Досвід ландшафтного планування (на прикладі країн світу)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Досвід ландшафтного планування (на прикладі країн світу)

Удовиченко В. Київський національний університет імені Тараса Шевченка

У представленій статті окреслено процес становлення ландшафтного планування за кордоном. Автором було вивчено, проаналізовано та подано результати аналітичної характеристики систем планування, в т.ч. ландшафтного, різних ієрархічних рівнів, які сформувалися та функціонують у країнах світу. Представлено результати структуризації досвіду впровадження інструментарію ландшафтного планування за різними аспектами. В якості модельних країн було обрано Великобританію, Німеччину, Нідерланди, США, Францію, Норвегію, Іспанію та Польщу - переважно країни Європи. Всі вони у той чи іншій мірі є піонерами даної справи та в результаті імплементації даної системи набули певного досвіду. Такий досвід є цікавим та корисним і для України, де процес планування території проходить фазу свого становлення та де потреба у його реалізації є беззаперечною.

Ключові слова: досвід, ландшафтне планування, система планування, ієрархічний рівень, закон.

Постановка проблеми

Вивчення питань історії та досвіду у рамках будь-якого наукового дослідження - необхідна передумова його виконання, оскільки саме цей аспект дає можливість зрозуміти, що було зроблено, яким чином це було виконано та втілено в життя, які аспекти не знайшли свого відображення та вимагають розв'язання. Стосовно питань ландшафтного планування (далі ЛП) у загальній структурі проектної та планувальної діяльності та вивчення досвіду такої діяльності, особливостей впровадження за кордоном, це - можливість для України та українського ландшафтного планування, молодого та перспективного напрямку наукової діяльності, виявити та залучити до впровадження найцінніші аспекти, адаптувавши їх до реалій сучасності й регіональних територіальних особливостей.

Вивченню питань європейського досвіду застосування ЛП присвячені роботи А.М. Антіпова, О.В. Дроздова, Є.Ю. Колбовского, В.В. Кравченко, М.Є. Кулєшової та ін. Але попри наявну детальну характеристику, розгляд цих аспектів з позиції українських наукових шкіл та реалій не був здійснений.

Метою даної статті є здійснити аналітичну характеристику досвіду впровадження інструментарію ландшафтного планування на території країн світу з позиції впровадження окремих його аспектів в Україні.

Виклад основного матеріалу

Територіальне екологічно орієнтоване планування та одна із його форм - ландшафтне планування - у різних країнах світу і європейських країнах, зокрема, має різноманітні форми та особливості впровадження. Тому з метою виявлення його типових рис та найкращих прикладів- зразків реалізації, необхідним вбачається здійснення відповідного стислого аналітичного огляду.

Розгляд процесу становлення ландшафтного планування за кордоном можна розпочати з часу формулювання, виокремлення й становлення власне поняття “ландшафт” у ХІХ та першій половині ХХ ст. Найбільш повне визначення ландшафту того часу зробив Р Хартшорн у своїй фундаментальній монографії “Суть географії”, яка була написана з метою ознайомлення американських географів з ідеями європейської географії. Р. Хартшорн пов'язував введення терміну “ландшафт”, як територіальної одиниці, з ім'ям Гоммейєра, який у 1810 р. використав його для означення ділянки території, проміжної за розмірами між місцевістю (Gegend) та країною, землею). У 1850 р. Розенкранц визначив ландшафт як ієрархічно організовану локальну систему усіх царств природи [3, 6].

Піонером же генерального та районного планування у ХХ ст. вважається Великобританія. Так, у роботі Пітера Холла “Міське та регіональне планування” [5] було викладено приклади та підходи планувальної діяльності на рівні аналітики складної проблеми регіонального розвитку. Планувальна діяльність у країні має слабші позиції, у порівнянні із її країнами-сусідами, й організована за принципом “top down” [2]. Вона зорієнтована не на ініціативи територіального розвитку, а на вирішення окремих випадків, тому стосується планування конкретних територій, виходячи із принципів паритетного дотримання суспільних інтересів й інтересів приватної власності.

Верхній (державний) ієрархічний рівень планування Великобританії формує Міністерство оточуючого середовища, транспорту та регіонів, на якому здійснюється контроль за фінансуванням та правовими суперечками. Регіональний рівень представляють регіональні бюро, але даний рівень у системі планування не відіграє відчутної ролі. Місцевий рівень представлений у сільській місцевості, де він поділений між районами та муніципалітетами, які займаються розробкою стратегічних планів й спеціальних планів землекористування; в урбанізованих районах такого поділу немає (рис. 1) [1, 2].

Рис. 1 - Системи ландшафтного планування країн світу (створено автором)

ландшафтний планування законодавчий акт

Плани землекористування враховують інтереси с.-г. виробництва та розвитку поселень, природоохоронні ж цілі нехтуються. Таким чином, незалежних та обов'язкових для виконання ландшафтних планів або програм у країні не існує.

Завдання ЛП розподілені між різними напрямками планування та часто останнє розглядається як інформаційна база для, наприклад, планування землекористування. До розвитку системи ЛП й екологічного права британців спонукають установки ЄС [8]. Основою для ландшафтного планування у Великобританії є “Закон про оточуюче середовище” (1995 р.) (рис. 2). Система в цілому є доволі гнучкою, а охорона природи та ЛП поза межами суворо охоронних територій не розглядаються як пріоритетні. Суттєві внутрішні регіональні відмінності ЛП та підходи до охорони спадщини, зафіксовані в документах існуючих законодавчих систем Великобританії, виявляються між Англією, Шотландією та Уельсом.

Ландшафт розуміється, перш за все, як візуально-естетична категорія, тому часто ЛП зводиться лише до формування зовнішнього вигляду ландшафту; у системі територіального планування воно має слабкі позиції, інституційно не закріплено та не спирається на правові основи.

У Німеччині процедура ЛП являє собою цілісний екологічно орієнтований варіант територіального планування [1]. Важливим принципом ЛП Німеччини є наступність цільових настанов по вертикалі із одночасною конкретизацією завдань, заходів й вимог при переході від вищого планового рівня до найнижчого. Його верхній (національний) рівень формують території суб'єктів федерації (землі), для яких розробляються ландшафтні програми; регіональний рівень становлять окремі райони та регіони із розробленими рамковими ландшафтними планами; локальний рівень формують магістрати із ландшафтними планами. При цьому вимоги і обмеження, встановлені в рамках ЛП, обов'язково враховуються в процесі розробки загального територіального планування. Основними характерними рисами ЛП у Німеччині є обов'язковість його виконання та залучення усіх зацікавлених осіб до процесу прийняття рішень, оскільки малозмінені людиною природні комплекси.

Примітка: НД - напрями діяльності

Рис. 2 - Законодавчі акти та установи систем ЛП (за окремими країнами світу) (створено автором)на території країни фактично відсутні, а рівень суспільних відносин у галузі природокористування надзвичайно високий. Саме тому основна мета планування полягає у збереженні природних основ життєдіяльності людини навіть за рахунок інтересів окремих груп землекористувачів [2]

Основою впровадження ЛП у Німеччині є федеральний закон “Про охорону природи” та законодавчі акти суб'єктів федерації (див. рис. 2). Основні управлінські рішення з охорони спадщини ухвалюються на рівні окремих земель (суб'єктів федерації) та магістратів.

У Нідерландах, де сформувалися давні традиції контролю за природою і розвитком ландшафтів, особливо морських узбереж, склався диференційований тип територіального планування, у складі якого превалюють ідеї змін та конструювання. Планувальні функції поділені між трьома міністерствами, а сама система планування має стійке визнання у суспільстві, управлінні й політиці [1, 7]. Територіальне планування включає всі основні завдання ЛП, хоча як самостійний інструмент воно визначається доволі вузько. ЛП формально не існує на національному та регіональному рівнях. Поступово в країні розвитку набуло екологічно орієнтоване планування стратегічного характеру [2].

Існують три рівні територіального планування Нідерландів, на кожному з яких реалізується узгодження та інтеграція планувальних пропозицій. Так, національна програма територіального планування охоплює різні плани та детермінує чотири категорії розвитку території: “зелений курс” (природоохоронний), “блакитний курс” (поєднання економічних й екологічних вимог), “жовтий курс” (інтенсивного с.-г.) та “коричневий курс” (інтеграція с.-г. у інші плани розвитку території). Головне завдання, з яким ув'язуються завдання ЛП, - побудова національної просторово стабільної територіальної екологічної мережі. Регіональному рівню планування відповідають регіональний план та план охорони природи, локальному - чіткий правовий розподіл завдань планування, які вирішуються на території населених пунктів та поза селитебними територіями.

Між трьома планувальними інструментами (територіальним плануванням, екологічно орієнтованим плануванням та управлінням водними ресурсами) й відповідними законами розподілені завдання ЛП. Екологічне планування у Нідерландах має галузевий характер: це, наприклад, спеціальне планування охорони видів і біотопів; водного господарства; повітря і клімат розглядаються у складі планів захисту оточуючого середовища.

Незважаючи на значну децентралізацію влади, управління охороною природи і ландшафтним плануванням у Нідерландах відбувається за підтримки держави. У той же час природоохоронні союзи відіграють вагому роль: суспільство та усі зацікавлені, чиї інтереси так чи інакше перегукуються із ландшафтним плануванням, залучаються до розробки ландшафтних планів; таким чином досягається максимально можливе узгодження та задоволення інтересів різних сторін.

У США чіткої системи ЛП не існує, натомість застосовується складно розгалужене та диверсифіковане за окремими штатами природоохоронне законодавство. Так, створення та регулювання діяльності природоохоронних територій регулюють “Закон про національні парки” (1916 р.), “Закон про давності” (1906 р.), “Закон про охорону пам'ятників історії, що мають національне значення” (1966 р.) та реалізуються здебільшого Службою національних парків (див. рис. 2).

Державне управління природоохоронними територіями у США спрямоване на налагодження співпраці та сприяння дії різних організацій й окремих осіб у справі охорони пам'ятників, включаючи об'єкти, які не відносяться до федеральної власності. Чимале значення мають громадські організації у справі охорони державної спадщини (наприклад, Національний траст США), членами яких є як відомі громадські діячі, так і високо посадовці.

Службою національних парків США розробляються та впроваджуються спеціальні рекомендації, які містять методичний інструментарій з охорони об'єктів культурної спадщини, зокрема, культурного ландшафту. Так, існують рекомендації з визначення меж історичних комплексів, оцінки, документування та збереження сільських ландшафтів, рукотворних ландшафтів, об'єктів живої традиційної культури. З метою збереження історико-культурних феноменів, культурної спадщини та, зокрема, культурного ландшафту, у США використовується ряд категорій природоохоронних територій: історичні парки, історичні місцевості, пам'ятники, меморіали, поля битв, воєнні парки. Національні парки у цій системі не є ведучою формою охорони, однак мають обов'язкове проектне забезпечення із розробленими питаннями управління культурними цінностями.

Щодо існуючої концепції культурного ландшафту у системі ландшафтного планування, то у США розвитку набули дві парадигми: біоекологічна та ландшафтнокультурна. При цьому розгалужена система моніторингу країни дозволяє виділяти та враховувати території як природної, так і культурно-історичної або образової (пейзажно-естетичної) значущості.

Система планування у Франції значно централізована, при цьому керівництво держави визначає ведучі принципи територіального розвитку та має компетенцію на усіх рівнях підпорядкування. Реалізація заходів на національному рівні стимулюється фінансовою підтримкою держави. На регіональному рівні складаються регіональні плани організації території та програми розвитку [1 ]. На рівні комун (локальному) розробляються “плани ведучих ліній використання” та плани землекористування (див. рис. 1). Однак в цілому територіальне планування як таке не має функцій загального планування; натомість переважають розробки, прив'язані до конкретних проектів. Галузеві плани національного та регіонального рівнів залишаються мало пов'язаними між собою. Зв'язок між планами реалізується лише на рівні комун під час складання планів землекористування [9].

Спеціального закону про ландшафтне планування у Франції немає, тому тут і не передбачено планування як таке. Використання території регулюють документи національного рівня тa інші документи (екологічні фрaхти). Регулювaння здійснюється і шляхом ухвaлення спеціaльних договорів тa угод, результaти яких врaховуються під чaс склaдaння плaнів, особливо, комунальних плaнів землекористування. Між адміністративно- територіальними рівнями (регіонами, департаментами та комунами) існує чіткий розподіл обов'язків, але майже відсутні зв'язки.

Завдання ЛП у Франції розділені між різними інструментами. Так, опис та оцінка стану навколишнього середовища здійснюється у складі численних екологічних програм й програми моніторингу. На національному рівні у країні розробляється екологічний план, який визначає цільові концепції окремих компонентів природи. Функцію ландшафтних планів виконують загальні державні плани та плани обласних корпорацій, які покликані керувати розвитком ландшафтів. В цілому ландшафтні плани розробляються в міру необхідності (наприклад, під час планування автостради) та завдяки практичній спрямованості завжди пов'язані із конкретними обставинами. Але попри це, між запланованими та реалізованими заходами часто спостерігаються суттєві розбіжності. В цілому завдання ЛП та стійкого регіонального розвитку Франції багато у чому вирішуються за рахунок розвитку природних парків, які до того ж отримують необхідне фінансування.

Ландшафт, як і у Великобританії, сприймається як естетична категорія, пейзаж, і тому у якості завдань ЛП на перше місце висувається покращення пейзажного оточення людини та формування візуальних рис ландшафту.

У Норвегії загальний розвиток культурного ландшафту визначається як фактор планувальної організації території та регулюється головним законодавчим актом Норвегії - законом “Про планування та будівництво” (див. рис. 2). Цей документ встановлює механізми, у відповідності до яких місцева влада (комуни) організує свою діяльність із охорони спадщини та визначає перспективи використання й розвитку усієї території. В той же час закон “Про охорону пам'ятників культури” та “Про охорону природи” закріплює територіальні форми охорони природно- культурної спадщини. Плани, які розробляються комунами, проходять узгодження у регіональних органах управління. У випадку виникнення спірних ситуацій, остаточне рішення ухвалює Міністерство оточуючого середовища.

У Норвегії практика виявлення та оцінки культурних ландшафтів включає аналіз природних та культурно-історичних особливостей, що дозволяє однаково ефективно вивчати території, які мають як природну, так і етноісторичну цінність. Так, в країні було проведено ідентифікацію та оцінку культурних ландшафтів, та з них 104 - відібрано в якості об'єктів національного значення, а для п'яти модельних територій розроблено спеціальні плани управління [4].

З метою збереження культурного ландшафту у Норвегії використовуються головним чином дві категорії, які взаємодоповнюють одна одну: області ландшафту, що охороняється, та культурне середовище під охороною, в межах якого можуть виділятися пам'ятники культури й історичні місця, охоронні зони пам'ятників та історичних місць. Система управління культурним ландшафтом допускає та заохочує ведення традиційних форм землекористування й способів будівництва, архітектурного стилю, збереження інших форм культурної спадщини.

У Іспанії спеціальної процедури, пов'язаної із ЛП не існує, а територіальне планування характеризується роздрібненістю за секторами, рівнями та регіонами. Також відсутнє поняття “ландшафтне планування” як таке, проте його завдання реалізуються шляхом застосування інших інструментів. Останнім часом в країні значно посилилося усвідомлення екологічних проблем та ступінь їх правової підтримки, а також екологічно орієнтовані управління і планування.

Регіональний рівень планування стосується застосування механізмів функціонального зонування із виділенням зон ризику та вразливих біотопів. Регіони мають повну компетенцією у територіальному плануванні у містах. Регіональні та субрегіональні плани організації території являються собою головні інструменти планувальної діяльності. Плани ресурсокористування деталізуються планами використання. Та, наприклад, в Андалузії були розроблені “плани сталого розвитку” охоронюваних територій комун.

Локальний рівень має донині не визначені завдання та статус планування [2]. При цьому плани ресурсокористування мають обов'язкове та пріоритетне значення у порівнянні із територіальними і галузевими планами. Вони складаються переважно на охоронні території з метою пошуку прийнятних варіантів поєднання природоохоронних і господарських цілей (розвиток сільського туризму), та являють собою засіб політичного управління регіональними фінансами. Однак такі плани не охоплюють зони конфліктів, наприклад, інтенсивного сільського господарства. Вони являють собою наскрізні екологічно орієнтовані територіальні плани територій, що потребують одночасно і охорони природи, й екстенсивного використання.

У цілому в Іспанії спостерігається поступова відмова від суто естетичних поглядів на ландшафт та перехід до його розуміння як культурного феномену і, нарешті, до ландшафтно-екологічних уявлень.

У Польщі питаннями територіального управління, включаючи створення охоронних природних територій, опікується Міністерство оточуючого середовища та раціонального природокористування, а питаннями культурного надбання - Міністерство культури та національного надбання й Управління Генерального хранителя пам'ятників, до якого належить Служба охорони пам'ятників (див. рис. 2). Аналогічні підрозділи створюються на рівні воєводств та під керівництвом воєводи.

Сутність планування у Польщі зводиться до розробки програми з вивчення та оцінки ландшафтів з урахуванням їх історико-культурного значення. У країні було створено оціночну карту культурних ландшафтів та підготовлено необхідне науково-методичне забезпечення з їх ідентифікації та збереження в рамках вирішення завдань територіального планування.

Різні категорії природоохоронних територій створюються воєводськими указами та включаються до складу планів територіального управління й регіональних планів воєводства [4].

Висновки

Отже, результати проведеного аналізу систем ландшафтного планування країн світу засвідчують, що у кожній країні склалася та використовується власна система ландшафтного і територіального планування, які подекуди значно відрізняються між собою. Це зумовлено тим, що конкретні моделі та інструментарій ЛП у різних країнах багато у чому визначаються особливостями політичної системи, законодавчого базису, формами та відносинами власності, рівнем економічного розвитку, існуючими проблемами навколишнього середовища, традиціями охорони природи та планувальної діяльності, врешті - розумінням ландшафту та підходами до його вивчення та оцінки. Проте всі існуючі системи планування так чи інакше спрямовані на розв'язання викликів глобалізації, зумовлені потребою та прагненням приймати спільні зважені екоцентричні рішення у відповідності до парадигми сталого розвитку.

Література

1. Колбовский Е.Ю. Ландшафтное планирование: Учебн. пособие для студ. высш. учебн. заведений / Е.Ю. Колбовский. - М.: Издательский центр “Академия”, 2008. - 336 с.

2. Ландшафтное планирование: принципы, методы, европейский и российский опыт / А.Н. Антипов и др. - Иркутск: Изд-во ИГ СО РАН, 2002. - 141 с.

3. Соболева Н.П., Язиков Е.Г. Ландшафтоведение. - Томск: ТГУ 2010. - 184 с.

4. Управление культурными ландшафтами и иными объектами историко-культурного наследия в национальных парках / М.Е. Кулешова. - М.: Центр охраны дикой природы, 2002. - 46 с.

5. Холл П. Городское и региональное планирование / П. Холл. - М.: Стройиздат, 1993. - 247 с.

6. Хорошев А.В., Пузаченко Ю.Г., Дьяконов К.Н. Современное состояние ландшафтной экологии. // Известия РАН. Серия географическая. - 2006. - N° 5. - С. 12-21.

7. Fаludі А., vаn der Fаlk А. Rule аМ Order - The Dutch PHnmg Doctrine іп the 20th Century. - Dordrecht- London, 1994.

8. Rydm Y. The British PHnnmg System: аn Introduction. - London: MаcmіИаn, 1993.

9. Zenker U. Lаndschаftsplаnung іп Frаnkreіch. Diplomаr- beti m Institut fuer. - №nnover, Рукопись, Diplomаr - betim Institut fuer Lаndschаftspflege und der Uпіversіtаet, 1999.

10. Kolbovskij E.Ju. Landshaftnoe planirovanie: Uchebn. posobie dlja stud. vyssh. uchebn. Zavedenij. [Landscape planning: manual for universities]. M.: Izdatel'skij centr “Akademija”, 2008. 336 s. [in Russian].

11. Landshaftnoe planirovanie: principy, metody, evropejskij i rossijskij opyt [Landscape planning: principles, methods, European and Russian experience]. A.N. Antipov i dr. Irkutsk: Izd-vo IG SO RAN, 2002. 141 p. [in Russian].

12. Soboleva N.P., Jazikov E.G. Landshaftovedenie [The landscape knowledge]. Tomsk: TGU, 2010. 184 p. [in Russian].

13. Upravlenie kul'turnymi landshaftami i inymi objektami istoriko-kul'turnogo nasledija v nacional'nyh parkah [Management of cultural landscapes and other objects of historical and cultural heritage]. / M.E. Kuleshova. M.: Centr ohrany dikoj prirody, 2002. - 46 p. [in Russian].

14. Holl P Gorodskoe i regional'noe planirovanie [Urban and regional planning]. M.: Strojizdat, 1993. 247 p. [in Russian].

15. Horoshev A.V., Puzachenko Ju.G., D'jakonov K.N. Sovremennoe sostojanie landshaftnoj jekologii. [The modern status of landscape ecology]. Izvestija RAN. Serija geograficheskaja. - 2006. № 5. P 12-21. [in Russian].

16. Fаludі А., vаn der Fаlk А. Rule аМ Order - The Dutch PHnmg Doctrine іп the 20th Century. - Dordrecht- London, 1994.

17. Rydm Y. The British Panning System: ап Introduction. - London: Mаcmillаn, 1993.

18. Zenker U. Lаndschаftsplаnung іп Frаnkreich. Diplomаr- betim Institut fuer. - №nnover, Рукопись, Diplomаr- betim Institut fuer Lаndschаftspflege und der Uпiversitаet, 1999.

Удовиченко В. Опыт ландшафтного планирования (на примере стран мира). В представленной статье обозначено процесс становления ландшафтного планирования за рубежом. Автором было изучено, проанализировано и предоставлено результаты аналитической характеристики систем планирования, в т.ч. ландшафтного, разных иерархических уровней, которые сформировались и функционируют в странах мира. Предоставлено результаты структуризации опыта внедрения инструментария ландшафтного планирования в соответствии с разными аспектами. В качестве модельных стран были избраны Великобритания, Германия, Нидерланды, США, Франция, Норвегия, Испания и Польша - преимущественно страны Европы. Все они в той или иной степени являются пионерами данного дела и в результате имплементации данной системы приобрели определенный опыт. Такой опыт есть интересным и полезным и для Украины, где процесс планирования территории лишь проходит фазу своего становления и где необходимость в его реализации неоспорима.

Ключевые слова: опыт, ландшафтное планирование, система планирования, иерархический уровень, закон.

Udovychenko V. Landscape planning experience (by the example of world countries). The process of coming into being of landscape planning abroad is carried out in this article. The results of analytical characteristic of planning systems including landscape planning systems at the different hierarchical levels which appeared and functionate in the world countries are scrutinized, analyzed and revealed by author. The structuring results of implementation experience of landscape planning tools according to the different aspects are performed. Great Britain, Germany, The Netherlands, The USA, France, Norway, Spain and Poland (predominantly the European countries) were chosen as simulation model. All of them are fairly a pioneer in this matter and gained some experience as the result of the implementation this system. Such experience is very interesting and useful for Ukraine where the process of territory planning is passing through the stage of its formation and where the necessity of its execution is indisputable.

Key words: experience, landscape planning, planning system, hierarchical level, law.

Размещено на Allbest.ru