Про необхідність системного імуногенетичного моніторингу племінних стад овець

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 636.32/38.082.12

про необхідність системного імуногенетичного моніторингу племінних стад овець

В.А. Кириченко, кандидат сільськогосподарських наук, доцент

Миколаївський національний аграрний університет, Україна

Досліджено вплив помилок походження на ефективність селекційної роботи з багатоплідними каракульськими вівцями, та доведено необхідність системного моніторингу племінних стад, що дозволить запобігти багатьом негативним моментам при лінійному розведенні овець.

Ключові слова: вівці, індекс, помилки походження, імуногенетика, маркер.

племінний стадо вівця селекційний

О НЕОБХОДИМОСТИ СИСТЕМНОГО ИММУНОГЕНЕТИЧЕСКОГО МОНИТОРИНГА ПЛЕМЕННЫХ СТАД ОВЕЦ

В.А. Кириченко, кандидат сельскохозяйственных наук

Николаевский государственный аграрный университет

Изучено влияние ошибок происхождения на эффективность селекционной работы с многоплодными каракульскими овцами, доказана необходимость системного мониторинга племенных стад, что позволит предотвратить множество негативных моментов при линейном разведении овец.

Ключевые слова: овцы, индекс, ошибки происхождения, иммуногенетика, маркер.

THE NEED FOR MONITORING SYSTEM immunogenetic breeding herds of SHEEP

V.A. Kyrychenko, Candidate of Sci. in Agriculture

Mykolayiv State Agrarian University

The effect of errors on the efficiency of origin selection work with multiple astrakhan sheep, proved the need for systemic monitoring of breeding flocks, which will prevent a lot of negative aspects of the linear breeding sheep.

Key words: sheep, index, error origin, immunogenetics, marker.

Постановка проблеми

Світовий та вітчизняний досвіди свідчать про те, що широке впровадження генетичних методів, які базуються на досягненнях імуногенетики, біохімічної та популяційної генетики, дає можливість значно підвищити ефективність селекційно-племінної роботи.

В наш час найбільш вивченим методом, що успішно застосовується у зоотехнічній практиці, є використання поліморфних систем для генетичної експертизи походження.

Аналіз останніх досліджень та публікацій свідчить, що помилки у родоводах зустрічаються дуже часто. В різних господарствах їх рівень коливається від 11,5 до 60% [1, 2].

Наявність помилок у племінній документації спричиняє до значних втрат у виробництві, особливо у племінній справі, тому потрібен контроль записів походження при народженні високоцінних тварин. Точність племінних записів визначає ефективність селекційної роботи, в тому числі чистоту ліній, об'єктивність розрахунку успадкування, мінливості та кореляції господарсько-корисних ознак, визначення генетичних параметрів, тощо. Без дотримання цих умов неможлива об'єктивна оцінка племінних якостей баранів, ефективний відбір та підбір тварин [3].

У вівчарстві можливі декілька причин помилок, котрі необхідно враховувати при проведенні контролю достовірності походження ягнят: порушення правил осіменіння, коли овець запліднюють спермою не від призначеного барана-поліпшувача; недогляд техніків зі штучного осіменіння, коли в процесі осіменіння використовують сперму від іншого барана-плідника; неякісне мічення ягнят; недбале читання індивідуальних номерів, ведення журналу осіменіння овець та бонітування ягнят; переманювання ягнят іншими матками, якщо у них загинуло ягня або було мертвонароджене та ряд інших причин [4].

Уникнути таких помилок можна шляхом впровадження контролю дійсності походження.

Максимальна сумарна вірогідність виявлення помилок у родоводах, розрахована з урахуванням ряду поліморфних систем білків та ферментів крові, складає 95-98% [3].

Постановка завдання

Одним з важливих зоотехнічних методів є розведення тварин за лініями, який дозволяє при високому ступені консолідації стада розвивати та закріплювати цінні спадкові якості родоначальника в подальших поколіннях. Певні перспективи у вирішенні ряду питань, пов'язаних з лінійним розведенням у вівчарстві, намітилися у зв'язку з використанням в селекційно-племінній роботі імуногенетичних методів, за допомогою котрих вдається вирішувати наступні питання:

- виключати з лінії тварин, які мають помилки у записах про походження;

- установлювати імуногенетичні критерії для оцінки генетичної спорідненості родоначальника та потомків;

- визначати можливу диференціацію потомків за продуктивними ознаками в залежності від успадкування тих чи інших алелів;

- здійснювати імуногенетичний контроль передачі спадкових факторів для підтримки генетичної спорідненості з родоначальниками при мінімальному інбридингу;

- маркування лінії шляхом введення характерних або рідкісних антигенів, створюючи властивий даній лінії антигенний тип.

Матеріал та методика

Типування багатоплідних каракульських овець племзаводу “Маркеєво” Херсонської області здійснювали за антигенними факторами 5 систем груп крові з допомогою серологічних реакцій згідно існуючих методичних вказівок [3]. Дослідження міжлінійних відмінностей здійснювали на основі індексів генетичної відстані [5].

Результати досліджень. Ефективність селекційно-племінної роботи у племінних стадах в значній мірі залежить від того, які методи розведення використовуються. Селекційно-племінна робота в стадах багатоплідних каракульських овець проводиться з використанням лінійного розведення. Тому, на певному етапі поглибленої селекційно-племінної роботи з лініями селекціонеру необхідна інформація про особливості їх генеалогічних взаємин, які можуть бути оцінені за допомогою генетико-молекулярних маркерів.

У своїй роботі дослідження міжлінійних генетичних взаємовідносин ми здійснили за характером розподілу сигнальних маркерів 5 поліморфних систем груп крові.

На основі даних про розподіл імуногенетичних маркерів були розраховані індекси генетичної відстані між лініями овець (табл. 1), величина яких коливається від 0,145 між лініями 123 та 1542 до 0,286 між лініями 1542 та 1185. Цим визначена ступінь диференціювання окремих ліній.

Таким чином, генетичні відмінності між дослідженими лініями овець багатоплідного каракулю племзаводу "Маркеєво" виявились не дуже контрастними та характеризувались порівняно не високим рівнем диференціації. Більш суттєво відрізняється лише лінія 1185. Ці дані свідчать про те, що селекційну роботу у стаді племзаводу "Маркеєво" потрібно направити на збільшення генетичної диференціації між заводськими лініями. Цього можливо досягти за рахунок здійснення системного імуногенетичного контролю походження тварин та розведення за лініями на основі маркування частини генотипу баранів-плідників за допомогою молекулярно-генетичних маркерів.

Таблиця 1

Індекси генетичної відстані між лініями багатоплідних каракульських овець племзаводу "Маркеєво"

Примітки:

у верхній правій частині таблиці

* - відстані між лініями до виключення помилок походження

** - відстані між лініями з урахуванням помилок походження

В цілому групи крові досить об'єктивно відображають генетичну ситуацію у дослідженому стаді овець і генеалогічні міжлінійні взаємовідносини, які склалися у процесі його розведення. Показники генетичної відстані можуть слугувати орієнтиром для пошуку оптимальних варіантів міжлінійних кросів.

Необхідно враховувати, що основним завданням племзаводу є розведення високопродуктивних лінійних овець, а міжлінійне кросування потрібно проводити в основному у товарних господарствах, де за рахунок ефекту гетерозису можна отримувати додатково продукцію.

У своїй роботі ми порівняли індекси генетичної відстані між лініями багатоплідного каракулю із урахуванням тільки істинних потомків з індексами отриманими без урахування помилок походження. Встановлено, що у зв'язку з тим, що приналежність тварин до певних ліній селекціонери визначають за родоводом та даними племінного обліку без урахування вірогідності походження, це не дозволяє їм виявити чітку міжлінійну диференціацію.

З даних, наведених у таблиці 1, можна зробити висновок, що помилки походження досить суттєво вплинули на величину індексів міжлінійної генетичної відстані, значно зменшивши значення цього показника. Так, якщо індекси генетичної відстані між лініями до виключення помилок походження коливались в інтервалі від 0,060 до 0,114, то після виключення із заводських ліній тих тварин, достовірність походження котрих не підтверджена генетичною експертизою, цей показник збільшився до 0,092 - 0,286.

Висновки і перспективи подальших досліджень

Отримані дані свідчать про необхідність системного імуногенетичного моніторингу племінних стад, що дозволить запобігти багатьом негативним моментам при лінійному розведенні овець.

Література

1. Аберкулов М.Н. Полиморфизм белков крови популяций овец Узбекистана и его связь с хозяйственно-биологическими качествами и активность ферментов : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. с.-х. наук : спец. 06.02.01 / М.Н. Аберкулов. -- Ташкент, 1979. -- 26 с.

2. Казановский С.А. Группы крови и их использование в селекции и разведении овец / С.А. Казановский, Т.А. Анфиногенова, Н.С. Марзанов // Интенсивные методы в селекции овец. -- Саратов, 1987. -- С. 129--135.

3. Методические указания по использованию антигенных эритроцитарных факторов и полиморфных систем белков и ферментов крови в селекции овец / [Казановский С.А., Анфиногенова Т.А., Ольховская Л.В., Остапенко В.И.]. -- Ставрополь, 1994. -- 54 с.

4. Марзанов Н.С. Группы крови в селекционной работе с овцами / Н.С. Марзанов, П.И. Люцканов // Зоотехния. -- 1991. -- № 1. -- С. 21--24.

5. Машуров А.М. Учитывать генетические дистанции между породами при селекции // А.М. Машуров, В.И. Черкащенко // Животноводство. -- 1987. -- № 2. -- С. 21--23.

Размещено на Allbest.ru