Експериментальні дослідження проводились протягом 2005…2011 років в умовах племзаводу з розведення свиней породи ландрас ВАТ "Племзавод Степной" Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області, на фоні сучасної промислової технології. Сюди в 2005 році імпортовано поголів'я свиней породи ландрас, з підприємства Північної Ірландії (компанія UPB Ltd.), в кількості 60 свинок та 14 кнурців, які стали основою для формування племінного стада господарства. Мета досліджень полягала у вивченні впливу процесу адаптації на прояв продуктивних якостей свиней породи ландрас в умовах промислової технології.

Науково-господарський дослід був проведений в умовах повноцінної годівлі. Годівля проводилась комбікормами власного виробництва з використанням преміксів чеського виробництва, компанії "Текro". Для тварин всіх піддослідних груп були створенні аналогічні умови годівлі та утримання. Основний метод досліджень - експериментальний.

Результати досліджень

В процесі адаптації організму доводиться пристосовуватися до умов, що не відповідають повною мірою його вимогам, це відразу ж відображається на рості і розвитку тварини. Тому, для оцінки адаптаційної здатності молодняку свиней доцільно застосовувати показники його росту та розвитку. У таблиці 1 наведено результати оцінки ремонтних свинок різних поколінь за власною продуктивністю.

Таблиця 1 - Результати оцінки ремонтних свинок породи ландрас за власною продуктивністю,

Найбільшою енергією росту характеризувалися тварини-акліматизанти, що свідчить про високий їх генетичний потенціал. Живої маси 100 кг вони досягали за 188,26 днів. Однак, їх дочки живої маси 100 кг досягали на 8,31 дні довше (P>0,95). Ще більш пізньоспілими виявилися тварини ІІ покоління, які вказаної живої маси досягли на 18,22 дні пізніше, порівняно з акліматизантами (P>0,999).

Проте, вже тварини ІІІ покоління виявили тенденцію до підвищення скоростиглості. Живої маси 100 кг вони досягли за 195,10 днів, що на 11,38 днів менше, порівняно з тваринами ІІ покоління, але все ж на 6,84 дні, більше (P>0,95), порівняно з аналогічним показником тварин-акліматизантів.

На показник довжини тулуба впливу акліматизації виявлено не було. У тварин всіх поколінь, які досліджувалися, даний показник знаходився практично на одному рівні - 120,33…122,63 см.

Впродовж періоду адаптації також відмічено нарощування товщини шпику у ремонтних свинок. Зокрема, вже тварини І покоління за даним показником переважали акліматизантів на 1,28 мм. Представники наступних генерацій характеризувалися подальшим зростанням даного показника. Так, тварини ІІ покоління мали товщину шпику на 3,55 мм (P>0,999), а тварини ІІІ покоління - на 4,53 мм (P>0,999) більшу, порівняно з акліматизантами.

Дана тенденція, очевидно, обумовлена повною або частковою відсутністю цілеспрямованої оцінки та відбору тварин за даною ознакою.

Отже, адаптаційні процеси найбільш суттєво відобразилися на інтенсивності росту ремонтних свинок, обумовлюючи значне її зниження в тварин І та ІІ генерацій.

Ріст і розвиток свиней мають особливості, обумовлені статтю. Загальновизнано, що кнурці відрізняються більшою інтенсивністю росту, ніж свинки, а також краще оплачують корм приростом живої маси.

Дані таблиці 2 демонструють вплив процесу адаптації на результат контрольного вирощування ремонтних кнурців.

Таблиця 2 - Результати оцінки ремонтних кнурців породи ландрас за власною продуктивністю,

Серед кнурців, як і серед свинок, найвищою енергією росту характеризувалися тварини - представники покоління акліматизантів.

Живої маси 100 кг вони досягали за 169,22 дні. Однак, вже в їх нащадків І покоління відбулося зниження енергії росту. Живої маси 100 кг вони досягли на 5,51 дні довше, порівняно з представниками батьківського покоління.

Найнижча енергія росту була відмічена у тварин ІІ покоління, які досягли вказаної живої маси за 179,26 дні, що на 10,04 дні (P>0,999) більше, порівняно з аналогічним показником тварин-акліматизантів.

Різниця за показником довжини тулуба між кнурцями різних генерацій була незначною і статистично невірогідною.

Кожне наступне покоління кнурців характеризувалося нарощуванням товщини шпику. Зокрема, нащадки І покоління переважали акліматизантів за даним показником на 1,87 мм (P>0,999), а тварини ІІІ покоління - вже на 4,7 мм (P>0,999).

Отже, виходячи з результатів аналізу показників росту та розвитку ремонтного молодняку, можна зробити висновок, що в процесі адаптації до нових умов годівлі та утримання тварини зазнали певних змін. Молодняк покоління акліматизантів продемонстрував вірогідну перевагу над аналогами наступних поколінь за всіма показниками, що характеризують інтенсивність росту.

Надалі, під дією великої кількості стресових факторів, які супроводжують процес завезення та адаптації тварин, їх ріст і розвиток значно сповільнилися.

В цілому, в кожному наступному поколінні більшість показників, що характеризують інтенсивність росту молодняку, погіршились. Мінливість ознак також поступово знижувалася і досягла мінімуму у тварин III покоління.

Отже, у процесі встановлення адаптивного гомеостазу в організмі, швидкість росту свиней знизилася.

Відтворювальні якості характеризуються низькою успадковуваністю і більшою мірою залежать від умов зовнішнього середовища. У більшості випадків низький рівень заплідненості і багатоплідності у свиней є наслідком неповноцінної або недостатньої годівлі, порушень режиму догляду та утримання тварин, несвоєчасного осіменіння свиноматок.

адаптивний гомеостаз свиня ландрас

Однак, на думку І.П. Шейко та В.С. Смирнова [7], багатоплідність та інші показники продуктивності свиноматок відокремлено не можуть бути надійними критеріями оцінки адаптації тварин. Але вони набувають певного значення при оцінці адаптаційної здатності за умови їх аналізу у ланцюзі послідовних поколінь із урахуванням конкретних умов середовища.

В результаті оцінки відтворювальних якостей свиноматок-першоопоросок різних поколінь встановлено, що у тварин І покоління відбулося вірогідне (P>0,95) зниження багатоплідності, порівняно з поколінням акліматизантів на 1,47 гол. (табл.3).

В наступних поколіннях намітилася тенденція до збільшення даного показника. Так, тварини ІІІ покоління вже перевищували акліматизантів на 0,71 гол.

Таблиця 3 - Відтворювальні якості різних поколінь свиноматок породи ландрас (за результатами першого опоросу)

Слід відмітити, що для кожного наступного покоління було притаманне зниження розмаху мінливості даного показника, що є свідченням консолідації тварин за даною ознакою.

Статистично вірогідної зміни показника великоплідності, залежно від покоління свиноматок, встановлено не було.

Одночасно зі зниженням багатоплідності, свиноматки І покоління характеризувалися і нижчою молочністю, меншою кількістю поросят та масою гнізда при відлученні, а також збереженістю поросят-сисунів, порівняно з акліматизантами. Натомість тварини ІІ та ІІІ поколінь за даними показниками вже перевищували аналогів покоління акліматизантів.

Отже, в процесі адаптації відбулося значне зниження практично всіх показників відтворювальних якостей свиноматок-першоопоросок. При аналізі середніх показників відтворювальних якостей повновікових свиноматок (з двома та більше опоросами) встановлено, що, в цілому, зберігаються тенденції, виявлені при аналізі аналогічних показників у свиноматок-першоопоросок (табл.4).

Таблиця 4 - Відтворювальні якості свиноматок породи ландрас (за результатами 2-х та більше опоросів)

Найвища багатоплідність притаманна свиноматкам ІІІ покоління - 11,77 гол., що на 1,45 гол більше (P>0,95) аналогічного показника свиноматок-акліматизантів. Крім того, у кожного наступного покоління, порівняно з акліматизантами, відмічалося нарощування молочності, кількості та маси поросят при відлученні. Внаслідок цього маса гнізда поросят у 2-х місячному віці к свиноматок ІІІ покоління переважала аналогічний показник тварин-акліматизантів на 33,08 кг (P>0,999).

Висновки та пропозиції