Вплив біологічного консерванту на якість та продуктивну дію сінажу

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Реалізація генетичного потенціалу молочної і м'ясної продуктивності великої рогатої худоби досягається лише за умови створення повноцінної і стабільної кормової бази. Недостатня забезпеченість кормами, низька їх якість, незбалансованість раціонів за енергією, протеїном, мікроелементами, вітамінами, амінокислотами, порушення технології і техніки годівлі, призводить до того, що генетичний потенціал тварин реалізується лише на 60-70%. Корми значною мірою є визначальними і для економічних показників, оскільки в структурі собівартості продукції скотарства на їх частку припадає до 70% витрат .

Традиційні для господарств зимові корми - сіно і силос - відрізняються невисокою поживністю, що змушує тваринників взимку підвищувати частку концентратів у раціонах великої рогатої худоби. Альтернативою цим кормам є сінаж. Це єдиний вид зимового корму, найбільш близький за кормовою і біологічною цінністю до зеленого корму, оскільки максимально зберігає обмінну енергію, протеїн, цукор, каротин і одночасно досить концентрований (сухий), щоб забезпечувати годівлю високопродуктивних тварин. Завдяки прив'ялюванню трав до вологості 45-55% створюються несприятливі умови для розвитку шкідливої мікрофлори, що є важливим фактором збереження корму [1].

Традиційна траншейна технологія заготівлі сінажу є досить «важкою» і потребує дуже ретельно, скрупульозно дотримуватися технології. Втрати кількості та якості відбуваються майже на всіх етапах: у полі при затягуванні процесу сушіння; при недостатньому ущільненні сінажу в траншеї, із-за неякісної герметизації; втрати при вийманні і роздачі корму. Сумарні втрати становлять більше 20-25% від заготовленого корму. Труднощі і недоліки традиційної технології успішно долаються при заготівлі цього корму за технологією "сінаж в упаковці". Досвід тільки останніх чотирьох років показує, що сінаж в упаковці дає збільшення поживності кормів приблизно на 20%, дозволяє отримати якісний корм, ефективно його використовувати і підвищити продуктивність тварин на 2030%. Разом з тим, щоб не допустити пошкодження рулону, обмотка його плівкою проводиться часто не в полі, а біля кормового двору, що збільшує інтервал між формуванням рулону і його герметизацією до 2 години і більше. Це неминуче призводить до самозігрівання маси через контакт з повітрям, внаслідок чого втрачається каротин, протеїн і загалом суха речовина корму [2, 3].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Однією із умов зниження втрат поживних речовин при заготівлі сінажу є застосування біологічних консервантів. За думкою В.М. Косолапова [4], Ю.А. Победнова, В.В. Панкратова [5], чим інтенсивніше відбувається молочнокисле бродіння в сінажній масі, а відповідно вона більше підкисляється, тим більшу аеробну стабільність має корм. Досліджено ряд бактеріальних консервантів (інокулянт 11Н50, Біосиб, Літосил) при заготівлі сінажу за традиційною траншейною технологією. Встановлено, що бактеріальні закваски регулюють мікробіологічні та біохімічні процеси, стимулюють молочно-кисле бродіння, що спричиняє пригнічення життєдіяльності шкідливих мікроорганізмів, насамперед клостридій, які руйнують білок до масляної кислоти і амінів. Тобто спрямована ферментація призводить до зниження втрат поживних речовин і підвищення якості корму [6, 7, 8].

Проте самі бактерії добре гідролізують легко ферментовані вуглеводи, яких недостатньо в бобових травах у ранні фази вегетації. При консервуванні кормів із несилосуємих рослин М. Вульфорд [9] запропонував поєднувати бактеріальні закваски з ферментами. В Інституті кормів та сільського господарства Поділля НААН України при консервуванні люцерни в траншеях використано бактеріально-ферментний препарат Літосил плюс, ферменти якого створюють сприятливі умови для життєдіяльності молочно-кислих бактерій [10]. сінаж кормовий консервант

Метою досліджень було визначення ефективності застосування бактеріально-ферментного препарату Літосил плюс, виробництва ЗАО «Ензим», при заготівлі сінажу в рулонах з пров'яленої маси люцерни, скошеної у фазу бутонізації.

Матеріал і методика досліджень. Науково-господарський дослід проведений на молочнотоварній фермі СТОВ «Золоті Луки» Вінницької області, де впродовж останніх трьох років заготовляють сінаж та силос із багаторічних бобових та злакових трав за рулонною технологією.

Для проведення досліду було заготовлено 485т люцернового сінажу: 240 т без консерванту (контрольний варіант), 245 т - з консервантом Літосил плюс (дослідний варіант).

Зелену масу люцерни скошували на початку бутонізації роторними косарками АМ 243 CV, підв'ялювали з використанням ротаційних граблів-ворушилок KW 5.50/4x7 до вологості 49%. Консервант вносили під час формування рулону з допомогою дозувального пристрою, встановленого на прес-підбирач VICON - RF 121 із розрахунку 4г на 1 т корму. Рулони протягом 2-х годин після пресування герметизували плівкою обмотувальником рулонів MAJA Z583.

Перед початком згодовування сінажу проводили його органолептичну оцінку та відбирали середні проби для визначення біохімічних показників якості, які проводили в лабораторних умовах кафедри годівлі сільськогосподарських тварин Вінницького національного аграрного університету та Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААУ.

З метою визначення продуктивної дії сінажу з люцерни, заготовленого із застосуванням бактеріально-ферментного консерванту, проведено годівельний дослід, за методом груп-аналогів, на ремонтних теличках української чорно-рябої молочної породи за наступною схемою (табл. 1).

Телички утримувалися в однакових умовах - безприв'язно у клітках, корми раціону роздавалися вручну. Різниця між групами полягала в тому, що контрольна група отримувала сінаж з люцерни, заготовлений без консерванту, дослідна - сінаж, заготовлений з використанням бактеріально-ферментного препарату Літосил плюс у дозі 4 г/т.

Таблиця 1. Схема досліду по визначенню продуктивної дії сінажу з люцерни на ремонтних телицях віком 9 місяців

Результати досліджень та їх обговорення. Органолептична оцінка заготовлених кормів, показала, що сінаж як контрольного так і дослідного варіанту мав збережену структуру, зелений колір та приємний фруктово-кислий запах.

Застосування біологічного консерванту дало можливість покращити збереженість сухої речовини та сирого протеїну в процесі консервування. Вміст сухої речовини у прив'яленій зеленій масі люцерни перед початком консервування склав 49,52% з концентрацією протеїну в сухій речовині - 20,56%. У сінажу без консерванту вміст сухої речовини зменшився порівняно із вихідною сировиною на 41,5г/кг або на 8,38%, тоді як в сінажі з Літосилом плюс втрати сухої речовини зменшилися до 5,21%. Зменшення втрат сирого протеїну відбулося внаслідок попередження гідролізу протеїну шляхом швидкого підкислення маси органічними кислотами, отриманими в результаті життєдіяльності молочнокислих бактерій. Так, якщо у контролі (сінаж без консерванту) втрати сирого протеїну склали 12,65%, у сінажі, заготовленому із застосуванням бактеріального консерванту Літосил плюс у дозі 4 г/т-4,43%.

Аналізуючи хімічний склад готового сінажу, слід зазначити, що сінаж з консервантом мав вищі показники вмісту сухої речовини, в тому числі протеїну та БЕР (табл. 2).

Так у сінажу, заготовленому з використанням консерванту Літосил плюс містилося на 15,4 г/кг або на 3,46% більше сухої речовини, ніж у сінажу без консерванту. Вміст сирого протеїну в сухій речовині дослідного варіанту був на 7,67% вищий контролю. Водночас у сінажі, обробленому біологічним консервантом, вміст сирої клітковини був нижчим на 6,87%, що є результатом гідролізу клітковини під впливом комплексу целюлозолітичних ферментів, що входили до складу консерванту.

Таблиця 2. Біохімічний склад сінажу з люцерни (% на суху речовину)

Отримані дані підтверджують позитивну дію бактеріально-ферментного препарату на протікання процесів бродіння, свідченням чого є підвищення вмісту молочної кислоти в сухій речовині на 5,0% порівняно з контролем при зменшенні частки оцтової кислоти на 28,7 % (табл. 3). Змінилося і співвідношення органічних кислот. Так вміст молочної кислоти в сінажу без консерванту склав 73,5% від маси кислот, у дослідному варіанті (з консервантом Літосил плюс) - 80,3%, що на 6,8% більше. Масляна кислота в обох варіантах була відсутня. Збільшення частки молочної кислоти в сінажі із застосуванням консерванту свідчить про частковий гідроліз складних важко перетравних вуглеводів до моноцукрів під дією консерванту, що і узгоджується із зниженням вмісту сирої клітковини в сухій речовині.

Таблиця 3. Вміст органічних кислот та аміачного азоту в люцерновому сінажу