Інформаційне забезпечення управління земельними ресурсами сільськогосподарського призначення

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 004:338.24:332.33

ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ ЗЕМЕЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Постановка проблеми. Аграрна галузь української економіки є надійним фундаментом забезпечення продовольчої безпеки держави, базисом розширення її експортного потенціалу, джерелом задоволення внутрішнього попиту на сільськогосподарську продукцію та продукти харчування. Сьогодні для України гостро стоїть завдання розроблення механізмів державної аграрної політики щодо підвищення ефективності використання наявного потенціалу аграрного сектору економіки [1].

Україні має усі передумови для ефективного аграрного виробництва: потужний агропромисловий потенціал, сприятливі кліматичні умови, високопродуктивні земельні ресурси.

Земельні ресурси - це складний соціально-еколого-економічний об'єкт управління. Розвиток світової економіки свідчить, що державне управління земельними ресурсами повинно забезпечувати суворе дотримання системи земельного, екологічного та цивільного законодавства у поєднанні з економічною самостійністю суб'єктів землекористування.

Національна аграрна політика повинна спрямовуватися на збереження і розвиток земель сільськогосподарського призначення як природного ресурсу, адже використання земельних ресурсів в Україні є екологічно і економічно незбалансованим.

Ефективна та якісна система інформаційного забезпечення управління сільськогосподарськими земельними ресурсами у поєднанні з використанням новітніх інформаційних технологій забезпечить можливість інформаційно- аналітичної підтримки прийняття управлінських рішень не тільки державних органів, але й інших суб'єктів земельних відносин.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Загальні питання управління земельними ресурсами, їх інформаційно-аналітичне забезпечення досліджували багато вітчизняних та зарубіжних учених, а саме: А. Бордюжа [2], Ю. Гуцуляк, Г. Калетнік [1], Т. Кушнірук [7], М. Ступень, О. Нагорна [5], А. Третяк [6], Р. Таратула [9] та ін. Водночас гострота та актуальність проблем управління земельними ресурсами, його інформаційного забезпечення потребують подальшого дослідження.

Формулювання цілей статті. Метою статті є вивчення системи інформаційного забезпечення управління суб'єктів земельних відносин.

Виклад основного матеріалу дослідження. Особливу роль у забезпеченні нормального функціонування системи управління земельними ресурсами відіграє інформація про стан земельного фонду. Її оперативність та достовірність є необхідною умовою ефективного та якісного управління землями сільськогосподарського призначення усіма суб'єктами земельних відносин. Головна вимога системи управління земельними ресурсами до інформації - достовірність, точність та об'єктивність, своєчасність її подання, оптимальність ступеня деталізації.

Тривалий час накопичення інформації про стан земельних ресурсів у нашій державі відбувалося розгалужено. Інформація про стан земельних ресурсів акумулюється в різних установах, які проводять дослідження стану землекористування відповідно до своєї спрямованості, а головним недоліком цього є те, що результат не передбачає отримання інформації про земельну ділянку як природний ресурс та засіб виробництва. У масштабі країни відбувається накопичення неузгодженої, подекуди недостовірної та несумісної земельної інформації, що унеможливлює створення ефективної інформаційної системи землекористування. Нині інформаційна система землекористування - це розрізнені інформаційні бази даних, що мають виокремлену сукупність певних показників щодо правового статусу та цільового використання земельних ділянок, дані про власників та землекористувачів, окремі кількісні та якісні показники. Така система інформаційного забезпечення менш індикативна, ніж цілісна інформаційна система сільськогосподарського землекористування, що дає змогу комплексно оцінити стан землекористування.

Головне завдання інформаційного забезпечення системи управління земельними ресурсами полягає в отриманні об'єктивної та повної інформації про зміну параметрів їхнього стану як єдиної основи для прийняття рішень щодо захисту земельних угідь від небажаних, здебільшого антропогенних, впливів. На цьому етапі виникають труднощі з вибором репрезентативних показників, здатних адекватно оцінити функціонування агроекосистеми. У контексті збалансованого розвитку землекористування особливого значення набуває цілісність земельно-кадастрової інформації та взаємозв'язок екологічної й економічної складових земельної інформаційної системи. Адже облік земель за розрізненими показниками, як правило, не може бути достатньо інформативним, а отже, обґрунтованим. Рівень та набір показників земельної інформаційної системи залежить від соціальних, технічних, політичних, економічних, екологічних аспектів управління земельними ресурсами. Однак відсутність науково обґрунтованих методичних підходів до аналізу та систематизації цих аспектів призводить до того, що використовується лише первинний шар інформації, незважаючи на те, що ці показники потрібно розглядати системно [2].

Для результативного функціонування системи інформаційного забезпечення управління земельними ресурсами необхідно дотримуватися певних принципів (рис. 1).

Рис. 1. Принципи організації інформаційного забезпечення системи управління земельними ресурсами

Таким чином, інформаційне забезпечення управління земельними ресурсами сільськогосподарського призначення - це система збору, обробки та подання інформації, яка необхідна для прийняття управлінських рішень щодо використання земельних ресурсів усіма суб єктами земельних відносин.

В Україні основним інструментом інформаційного забезпечення управління земельними ресурсами є національна кадастрова система (НКС) та моніторинг земель.

На початку 2013 року, завдяки плідній співпраці фахівців Держземагентства, його територіальних органів та Центру ДЗК в Україні запрацювала Національна кадастрова система - автоматизована система, в якій передбачено ведення земельного кадастру відповідно до Закону “Про Державний земельний кадастр”.

Національна кадастрова система - автоматизована електронна система, в якій передбачено ведення земельного кадастру відповідно до Закону України “Про Державний земельний кадастр”.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про Державний земельний кадастр” [3] та статті 193 Земельного Кодексу України [4], Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Закон України “Про Державний земельний кадастр” [3] визначає геоінформаційну систему, як інформаційну (автоматизовану) систему, що забезпечує збирання, оброблення, аналіз, моделювання та постачання геопросторових даних.

Законодавство Європейських країн містить певні норми щодо створення земельних кадастрів. У першу чергу, це було пов'язано із впровадженням Спільної аграрної політики Євросоюзу. Зокрема йшлося про необхідність субсидувати сільськогосподарське виробництво. Багато програм на підтримку сільського господарства існують у формі надання безпосередньої допомоги виробникам, розрахунок обсягів якої спирається на площу, яка обробляється. Тож іще у 80-х роках ХХ століття постало питання створення Системи інтегрованого адміністрування і контролю видачі субсидій для сільгоспвиробників (СІАК).

Коли Євросоюз почав розширюватися, то, з урахуванням реалій східноєвропейських країн, які ставали членами ЄС, чинності набула Постанова Ради Європи №3508/92, відповідно до статті 4 якої країни мають забезпечити: створення цифрової системи ідентифікації земельних ділянок сільгосппризначення з використанням кадастрових карт та документів, а також картографічних матеріалів, аерофото- чи супутникових знімків.

Рада Європи внесла зміни до цього положення у 2003 році прийняттям Постанови 1782/2003, де повторила наведені вище вимоги та додала перелік елементів, які необхідно включити до СІАК.

Зокрема у ст.18 йдеться про автоматизовану базу даних, систему ідентифікації земельних ділянок (СІЗД) тощо.

Отже, кожна країна може запровадити СІЗД-елементи у такий спосіб, який вона обере. Головне, щоб були дотримані певні технічні вимоги [5].

Держгеокадастр забезпечує раціональне використання та охорону земель, створення сприятливого екологічного середовища та поліпшення природних ландшафтів.

Основними завданнями землеустрою є [4]:

- реалізація політики держави щодо науково обґрунтованого перерозподілу

земель, формування раціональної системи землеволодінь і землекористувань з усуненням недоліків у розташуванні земель, створення екологічно сталих ландшафтів і агросистем;

- інформаційне забезпечення правового, економічного, екологічного і містобудівного механізму регулювання земельних відносин на національному, регіональному, локальному, господарському рівнях шляхом розробки пропозицій із встановлення особливого режиму та умов використання земель;

- встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій з особливим природоохоронним, рекреаційним і заповідним режимами, меж земельних ділянок власників і землекористувачів;

- здійснення заходів щодо прогнозування, планування,

організації раціонального використання та охорони земель на національному, регіональному, локальному і господарському рівнях;

- організація територій сільськогосподарських підприємств із створенням просторових умов, що забезпечують еколого-економічну оптимізацію використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, впровадження прогресивних форм організації управління землекористуванням, удосконалення співвідношення і розміщення земельних угідь, системи сівозмін, сінокосо- і пасовищезмін.

Основними завданнями щодо охорони земель, які покладені на територіальні органи земельних ресурсів, є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.

Як зазначає А. Третяк, державний земельний кадастр може виконувати ряд функцій, а саме: перша - облікова, потрібна для забезпечення реєстрації земельно- кадастрових об'єктів і прав на них. Друга - фіскальна. Держава повинна формувати оподатковану базу на основі реальних даних і визначати кадастрову вартість об'єктів шляхом відповідної нормативної грошової оцінки. І третя - інформаційна, забезпечення громадян та держави достовірними, юридично значимими відомостями про об'єкти землекористування [6].

Забезпечення функціонування ДЗК здійснюється з використанням засобів автоматизації, що зумовлено необхідністю прискорення та оптимізації оброблення великих масивів інформації, що містяться в земельному кадастрі. Сукупні відомості про земельні ресурси забезпечують повне покриття, тобто картину про землі України та їхній баланс за видами використання, за рахунок державного обліку земельних ділянок у кадастрових регіонах, які знаходяться на даній території незалежно від виду власності на них [7].

Геоінформаційна система Державного земельного кадастру України (ГІС ДЗК) є відомчою автоматизованою інформаційною системою, а її архітектура віддзеркалює організаційну структуру Держгеокадастру України (рис. 2).

Автоматизована система Державного земельного кадастру України має ієрархічну трирівневу територіально розподілену структуру, до складу якої входять автоматизовані системи земельного кадастру (АС ЗК). Розвинута клієнт-серверна архітектура, яка включає в себе програмні та апаратні сервери семантичних і картографічних баз даних, прикладних програм, клієнтські місця [7].

Сьогодні Національна кадастрова система є сполучною ланкою з реєстром Прав власності на нерухоме майно (Укрдержреєстром) Міністерства юстиції України, який забезпечує між ними обмін інформацією в автоматичному режимі.

ДЗК також відображає нормативно-грошову оцінку земель, зокрема і на Публічній кадастровій карті (ПКК). Публічна кадастрова карта - це інформаційний портал, на якому оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру.

ПКК забезпечує можливість пошуку земельної ділянки за кадастровим номером. Для цього необхідно знати код КОАТУУ, номер кадастрової зони, номер кадастрового кварталу, номер земельної ділянки в кварталі. Можна переглядати інформацію щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності.

Рис. 2. Структура та функції інформаційного забезпечення ГІС НЗК

Для отримання повної та достовірної інформації про стан земельних відносин та забезпечення загальнонаціонального доступу до цих даних заплановано впровадження системи регулярного моніторингу земельної сфери, що є необхідною умовою прийняття зважених рішень як на рівні держави, так і на рівні територіальних громад. Також для уточнення даних про земельні ресурси у 2017 році розпочато створення протоколів виправлення систематичних помилок у Державному земельному кадастрі, а також ведеться робота з упорядкування земельних банків державних підприємств та деяких наукових установ.

Таким чином, інформаційна взаємодія при використанні автоматизованої кадастрової системи є досить складним завданням.

Труднощі виникають також через відсутній єдиний формалізований підхід представлення та передачі даних про нормативно-грошову оцінку земель. Тож Центру ДЗК належить все привести до єдиного вигляду. Адже з масивом працювати можна буде тоді, коли у ньому буде один набір даних [8]. кадастровий земельний ресурс інформаційний

Враховуючи велику кількість виявлених користувачами помилок, Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру здійснюються заходи із виправлення помилок, які містяться в Державному земельному кадастрі. На Публічні кадастровій карті України створено окремий інформаційний шар “Ділянки з помилками геометрії”, який відображає земельні ділянки, що мають перетини з іншими земельними ділянками. Якщо власник земельної ділянки знайшов свою ділянку у шарі “Ділянки з помилками геометрії”, він може звернутися у Держгеокадастр за отриманням відповідних роз'яснень.

На даний час шар “Ділянки з помилками геометрії” створено на пілотну територію у Вінницькій області [8].

З огляду на розглянуті принципові моменти формування і функціонування інформаційної системи ДЗК, можна сказати про існування ряду проблем, однак уже очевидно, що система Державного земельного кадастру здатна забезпечити управління земельними ресурсами повною і достовірною інформацією про об'єкти управління, що є основою для прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Проте потрібно вдосконалити існуючу систему, яка відповідала б вимогам І сьогодення та дала змогу забезпечити збалансоване землекористування [9].

Робочою групою з питань реформування земельних відносин, що діє як консультативно-дорадчий орган Мінагрополітики, зокрема визначено формування концептуальних засад обігу сільськогосподарських земель, розробка та подання на розгляд Кабінету Міністрів України законопроекту “Про обіг земель сільськогосподарського призначення”. У рамках цього напряму передбачено створення національної платформи для проведення електронних аукціонів з метою забезпечення максимальної прозорості продажу державних та комунальних земель, а також надання можливості її використання для угод купівлі-продажу приватним особам.

Крім того, передбачено інтенсифікувати роботу зі створення Національної інфраструктури геопросторових даних (НІГД) [8].

Створення та впровадження Національної інфраструктури геопросторових даних в Україні передбачає інтеграцію усіх інформаційних баз даних міністерств, відомств та територій на базі земельного кадастру, тобто з прив'язкою до цифрової карти країни та державної системи координат, які вже створені в Україні спеціалістами Держгеокадастру.

Інформація про стан та використання земельних ресурсів складається за допомогою комп'ютерних програм та спеціалізованих геоінформаційних систем (ГІС). Засоби ГІС дають можливість швидко вирішувати землевпорядні завдання, аналізувати стан задокументованого землекористування. Автоматизована система ДЗК в Україні забезпечує формування картографічних і цифрових даних земельного кадастру: матеріали бонітування ґрунтів, зонування територій населених пунктів, економічну і грошову оцінку, кадастрову зйомку тощо; сприяє оперативному одержанню земельно-кадастрової інформації для управління земельними ресурсами, веденню в електронному вигляді індексних карт, чергових кадастрових планів та інших планово-картографічних матеріалів; державний моніторинг і контроль за використанням і охороною земель на базовому та регіональному рівні.

Експертна комісія ООН з глобального управління просторовою інформацією у червні 2013 р. опублікувала звіт про перспективу розвитку ГІС на найближчі 5-10 років [10]. У дослідженні брали участь провідні науковці, експерти з питань ГІС та користувачі геопросторової інформації. У звіті йдеться про основні тенденції розвитку ГІС, серед яких:

- впровадження технологій автоматизованого введення даних у систему;

- використання 3D- та 4D-даних (час як четвертий вимір);

- запровадження єдиного міжнародного формату обміну даними;

- використання “хмарних” технологій передавання та оброблення даних;

- перехід від архітектури настільних систем до сервіс-орієнтованої архітектури;

- створення глобальної інфраструктури геопросторових даних та ін. [10].

Поетапне запровадження інформаційного та картографічного забезпечення кадастру в електронному вигляді забезпечить перехід його на якісно новий рівень, що дасть змогу підвищити ефективність управління земельними ресурсами. Робота автоматизованої системи Державного земельного кадастру України має бути наближена до вимог європейських стандартів [7].

Контроль за створенням кадастрових систем в Україні та оновленням інформації в них повинна взяти на себе держава. Але, приймаючи до уваги те, що територія України значна за розмірами, повноцінний контроль над кожною земельною ділянкою практично неможливий, оскільки потребує великих матеріальних та трудових ресурсів, тому сьогодні функціонує механізм публічного доступу до кадастрової інформації, що, з одного боку, є вимогою законодавства, а з іншого - дає змогу всім суб'єктам управління земельними ресурсами здійснювати самостійне коригування існуючої в кадастрах інформації або наповнення їх більш повними, достовірнішими та актуальнішими даними [11].

Висновки

Із розвитком сільськогосподарського виробництва, створенням національного ринку землі, ефективне використання земельних ресурсів неможливе без якісного інформаційного забезпечення.

Основним інструментом інформаційного забезпечення управління земельними ресурсами сільськогосподарського призначення є Національна кадастрова система та моніторинг земель. У Національній кадастровій системі зосереджено значну кількість земельно-кадастрової інформації, вона забезпечує інформацією усіх зацікавлених користувачів.

Таким чином, ефективне використання, дослідження, аналіз, контроль і прогноз сучасного стану земельних ресурсів сільськогосподарського призначення можливо здійснити за умови якісного інформаційного забезпечення, що дозволить гарантувати права власності на земельні ділянки, створити привабливий інвестиційний клімат, приймати комплексні рішення та ефективно управляти земельними ресурсами.

Список використаних джерел

1. Калетнік Г.М. Стратегіко-інституційні засади ефективності використання потенціалу аграрного сектору економіки / Г.М. Калетнік // Економіка. Фінанси. Менеджмент: актуальні питання науки і практики. - 2015. - № 1. - С. 5-9.

2. Бордюжа А.С. Удосконалення структури інформаційної системи сільськогосподарського землекористування / А.С. Бордюжа // Збалансоване природокористування. - 2015. - № 2. - С. 95-99.

3. Третяк А. Українські парадокси і проблеми розвитку державного земельного кадастру / А. Третяк // Національна безпека і оборона. - 2011. - № 6. - С. 52-55.

4. Кушнірук Т.М. Автоматизована система державного земельного кадастру та ^ застосування ГІС-технологій в Україні / Т. М. Кушнірук, О.П. Лобанова // Збірник наукових праць Подільського державного аграрно-технічного університету. Сільськогосподарські науки. - 2016. - Вип. 24(1). - С. 137-144.

5. Таратула Р.Б. Роль державного земельного кадастру в інформаційному забезпеченні системи управління земельними ресурсами / Р.Б. Таратула // Збалансоване природокористування. - 2016. - № 1. - С. 146-149.

6. Таратула Р.Б. Концептуальні засади взаємодії інформаційних та кадастрових систем у процесі управління земельними ресурсами / Р.Б. Таратула // Науковий вісник Херсонського державного університету. Сер. : Економічні науки. - 2016. - Вип. 17(4). - С. 98-101.

Анотація

Ключові слова: інформаційне забезпечення, управління земельними ресурсами, сільськогосподарське користування, земельні ресурси, національна кадастрова система, геоінформаційні системи, геопросторова інформація, земельний кадастр.

In the article the information support as an integral part of the system of management of agricultural land resources is investigated. The essence and principles of organization of information support of the land resources management system are determined. It is noted that in Ukraine the main tool of information support for land resources management is the national cadastral system and land monitoring. It was noted that information on the state and use of land resources is made using computer programs and specialized geographic information systems.

Keywords: information provision, land resources management, agricultural use, land resources, national cadastral system, geoinformation systems, geospatial information, land cadastre.

Определено сущность и принципы организации информационного обеспечения системы управления земельными ресурсами. Обозначено, что в Украине основным инструментом информационного обеспечения управления земельными ресурсами является национальная кадастровая система и мониторинг земель. Отмечено, что информация о состоянии и использовании земельных ресурсов составляется с помощью компьютерных программ и специализированных геоинформационных систем.

Ключевые слова: информационное обеспечение, управление земельными ресурсами, сельскохозяйственное пользование, земельные ресурсы, национальная кадастровая система, геоинформационные системы, геопространственная информация, земельный кадастр.

Размещено на Allbest.ru