Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

льон олійний виробництво

Сучасний етап розвитку економіки України визначається процесами її ринкової трансформації та інтеграції у світову систему господарювання, в контексті яких постає проблема забезпечення високого рівня конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції, у т. ч. продукції галузі льонарства, що має стратегічно важливе місце в економіці сільського господарства Полісся. Однак, внаслідок відсутності гнучкої стратегії адаптації льоносіючих підприємств до ринкових умов господарювання, що дозволила б вчасно зреагувати на зміни у зовнішньому середовищі, призвели до неминучих процесів занепаду та глибокої економічної кризи. Результатом цього є втрата Україною сировинної бази для текстильної та легкої промисловості, неспроможність льоновиробників забезпечити внутрішній ринок високоякісними лляними тканинами й іншими виробами з льону, втрата лідерства на зовнішніх ринках збуту. Водночас галузь має значний потенціал, реалізація якого сприятиме відродженню галузі льонарства та її стабільному розвитку. Льняна продукція має постійний і зростаючий попит на ринку, а останніми роками суттєво зростає її виробництво і пропозиція в провідних льоносійних країнах. Пошук основних напрямів відродження льонарства потребує з'ясу-вання сучасних особливостей, існуючих тенденцій та детермінант розвитку галузі. За останні роки у світі спостерігається посилення інтересу до виробництва продукції з натуральних волокон, з-поміж яких визначне місце посідає льоноволокно.

1.Актуальність виробництва льону

Актуальність подальшого розвитку виробництва та використання льону-довгунця в Україні та світі зумовлена такими чинниками: обмеженістю джерел сировини для виробництва штучних волокон, а лляні волокна належать до категорії постійно поновлюваної природної сировини; підвищенням рівня екологізації середовища існування людей у зв'язку із широким застосуванням продукції з льону; зменшенням антропологічного навантаження на природне середовище шляхом використання льоноволокна при виробництві композиційних матеріалів, що легко піддаються утилізації; застосуванням волокна та костри льону для виробництва целюлози, різних видів паперу і картону на противагу вирубки лісу.

2.Історія розвитку льняного виробництва в Україні

Найбільш прибутковими для галузі льонарства в Україні були 1975-

1980 рр., коли посівні площі цієї культури в середньому складали 230-

240 тис.га, а валове виробництво знаходилося на рівні 120 тис. т волокна. Рентабельність галузі складала 80-120 % і виробництво льону приносило господарствам більше половини грошових надходжень від усіх рослинницьких галузей. Крім того, вітчизняні льонозаводи щорічно експортували в західні країни близько 10 тис. т льоноволокна. Варто відмітити, що галузь льонарства має завершений цикл виробництва від вирощування льоносировини до одержання готових виробів. Цей фактор обумовлює його конкурентні переваги над іншими рослинницькими галузями, які потребують повного чи часткового імпорту сировини. Лляне волокно за питомою вагою посідало третє місце у балансі сировини текстильної промисловості України після виробництва бавовни та хімічних волокон. Льонарство відігравало вагому роль у забезпеченні населення та народногогосподарства одягом, побутовими і технічними тканинами.

Ще донедавна льонарство, зокрема волокнисте, вважалося однією з традиційних і таких, що динамічно розвиваються, галузей сільського господарства України. Площі посіву льону-довгунцю перевищували 200 тис. га, рентабельність галузі сягала 50%. Ще у 2007 році Україна входила до топ-десятки найбільших виробників льоноволокна. Однак за останні п'ять-шість років ці позиції було втрачено. На сьогодні у світовому виробництві волокна з льону і конопель частка України не перевищує 0,5%.

3.Переваги олійного льону

Олійний льон ще не набув достатньої популярності в аграріїв, _актор може стати альтернативною культурою для соняшнику. Підтвердженням цього є стабільний попит на ринку та приваблива доходність насіння.

Олійний льон є альтернативною культурою ярому ріпаку за розміщенням у сівозмінах, а за споживанням може замінити більш поширений соняшник. Його можна вирощувати в різних регіонах України, він не поступається за прибутковістю іншим олійним культурам та є значно кращим попередником. Перевагами вирощування льону олійного є, по-перше, його посухостійкість, що дає можливість отримувати щорічний урожай від 12 до 25 ц/га. Посухостійкість льону пояснюється розвитком кореневої системи, її безперервним ростом у глибину майже до кінця вегетації. Завдяки цьому рослини засвоюють вологу із глибших шарів ґрунту після цвітіння і краще витримують посуху порівняно з іншими ярими культурами. По-друге, короткий вегетаційний період (80-105 днів), що дає змогу збирати льон у кінці липня, та як результат виступати одним із кращих попередників для озимих зернових культур. По-третє, стійкість до несприятливих погодних та кліматичних умов, зокрема, сходи стійкі до весняних заморозків, а сама культура -- до обсипання насіння та вилягання. До того ж, олійний льон має просту технологію вирощування, а саме звичайний рядковий висів, не потребує застосування інсектицидів, якщо немає специфічних шкідників та хвороб (особливо у південному регіоні); невибагливий до родючості ґрунтів та може вирощуватися без застосування добрив; може використовуватися як страхова культура для пересівання озимих зернових культур. Це є підставою для того, щоб олійний льон знайшов гідне місце в структурі посівів сільськогосподарських культур України.

4.Попит та пропозиція

Широке застосування насіння льону та олії з нього обумовлює попит на цю продукцію на внутрішньому та зовнішньому ринках. З насіння льону виробляють високоякісну швидковисихаючу технічну олію, яку широко використовують для виготовлення натуральної оліфи, лаків, емалей, високоякісних фарб, лінолеуму, антикорозійних покриттів, мила, замазок, клейонок тощо. Використовують лляну олію і як харчовий продукт.

Дослідженнями останніх років виявлено надзвичайні лікарські властивості лляної олії. Ненасичені жирні кислоти прискорюють обмін холестерину в крові та сприяють його виведенню, поліпшують обмін речовин, позитивно впливають на артеріальний тиск, знижують ризик серцево-судинних і ракових захворювань, алергічних реакцій. Препарати, виготовлені на основі лляної олії, успішно лікують опіки й запалення шкіри. У свою чергу, продукти переробки насіння льону, а _акто макуха і шрот, є дуже цінним корм для худоби. На внутрішньому ринку спостерігається відповідність попиту та пропозиції насіння олійного льону. На це впливає те, що не всі олієжирові комбінати займаються переробкою насіння льону. Для здійснення переробки такого насіння потрібно сформувати відповідні запаси сировини для забезпечення безперервної роботи технологічних лінії та виробництва олії достатнього обсягу для формування товарної партії. При цьому слід враховувати, що окремі переробні підприємства в середині сезону тимчасово або повністю відмовляються від переробки олійного льону. До того ж, переробний завод в м. Донецьку, що спеціалізувалося на такому насінні, призупинив свою діяльність через військові дії в регіоні.

Льон олійний належить до експортних культур. Внутрішня його переробка незначна. Щорічно експортується понад 30 тис. Т цього насіння. Основними покупцями українського льону є Бельгія, Польща, Литва, Німеччина, Італія. Основними продуктами переробки є _акт олія, макуха і шрот. У свою чергу, макуха льону використовується приватним сектором лише в регіонах виробництва продукту. Забезпечення переробних підприємств олійним льоном має свою специфіку. Найбільша торговельна активність на ринку спостерігалася в серпні-вересні, в період після збирання культури. Саме в цей час відбувається продаж основних товарних обсягів продукції. У середині сезону товарне насіння надходить на ринок в обмеженій кількості. Здебільшого це партії обсягом до 10 т, які є мало цікавими для покупців. Експортно орієнтовані компанії готові здійснювати закупівлю олійного насіння за максимально існуючими цінами, однак на ринку сформувався дефіцит великотоннажних партій відповідної якості цього насіння. Реалізація вирощеного врожаю проводиться із власних складів виробників. Елеватори України не приймають олійного льону на зберігання через незначні обсяги та потребу в суттєвій доробці насіння. Товарні партії цієї продукції мають відповідати вологості до 9%, сміттєвим домішкам -- 2%, олійним домішкам -- 4%, рівню олійності не менше 35% та не мати ураженість шкідниками, чого вдається досягти при додатковому очищенні та сушінні. До того ж, відправка продукції на експорт потребує її фасування у мішки, а більшість елеваторів не мають необхідного для цього обладнання.

5.Ефективність

В основі ефективності виробництва продукції є ціна реалізації та її собівартість. У 2014-2015 МР ціни на насіння льону мали значні коливання. Якщо на початку сезону таке насіння закуповували по 4 тис. Грн/т, то на початку лютого його вартість підвищилася до 10 тис. Грн. На це вплинуло здебільшого знецінення гривні. Разом з тим, такі ціни значно перевищують вартість іншого олійного насіння. Для порівняння: ціна за 1 тонну соняшнику в цей період становила 7,6 тис. Грн, сої -- 8,0 тис. Грн. Загалом цінова ситуація на внутрішньому ринку влаштовує виробників, що позитивно впливає на кінцеві результати господарювання. Льон не потребує великих коштів. Його вирощування обходиться в 1,3-1,5 разів дешевше виробництва соняшнику. Підсумовуючи 2014 рік, виробничі витрати на 1 га олійного льону за дотримання технології становили близько 5,5-6,0 тис. Грн. Таким чином, у поточному сезоні за ціни товарного насіння в середньому на рівні 8 тис. Грн/т, загальних витрат при вирощуванні цієї культури у 6 тис. Грн/га, враховуючи урожайність 15 ц/га, прибуток від господарювання становитиме 6 тис. Грн/га, а рентабельність досягатиме 100 %.

6.Динаміка виробництва льону олійного в Україні

Виробництво льону-кучерявця в Україні до недавнього часу динамічного розвитку не демонструвало. Посівні площі під культурою (хоч і в рази перевищували аналогічні під довгунцем) скорочувалися з року в рік. До різкого стрибка врожайності в 2014 році.

Так, після росту врожайності культури до 12,3 ц/га (майже вдвічі в порівнянні з попереднім роком), виробники, здається, згадали про перспективність даної галузі. У наступному ж сезоні площі посівів під культурою виросли на 84,6% до 62,2 тис. Га, що і призвело до нечуваного валового збору культури - 68,6 тис. Тонн. За обсягом виробництва олійних культур льон посідає п'яте місце, поступаючись ріпаку, сої, соняшнику та гірчиці.. За даними аналітиків ринку, в 2015-2016 маркетинговому році (МР) урожай олійного льону становив 300 тис. Т, що більше на 20% порівняно з минулим сезоном. Домінуюче виробництво олійного льону зосереджено у сільськогосподарських підприємствах. Частка господарств населення у структурі виробництва цього насіння за останні роки коливалася від 3 до 5 %.

7.Світове виробництво

Якщо ж говорити про виробництво олійного льону в світі, то в цій галузі є явний лідер - Канада. На долю цієї країни приходиться близько 34% всього світового валового збору культури. Найближчими ж конкурентами Канади є Росія (15,3%) та Китай (13,6%). Слідом крокують казахське (12,9%) та американське (6,3%) льонарство. Загалом же на долю першої п'ятірки країн-виробників льону приходиться понад 82% всього світового виробництва культури.

Частку України в світовому виробництві важко назвати значною - всього 1,59%. Втім, навіть така, порівняно низька частка дозволила в 2014 році зайняти нашій державі восьмий рядок в рейтингу країн виробників. А той урожай, між іншим, поступається урожаю наступного року майже на 68%. Що ж стосується світового виробництва в цілому, то тут має місце однозначно позитивна динаміка - лише в період з 2010 по 2014 рік глобальні обсяги виробництва насіння льону виросли більш ніж на 40%. За неофіційними ж даними рівень виробництва 2015 року побив десятирічний рекорд, перевищивши 2,6 млн тонн. Втім, як запевняють учасники ринку, навіть цього не буде достатньо для задоволення потреби в олійній, яка має усі шанси сягнути відмітки в 3 млн тонн.

Така ситуація на світовому ринку льону тільки акцентує увагу на наявності ніші, яка може бути заповнена. І українські виробники це прекрасно розуміють.

8.Експортний потенціал

В наявних на світовому та українському ринку умовах виробники зрозуміли як наявний потенціал галузі, так і фактичну неможливість втілити її в повній мірі в продукції з _актории вартістю. Ясно було одне - експортний потенціал є і його треба реалізувати. Внаслідок чого основною продукцією льонарства, яка потрапляє на зовнішні ринки, стало насіння льону олійного.

Як видно з вищенаведеної таблиці, виробництво льону-олійного в Україні є експортно-орієнтованою галуззю. Частка експортної продукції в національному виробництві - за винятком 2013/14 МР - помітно перевищує 50%. В сезоні 2012/13 МР взагалі було експортовано більше трьох чвертей виробленого в Україні льону.Що ж до обсягів експорту насіння культури, то тільки за останній сезон вони виросли на 57,7%, що, на фоні недавнього спаду у виробництві, просто не може не привертати увагу. Навіть в умовах зниження середніх експортних цін на насіння культури (які, між іншим, просіли на 34% за останні три роки), вітчизняні експортери продовжують підіймати обсяги своїх доходів від продажу продукції за кордон. Втім, такого рівня реалізації не вдасться досягти, не розширяючи географію експорту, та з цим питанням, схоже, українські льонарі пораються на відмінно. Якщо вірити офіційним даним Держстатистики, насіння українського льону (в тих чи інших обсягах) в 2015/16 МР було експортовано в 45 (!) країн. Найменшу з поставок доставлено в Азербайджан - її розмір склав 3 тонни. Звичайно ж, не обійшлося в сезоні і без крупних імпортерів. Очолює їх список В'єтнам, в який було експортовано понад 21,2 тис. Тонн вітчизняного насіння льону (50,6% експорту). Слідом за ним ідуть Єгипет (5,5 тис. Тонн; 13,3%), Туреччина (3,9 тис. Тонн; 9,4%), Польща (2,2 тис. Тонн; 5,3%) та Австрія (1,5 тис. Тонн; 3,6%). Сумарно ж на першу п'ятірку імпортерів українського льону приходиться понад 82% всього експорту культури.

9.Гальмівні _фактори

Що ж стосується стримуючих для розвитку галузі факторів, то першим (та найбільш явним) в списку буде вивізне мито на насіння льону в розмірі 10%. Дане обмеження явно негативно відображається на, нехай і доволі успішному, експорті культури. Втім, далеко не всі учасники ринку дотримуються такої думки, розцінюючи можливе скасування мита як удар по переробній галузі, який відобразиться і на обсягах доступних продуктів переробки льонарства, і на самій галузі, нівелюючи шанси на ріст виробництва продукції з _актории вартістю.. На світовому ж ринку має місце доволі жорстка конкуренція від двох наших близьких сусідів - Росії та Казахстану, на долю яких в світовому виробництві насіння льону сумарно припадає понад 28%. Окрім того на їх користь грає й ряд інших факторів - починаючи від наявності власних енергетичних ресурсів і дотацій на виробництво продукції галузі (що помітно знижує собівартість виробництва), і закінчуючи банальною відсутністю аналогічного нашому мита.

І тут, як завжди, в _ак вступає держава. Саме нею має бути зроблено вибір, який з варіантів розвитку галузі стимулюватиметься надалі. І найбільш очевидними зараз є два з них. Перший варіант базується на скасуванні експортного мита і, як наслідок, стимулювання вітчизняного виробництва та сировинного збуту. Результатом такого рішення, найбільш імовірно, стане ріст обсягів виробництва, експорту та збільшення валютних надходжень у галузь. Проте, навіть якщо у перспективі ріст виробництва і стимулюватиме переробку продукції льонарства, то миттєвим ефектом такого рішення може стати якщо і не крах, то як мінімум серйозне скорочення залишків переробних потужностей. Другий варіант (який, судячи з усього, і має зараз місце) базується на збереженні існуючого мита. Так, стримуючий фактор _актории і не є визначальним, все ж не дає можливості частці сировинного експорту наблизитися до 100%. Проте для інтенсифікації виробництва цього буде замало. Для того, щоб в таких умовах зростання галузі продовжувалося і, більше того, йшло по найвигіднішому для вітчизняної економіки сценарію, державі доведеться зважитись на рішучий крок - підтримку переробки льону. Будь це дотації, кредитування чи допомога в залученні інвестицій, держава буде змушена прийняти участь в акумулюванні коштів для галузі. Тільки так переробка льону та створення доданої вартості для цього виду продукції зможуть розвиватися ефективно.

Висновки та перспективи

Льон олійний можна вирощувати в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України завдяки біологічним властивостям та екологічній адаптованості. Якщо раніше основні його посіви зосереджувалися в південних і східних областях, то нині поширюються у центральні регіони в Лісостепову зону та навіть Полісся. Україна має розвинену селекцію в насінництві льону. Провідна наукова установа з селекції льону олійного в Україні є Інститут олійних культур. Селекціонерами установи створено конвеєр сортів за різними періодами вегетації, що характеризуються високим вмістом олії (47-50%), високою потенційною урожайністю (2,0-2,5 т/га) та підвищеним вмістом ліноленової кислоти, що дає можливість використовувати _акт олію в технічних цілях. Існуючий _актории_нт сортів льону олійного селекції Інституту може цілком задовольнити потреби товаровиробників та зайняти гідне місце на ринку України. Разом з тим, існують стримуючі _актории розвитку виробництва льону олійного. При експорті олійного насіння в Україні існує вивізне мито. На думку аналітиків, його скасування на насіння льону дало б можливість аграріям вигідно продавати його за світовими цінами і, разом з тим, оновлювати основні засоби, закуповувати якісне насіння й, відповідно, збільшувати обсяги виробництва. Країни ЄС, які виступають найбільшими імпортерами насіння льону, велику увагу приділяють екологічності продукції, що спостерігатиметься й надалі. Льон є культурою, яка не вимагає великих капіталовкладень при вирощуванні й застосуванні хімії. Природні кліматичні умови дозволяють нашому льону бути більш екологічним, що надає додаткову перевагу на світовому ринку.Основними конкурентами українського льону на світовому ринку є Росія і Казахстан. Виробники насіння льону цих країн є більш конкурентоспроможними. Там, зокрема, існують програми державної підтримки вирощування льону (виплачуються дотації). Крім того, ці країни мають власні енергетичні ресурси, тому ціни на пальне, міндобрива та пально-мастильні матеріали нижчі за вітчизняні, що, відповідно, також зменшує собівартість вирощеної продукції. До того ж, у цих країнах немає вивізного мита на насіння льону. Незважаючи на зниження урожайності внаслідок несприятливих погодних умов, ціни на льон залишаються нижчими за українські.

Література

1.Олійні, експертиза: Олійний аутсайдер: все про виробництво та експорт льону. Режим доступу: http://agravery.com 2. Льон олійний в Україні: сучасний стан та можливості розвитку. Просвітницька виробничо-комерційна фірма «СЯЙВО». Режим доступу: http://siaivo.com 3. Москаленко А.М., Москаленко В.А. Історико-економічні аспекти розвитку вітчизняного льоновиробництва // Економіка АПК. - 2007. - №6. - С. 41-46.

4. Статистичний бюлетень «Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай» 2017 рік. Дерєавна служба статистики України. Режим доступу:http://www.ukrstat.gov.ua/ 5.Льонові перепитії. Режим доступу: http://www.kuluar.com.ua

Размещено на Allbest.ru