Динамічна оцінка гумусового стану ґрунтів Вінниччини

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Вінницький національний аграрний університет

Динамічна оцінка гумусового стану ґрунтів Вінниччини

В. Мазур

Постановка проблеми. Сьогодні загальновідомо, що рівень потенційної продуктивності ріллі будь-якої держави визначається саме вмістом гумусу. Дегуміфікація, або зменшення гумусу в ґрунті, є найконтрольованішим показником зниження його родючості. Багаторічні дослідження, систематизовані Р. Панасом [1], показують, що основними причинами дегуміфікації ґрунтів України є зниження загальної культури землеробства, зменшення обсягів внесення органічних добрив, неконтрольований розвиток водної ерозії та дефляції. Сьогодні більшість дослідників констатують той факт, що процес дегуміфікації ґрунтів України інтенсивно триває: протягом останніх чотирьох турів (1986 - 2005) вміст гумусу зменшився на 0,5 % в абсолютних одиницях, а площа з високим і дуже високим його вмістом становить лише 22,7 % від обстеженої (рис. 1).

На думку І. Шувара [2], ефективна родючість ґрунтів, яка створювалася у 70-80-ті роки минулого століття, вже втрачена, а врожаї останніх років - це результат вичерпування винятково природної родючості. В українських ґрунтах спостерігається інтенсивна деградація як із позиції інтенсивного руйнування орного шару через ерозійні процеси, так і зниження вмісту гумусу. Абсолютне зниження вмісту гумусу в ґрунті за 20 - 50 років його сільськогосподарського використання становило у середньому від 0,6 (дерново-підзолисті ґрунти) до 3,6 % (чорноземи типові), тобто 18 - 36 % від початкового вмісту [2; 3]. Україна загалом знизила рівень природної продуктивності ріллі в середньому на 20 - 25 % за останніх 20 - 30 років. При цьому дегуміфікацією охоплено 39 млн га сільськогосподарських угідь [4].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичне й практичне вивчення сучасних проблем зниження родючості ґрунтів України і перспективи відтворення та збереження останніх є базовою проблематикою ННЦ “Інститут ґрунтознавства і агрохімії ім. О.Н. Соколовського” (С. Балюк, В. Медведєв, М. Полупан, А. Фадєєв, М. Мірошниченко, М. Лісовий, Р. Трускавецький, О. Дрозд, М. Лазерна, О. Носоненко, І. Пліско, Є. Скрильник, В. Соловей, Д. Тимченко, А. Христинко, Ю. Цапко, В.Шинель, Г. Момот); НААНУ (В. Ситник, В. Безуглий, А. Заришняк); Державного технологічного центру охорони ґрунтів (В. Греков, М. Майстренко, А. Мельник, Ю. Кривда, В. Панасенко, І. Кадієвський, І. Гульвенський, А. Демчишин, М. Зінчук, Г. Макарова, О. Мороз, В. Пасічник, В. Трембіцький, Л. Бойко); Національного університету біоресурсів і природокористування України (А. Балаєв,О. Тонка) та ін.

Рис. 1. Динаміка балансу гумусу в ґрунтах України (за 1986-2005 рр.).

З питаннями дегуміфікації ґрунтів України пов'язані праці Л. Александрової [5], А. Горєвої [6], М. Кононової [7],Г. Мазура [8], Б. Носка [9], Д. Орлова [10] та ін.

Постановка завдання. З огляду на актуальність вивчення процесів дегуміфікації земель сільськогосподарського використання поставили завдання провести оцінку рівня гумусового забезпечення території Вінниччини.

Виклад основного матеріалу. Для достовірного відображення та всебічної оцінки результатів досліджень було використано статистичні дані щодо Вінницької області [11] та результати,надані начальником Вінницького обласного державного проектно-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продукції“Облдержродючість” В. І. Пасічняком.

Важливим показником, який характеризує рівень родючості ґрунтів, є гумус. За останній період моніторингового спостереження агрохімічного стану ґрунтів Вінниччини було обстежено понад 1,3 млн га земель сільськогосподарського призначення. Статистична оцінка результатів різних турів агрохімічного обстеження засвідчила, що середньозважений вміст гумусу у ґрунтах області становить 2,71 % і характеризується від'ємною динамікою (рис. 2).

Рис. 2. Динаміка вмісту гумусу в орних ґрунтах Вінницької області

за 1986-2010 рр.

Найнижчий його рівень спостерігали у ґрунтах Барського (1,96 %) і Тиврівського (1,89 %) районів, найвищий - у Липовецькому (3,85 %), Козятинському (3,78 %) і Хмільницькому (3,76 %) районах (табл. 1). Загалом у 36 % земель області вміст гумусу тримається на критичному рівні. Зокрема до них належить переважна більшість ґрунтів Барського, Гайсинського, Жмеринського, Літинського, Муровано-Куриловецького, Немирівського, Тиврівського, Тростянецького, Тульчинського та Шаргородського районів.

За останні 20 років, як зазначає Н. Бурлака [12],окреслилася тенденція до зниження вмісту гумусу, особливо чітко це простежується у Бершадському, Гайсинському, Крижопільському, Могилів-Подільському, Піщанському, Тростянецькому та Ямпільському районах, де переважають чорноземні ґрунти. Вирівнювання показників середньозваженого вмісту гумусу у ґрунтах (криві а, d, e) показало, що з кожним туром агрохімічного обстеження має місце помітне зниження його вмісту протягом усього досліджуваного періоду (рис. 3).

Таблиця 1

Вміст гумусу в ґрунтах Вінницької області станом на 01.01.2012 р.

1-Барський, 2-Бершадський, 3-Вінницький, 4-Гайсинський, 5-Жмеринський, 6-Іллінецький,7-Калинівський, 8-Козятинський, 9-Крижопільський, 10-Липовецький, 11-Літинський, 12-Могілів-Подільський, 13-Муровано-Куриловецький, 14-Немирівський, 15-Оратівській, 16-Піщанський, 17-Погребищенський, 18-Теплицький, 19-Тиврівський, 20-Томашпільський, 21-Тростянецький, 22-Тульчинський, 23-Хмільницький, 24-Чернівецький, 25-Чечельницький, 26-Шаргродський, 27-Ямпільський.

Рис.3.Динаміка вмісту гумусу в орному шарі ґрунту в розрізі адміністративних районів Вінницької області, % [12].

Отже, для Вінниччини, як і для всієї України, встановлений негативний баланс гумусу в ґрунтах, який є найбільш виражений у районах інтенсивного землеробства.

Відомо, що динамічна рівновага (гуміфікація - мінералізація) зрушується у бік підсилення мінералізації у разі зниження надходження вмісту свіжої органічної речовини та зростання за цих умов надходження штучно синтезованих катіонних груп макро- і мікроелементів [1]. На процес дегуміфікації, за даними Ю. Манька [13], істотно впливає система співвідношення внесення органічних і мінеральних добрив. На Вінниччині це співвідношення різко зміщене у бік використання мінеральних добрив (табл. 2).

Таблиця 2

Внесення органічних і мінеральних добрив у Вінницькій області

Таке переважання в системі мінерального удобрення зсуває акценти ґрунтового живлення біоти в напрямі використання наявних ресурсів органіки у ґрунті. Як наслідок, гетеротрофна мікрофлора в процесі життєдіяльності починає використовувати гумус як джерело енергії, що спричинює інтенсивну дегуміфікацію ґрунтів. Саме ці взаємно зумовлені процеси і відбуваються в ґрунтовому покриві Вінниччини.

добриво гумус ґрунт

Висновки

Отже, в умовах Вінницької області виявлено загрозливі тенденції щодо балансу гумусу в ґрунтах, зумовлені прямо чи опосередковано екстенсивним розвитком систем землеробства та порушенням оптимального співвідношення між видами угідь у системі землекористування.

Для забезпечення бездефіцитного балансу гумусу в ґрунтах Вінниччини, створення нормальних передумов для реалізації потенціалу природної та ефективної родючості ґрунтів на рівні області нагальним завданням є зміна системи удобрення з переорієнтацією на збільшення частки органічних добрив. Актуальним є також повернення до систем сидерального землеробства, максимального використання побічної продукції сільськогосподарських культур і зміни структури посівних площ за рахунок збільшення частки багаторічних бобових і злакових трав та зменшення частки просапних культур.

Бібліографічний список

1. Панас Р.М. Ґрунтознавство: навч. посіб./ Р. М. Панас. - Львів: Новий Світ - 2000, 2009. - 372 с.

2. Шувар І. А. Про родючість ґрунту треба дбати постійно / І. А. Шувар // Агробізнес сьогодні. - 2011. - № 20 (219). - С. 7-9.

3. Шувар I. Екологічне землеробство / І. Шувар, С. Бегей. - Львів, 2008. - 400 с.

4. Дмитренко В. П. Плодородие почвы и плодотворность климата - научныеоснования оценки и использования земли в сельском хозяйстве Украины / В. П. Дмитренко //Проблемы использования земли в условиях реформированиясельскохозяйственного производства и проведения земельной реформы : тезисы докладов Междунар. науч.-практ. конф., 8-9 июня 1995 г. - К., Чабаны, 1995. - С. 112-113.

5. Александрова Л.Н. Органическое вещество почвы ипроцессы его превращения /Л. Н. Александрова. -М.: Наука, 1980.- 287 с.

6. Горевая А.И. Гуминовые вещества / А.И. Горевая, Д.С. Орлов, О.В. Щербенко. - К. : Наук. думка, 1995. - 304 с.

7. Кононова М.М. Органическое вещество и плодородие почв / М.М. Кононова // Почвоведение. -1984. - № 8.- С.6-19.

8. Мазур Г.А. Гумус і родючість ґрунтів / Г. А. Мазур //Агрохімія і ґрунтознавство. - К., Харків, 2002. -С.3-9.

9. Носко Б.С. Изменение гумусового состояния чернозема типичного под влиянием удобрения / Б.С. Носко //Почвоведение. - 1987. - № 5. - С.26-30.

10. Орлов Д.С. Гумусовые кислоты почв и общаятеория гумификации / Д.С. Орлов. - М. : МГУ,1990.- 325 с.

11. Статистичний щорічник Вінниччини 2012 / за ред. С. С. Ігнатова. - Вінниця, 2013. - 624 с.

12. Бурлака Н. І. Напрями державного регулювання малопродуктивних і деградованих земельних ресурсів в умовах проведення земельної реформи / Н. І. Бурлака // Зб. наук. пр. ВНАУ: економічні науки. - 2012. - № 1 (56), т. 2. - С. 122 - 128.

13. Модель системи екологічного землеробства в Лісостепу України : метод. рекоменд. для впровадження у виробництво / за ред. Ю. П. Манько. - К. : Аграрна освіта, 2008. - 36 с.

Размещено на Allbest.ru