Болезни молодняка в промышленном животноводстве / В.П. Урбан, И.Л. Найманов. - М.: Колос. - 1984. - 207 с.

References

Berezovskij A.V. Osnovnye bolezni svinej i sovremennye sredstva dlja ih lechenija i profilaktiki / A. V. Berezovskij. - K. - 2008. - S. 37-39.

Brem A.K. Otechnaja bolezn' porosjat v hozjajstvah promyshlennogo tipa i sovershenstvovanija mer bor'by s nej: Avtoref. dis. ... kand. vet. nauk / A. K. Brem. - Novosibirsk, 1986. - 18 s.

Belkin B.L. Bolezni molodnjaka svinej s diarejnym i respiratornym sindromom: diagnostika, lechenie i profilaktika / B.L. Belkin, V.S. Prudnikov, N.A. Malahova. - M.: Kolos, 2007. - 111 s.

Bobrujko S. Nabryakova xvoroba: proyavy, likuvannya ta profilaktyka / S. Bobrujko // Veterynarna medycyna Ukrayiny. - 1997. - № 4. - S. 13-14.

Burlaka M. Profilaktyka zagybeli novonarodzhenyx porosyat / M. Burlaka // Veterynarna medycyna Ukrayiny. - 1997. - № 6. - S. 9.

Размещено на Allbest.ru