Аналіз економічної ефективності тваринницької галузі і шляхи її покращення в реальних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз економічної ефективності тваринницької галузі і шляхи її покращення в реальних умовах

Постановка проблеми у загальному вигляді

тваринницький галузь худоба

Головною економічною задачею, яка стоїть перед сільським господарством, є підвищення його ефективності за рахунок інтенсифікації технологічних процесів на основі науково-технологічного прогресу і окремих засобів механізації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Для задоволення оптимальних потреб населення республіки в тваринницькій продукції забезпеченість на рік повинні становити: м'ясом -- 80 кг, молоком -- 400 кг, яйцем 285 шт. у розрахунку на одиницю населення. Але аналіз становища тваринницької галузі дає підставу констатувати, що показники виробництва продуктів тваринництва не задовольняють сучасним вимогам [1, 2, 3].

Формування цілей статті. Метою статті є аналіз сучасного стану тваринницької галузі в Україні і в Харківській області з наведенням шляхів покращення цієї галузі.

Виклад основного матеріалу дослідження

Починаючи з 1990 року сільське господарство в силу різних причин погіршується з усіх галузей у тому числі тваринницькій [4].

В останній галузі таке становище характеризується в першу чергу зменшенням поголів'я худоби, виробництва і споживання кормів [5-7].

Аналіз сучасного стану в Україні і Харківській області дає підстави констатувати, що споживання основних видів продукції тваринницької галузі, крім споживання яєць, на початок становлення незалежної України не задовольнялись в повній мірі потреби населення [8-10]. В 1990 р. споживання м'яса та м'ясної продукції на одну особу становило в Україні 85%, а в області 84% від потреби. Молока та молочних продуктів в той час становило відповідно 93 і 94 % від потреби.

Ці показники 10 років знижувались і в 2000 р. становили: м'яса і м'ясних продуктів в Україні і Харківській області відповідно 48 і 42 %, молока і молочних продуктів -- відповідно 49 і 42 %.

Починаючи з 2000 р. споживання цих продуктів тваринницької галузі зростає. Наприклад у 2009 р. в Україні і області ці показники досягли: м'яса і м'ясних продуктів відповідно 62 і 66 %; молока і молочних продуктів -- відповідно 53 і 54 % від потреби на одну особу.

В 1990 р. всі показники тваринницької галузі в Україні і області знижувались у порівнянні з 1985 р. Поголів'я худоби та птиці в Україні у відсотках в цей період становила: великої рогатої худоби (ВРХ) -- 92,4; корів -- 94,6; свиней -- 96,7; овець та кіз -- 91,2; птиці -- 97,4 [11-13].

Починаючи з 1990 р. всі види худоби в Україні і області зменшувались. В 2000 р. поголів'я худоби становило відповідно у відсотках до 1990 р.: ВРХ -- 38,3 і 36,5; корів -- 59,2 і 52,3; свиней -- 39,4 і 33,6; овець та кіз -- 22,3 і 27,9; птиці -- 50,3 і 41,9.

В 2010 р. поголів'я становило у відсотках до 1990 р. відповідно:

ВРХ --18,3 і 15,2; корів -- 31,4 і 24,2; свиней -40,9 і 26,0; овець і кіз --і 26,1; птиці -- 82,8 і 65,5.

Аналіз поголів'я у тваринницькій галузі дозволяє констатувати, що наявність птиці у господарствах зменшувалось до 2000 р., а після цього періоду поголів'я птиці почало збільшуватись і в 2015 р. в Україні воно становило 82,9 % до 1990 р.

Останні види худоби постійно зменшувались із різною динамікою.

Зменшення поголів'я відбувається з декількох чинників. По- перше в ході реформування сільськогосподарських підприємств, в дійсності відбулося або повна ліквідація великих тваринницьких комплексів, або їх розподілення на дрібні, що супроводжувалось різким скороченням поголів'я худоби.

Зміна поголів'я на початку 90-х років проходило в соціально- економічних умовах, які були пов'язані з розпадом Радянського Союзу і початком становлення самостійної України. В цей період функціонували колгоспи і радгоспи, крупні тваринницькі комплекси, зменшились і деякі виробничі зв'язки між міністерствами, окремими галузями, підприємствами, застосовувались існуючі на той час різні технології виробництва продукції тваринництва, заготівлі кормів, наявності необхідної кормозбиральної техніки.

Більш інтенсивне зменшення поголів'я худоби у другій половині 90-х років можна пояснити тим, що в цей час тваринницька галузь, як і в цілому економіка України продовжували деградувати в Україні і в Харківській області в силу уже названих чинників.

Також серед чинників зменшення поголів'я худоби треба назвати відсутність мотивації у аграрників, наявність диспаритету цін на тваринницьку продукцію, індиферентне ставлення керівництва до цієї галузі, відсутність належної фінансової, технічної, матеріальної і організаційної допомоги з боку держави, а також переміщення молоді із сіл в міста, або за кордон, тобто відсутність робочої сили.

До характеристик умов динаміки поголів'я до 2000 р. слід добавити організаційно-економічну і технологічну дисципліни, які викликані процесом становлення самостійної держави і пов'язаного з цим зникненням, удосконаленням і появою нових виробничих відносин.

Повільне зменшення поголів'я і деяка стабілізація його з 2000 до 2010 р., на наш погляд,в першу чергу пояснюється виходом Указу Президента в 1999 р. і пов'язаного з ним початком налагодження виробничих зв'язків і виробництва тваринницької продукції як в окремих господарствах, так і в цілому у тваринницькій галузі області і України. На жаль і в 2005 і в 2010 роках поставлені задачі щодо поголів'я і заготівлі кормів не виконані.

Щодо продуктивності худоби треба відмітити наступне. В Україні і області виробництво м'яса і молока з 1990 р. зменшувалось. Так в 2000 р. у порівнянні з 1990 р. виробництво м'яса і молока у відсотках становила в Україні відповідно 38,2 і 42,6. У Харківській області ці показники були відповідно 37,0 і 42,5 %.

Виробництво м'яса має в Україні в 2005 р. становило 36,6 % до 1990 р. З цього року виробництво м'яса позитивну динаміку і в 2015 р. становило 54,1 % до 1990 р. В області цей показник майже не змінився.

Виробництво молока в Україні і області з 1990 р. до 2000 р. зменшилось відповідно до 51,6 % і 42,5 %. З цього часу практично не змінювалось і в 2014 р. становило відповідно 45,4 % і 41,4 % у порівнянні з 1990 р.

Удій молока від однієї корови в Україні в середньому на рік становив у 1990 р. 2863 кг і постійно зростає. В 2015 р. цей показник становив 5500 кг. [14-16].

Відносно рівня рентабельності продукції тваринництва слід констатувати, що основні види продукції у республіці і області були рентабельними тільки у 1990 р. Після цього року всі види продукції за винятком яєць були збитковими. Причому рівень збитковості по всіх видах продукції коливався в Україні від -- 4,4 до 43,3 % у 2013 р., а по області -- від 7,0 до -- 55,2 % у 2013 р.

На наш погляд збитковість продукції пояснюється диспаритетом цін на сільськогосподарські і промислові товари, реформуванням підприємств, що супроводжується зміною виробничих зв'язків між структурами АПК і не достатком техніки і її не обґрунтованим підбором [17].

Для пояснення динаміки показників проаналізуємо витрату кормів за дослідний період. Витрата кормів на одну умовну голову великої рогатої худоби в центнерах кормових одиниць зменшилась з 32,5 ц у 1990 р. до 29,6 ц у 2000 р. Починаючи з 2000 р цей показник збільшився до 32,3 ц у 2009 р. А в 2013 р. цей показник був зафіксований 30,9 ц.

Загальна витрата кормів у тваринництві починаючи з 1990 р. (103,6 млн. т.) постійно в Україні зменшувалась і в 2013 р. становила 34,6 млн. т. кормових одиниць.

Збільшення заготівлі кормів перш за все пов'язане з покращенням забезпеченості технікою і зокрема кормозбиральною.

Кормовиробництво -- важлива галузь сільського господарства, науково-технічний рівень якої не тільки визначає стан тваринництва, але і суттєво впливає на ефективність рослинництва, збереження родючості ґрунтів і навколишнього середовища.

Створення стійкої збалансованої кормової бази для сільськогосподарських тварин і птиці є однією з умов, яка забезпечує перехід кормо виробництва на промислову основу.

Загалом кризові явища у тваринництві спричинені такими факторами:неврегульованість економічних відносин у

народногосподарському комплексі, низький рівень господарювання, нехтування технологічними вимогами, науково обґрунтованими ресурсозберігаючими технологіями, відсутність об'єктивного економічного аналізу виробничої діяльності, на основі якого приймаються ефективні управлінські та технологічні рішення, не достатня селекційно-племінна робота та годівля тварин, відсутність коштів в необхідній кількості.

В цих умовах, при гострому дефіциті власних джерел фінансування особливу увагу слід приділити залученню іноземного капіталу.

Формування ринкових умов господарювання в аграрному секторі взагалі і в тваринницькій галузі зокрема за негативного впливу кризових явищ зумовлює потребу в пошуках можливостей зростання ефективності сільськогосподарського виробництва, в тому числі і в тваринництві.

Висновки

Для досягнення стабілізації, а в подальшому і збільшення поголів'я худоби необхідно здійснювати відновлення галузі на інвестиційно-інноваційній основі та забезпечення високого рівня інтенсивності виробництва.

Збільшення виробництва продукції тваринницької галузі неможливо без додаткових фінансових вкладень.

Отже іноземні інвестиції є важливим джерелом фінансування підприємств,передачі технологій та створення робочих місць, що активно сприяє економічному зростанню, підвищенню життєвого рівня. Тому створення сприятливих умов для залучення іноземного капіталу залишається важливою проблемою економічного розвитку.

Таким чином, ефективний розвиток тваринництва може бути успішним на підставі інтенсивних методів організації і технології галузі на підставі зміцнення кормової бази, підвищення продуктивності праці, рентабельності і зміцненню економіки усієї галузі.

Література

1. Стратегія соціально-економічного розвитку Харківської області на період до 2011 р. : [монографія] / За ред. Є.П. Кушнярьовя. -- Х. : Вид. Дім «ІНЖЕК», 2004. - 448 с.

2. Присяжнюк М.В. Аграрний сектор економіки України (стан і перспективи розвитку) / М.В. Присяжнюк, М.В. Зубець, П.Т. Сяблук та ін.; за ред. М.В. Присяжнюкя, М.В. Зубця, П.Т. Сяблукя, Я. Месель-Веселякя, М. Федуловя. -- К. : ИНЦ IAE, 2011 -- 1008 с.