Особливості селекційної роботи у свинарстві

Keywords: pig breeding, breed, breeding, productivity, quality, economy

Обобщены методы селекционного процесса генетического усовершенствования поголовья свиней в историческом аспекте с учетом их биологических и хозяйственно-полезных признаков при разведении в различных условиях выращивания. Определена направленность деятельности субъектов племенного дела в обеспечении интенсификации свиноводства.

Ключевые слова: свиноводство, порода, селекция, разведение, продуктивность, качество, экономика

Вступ

М.І. Вавілов вважав, що селекція - це еволюція живих організмів, яка спрямовується волею людини. На практиці - це комплекс заходів з оцінки спадкових (генетичних) якостей тварин, вибору кращих особин на основі цієї оцінки і цілеспрямованому їх підбору для одержання продуктивного потомства [3, 5].

Племінна робота - це постійний послідовний процес від минулих народних до сучасних науково-обгрунтованних прийомів селекції. Вона передбачає комплекс заходів, які забезпечують розвиток і закріплення високої продуктивності тварин за рахунок удосконалення особливостей окремих особин, стада і породи. Ці особливості постійно еволюціонують, тому дослідження їх є актуальним.

Метою досліджень було визначення особливостей селекційного процесу у свинарстві в історичному аспекті. Предметом досліджень стали свині великої білої породи. При цьому використовувався метод узагальнення досягнень вітчизняних і зарубіжних науковців.

Результати досліджень

Племінна робота в кожній галузі тваринництва має загальні принципи і свої особливості. В свинарстві - це створення нових і удосконалення існуючих порід, типів, ліній з тим, щоб в умовах промислових технологій забезпечити конкурентоздатність галузі за рахунок високої продуктивності тварин, продуктивності праці робітників комплексів (ферм) і економічної ефективності (зниження собівартості продукції).

Особливість племінної роботи в свинарстві обумовлюється біологічними ознаками свиней, які відрізняються від інших видів тварин: порівняно короткий виробничий цикл (господарська зрілість 8-9 міс.), статева зрілість - у 6-7 міс. віці, супоросність - 114-115 дн., багатоплідність - 20-30 поросят за рік (2,5 опороси), скоростиглість - у 5-6 міс. 100-120 кг/гол., висока енергія росту на відгодівлі - понад 900 гр. середньодобовий приріст 1 гол., витрати кормів на 1 кг приросту живої маси - 3-4 корм.од. (35-45 МДж), ефективне використання спожитої енергії (30-35% резервує в організмі у вигляді білка і жиру, 35-40% - на підтримку життєвих функцій, 25-30% втрати - кал, сеча). Забійний вихід у свиней 75-82%, в їх м'ясі є всі незамінні амінокислоти, мінеральні речовини, вітаміни групи «В», в салі - всі незамінні жирні кислоти, перетравність м'яса - 90-95%, сала - 98%. В свинині 40% сухих речовин, її калорійність 16 тис. кДж [10].

У племінних господарствах України розводять 12 порід свиней, з них велика біла займає 70% (у 49 племзаводах і 92 племрепродукторах), ландрас - 21, українська м'ясна, червона біло пояса та полтавська м'ясна - понад 5%, інші генотипи - трохи більше 3% [9].

Велика біла порода пластична, універсальна, її розводять у 117 країнах світу і широко використовують у селекційно-племінній роботі. В середньому по Україні багатоплідність становить 10,9 поросят на опорос, у 2 місяці, кількість поросят у гнізді - 10,3 гол., їх маса - 189,8 кг, середня маса 1 гол. - 18,4 кг [9]. У породі визначені три типи: УВБ-1 (материнські якості), УВБ-2 (відгодівельні), УВБ-3 (м'ясні якості).

Селекційний процес пов'язаний з генетикою популяцій проводиться двома напрямками - безперервним виникненням мутацій (мутаційна мінливість) і внутрішньопопуляційними та міжпопуляційними схрещуваннями (комбінаційна мінливість). Це вимагає своєчасного внесення змін до селекційних програм [3].

Розподіляють якісні (масть, анатомічно-морфологічні особливості) і кількісні ознаки (сукупність анатомічних, фізіологічних і біохімічних особливостей організму). Кількісні або господарсько-корисні ознаки свиней класифікують на чотири групи [7]:

- Перша - заплідненість, багатоплідність, можливість маток вирощувати свій приплід до відлучення, кількість одержаних поросят, їх загальна маса при відлученні, а у кнурів - статева потенція, здатність віддавати сперму на штучну вагіну, кількість повноцінних спермотозоїдів в еякуляті, запліднююча здатність сперми;

- друга - відгодівельні якості: середньодобовий приріст, вік досягнення живої маси у певному віці, витрати кормів на одиницю приросту за період відгодівлі;

- третя - якість туші: забійний вихід, товщина шпику, площа «м'язового вічка», маса окосту, співвідношення м'яса, сала і кісток в туші;

- четверта - об'єктивні (колір, щільність, кислотність, вологоутриманність, хімічний склад, температура плавлення, йодне число) та суб'єктивні (смак, ніжність, запах, зовнішній вигляд) м'яса і шпику.

Їх значення для селекції визначається кореляційними зв'язками між ознаками однієї групи або між групами.

Селекція за одними ознаками може викликати зміну інших ознак, пов'язаних з ними. Так, за даними деяких науковців [3,6] маса гнізда при відлученні залежить, в основному, від кількості поросят при народженні (r=0,59), в меншій мірі від індивідуальної маси кожного поросяти при відлученні (r=0,35). Середньодобовий приріст від'ємно негативно корелює (r=-0,58) з витратою корму на 1 кг приросту (тобто свині, які швидко ростуть витрачають на 1 кг приросту менше кормів). Товщина шпику над 6-7 хребцями позитивно корелює з кількістю шпику (r=0,70) і від'ємно негативно - з виходом м'яса в туші (r=-0,60). Значення кореляційних зв'язків між ознаками дає можливість скоротити їх кількість в селекційному процесі. Наприклад, при необхідності покращити продуктивні якості свиней не обов'язково спеціалізувати тварин за всіма ознаками, які входять у цю групу, а досить врахувати багатоплідність і масу гнізда при відлученні, але це може знизити масу поросяти при відлученні. Для покращення відгодівельних якостей досить проводити відбір за середньодобовим приростом і оплатою корму [6].

Селекція є головним методом генетичного удосконалення свиней, тому що тільки при наявності відселекціонованих генотипів з'являється можливість використовувати схрещування для одержання додаткової дешевої продукції у порівнянні з чистопородним розведенням планових генотипів свиней [11]. У кожній конкретній країні своя економіка та рівень достатку і споживання тваринницької продукції населенням в залежності від національних особливостей харчування. Тому і перед селекціонерами таких країн поставлені задачі в одержанні для розведення і відгодівлі тварин бажаного типу будови тіла та рівня м'ясної продуктивності. При цьому, слід відмітити, що продукція галузі повинна бути економічно доцільною для виробника і «цікавою» у ціновому виразі для споживача [1].

Побудова селекційного процесу з поголів'ям свиней у різні часи базувалася на відборі кращих тварин для подальшого розведення, з наступним підбором пар для закріплення бажаного рівня продуктивності і його підвищення в наступних генераціях. Рівень племінної цінності тварини визначався типом будови тіла, рівнем продуктивності, а інколи статусом тварини: «чемпіон», резервний чемпіон, виводна або призова тварина. Складовою успіху на перших етапах формування культурного свинарства, був талант «заводчика» та його команди. З появою селекційних критеріїв оцінки тварин, тобто класна оцінка, оцінка за балами, комплексна оцінка, а в подальшому - селекція за обмеженою кількістю ознак, тобто найбільш перспективних з економічної точки зору для одержання прибутку, селекційний процес з поголів'ям став більш керованим і прогнозованим за кінцевим результатом.

Розглядаючи часову динаміку розвитку селекційної справи, слід константивувати різні методологічні підходи [5]: до 50 років ХХ століття - асортативна селекція за принципом «кращого з кращим», у 50-80 роки - селекція на основі фенотипових даних, з 80-х років - BLUP, з 90-х - селекція на основі генетичних маркерів. У подальшому переважатиме геномна селекція. Зараз оцінка тварин здійснюється різними методами [2]: тандемна селекція (відбір на основі фенотипової градації ознак), селекція за незалежними рівнями (відбір на основі бракування тварин, які не відповідають мінімальним вимогам) і індексна селекція (відбір на основі індивідуального індексу). Інструкція з бонітування свиней дає перевагу селекції за незалежними рівнями [8]).

Метод штучного осіменіння свиней, як основна форма відтворення стада та складова селекційного процесу значно прискорив темпи племінного удосконалення свиней. Проте виникло питання групового підбору у спецгоспах з виробництва свинини, як чистопородного розведення, так і для схрещування. Груповий підбір забезпечує одержання від генеалогічних структур маточного стада досить близький за рівнем продуктивності приплід. Але головним для віднесення тварини до генеалогічної структури є лінія, відповідність племінному та продуктивному стандарту лінії [4].

Деякі науковці вважають, що логічно мати 2 стандарти відповідності тварини до лінії: стандарт бажаного типу, до якого планують дійти у майбутньому і стандарт продуктивності та типу будови тіла, який застосовують при записах тварин в державну книгу племінних тварин. При розведенні за лініями бажано застосовувати обидва стандарти і у зв'язку з цим досить легко вирішується третє питання - чи усі потомки високопродуктивного предка належать до даної лінії. Тим більше, що за їх висловлюваннями, розведення за родинами окремо, як методу розведення, не пов'язаного з розведенням за лініями, не існує та не повинно існувати [4]. Запропонований підхід до визначення генеалогічної структури через рівень продуктивності та типом будови тіла, дещо суперечить загальноприйнятої систематиці М.М. Завадовського. В той же час груповий підбір при чистопородному розведенні потребує тварин фенотипово близьких, з геніалогічно обумовленим рівнем будови тіла та продуктивності, що забезпечити досить складно. Фенотипова однорідність відгодівельного молодняку для підприємств м'ясопе- реробної промисловості, при високому рівні м'ясної продуктивності тварини - є основними критеріями співпраці, при звісно високій скоростиглості тварин [1].

Ефективність селекційної роботи залежить від великої кількості факторів. Але визначальними з них є ступінь спадковості ознаки і точність його оцінки. При однаковому коефіцієнті спадковості ознаки ефективність селекції залежить від можливості відбору найбільш цінних тварин та інтенсивності селекції на відтворну здатність, що є головним моментом племінної роботи в материнських лініях. Однак, при цьому, лімітуючим фактором виступає кількість ознак відбору. Із збільшенням їх числа ефект селекції в розрахунку на одну ознаку знижується, як і при умові, що всі ознаки, які враховуються, мають однакову спадковість і економічну значимість, але між ними немає генетичної кореляції.

Суб'єктами племінної справи в Україні є племпідприємства: племзаводи, племрепродуктори, племферми. Кожне з них виконує свою роль. Основне завдання племзаводу створювати нові генотипи оцінювати репродуктивні та відгодівельні якості чистопородних тварин. У племрепродукторі за вищезазначеними якостями оцінюються не тільки чистопородні, а і гібридні тварини. На племфермах розмножують різні генотипи свиней. У товарному господарстві не проводять селекційну оцінку свиней, тут головне - збільшення виробництва дешевої високоякісної свинини [8].

Діяльність всіх підприємств з племінної справи спрямована на одержання високопродуктивного молодняка для комплектування і ремонту власного основного стада, забезпечення дочірніх і товарних господарств скоростиглими тваринами з добрими відтворювальними властивостями при розведенні і м'ясними якостями при відгодівлі. Чистопорідне, поглинальне, відтворювальне, вводне схрещування, гібридизація, клонування сприяють прискоренню створення стад з рекордною продуктивністю.

Племінна робота вимагає суворого об'єктивного обліку з тим, щоб безпомилково проводити підбір пар для розмноження (міжлінійний, однорідний - гомогенний, різнорідний - гетерогенний, індивідуальний, груповий, віковий, за фенотипом та ін. і відбір їхніх нащадків для подальшої диференційованої, дискретної селекції - комплексної, переваженої).

Інтенсифікація свинарства потребує розведення високопродуктивних порід, поліпшення і чіткої організації племінної справи з ними, забезпечення повноцінної годівлі тварин та створення оптимального середовища утримання. Порід свиней в Україні достатньо. Всі вони здатні давати конкурентну продукцію у відповідних умовах вирощування. Необхідно їм лише створити відповідні умови для повного проявлення генетичного потенціалу продуктивності і проблема з м'ясом буде вирішена.

Деякі вчені вважають, що в Україні вже достатньо порід свиней і треба їх тільки поліпшувати, створивши оптимальні умови вирощування [9]. Інші доводять про доцільність диференціювати, а не об'єднувати породи різного напрямку продуктивності у створюваних генотипах [2]. Ми підтримуємо думку про недоцільність виводити м'ясо-сальні типи, а створювати окремо консолідовані і м'ясні, і сальні. Щодо нових порід, то вочевидь, не треба зупинятись у цьому творчому процесі, який слід в галузі або прискорювати, або не дуже. Але зупинятись ні в якому разі не можна тому, що це майбутнє галузі і національне надбання українського народу.

Висновки

1. При загальних принципах племінної роботи у тваринництві, селекційний процес у свинарстві має свої особливості через біологічні і господарсько-корисні ознаки свиней, які слід враховувати при їх розведенні.

2. В Україні визначено напрямки генетичних методів поліпшення якісних показників у популяціях суб'єктами племінної справи.

3. Слід вважати пріоритетною індексну селекцію за незалежними рівнями.

Бібліографія

1. Соколов, Н. Перспективы использования генетического потенциала свиней отечественного и импортного происхождения / Соколов Н. // Свиноводство, 2007. - № 3. - С. 5-7.

2. Бекенев, В. А. Необходимость селекционного преобразования животноводства / Беке- нев В. А. // Зоотехния, 2008. - №4. - С. 3-7.

3. Рибалко, В. П. Селекція та гібридизація у свинарстві / В. П. Рибалко, В.П. Буркат. - К.: БМТ, 1996. - 144 с.

4. Кравченко, Н. А. Племенное дело в скотоводстве / Н. А. Кравченко, Д. Л. Левантин, С. Л. Рузский, Ф. Ф. Эйснер. - М.: Колос, 1967.

5. Гетя, А. А. Організація селекційного процесу в сучасному свинарстві: Монографія. - Полтава: Полтавський літератор, 2009. - 192 с.

6. Грудев, Д. И. Выбор селекционируемых признаков в скотоводстве / Д. И. Грудев.: Животноводство, 1971. - № 6. - С. 21-24.

7. Козловский, В. Г. Гибридизация в свиноводстве / В. Г. Козловский. - М.: Знание, 1980. - 63 с.

8. Гришина, Л. П. Методологія створення спеціалізованного типу свиней : монографія /Л. П. Гришина, В. М. Волощук., Ю. П. Акневський. - Інститут свинарства і АПВ НААН. - Полтава: ТОВ «Фірма Техсервіс», 2015 - 233 с.

9. Свинарство: монографія / за наук. ред. В.М. Волощука. - К.: Аграрна наука, 2014. - 592 с.

10. Тепера, Н. М. Питание свиней: теория и практика. - М.: Агропроиздат, 1987. - 313 с.

11. Йогансон, М. Ф. Генетика и разведение домашних животных / М. Ф. Йогансон. - М.: Колос, 1970. - 350 с.

REFERENCES

1. Sokolov, N. 2007. Perspektivy ispol'zovaniya geneticheskogo potentsiala sviney otechestven- nogo i importnogo proiskhozhdeniya - Perspectives of using the genetic potential of domestic and imported pigs. Svinovodstvo - Pig breeding. 3:5-7 (in Russian).

2. Bekenev, V. A. 2008. Neobkhodimost' selektsionnogo preobrazovaniya zhivotnovodstva - Necessity of selective transformation of animal husbandry. Zootekhniya - Zootechny, 4:3-7 (in Russian).

3. Rybalko, V. P., and V. P. Burkat. 1996. Selektsiya ta hibrydyzatsiya u svynarstvi - Selection and hybridization in pig. K. : BMT, 144 (in Ukraine).