Перспективи використання та розмноження представників роду Вейгела

О.В. Мозоль

Важливою фундаментальною та екологічною проблемою сьогодення є збереження і відтворення біорізноманіття та раціональне їх використання в умовах урбогенного середовища. Вирішення їх можливе лише за умов збагачення асортименту рослин із цінними господарськими ознаками та стійкістю до забруднення навколишнього середовища автотранспортними викидами, завдяки раціональним прийомам розмноження та введенням їх у культуру (Mykolaiko, 2013; Frolova, 1994).

На сьогодні існують різноманітні напрями досліджень щодо особливостей кореневласного розмноження рослин. Така зацікавленість з'явилась тому, що для багатьох видів і сортів, він є єдиним шляхом збереження біологічних, господарськоцінних ознак і властивостей, а також прискорює час для отримання якісного посадкового матеріалу у короткі терміни. Кореневласні рослини генетично однорідні, мають велику фізіологічну цілісність, у цих рослин найчіткіше виявлені сортові ознаки та властивості (Antoniuk et al., 1997; Bilous, 2001; Ermakov, 1981; Mozol & Hrynyk, 2016b; Turetckaia, 1961). Чого, на жаль, не можна сказати про насіннєве розмноження, за якого неможливо зберегти однорідність генотипів декоративних форм розмножуваних видів.

З терміном живцювання пов'язано багато імен вітчизняних та закордонних учених, таких як: М. І. Доку-чаєва (1967), О. Т. Істратова (1968), Т. А. Жеронкіна (1968, 1973, 1976), Б. С. Єрмакова, З. Я. Іванова (1976, 1978, 1979, 1982), Т. В. Хромова (1980), J. L. Wethe- rington (1984), Л. Н. Панова (1985), Х. Б. Гасанова, Г. М. Агамиров (1985), З. В. Кожевнікова (1983, 1988). Ці видатні науковці здійснювали живцювання та спостерігали як за окремими видами рослин, так і за їх сукупністю, що давало змогу проаналізувати вплив багатьох чинників на процеси укорінення живців.

Відповідно до досліджень М. Т. Тарасенка (Tarasenko et al., 1967), для успішного укорінення зелених живців є правильний вибір оптимальних термінів живцювання. Деякі дослідники (Breus, 2014) вважають, що важливими є не лише календарні терміни живцювання, але і залежність від метеорологічних умов. М. Т. Тарасенко (Tarasenko et al., 1967), Б. С. Ермаков (Ermakov, 1981) стверджують, що оптимальний термін живцювання зумовлений ступенем визрівання пагонів.

Не менш важливою є окремо взята частина пагона. Кращу укорінюваність живців з апікальної частини пагона відзначено у працях багатьох дослідників, хоча у багатьох дослідженнях живці з медіальної і базальної частини укорінювались не гірше, ніж з апікальної (Bilo- us, 2001; Yevtushok & Hrynyk, 2011; Ivanova, 1982; Ro- hovskyi, 2011; Tarasenko et al., 1967).

Зважаючи на результати досліджень учених і опрацьовані літературні джерела, процес регенерації у живців декоративних і лісових культур, а також питання впливу фізіологічно-активних речовин, метамерності живцевого матеріалу, процесу адвентивного коренеут- ворення відповідно до сортових властивостей вивчені недостатньо і мають істотні відмінності під час проведення досліджень (Mykolaiko, 2013).

Мета дослідження - визначити перспективність та здатність декоративних чагарників роду Weigela до вегетативного і насіннєвого розмноження в умовах міста Львова та його лісопаркової частини, з урахуванням впливу на них негативних чинників урбогенного середовища.

Методика дослідження. Методика виконання дослідження полягає в оцінюванні, аналізі та порівнянні, під час обстеження території, літературних і виробничих матеріалів минулих років із сучасним станом об'єкта та поданні ґрунтовних висновків, використовуючи метод синтезу. Для досягнення поставленої мети використано загальноприйняті ботанічні, екологічні, лабораторні, польові, візуальні та лісівничо-таксаційні методики.

Вивчаючи поширення досліджуваних видів рослин, враховували вплив різних чинників: режим освітлення (під наметом дерев, чагарників, на галявинах, біля доріжок, альтанок), умови зростання, загазованість та лісо- рослинні умови.Дослідження впливу фізіологічно активних речовин на укорінювання стеблових живців проводили за методиками З. Я. Іванової (1982), Р. Х. Турецької (1961), А. Ф. Рубцова (2012) (Yevtushok & Hrynyk, 2011; Maurer & Kushnir, 2008).

Вивчення морфогенної регенерації як здатності утворювати адвентивні корені на відрізках пагонів проводили за загальноприйнятими методиками М. Т. Тара- сенка (1967), Б. С. Єрмакова (1975) та З. Я. Іванової (1979, 1982) (Veselska, 2013; Ermakov, 1981; Yevtushok & Hrynyk, 2011; Ivanova, 1982; Kuznetsova et al., 2007; Maurer & Kushnir, 2008; Tarasenko et al., 1967).

Результати дослідження. Рослини значною мірою сприяють оздоровленню довкілля та створенню комфортних, естетичних умов існування людини. Погіршення екологічного фону у сучасному місті призводить до необхідності підбору асортименту деревно-чагарникових рослин, забезпечують швидкий, декоративний ефект у поєднанні з високою стійкістю до загазованості середовища (Mozol & Hrynyk, 2014a, 2016a).

Вегетативне розмноження характерне для всіх систематичних груп рослин завдяки здатності рослинного організму до регенерації. Розрізняють природне, яке відбувається без втручання людини, і штучне розмноження рослин, яке здійснюється під впливом спрямованої людської діяльності (Mozol & Hrynyk, 2014b, 2016b). За умови вегетативного розмноження наступному поколінню передаються усі господарсько цінні й біологічно корисні материнські ознаки та їх особливості, що дає змогу розмножувати декоративні форми, сорти, гібриди (Veselska, 2013).

Процес самого коренеутворення потрібно розглядати як серію різних біохімічних, фізіологічних і гістологічних процесів. Адвентивні корені у живців утворюються в різних тканинах. Адвентивні корені у живців трав'яної консистенції виникають ендогенно із паренхіми, у напівздерев'янілих - у флоемі, у здерев'янілих - у зоні камбію. Місце формування коренів залежить від віку материнської рослини та самої метамерності пагонів, а також від термінів і умов живцювання. Найвища здатність до вкорінення стеблових живців відбувається у початковий ювенільний період життя маточної рослини (Mozol & Hrynyk, 2014a, 2014b, 2016a, 2016b). Із збільшенням віку здатність до придаткового коренеутворен- ня різко спадає, а потім і зовсім зникає, про що й свідчать дані багатьох дослідників.

У сучасних великих містах з їх розвиненою мережею транспорту, щільною житловою і громадською забудовою створюються умови, що несприятливо впливають на стан атмосфери і здоров'я людини. Повітря забруднюється газоподібними викидами виробництва, вихлопними газами автомобілів та пилом. Мертва підстильна поверхня забудови і замощень погіршує мікрокліматичні умови, особливо в літню пору року. Тому одним із наших завдань є вивчення та визначення здатності коренетворення декоративних чагарникових видів в умовах урбогенного середовища та їх здатність до насіннєвого розмноження.

Для досягнення поставленої мети підібрано найпоширеніші представники роду Weigela - вейгела квітуча (Weigela florida DC.), вейгела рясноцвіта (Weigela flori- bunda (Sied. et Zucc.) C. Koch) та вейгела гібридна (Weigela hybrida Jaeg.), що ростуть у межах Львова. На основі зібраного та опрацьованого матеріалу проведено живцювання досліджуваних видів. Дані наведено в табл. 1. Аналізуючи здатність живців досліджуваних видів до коренеутворення, можна стверджувати, що поява перших коренів відбувається уже на четвертий тиждень, а активніше наростання коренів - через 5-7 днів від початку коренеутворення.

Позитивний вплив має оброблення живців стимулятором росту, що підтверджує наш дослід. Отже, найвищий показник укорінення має вейгела квітуча - 93,3 %. Індолілмасляна кислота у дозі 100 мг/л (ІМК 100) підвищує укоріненість у середньому на 15 % для усіх видів. Характер утворення придаткових коренів проілюстровано на рис. 1.

Технологія проведення зеленого живцювання містить пересаджування укорінених живців у ґрунт. Такий процес супроводжується відпадом, внаслідок слабо розвиненої кореневої системи, малої частки приживлюваності через зміну ґрунтових умов та зміни мікроклімату, в яких спочатку вирощувалися саджанці. Спочатку укорінені живці було пересаджено до контейнерів, а на другий рік - у відкритий ґрунт. Характерні зміни у морфологічних показниках досліджуваного виду Weigela florida DC. наведено у табл. 2.

Для досліджень використано укорінені живці, вирощені із використанням стимулятора росту (ІМК 100) та дистильованої води (контроль). На другий рік вирощування кількість коренів першого порядку зменшується в обох випадках. Укорінення живців із застосуванням ІМК 100 має позитивні результати: збільшується приріст як у перший, так і у другий роки вирощування; загальна довжина є значно більшою, порівняно із тими саджанцями, де початкове коренеутворення відбувалося без застосування стимуляторів росту. Проте, внаслідок використання ІМК 100, частка саджанців, що прижились, зменшилася до 63,6 % від кількості висаджених.

Окрім вегетативного розмноження, встановлено лабораторну схожість насіння досліджуваних видів. Пророщування насіння вейгели квітучої, вейгели рясноцвітої (рис. 2) та вейгели гібридної проводили у різні терміни після заготівлі насіння та його зберігання, із використанням стратифікації (табл. 3). Насіння пророщували в чашках Петрі на білому фільтрувальному папері, за температури +20-22°С, підтримуючи постійну вологість. Дослідження проводили в чотириразові повторюваності, по 100 шт. насінин у кожному варіанті (спостереження проводили щоденно). Стратифікацію проводили впродовж 14 днів, за температури -2 °С.

Здатність до відтворення досліджуваних видів показує досить добрі результати за умови, що матеріал для досліджень зібрано в умовах постійного забруднення середовища автомобільними викидами. Відповідно до результатів, наведених у табл. 3, на лабораторну схожість впливає стратифікація холодом для вейгели рясноцвітої на рівні 41,2 %, для вейгели квітучої - 69,25 % і вейгели гібридної - 81,25 %. Окрім цього, стратифікація підвищує енергію проростання насіння порівняно із нестратифікованим. Встановлено, що під час пророщування незначна частка насінин загниває або вкривається пліснявою, що може свідчили про їх зараження та ушкодження уже під час дозрівання.

Дослідження ґрунтової схожості проводили у закритому ґрунті, шляхом висівання свіжозібраного насіння досліджуваних видів у посівні ящики на глибину 0,2-0,3 см. Як субстрат було використано ґрунтова суміш (пісок + дернована земля (1:1)). Результати досліджень наведено у табл. 4.

Аналізуючи дані, можемо стверджувати, що найвищу ґрунтову схожість має вейгела гібридна (79,3 %), порівняно із лабораторною схожістю її показники є дещо меншими. Ґрунтова схожість вейгели рясноцвітої є вищою ніж лабораторна. Такі показники можуть характеризувати різні біоекологічні особливості рослин та пристосування до умов місцезростання. Перші сходи з'явилися на 5-6-й день, рясні сходи можна було спостерігати на 12-й день дослідження.

Треба зазначити, що досліджувані види мають добру тенденцію та перспективу до розмноження як вегетативно, так і генеративно. Правильний і раціональний підхід до вибору способу розмноження дасть змогу, на базі лісового господарства, раціонально та перспективно використовувати природний потенціал рослин для отримання якісного посадкового матеріалу.

вегетативний розмноження живцювання коренеутворення

Висновки

Важливе значення для процесу коренеут- ворювання у стеблових, особливо зелених, живців деревних рослин мають кліматичні (температура, вологість ґрунту та повітря, освітлення) та едафічні чинники, тому потрібно створювати оптимальні умови для укорінення живців. Процес коренеутворення краще відбувається у живців, заготовлених у нижній частині крони, порівняно із живцями, взятими з верхніх ярусів. Виявлено, що більшість досліджуваних видів позитивно реагує на оброблення стимуляційними розчинами, зокрема за результатами досліджень найкраще себе зарекомендував розчин ІМК 100. Насіння досліджуваних видів роду Weigela проростає на 5-6-й день, рясні сходи дає на 7-8-й - за лабораторної схожості, на 12-13-й - за ґрунтової схожості. Асортимент вирощуваних видів ранньоквітучих декоративних чагарникових рослин на цей час є вкрай низьким, і знаходиться в межах 2-6 %, що призводить до мінімального задоволення потреб споживача та низької конкурентної спроможності на ринку збуту. Висока репродуктивна здатність досліджуваних видів дає змогу вирощувати стійкий посадковий матеріал, що збільшить біорізноманіття зелених насаджень та частково покращить екологічний фон міста.

Перелік використаних джерел

1. Antoniuk, N. E., Borodyna, R. M., Stopkan, V. V., & Skvortsova, L. S. (1997). Dekoratyvni roslyny pryrodnoi flory Ukrainy. Kyiv: Naukova dumka. 224 p. [in Ukrainian].

2. Bilous, V. I (2001). Sadovo-parkove mystetstvo: korotka istoriia rozvytku ta metody stvorennia khudozhnikh sadiv. Kyiv: Naukovyi Svit. 299 p. [in Ukrainian].

3. Ermakov, B. S. (1981). Razmnozhenie drevesnykh i kustarnikovykh rastenii zelenym cherenkovaniem. Kishinev: Shtiintca. 226 p. [in Russian].