Внесок професора М.А. Кравченка у становлення центральної дослідної станції штучного осіменіння сільськогосподарських тварин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Внесок професора М.А. Кравченка у становлення центральної дослідної станції штучного осіменіння сільськогосподарських тварин

Шульга В. П.,

кандидат географічних наук,

Національний авіаційний університет (Україна, Київ),

Висвітлено внесок доктора сільськогосподарських наук, професора М. А. Кравченка в становлення відділу племінної роботи Центральної дослідної станції штучного осіменіння сільськогосподарських тварин (м. Броєари). Учений здійснював керівництво окремими науковими темами, що виконувалися її співробітниками. Обґрунтовано пріоритет М. А. Кравченка та його учнів у розробленні ефективних прийомів лінійного розведення, способів обчислення ступеня інбридингу, варіантів лінійнородинного підбору, методик виведення лінійних бугаїв та планування лінійногрупового підбору плідників із застосуванням математичних методів і ЕОМ, методів оцінки їх племінної цінності, організації республіканської картотеки бугаївплідників. Доведено ефективність запропонованих ученими наукових розробок, які були апробовані на базі дослідної станції та сприяли зростанню продуктивності племінних стад, що знаходилися в зоні гїобслуговування.

Ключові слова: тваринництво, племінна робота, лінійне розведення, порода, інбридинг, племінна цінність.

У розроблення теорії і методології селекційноплемінної роботи в УРСР в 5080ті роки XX ст. визначальний внесок зробили науководослідні установи. На їх базі розвинуто основи породотворення та поровипробування, перспективного планування та організації племінної справи, цілеспрямованого добору і підбору, оцінки племінної цінності та раціонального використання сільськогосподарських тварин. Системне запровадження їх здобутків дало змогу збільшити конкурентоспроможність вітчизняних порід і рентабельність галузі тваринництва, якомога повніше задовольнити потреби населення в продуктах харчування. Цей позитивний досвід необхідно вивчати на сучасному етапі, коли тваринництво знаходиться в кризовому стані: кількість племінних господарств і їх поголів'я зменшуються, продуктивність тварин і якість продукції не завжди відповідають рівню європейських стандартів.

Перспективні наукові розробки у тваринництві запропоновано колективом Центральної дослідної станції штучного осіменіння сільськогосподарських тварин (ЦДСШО). Окремі аспекти її діяльності узагальнено в наукових працях В. П. Бурката, Г. С. Коваленка, І. С. Бородай та інших дослідників [8; 9; 7]. Однак до цього часу комплексно не оцінено внесок професора М. А. Кравченка в становлення відділу племінної роботи дослідної станції. Не обгрунтовано ефективність окремих наукових розробок учених ЦДСШО. З огляду на це дані завдання розглядалися як основні при проведенні нашого дослідження. Теоретикометодологічну базу дослідницького пошуку склали загальнонаукові, структурнофункціональні та власне історичні методи. кравченко розведення плідник інбридинг

ЦДСШО організовано в I960 р. на базі Київської державної племінної станції. Її діяльність спрямовувалася на вирішення актуальних теоретичних і практичних завдань: узагальнення досвіду роботи держплемстанцій та станцій штучного осіменіння, розробку рекомендацій з їх організаційної структури; розвиток теоретичних основ племінної справи; вдосконалення існуючих і виведення нових порід; обгрунтування ефективних методів оцінки плідників та їх раціональне використання та ін. їх виконання покладалося на відділ племінної роботи, керівництво науковою тематикою якого в різні роки здійснював М. А. Кравченко та його учні.

Серед основних важелів подальшого вдосконалення племінних і породних ознак худоби значне місце відводили методам внутрішньопородної селекції. З цією метою М. А. Кравченко та А. І. Самусенко розробили основні принципи і положення лінійного розведення, обгрунтували ефективність застосування різних типів споріднених парувань, довели найбільшу результативність комплексного інбридингу (на групу предків). Для прогресивного розвитку ліній і окремих гілок апробували п'ять типів лінійнородинного підбору [10].

Ученими вдосконалено методику виведення лінійних бугаїв на племінних заводах симентальської породи. Проведено генеалогічний аналіз породи, виділено провідні лінії та родини, розроблено їх систематику, визначено найбільш продуктивні структурні одиниці. Як свідчать архівні матеріали, для аналізу якісної характеристики ліній долучалися дані про походження 2415 високопродуктивних корів цієї породи в УРСР. Відповідно до отриманих результатів, за числом рекордисток перше місце належало лінії Мергеля, Ципера, Сигнала, Альрума, Фасадника, Флоріана, Лорда, Біляка. Всього рекордну продуктивність виявили дочки бугаїв, що належали до 90 ліній симентальської породи [1, арк. 2832].

Особливого значення надавали розробці ефективних методів оцінки племінної цінності плідників. З цією метою порівняно існуючі вітчизняні та зарубіжні методики оцінки за родоводом і продуктивністю лактуючих дочок. Передбачалося на основі їх аналізу розробити метод визначення племінної цінності бугаїв за показниками продуктивності предків. Представляє інтерес запропонований М. А. Кравченком і Б. М. Бенехісом метод попередньої оцінки плідників за родоводом, який дає змогу вже до початку їх інтенсивного використання прогнозувати якість потомства. На основі аналізу матеріалів зоотехнічного обліку племзаводу «Тростянець» розглянуто можливість використання при оцінці бугаїв за родоводом даних про продуктивність їх предків при різному співвідношенні впливу показників батьків, предків II ряду родоводу та більш віддалених. Водночас розроблено метод прискореного випробування й оцінки бугаїв, що Грунтувався на врахуванні показників інтенсивності їх росту та розвитку потемків. Метод апробовано у племінних радгоспах «Вороньківський», «Любарецький» та «Русанівський» Київської області на бугаях симентальської та чорнорябої порід [2, арк. 4448].

Вивчено вплив генотипу батьків на продуктивність та особливості молоковіддачі корівпервісток племінних радгоспів чорнорябої та симентальської порід Київської області («Плосківський», «Тарасівський», ім. Васильєва та ін.). Встановлено, що вплив генотипу плідників на зміну величини удою при середньорічному рівні близько 3000 кг є незначним. На його варіацію відчутніше впливали умови зовнішнього середовища, ніж спадкові фактори. Фактор впливу генотипу батьків на продуктивність дочок спостерігали у господарствах з рівнем середньорічних удоїв понад 3000 кг, зокрема в радгоспах «Димерський», «Мічурінський» і «15річчя Жовтня», де його частка склала 815%. У радгоспі «Плосківський» із середньорічним удоєм на корову 4000 кг вплив спадкових факторів становив 19,7% [З, арк. 4649].

За наказом Міністерства сільського господарства УРСР №693 від 15 жовтня 1969 р. при відділі племінної роботи дослідної станції організовано республіканську картотеку бугаївплідників державних племінних станцій і станцій штучного осіменіння. Вона стала одним із головних важелів у загальній системі племінної роботи в молочному скотарстві країни. Наявність даних щодо походження бугаїв, їх використання, відтворної здатності, продуктивності потомства дала можливість вивчати поєднуваність ліній, розподіляти бугаїв між господарствами, розробляти завдання з вирощування ремонтних бугайців. «Карточку племінного бугая», розроблену відділом для республіканської й обласних картотек державних племінних станцій, запроваджено в систему племінної справи в республіці [3, арк. 4852].

Ученими відділу розроблено методику планування лінійногрупового підбору бугаївплідників із застосуванням математичних методів і ЕОМ, схвалену Міністерством сільського господарства УРСР. На основі модифікації генеалогічної схеми бугаїв симентальської породи розроблено графічний метод планування підбору бугаїв і чергування ліній, апробований у зоні діяльності ЦДСШО. Його сутність полягала у переході від диференціального територіальногрупового підбору до лінійногрупового. Останній передбачав закріплення бугаїв однієї лінії за групою господарств на 22,5 роки, після чого їх заміщували плідниками інших ліній. Така система підбору сприяла уникненню щільних інбридингів, створенню лінійних груп тварин у кожному господарстві. Для контролю помірних інбридингів керувалися схемою генеалогії маточного стада у межах району або маршруту, за яким завозили сім'я, а також діагональноперехресними родоводами бугаїв, яких використовували. Перспективне планування лінійногрупового підбору бугаїв сприяло тиражуванню генотипів цінних родоначальників ліній [4, арк. 5256].

Важливого значення надавалося породному випробуванню. За основними господарські корисними ознаками порівнювали найбільш поширені в зоні її діяльності симентальську та чорнорябу породи. Встановили, що за молочною продуктивністю в господарствах із середнім рівнем годівлі корови чорнорябої породи не мали переваг перед ровесницями симентальської породи. У господарствах, де рівень годівлі був високим або вищим від середнього, корови чорнорябої породи за удоєм, вмістом жиру та білка в молоці, виходом сухого знежиреного молочного залишку перевершували симентальських ровесниць. У всіх господарствах вим'я корів чорнорябої породи за формою, розміром, будовою та розміщенням дійок відповідало вимогам машинного доїння, вони також мали перевагу за швидкістю молоковіддачі [5, арк. 6264].

У 19681970 роках з метою запровадження селекції за комплексом ознак у племзаводах з розведення симентальської («Шамраївський» Київської, «Матусово» Черкаської, «Веселоподолянський» Полтавської областей), чорнорябої («Кожанський» Київської області) та червоної степової худоби («Комінтерн» Кіровоградської області) вивчали молочну продуктивність корів і вміст компонентів молока за 300 днів лактації. Отримані результати показали, що в різних умовах годівлі та вирощування телиць, інтенсивності селекції рівень удою, вміст жиру, білка і сухого знежиреного залишку у молоці корів як у межах однієї породи, так і між окремими породами значно різниться. Водночас висока варіабельність мінливості показників молочної продуктивності та кореляційних зв'язків між удоєм і компонентами молока давала змогу при цілеспрямованій селекції збільшувати їх одночасно [5, арк. 5458].

У 1973 р. співробітниками дослідної станції зі спеціалістами племінного радгоспу «Верхнячський» Черкаської області створено високопродуктивну лінію Апельсина ЧРС533, затверджену наказом №211 Міністерства сільського господарства СРСР від 8 квітня 1975 р. Дочки Апельсина за удоєм перевершували своїх матерів на 20%, а ровесниць на 16%, вирізнялися вищими технологічними властивостями. У племзаводі «Матусово» Черкаської області закладено лінію Леопарда 2239 та визначено заходи з подальшого вдосконалення заводської лінії Моха 1385 [6, арк. 6264].

Загалом завдяки налагодженню цілеспрямованої селекційної роботи впродовж 19621969 років молочна продуктивність найбільш поширених у зоні діяльності дослідної станції симентальської та чорнорябої порід збільшилася на 625 та 914 кг або 30,6 і 45,3%, загальний вихід молочного жиру на 26,02 та 32,67 кг відповідно. У зв'язку з поліпшенням породності та продуктивності худоби змінився якісний склад стад. Так, якщо в I960 р. у господарствах зони діяльності станції 24,9% худоби було віднесено до класів елітарекорд, еліта і першого класу, то в 1969 р. цей показник досягнув 55,7% [8].

Таким чином, професором М. А. Кравченком зроблено вагомий внесок в становлення відділу племінної роботи ЦДСШО. За його керівництва розроблено методичні положення розведення за лініями та родинами, методику виведення лінійних бугаїв. Запропоновано методику лінійногрупового підбору бугаївплідників із застосуванням математичних методів і ЕОМ, графічний метод підбору бугаїв і чергування ліній. Створено високопродуктивні лінії Апельсина ЧРС533, Леопарда 2239. Відпрацьовано метод прискореного випробування й оцінки бугаїв, який Грунтувався на врахуванні показників інтенсивності їх росту та розвитку потомків. Запроваджено селекцію за комплексом ознак у племзаводах з розведення симентальської та червоної степової худоби. Організовано республіканську картотеку плідників державних племінних станцій і станцій штучного осіменіння, племінних заводів, що дало можливість вивчати поєднуваність ліній, розподіляти бугаїв між господарствами, розробляти завдання з вирощування ремонтних бугайців тощо.

На перспективу вважаємо за доцільне дослідити внесок професора М. А. Кравченка в становленні Київської дослідної станції тваринництва «Терезине», де він здійснював керівництво окремими науковими темами.

Список використаних джерел

1. Архів Інституту розведення і генетики тварин НААН. Отчет по выполнению тематического плана научноисследовательских работ за 1965 год / ЦОСИО. Бровары, 1966. 148 арк.

2. Там само. Отчет о выполнении тематического плана

научноисследовательской работы ЦОСИО за 1968 год.

Бровары, 1969. 156 арк.

3. Там само. Отчет о выполнении тематического плана

научноисследовательской работы ЦОСИО за 1969 год.

Бровары, 1970. 172 арк.

4. Там само. Отчет о выполнении плана научноисследовательской работы ЦОСИО за 1972 год. Бровары, 1973. 184 арк.

5. Там само. Отчет о выполнении тематического плана

научноисследовательской работы за 1973 год / ЦОСИО.

Бровары, 1974. 196 арк.

6. Там само. Отчет (заключительный) о выполнении плана

научноисследовательской работы за 1975 год / ЦОСИО.

Бровары, 1975. 234 арк.

7. Бородай I. С. Центральна дослідна станція штучного осіменіння сільськогосподарських тварин: історія та здобутки /

І. С. Бородай // Переяславський літопис: зб. наук. пр. Пер.Хм., 2015.ВИП.7.С.174177.

8. Буркат В. П. Нариси з історії інституту: монографія / В. П. Буркат, І. С. Бородай. К.: Аграрна наука, 2008. 556 с.

9. Коваленко Г. С. Центральна дослідна станція штучного осіменіння сільськогосподарських тварин / Г. С. Коваленко, І. С. Бородай, О. А. Шейкіна // Історія Інституту розведення і генетики тварин у подіях, фактах, біографіях учених. Бориспіль: Люксар, 2012.С.3350.

10. Кравченко М. А. Розведення за лініями при роботі з симентальською породою великої рогатої худоби / М. А. Кравченко, А. І. Самусенко // Молочном'ясне скотарство. К.: Урожай, 1972. Вип.29. С.1123.

References

1. Arkhiv Instytutu rozvedennya і henetyky tvaryn NAAN. Otchet po vypolneniju tematicheskogo plana nauchnoissledovatel'skih rabot za 1965 god / COSIO. Brovary, 1966. 148 ark.

2. Tam samo. Otchet о vypolnenii tematicheskogo plana nauchnoissledovatel'skoj raboty COSIO za 1968 god. Brovary,

1969. 156 ark.

3. Tam samo. Otchet о vypolnenii tematicheskogo plana nauchnoissledovatel'skoj raboty COSIO za 1969 god. Brovary,

1970. 172 ark.

4. Tam samo. Otchet о vypolnenii plana nauchnoissledovatel'skoj raboty COSIO za 1972 god. Brovary, 1973. 184 ark.

5. Tam samo. Otchet о vypolnenii tematicheskogo plana nauchnoissledovatel'skoj raboty za 1973 god / COSIO. Brovary,

1974. 196 ark.

6. Tam samo. Otchet (zakljuchitel'nyj) о vypolnenii plana nauchnoissledovatel'skoj raboty za 1975 god / COSIO. Brovary,

1975. 234 ark.

7. Boroday I. S. Tsentral'na doslidna stantsiya shtuchnoho osimeninnya sil's'kohospodars'kykh tvaryn: istoriya ta zdobutky /

I. S. Boroday // Pereyaslavs'kyy litopys: zb. nauk. pr. Per.Khm., 2015. Vyp.7. S.174177.

8. Burkat V. P. Narysy z istoriyi instytutu: monohrafiya / V. P. Burkat, I. S. Boroday. K.: Ahrama nauka, 2008. 556 s.

9. Kovalenko H. S. Tsentral'na doslidna stantsiya shtuchnoho osimeninnya sil's'kohospodars'kykh tvaryn / H. S. Kovalenko, I. S. Boroday, O. A. Sheykina // Istoriya Instytutu rozvedennya і henetyky tvaryn u podiyakh, faktakh, biohrafiyakh uchenykh. Boryspil': Lyuksar, 2012. S.3350.

10. Kravchenko M. A. Rozvedennya za liniyamy pry roboti z symental's'koyu porodoyu velykoyi rohatoyi khudoby / M. A. Kravchenko, A. I. Samusenko // Molochnom'yasne skotarstvo. K.: Urozhay, 1972. Vyp.29. S.ll23.

Размещено на Allbest.ru