Виробнича типологія сільського господарства лісостепу України: стара проблема, перспективний проект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття

на тему: Виробнича типологія сільського господарства лісостепу України: стара проблема, перспективний проект

Виконала:

Сонько С.П.

Невідповідність сучасної спеціалізації сільського господарства умовам природного середовища призводить як до зниження економічної ефективності окремих галузей, так і до негативних екологічних наслідків, зокрема, до катастрофічного падіння природної родючості ґрунтів. Максимальне «вписання» спеціалізації господарств у природні ландшафти із застосуванням методів багатоцільового геоінформаційного моделювання стане дієвим інструментом для оптимізації землекористування, а також для постійного коригування грошових оцінок земель у межах Державного земельного кадастру.

Ключові слова: лісостепова зона, сільське господарство, землекористування.

Несоответствие современной специализации сельского хозяйства условиям среды приводит как к снижению экономической эффективности отдельных отраслей, так и к негативным экологическим последствиям, в частности, к катастрофическому падению естественного плодородия почв. Максимальное «вписание» специализации хозяйств в природные ландшафты с применением методов многоцелевого геоинформационного моделирования станет действенным инструментом для оптимизации землепользования, а также для постоянной корректировки денежных оценок земель в пределах Государственного земельного кадастра.

Ключевые слова: лесостепная зона, сельское хозяйство, землепользование.

The inconsistency of the modern agricultural specialization with the environmental conditions leads to a decrease in the economic efficiency of certain industries and to negative environmental consequences, in particular, to a catastrophic decline in natural fertility of soils. The maximum "inscription" of specialization of farms in natural landscapes with application of methods of multi-purpose geoinformation modeling will become an effective tool for optimization of land use, as well as for constant adjustment of monetary valuations of land within the limits of the State Land Cadastre.

Key words: forest-steppe zone, agriculture, land use.

Постановка проблеми

Умови ринкової економіки, в яких розвивається сільське господарство України, примушують сільгоспвиробників у гонитві за прибутком розвивати галузі спеціалізації, які не відповідають екологічним умовам природного середовища. Невідповідність сучасної спеціалізації таким умовам призводить як до зниження економічної ефективності окремих галузей, так і до негативних екологічних наслідків, зокрема, до катастрофічного падіння природної родючості ґрунтів [29].

В умовах лісостепової зони як своєрідного екотону між Лісом та Степом, визначення оптимальної спеціалізації завжди являло складну наукову проблему, якою традиційно займалися географи. Складність і протиріччя цієї проблеми підтверджується навіть у сучасних класифікаціях, в яких, попри закони географічної зональності, в якості антропогенного ландшафту виділяється Лісополе (Лісостеп+ Степ) [1].

Перший період активності у розробці проблем типології та районування сільського господарства припадає на 50-70-ті роки ХХ століття і збігається з початком так званої «зеленої революції» [31], яка поклала початок екстенсивному освоєнню агрокліматичних ресурсів світу.

В період з 70-х по 80-і роки як у Радянському Союзі (А.Н. Ракітніков, В.Г. Крючков), так і в Україні (І.Ф. Мукомель) виконане систематичне дослідження типології сільського господарства для більшості регіонів. З плином посилення інтенсифікації сільського господарства проблема відповідності наявної спеціалізації певному агрокліматичному потенціалу відійшла на другий план, про небезпеку чого неодноразово вказувалось у працях авторитетних учених [3, 34]. Проте ринкова економіка лише поглибила «прірву» між спеціалізацією сільського господарства і наявними можливостями агроландшафтів [32]. Сучасне відновлення інтересу до вказаної проблематики (або початок другого періоду) зумовлене, передусім, екологічною некоректністю моделі «зеленої революції», слідування якій останні 30 років сьогодні дається взнаки, і має прояв переважно в небезпечній динаміці зниження вмісту гумусу в ґрунтах [30].

За вказані 30-40 років процес інтенсифікації розповсюдився і на інші, на перший погляд непомітні аспекти розвитку сільського господарства. Найкраще цю тенденцію можна було б назвати «інтенсивність через екстенсивність». Зокрема, брак земельних ресурсів у розвинутих країнах для подальшого впровадження інтенсивних технологій компенсується освоєнням нових земель (тобто розвиток «вшир») у країнах третього світу, до яких сьогодні вже потрапляє і Україна. Саме тому в сучасних дослідженнях як закордонних [33], так і вітчизняних учених [4] наголошується на необхідності перестановки наголосів у сільськогосподарському природокористуванні з традиційного «збільшити врожайність» на «зберегти біоре- сурси для майбутніх поколінь».

Однією з головних причин кризового стану називається саме невідповідність наявної спеціалізації природно-ресурсному потенціалу сільського господарства [28]. При цьому вказана проблема «тягне» за собою низку інших - глобальної зміни клімату (Two Percent Solutions..., 2014), збіднення біорізноманіття (Diwakar Poudel, 2015), накопичення нітратів та пестицидів у ґрунтах, евтрофікація водойм та втрата ґрунтами гумусу (Stephen R. Gliessman, 2015).

Отже, сучасні дослідження типології сільського господарства повинні стати першим кроком на шляху до гармонізації відносин природи і суспільства, причому вже на новому методологічному рівні - з впровадженням екологічно толерантних технологій екологічної конверсії та наукових положень сучасної синергетики про інваріантність відносину природних екосистемах. Власне, біосфера самостійно елімінує антропогенні впливи на природні екосистеми, які здійснюються в процесі сільськогосподарської діяльності (Горшков, 1997; Сонько, 2015). «Вписання» спеціалізації окремих господарств у природні ландшафти (зокрема, завдяки розвитку технологій екологічної конверсії) покликане зменшити негативний антропогенний вплив на природні екосистеми.

Впродовж останніх 5 років автором виконано типологію сільського господарства чотирьох лісостепових областей України: Черкаської, Кіровоградської, Полтавської та Харківської. Результати проведеної типології по Черкаській і Харківській областях опубліковані [6, 25]. По Кіровоградській і Полтавській - готуються до публікації. В найближчій перспективі планується завершення виробничої типології по Вінницькій, Хмельницькій, Тернопольській та Сумській областях. Проте висновки, зроблені по Черкаській і Харківській областях щодо невідповідності спеціалізації умовам природного середовища, ми можемо сміливо розповсюдити і на решту областей, оскільки головний «рушійний механізм» формування спеціалізації в них (ринкові умови) залишається незмінним [6, 25].

Виклад основного матеріалу дослідження

На додаток до традиційних економіко-географічних методичних підходів до обґрунтування спеціалізації сільського господарства (Є. Косторвіцький, А. Ракитников, В. Крючков, Д. Носонов), методологію її повинні скласти головні положення теорії біосфери та теорії біотичної регуляції. Саме згідно з ними в природних екосистемах за допомогою механізмів саморегуляції формується стан стійкої динамічної рівноваги, який постійно підтримується. Відповідно до цього треба створювати екологічно толерантні агроекосистеми, в яких головні речовинно-енергетичні механізми наближені до природних аналогів.

Відтак основу сучасної методики виробничої типології на додаток до традиційних (просторової організації суспільства взагалі та сільського господарства зокрема, картографічні, геоінформаційні методи) повинні складати методи ландшафтного планування [20], екологічної конверсії сільського господарства [2], постнекласики [18]. Використання вказаних методів допоможе, на відміну від переважно пошуково-теоретичних напрацювань, притаманних географічним роботам до цього часу, перевести їх у конструктивно-практичну площину рівня технічного проекту.

Головною ідеєю такого проекту має стати приведення виробничої спеціалізації різних типів господарств лісостепової зони України у відповідність із біоресурсним потенціалом агроекосистем. Для практичної реалізації цієї ідеї найкраще використовувати геоінформа- ційні системи, які являють собою потужний інструмент формалізації просторових і атрибутивних даних та їх моделювання.

Головною робочою гіпотезою такого проекту має стати припущення про можливість науково коректного «вписання» виробничої спеціалізації окремих господарств у відповідні агроландшафти лісостепової зони України. При цьому буде можливим досягнення максимальної екологічної відповідності вирощуваних культур і тварин певним агрокліматич- ним ресурсам, що при науково обґрунтованому наборі галузей забезпечить досягнення максимальної економічної ефективності з додержанням високого рівня екологічної толерантності.

Метою такого проекту має стати наукове обґрунтування екологічно толерантної виробничої спеціалізації для різних типів господарств лісостепової зони України і на основі ГІС-моделювання цих даних - розробка практично діючої геоінформаційної системи.

Реалізація цього проекту зажадає виконання наступних завдань:

- виконання виробничої типології в різних типах господарств лісостепової зони України (що частково вже зроблене);

- створення на основі топографічної цифрової карти України (Масштаб 1:500000 НВЦ «Геоінформатика» (1996) зі сучасними уточненнями) геоінформаційної моделі виробничих типів господарств лісостепової зони України у середовищі «Маріпіо.ргоі:.»;

- за допомогою створеної ГІС та даних земельного кадастру вибір типових (ключових) господарств для різних типів агроланд- шафтів;

- дослідження можливості екологічної конверсії у вибраних типових господарствах тапропозиції її можливих технологічних схем [23] з подальшим поширенням на весь масив господарств;

- передача створеної ГІС компетентним органам державного управління України з відповідним авторським супроводом;

- організація постійно діючих курсів для користувачів створеної геоінформаційної системи.

Аналізуючи впродовж більше ніж 20 років цю загальну для усього світового сільського господарства проблему, автором зроблене наступне:

- розроблені теоретичні підвалини розвитку сільського господарства в складі просторових соціоприродних систем більш високого рівня організації [22]. Розроблено концепцію ноосферних екосистем, у переліку яких сільське господарство формує найскладнішу і най- динамічнішу агрорекосистему, яка за типом речовинно-енергетичного обміну найбільше наближається до біосферних механізмів [5; 17; 18];

- досліджені головні причини загострення екологічної проблеми в галузях сільського господарства [19; 24];

- визначені головні напрями коректної постановки і подальшого вирішення екологічної проблеми, в тому числі, в сільському господарстві [12, 16];

- встановлені механізми шкідливого впливу сільського господарства на природні ландшафти [21; 26];

- визначені головні шляхи і засоби подолання екологічних проблем у сільському господарстві [8; 9; 10; 13; 27];

- здійснено популяризацію ідеї екологічно- толерантного сільського господарства [2; 11; 15; 18; 25].

Виходячи з аналізу вказаної проблеми, альтернативою енерговитратному сільському господарству можуть стати екологічно толерантні агроекосистеми, концептуальні підвалини і практичний механізм впровадження яких розробляється автором впродовж останніх років [7; 10; 26].

Головний підхід до проведення досліджень ґрунтується на класичних роботах біологів, географів, екологів, агроекологів, в яких доводиться необхідність дотримання природних обмежень у веденні сільського господарства відповідно до головних біосферних механізмів. Зазначений класичний підхід оновлений сучасними поглядами, пов'язаними з біологізацією сільського господарства (біоконверсія) та розробкою адаптивних агроекосистем [15; 24; 27].

Відновлення інтересу до відносно старої проблеми виробничої типології обумовлена головними тенденціями світового землекористування, які свідчать про поступову втрату ґрунтами їхньої природної родючості. Най- скоріше, можливості інтенсифікації сільського господарства засобами додаткових енергетичних субсидій вже вичерпуються. Альтернативою енерговитратному сільському господарству повинне стати наближене до біосферних механізмів екологічно-толерантне сільське господарство.

Наукове обґрунтування і подальше впровадження в практику екологічно толерантних поєднань окремих галузей рослинництва і тваринництва (на рівні господарства) допоможе подолати найголовнішу проблему сільськогосподарського природокористування - поступове зниження природної родючості ґрунтів.

За даними попередніх досліджень (Сонько, 2015), спеціалізація головного масиву господарств лісостепової зони (понад 85% загальної кількості) наближається до монокультурної (виробництво зернових та олійних культур). Це стало наслідком того, що ринкова економіка за останні 20 років об'єктивно «вимила» із переліку галузей спеціалізації галузі тваринництва, які традиційно (за рахунок органічних добрив) забезпечували певну екологічну стабільність агроекосистем. У той же час, сучасні дослідження з енергетики агроекосистем (Тараріко, 2010, 2013) засвідчують можливість екологізації сільськогосподарського виробництва саме за рахунок диверсифікації його спеціалізації.

Об'єктивні умови для такої диверсифікації створює сама природа, «закладаючи» в кожний природний ландшафт відповідний агро- кліматичний потенціал (Ляшенко, 2011), який є об'єктивною основою для розвитку відповідної, жорстко детермінованої спеціалізації. Головним завданням запропонованого проекту буде відповідь на запитання - наскількиреальна спеціалізація сільськогосподарських підприємств відрізняється від природно зумовленої. Це стане можливим завдяки створенню цифрової географічної бази даних, маніпулювання якою дозволить (у вигляді окремих шарів ГІС) розробити:

- геоінформаційну модель сучасної спеціалізації сільськогосподарських підприємств усіх типів лісостепової зони України;

- геоінформаційну модель природних ландшафтів лісостепової зони України (включно з найдрібнішими просторовими одиницями - фаціями, формаціями, урочищами);

- геоінформаційну модель агроландшафтів лісостепової зони України з відповідною класифікацією ступені їхньої порушеності;

- геоінформаційну модель агрокліматич- ного потенціалу агроландшафтів лісостепової зони України;

- геоінформаційну модель грошових оцінок певних поєднань галузей сільськогосподарської спеціалізації;

- геоінформаційну модель екологічної шкоди від певних поєднань галузей сільськогосподарської спеціалізації.

Практичний бік авторського підходу являтимуть методичні рекомендації з наукового обґрунтування екологічно толерантної та економічно рентабельної спеціалізації господарств лісостепової зони України. Такі рекомендації можуть бути корисними в роботах із землевпорядкування, земельного кадастру та екології.

Висновки з проведеного дослідження

Приведення існуючої спеціалізації сільського господарства у відповідність із ґрунтово-кліматичним та біотичним потенціалом природних екосистем - гостра, актуальна та складна наукова проблема. При цьому вона має прояв у всіх країнах, де розвинута ринкова економіка, навіть у найрозвинутіших, таких, як США, Франція, Німеччина. Наслідком розвитку спеціалізації, непритаманної конкретній природній зоні є, передусім, виснаження природної родючості ґрунтів із відповідним зниженням показників вмісту гумусу та головних поживних елементів. Згідно з концепцією сталого розвитку, природна родючість ґрунтів - це безцінний капітал майбутніх поколінь людей, який сьогодні в більшості країн світу витрачається темпами, що не зіставлені з його нагромадженням.

Головними практичними результатами завершення запропонованого проекту будуть: сільське господарство лісостеп спеціалізація

- діюча багатоцільова геоінформаційна система, спрямована на оптимізацію існуючої спеціалізації господарств лісостепової зони України відповідно до наявних економічних та екологічних умов;

- методика визначення оптимальної спеціалізації відповідно до наявних економічних та екологічних умов на рівні окремого господарства з використанням новітніх технологій екологічної конверсії;

- цифрова карта природно-сільськогосподарського районування лісостепової зони України;

- науково обґрунтовані пропозиції щодо оптимізації використання земель у лісостеповій зоні України з можливим їх застосуванням при складанні земельного кадастру. Зокрема, максимальне «вписання» спеціалізації господарств у природні ландшафти із застосуванням методів багатоцільового геоінформацій- ного моделювання стане дієвим інструментом для оптимізації землекористування, а також для постійного коригування грошових оцінок земель у межах Державного земельного кадастру. Розроблена геоінформаційна система дозволить значно оптимізувати землевпорядні роботи як на рівні адміністративних районів, так і всієї України.

Потенційними замовниками наукових розробок, отриманих у запропонованому проекті, можуть бути:

- науково-дослідні установи Національної академії наук та Академії аграрних наук України;

- вищі навчальні заклади;

- обласні та районні управління сільського господарства;

- обласні управління охорони навколишнього природного середовища;

- окремі господарства (фермерські, колективні, агрохолдинги);

- сільські громади.

Головною практичною цінністю запропонованого проекту будуть напрацьовані методичні прийоми уповільнення цього небезпечного процесу (втрати ґрунтами їхньої природноїродючості) а з часом, його зупинки з подальшим поступовим відновленням вмісту гумусу. При цьому вирішуватиметься не лише проблема сільського господарства як окремої галузі, а й проблема відродження українського села, демографічна криза в якому - вже давно відомий факт.

Отже, впровадження результатів запропонованого проекту в практику може бути цінним не лише для розвитку вітчизняної економіки, а й бути застосованим в інших країнах, оскільки об'єктивні природні механізми виникнення зазначених проблем однакові в різних країнах.

ЛІТЕРАТУРА

1. Денисик Г.І. Міжзональний геоекотон «лісо- степ-степ» Правобережної України. / Г.І. Денисик. - Вінниця : ПП «ТД» Едельвейс і К, 2012. - 275 с.

2. Екологічні основи збалансованого природокористування в агросфері: [навчальний посібник] / за редакцією С.П. Сонька та Н.В. Максименко. - Х. : хНу імені В.Н.Каразіна, 2015. - 568 с. (Навчально-наукова серія «Бібліотека еколога»).

3. Ляшенко Г.В. Агроклиматическая оценка продуктивности сельскохозяйственных культур в Украине / Г.В. Ляшенко. - Одесса : ННЦ «ИВиВ им. В.Е. Таирова», 2011. - 249 с.

4. Петриченко В.Ф. Великомасштабне дослідження ґрунтового покриву України - стратегічний захід ефективного збалансованого його використання / В.Ф. Петриченко, А.С. Заришняк, С.А. Балюк, М.І. Полупан, В.А. Величко, В.Б. Соловей // Вісник аграрної науки. - 2013. - № 5. - С. 5-13.

5. Сонько С.П. Агроекосистема як екологічна ніша людини / С.П. Сонько // Збірн. наук. праць Уманського ДАУ. - Ч.1. Агрономія. - Випуск 71. - Умань : 2009. С. 188-199.

6. Сонько С.П. Виробнича типологія сільського господарства Харківської області: тридцять років потому / С.П Сонько // Часопис соціально-економічної географії : міжрегіон. зб. наук. праць. - Харків, ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2015. - Вип. 19(2). - С. 30-39.

7. Сонько С.П. Вплив виробничого типу сільського господарства на родючість ґрунтів / С.П. Сонько // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Наукові засади підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва», 23-24 жовтня 2017 р. - Харків : ХНАУ, 2017. - 390 с. - С. 306-309.

8. Сонько С.П. Еколого-економічні основи реформування аграрного сектора України в умовах глобалізації : [кол. моногр.] / С.П. Сонько, О.М. Голубкіна // Інноваційно-технологічні аспекти формування сучасного конкурентоспроможного АПК України. / за ред. д.е.н., професора Ю.О. Нестерчук. - Умань: Вид.-полігр. центр «Візаві», 2014.- Частина 1. - 260 с. - С. 10-14.

9. Сонько С.П. Досвід створення елементарної ГІС «Оцінка екологічного впливу сільського господарства на ландшафти Черкаської області» / С.П. Сонько // Перспективи розвитку лісового і садово-паркового господарства: матеріали наукової конференції. - Умань : Візаві, 2015.- 198 с.- С. 18-23.

10. Сонько С.П. Екологічні основи створення альтернативних агроекосистем / С.П. Сонько // Відновлення біотичного потенціалу агроеко- систем: матеріали ІІ Міжнародної конференції (9 жовтня 2015 року, м. Дніпропетровськ) / за ред. Чорної В.І. - Дн-ськ: вид-во «Арбуз», 2015 - 188 с., С. 169-172.

11. Сонько С.П. Екологічні проблеми сучасного сільського господарства та шляхи їх вирішення / С.П. Сонько // Матеріали науково-практичної конференції «Збережемо довкілля нащадкам!» (м. Тальне, ТБЕК УНУС., 06.02.15 р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.seredny-klas.org/load/konferencija_ ecologichnogo_sprjamuvannja/1-1-0-2528

12. Сонько С.П. Значення наукової спадщини С.А. Подолинського у формуванні уявлень про збалансоване природокористування / С.П. Сонько // Вісник Криворізького економічного інституту КНЕУ. - № 4(24). - 2010. - С. 111-117.

13. Сонько С.П. Екологія агроландшафтів і програмовані технології вирощування сільськогосподарських культур. / С.П. Сонько // Збірн. наук. праць Уманського НУС. - Ч. 1. Агрономія. - Випуск 73. - Умань : 2010. - С. 360-365.

14. Сонько С.П. Екологічні проблеми сучасного сільського господарства та шляхи їх вирішення / С.П. Сонько // Агроеліта. Всеукраїнський аграрний журнал. - № 1(36). - 2016. - Тернопіль : вид. ФОП Коцьолок П.І. - С. 52-53.

15. Сонько С.П. Залежність спеціалізації сільського господарства від умов природного середовища (в контексті наукових досліджень професора С.М.Вуколова) / С.П. Сонько // Інноваційні шляхи розвитку сучасного овочівництва: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 140-річчю від дня народження професора С.М.Вуколова та 135-річчю від дня народження академіка В.І.Едельштейна (23 вересня 2015 р) / редкол.: Улянич О.І. (відп. ред.) та ін. - Умань: ВПЦ «Візаві», 2015. - 68 с., С. 45-49.

16. Сонько С.П. Ландшафтно-етнічна взаємодія як методологічна проблема екології / П.С. Сонько, Ю.О. Кисельов // Екологія - шляхи гармонізації відносин природи та суспільства : збірник тез IV Міжвузівської науково-практичної конференції 16-17 жовтня 2014 року / ред. Непочатенко О.О. - Ред-вид.центр УНУС. - Умань, 2014.- 90 с., С. 9-13.

17. Сонько С.П. Концепция ноосферных экосистем и перспективы ее развития в агроэкологических исследованиях / С.П. Сонько // Наукове видання. НАУКА ТА ОСВІТА. Збірник праць VII міжнародної наукової конференції 27 лютого - 6 березня 2015 р., Дубай (ОАЕ) VII. - Хмельницький: Ред.-вид. центр ХНУ. - 131 с., С. 30-35.

18. Сонько С.П. Концепція ноосферних екосистем як продовження ідей В.І. Вернадського / С.П. Сонько // Ноосфера і цивілізація. Всеукраїнський філософський журнал. - Вип. 8-9(11). - Донецьк: ДонНТУ. - 2010. - С. 230-241.

19. Сонько С.П. Еволюція механічного обробітку ґрунту як головний чинник планування агроландшафту (екологічні надії і розчарування) / С.П. Сонько, Н.В. Максименко // Вісник ХНУ імені В.Н. Каразіна. - № 1004. -Серія «Екологія». - Харків. - 2012. - С. 7-22.

20. Сонько С.П. Про «природність» та «антро- погенність» ландшафтотворення / С.П. Сонько, Н.В. Максименко // Людина та довкілля. Проблеми неоекології. Сучасні географічні та екологічні дослідження довкілля. - № 1-2(25). - Харків: Видавництво ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2016. - С. 9-13.

21. Сонько С.П. Просторові і часові механізми екологічної експансії агроландшафту / С.П. Сонько, Н.В. Максименко // Людина та довкілля. - Вип. 2(15). - Харків: Видавництво ХНУ імені

B. Н. Каразіна, 2013. - С. 5-21.

22. Сонько С.П. Просторовий розвиток соці- оприродних систем: шлях до нової парадигми: [монографія] / С.П. Сонько. - К.: Ніка-Центр, 2003. - 287 с.

23. Сонько С.П. Проблема утилізації опалого листя міст і відходів тваринницьких ферм і шляхи її вирішення / С.П. Сонько, Т.М. Пушкарьова-Без- діль, І.П Суханова, О.В. Василенко, І.М Гурський, Р.В Безділь Р.В. // Людина та довкілля. Проблеми неоекології. Сучасні географічні та екологічні дослідження довкілля. - № 1-2. - Випуск 27. - Харків : Вид-во ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2017. -

C. 143-155.

24. Сонько С.П. Роль агроекосистем у забезпеченні сталого розвитку / С.П. Сонько // Екологія - шляхи гармонізації відносин природи та суспільства. Збірник тез ІІІ Міжвузівської наукової конференції з міжнародною участю 11-12 жовтня 2012 року / ред. Непочатенко О.О. -Умань : Редвид. центр УНУС, 2012. - 122 с. - С.10-13.

25. Сонько С.П. Сільськогосподарське районування - перший крок до збалансованого природокористування в агросфері / Сонько С.П. // Вісник Уманського національного університету садівництва. - Випуск 3. - № 1. -2015. - Умань : Ред-вид. відділ УНУС. - С. 106-112.

26. Сонько С.П. Сталий розвиток, біорізнома- ніття, агросфера та агроекологія: протиріччя та точки дотику / Сонько С.П. // Збереження біоріз- номаніття в контексті сталого розвитку: матеріали Всеукраїнської наукової конференції. - Черкаси : ФОП Белінська О.Б., 2015. - С. 136-139.

27. Сонько С.П. Шляхи екологізації агроланд- шафтів / Сонько С.П. // Моніторинг та охорона біорізноманіття агроландшафтів: матеріали Регіональної науково-практичної Інтернет-конференції, м. Умань (31 жовтня, 2013 р.) - Умань : Видавничо-поліграфічний центр «Візаві», 2013. - 96 с., С. 65-68.

28. Тараріко Ю.О. Моделювання спеціалізації агроекосистем за даними довгостроко-

вих агротехнічних дослідів / Ю.О. Тараріко, Л.Д. Глущенко // Агроекологічний журнал. - № 4. - 2011.- С. 35-41.

29. St.R.Gliessman. Package Price Agroecology: The Ecology of Sustainable Food Systems, Third Edition./ Taylor & Francis Inc.- United States. - 2015. - 661 p.

30. El Titi Adel. Soil Tillage in Agroecosystems.- CRC Press/ London, 2014. - 345 p.

31. Kostrowicki J. The Typology of Word Agriculture, Warsaw, 1974.

32. Principles of Sustainable Soil Management in Agroecosystems / Edited by R.Lal, B.A. Stewart. - London, 2013 by cRc Press. - 568 p.

33. The Conversion to Sustainable Agriculture/ Principles, Processes, and Practices. / editors: St.R. Gliessman, M. Rosenmeyer / CRC Press. London, New York, 2010. - 352 p.

Vandermeer J.H. The Ecology of Agroecosystems. - London: Jones & Bartlett Learning, 2013 - 387 p.

Размещено на Allbest.ru