Участь іноземних підприємців у насіннєво-селекційних дослідах на Поділлі наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 94:631.527(477.43)«18/19»

Департамент спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Державної фіскальної служби України

УЧАСТЬ ІНОЗЕМНИХ ПІДПРИЄМЦІВ У НАСІННЄВО-СЕЛЕКЦІЙНИХ ДОСЛІДАХ НА ПОДІЛЛІ НАПРИКІНЦІ ХІХ - НА ПОЧАТКУ ХХ ст.

П.М. Білецький

Внутрішня аграрна криза в Російській імперії у другій половині ХІХ ст., зростаюча конкуренція з боку північноамериканських і західноєвропейських виробників аграрної продукції зумовили необхідність реформування галу зей сільського господарства та впровадження в аграрне виробництво досяг нень вітчизняної селекції, адаптованої до регіональних природно-кліматичних умов. До селекційно-дослідної роботи в галузі виведення нових сортів до лучалися науковці й іноземці - власники аграрних господарств на теренах Правобережної України, зокрема Поділля. Завдяки їх діяльності у цій сфері в аграрне виробництво регіону впроваджувалися досягнення європейської нау ки селекції, нові технології вирощування сільськогосподарських культур.

У пореформений період важливе значення в Подільській губернії мав розвиток зернових господарств і буряківництва, що дало підстави відомому досліднику аграрного ринку назвати Південно-Західний регіон буряківничо- пшеничним виробничим середовищем [1, с.4]. Чималі капіталовкладення, по рівняно дешева робоча сила, надання урядом різноманітних пільг цукрова рам, висока концентрація виробництва, сприятливі кліматичні та ін. позитив но вплинули на розвиток буряківництва в регіоні, а за обсягами збору цукро вих буряків Поділля посідало друге місце в імперії. За спостереженням україн ського історика П. Теличука, Подільська губернія разом з сусідніми регіонами утворювала область капіталістичного цукробурякового господарства як один з економічних районів торгівельного землеробства [2, с.11].

У другій половині ХІХ ст. більшість цукробурякових господарств Правобережної України користувалася насінням французького та німецького походження, але його висока ціна та не завжди якісний сортовий матеріал під вищували зацікавленість аграріїв до селекції, хоча в цей період лише 8 із 60 на сіннєвих станцій імперії займалися дослідженнями в галузі селекції [3, с.142].

Одне з перших на території Російської імперії насіннєвих господарств, що займалося виведенням нових сортів цукрового буряка, було створено в 1860-х роках у маєтку графа Л. Валькова у с. Калинівка Подільської губернії [4, с.23; 3, с.139-155]. За допомогою селекції тут отримали місцеві сорти Калинівка біла 1, Калинівка рожева 2 і Калинівка 3, які мали більшу врожайність, ніж за хідноєвропейські сорти, але поступалися їм за цукристістю. Середньорічне ви робництво насіння цукрового буряка у цьому господарстві складало 3200 пудів і займало 40 десятин землі. Власник господарства видавав деталізовані каталоги власних сортів насіння, які культивувалися у господарствах Російської імперії, у країнах Західної Європи та Північної Америки; також результати подібних посі вів оприлюднювалися в іноземних виданнях [5, с.227].

Наприкінці ХІХ ст. до селекційно-насіннєвих дослідів у власних господар ствах на теренах Подільської губернії долучилося кілька соціальних груп інозем них підприємців, які керувалися власною мотивацією. Першу групу серед них складали польські поміщики, у яких сформувалося дивне поєднання батьківщи ни і чужини відносно південно-західних губерній Російської імперії. Здебільшого вони залишалися підданими Австро-Угорщини (граф В. Скибневський, граф Б. Старорипинський, граф Р Потоцький, їх нащадки та ін.), але зберегли свою вну трішню або й зовнішню відданість національним і культурним традиціям. У 1890 р. в краї їм належало1257 маєтків загальною площею 942593 десятин [6, с.61-63]. У зв'язку з тісним взаємозв'язком сільського господарства та основної галузі промис ловості краю, харчової, ця національна спільнота володіла значною кількістю під приємств регіону й була зацікавлена в отриманні високих врожаїв у своїх маєтках.

Другу групу складають перше або друге покоління промисловців і купців іноземного походження - князь П. Вітгенштейн, граф П. Раллі, барон А. Маас та ін., які володіли чималими маєтками на Поділлі й були мотивовані бажан ням отримати високі врожаї зернових культур, цукрового буряка, що переро блялися на їх борошномельних і цукрових підприємствах. Ці підприємці на вряд чи задовольняли мінімальним вимогам до культурної компетенції - керів ний склад їх підприємств і частина службовців були іноземними фахівцями.

Третю групу презентують іноземні пайовики акціонерних товариств, які воло діли Ялтушківським, Степанівським, Уладівським, Чечельницьким та ін. цукрови ми заводами. Склад їх правлінь, директорський корпус, провідні фахівці (механіки, хіміки) й ін. спеціалісти були іноземними громадянами. Вони, як носії прискореного розгортання економічних змін, ініціювали створення при цих промислових підпри ємствах допоміжних сільських господарств, де проводилася селекційна робота за для отримання насіння високоврожайних і цукристих сортів буряка.

Четверту групу складали німецькі власники спеціалізованого насіннєво го заводу «Товариства на вірі Раббетке і Гізике. Вінниця», заснованого для чи щення, зберігання та реалізації насіння цукрового буряка.

Усі названі насіннєві господарства існували за кошти їх власників - іно земних підприємців - і, як правило, реалізовували їх бачення майбутнього в селекційному процесі. Унаслідок цього не всі з них здійснювали селекційну роботу на достатньому науковому рівні, а тому їх здобутки мали різний вплив на становлення дослідництва на Правобережній Україні.

Важливий внесок у розвиток селекції на Поділлі було зроблено на базі Уладівської селекційної станції, заснованої у 1888 р. при однойменному цукрово- рафінадному заводі родини Потоцьких. Її організатором і завідувачем упродовж 10 років був відомий агроном і ботанік, доктор Ф. Куделька, а з 1898 р. - доктор Л. Семполовський. Головним завданням станції було виведення місцевих сор тів буряка врожайно-цукристого напряму, пристосованих до кліматичних і ґрун тових умов регіону. У 1910 р. один із нововиведених сортів станції посів перше місце з урожаю коренів у правобережних губерніях імперії. Водночас у 1901 р. для вивчення насіння «уладівської еліти» в інших кліматичних і Грунтових умо вах, зокрема в Східній Галичині (Австро-Угорщина), у маєтку адміністратора Уладівського цукрово-рафінадного заводу К. Романського в с. Гусятичі побли зу м. Ходорів було організовано самостійне селекційне відділення [7, с.5-13].

Дослідна робота на високому рівні була організована в Деребчанському маєтку барона А. Мааса. Її головним напрямом було селекційне розведення на сіння цукрового буряка, а також ячменю та картоплі. Селекційні роботи з цу кровим буряком проводилися індивідуальним методом задля отримання біль шої цукристості, а для швидкого розмноження використовували новітній спо сіб Новачека. Селекція пивоварного ячменю мала завдання вивести сорти з мак симальною врожайністю та найменшим вмістом азотистих речовин. У 1886 р. для потреб господарства було збудовано селекційну лабораторію та спеціальні складські приміщення. У 1888 р. барон А. Маас підтримав ініціативу Київського товариства сільського господарства (далі - КТСГ) щодо заснування спеціалізо ваної дослідної установи в Деребчанському господарстві [8, арк.1-11]. Він та кож відгукнувся на пропозицію завідувача відділу землеробства цього товари ства професора С. Богданова створити дослідні поля у краї, що мали обслуго вувати не лише його господарство, але й різні регіони Правобережної України.

У 1900 р. КТСГ порушило клопотання перед Департаментом землероб ства про щорічні субсидії у розмірі 300 руб., що призначалися частково на опла ту праці завідувача і на проведення дослідів [9, арк.2-3 зв.]. Клопотання було за доволено, і субсидія надсилалася через КТСГ. Особистий контроль за облашту ванням поля та аналізом результатів дослідів узяв на себе професор агрономії Університету Св. Володимира С. Богданов. Під його керівництвом на дослідно му полі випробовувався метод сидерації, для чого висаджувалися люпин та чер вона конюшина. За досягнуті результати це господарство А. Мааса неодноразово відзначали на сільськогосподарських виставках: у 1892 і 1897 рр. - золотими ме далями Київського товариства сільського господарства та сільськогосподарської промисловості, у 1895 р. - золотою медаллю Імператорського Московського то вариства сільського господарства, у 1901 р. - почесною грамотою Подільського товариства сільського господарства та сільськогосподарської продукції.

Землевласники краю співпрацювали зі створеними в регіонах сільсько господарськими товариствами. У 1896 р. подільські землевласники, зокрема польські поміщики та західноєвропейські підприємці-аграрії, долучилися до проведення в м. Проскурів з'їзду сільських господарів Подільської губернії. Одним із результатів роботи цього форуму стало створення Подільського това риства сільського господарства (далі - ПТСГ) [10, с.3, 142]. Його секретарем було обрано Ф. Любанського, який до цього отримав навички дослідної справи у Деребчаснькому господарстві барона А. Мааса. Набутий досвід він спряму вав на організацію й розвиток дослідної справи в структурі ПТСГ, а отримані результати селекції картоплі узагальнив у низці опублікованих праць. аграрій насіннєвий сільськогосподарський дослідний

Важливу роль в організації насіннєво-селекційних дослідів на Поділлі, й Правобережній Україні загалом, відіграв насіннєвий завод фірми «Рабетге і Гізеке. Вінниця», що була філіалом Акціонерного товариства Цукрового заводу в Клейнванцлебен. Ряд обставин змусив німецьких власників відмовитися від фір ми «Клейнванцлебен» і заснувати у 1899 р. товариство на вірі «Рабетге і Гізеке. Вінниця». Його було створено з метою розширення використання насіння цукрово го буряка Оригіналь-Клейнванцлебен на теренах Російської імперії. Місцем розта шування нового заводу (складу-елеватору) стало м. Вінниця як центр регіону, де ви рощувався цукровий буряк на насіння. Засів останнього давав 80-92% сходів і лише в 1912 р, завдяки дощовому літу, лише насіння Міщанка 1 мала 92% сходів [11, с .5].

Напередодні світової війни його виробничі потужності збільшилися до 84 полотнянок Ребера (у 1900 р. їх було лише 12), кількох сушильних апаратів, двох парових котлів Вольфа і 3 динамо-машини. Елітне насіння для посіву на план таціях фірма Рабетге і Гізеке отримувала з-за кордону. Спостереження за план таціями, таксування врожаю проводили уповноважені фірмою фахівці-ревізори, в обов'язки яких входив нагляд за орендаторами для захисту інтересів фірми. Новий врожай надходив на завод від плантаторів, які за договором отримува ли безкоштовно від фірми насіння для сівби (еліту) і зобов'язані були обробляти орендовану ділянку без права власності на отриманий врожай коренів. На почат ковому етапі світової війни насіннєвий завод фірми «Рабетге і Гізеке. Вінниця» було секвестровано і в 1915 р. він відновив свою діяльність [11, с.9].

Отже, у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. іноземні землевласники й підприємці Поділля були одними з ініціаторів зародження сільськогосподар ської селекційної дослідної справи в регіоні. Інвестуючи кошти в насіннєву се лекцію та запрошуючи висококласних фахівців для проведення дослідів, вони сприяли поширенню найновіших досягнень європейської агрономії, активіза ції наукових пошуків вітчизняних фахівців.

Список використаних джерел

1. Ярошевич А.И. Юго-Западный край в экономическом отношении / А.И. Яро- шевич. - К. : Тип. Ун-та св. Владимира, 1913. - 180 с.

2. Теличук П.П. Економічні основи аграрної революції на Україні / П.П. Теличук. - К. : Вид-во КДУ 1973. - 189 с.

3. Елина О.Ю. От развлечения аристократов до декретов большевиков: вехи рос сийской селекции. Конец ХІХ - 1920-е гг. / О.Ю. Елина // Нестор №9. На пе реломе. Отечественная наука в конце ХІХ-ХХ веке: источники, исследования, историография. - СПб., 2005. - Вып. 3. - С. 139-155.

4. Слезкин П.Р. Сахарная свекла и ее культура / П.Р. Слезкин. - СПб. : Журнал «Хозяйство», 1908. - 167 с.

5. Богданов С.М. Русские свекловичные семена / С.М. Богданов // Сельское хо зяйство и лесоводство. - 1887. - Ч. CLIV. - C. 219-229.

6. Бовуа Д. Битва за землю в Україні 1863-1914: поляки в соціально-етнічних конфліктах / Д. Бовуа. - К. : Критика, 1998. - 410 с.

7. Семполовский Л.Л. Исторический очерк Уладово-Люлинецкой селекционной станции / Л.Л. Семполовский // Труды Уладово-Люлинецкой селекционной станции (1888-1928 гг.). - К., 1930. - Вып. 1. - С. 5-13.

8. Протоколы заседаний Киевского общества сельского хозяйства, 1888 г. // Центральний державний історичний архів в м. Києві, ф.731, оп.1, спр.1, 107 арк.

9. Протоколы заседаний Киевского общества сельского хозяйства, 1901 г., ЦДІАК, ф.731, оп.1, спр.73, 123 арк.

10. Труды первого съезда сельских хозяев Подольской губернии в г. Проскурове 1896 г. - К., 1897. -145 с.

11. Б/а О складе-элеваторе свекловичных семян фирмы «Рабетте и Кизеке. Винница» // Подольский хозяин. - 1915. - .№3-4. - С. 5-9.

Анотація

У статті проаналізовано участь іноземних підприємців-аграріїв в організа ції та діяльності насіннєвих господарств Подільської губернії наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. Відзначено їх важливу роль у становленні сільськогосподар ської дослідної справи в подільського регіоні й на Правобережній Україні.

Ключові слова: іноземні підприємці, насіннєві господарства, Подільська губернія.

The article is devoted to the analysis of foreign entrepreneurs and farmers par ticipation in the organization and activity of seed farms in Podilska province in late XIX - early XX century. Their important role in the agricultural research business in Podilskiy region and the Right-Bank Ukraine has bee debned.

Key words: foreign entrepreneurs, seed farms, Podilska province.

Размещено на Allbest.ru