Жандармські поліційні управління залізниць в Україні: історія становлення кінологічної служби на початку ХХ століття

Зародження і становлення службового собаківництва в Україні та використання кінологічної служби у системі транспортної жандармерії. Розгляд практики проведення всеросійських змагань серед поліцейських собак. Розкриття злочинів з допомогою помічних собак.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 04.03.2018
Размер файла 26,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 908(477)

ЖАНДАРМСЬКІ ПОЛІЦІЙНІ УПРАВЛІННЯ ЗАЛІЗНИЦЬ В УКРАЇНІ: ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ КІНОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.

С. Вергун

Київ

Сьогодні методи боротьби зі злочинністю, завдяки прогресу у галузях науки і техніки практично доведені до досконалості, особу чи групу осіб які скоїли правопорушення можна визначити навіть за шматочком волосся випадково залишеним на місці злочину, це можливо завдяки хімічним та комп'ютерним експертизам. Перш ніж дійти до такого рівня, історія розкриття злочинів пройшла довгий і тернистий шлях своєї еволюції, починаючи від здогадок (спалення відьом на вогнищах), закінчуючи нанотехнологіями. Докорінний перелом у розвитку поліцейської справи пов'язаний із залученням до служби спеціально навчених собак, причому їх функції з часом також зазнали значних змін від охоронних до слідчо-пошукових. Варто зазначити, що собаки й сьогодні активно використовуються під час спецоперацій.

Актуальність нашого дослідження полягає у необхідності використання досвіду розвитку служб та підрозділів ЖПУЗ українських губерній Російської імперії для сучасного удосконалення кінологічної служби.

Проблеми дослідження службового собаківництва висвітлювалися у роботах дореволюційних криміналістів В.І. Лебедєва [1], П.М. Любимова [2], а також сучасних вчених

І.Ф. Крилова [3], В.М. Колдаєва [4], Д.С. Рижова [5], та інших. Серед сучасних дослідників уваги заслуговують роботи Г.В Каргополова [6], В.М. Петровського [7], В.М. Чиснікова [8], [9], [10].

Історія кінології в Україні бере свій початок, коли кінологи Російської імперії почали виводити нові породи собак, створювати кінологічні клуби, вести родоводи порід з метою використання їх на полюванні.

Автором першої спеціалізованої роботи, де зазначається використання службових собак є австрійський криміналіст Ганс Гросс. Його праця «Руководство для судебных следователей, чинов общей и жандармской полиции», була видана російською мовою у 1895 р. в м. Смоленську, де значилося, що при використанні собаки-шукача слід порушника можна знайти швидше [11, с. 177].

У правоохоронній системі Російської імперії спеціально навчених собак активно почали залучати до ведення служби на початку ХХ століття, проте у дослідженнях вчених існують розбіжності щодо точної дати початку використання собак-шукачів у поліційних інституціях. За версією історика-криміналіста, професора І.Ф. Крилова перші спеціально навчені собаки на службі російського поліційного апарату з'явилися у прибалтійських губерніях у 1906 році [3, с. 254].

Один з батьків російської імперської кінології, теоретик і практик кримінального сиску, автор перших російських праць присвячених дослідженню використання службових собак В. Лебедєв, який на початку ХХ ст. займав посаду чиновника з особливих доручень в Департаменті поліції, ініціював використання багатьох новітніх методів у поліцейській справі. Окрім фотографування затриманих, складання словесних портретів підозрюваних, впровадження дактилоскопії, 1906 р. у Санкт-Петербурзі до поліційної служби було залучено спеціально навчених собак [1].

Деякі дослідники саме ініціативу В. Лебедєва вважають початком роботи кінологічної служби в Російській імперії [8, с. 37 - 38]. Український дослідник В.М. Петровський вважав, що вперше в Російській імперії поліція використала службових собак для розшуку злочинців в Одесі у 1911 р. [7, с. 134].

Але сучасному українському досліднику В. М. Чиснікову на основі залучення нових архівних документів вдалося уточнити дату, коли в Російській імперії було започатковано використання службових собак при розслідуванні кримінальних злочинів. Він з'ясував, що у листопаді 1904 р. начальник розшукової частини Київської міської поліції Георгій Михайлович Рудий, у рамках реорганізації Київського розшукового відділення, командирував у службове відрядження до Німеччини (м. Швельм) свого співробітника О. Ерганта (у майбутньому перший київський кінолог) з метою здобути практичні навички дресирування собак та придбання для київського відділення спеціально навчених собак. 20 грудня 1904 р. до Києва було привезено чотири собаки породи ердельтер'єр різних статей, закуплених на виставці у Німеччині. Витрати київської поліції на навчання дресирувальній справі свого співробітника та купівля собак для відділення склали 695руб. 50 коп. Утримання однієї собаки складало близько 5 рублів (службовець отримував 40 руб.) на місяць. У тому ж році при Київському розшуковому відділенні було введено посаду дресирувальника [8, с. 138].

У 1905 році начальник розшукової частини Київської міської поліції Г. Рудий видав «Інструкцію чинам Київської розшукової поліції», в якій було вироблено перші методичні рекомендації щодо залучення собак - шукачів при розслідуванні злочинів: «§70... у багатьох випадках під час відшукування слідів злочинів, нечітких або загублених на проїзній дорозі, незамінну послугу можуть надати собаки-шукачі. § 106 ... під час розшуку трупа, закопаного у землю, дуже добре облити її гарячою водою, а потім пустити собаку-шукача для обнюхування ґрунту після випаровування [9, с. 35].

Свідченням успішного використання ініціативи начальника розшукової частини Київської міської поліції Г. Рудого є той факт, що вже у 1907 р. витрати у відділенні на утримання поліцейських собак-шукачів склали 89 руб. 97 коп. Тому у своєму звіті М. Рудий зазначав, що: потомство цих собак буде дресируватися при відділенні для навчання, як для розшуку і виявлення злочинців, так і для захисту від можливого їхнього нападу на поліцейські чини. Після проведення відповідних іспитів будуть постійно роздаватися чинам розшукового відділення [9, с. 38].

Керівництво київського відділку з метою поліпшення роботи по підготовці службових собак, підвищення рівня їх дресирування виписувало із-за кордону методичну літературу, наприклад, щотижневий німецький журнал «Поліцей-Гунд», і навіть зробило спробу підготувати вітчизняний аналог кінологічного німецького видання - журнал «Порадник» [10].

5 жовтня 1908 р., було засновано «Российское общество поощрения собак к полицейской и сторожевой службе» під патронатом імператорської родини, що свідчить про увагу та інтерес перших осіб Російської держави до потреб правоохоронних органів імперії, необхідності поліпшення якості їхньої діяльності шляхом впровадження передового європейського досвіду функціонування поліцейських установ. Така увага осіб імператорської родини не тільки сприяла удосконаленню роботи поліції, а й посприяла розвитку службового собаківництва та кінології в імперії в цілому. В українських губерніях кінологічне товариство очолював шталмейстер Височайшого двору В. Денисов.

Відповідно у губернських центрах виникли відділення цього товариства. Розпочалася практика проведення всеросійських змагань серед поліцейських собак. Перші такі всеросійські змагання відбулися у Петербурзі 19 жовтня 1908 р. Регламент змагань передбачав такі випробування для собак: «1. Преследование чужого по свежему следу и лаять на него. Идти только по следу ноги. Удаление до 1500 метров - 15 баллов; 2. Лаять на искомого человека в толпе; следование по предметам, как, например: топор, молоток, нож, палка, которые искомое лицо имел в руках. След свежий - 20 баллов; 3. Преследование и задержание человека по чутью в комнате, где этот человек укрылся. Удаление до 1500 метров - 20 баллов; 4. Найти и следовать по свежему следу, который прерывается водой. Переплыть через воду и продолжать преследование до настижения - 20 баллов; 5. Следование по свежему следу в доме и открыть искомое лицо. Удаление до 1500 метров - 20 баллов; 6. Обыскивание местности, посещенной преступником и принесенным всех уроненных или брошенных им предметов - 20 баллов» [12, с. 147]. службовий собаківництво кінологічний жандармерія

На цих перших змаганнях у імперії перше місце посів доберман-пінчер Петербурзького розплідника - Треф, який пізніше став легендою розшуку Російської імперії, героєм кримінальної хроніки, що не сходив зі шпальт газет і часописів. За його участі було розкрито понад 1500 злочинів.

Виставки службових собак неодноразово висвітлювались періодичними виданнями. Так, у тогочасних газетах повідомлялось: «Вчера на выставке собак в Зоологическом саду происходили испытания полицейских собак. В «работе» участвовали: доберман-пинчер «Ролант» - лучшая собака питомника российского общества поощрения применения собак к полицейской и сторожевой службе, немецкая овчарка «Кузя» и немецкая овчарка «Вольф». Наиболее эффектно прошел номер программы: розыск преступника. Преступника изображал один из проводников, одетый в непроницаемую для зуб собаки одежду. Между прочим, тут будет показано впервые применение собак к кавалерии. Сегодня на московской выставке предполагаются «гастроли» знаменитого «Трефа» [13]. Аналогічні виставки та змагання собак стали практикувати й у Києві, які в основному відбувалися у саду Шато де Флер (сьогодні стадіон Динамо ім. В. Лобановського), це свідчить про зростання популярності кінології в імперії, зокрема серед вищих станів суспільства, оскільки звичайні піддані не могли собі дозволити придбати та вискалити породисту собаку.

21 червня 1909 р. у Санкт-Петербурзі було створено першу в Росії школу-розплідник поліцейських (лягавих) порід собак. Директором установи було призначено чиновника департаменту поліції з особливих питань О. Фрейната, а першим інструктором зі службового собаківництва став Вільгельм Цафт, який напередодні за державний кошт пройшов курс навчання у державному розпліднику і школі поліцейських собак у Берліні [10, с. 138].

І хоча перші спеціально навчені службові собаки успішно допомагали у розкритті злочинів, але новація не так вже й швидко стала поширюватись у практичній діяльності поліцейських. Так, на запит Департаменту поліції від 20 серпня 1908 р. про використання лягавих у поліційних відділках імперії з'ясувалось, що в українських губерніях практика залучення собак до розслідування злочинів є лише у Київській та Катеринославській губерніях. Наприклад, у доповідній записці київського губернатора, графа П. М. Ігнатьєва зазначалося, що станом на 1908 р. у Києві на утриманні, згідно з інструкціями Департаменту поліції у поліцейському управлінні знаходиться п'ять спеціально навчених собак-шукачів [10, с. 138].

Відповіддю на такий стан речей став циркуляр Департаменту поліції від 18 травня 1910 р., в якому зазначалося: «...в настоящее время одной из общепринятых мер уголовного сыска является применение к розыску породистых собак - ищеек, ввиду чего наличность таких собак в сыскных отделениях представляется весьма желательной» [14].

Відповідно у січні 1910 р. у Харкові було засновано розплідник поліцейських собак при поліційному розшуковому відділенні. Ініціатива його створення належала харківському губернатору М. К. Катериничу, невдоволеному криміногенною ситуацією у місті та губернії. За його розпорядженням, до Петербурга на навчання дресирувальній справі було відряджено поліцейського наглядача харківського розшукового відділення Стельмаха та агента того ж відділення Пушкаря, де вони пройшли повний курс з дресирування собак, їх догляду та лікування, завершивши його у травні 1910 р. Після навчання вони повернулись до Харкова. Разом з ними за запрошенням губернатора до міста прибув столичний дресирувальник собак Шрамм. Було привезено також закуплені в Санкт-Петербурзькому розпліднику чотири собаки-шукачі Макс, Герта, Арап і Гексе [10, с. 135].

Новостворений розплідник у Харкові вважався одним з найкращих в імперії і функціонував досить успішно. Вже через 2 роки за кожним з 10 повітів Харківської губернії було закріплено по одній поліцейській собаці. Згодом спеціально навчені собаки продавали у сусідні Полтавську та Воронізку губернії. Вихованці харківського розплідника досить успішно виступали на всеросійських виставках. Про їх успіхи не раз повідомляли харківські газети. Так, у повідомленні від 11 червня 1914 р. газета «Утро в Харькове» писала: «Харьковские собаки в Петербурге. Командированные несколько дней тому назад в Петербург на выставку служебных полицейских собак, состоявшуюся на Семеновском ипподроме в период времени с 21 по 25 мая, харьковские сыскные собаки харьковского отдела российского общества поощрения применения собак к полицейской и сторожевой службе «Тель» и «Трико» получили при публичном демонстрировании собак третий приз. Первые два получили собаки из питомника петербургского сыскного отделения (знаменитый «Треф», прикомандированный к московской сыскной полиции) и Московско-Виндавской Рыбинской железной дороги» [15].

Досвід використання службових собак при розслідуванні злочинів поширюється і на підрозділи транспортної жандармерії, в яких практика залучення собак розпочалася у 1911 р.. Підтвердженням цього є циркуляр міністра шляхів сполучень, в якому усім жандармським поліційним управлінням залізниць рекомендувалося купувати спеціально навчених собак. Ймовірно це мотивувало начальника Київського жандармського управління залізниць полковника Левандовського у 1912 р. відкрити на базі ЖПУЗ розплідники службових собак для підрозділів транспортної жандармерії товариства «Південно - Західних залізниць». З цією метою у Петербурзькому розпліднику було придбано 2 спеціально навчені собаки (породи доберман- пінчер), які майже відразу були кинуті «в бій» [16].

З метою швидшого ознайомлення з новими методами розслідування злочинів на залізницях начальник Київського жандармського управління залізниць полковник Левандовський всім жандармам підрозділів транспортної жандармерії в українських губерніях розіслав умови правил залучення службового собаки до розслідувань різних правопорушень та злочинів. Так, у розісланому полковником Левандовським у всі відділення Київського ЖПУЗ інструкційному листі зазначалося: «Как Вам известно уже, при вверенном мне Управлении заведен питомник розыскных и сторожевых полицейских собак.

Хотя дело это находится еще в начальной стадии своего развития, но две собаки приобретенные мною из Петербургского питомника, воспитанные и дрессированные специально командированными в школу дрессировщиков двумя унтер-офицерами Управления уже начинают проявлять свои розыскные способности и могут быть высылаемы в целях розыска на следующих основаниях:

1. Требовать собаку можно только в случаях обнаружения более или менее важных преступлений, например: а) убийство, б) крупная кража в пути (из товарных вагонов с выброшенным грузом) или на станциях, в) ограбление или разбойное нападение, г) покушение на крушение поезда и т.п.

2. Вызов собаки делает тот офицер, который первый получит сведения о преступлении, для чего он, без всякого промедления, должен телеграфировать Начальнику Киевского Отделения с копией мне и начальнику своего Отделения, написав на телеграмме, перед адресом слова: «срочно по розыску», а в графе служебных отметок «Не подлежит оглашению». В телеграмме очень кратко должно быть названо преступление, место совершения его и слова: «Прошу выслать собаку».

3. Вызвавший собаку должен особенно иметь в виду: а) послать телеграмму как можно скорее б) самым тщательным образом сохранить все следы на месте преступления, не допуская никого ходить и топтаться на этом месте, что чрезвычайно важно что бы чутье собаки не путали посторонние следы, в) озаботится, чтобы по близости не было других собак и не допускать скопления любопытных, г) приготовить на случай необходимости поездки подводу.

4. Вызвавший собаку должен все время находится при проводнике ее, сопутствовать ему всюду, не мешать работать и оказывать полное содействие и требовать такового от полицейских и сельских властей» [16, арк. 537].

Офіцер, за викликом якого прибув кінолог з собакою, мав перебувати поруч, максимально сприяючу роботі кінолога. В інструкції особлива увага зверталася і на забезпечення необхідних умов для роботи собаки: «мати на увазі, що пес може добре розрізняти і шукати слід, якщо почне пошук не пізніше ніж за 8-10 годин після скоєння злочину, але в деяких випадках здатен ефективно працювати навіть після 24 годин по скоєнню злочину» [16, арк.537].

Прикладом успішного використання жандармами Київського ЖПУЗ поліційних службових собак є залучення пса добермана Валлоти, завдяки пошуковим здібностям якого було розкрито ряд злочинів. У лютому 1915 р., на шпальтах однієї з російських газет репортер описував як доберман Валлота допоміг взяти слід і знайти злодія. Вчинивши крадіжку (поцупивши 4 мішки борошна) на станції Пост-Волинський, він, нічого не підозрюючи, повернувся додому в село Жуляни (поблизу Києва), але вже за лічені години до нього «завітали» жандарми з собакою і знайшли вкрадене майно.

Службових собак підрозділів Київського ЖПУЗ також використовували і поліційні установи Києва. Так собака Валлота взяла участь у розкритті ще одного злочину, до якого військовослужбовці Київського ЖПУЗ не мали прямого відношення, оскільки злочин (викрадення майна) було скоєно на Сирці - підвідомчій території міської поліції. Потерпілий ймовірно заплатив за послугу кінологам, що було дозволено правилами виклику, і жандарми разом з поліцейськими прослідували за Валлотою, яка привела їх на Куренівку (вул. Бондарську). На подвір'ї Єфросинії Тарасюкової, що мешкала за віднайденою собакою адресою, у ході обшуку було вилучено вкрадені речі [17, с.12].

Високі показники розкриття злочинів з допомогою службових собак у поліцейських звітах спонукали правління товариства «Південно-Західні залізниці» у 1913 р. видати кредити на утримання двох власних розплідників для собак-шукачів. Як зазначає В.Чисніков, результат не змусив себе чекати і впродовж року коефіцієнт розкритих злочинів на залізниці збільшився до 56 % [9, с. 71]. Того ж року, чотири навчені службові собаки з'явилися і у Катеринославському жандармському поліційному управлінні залізниць, дві з них було передано до Дебальцевського відділення Катеринославського ЖПУЗ для поліпшення роботи з розкриття злочинів на цій ділянці [18].

Військовослужбовці транспортної жандармерії успішно практикували службових собак і в інших містах українських губерній. Це засвідчують повідомлення періодичних видання. Так, у газеті «Маленькие Одесские новости» від 24 березня 1914 р. повідомлялось про затримання службовими собаками зловмисника: «... в городском саду между двумя штатскими и военным произошло какое-то столкновение. Постовой городовой предложил штатским отправиться в участок. Те, однако, толкнули городового и бросились бежать. В это время из отделения городского сада, где устроена охотничья выставка, вышла группа железнодорожных жандармов и стражников-дрессировщиков с собаками-ищейками... Увидя бегущего, один из жандармов- дрессировщиков спустил своих собак. Ищейки стремительно бросились вдогонку, моментально настигли одного из бежавших.. Бежавший был задержан [19]». Службове собаківництво, попри початкову недовіру консервативної частини вищого імперського поліційного керівництва, досить швидко набуло широкої популярності у правоохоронній системі Російської імперії, навіть після розпаду якої активно продовжило свій розвиток, сьогодні в правоохоронній системі України активно використовуються спеціально навчені службові собаки.

Таким чином, в умовах капіталістичної модернізації системи управління у добу «Великих реформ», удосконалення діяльності системи спеціальних правоохоронних органів на початку ХХ ст. започатковується кінологічна служба та криміналістична одорологія в Україні.

Джерела та література

1. Лебедев В. И. Полицейские собаки за границей / В. И. Лебедев // Вестник полиции. - 1914. - № 6.

2. Любимов П. М. Новое поле деятельности для полицейских собак / П. М. Любимов // Вестник полиции. - 1915. - № 2.

3. Крылов И. Ф. В мире криминалистики / И. Ф. Крылов. - Л.: Изд-во Ленингр. гос. унта, 1980. - 278 с.

4. Колдаев В. Н. Из истории практической криминалистики в России - М., 2005. - 370 с.

5. Рыжов Д. С. Борьба полиции с профессиональной преступностью (1866 - 1917 гг.) / Д. С. Рыжов. - Самара: Изд-во СЮИ, 2001. - 212 с.

6. Каргополов Г. В. Кинологическая служба: энциклопедия МВД России / Г. В. Каргополов, О. А. Шавров. - М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2002. - С. 226 - 227.

7. Петровський В.М. Одеська міська поліція: історико-правове дослідження: моногр. / В.М. Петровський. - Одеса: Юрид. л-ра, 2008.

B. Чисников В. Н. К 140-летию со дня рождения видного деятеля уголовного сыска Российской империи И. Лебедева (1868 г. - после 1917 г.) / В. Н. Чисников // Оперативник (сыщик). - 2008. - № 2 (15). - 37 - 38.

8. Чисніков В. Перший керівник кримінальної поліції Російської імперії / В. Чисніков // Юридичний вісник України. - 2008. - 8 - 14 березня. - С. 35 - 38

9. Чисніков В. М. Г. М. Рудий - піонер української криміналістики / В. М. Чисніков // Криміналістичний вісник. - 2004. - № 2 (2). - С. 134 - 141.

10. Д-р Ганс Гросс. Руководство для судебных следователей, чинов общей и жандармской полиции и др. Перевели с немецкого (со 2-го дополненного издания) Л. Дудкин и. Б. Зиллер. Выпуск 1. Смоленск 1895; стр. 177

11. Испытание полицейских собак-ищеек // Раннее Утро - 1914 - 07 марта.

12. Центральний державний історичний архів України (далі ЦДІАУ) - Ф. - 274. - Оп. 5. - Спр. 2.

13. Харьковские собаки в Петербурге // Утро в Харькове - 1914. - 11 июня (29 мая).

14. ЦДІАУ - Ф. 281 - Оп. 1 - Спр. 503.

15. Галайба В. С. Слід взяла Валлота. Собака-детектив / В. С. Галайба // Іменем Закону. - 1994. - 16 верес. - С. 12.

16. Собаки ищейки // Мариупольская жизнь - 1913. - 25 (12) июня.

17. Любопытный случай // Одесские новости - 1914. - 24 марта.

Анотація

Розкрито зародження і становлення службового собаківництва в Україні та використання кінологічної служби у системі транспортної жандармерії.

Ключові слова: транспортна жандармерія, кінологічна служба, жандармські поліційні управління залізниць, залізниці, службові собаки

Раскрыто зарождение и становление служебного собаководства в Украине и использование кинологической службы в системе транспортной жандармерии

Ключовые слова: транспортная жандармерия, кинологическая служба, жандармские полицейские управления железныъ дорог, железные дороги, служебные собаки Annotation

Revealed the emergence and establishment of a service police dog in Ukraine and the use of cynological service in the transport gendarmerie

Key words: the transport gendarmerie, cynological service, the Railway Police Department, railways, service police dog

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Технологія відбору та підготовки собак до пошуку вибухових речовин і зброї. Історія службового собаківництва, стандарти породи німецької вівчарки. Етапи відбору службових собак для пошуку зброї. Порівняння різних методів дресирування службових собак.

    дипломная работа [127,9 K], добавлен 07.06.2010

  • Характеристика кінологічного центру. Етапи дресирування собак, використання умовних та безумовних подразників. Аналіз технології відпрацьовування елементів дресирування собак для захисно-караульної служби. Охорона праці при обслуговуванні собак.

    дипломная работа [52,2 K], добавлен 19.10.2010

  • Місце дорадчих служб в системі управління агропромисловим виробництвом. Завдання дорадчої служби та принципи її діяльності. Приклад дорадчого контракту для озимої пшениці. Прикладні дослідження відповідно до потреб сільськогосподарських товаровиробників.

    презентация [3,1 M], добавлен 12.12.2013

  • Особенности пищеварения у собак. Влияние кормления собак на их здоровье. Развитие и работоспособность служебных собак. Нормы и потребности собак в энергии, питательных и биологических активных веществах. Кормовые продукты для собак, режим их кормления.

    реферат [65,6 K], добавлен 06.01.2015

  • Потребность собак в питательных веществах. Кормовые продукты для собак животного и растительного происхождения. Рационы и режим, общие правила кормления животных. Нормы потребности взрослых собак в аминокислотах и витаминах, минеральных веществах.

    дипломная работа [3,0 M], добавлен 04.11.2014

  • Специализация различных производственных групп охотничьих собак. Проведение испытаний собак, предназначенных для охоты. Оценка рабочих качеств охотничьих собак. Характеристика основных стандартов. Русско-европейская лайка, ее особенности и работа.

    контрольная работа [29,0 K], добавлен 02.01.2017

  • Анализ развития собаководства в мире. Применение служебных собак в охране объектов. Характеристика хозяйства и условия работы в питомнике по разведению служебных собак. Методика перевода собак с одного типа кормления на другой. Зоогигиена и ветеринария.

    реферат [43,2 K], добавлен 21.11.2016

  • Физиология высшей нервной деятельности. Методы исследований у собак. Методики выработки условных рефлексов у собак. Виды торможения в коре мозга, их характеристика. Описание собак породы Бультерьер. Основные экстерьерные характеристики породы.

    реферат [535,5 K], добавлен 24.04.2013

  • Желудочно-кишечный тип пищеварения у собак. Особенности строения пищеварительного тракта. Особенности роста и развития собак, породные особенности, продолжительность жизни, созревания. Потребность собак в питательных веществах. Основные способы кормления.

    отчет по практике [313,0 K], добавлен 10.09.2012

  • Характеристика происхождения собаки и ее сотрудничества с человеком. Особенности применения служебных собак в охране объектов. Классификация работы служебных собак: розыскные, караульные. Организация работы питомника служебных собак в городе Йошкар-Ола.

    дипломная работа [56,8 K], добавлен 23.06.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.