Перспективи використання модрини для створення лісосировинних плантацій в умовах України

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Перспективи використання модрини для створення лісосировинних плантацій в умовах України

Я. Д. Фучило

Ефективним напрямком зменшення дефіциту деревини в Україні є введення у лісові насадження швидкорослих деревних видів, зокрема модрини. Визначено показники продуктивності насаджень модрини у різних грунтово-кліматичних умовах України і встановлено доцільність ширшого її використання для створення лісосировинних плантацій. Під час проведення досліджень застосовано традиційні лісівничі та лісотаксаційні методи. У лісових насадженнях України найчастіше трапляються два види модрини: Larix decidua Mill., Larix leptolepis Gord та їхній гібрид - Larix eurolepis Henry. Встановлено, що модрина переважає аборигенні породи за інтенсивністю росту на всіх вікових етапах. Тому запас деревини прямо залежить від частки її дерев у складі насадження. У насадженнях 8-20-річного віку найінтенсивніше росте модрина гібридна (If- Iе класи бонітету). Larix decidua та Larix leptolepis зростають за Іь-г класами бонітету. Максимальні показники середньої зміни запасу модринових насаджень виявлено у віці 40 років, тому плантації модрини на отримання дрібних і середніх сортиментів доцільно орієнтувати на вік головної рубки у 41-50 років. Насадження модрини 51-70-річного віку зростають за P-Id класами бонітету, а стиглі та перестійні - за Іа-Іь Здатність модрини в умовах вологих і свіжих сугрудів і грудів швидко накопичувати значні обсяги деревини високої якості робить її перспективною для створення як традиційних штучних деревостанів, так і плантаційних насаджень.

продуктивність модрина лісосировинний

Вступ

Україна - малолісна, лісодефіцитна держава, тому для підвищення експлуатаційних запасів деревини необхідно налагодити систему розширеного, пришвидшеного і безперебійного вирощування деревної сировини (Debryniuk et al., 2016; Fuchylo, 2011). З огляду на це виникає потреба у запровадженні нових ефективних методів лісовирощування, введення у насадження деревних видів, які не лише відзначаються швидкорослістю, але й продукують цінну деревину. Однією з таких деревних порід є модрина.

На території рівнинної частини України модрина є інтродуцентом і в лісових насадженнях росте на обмежених площах, хоча відзначається швидким ростом і має перевагу за таксаційними показниками над автохтонними деревними породами (Belelia & Debryniuk, 2017; Debryniuk & Belelia, 2016; Debryniuk, 2016; Debryniuk et al., 2016).

Поряд з цим, наукових досліджень з вивчення стійкості, продуктивності та доцільності вирощування насаджень за участю модрини в умовах рівнинної та гірської частин України проведено недостатньо. Тому актуальними є подальші наукові дослідження з вивчення росту, розвитку і продуктивності чистих і мішаних насаджень за участю модрини в різних грунтово-кліматичних зонах України, встановлення доцільності, перспективності та особливостей запровадження штучних модринових насаджень у лісогосподарське виробництво, розроблення раціональних типів лісових культур за участю модрини, удосконалення технології їх створення та вирощування для пришвидшеного отримання цінної деревини.

У лісових насадженнях України найчастіше трапляються три види модрини: модрина європейська (Larix decidua Mill.), модрина японська або тонколуската або Кемпфера, (Larix leptolepis Gord) та їхній гібрид - модрина широколуската (Larix eurolepis Henry).

Ключові слова: плантаційні лісові культури; Larix decidua; Larix leptolepis; Larix eurolepis; запас стовбурової деревини; вік головної рубки.

Табл. 1. Лісівничо-таксаційна характеристика штучних насаджень модрини 8-10-річного віку

Модрина європейська вирізняється невеликою кривизною стовбура в основі, бурою товстою глибокотрі- щинуватою корою, рідкою ажурною кроною, утвореною сірими тонкими гілками, що відходять від стовбура під гострим кутом. Однорічні гілки повислі, солом'яно-жовтого кольору, хвоя - вузька світло-зелена, зібрана в густі пучки на укорочених пагонах, шишки - бурувато-коричневі, яйцеподібні з прямими жорсткими насінними лусками, які важко відкриваються навіть за тривалого висушування.

Стовбур модрини японської в молодому віці має значну кривизну (змієподібний ріст), особливо - у верхній частині. Кора - пластинчаста чи луската, помітно меншої товщини, ніж у модрини європейської, крона - щільна, сформована товстими сучками, які відходять від стовбура під прямим кутом. Однорічні гілки не звисаючі, темно-червоного або коричневого кольору, хвоя - широка голубувато-зелена з восковим нальотом, зібрана у відносно рідкі пучки. Шишки, на відміну від модрини європейської, легко відкриваються, світло-коричневі, зазвичай округлі з м'якими відігнутими насінними лусками, що надає шишці подібності до ледь розкритої квітки троянди.

Модрина широколуската відзначається наявністю ознак обох зазначених вище видів. Більшість гібридів відзначається високою швидкістю росту, в чому і полягає їхня цінність. Такі дерева чи насадження є цінними об'єктами для заготівлі насіння і створення високопродуктивних насаджень, зокрема - плантаційних. Поряд з цим, окремі гібриди є слаборослими, із незадовільно сформованими стовбурами, внаслідок чого вони непридатні для культивування у насадженнях експлуатаційного спрямування (Belelia & Debryniuk, 2017; Yatsyk, Haida & Hudyma, 2017).

Мета дослідження - вивчити лісівничо-таксаційні показники досліджуваних видів модрини у різних ґрунтово-кліматичних умовах України, встановити перспективні види для їх використання у процесі створення як штучних насаджень за традиційною технологією, так і плантаційних лісових культур.

Матеріали та методи дослідження. Досліджували насадження за участю модрини у Карпатах, Західному Лісостепу, Західному та Східному Поліссі, а також використали дані інших авторів, які вивчали особливості росту і розвитку насаджень модрини в умовах України (Hordiienko, Bondar & Hordiienko, 2001; Nikitin, 1966; Stakheiko, 1962; Belelia & Debryniuk, 2017).

Під час проведення досліджень використовували загальноприйняті лісівничо-таксаційні методи досліджень (Гром, 2005; Свириденко та ін., 2005).

Результати дослідження та їх обговорення

У культурах першого класу віку, в складі яких переважає модрина, найвищі показники продуктивності виявлено у гібридної модрини в Західному Поліссі (ПП 1), де насадження виду росте за If класом бонітету. У 8-річному віці має запас стовбурової деревини близько 70 м3/га за середньої зміни запасу 8,5 м3/га/рік (табл. 1).

Модрини європейська і японська у цьому віці поступаються гібридній за показниками продуктивності, хоча істотно переважають за продуктивністю аборигенні деревні види, зростаючи за Ib-Id класами бонітету. Варто відзначити також відсутність істотної різниці за обсягом нагромадженої деревини між цими видами модрини у різних типах лісорослинних умов. Культури модрини другого класу віку відзначаються істотним зростанням запасів стовбурової деревини (табл. 2).

Найвищим показником середньої зміни запасу (15,9 м3/га за рік) і високим класом бонітету (Iе) відзначається 14-річне насадження гібридної модрини в кв. 7, вид. 25 Мащанського лісництва ДП "Костопільський ЛГ" (ПП 4). Два насадження (ПП 3 і 8), де модрина рос те за найвищим класом бонітету (If), поступаються йому за продуктивністю, насамперед - через меншу участь модрини у їх складі.

Лісові культури дещо старшого віку (32-40 років) відзначаються трохи нижчими класами бонітету (І-Іс) та меншими показниками середньої зміни запасу (табл. 3), що можна пояснити проходженням деревостанів через стадію "хащі", коли ріст за висотою притупляється і відбувається значний відпад дерев, що негативно впливає на запас деревини та середню зміну запасу.

Найвищими показниками продуктивності (середня зміна запасу 12,3 і 13,5 м3/га за рік) характеризуються насадження модрини японської (насаджень гібридної модрини такого віку не виявлено).

Найвищими показниками продуктивності (середня зміна запасу 12,3 і 13,5 м3/га за рік) характеризуються насадження модрини японської (насаджень гібридної модрини такого віку не виявлено). Насадження п'ятого класу віку (табл. 4) характеризуються високими показниками запасу стовбурової деревини (від 437 до 526 м3/га), але середня зміна їх запасу має вже дещо менші значення, ніж у кращих насаджень четвертого класу віку. Отримані результати збігаються з даними таблиць ходу росту повних модринових насаджень (Норм.-справ. мат, 1987), в яких максимальні значення середньої зміни запасу, а отже - і вік кількісної стиглості деревостанів, припадає на вік 40 років. Отже, плантаційні лісові культури модрини на отримання дрібних і середніх сортиментів можна орієнтувати на вік головної рубки 41-50 років. Також із наведених у табл. 4 даних випливає, що більший запас стовбурової деревини мають деревостани з більшою участю модрини в їх складі.

Табл. 4. Лісівничо-таксаційні характеристики 41-50-річних лісових культур за участю модрини

Габл. 5. Лісівничо-таксаційні характеристики 51-70-річних лісових культур за участю модрини

Табл. 6. Лісівничо-таксаційні характеристики лісових культур за участю модрини віком 81 рік і більше

Аналіз таксаційних показників деревостанів модрини шостого і сьомого класів віку (табл. 5) дає підставу зробити висновок про подальший інтенсивний їх ріст і високу продуктивність. При цьому, вищі показники продуктивності виявилися у насаджень, які ростуть у багатих (грудових) типах лісорослинних умов. Також істотний вплив на збільшення запасу стовбурової деревини має збільшення частки модрини у складі деревостанів.

Найнижчі запаси стовбурової деревини зафіксовано у насадженнях Грем'яцького лісництва ДП "Новгород- Сіверський ЛГ" (Східне Полісся). Поряд з цим, модри на в умовах вологого дубового сугруду переважає за висотою більшість аборигенних деревних видів, що входять до складу деревостану і цілком може бути використана у цьому регіоні для підвищення продуктивності лісових насаджень, зокрема - для плантаційного лісовирощування.

Стиглі та перестійні деревостани з переважанням у їх складі модрини ростуть за І-Іь класами бонітету і, незважаючи на значний вік, характеризуються високими показниками запасу стовбурової деревини і середньої зміни запасу (табл. 6).

У 1806 р. було створено лісові культури модрини європейської у Рахівському лісгоспі Закарпатської області. У 150-річному віці це насадження мало середні висоту 52 м, діаметр - 64 см, запас стовбурової деревини - 1300 м3/га (Stakheiko, 1962).

Отже, згадані модринові деревостани у віці 150 років мали середню зміну запасу відповідно 7,7 і 8,7 м3/га за рік, тобто належали до категорії швидкорослих. Наші дослідження другого з цих насаджень, коли його вік становив 202 роки, показали, що воно росло за Іс класом бонітету, мало запас 1204 м3/га і середню зміну запасу 6,0 м3/га за рік (Fuchylo, Karpuk & Sbytna, 2016). Тут доречно згадати відомий Ліндуловський модриновий гай під Санкт-Петербургом, найбільш продуктивні ділянки якого у віці 186 років мали запас 1712 м3/га і середню зміну запасу 9,2 м3/га за рік (Redko, 1984). Таку високу продуктивність модрини на бідних супіщаних ґрунтах південної тайги можна пояснити достатньою забезпеченістю їх вологою (середньорічна кількість опадів - 624 мм) за доброї дренованості ґрунтів.

Недостатня кількість опадів є одним із головних чинників, що обмежує розширення антропогенного ареалу модрини на південні і східні регіони України. Тому актуальним залишається твердження К. Є. Нікітіна (1966) про те, що південна межа вирощування лісових культур модрини всіх видів проходить південно-західніше Вінницької області через Умань, південніше Сміли, Черкас, Полтави, через Харків, Чугуїв і Вовчанськ.

Висновки

У насадженнях 8-20-річного віку найін- тенсивнішим ростом відзначається модрина гібридна (If-Ie класи бонітету). Модрини європейська та японська у цьому віковому діапазоні ростуть дещо менш інтенсивно (Ib - Id класи бонітету).

У культурах 21-50-річного віку модрини японська та європейська дещо знижують швидкість росту (І-Іс класи бонітету). У насадженнях 51-70-річного віку модрина європейська продовжує інтенсивний ріст (P-Id класи бонітету), який загалом визначається трофністю лісорос- линних умов. У стиглих і перестійних деревостанах модрина зберігає високу інтенсивність росту, хоча росте лише за Іа-Іь класами бонітету.

Насадження модрини в Поліссі, Лісостепу та Карпатах в умовах вологих і свіжих сугрудів і грудів, починаючи з другого класу віку, відзначаються високими запасами стовбурової деревини, зберігаючи високу інтенсивність росту до перестійного віку, що, поряд з високою якістю деревини, робить їх перспективними видами для створення як традиційних штучних деревостанів, так і плантаційних лісових насаджень.

Перелік використаних джерел

Belelia, S. O., & Debryniuk, Yu. M. (2017). Kultyvuvannia vydiv rodu Larix L. u shtuchnykh nasadzhenniakh Zakhidnoho Polissia Ukra- iny. Lviv: Halytska vydavnycha spilka. 444 p. [in Ukrainian]. Debryniuk, Yu. M. (2016). Do pytannia pro dotsilnist stvorennia shtuchnykh nasadzhen modryny ta sosny u Zakhidnomu Lisostepu Ukrainy. Ukrainskyi lis, 1, 75-82. [in Ukrainian].

Debryniuk, Yu. M., & Belelia, S. O. (2016). Formova riznomanitnist i zhyttievyi stan modryny u nasadzhenniakh Zakhidnoho Polissia. Proceedings of the Forestry Academy of Sciences of Ukraine: Collection of Research Papers, 14, 117-125. [in Ukrainian].

Debryniuk, Yu. M., Krynytskyi, H. T., & Tselen, Ya. P. (2016). Tekhnolohiia vyroshchuvannia plantatsiinykh lisovykh nasadzhen u Zakhidnomu rehioni Ukrainy. Lviv: Kamula. 160 p. [in Ukrainian]. Fuchylo, Ya. D. (2011). Plantatsiine lisovyroshchuvannia: teoriia, praktyka, perspektyvy. Kyiv: Lohos. 464 p. [in Ukrainian].

Fuchylo, Ya. D., Karpuk, A. I., & Sbytna, M. V. (2016). Shliakhy pidvyshchennia efektyvnosti lisovyroshchuvannia ta vykorystannia derevyny v enerhetychnykh tsiliakh. Kyiv: TsP "Komprynt". 206 p. [in Ukrainian].

Hordiienko, N. M., Bondar, A. O., & Hordiienko, M. I. (2001). Intro- dutsenty v dibrovakh Polissia ta Lisostepu Ukrainy. Kyiv: Urozhai. 448 p. [in Ukrainian].

Hrom, M. M. (2005). Lisova taksatsiia. Lviv: UkrDLTU. 352 p. [in Ukrainian].

Nikitin, K. E. (1966). Listvennitca na Ukraine. Kyiv: Izd-vo USKHA. 332 p. [in Russian].

Redko, G. I. (1984). Lindulovskaia listvennichnaia roshha. Leningrad: LTA. 96 p. [in Russian].

Shvidenko, A. Z., Strochinskii, A. A., Savich, IU. N. (Eds.), et al. (1987). Normativno-spravochnye materialy dlia taksatcii lesov Ukrainy iMoldavii. Kyiv: Urozhai. 560 p. [in Russian].

Stakheiko, F. G. (1962). Razvedenie listvennitcy sibirskoi. Moscow:

Goslesbumizdat. 72 p. [in Russian].

Svyrydenko, V. Ye., Babich, O. H., & Kyrychok, L. S. (2005). Li- sivnytstvo. Kyiv: Aristei. 544 p. [in Ukrainian].

Yatsyk, P. M., Haida, Yu. I., & Hudyma, V. M. (2017). Osnovy intro- duktsii ta adaptatsii derevno-kushchovykh vydiv roslyn. Ivano-Fran- kivsk: NAIR. 196 p. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru