Методологічні підходи до класифікації придатності орних земель

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методологічні підходи до класифікації придатності орних земель

Важливою проблемою сьогодення є незадовільний стан земельних ресурсів щодо їх екологічних і економічних показників, що свідчить про невідкладну необхідність оптимізації землекористування. Дотепер не здійснюється класифікація земель за придатністю на принципах екологічної можливості при економічній доцільності.

Тому в умовах нових земельних відносин актуальним залишається питання щодо удосконалення методологічних підходів до диференціації орних земель за класами еколого-економічної придатності.

Аналіз досліджень та публікацій з проблеми. Розробка наукової проблематики, пов'язаної з організацією території сільськогосподарських підприємств в умовах нових земельних відносин, а також визначення придатності орних земель для вирощування сільськогосподарських культур, була та залишається предметом дослідження багатьох вчених. Дослідженню теоретичних, методологічних, методичних та прикладних проблем раціонального землекористування, охорони земель та їх еколого-економічного вивчення присвячено роботи таких науковців, як Д.І. Бабміндра, Д.С. Добряк, О.П. Канаш, А.Г. Мартин, Л.Я. Новаковський, І.А. Розумний, А.М. Третяк, М.М. Федоров та ін. Проте в умовах нових земельних відносин багато питань щодо організації території сільськогосподарських підприємств та створення еколого-безпечного використання орних земель залишаються невирішеними.

Мета статті. Розглянути основні завдання, які повинні вирішуватися при організації території сільськогосподарських підприємств в умовах нових земельних відносин, та висвітлити методологічні підходи до класифікації придатності орних земель для вирощування сільськогосподарських культур.

Виклад основного матеріалу. Для обґрунтованого розв'язання питань ефективного використання земель, особливо в період реформування земельних відносин, має важливе значення класифікація сільськогосподарських земель. Існує кілька підходів до класифікації земель. Класифікація орних земель за придатністю для вирощування сільськогосподарських культур передбачає зокремлену щодо сільськогосподарських культур характеристику орних земель. Кінцевим результатом є розрахунок площ класів придатності. При визначенні придатності ґрунтів вивчають, аналізують і узагальнюють різну інформацію: ґрунтово-кліматичні, екологічні, і економічні умови сільськогосподарського виробництва, екологічні особливості й кліматичні умови, якість ґрунтового покриву. Весь комплекс робіт при цьому розглядають як класифікацію орних земель за придатністю [1].

Найважливішим з погляду сільськогосподарського виробництва є поділ земель за придатністю для конкретного конкурентоспроможного в ринкових умовах сільськогосподарського використання. Розв'язання цього завдання відбувається завдяки проведенню еколого-економічної класифікації придатності орних земель. Аналіз наукових підходів щодо класифікації сільськогосподарських земель (орних) за придатністю ґрунтового покриву для вирощування основних сільськогосподарських культур свідчить, що у показниках вказаних класифікаціях практично відсутні конкретні економічні показники сільськогосподарського виробництва [1]. Це обумовлює необхідність удосконалення існуючих класифікацій для забезпечення в землевпорядній роботі, що передбачають (прогнозують) у сучасних ринкових умовах систему заходів з екологобезпечного і економічно ефективного використання і охороні земельних ресурсів. З погляду на вказане пропонується удосконалення класифікації орних земель за придатністю ґрунтів шляхом доповнення її показниками економічної оцінки земель. Тобто необхідно здійснювати врахування якості орних земель і за показниками валової продукції та окупності затрат за формулою:

де K - кадастрові гектари;

Ф - фізичні гектари;

Б₁ - бал економічної оцінки за валовою продукцією або окупністю витрат;

Б₂ - бал економічної оцінки.

Пропонується розв'язати це завдання на основі еколого-економічної класифікації придатності орних земель [2].

Для інвестиційної привабливості сільськогосподарського землекористування потрібно знати, який урожай можна одержати з конкретної земельної ділянки і які будуть витрати на його досягнення. Такі дані виробничої продуктивності землі відображає еколого-економічна класифікація придатності орних земель, що ґрунтується на рівні окупності витрат на вирощування сільськогосподарських культур та агроекологічній придатності ріллі [1].

В основу еколого-економічної класифікації покладено такі основні принципи [3]:

1) використовувані для класифікації орних земель ознаки мають числовий вираз і включають дані економічної оцінки земель;

2) виділені класи придатності сприяють охороні та підвищенню родючості земельних угідь і враховують підданість ґрунтів ерозії;

3) класи придатності характеризують інвестиційну привабливість конкретних земельних ділянок для вирощування сільськогосподарських культур.

Як один з основних критеріїв придатності орних земель запропоновано А.М. Третяком використати показник окупності витрат виробництва [4].

Виходячи з вищевикпаденого класи придатності орних земель виділяють на підставі рівня окупності витрат основних сільськогосподарських культур із диференціацією ступеня підданості ґрунтів ерозії, характеру зволоження та інших факторів, які значною мірою впливають на ефективність виробництва. Виділені класи придатності орних земель характеризують високоякісне різноманіття деяких землеволодінь і землекористувань, придатність землі для вирощування окремих видів культур, вплив конкретних її ділянок на одержання доходів від виробництва. При цьому слід зазначити, що один і той же самий тип ґрунту неоднаково придатний для вирощування сільськогосподарських культур. З метою найбільш повного використання властивостей родючості ґрунтів, природно-кліматичних факторів зони розміщення земель рекомендується розміщувати посіви у найсприятливіших умовах.

При використанні земельних ділянок для вирощування сільськогосподарських культур окупність витрат повинна забезпечуватися на рівні ведення розширеного виробництва

1,30 і вище. За окупності витрат нижче 1,0 вартість валового продукту буде нижча від витрат і сільськогосподарське підприємство матиме лише збитки. Окупність у розмірі від 1,0 до

1,30 свідчить про перевищення вартості валового продукту над витратами, але вона нижча від середнього нормативу по Україні (зоні), який забезпечує розширене відтворення.

Сільськогосподарські культури доцільно вирощувати на ґрунтах, які з окупністю витрат 1,30, і чим вона вища, тим економічно доцільніше вирощування культур.

Практично економічно придатними можна вважати всі землі, які забезпечують окупність витрат понад 1,0. Для конкретних регіонів (зон) цей показник розраховують виходячи з конкретних умов розширеного виробництва.

орний сільськогосподарський культура

Головним критерієм оцінки економічної ефективності господарської діяльності сільськогосподарських підприємств є рівень їх рентабельності, що розраховується на основі величини отриманого суб'єктом підприємницької діяльності прибутку.

Таким чином, під рентабельністю слід розуміти відносний показник ефективності роботи підприємства, що у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат.

Відповідно до даних державних статистичних спостережень за 2000-2014 роки середній багаторічний рівень рентабельності виробництва зерна по Україні становив 30,1%, що дозволило, своєю чергою, прийняти вихідний показника рівня окупності витрат величину 1,30.

В основу класифікації придатності орних земель покладено показник окупності витрат зокремленої економічної оцінки орних земель, що відображає врожайність відповідної культури і витрати на її одержання та дані бонітування [3].

Ґрунтуючись на розрахунках і показниках зокремленої економічної оцінки ріллі та бонітування ґрунтів, у межах земельно-оціночного району орні землі землекористувань і землеволодінь поділяють на три групи та п'ять класів придатності (див. рис.) [4].

До першої групи належать орні землі, які забезпечують рівень окупності витрат при вирощуванні основних сільськогосподарських культур понад 1,30.

У другу групу входять незмиті та слабозмиті орні землі, що не забезпечують окупності витрат при вирощуванні сільськогосподарських культур інтенсивного виробництва (в основному цукрових буряків, кукурудзи на зерно та інші на рівні 1,30 і вище).

Третя група об'єднує середньозмиті та сильнозмиті орні землі, як правило, при вирощуванні на них сільськогосподарських культур інтенсивного виробництва, де рівень окупності витрат становить нижче 1,30.

У подальшому землі першої й третьої груп диференціюють за ступенем еродованості або іншими факторами, які значною мірою впливають на ефективність землеробства. Так, у першій групі виділяють два класи придатності орних земель - 1-й клас із незначними (недеградованими) та 2-й клас - із слабозми- тими (слабодеградованими) ґрунтами, в третій групі - 4-й клас із середньозмитими (середньодеградованими) і 5-й клас - із сильнозмитими (сильнодеградованими) ґрунтами.

Дані такої класифікації орних земель використовують при оптимізації структури угідь і посівних площ, розробці проектів внутрішньогосподарського землевпорядкування території сільськогосподарських підприємств та розв'язанні інших питань з організації раціонального використання й охорони земель.

До першого класу належать кращі за ґрунтами і технологічними властивостями земельні ділянки ріллі, з рівним або слабохвильовим рельєфом, не піддані ерозії. Ступінь окультурення ґрунтів високий або вищий від середнього, вони середньо чи добре забезпечені поживними речовинами, з належним засвоєнням добрив. Водний режим природно добрий або забезпечений дренажем. На цих землях висока (понад 1,30) окупність витрат при вирощуванні всіх сільськогосподарських культур.

На землях першого класу розміщують більш інтенсивніші сільськогосподарські культури і, згідно з доцільним типом землекористування - профілюючі та просапні культури: сільгосппідприємствах, спеціалізованих на вирощуванні цукрових буряків - цукрові буряки, в овочівницьких - овочі тощо. Для забезпечення високої продуктивності цих земель необхідно дотримувати всіх агротехнічних вимог і науково обґрунтованої системи удобрення.

Землі другого класу мають деякі помірні обмеження через ерозійну небезпеку, слабке перезволоження, яке регулюють агротехнікою, недостатній вміст поживних речовин у ґрунті тощо. Придатні для вирощування всіх сільськогосподарських культур, але потребують протиерозійних або інших меліоративних заходів. Потребують також додаткових порівняно з першим класом затрат праці та засобів на виробництво одиниці продукції. Забезпечують окупність витрат понад при вирощуванні всіх сільськогосподарських культур.

Землі третього класу мають певні обмеження, які призводять до скорочення набору можливих культур (низька водопроникність, кам'янистість, низька продуктивність, слабка ерозія тощо). Окупність витрат на вирощування сільськогосподарських культур інтенсивного виробництва (цукрові буряки, овочі, кукурудза на зерно тощо) нижча 1,30. Потребують застосування спеціальних протиерозійних і меліоративних заходів. При правильній агротехніці дають добрий урожай зернових та інших культур. На землях цього класу розміщують в основному культури, вирощування яких забезпечує необхідну окупність витрат для розширеного відтворення.

Для земель четвертого класу характерні обмеження (великі схили, підданість ерозії, низька водозатримна здатність тощо). Ґ рунти з низькою родючістю, за винятком чорноземів і темно-сірих. Окупність витрат на вирощування інтенсивних сільськогосподарських культур нижча 1,30. Придатні для вирощування не багатьох сільськогосподарських культур потребують при цьому спеціальних протиерозійних або інших заходів захисту. За чіткого дотримання агротехніки деякі культури на цих землях можуть бути середньо- та високопродуктивними. Використовують в основному у ґрунтозахисних сівозмінах.

Землі п'ятого класу мають сильні обмеження для використання в рослинництві (великі схили, інтенсивна ерозія, поганий дренаж, низька водозатримна здатність та ін.). При відповідній агротехніці та поліпшенні їх можна використовувати як кормові угіддя або під постійне залуження. Частину цих земель переводяться під консервацію.

Висновки

Таким чином, диференціація земель на екологічних і економічних показниках дозволяє характеризувати економічну ефективність вирощування основних сільськогосподарських культур та пристосувати землеробство до особливостей умов середовища, що є дуже важливим чинником в умовах ринкової економіки та екологічної кризової ситуації.

Список використаних джерел

1.Добряк Д.С., Канаш О.П., Бабміндра Д.І., Розумний І.А. Класифікація сільськогосподарських земель як наукова передумова їх екологобезпечного використання. - К.: Урожай, 2007. - 464 с.

2.Третяк А.М., Другак В.М., Третяк Р.М., Гунько Л.А. Землевпорядне проектування: еколого-ландшафтне землевпорядкування сільсько-господарських підприємств. - К.: Аграрна наука, 2007. - 120 с.

3.Третяк А.М., Другак В.М., Леонець В.О. Третяк Р.М., Гунько Л.А. Методичні рекомендації еколого-ландшафтного землевпорядкування сільськогосподарських підприємств. - К.: ННЦ «Інститут аграрної.

Размещено на Allbest.ru